А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Найзначнішою циклічною кризою XX ст. була криза 1929 - 1933 рр., яка охопила майже всі розвинуті країни і отримала назву "Великої Депресії".

Пожвавлення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з рис пожвавлення знаходить прояв у протилежній формі: відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних та інше. Підприємці купують або більш продуктивне обладнання (продовжують виробництво старого товару з меншими витратами), або розпочинають здійснювати переозброєння виробництва (відбувається перехід на виробництво нової продукції). В цих випадках збільшується попит на інвестиційні товари, що стимулює виробництво і починається пожвавлення. Пожвавлення триває доти, доки в економіці не буде досягнуто рівня, з якого почався спад. Подальший розвиток носить назву піднесення.

Піднесення (бум) - це найвища фаза циклу. Доходи в суспільстві зростають, попит випереджає пропозицію, що викликає зростання цін. В економіці спостерігається повна зайнятість, а виробництво працює на повнупотужність. Але саме тут закладаються підвалини наступної кризи перевиробництва.

Розглядаючи циклічність на теоретичному рівні, економісти погоджуються, що кризовий стан в економіці виникає внаслідок серйозних порушень у співвідношенні між споживчим попитом і пропозицією товарів, або між потребами і споживанням суспільства, з одного боку, і виробництвом - з іншого.

Отже, економічний цикл дозволяє оновити виробничий процес, вивести його на новий технологічний рівень, оздоровити економіку за рахунок знищення "економічно нежиттєздатних" підприємств. Водночас така саморегуляція економіки має серйозні соціально-економічні наслідки (банкрутство, безробіття, зниження життєвого рівня громадян тощо).

Оскільки циклічність розвитку є об'єктивною закономірністю, держава повинна передбачати економічні коливання і вчасно використовувати засоби пом'якшення негативних проявів цього процесу. Досвід показує, що частково антициклічні заходи можна здійснювати за допомогою інструментів фіскальної (податково-бюджетної) і монетарної (грошово-кредитної) політики, сутність яких буде розглянута в наступних главах.

 

Висновки:

   Економічний розвиток країни оцінюється через економічне зростання з урахуванням якісних змін.

   Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення реального ВВП. Реальний ВВП (ВНП) за певний період часу, реальний ВВП (ВНП) на душу населення - основні показники оцінки потенціалу та рівня економічного зростання країни.

   Збільшення реального продукту і доходу може відбуватися: шляхом залучення більшого обсягу ресурсів і шляхом продуктивнішого їх використання.

   На економічний розвиток суттєвий вплив мають коливання інвестицій та заощаджень, бо саме вони створюють фундамент майбутнього економічного зростання. Серед економістів немає одностайної точки зору на проблему механізму такого впливу. Держава може стимулювати інвестиції та заощадження за допомогою певної економічної політики.

Економіка розвивається циклічно. Діловий (економічний) цикл - це коливання загального рівня ділової активності країни у вигляді чередування періодів піднесення та спаду, як правило, різної тривалості та рівня. Ділові цикли складаються з чотирьох фаз: період пожвавлення загальної економічної активності; піднесення (вершина) або період проходження через найвищу точку; період спаду, протягом якого загальна економічна активність знижується, і період депресії. Піднесення і спад -головні фази циклу, а депресія і пожвавлення - його поворотні пункти.

 

Практикум

Тести:

1.       Який з нижченаведених показників найбільше підходить для розрахунку економічного потенціалу держави?

 

A.   Номінальний обсяг ВВП;

B.    Реальний обсяг ВВП;

C.    Номінальний обсяг ВВП на душу населення;

D.   Середній доход сім'ї.

2.       Яка країна за останні десятиріччя досягла найвищих темпів економічного зростання?

 

A. Англія;

B.  США;

C.  Японія;

D. Німеччина.

3.    Економічне зростання може бути проілюстровано:

 

A.   Зсувом кривої виробничих можливостей ліворуч;

B.    Зсувом кривої виробничих можливостей праворуч;

C.    Рух точки по кривій виробничих можливостей;

D.   Рух від точки на кривій до точки всередині кривої виробничих можливостей.

4.       В економіці з повною зайнятістю високі темпи економічного зростання потребують:

 

A.   Низької норми заощаджень і високої норми інвестицій;

B.    Зниження норм заощаджень та інвестицій;

C.    Низької норми заощаджень і низької норми інвестицій;

D.   Високої норми заощаджень і високої норми інвестицій.

5.   Яке з наведених явищ не відповідає періоду економічного спаду:

 

A.   Зменшення обсягу допомоги по безробіттю;

B.    Зниження прибутку корпорацій;

C.    Скорочення податкових надходжень;

6.    Падіння курсу акцій.Зростання безробіття при скороченні витрат на виробництво і зменшенні обсягів випуску товарів характеризує:

 

A.   Піднесення (бум);

B.    Рецесію (спад);

C.    Пожвавлення;

D.   Депресію.

7.    Що не притаманне фазі піднесення:

А. Зменшення безробіття;

8.    Зростання продуктивності праці;

 

C.    Зростання кредитів;

D.   Скорочення інвестицій.

8. Що може стимулювати перехід від рецесії до піднесення?

A.   Скорочення прибутків;

B.    Падіння купівельної спроможності;

C.    Зростання безробіття;

 

8.    Зростання інвестицій.

9.    Чого можна сподіватися від зростання економічних прибутків в конкретній галузі виробництва?

 

A.   Люди купуватимуть більше;

B.    Фірми вийдуть з галузі;

C.    Нові фірми входитимуть в галузь;

D.   Фірми вироблятимуть менше.

 

10.    Екстенсивна форма розвитку економіки - це:

 

A.   Збільшення чисельності робітників на підприємствах;

B.    Зростання продуктивності праці;

C.    Введення ресурсозберігаючих технологій;

D.   Всі відповіді невірні.

11.    Економічне зростання - це:

 

A.  Довгострокове збільшення обсягу потенційного ВВП як в абсолютних розмірах, так і на одну особу населення;

B.  Накопичення і збільшення капіталу діючих фірм;

C.  Збільшення обсягу ВВП в період циклічного підйому;

D.  Збільшення випуску кінцевих товарів та послуг в поточних цінах.

12.    Що з наведеного нижче найкраще свідчить про економічний розвиток:

 

A.   Зміщення праворуч кривої довгострокової сукупної пропозиції;

B.    Зміщення ліворуч кривої короткострокової сукупної пропозиції;Зміщення праворуч кривої сукупного попиту;

C.    Зміщення ліворуч кривої виробничих можливостей.

 

Завдання 1

Вірні чи невірні твердження

1.     Технічний прогрес є основним фактором зростання продуктивності праці в розвинених країнах.

2.     Економічне зростання - це збільшення номінального обсягу ВВП за обумовлений період часу.

3.        Економічний потенціал країни зростає, коли крива виробничих можливостей зсувається ліворуч.

4.      Збільшення кількості робочого часу - інтенсивний фактор
економічного росту.

5.      Економічне зростання - важлива передумова підвищення якості життя.

6.      Економічні прогнози, як правило, не дуже точні і тому не дуже корисні.

7.      Природні ресурси - важливий фактор економічного зростання України.

 

Завдання 2

Поясніть, чому різниця між 1,5% і 2% щорічного економічного зростання країн може бути досить значною.

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1. В; 2. С; 3. B; 4. D; 5. A; 6. В; 7. D; 8. D; 9. С; 10. А; 11. А; 12. А.

 

 

 

Завдання 1

Вірні чи невірні твердження

1 . Вірно. Технічний прогрес є найвагомішим фактором підвищення продуктивності праці. Він включає в себе техніку, технологію та організацію виробництва.

3.    2. Невірно. Тільки при збільшенні реального ВВП, бо зростання номінального може відбуватися за рахунок підвищення цін, навіть при скороченні реального обсягу виробництва.Невірно. З боку пропозиції економічне зростання визначається виробничими можливостями. Зсув праворуч дасть можливість країні виробити більші обсяги виробництва.

4.    Невірно. Збільшення кількості робочого часу - екстенсивний шлях економічного зростання.

5.    Вірно. Відбувається зростання ВВП, збільшення товарів та послуг на душу населення, зростання прибутків і заробітної плати, зменшення кількості безробітних і т. п.

6.     Невірно. Вони дозволяють заздалегідь прийняти заходи, які
пом'якшують економічні і соціальні наслідки циклічних падінь.

7.   Вірно. Багаті природні ресурси є важливим позитивним фактором
економічного зростання, але це не обов'язково. Треба раціонально їх
використовувати.

 

Завдання 2

Економічне зростання в кожній країні відбувається за рахунок різних факторів. Країна може бути розвинутою або ні, здійснювати розвиток екстенсивним або інтенсивним шляхом тощо. Для населення дуже бідної країни навіть півпроцентне зниження у темпах зростання може означати перехід від недоїдання до голодної смерті.

 

 

 

 

 

Глава 19. Податково-бюджетна система та фіскальна політика

 

"Не існує нічого більш неодворотного в світі, крім смерті і податків."

Бенджамін Франклін

1.    Податки, їх сутність і функції. Класифікація податків.

2.    Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг.

3.    Фіскальна політика та її інструменти.

 

1. Податки, їх сутність і функції. Класифікація податків

 

Податки - це обов'язкові (примусові) платежі, що вносяться до державного (місцевих) бюджетів юридичними та фізичними особами. Податки є формою відчуження державою частини їх доходів.Суб'єкти оподаткування - це ті, з кого стягуються податки: юридичні та фізичні власники доходів (фірми, власники майна, споживачі товарів та послуг).

Об'єкти оподаткування - це те, з чого стягуються податки: зарплата, підприємницький прибуток, доход з майна (нерухомості), виручка від реалізації тощо.

Податкова ставка (норма оподаткування) - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю джерела оподаткування. Це відношення вилученої частини доходу до загальної його суми.

Так, якщо розмір податкової ставки становить 20% на доход в сумі 200 грн., то це означає, що 40 грн. отримує держава, а 160 грн. - власник доходу.

 

Залежність між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету ілюструє крива Лаффера (рис. 15).

На перший погляд здається, що чим вище ставка оподаткування, тим більше будуть надходження до бюджету, але до певної межі. Якщо ж ставка оподаткування перевищує оптимальний розмір (приблизно третина доходу), то надходження до бюджету починають зменшуватися. При податковій ставці 100% державний бюджет не отримуватиме доходів, оскільки бажаючих працювати і вести бізнес безоплатно немає.


Крива Лаффера визначає таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження до бюджету досягають максимального значення (точка N).

Роль податків, як важливого інструменту макроекономічного регулювання, проявляється в їх функціях:

1. Фіскальна - це вилучення частини доходів юридичних і фізичних осіб для формування доходів бюджетів всіх рівнів.2.         Регулююча - оперуючи податковими ставками, податковими пільгами
та санкціями, держава має можливість стимулювати або обмежувати ділову
та інвестиційну активність, економічне зростання, регулювати рівні інфляції
та безробіття.

3.   Розподільча - акумулюючи в бюджетах податкові надходження,
держава перерозподіляє їх для фінансування бюджетних видатків.
Класифікація   податків.   В   залежності   від   розміру   та характеру
оподаткування   податки   поділяються   на  
прогресивні,   пропорційні та
регресивні.

Податок є прогресивним, якщо його середня ставка підвищується із зростанням доходу. Отже, зростання доходу веде до збільшення частки, яку становить сума податку, а також до зростання абсолютної величини податку. Регресивний податок - це податок, середня ставка якого знижується із зростанням доходу. Такий податок дорівнює все меншій і меншій частині доходу при збільшенні останнього. Регресивний податок може приносити більшу абсолютну суму, а може і не призводити до зростання абсолютної величини податку при збільшенні доходу. Пропорційний податок передбачає, що середня ставка оподаткування залишається незмінною незалежно від розмірів доходу.

За механізмом стягування податки поділяються на прямі та непрямі. Прямий податок - це збір на користь держави, який стягується з кожного громадянина або господарської організації в залежності від розмірів їхніх доходів або вартості майна. Непрямий податок - це збір на користь держави, який стягується з громадян або господарських організацій тільки якщо вони здійснюють певні дії, наприклад, купують певні види товарів.

Прямі податки - це податки на доходи; механізм їх стягнення неприхований. Непрямі податки "приховані" в ціні товару, механізм їх стягнення неявний; це - податки на споживання, збільшення цих податків веде до збільшення ціни товару.

До прямих податків відносяться особистий прибутковий податок, податок на прибуток підприємств, податки на майно, нерухомість. До непрямих податків відносяться акцизи, податок на додану вартість, мито.

Особистий прибутковий податок - в Україні його сплачують наймані працівники, приватні особи, що займаються підприємництвом без створення юридичної особи.

Податок на прибуток підприємств стягується з прибутку фірм після вилучення процентів по банківських позичках, облігаціях та інших борговихзобов'язаннях, які були випущені для фінансування власної діяльності. В Україні податок на прибуток сплачують господарюючі суб'єкти, фінансові установи, некомерційні установи, якщо вони мають доходи, які не звільнені від оподаткування. Оподаткування пропорційне, але може диференціюватися в залежності від виду діяльності.

Об'єктом оподаткування при стягуванні податків на майно є вартість особистого багатства (квартир, земельних ділянок тощо) в період володіння ними або під час переходу права власності до іншої особи (при продажу чи успадкуванні). Платниками податку є власники майна, якщо вони ним самостійно розпоряджаються; орендарі - під час оренди; споживачі - коли власність приносить доход. Податки на майно виконують перерозподільчу функцію і поповнюють державний бюджет за рахунок осіб, які нагромадили багатство.

Акцизи - це податки на споживання, які стягуються у момент придбання товарів. Вони встановлюються на окремі високорентабельні та монопольні товари. Податок на додану вартість - це універсальний акциз, який міститься у ціні всіх товарів та стягується з виручки за реалізовану продукцію. В Україні цей податок стягується за певною ставкою до обороту. Платниками податку на додану вартість є всі ті, хто займається підприємницькою діяльністю. Фактично всі вони - і виробники товарів та послуг, і торгівельні організації - є тільки посередниками між державою та покупцями, які і сплачують цей податок в момент придбання товарів чи послуг.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник