А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Мито - це податок на товари, що імпортуються, експортуються або перевозяться по території країни транзитом. Якщо країна проводить політику протекціонізму (захист національного виробника та внутрішнього ринку від іноземної конкуренції) - вона збільшує мито; якщо ж країна зацікавлена у тому, щоб стимулювати імпортерів до завезення товарів - вона зменшує мито. Із зростанням інтеграційних процесів у світовому господарстві доля надходжень від митних податків до бюджетів економічно розвинутих країн поступово зменшується.

В залежності від того, до бюджета якого рівня зараховуються податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні - встановлюються державою і повністю або частково зараховуються до державного бюджету.

Місцеві - встановлюються місцевими органами влади і зараховуються до місцевого бюджетів по місцю стягування податків. До них, зокрема,належать: ринковий збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за парковку автомобілів, податок з реклами та ін.

Крім власне податків, для юридичних і фізичних осіб встановлені обов'язкові платежі у фонди державного соціального страхування: Пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування. Ці платежі здійснюються по встановленим нормативам у відсотках до фонду оплати праці підприємств і організацій та заробітної плати їх працівників.

Названі нарахування на фонд оплати праці фактично мають податковий характер. Підприємства відносять їх на собівартість і ціну товарів, робіт, послуг, а через ціни вони перекладаються на споживачів.

Сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, принципи та механізм їх стягування, склад і структура податкових органів утворюють податкову систему країни.

 

2. Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг

 

Державний бюджет - це централізований загальнодержавний фонд грошових коштів, головний фінансовий план держави. Він становить баланс грошових доходів і витрат держави. Простіше кажучи, це державна казна.

Державний бюджет є центральною ланкою бюджетної системи країни, яка визначається і залежить від її адміністративно-територіального устрою, досягнутого рівня соціально-економічного розвитку.

Бюджетна система України складається з двох рівнів: державного (центрального) та місцевих бюджетів (обласних, міських, районних, сільських, селищних).

Сукупність грошових коштів державного та місцевих бюджетів становить зведений (консолідований) бюджет.

По своїй побудові (структурі) держбюджет складається з двох частин: доходної та витратної (видаткової).

Доходи держбюджету України формуються за рахунок податкових надходжень (приблизно 80%), а також неподаткових надходжень. Це доходи від випуску державних цінних паперів, від приватизації державних підприємств, за транзит територією України російського природного газу та інші надходження.

Видатки держбюджету спрямовуються на фінансування загальнодержавних соціальних програм та програм розвитку економіки, на оборону, на утримання органів державної влади і управління та іншідержавні витрати. Окремим рядком виділено витрати на обслуговування державного боргу (його погашення та сплату процентів по боргу).

Між доходами та видатками держбюджету повинна існувати рівновага (баланс). Якщо видатки бюджету дорівнюють доходам, це означає бездефіцитність бюджету. Якщо доходи бюджету перевищують видатки, має місце профіцит бюджету, якщо ж видатки перевищують доходи, виникає дефіцит бюджету.

Різниця між доходами і видатками називається бюджетним сальдо.

Бюджетний дефіцит означає, що держава не може профінансувати необхідні видатки.

Проблема бюджетного дефіциту є однією з основних макроекономічних проблем для багатьох країн з ринковою економікою. Бюджетний дефіцит, його розміри та шляхи подолання є об'єктом макроекономічного регулювання, необхідною складовою монетарної політики.

Більшість розвинутих країн зводять свої бюджети з дефіцитом. Ще з часів Дж.М. Кейнса вважається, що повністю збалансований, бездефіцитний бюджет, це таке ж рідкісне явище, як і повна відсутність інфляції і безробіття.

Не всякий дефіцит бюджету становить загрозу економічному розвитку країни. Світова практика свідчить, що припустимим вважається бюджетний дефіцит в розмірі 2 - 3% від ВВП. Якщо розмір бюджетного дефіциту перевищує припустиму межу, то виникає загроза фінансової кризи та посилення інфляційних процесів.

Які ж існують шляхи покриття (фінансування) бюджетного дефіциту?

1.     Емісійний - здійснюється за рахунок додаткової грошової емісії ("друкарського верстату").

Однак, збільшення грошової маси в обігу, не підкріплене відповідним збільшенням виробництва товарів та послуг (реального ВВП), призводить до підвищення загального рівня цін, інфляції.

2.   Неемісійні джерела покриття бюджетного дефіциту :

-       - за рахунок внутрішніх запозичень - це означає, що держава позичає кошти всередині країни шляхом випуску і розміщення державних цінних паперів, зокрема облігацій державної внутрішньої позики. Залучені таким шляхом кошти використовуються для збалансування бюджету. Держава стає позичальником і дебітором (боржником). В результаті виникає державний внутрішній борг, розмір якого дорівнює загальній сумі усіх внутрішніх позик і процентів по ним.за рахунок зовнішніх запозичень - шляхом отримання кредитів, які надаються іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями, іноземними приватними юридичними особами (банками, фірмами) та ін.

В результаті виникає державний зовнішній борг.

Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує прямий зв'язок. Нагромаджена сума внутрішніх і зовнішніх запозичень, отриманих для фінансування дефіциту державного бюджету, і утворює державний борг. А з іншого боку, зростання державного боргу потребує додаткових витрат з бюджету на його обслуговування, що загостює проблему бюджетного дефіциту.

Слід відмітити, що тягар державного боргу може перекладатися на наступні покоління, особливо коли запозичені кошти спрямовуються не на приріст виробничих інвестицій, а на поточне, непродуктивне споживання.

В процесі виконання бюджету на поточний рік, якщо бюджет не виконується по доходах, для його збалансування може застосовуватися секвестр бюджету - це пропорційне скорочення запланованих витрат бюджету по всім статтям (крім захищених).

 

3. Фіскальна політика та її інструменти

 

В системі методів державного макроекономічного регулювання важлива роль належить фіскальній політиці.

Фіскальна політика - це податково-бюджетна політика, сутність якої полягає в регулюванні ставок оподаткування та бюджетних витрат з метою забезпечення стабілізації економіки, підтримання макроекономічної рівноваги.

В країнах з розвинутою ринковою економікою саме фіскальна та монетарна політика є головними інструментами, за допомогою яких держава впливає на обсяги національного виробництва, рівень зайнятості та інфляції.

Фундаментальними цілями фіскальної політика є:

-       пом' якшення циклічних коливань економіки шляхом бюджетного фінансування державних витрат та регулювання ставок оподаткування;

-       стабілізація економіки та забезпечення сталих темпів економічного зростання;

- забезпечення ефективної зайнятості та контрольованої помірної інфляції.З моменту появи кейнсіанського вчення фіскальну політику застосовують як головний інструмент регулювання економічного циклу. При цьому, в залежності від фази циклу, застосовуються методи стимулюючої або стримуючої фіскальної політики.


Якщо економіка перебуває у фазі спаду (рецесії), який супроводжується скороченням сукупного попиту та стрімким зростанням безробіття, слід стимулювати збільшення державних витрат і свідомо йти на створення дефіциту держбюджету.

Стимулююча роль дефіциту держбюджету в цьому випадку буде

полягати у зростанні сукупного попиту за рахунок державних витрат. Як видно на графіку, крива сукупного попиту зсувається з положення АБ1 в

положення АБ2, а нова точка макроекономічної рівноваги Е2 відповідає більшому (в порівнянні з базовим) рівню ВВП. Аналогічний рух кривої сукупного попиту може викликати використання іншого важеля фіскальної політики, а саме - зменшення податків. Отже, стимулююча фіскальна політика зсуває лінію сукупного попиту ліворуч вгору і спричинює збільшення рівноважного обсягу ВВП.

В період економічного піднесення, коли існує загроза інфляції та "перегріву" економіки, треба стримувати сукупний попит. Для цього варто обмежити державні витрати, як складову сукупного попиту. В результаті можливе виникнення бюджетного надлишку. Скорочення державних витрат, як видно на графіку, призведе до зсуву кривої сукупного попиту з положення АБ1 в положення АБ2, а нова точка макроекономічної рівноваги Е2 відповідатиме меншому рівню ВВП (в порівнянні з базовим). Таке ж зрушення лінії сукупного попиту вниз і зменшення обсягів ВВП в умовах економічного піднесення можливе і за рахунок використання іншого важеляфіскальної політики - зростання податків. Зростання податків може

викликати зменшення споживання і заощаджень. Зменшення заощаджень


призведе до зниження інвестицій. Отже, стримуюча (рестрикційна) фіскальна політика зсуває лінію сукупного попиту праворуч вниз і спричинює зменшення рівноважного обсягу ВВП.

У фіскальній політиці виділяють дві складові - дискреційну політику та політику вбудованих стабілізаторів. Суть дискреційної (одномоментної) політики полягає у встановленні ставки оподаткування, суми відповідних державних витрат та інших параметрів, вплив яких на економіку має постійний характер. Ця робота здійснюється законодавчими органами країни; рішення приймаються раз на рік при затвердженні держбюджету і не підлягають перегляду. Політика вбудованих стабілізаторів включає елементи, що змінюються в залежності від змін економічної ситуації. Наприклад, система виплат по безробіттю: в період економічного спаду безробіття зростає і суми виплат по безробіттю збільшуються, що веде до виникнення дефіциту держбюджету; "включається" вбудований стабілізатор і дефіцит держбюджету, як було показано при розгляді стимулюючої фіскальної політики, автоматично пригашує несприятливе

скорочення сукупного попиту.

І дискреційна політика, і політика вбудованих стабілізаторів - це дві взаємопов'язані сторони фіскальної політики. Наприклад, встановлення ставки оподаткування - це функція дискреційної політики, а конкретні суми податкових надходжень до держбюджету на різних фазах економічного циклу - це вбудований стабілізатор. Адже при постійній ставці оподаткування надходження до бюджету, скажімо, в період економічногоспаду, зменшуються (бо зменшуються доходи), що призводить до дефіциту держбюджету і, відповідно, до призупинення спаду.

Використання бюджету для нейтралізації циклічних коливань - не єдина функція фіскальної політики. За допомогою фіскальної політики населення країни забезпечується товарами та послугами колективного споживання. Фіскальна політика є також інструментом перерозподілу доходу, щоб пом'якшувати нерівність, яка може продукуватись ринковим механізмом. Але перерозподіл доходів може вести до зниження ефективності, оскільки супроводжується зниженням стимулів: високооплачувані, отже, високопродуктивні працівники можуть зменшити свої трудові зусилля у відповідь на високі податки, тоді як ті, хто отримує велику соціальну допомогу від держави, можуть вважати за безглуздя важку працю за невелику винагороду.

Слід зауважити, що розглянуті інструменти фіскальної політики застосовуються в практиці західних країн з розвинутою ринковою економікою. Однак, вони не в повній мірі стосуються перехідної економіки України.

На відміну від західних країн, економіка яких періодично зазнає циклічних криз надвиробництва, що виникають внаслідок порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, економічна криза і викликаний нею спад виробництва в Україні має не циклічний, а системний, трансформаційний характер, пов'язаний із докорінною зміною її економічної системи, переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки. Трансформаційна криза, на відміну від циклічних криз, має довготривалий, системний характер.

Бюджетний дефіцит в Україні обумовлений іншими причинами. Окрім спаду виробництва, він викликаний значними масштабами тіньової економіки, поширенням бартерного обміну.

Низький платоспроможний попит населення і підприємств звужує внутрішній ринок, блокує економічне зростання, що в свою чергу веде до скорочення податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.

Обслуговування значного зовнішнього боргу потребує збільшення податків, в тому числі непрямих, до 70% яких сплачується населенням через ціни на товари та послуги. Також не може бути використаний і мультиплікаційний ефект при відсутності конкуренції.По завершенні перехідного періоду та подолання наслідків трансформаційної кризи і створення повноцінної ринкової економіки монетарні та фіскальні регулятори будуть використовуватися в повній мірі.

 

Висновки:

   Податки - це обов'язкові платежі, що їх сплачують державі суб'єкти оподаткування.

   Кількісним показником оподаткування є податкова ставка (норма оподаткування).

   Податки поділяються на пропорційні, прогресивні та регресивні. Кожна група має свої переваги та недоліки.

   За механізмом стягування податки бувають прямі (це податки на доходи; механізм їх стягнення неприхований) і непрямі ("приховані" в ціні; механізм їх стягнення неявний).

   Порядок стягування податків визначається податковою системою країни.

   Зведений план надходжень держави (основна маса цих надходжень -податки) та використання цих коштів на покриття державних витрат носить назву державний бюджет країни. Залежність між ставкою оподаткування та рівнем надходжень до держбюджету описується кривою Лаффера.

   Якщо державні видатки перевищують надходження - виникає дефіцит держбюджету. Він сприяє виникненню внутрішнього та зовнішнього державного боргу.

•     Свідоме маніпулювання податками та державними витратами, направлене на стабілізацію економічного розвитку, носить назву фіскальна політика. Вона потрібна для забезпечення товарами та послугами колективного споживання, для перерозподілу доходів та для нейтралізації циклічних коливань. Так, в період економічного спаду використовується стимулююча фіскальна політика, а в період економічного піднесення -стримуюча. Дискреційна (одномоментна) політика і політика вбудованих стабілізаторів виступають як дві взаємопов'язані складові сучасної фіскальної політики.

Задача 1

Валовий дохід від реалізації продукції підприємства у 2003 році дорівнював 2 млн. грн., витрати - 1,1 млн. грн. У бюджет підприємство сплатило 270 тис. грн. податку на прибуток. Яка ставка податку встановлена для підприємства?Розв'язання:

,,                              Величина податку

Податкова ставка =---------------- х 100%.

Величину прибутку

270 тис. грн.

Податкова ставка =------------------------ х 100% =

2000 тис. грн. -1100 тис. грн.

= 270 тис. грн. х100% = 30%. 900 тис. грн.

 

Задача 2

Чистий прибуток фірми становив у минулому році 9 млн. грн. Дохід від реалізації - 32 млн. грн., витрати - 20 млн. грн. Яку суму податку на прибуток сплатила фірма, якщо припустити, що від інших податків вона звільнена? Якою була ставка оподаткування?

 

Розв'язання:

Прибуток фірми = 32 млн. грн. - 20 млн. грн. = 12 млн. грн.

Оскільки чистий прибуток - це прибуток, що залишився після сплати податків, то сума сплачених фірмою податків = 12 млн. грн. - 9 млн. грн. = 3 млн. грн. Ставка оподаткування = 3 млн. грн. : 12 млн. грн. х 100% = 25%.

 

Задача 3

Підприємство "Омега" отримало у минулому році валовий прибуток у розмірі 200 тис. грн. і сплатило податок на прибуток за ставкою 30%. Чому дорівнює сума податку на прибуток?

 

Розв'язання:

Сума податку на прибуток = 0,3 х 200 тис. грн. = 60 тис. грн.

 

Практикум

Тести:

1.    Обов'язкові платежі державі з боку фізичних та юридичних осіб носять назву:

 

A.   внески;

B.    податки;

C.    субсидії;

D.   дотації.

2.    Державний бюджет - це:

B.    А. кошторис витрат держави;державна казна;

C.    фінансовий план надходжень і державних витрат;

d.  кошторис надходжень держави.

3.    Дефіцит бюджету - це:

 

A.   сума перевищення видатків держави над її доходами в кожний даний

рік;

B.    сума перевищення доходів держави над її видатками в кожний даний

рік;

C.    правильні відповіді - А) і В);

d.  процентне відношення видатків держави до

ВВП.

4.    Урядова політика в галузі витрат і оподаткування називається:

 

A.   монетарною політикою;

B.    політикою розподілу доходів;

C.    соціальною політикою;

d.  фіскальною політикою.

5.    Антиінфляційна фіскальна політика передбачає:

 

A.   зростання рівня оподаткування та скорочення державних видатків;

B.    скорочення і податкових надходжень, і державних видатків;

C.    зростання податків і більш високий рівень державних видатків;

d.  постійний рівень і державних видатків, і податкових надходжень.

6.    Прямі податки, на відміну від непрямих:

 

A.   "приховані" в ціні товару;

B.    є податками на споживання і їх збільшення веде до збільшення ціни товару;

C.    мають неприхований механізм стягнення;

d.  правильні відповіді - А) і В).

7.    Середня ставка пропорційного податку:

А. знижується пропорційно зростанню доходу;

8.    підвищується пропорційно зростанню доходу;

C.  залишається незмінною незалежно від розміру доходу;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник