А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 28

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

А. М2 = М1 + М3;

8.  М3 > М1 + М4;

C.    М2 < М1;

D.   М4 > М3.

8. Якщо Центральний банк проводить політику "дешевих грошей", то він:

8.     А. за допомогою інструментів монетарної політики збільшує пропозицію грошей, що веде до зниження процентної ставки і робить кредитні ресурси більш доступними;за допомогою інструментів монетарної політики зменшує кредитні ресурси комерційних банків, що призводить до зростання рівня ставки проценту і робить кредитні ресурси менш доступними для виробників;

 

C.    знецінює національну валюту по відношенню до іноземної валюти;

D.   робить іноземну валюту більш дешевою порівняно з національною,

9.     Якщо Центральний банк проводить політику "дорогих грошей", то він:

A.      за допомогою інструментів монетарної політики збільшує
пропозицію грошей, що веде до зниження процентної ставки і робить
кредитні ресурси більш доступними;

B.    за допомогою інструментів монетарної політики зменшує кредитні ресурси комерційних банків, що призводить до зростання рівня ставки проценту і робить кредитні ресурси менш доступними для виробників;

C.    знецінює національну валюту по відношенню до іноземної валюти;

D.   робить іноземну валюту більш дешевою порівняно з національною.

10.  Які з перерахованих нижче елементів не є частиною М1:

A.   монети;

B.    паперові гроші;

C.    ощадні внески;

D.   внески до запитання.

 

Задачі

1.      Розрахуйте, скільки грошей було вилучено з обігу протягом року, якщо сумарна вартість товарів і послуг, проданих за рік, склала 420 млрд. грн., швидкість обігу грошової одиниці в середньому за рік дорівнювала 7, а грошова маса на початок року дорівнювала 64 млрд. грн.

2.      Розрахуйте, скільки грошей потрібно випустити в обіг, якщо номінальний ВВП країни дорівнює 500 млн. умовних грошових одиниць, одна грошова одиниця обертається 4 рази на рік, а грошова маса на початку року становила 120 млн. умовних грошових одиниць.

3.    На початку року обсяг грошової маси дорівнював 12 млрд. грн. Протягом року уряд випустив в обіг ще 2 млрд. грн. Чому дорівнює швидкість обігу грошей наприкінці року, якщо сумарна вартість проданих за рік товарів і послуг становить 126 млрд. грн.?В умовній країні обсяг виробництва за рік зріс на 10%. Швидкість обігу грошей за цей же час збільшилася на 5%, а загальний рівень цін на товари і послуги зріс на 8%. Знайдіть динаміку зміни грошової маси за цей період.

4.    У ринковому кругообігу швидкість обертання однієї грошової одиниці зросла на 8%, інфляція становила 16% на рік. Якою має бути динаміка грошової маси, яка б забезпечувала економічне зростання у 4%?

5.     Що можна сказати про зміни грошової маси в економіці, якщо швидкість обігу грошей зросла на 5%, обсяг виробництва - на 4%, а індекс цін становив 1,15?

6.     При обсязі ВВП в 2000 одиниць грошова маса в обігу складала 100 грошових одиниць. Уряд збільшив грошову масу до 300 грошових одиниць. Як зміниться розмір ВВП, якщо ціни та швидкість обігу грошей постійні? А якщо ціни зростуть у 2 рази, а швидкість обігу грошей у 1,5 рази?

 

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1.    D; 2. В; 3. А; 4. В; 5. B; 6. D; 7. D; 8. А; 9. B; 10. C.

 

Задачі 1 . 4 млрд. грн.

2.    5 млн. умовних грошових одиниць.

3.    9.

4.    Зросла на 13,1%.

5.    Зрости на 11,7%.

6.    Зросла на 13,9%.

В першому випадку ВВП зросте до 6000 одиниць; в другому випадку він збільшиться до 4500 одиниць.Глава 21. Інфляція та антиінфляційна політика

1.    Суть та види інфляції.

2.    Типи інфляції та їхня характеристика.

3.    Соціально-економічні наслідки інфляції.

4.    Антиінфляційна політика. Взаємозв'язок інфляції та безробіття. 1. Суть та види інфляції

 

Інфляція, як і безробіття, є одним з проявів порушення макроекономічної рівноваги.

Ідеальною для грошового обігу є ситуація, коли кількість грошей відповідає потребам суспільства в них, отже, коли грошей не більше і не менше, ніж потрібно для нормальної торгівлі при рівні цін, що склався, та певній швидкості обігу грошової одиниці. Але в реальному житті так буває нечасто. Найбільш типовий випадок - паперових грошей набагато більше, ніж реальна потреба в них. Тоді зростає середній рівень цін, купівельна спроможність грошової одиниці падає, вона знецінюється. Маємо інфляцію. Зворотній процес носить назву дефляція і характеризується зниженням середнього рівня цін та зростанням купівельної спроможності грошової одиниці. Отже, інфляція - це процес зростання середнього рівня цін, що веде до падіння купівельної спроможності грошей.

Не можна вважати інфляцією будь-яке зростання ціни. Якщо, наприклад, ціна на ті чи інші товари час від часу підвищується - це ще не інфляція. Адже таке підвищення ціни може бути викликане, наприклад, поліпшенням якості товару, зростанням його вартості. Інфляція має місце тоді, коли підвищується загальний рівень цін, що призводить до знецінення грошей.

Отже, інфляція - це підвищення середнього рівня цін. Але це не означає, що зростають обов'язково всі ціни. Навіть при досить швидкому зростанні інфляції ціни на одні товари значно підскакують, ціни на інші товари зростають більш помірними темпами, а ціни на треті товари зовсім не піднімаються. Таким чином, ані інфляція, ані дефляція не означають, що всі ціни рухаються в одному напрямку або змінюються в однаковій пропорції.

Між інфляцією та кількістю грошей в обігу існує суттєвий зв'язок. В господарстві, заснованому на натуральному обміні (тобто де обмін відбувається без використання грошей), одночасне підвищення всіх цін булоб логічно неможливим. Інфляції просто не могло б бути при відсутності грошей.

Показниками інфляції є рівень інфляції (індекс споживчих цін певного року або індекс інфляції) та темп інфляції. Ці показники розраховуються за наступними формулами:

Індекс споживчих = Ціна ринкового кошика певного року цін певного року        Ціна відповідного ринкового кошика

базового року

 

 

. ,      ...   Індекс цін поточного року - Індекс цін базового року „„„„,

Темп інфляції = —---------------- —-------------------------- —- х 100%.

Індекс цін базового року

або:

_,      .  ,      ...   і Індекс цін поточного року   Л ,„„„.

Темп інфляції = І —                    —- -1 І х 100%.

^ Індекс цін базового року J

 

Показник темпу інфляції характеризує не темп росту загального рівня цін, а темп приросту загального рівня цін.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) - це показник, який вимірює темп зростання цін за певний період порівняно з цінами базового періоду, що приймаються за 100%.

Цей індекс розраховується на основі оцінки динаміки зростання цін визначеного (фіксованого) набору товарів та послуг ("споживчого кошику").

ІСЦ показує наскільки процентів більше грошей необхідно витратити на купівлю того ж самого набору товарів та послуг, порівняно з базовим періодом. Наприклад, якщо ІСЦ поточного року становить 15%, то це означає, що порівняно з базовим роком, за цей же набір товарів та послуг треба заплатити на 15% більше, тобто вартість життя зросла на 15%.

Причому в "споживчих кошик" закладаються не тільки обсяги споживання товарів і послуг та їх ціни, а також їх питома вага (частка) у витратах споживачів. Наприклад, середній споживач витрачає з свого бюджету 50% на продовольчі товари, 30% - на промислові, 20% - на послуги. Якщо індекс цін на продовольчі товари становив 95%, промислові - 105%, послуги - 115%, то індекс споживчих цін буде становити:

 

95 х 0,5 + 105 х 0,3 + 115 х 0,2 = 102%. В Україні, за даними Міністерства статистики, ІСЦ розраховується на основі   набору,  що   включає  270  найменувань.   В  тому  числі 102 продовольчих, 120 промислових товарів та 48 видів послуг. Це, зокрема,хліб, мука, крупи, цукор, молоко, сало, свинина, яловичина, масло, олія, яйця, картопля, овочі та ін.; 30 видів одягу, трикотажних виробів, взуття, а також тарифи на електроенергію, опалення, послуги зв'язку, транспорт.

Дані для розрахунків одержують шляхом обстежень сімейних бюджетів. Моніторинг за змінами цін щомісяця ведеться в 550 містах і райцентрах по різних доходних групах сімей.

Так зване "правило величини 70" дає іншу можливість кількісно виміряти інфляцію. Воно дозволяє швидко підрахувати кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін. Для цього потрібно поділити число 70 на щорічний рівень інфляції:

 

Приблизна кількість років,        =           70                        

потрібна для подаоєшш рівня цін    Темп щорічного зростання рівня цін, % '

Наприклад, при щорічному рівні інфляції 3% рівень цін подвоїться приблизно через 70 : 3 = 23 роки. При 8%-ній інфляції рівень цін подвоїться приблизно через 70 : 8 = 9 років. При інфляції в 12% рівень цін подвоїться приблизно через 70 : 12 = 6 років. І так далі. "Правило величини 70" використовується також і тоді, коли, наприклад, треба визначити, скільки часу потрібно, щоб ВВП зріс вдвічі.

В залежності від темпів зростання середнього рівня цін розрізняють декілька видів інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція. Якщо повзуча (до 10% на рік) інфляція має навіть позитивний вплив на економіку, оскільки примушує підприємців не складати отриманий прибуток "в шухляду", бо він знеціниться, а вкладати його у розширення власного виробництва і, таким чином, створювати нові робочі місця і збільшувати обсяг виробництва, то вже галопуюча інфляція свідчить про серйозні проблеми економічного розвитку країни. В умовах гіперінфляції рівень цін зростає більш ніж на 50% на місяць; її найголовнішими руйнівними наслідками є швидке зубожіння населення, зростання безробіття, знищення механізму нагромадження грошей та їх вкладення в розвиток виробництва. Гіперінфляція не знищує економіку сама по собі. Країна певний час може жити в умовах гіперінфляції. Але інфляція руйнує найважливіший механізм, що забезпечує нормальний економічний розвиток в майбутньому, а саме - механізм нагромадження грошей та їх вкладання у розвиток виробництва, бо при інфляції вигідно бути боржником, але невигідно накопичувати гроші і надавати їх в борг.

Інфляція може мати не тільки відкритий, явний, але й прихований характер. Так, наприклад, в умовах командної економіки, коли держава активно втручається в процеси ціноутворення, ціни формально можуть незростати, але це ще не означає, що в економіці все гаразд і інфляції не існує. Насправді має місце так звана придушена або прихована інфляція, яка стрімко набирає руйнівної сили, як тільки держава послаблює жорстке регулювання цін.

 

2. Типи інфляції та їхня характеристика

 

Розрізняють два основні типи інфляції. При інфляції попиту "забагато грошей полює за невеликою кількістю товарів", тобто сукупний попит виявляється набагато більшим, ніж сукупна пропозиція товарів та послуг, що призводить до зростання загального рівня цін. Якщо ресурси в економічній системі використовуються не повністю, тобто є виробничі потужності, що не задіяні у виробництві, та існує армія безробітних - тоді підвищення сукупного попиту призведе, скоріш за все, до зростання обсягів виробництва та зменшення безробіття, але рівень цін або залишиться незмінним, або зросте незначною мірою. Це пояснюється тим, що існує велика кількість не задіяних трудових і матеріальних ресурсів, які можна привести в дію за існуючих цін. Додаткове виробництво приносить вигоду і, як наслідок, суттєво зростає обсяг виробленої продукції, але ціни не підвищуються.

Та в міру подальшого зростання попиту економіка наближається до повної зайнятості і до повного використання наявних ресурсів. Середній рівень цін починає поступово зростати. Адже тепер у виробництво "втягується" і менш кваліфікована робоча сила, і сировина гіршої якості. Це тягне за собою збільшення витрат, які підприємці можуть легко перекласти на споживачів, піднявши ціни. Коли реальний обсяг національного продукту досягає свого максимуму, подальше збільшення попиту обов'язково веде до інфляції. Між виробниками іде боротьба за перерозподіл ресурсів; залучити необхідні ресурси саме у своє виробництво може лише той, хто заплатить за них найвищу ціну. Це викликає підвищення загального рівня цін в економіці.

Отже, інфляція попиту виникає тоді, коли існує надлишковий попит. Споживачі (домогосподарства) здатні створити надлишковий попит на товари і послуги в умовах інфляційного очікування, тобто коли вони внаслідок глибокого переконання в тому, що інфляція буде продовжуватися, починають скорочувати заощадження і збільшують поточне споживання. Існує навіть вираз - "гарячі гроші". Це коли люди намагаються позбутися грошей, які швидко знецінюються, і придбати на них якісь товари. "Гроші, наче гаряча праска, обпікають руки", і люди прагнуть швидше їх позбутися,поки вони ще зовсім не знецінилися. Відповідно, держава може створювати надлишковий попит тоді, коли реалізує соціальні програми, розширює державний сектор або збільшує воєнні витрати. Виробники сприяють появі надлишкового попиту, коли збільшують інвестиційні витрати у періоди економічного піднесення або докорінної перебудови галузей економіки.

При інфляції витрат ціни зростають внаслідок підвищення витрат на виробництво (наприклад, внаслідок зростання цін на енергоносії або внаслідок підвищення номінальної заробітної плати). Термін "інфляція, обумовлена зростанням витрат", пояснює зростання цін такими чинниками, які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції - це середні витрати за даного обсягу виробництва. Вони розраховуються таким чином: треба поділити загальні затрати на ресурси на кількість виготовленої продукції. Зростання витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки і обсяг продукції, який підприємства можуть пропонувати за існуючого рівня цін. У результаті зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції веде до зростання середнього рівня цін, тобто до інфляції. За цією схемою вже не попит, а витрати примушують ціни зростати. Інфляція витрат наче сама себе підтримує: ціни, які виросли, ведуть до нового зростання витрат на купівлю необхідних ресурсів виробництва, отже, виробники вимушені знову підвищувати свої ціни.

До найважливіших джерел інфляції витрат належать збільшення номінальної заробітної плати і підвищення цін на сировину та електроенергію. Якщо підвищення заробітної плати в масштабах всієї економіки країни не супроводжується зростанням продуктивності суспільної праці, то збільшуються витрати на одиницю продукції. Виробники відповідають на це скороченням виробництва товарів та послуг, які поступають на ринок. За незмінного попиту це зменшення пропозиції призводить до підвищення рівня цін. Цей різновид інфляції витрат носить назву "інфляція, викликана підвищенням заробітної плати".

Другий різновид інфляції витрат називається "інфляцією, викликаною порушенням механізму пропозиції". Вона є наслідком збільшення витрат виробництва та цін, пов'язаних з раптовим, непередбаченим зростанням вартості сировини або затрат на енергію. Переконливим прикладом для України на початку 90-х років було значне підвищення цін на імпортовані нафту та газ. Оскільки протягом 1991 - 1993 років ціни на ці енергетичні ресурси зросли в сотні разів, то це суттєво вплинуло на зростання витратвиробництва і транспортування всієї продукції в економіці. Все це значною мірою поглибило інфляційні процеси в Україні.

Інфляція витрат породжує у людей інфляційну психологію. Інфляційна психологія - характеризується такою ситуацією в економіці, коли всі впевнені, що інфляція буде тривати і надалі, а тому робітники вимагають підвищення зарплати під майбутнє зростання цін, а підприємці заздалегідь закладають у ціни своїх товарів майбутнє зростання цін на робочу силу, сировину та кредит. Інфляційна психологія підтримує інфляційну спіраль, або породжує інфляцію, яка сама себе підживлює. Переломити інфляційну психологію дуже важко.

Вважається, що інфляція витрат може і сама себе обмежувати: оскільки пропозиція зменшується, то скорочуються реальні обсяги ВВП та рівень зайнятості, що стримує подальше зростання витрат.

Згідно з кількісною теорією грошей, кількість грошей в обігу має відповідати обсягу ВВП. Рівень цін визначається пропозицією грошей, а оскільки пропозицію грошей контролює Центральний банк, то він і відповідає за інфляцію. Як показує вітчизняний досвід, суттєвий вплив на інфляцію має фінансування бюджетного дефіциту. Якщо значна частина державного бюджетного дефіциту фінансується за рахунок того, що просто друкується більше грошей, то це стає потужним джерелом інфляції. За допомогою "друкарського верстата" збільшується грошова маса, а це призводить до знецінення грошей і підвищення загального рівня цін.

Вважається, що загальна вартість виготовленого продукту в країні повинна дорівнювати добутку величини грошової маси та швидкості обігу грошової одиниці (рівняння обміну або рівняння Фішера):

mv = pq.

Якщо обсяг виробництва Q не може бути збільшений і швидкість обігу V постійна, то зростання грошової маси М призведе до незабезпеченого виробництвом підвищення рівня цін P. Таким чином, зміна грошової маси (кількості грошей) керує інфляцією. Коли ж обсяг виробництва змінюється внаслідок того, що суспільство не завжди повністю використовує наявні ресурси, і коли швидкість обігу змінюється з розвитком нових форм платіжних засобів (наприклад, електронних розрахунків, пластикових карток тощо), тоді зв'язок між грошовою масою і інфляцією буде менш очевидним. Саме навколо цих проблем - як треба розраховувати М, наскільки стабільна V, наскільки швидко змінюється Q - йде дискусія між монетаристами і кейнсіанцями. З монетарної точки зору попит на гроші є стабільний і ринковаекономіка настільки гнучка, що її нормальний стан наближений до стану повної зайнятості. Тому зміни у кількості грошей після певної затримки відбиваються на рівні цін. Кейнсіанська точка зору, навпаки, полягає в тому, що економіка не завжди перебуває на рівні повної зайнятості і що попит на гроші не є стабільний. Тому рівень цін зовсім не так жорстко залежить від грошової маси.

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник