А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Інвестиції в людський капітал. Інвестиції в людський капітал мають місце в тих випадках, коли здоров'я, освіта і професійна підготовка населення поліпшуються внаслідок зусиль приватних осіб, ділових кіл або діяльності уряду. Добре здоров'я, добра освіта та відповідна професійна підготовка - все це вносить вклад у продуктивність людської праці. Проте інвестиції в людський капітал, як і інвестиції в капітальні блага, також містять елементи ризику. Люди, що вклали гроші або час в продовження освіти та отримання ліпшої професійної підготовки, звичайно знаходять кращу роботу, продуктивність їхньої праці підвищується, їхні доходи збільшуються, вони отримують більше задоволення від праці і відпочинку, але всі ці переваги заздалегідь не гарантовані, інвестиції в освіту та професійну підготовку також містять альтернативну вартість, бо пов'язані з ними ресурси могли б мати інше застосування, Наприклад, у вартість навчання в коледжі треба включати не лише прямі витрати - плату за навчання, книги тощо, але і втрати того доходу і тієї частини продукції, що були б вироблені і отримані, якби студент працював на виробництві, а не відвідував заняття в коледжі.

Продуктивність праці - це показник, який характеризує ефективність використання трудових ресурсів та економію робочого часу в процесі виробництва товарів та послуг.

Продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, виробленої за одиницю часу, або кількістю часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Чим менше затрати праці (робочого часу) на виробництво одиниці продукції, тим вище продуктивність праці. Із зростанням продуктивності праці вартість одиниці продукції зменшується.

На мікрорівні підвищення продуктивності праці виражається у збільшенні випуску продукції в розрахунку на одного працюючого на підприємстві.

На макрорівні використовується показник „суспільна продуктивність праці", яка визначається як відношення обсягу реального ВВП в розрахунку на одного працюючого в галузях матеріального і нематеріального виробництва.Ефективність - це такий стан економіки, коли збільшення виробництва одного товару можливо тільки за рахунок зменшення виробництва іншого товару.

Ефективність виробництва позначається будь-якою точкою на кривій виробничих можливостей.

Розподільна ефективність означає, що ресурси розподіляються між галузями і фірмами таким чином, що отримана продукція має найбажанішу для суспільства структуру.

Виробнича ефективність означає, що кожний товар або послуга в цій оптимальній структурі продукції виробляється з найменшими витратами. Повний обсяг продукції означає, що виробництво "потрібних" благ (розподільна ефективність) здійснюється в "належний" спосіб (виробнича ефективність).

Продуктивність - це загальний обсяг продукції, поділений на кількість вхідного фактора, затраченого на виробництво цього обсягу продукції протягом певного проміжку часу.

Підвищення продуктивності можна досягти трьома шляхами:

1)      виробляти таку ж кількість продукту з меншої кількості ресурсів;

2)      виробляти більшу кількість продукту з такої ж кількості ресурсів або

3)      поєднавши два попередні шляхи. Фірми повинні шукати усілякі можливості для підтримання рівня продуктивності, аби залишатися конкурентоспроможними і отримувати прибутки.

 

Продуктивність праці - це кількість товарів і послуг, вироблених одним працівником в одиницю часу.

Суспільна продуктивність праці - це відношення обсягу реального ВВП на одного працюючого в суспільному виробництві.

Задача 1

Маслозавод випускав 60 тис. кг масла на місяць за ціною 4 грн. за кілограм. Після підвищення ціни до 6 грн. за 1 кг завод став виробляти 80 тис. кг масла на місяць. На скільки відсотків збільшилась або зменшилась продуктивність праці, якщо чисельність працюючих на заводі не змінилась?

Рішення: у даній задачі не враховуються ціни, тому що їхня зміна не впливає на продуктивність праці

Iq = 80 = 1,33. q 60

Продуктивність праці зросла на: (1,33 - 1) х 100% = 33%.Задача 2

Обсяг виробництва певного товару збільшився з 20 тис. штук до 35 тис. штук. За цей період кількість зайнятих робітників зросла на 5%, а рівень інфляції склав 50%. Як змінилась продуктивність праці?

Рішення: необхідно звернути увагу, що рівень інфляції не враховується, тому що обсяг виробництва дається в штуках. Задача розв'язується аналогічно попередньої.

1)     I0 = 355 = 1,75. 4 0 20

100 + 5

2)     1 працюючих =         =1,05 (інфляція не враховується).

 

3)    1 продуктивності       1 05 1,66.

Продуктивність праці зросла на 66%. Задача З

Вартість товарів та послуг, що виробляються компанією за день, зросла наприкінці року в 3 рази. Ціни за рік зросли в 2 рази, а чисельність працюючих збільшилась в 1,5 рази. Як змінилась продуктивність праці наприкінці року?

Рішення: необхідно врахувати інфляцію, тому що зміна обсягу виробництва дається у вартісному вираженні.

Індекс обсягу виробництва

Індекс продуктивності =------------------------------------------------- .

Індекс численості робітників

Індекс обсягу виробництва у вартісному вираженні = 3. Індекс чисельності робітників = 1,5. Індекс цін = 2.

 

.   _±_ = ! Індекс продуктивності = 2 х 15 = 1.

Відповідь: продуктивність праці не змінилася.

Практикум

Тести:

1. Виробництво - це:

A.   Процес поєднання природних і трудових ресурсів;

Процес безпосереднього впливу людини на природу з метоюстворення економічних благ;

C.    Процес створення матеріальних благ;

D.   Цілеспрямована діяльність людей по перетворенню природи.

 

2.  Спеціалізація в розвитку суспільства призвела:

 

A.   До зниження загального рівня потреб;

B.    До підвищення продуктивності праці;

C.    До того, що товару стали виробляти більше, ніж у ньому існує суспільна потреба;

D.   До росту трудомісткості виробництва.

3.  На уроках праці кожен учень виробляв підставки для ручок, виконуючи всі операції: вирізував з дерева, склеював, покривав лаком. Після введення спеціалізації в шкільній майстерні, імовірніше за все:

 

A.   Знизилася продуктивність праці;

B.    Збільшилася зайнятість;

C.    Збільшилася взаємозалежність;

D.   Знизилася якість виробів.

4.  Ефективність виробництва визначається:

 

A.   Кількістю економічних благ, вироблених в суспільстві за рік;

B.    Співвідношенням інвестиційних благ до споживчих благ;

C.    Співвідношенням результатів та витрат ресурсів в суспільстві за рік;

D.   Співвідношенням якості товарів та послуг до їх кількості.

5.  Зсув кривої виробничих можливостей праворуч відбувається, коли...

 

A.   Підприємство, що виробляло олівці та ручки, вирішило виробляти тільки ручки;

B.   Продуктивність праці виробництва олівців збільшилась при незмінних інших умовах;

C.   Попит на олівці зріс;

D. Підприємство стало виробляти таку кількість олівців та ручок, при якій альтернативна вартість одного олівця дорівнює 1,5 ручкам.

6.  Цех м'якої іграшки збільшив об'єм виробництва у день від 100 до 117 виробів. Як змінилася річна продуктивність цеху, якщо кількість зайнятих робітників збільшилася на 17%, а ціни збільшилися на 20 %?

 

A.   Не змінилася;

B.    Зменшилася на 20%;Збільшилася на 17%;

C.    Скоротилася на 17%.

 

7.    Зростання продуктивності праці на рівні підприємства означає:

А. Підвищення трудомісткості продукції;

8.    Збільшення річного випуску продукції;

 

C.    Збільшення чисельності працівників;

D.   Збільшення випуску продукції на одного працюючого.

8. У шкільній майстерні виробляють закладки для книг. Відбулося збільшення випуску з 150 до 180 шт. у день, а ціна знизилася з 30 коп. до 25 коп. Продуктивність праці:

A.   Не змінилася;

B.    Зросла на 20%;

C.    Зменшилась на 20%;

D.   Зросла на 44%.

 

9. Суспільна продуктивність праці вимірюється:

A.  Збільшення загального обсягу ВВП;

B.  Відношенням обсягу реального ВВП на одного працюючого;

C.  Відношенням загальної чисельності працюючих до реального ВВП;

D.  Збільшенням обсягів використання матеріальних і трудових ресурсів.

10.      Ефективність графічно може бути зображена:

A.   Тільки точкою на кривій виробничих можливостей, яка характеризує максимальний об'єм виробництва одного товару при нульовому виробництві іншого товару;

B.   Тільки точкою на кривій виробничих можливостей, яка характеризує виробництво двох товарів в однакових об'ємах;

C.   Будь-якою точкою на кривій виробничих можливостей;

D. Будь-якою точкою, яка показує комбінацію виробництва двох
товарів та можливість збільшення їх об'ємів за тими же ресурсами.

Відповіді до практикуму

Тести:

1.В; 2.В; З.С; 4.С; 5.В; 6.А; 7.D; 8.В; 9.В; 10.С.Глава 5. Основні питання економіки. Економічні системи

1.    Основні питання економічної організації виробництва.

2.    Типи економічних систем.

3.    Відносини власності в економічній системі.

 

1.  Основні питання економічної організації виробництва

 

Вирішуючи проблему вибору в світі обмежених ресурсів, економічні суб'єкти повинні завжди вирішувати три основні, фундаментальні питання економічної організації виробництва:

1.      Що виробляти - які товари слід виробляти, в якій кількості. Фактично це означає розподіл ресурсів, визначення структури економіки, вибір пріоритетів економічного розвитку.

2.      Як виробляти - за допомогою яких ресурсів та яких технологій будуть вироблені економічні блага.

3.      Для кого виробляти - хто стане споживачем вироблених благ, чи буде їм забезпечено збут і тим самим відшкодування витрачених на виробництво ресурсів.

Ці основні питання організації виробництва постійно стоять як перед кожним окремим виробником (фірмою), так і перед економікою в цілому. Вони безперервно відтворюються як на мікро-, так і на макрорівні.

Названі фундаментальні питання економіки є загальними (універсальними) для всіх економічних систем, але в кожній з них вони вирішуються по-різному. Кожна система має свій, специфічний механізм координації і управління економічною діяльністю суб'єктів господарювання.

Як же відбувається процес координації в різних економічних системах?

 

2.  Типи економічних систем

 

Економічні системи (economic systems) - це сукупність взаємозалежних економічних елементів, що утворюють визначену цілісність, економічну структуру суспільства; єдність відносин, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.

Економічні системи відрізняються за способом вирішення головних питань: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?, а також за принципом того, хто несе трансакційні витрати. Історично можна виділитив "чистому" вигляді наступні економічні системи: традиційну, ринкову, командну. Але у сучасному світі існує змішана економічна система, яка

з'єднує в собі риси традиційної, ринкової, командної.

Традиційна економіка. Методи і техніка виробництва, обмін, розподіл доходів ґрунтуються тут на освячених часом звичаях і традиціях. Спадковість і касти диктують економічні ролі індивідів, чітко простежується соціоекономічний застій. Технічний прогрес і впровадження нововведень різко обмежені, бо вони суперечать традиціям і загрожують стабільності суспільного ладу. Економічна діяльність вторинна порівняно з релігійними і культурними цінностями.

Ринкова економіка (market economy) характеризується як система, яка заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції, вона спирається на особисті інтереси, обмежує роль уряду.

У процесі історичного розвитку людського суспільства створюються передумови для зміцнення економічної свободи - можливості індивіда реалізувати свої інтереси і здібності шляхом активної діяльності у виробництві, розподілі, обміні і споживанні економічних благ.

Об'єктивні і суб'єктивні передумови для цього виникають після ліквідації усіх форм особистої залежності. Важливу роль у цьому зіграв розвиток ринкової економіки. Ринкова економіка гарантує насамперед волю споживача, що виражається у волі споживчого вибору на ринку товарів і послуг. Добровільний, без примусу обмін стає необхідною умовою суверенітету споживача. Кожен самостійно розподіляє свої ресурси у відповідності зі своїми інтересами і при бажанні може самостійно організовувати процес виробництва товарів і послуг у тих масштабах, що дозволяють його здібності і наявний капітал. Це означає, що існує свобода підприємництва. Індивід сам визначає, що, як і для кого робити, де, як, кому, скільки і за якою ціною реалізовувати зроблену продукцію, яким чином і на що витрачати отриманий виторг. Тому економічна воля припускає економічну відповідальність і спирається на неї.

Особистий інтерес виступає головним мотивом і головною рушійною силою економіки. Для споживачів цим інтересом є максимізація корисності, для виробників - максимізація прибутку. Свобода вибору стає основою конкуренції.

Основу ринкової економіки складає приватна власність. Вона є гарантією дотримання добровільно підписаних контрактів і невтручання третіх сторін. Економічна свобода - фундамент і складова частина свободцивільного суспільства. Вона виступає насамперед як необхідний засіб досягнення політичної свободи; у свою чергу, політична свобода є гарантом економічної свободи. У вільному суспільстві індивід може відстоювати й активно пропагувати будь-які, у тому числі радикальні, зміни в соціальній структурі, звичайно за умови, що його агітація не виливається в застосування насильницьких дій стосовно інших громадян. Для пропаганди нових ідей необхідно лише подбати про те, щоб їхня публікація мала комерційний успіх.

Класична ринкова економіка виходить з обмеженої ролі державного втручання в економіку. Уряд необхідний лише як орган, що визначає правила ринкової гри і стежить за виконанням цих правил.

На противагу ринкової командна економіка (command economy) описується як система, у якій домінує суспільна (державна) власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.

Характерною рисою командної економіки є монополізм виробництва, що в остаточному підсумку гальмує науково-технічний прогрес. Державне регулювання цін, монополізм виробництва, гальмування технічного прогресу закономірно породжують економіку дефіциту. Парадокс полягає в тім, що дефіцит виникає в умовах загальної зайнятості і майже повного завантаження виробничих потужностей. Гіперцентралізм закономірно сприяє розбуханню бюрократичного апарату. Основою його росту була монополізація ролі держави в ієрархічному поділі праці. Адміністративно-командна система -це своєрідна, ідеологізована форма бюрократизму. Для неї характерне зрощування законодавчої і виконавчої, військової і цивільної, адміністративної і судової влади, злиття партійного і державного апарату.

Змішана економіка. Під змішаною економікою (mixed economy) мається на увазі тип суспільства, що синтезує елементи перших двох систем, тобто механізм ринку доповнюється активною діяльністю держави.

Уряд відіграє активну роль в економіці, сприяючи її економічній стабільності і зростанню, забезпечуючи її деякими товарами і послугами, які виробляються в недостатній кількості або взагалі не виробляються ринковою системою, модифікуючи розподіл доходів.

Перехідна економіка як система. Перехід від однієї економічної системи до іншої породжує особливий, перехідний стан економіки. Такий стан економіки може існувати в одній чи декількох країнах і навіть у глобальному масштабі. Перехід від однієї економічної системи до іншоїніколи не представляв миттєвого стрибка. Це дуже тривалий процес, що у минулому вимірявся сторіччями, а останнім часом - десятиріччями. Наприклад, перехід від традиційної системи до ринкової економіки вільної конкуренції зайняв у Західній Європі кінець XVIII - першу половину XIX ст. В Україні такий перехідний стан економіки був характерний для періоду 1861 - 1913 рр.

Наприкінці XX століття почався масовий перехід декількох десятків країн від адміністративно-командної до ринкової економіки. Тому на даному етапі перехідною ми вважаємо економіку, де відносини, засновані на адміністративно-командних принципах, будуть замінюватися ринковими механізмами.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник