А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

3. Соціально-економічні наслідки інфляції

 

Інфляція має глибокі соціально-економічні наслідки. Вона передусім відбивається на обсязі національного виробництва і перерозподілі доходів. Економічна ситуація в Україні на початку 90-х років наочно продемонструвала випадок, коли реальний обсяг національного виробництва скорочувався, в той час як ціни продовжували зростати.

Припустимо, що реальний обсяг національного виробництва за умов повної зайнятості є величиною постійною. Це дозволить легше виділити вплив інфляції на розподіл доходів.

Для того, щоб з'ясувати вплив інфляції на перерозподіл доходів, треба згадати, чим відрізняються грошовий, або номінальний, і реальний доходи. Грошовий, або номінальний доход - це кількість гривен, які людина отримує у вигляді заробітної плати, ренти, відсотка або прибутку. Реальний доход визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на суму номінального доходу. Тому якщо номінальний доход зростає більш високими темпами, ніж рівень цін, то реальний доход підвищується. Але якщо рівень цін росте швидше, ніж номінальний доход, то реальний доход зменшується. Вимірювання реального доходу можна приблизно здійснити за формулою:

 

Зміни реального =   Зміни номінального - Зміни рівня

доходу (%)            доходу (%)              цін (%)

Інфляція по-різному впливає на перерозподіл залежно від того, чи є вона очікуваною, чи непередбаченою. В разі очікуваної інфляції дійові особи ринку можуть вжити заходи, щоб попередити або зменшити негативні наслідки інфляції, що можуть позначитися на їх реальних доходах.

Інфляція знижує доходи людей, які отримують фіксовані номінальні доходи. Інакше кажучи, вона перерозподіляє доходи, зменшуючи їх в одержувачів фіксованих доходів і збільшуючи їх в інших груп населення. Люди, що живуть на нефіксовані доходи, можуть виграти від інфляції. Номінальні доходи таких суб'єктів ринкових відносин можуть випереджатирівень цін, внаслідок чого їхні реальні доходи зростатимуть. Наприклад, робітники, зайняті у галузях промисловості, що розвиваються, і представлені сильними профспілками, можуть домогтися, щоб їхня номінальна заробітна плата зростала пропорційно до рівня інфляції або випереджала його.

Інфляція особливо негативно відбивається на власниках заощаджень. Із зростанням цін реальна вартість, або купівельна спроможність заощаджень зменшується.

Інфляція також перерозподіляє доходи між кредиторами і позичальниками. Так, непередбачена інфляція приносить вигоду тим, хто отримав позику за рахунок тих, хто надав позику. Ті уряди, які впродовж десятиріч нагромадили величезну державну внутрішню заборгованість, теж отримують неабияку вигоду від інфляції.

Для впорядкування взаємовідносин між кредиторами і позичальниками важливо розрізняти реальну і номінальну відсоткові ставки. Різниця між ними полягає в тому, що, на відміну від номінальної відсоткової ставки, реальна відсоткова ставка коригується відповідно до рівня інфляції. Щоб уникнути небезпеки невизначеності в умовах непередбаченої інфляції, кредитори і позичальники повинні укладати контракти, в яких обумовлюються реальні величини, тобто індексуються по певному показнику рівня цін. В економічних системах з високими та мінливими темпами інфляції індексація отримала досить широке розповсюдження. Інколи вона здійснюється за допомогою використання контрактів у більш стабільній іноземній валюті.

Таким чином, інфляція "оподатковує" тих, хто має фіксовані грошові доходи, і "надає субсидії" тим, чиї грошові доходи динамічно змінюються. Непередбачена інфляція "карає" власників заощаджень і приносить вигоду одержувачам позик за рахунок кредиторів.

Чим більше нестабільний темп інфляції, тим сильніше діє фактор невизначеності на формування очікувань як позичальників, так і кредиторів. Оскільки більшість людей не люблять невизначеності і не схильні до ризику, то непередбачуваність, пов 'язана з нестабільністю темпів інфляції, зачіпає інтереси практично всіх.

Досі припускалось, що реальний обсяг національного виробництва є величина постійна за умов повної зайнятості. Але на практиці він може змінюватися. Існують найрізноманітніші взаємозалежності між інфляцією та реальним обсягом національного виробництва.Економісти по-різному оцінюють вплив інфляції на виробництво. Прихильники концепції інфляції попиту стверджують, що помірна інфляція сприяє підвищенню темпів економічного зростання та подоланню депресії. Прихильники концепції інфляції витрат, навпаки, вважають, що розвиток інфляції веде до скорочення виробництва. Але і ті, і інші визнають, що гіперінфляція веде до краху фінансової системи в економіці.

Оскільки під час інфляції ціни змінюються не в однаковій пропорції, то це суттєво впливає на мінливість відносних цін. Відносні ціни стають більш рухливими. Розподіл ресурсів в ринковий економіці відбувається у відповідності з відносними цінами, отже, інфляція породжує неефективність на мікроекономічному рівні.

Крім того, інфляція часто призводить до непередбачуваних змін податкових зобов'язань окремих осіб. Адже податкове законодавство, як правило, складається без урахування впливу інфляції і виходить з номінального, а не реального приросту величини вартості капіталу, який належить дійовим особам ринку.

В умовах інфляції, коли купівельна спроможність національної грошової одиниці постійно коливається, гроші втрачають здатність виконувати функцію міри вартості. Уявіть собі, як важко робити виміри за допомогою лінійки, яка може розтягуватись і змінювати розмір одного ділення. Адже гроші - це і є своєрідна "лінійка", за допомогою якої люди вимірюють економічні операції. При інфляції довжина такої "лінійки" постійно змінюється. Важко уявити, що уряд, скажімо, приймає закон, згідно з яким в 2000 році 1 метр містить 100 сантиметрів, в 2001 році - 96 сантиметрів, а в 2002 році - 87 сантиметрів. Зрозуміло, що такий закон створив би масу незручностей, бо під час порівняння відстаней треба було б робити "поправки на інфляцію". Аналогічно, коливання купівельної спроможності грошей веде до втрати ними здатності виконувати функцію міри вартості, а це ускладнює життя людей у світі з мінливим рівнем цін.

Дефляція, яка означає підвищення цінності або купівельної спроможності грошей, є не меншою проблемою для суспільства, ніж інфляція, оскільки вона теж вносить невизначеність у розрахунки тих, хто планує своє майбутнє. Те саме можна сказати і про дезінфляцію, тобто уповільнення темпу інфляції; вона також створює серйозні труднощі для тих, хто не може правильно передбачити її при розробці довгострокових планів.

Порівняно стабільна інфляція, яку можна передбачити і врахувати, ще не створює серйозних проблем для економіки. Проблеми, які створюєінфляція, майже повністю пов'язані з невизначеністю. Вони виникають не стільки тому, що цінність грошей падає, скільки тому, що майбутню цінність грошей неможливо передбачити. Високий, але постійний темп інфляції, на який кожен міг би впевнено розраховувати, викликав би менше проблем, ніж низький, але менш передбачуваний темп. Невизначеність у зв'язку з майбутніми цінами, яка створюється інфляцією, веде до довільного перерозподілу багатства, примушує людей здійснювати зусилля, щоб захиститися від інфляційних втрат.

 

4. Антиінфляційна політика. Взаємозв'язок інфляції та безробіття

 

Враховуючи руйнівні наслідки інфляції, кожна країна намагається проводити ефективну антиінфляційну політику. Основна мета антиінфляційної політики в короткостроковому періоді полягає в забезпечені відповідності між темпами зростання грошової маси (пропозиції грошей) і темпами зростання товарної маси (реального ВВП). В довгостроковому періоді - відповідності між обсягом і структурою сукупної пропозиції та обсягом і структурою сукупного попиту.

Найтиповішими антиінфляційними заходами в країнах з розвинутою економікою є:

1.    Регулювання попиту, яке базується на рекомендаціях кейнсіанської теорії, а саме: збільшення податків, зменшення державних витрат та збільшення відсоткової ставки за кредит. Такі заходи, без сумніву, обмежують сукупний попит, але водночас ведуть до згортання виробництва та збільшення безробіття;

2.    Контроль за зарплатою та цінами покликаний змінити очікування: якщо наймані працівники повірять у результативність обмежувальних дій уряду, то вони припинять подальші вимоги підвищення зарплати; відповідно, якщо підприємці, покладаючись на дії уряду, повірять у те, що припиниться підвищення цін на ресурси, то вони припинять скорочення обсягів виробництва;

3.    Індексація доходів робить їх менш чутливими до підвищення цін. Індексація певним чином обмежує стихійне зростання доходів, тому вона може сповільнити інфляцію попиту. Але при інфляції витрат індексація може навіть погіршити ситуацію.

1.    Антиінфляційні заходи в країнах, що здійснюють перехід до ринкових відносин:Стратегічні:

 

-            довгострокова грошова політика, яка передбачає жорстокі обмеження на щорічне збільшення грошової маси;

 

-     послаблення інфляційних очікувань тісно пов'язане із змінами у психології споживачів;

-     скорочення дефіциту держбюджету при скороченні державних витрат та збільшенні доходів держави;

-     протидія зовнішнім інфляційним впливам, перш за все - обмеження можливостей вільного перетину іноземними капіталами національних кордонів і перетворення їх на "живі гроші", що збільшують грошову масу в обігу;

-     підвищення курсу національної валюти, яке знижує ціни на товари та послуги з-за кордону і тим самим спонукає до зниження внутрішніх цін. Але водночас це веде до подорожчання експортних товарів та зниження їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку;

2.    Тактичні:

-     підвищення товарності національного господарства спрямоване на стимулювання пропозиції (наприклад, пільгове оподаткування підприємств, що розширюють асортимент товарів та послуг, державна допомога галузям у створенні нових ринків тощо);

-     роздержавлення є засобом поповнення доходної частини бюджету і подолання його дефіцитності;

-     стимулювання імпорту використовується для зменшення дефіциту власних товарів і послуг;

-         обмеження ліквідності грошей досягається через стимулювання заощаджень. Якщо заощаджувати стає економічно вигідно, то маса грошей, яка тисне на ринок товарів і послуг, зменшується і зростання цін припиняється.

Звичайно, використання тих чи інших заходів антиінфляційної політики залежить від конкретної ситуації, в якій знаходиться національна економіка. Треба також враховувати вимоги комплексного підходу до вибору інструментів антиінфляційної політики.

Разом з інфляцією існує і така форма порушення макроекономічної рівноваги, як безробіття. Американський економіст Артур Філліпс у 1958 році довів існування оберненої залежності між безробіттям та інфляцією. При зменшенні рівня інфляції безробіття зростає, а при збільшенні рівня інфляції безробіття падає. Отже, високий рівень безробіття - це своєрідна "ціна", яку
суспільство сплачує за стабільність цін. Уряду треба тільки визначити, які рівні безробіття та інфляції є допустимими для економіки країни, і дотримуватися цього співвідношення - наприклад, точка N на кривій Філліпса.

Але економічний розвиток країн світу в 70-х - на початку 80-х років поставив під сумнів існування такої залежності, яка описувалася кривою Філліпса, оскільки спостерігалося одночасне зростання і інфляції, і безробіття. Отже, на короткому інтервалі часу може існувати той зв'язок, що відображений кривою Філліпса, але у тривалому проміжку часу діє закономірність природного рівня безробіття. Кожного разу, коли здійснюються спроби знизити рівень безробіття нижче природного рівня, крива Філліпса деформується.

 

 

 

Висновки:

Інфляція це зростання загального рівня цін, пов'язане з падінням купівельної спроможності грошей.

       Кількісними показниками інфляції є рівень та темп інфляції. За темпами розрізняють повзучу (помірну), галопуючу та гіперінфляцію.

Визначаючи причини інфляції, одні економісти пов'язують її перш за все з появою надлишкового попиту (інфляція попиту), а інші - із зростанням витрат на одиницю продукції (інфляція витрат). Прихильники кількісної теорії грошей вважають, що причиною інфляції є зростання пропозиції грошей в обігу і покладають всю відповідальність за неї на Центральний банк країни.•            Інфляція наносить реальні збитки суспільству. Вона впливає на реальний національний продукт, перерозподіляє багатство, примушує людей витрачати ресурси на те, щоб уникнути наслідків інфляції, викликає незадоволення та конфлікти між людьми. Все це є наслідком тієї невизначеності, яку інфляція вносить у розрахунки людей відносно майбутніх цін.

•     Негативні соціально-економічні наслідки інфляції вимагають проведення антиінфляційної політики, що має свої особливості в різних країнах.

 

Задача 1

Чи можна оцінити інфляцію на основі таких даних: грошова маса зросла на 5%, швидкість обігу грошей збільшилася на 20%, обсяг виробництва впав на 10%?

 

Розв'язання:

Оцінити інфляцію за даний період часу можна на основі рівняння Фішера:

Mv = pq.

В нашому випадку маємо:

Р   = MV

старе q

1,05 M х 1,2 V = Рнове х 0.9 Q.

Р    = fMV] х fl,05 х ^1 = 1,4 х Р .

нове   ^ Q )  {       0,9) старе

Це означає, що інфляція становить 40%.

 

Задача 2

"Інфляційним податком" називають частину доходів, що "згорають" у вогні інфляції.

Інженер взявся зробити роботу на протязі місяця за 200 грн. Визначте величину "інфляційного податку", або скільки втратить інженер, якщо він не отримав оплату наперед при інфляції, яка дорівнює 50% на місяць?

 

Розв'язання:

1 —-1х 100% = 33,3%, або 66,7 грн.Або інакше: 200 гривень з урахуванням інфляції наприкінці місяця перетворилися на:

200 1333
--- = 133,3 грн.

1,5

Таким чином, інженер втратив: 200 - 133,3 = 66,7 грн.

 

Практикум

Тести:

1.   Які зовнішні ознаки має інфляція в економіці країни:

 

A.   зростання реальних доходів населення;

B.    зростання цін тільки на споживчі товари;

C.    зростання ціни робочої сили, скорочення пропозиції товарів;

D.   зростання середнього рівня цін.

2.   Що з наведеного нижче не має відношення до інфляції витрат (інфляції пропозиції):

 

A.   зростання цін на енергоносії;

B.    зростання заробітної платні;

C.    зростання обсягів випуску продукції;

D.   зростання собівартості продукції.

3.   Що з наведеного нижче не є ознаками дефляції:

 

A.   зниження середнього рівня цін;

B.    зростання купівельної спроможності грошової одиниці;

C.    зростання середнього рівня цін;

D.   правильні відповіді (А) і (В).

4.   Інфляційний податок - це:

 

A.  різновид податку на додану вартість, його розмір затверджено в податковому законодавстві;

B.  податок, яким обкладаються тільки підакцизні товари;

C.  частина доходів, що "згорає" у вогні інфляції;

D.  кошти, які держава надає населенню, щоб компенсувати його втрати
від інфляції.

5.   Якщо номінальний доход зріс на 8%, а рівень цін зріс на 10%, то реальний доход:

 

A.   збільшився на 2%;

B.    збільшився на 18%;

C.    зменшився на 2%;

6.   залишився без змін.Непередбачувана інфляція, як правило, супроводжується;

 

A.   відсутністю будь-яких економічних втрат;

B.    зниженням ефективності економіки;

C.    перерозподілом багатства і доходу;

d.  правильними є відповіді (В) і (С).

7.   Від непередбачуваної інфляції менше всього постраждають:

А. ті, хто отримує фіксований номінальний доход;

8.   ті, в кого номінальний доход зростає, але повільніше, ніж зростає рівень цін;

C.  ті, хто має заощадження в грошовій формі;

d.  ті, хто став боржником раніше, коли рівень цін був нижчий.
8. Крива Філліпса відображає:

A.   пряму залежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття;

B.    обернену залежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття;

C.    залежність між надходженням податків до держбюджету та ставкою оподаткування;

d.  пряму залежність між інфляцією та рівнем життя.

9.    За темпами інфляцію поділяють на:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник