А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

3.     Якою буде норма прибутку, якщо вкладений капітал розміром у 12 млн. грн. приніс чистий прибуток у 600 тис. грн.?

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1. В; 2. D; 3. B; 4. D; 5. C; 6. В; 7. B; 8. D; 9. С; 10. С; 11. А.

 

Завдання 1 Вірні чи невірні твердження

1.    Невірно. Співвідношення між номінальною і реальною зарплатою залежить від рівня цін, тому остання може бути як вище, так і нижче.

2.    Вірно. Кожен власник ресурсу отримує свою форму доходу (робітник - зарплату, власник землі - ренту, власник грошового капіталу - процент, підприємець - прибуток).

3.    Вірно. Ренту отримують власники ресурсів, які за певними параметрами значно відрізняються від звичайних ресурсів.

4.    Вірно. Ефективність розподілу ресурсів визначає ефективність у виробництві, проте не завжди справедливість в розподілі доходів.

5.    Вірно. Враховуючи сучасну конвеєрну систему виробництва, частіше використовується погодинна форма зарплати.

6.    Вірно. Найманий робітник може отримувати зарплату, дивіденд від своїх акцій, депозитний процент за банківський вклад тощо.

7.    Вірно. Нерівність в доходах стимулює підвищення ефективності використання людських ресурсів.

8.       Невірно. Навпаки, чим більше ризик банку, тим більше норма позичкового проценту.

9.       Вірно. Фермери, що працюють на найбільш родючих землях отримують диференційну ренту, а ті хто на найменш родючих - ні.

10.   Вірно. Механізм розподілу доходів визначає зацікавленість, а від останньої залежить загальна економічна ефективність.

 

Задачі

2.   1. Зріс на 21,7%.Ціни зросли на 50% (індекс = 1,5).

3.   5,45%.

4.   5%.

 

 

 

Глава 24. Міжнародна торгівля і міжнародна валютна система

1.    Принципи абсолютних та порівняльних переваг.

2.    Суть міжнародної торгівлі.

3.    Обмеження в міжнародній торгівлі.

4.    Сучасна міжнародна валютна система.

 

1. Принципи абсолютних та порівняльних переваг

Чому країни торгують між собою? Головних причин дві, а саме:

1.    Країни неоднаково забезпечені природними, людськими ресурсами та капітальними благами, відрізняються різним рівнем розвитку науки, техніки та технології;

2.    Ефективне виробництво різноманітних товарів та послуг потребує різних технологій та комбінацій ресурсів.

Хоча міжнародна торгівля виникла задовго до появи будь-яких теорій, що її обґрунтовують, вона була і залишається об'єктом аналізу різноманітних економічних шкіл. Сучасні теорії міжнародної торгівлі ведуть свій початок від класичної політекономії Адама Сміта та Давида Рікардо.

У відповідності з теорією абсолютних переваг А. Сміта, міжнародна торгівля є вигідною у тому випадку, якщо дві країни торгують такими товарами, які кожна з них виготовляє з меншими витратами, ніж країна-партнер.

З теорії А. Сміта виходило, що фактори виробництва наділені абсолютною мобільністю всередині країни, тобто вони переміщуються в ті райони, де одержують найбільшу абсолютну перевагу. Рано чи пізно внаслідок переміщення факторів абсолютна перевага одних регіонів перед іншими зникне і доходи на фактори вирівняються. В результаті цього може скластись враження, що торгівля повинна припинитись.

Проте Д. Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг, доповнивши її поняттям альтернативної вартості, яка розглядається як робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару,  виражений черезробочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару. Давід Рікардо переконливо доказав, що міжнародна спеціалізація вигідна не тільки в тих випадках, коли яка-небудь держава має абсолютні переваги в виробництві і збуті даного товару в порівняні з іншими країнами. Не обов'язково, щоб витрати на виробництво цього товару були менші в порівнянні з витратами на аналогічні товари, які створенні за кордоном. Цілком достатньо, з точки зору Д. Рікардо, щоб ця країна експортувала ті товари, по яким в неї є порівняльні переваги.

У відповідності з теорією порівняльних переваг Д. Рікардо зробив висновок: країни повинні спеціалізуватись у виробництві тих товарів, альтернативна вартість яких нижча, тобто які вони можуть виготовляти з відносно низькими витратами у порівнянні з іншими країнами.

Така спеціалізація дозволяє мати вигоду від зовнішньої торгівлі навіть тій країні, в якій виробництво всіх товарів менш ефективне, ніж у країні-партнера в торгівлі.

Країна А має абсолютні переваги по відношенню до країни Б у виробництві певного товару, якщо вона виробляє цей товар з меншими витратами ресурсів. Але товарообмін між країнами може бути взаємовигідним навіть тоді, коли одна країна має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів. Абсолютна перевага не має значення для визначення міжнародної спеціалізації та структури торгівлі. В цьому випадку мають значення тільки порівняльні переваги у виробництві товарів.

Якщо взяти до уваги розбіжності між країнами у співвідношенні витрат, то країна має порівняльні переваги у виробництві товару, якщо вона здатна виробляти цей товар з меншими альтернативними витратами, ніж її торгівельний партнер. Кожна країна завжди має порівняльні переваги в певному виробництві, навіть якщо вона не має абсолютних переваг в жодній галузі.

Аналіз показує, що в результаті міжнародної спеціалізації та вільної торгівлі, що базується на використанні принципу порівняльних переваг, сумарне виробництво товарів збільшується, а країни досягають такого рівня споживання, який перевищує їхні внутрішні виробничі можливості.

 

2. Суть міжнародної торгівлі

 

Міжнародний розподіл праці та спеціалізація, в основі яких лежить принцип порівняльних переваг, заклали підвалини для виникнення світовогоринку, який розвивався на основі внутрішніх ринків, поступово виходячи за національні межі.

Еволюція ринку йшла за схемою: внутрішній ринок - національний ринок - міжнародний ринок - світовий ринок.

Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування, при якій все, призначене для продажу, реалізується самим виробником всередині країни. Національний ринок - це внутрішній ринок, частина якого орієнтована на іноземних покупців. Міжнародний ринок - сукупність частин національних ринків, які безпосередньо пов'язані із закордонними ринками. Світовий ринок - сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному розподілі праці та розподілі факторів виробництва.

Світовий ринок характеризується такими рисами:

-      він є категорією товарного виробництва, яке вийшло за національні межі в пошуках збуту своєї продукції;

-      він має свій прояв у міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту та пропозиції;

-     він оптимізує використання факторів виробництва і підказує виробнику, в яких саме галузях та регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно;

-     він виконує санаційну роль, оскільки виводить з міжнародного обміну товари (а інколи також і їхніх виробників), які не здатні забезпечити міжнародний стандарт якості при конкретних цінах.

Товар, що знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, бо він повідомляє середні параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції, за допомогою яких кожен з учасників може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва. Як сфера міждержавного обміну товарами, світовий ринок має зворотній вплив на виробництво, сигналізуючи йому, що саме, скільки і для кого треба виробляти. З цієї точки зору світовий ринок є первинним по відношенню до виробника і виступає центральною категорією теорії міжнародної економіки.

Розвиток світового ринку товарів на рубежі XIX - XX століть призвів до інтенсифікації міжнародного економічного спілкування, яке поступово стало виходити за межі міждержавного обміну товарами. Бурхливий розвиток продуктивних сил та зростання потужності фінансового капіталу призвели до виникнення світового господарства. При переході товарного виробництва відстадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення не тільки товару, але й факторів його виробництва, перш за все капіталу та робочої сили. Таким чином, категорія світового господарства стосується вже не тільки сфери обігу, але й сфери виробництва.

Світове господарство - це сукупність національних економік, пов'язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Характерні риси сучасного світового господарства такі:

-      розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, перш за все у формах вивозу-ввезення капіталу, робочої сили та технологій;

-     зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовані в декількох країнах, в першу чергу в межах транснаціональних корпорацій;

-      економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів та факторів виробництва на двосторонній та багатосторонній основі;

-      виникнення економіки відкритого типу в межах багатьох держав та міждержавних об'єднань.

Світове господарство, таким чином, є більш високою, ніж світовий ринок, стадією розвитку ринкової економіки, яка включає окрім традиційної міжнародної торгівлі ще й вивіз капіталу, міжнародну міграцію робочої сили, торгівлю технологією, а також підприємства, що виникають на цій основі і є міжнародними за своїм характером. Регулюється світове господарство за допомогою заходів національної (наприклад, надання державних гарантій інвестиціям) та міждержавної економічної політики (наприклад, укладання угод про уникнення подвійного оподаткування). В межах світового господарства економіка окремих країн світу стає все більш відкритою та орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

В сучасному світі виробляти всі види товарів, створювати та вдосконалювати всі типи факторів виробництва не може жодна, навіть багата, країна. Міжнародна економіка стає тим механізмом, який може забезпечити досягнення цих цілей в інтересах всіх країн. В другій половині xx століття ринкова економіка перейшла до нової, більш високої, ніж світове господарство, якості і стала міжнародною. Ознаками міжнародної економіки є:

-      розвинена сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все у формах вивозу-ввезення капіталу, робочої сили та технологій;

-       самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів та міжнародного руху факторів виробництва;

-       система міжнаціональних та наднаціональних, міждержавних та недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою збалансованості і стабільності економічного розвитку;

-       економічна політика держав, що базується на принципах відкритої економіки.

Як бачимо, перша ознака виступає характеристикою світового ринку, перші три ознаки в сукупності характеризують світове господарство, а всі шість ознак разом є характеристикою міжнародної економіки в цілому.

Найважливішою ознакою світового ринку, світового господарства та міжнародної економіки є міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

По відношенню до однієї певної країни, як правило, використовується термін "зовнішня торгівля держави", по відношенню до торгівлі двох країн між собою - "міждержавна, двостороння торгівля", а по відношенню до торгівлі всіх країн - "міжнародна або світова торгівля". Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів (послуг) - експорту та імпорту і характеризується торгівельним сальдо та торгівельним оборотом.

Експорт - продаж товару, що передбачає його вивіз за кордон.

Імпорт - купівля товару, що передбачає його ввезення з-за кордону.

Торгівельне сальдо - різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту.

Торгівельний оборот - сума вартісних обсягів експорту та імпорту. Участь в міжнародній торгівлі характеризується позитивними рисами для національної економіки:

1. Інтенсифікується виробничий процес в національних господарствах з деяких напрямків, а саме:

-       посилюється спеціалізація;

-     створюється можливість масового виробництва;

підвищується рівень завантаженняустаткування; - зростає ефективність впровадження нової техніки та технологій;

2.   Розширення експорту спонукає до збільшення зайнятості, що має
важливі економічні та соціальні наслідки.
Відповідно до деяких оцінок,
збільшення експорту промислових товарів, еквівалентне
1% ВВП, викликає
зростання частки промислового сектора в загальній зайнятості на
0,62 - 0,78

%;

3.     Активна участь в міжнародній торгівлі створює умови для
прискорення прогресивних структурних зрушень в національних
господарствах;

4.  Надходження від експорту - суттєве джерело накопичення капіталу
на потреби промислового розвитку.
В силу цього найвищі темпи
економічного розвитку характерні для тих країн, де швидко розширюється
зовнішня торгівля, особливо експорт, наприклад, Німеччина в
50 - 60-х
роках, Японія
- в 70 - 80-х, нові індустріальні країни в 90-х.;

5.      Збільшення зовнішньоторгового обміну сприяє синхронізації
економічного циклу в світовій економіці.

 

3. Обмеження в міжнародній торгівлі

 

Не дивлячись на досить переконливі аргументи на користь вільної торгівлі, в реальній дійсності міжнародна торгівля розвивається в умовах суттєвих обмежень.

В залежності від ступеня втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі (фритредерство).

В різні періоди історії зовнішньоторгова практика схилялась то в бік свободи торгівлі, то в бік протекціонізму.

В 50 - 60 роки ХХ ст. для міжнародної торгівлі характерними були тенденції посилення лібералізму, а на початку 70-х років проявилась протилежна тенденція - наростання протекціонізму на рівні економічних угрупувань, торгово-економічних блоків країн, що протистояли один одному.

Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку іноземних фірм. Її суттю є створення для вітчизняних торговців і підприємців особливих пільгових умов порівняно з іноземцями. Її наслідком стає одержаннядержавною казною додаткових грошових надходжень від митних та інших зборів. Протекціонізм має і негативні наслідки: підвищення цін, уповільнення економічного зростання країни, можливість виникнення "торгівельних війн".

Протилежним підходом до регулювання торгівлі є система лібералізму або вільної торгівлі. Лібералізм - це зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не збирають імпортного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних чи інших обмежень. Таку політику проводять країни з високою ефективністю національного господарства, наприклад, Канада.

В межах торгової політики тісно переплітаються економічні, політичні, адміністративні, організаційні, правові та інші проблеми. Міжнародна економіка вивчає переважно економічні передумови та наслідки здійснення заходів торгової політики.

Конкуренція на світовому ринку та зіткнення національних інтересів в міжнародній торгівлі змушують держави використовувати існуючі в їх розпорядженні інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні - ті, що засновані на використанні митного тарифу, та нетарифні - всі інші методи. Нетарифні методи регулювання включають методи прихованого протекціонізму. Окремі інструменти торгової політики найчастіше застосовуються при бажанні або обмежити імпорт, або форсувати експорт.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок мита, які використовуються з метою оподаткування товарів, що ввозяться чи вивозяться.

Мито - обов'язкова плата, що стягується митними органами при імпорті чи експорті товару.

Серед нетарифних обмежень необхідно виділити систему ліцензування - дозвіл, що видається державними органами на експорт або імпорт товару у встановленій кількості за визначений проміжок часу, та "добровільні" обмеження, як бажання запобігти дещо жорсткішого обмеження (наприклад, Японія добровільно обмежує експорт автомобілів в США з метою запобігання підвищення тарифу чи зниження імпортних квот). Поряд з цим існують і приховані методи торгівельної політики, такі як технічні бар' єри, внутрішні податки та стягнення, політика в межах державних закупок, вимоги про вміст місцевих компонентів тощо.Важливу роль в регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні перешкод для її розвитку та лібералізації відіграють міжнародні економічні організації. Одна з них ГАТТ (генеральна угода про тарифи та торгівлю), договір про створення якої було підписано 23 країнами в 1947 р. і вступив в силу в 1948 р. 31 грудня 1995 р. ГАТТ припинила своє існування, модифікувавшись у СОТ (Світову організацію торгівлі). На сьогодні СОТ охоплює 95% світової торгівлі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник