О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39 

b.                  Повна атріовентрикулярна блокада

c.                  Синдром слабкості синусового вузла

d.                 Синусова брадикардія

e.                  Епілепсія

 

14. Жінка 62 років, скаржиться на відчуття перебоїв в роботі серця, епізодичні серцебиття, зниження працездатності, спільну слабкість. Погіршення достатку відзначає впродовж декількох місяців. Звернутися до лікарки змусив епізод запаморочення з нетривалою втра­тою свідомості. Об'єктивно: пульс - 52/мин., аритмічний. При аускультації шуми не виявлені. На ЕКГ: ритм синусний, неправильний інтервал P-Q = 0,20 с., QRS = 0,08 з, по­ступове зменшення інтервалу R-R з подальшим одиночним випаданням комплексу Р-qrs-t. Яка найбільш вірогідна причина даного достатку?

a)                                                                        Атріовентрикулярна блокада II міри

b)                                                                        Атріовентрикулярна блокада I міри

c)                                                                        Синоаурікулярная блокада II міри

d)                                                                       Атріовентрикулярна блокада III міри

e)                                                                        Тріфасцикулярная блокада ніжок пучка Гиса

 

15. У хворого 58 років з ІБС діагностований синдром слабкості синусного вузла. ЧСС -38/мин., ПЕКЛО - 160/90 мм рт. ст. З анамнезу відомо, що інколи виникають напади сер­цебиття. Яким буде основний метод лікування в даному випадку в умовах спеціалізованого стаціонару?

a)                                          Електрокардіостимуляція

b)                                         Електроімпульсна терапія

c)                                          Атропін

d)                                         Ізадрин

e)                                          Ніфедипін

 

16. Хворому 70 років, скаржиться на слабкість, запаморочення, короткочасну непритомність, біль в області серця. Аускультативно: ЧСС - 40/мин., тони серця ритмічні, I тон ослаблено, періодично значно посилюється. ПЕКЛО - 180/90 мм рт. ст. Що є найбільш вірогідною причиною гемодинамічних порушень у хворого?

a)                                          Брадісистолічеськая форма фібриляції передсердя

b)                                         Атріовентрикулярна блокада II міри

c)                                          Атріовентрикулярна блокада III міри

d)                           Синусова брадикардія

e)                                          Повна блокада лівої ніжки пучка Гиса

 

17. Чоловік 60 років, скаржиться на перебої в роботі серця, задишку в стані спокою, вира­жену спільну слабкість. Переніс інфаркт міокарду 8 місяців тому. Об'єктивно: ПЕКЛО -80/60 мм рт. ст., ЧСС - 32/мин., ЧД -26/мин., ціаноз. На ЕКГ - повна атрио -вентрикулярная блокада. Яка тактика ведення хворого доцільна?

a)                                          Периферичні вазоділататори у поєднанні з Допаміном

b)                                         Використання антиаритмічних препаратів

c)                                          Електрокардіостимуляція

d)                                         Внутрішньоаортальна балонна контрпульсація

18.  Внутрішньовенне введення преднізолонуЖінка 75 років, скаржиться на запаморочення, шум у вухах. Об'єктивно: кордони сер­ця розширені вліво на 1 см, тоны серця приглушені, вислухується гарматний тон Стра-жесько, над аортою - шум систоли і акцент першого тону, ЧСС і пульс - 40/мин., ПЕКЛО-160/70 мм рт. ст. Печінка не збільшена, набряків немає. Якнайкраща тактика ведення хво­рого:

 

a)                                          Постійна кардіостимуляція

b)                                         Тимчасова кардіостимуляція

c)                                          Спостереження в динаміці

d)                                         Призначення холинолитиков

e)                                          Терапія адреномиметиками

19.  У чоловіка 72 років із слів родичів, тричі спостерігалася втрата свідомості. Об'єктивно: ЧСС -42/мин., АТ - 160/70 мм рт. ст. На ЕКГ: частота Р-Р - 80/мин., частота R-R - 42/мин., ритм правильний. Яке порушення провідності має місце у хворого?

 

a)                                          Атріовентрикулярна блокада II міри

b)                                         Синоаурікулярная блокада I міри

c)                                          Синоаурікулярная блокада II міри

d)                                         Атріовентрикулярна блокада III міри

20.  Хворий 68 років доставлений машиною швидкої допомоги у важкому достатку із скар­гами на запаморочення, епізодичну втрату свідомості, судоми. Пульс - 36/мин., ритмічний. АД- 170/85 мм. рт. ст. I тон на верхівці ослаблено, акцент II тону над аортою. Дихання везикула, в нижніх відділах невелика кількість мелкопузырчатых хрипів. ЕКГ: передсердні і шлуночкові комплекси виникають незалежно один від одного, кількість шлуночкових комплексів - 33/мин. Яким із способів невідкладної допомоги необхідно за­стосувати в даному випадку?

 

a)                                          Строфантин внутрішньовенно

b)                                         Електрокардіостимуляція

c)                                          Обсидан внутрішньовенно

d)                                         Електрична дефибрилляция

e)                                          Панангін внутрішньовенно

 

21.  Хворому з активним ревматичним процесом і аортальним пороком призначено лікування ацетилсаліциловою кислотою 2г/сутки і дигоксином по 0,75 мг/сутки. На 8-й день лікування у хворого з'явилися слабкість, перебої в роботі серця, нудота. Об'єктивно: пульс - 56/мин., аритмічний. ПЕКЛО -110/70 мм рт. ст. ЕКГ: часті шлуночкові екстраси­столи, зрушення ST вниз. Яке ускладнення виникло в хворого?

 

a)                                          Дігиталісная інтоксикація

b)                                         Отруєння ацетилсаліциловою кислотою

c)                                          Повна атріовентрикулярна блокада

d)                                         Алергічна реакція на прийом медикаментів

e)                                          Приєднання інфекційного ендокардиту

22.  У хворого 76 років з штучним водієм ритму серця, який працює в режимі "на вимогу", виникають короткочасні непритомні достатки. Об'єктивно: ритм серця правильний, 42 удари в хвилину. Що може бути причиною розвитку таких достатків?

 

a)                                          Пароксизм суправентрикулярной тахікардії

b)                                         Порушення внутрішньошлуночкової провідності

c)                                          Відмова роботи стимулятора

d)                                         Церебральний атеросклероз

23.  Пароксизм шлуночкової тахікардіїАбсолютними свідченнями для установки електрокардіостимулятора вважаються:

 

a)                                            Атріовентрикулярна блокада II міри типа Мобітца II

b)                                           Атріовентрикулярна блокада II міри типа Мобітца I

c)                                            Атріовентрикулярна блокада I міри;

d)                                           Передньо-лівий напівблок

e)                                            Міжпередсердна блокада

24.  При блокаді правої ніжки пучка Гиса спостерігається

 

a.                  комплекс QRS вужчий, ніж в нормі

b.                  депресія інтервалу ST в 1-му і 2-му грудних відведеннях

c.                  інверсія зубця P

d.                 М-образний вигляд QRS в V1-2-3

e.                  різке відхилення електричної осі серця управо

25.  Жінка 53 років, скаржиться на болі і перебої в області серця. Хворіє з дитинства, її

батько страждав аритміями серця. Об'єктивно: достаток важкий, пульс - 220/мин., АТ -80/60 мм рт. ст. ЕКГ: ЧСС - 215/мин., розширення і деформація комплексу QRS з наявністю атріовентрикулярної дисоціації, зубець Р позитивний. Надалі ЧСС знизилося до 45/мин.,наблюдается повне роз'єднання частоти появи зубця Р і комплексу QRST. Що з перерахованого є найбільш ефективним:

a)                                           
Холінолітіки (атропін)

b)                                           Бета-адреноблокатори

c)                                            Імплантація штучного водія ритму

d)                                           Антагоністи кальцію (Верапаміл)

Сердечні глікозиди (дигоксин)Електрокардіограми.

Дані лабораторно-інструментальних методів дослідження.

 

ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

 

Актуальність теми. Нетипові симптоми та їх відсутність на ранніх стадіях серце­во-судинних захворювань істотно утрудняють діагностику і вибір медичної тактики ве­дення хворих. Для хворих з гострими коронарними синдромами рання і точна діагностика тромбозу коронарної артерії, яка здійснюється за допомогою сучасних лабораторних та інструментальних методів дослідження, дозволяє поліпшити або відновити коронарний кровотік, чим досягається нормалізація метаболізму ішемізованих відділів міокарду і за­побігає некрозу кардіоміоцитів з подальшим формуванням рубцевих змін і стійким пору­шенням скоротливої функції міокарду. Розвиток електрокардіографії дозволив не тільки диференціювати форми ішемічної хвороби серця, але і встановлювати вид порушень збу­дливості і провідності серця, здійснювати контроль результатів антиангінальної і антиари-тмічної терапії, що проводиться. Впровадження в клінічну практику методів ультразвуко­вої діагностики зробило можливим візуалізувати анатомічні структури серця в режимі ре­ального часу, виявляти ранні порушення загальної та локальної скоротливої здатності мі­окарду, здійснювати контроль їх медикаментозної корекції. Розробка методик коронарної ангіографії та ангіопластики дозволило не тільки встановлювати місце коронаротромбозу, локалізацію атеросклеротичних бляшок, але і проводити внутрішньокоронарний тромбо-лізис, балонну дилатацію коронарних артерій, стентування. Таким чином, рання і точна діагностика захворювань серцево-судинної системи, що здійснюється за допомогою су­часних інструментальних і лабораторних методів дослідження, значно збільшує точність діагнозу, скорочує час, необхідний на його постановку, покращує контроль медикаменто­зної терапії.

1. Мета заняття: познайомити студентів старших курсів медичних факультетів з су­часними методами інструментальної та лабораторної діагностики серцево-судинних за­хворювань, визначити їх діагностичне значення, можливості контролю терапії.Вивчити діагностичну і клінічну зна­чущість основних методів лабораторної діагностики серцево-судинних захво­рювань.

2. Вивчити діагностичну і клінічну зна­чущість основних методів інструмента­льної діагностики серцево-судинних захворювань.

3. Навчити студентів використовувати можливості лабораторних і інструмен­тальних методів дослідження для ди­ференціальної діагностики захворю­вань серцево-судинної системи.

4. Ознайомити студентів з можливос­тями контролю перебігу і лікування за­хворювань серцево-судинної системи за допомогою лабораторних і інстру­ментальних методів дослідження.

Початковий рівень знань-умінь:

1. Значущість клінічного аналізу крові, показ­ників ліпідного спектру і гострофазових показ­ників крові для діагностики ішемічної хвороби серця, запальних захворювань міокарду.

2. Визначення біохімічних маркерів пошко­дження міокарду для диференціальної діагно­стики при гострих коронарних синдромах, їх діагностична значущість.

3. Значення рентгенологічних методів дослі­дження серця і легенів в діагностиці вад сер­ця, ускладнень ІХС, гіпертрофії лівого шлуноч­ку серця, хронічної серцевої недостатності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань