І О Ушакова - Основи системного аналізу об'єктів і процесів комп'ютеризації - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 

Основну частку діяльності організації складають саме процеси. Процесний підхід означає управління власне діяльністю на відміну від управління її структурою, як у функціональному підході.

Сучасний стан економіки характеризується саме переходом від традиційної функціональної моделі діяльності організації, побудованої на принципах розподілу праці, вузькій спеціалізації і жорстких ієрархічних структурах, до процесної моделі, заснованої на інтеграції робіт навколо бізнес-процесів.

Відповідно до нового погляду на організацію робота повинна бути організована навколо процесів. Метою організації повинне бути вдосконалення бізнес-процесів для подолання їх фрагментарності і длядосягнення суттєвого поліпшення в ключових показниках результативності

-    витратах, якості, рівні обслуговування і оперативності.

Процесний підхід передбачає зміщення акцентів з управління окремими структурними елементами на управління кризовими бізнес-процесами, що пов'язують діяльність усіх структурних елементів. Кожен діловий процес проходить через ряд підрозділів, тобто в його виконанні беруть участь фахівці різних відділів компанії. Найчастіше доводиться стикатися з ситуацією, коли власне процесами ніхто не управляє, а управляють лише підрозділами. Більше того, структура компаній будується без урахування можливостей оптимізації ділових процесів, що забезпечують виконання необхідних функцій. Процесний підхід дозволяє усунути фрагментарність у роботі, організаційні й інформаційні розриви, дублювання, нераціональне використання фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів.

Процесний підхід до організації діяльності підприємства передбачає:

широке делегування повноважень і відповідальності виконавцям;

скорочення рівнів ухвалення рішень;

поєднання принципу цільового управління з груповою організацією праці;

підвищену увагу до питань забезпечення якості;

автоматизацію технологій виконання бізнес-процесів.

Бізнес-процеси (БП) є сукупністю взаємопов'язаних дій (операцій, процедур, робіт) з виготовлення готової продукції або виконання послуг на основі споживання ресурсів. Бізнес-процеси - це ділові, адміністративні, технологічні процедури функціонування підприємства, до яких належать: документообіг, управління фінансовими, матеріальними потоками, персоналом, організаційно-господарськими й технологічними процесами, процесами проектування виробів тощо. Управління бізнес-процесами спрямоване на виконання якісного обслуговування споживачів (клієнтів). При цьому в ході управління бізнес-процесами всі матеріальні, фінансові й інформаційні потоки розглядаються у взаємодії.

Незважаючи на очевидні переваги процесно-орієнтованої побудови компанії, досягти створення такої структури в чистому вигляді досить важко.

Процес зміни системи управління підприємством є багатоетапним.

На першому етапі визначають місію (основне призначення) організації, її стратегічні цілі. Поняття місія згідно зі стандартом ІСО-15704

-    це:

діяльність, здійснювана підприємством для того, щоб виконати функцію, для якої воно було засноване, - надання замовникам продукту або послуги;механізм, за допомогою якого підприємство реалізує свої цілі та завдання.

Завдання першого етапу вирішуються, виходячи з аналізу зовнішнього середовища організації. Даний етап виконують фірми, які займаються управлінським консалтингом і аудитом.

Другий етап - аналіз і адаптація внутрішнього середовища організації з тією метою, щоб її структура і принципи функціонування відповідали місії підприємства і були спрямовані на досягнення поставлених стратегічних цілей. Цей етап називається реінжинірингом бізнес-процесів. Якщо ж необхідне впровадження автоматизованої системи підтримки бізнесу, то даний етап можна назвати визначенням вимог до інформаційної системи (аналізом вимог), коли на основі цільових моделей діяльності підприємства (моделей "як повинно бути") виявляються об'єктивні вимоги до тих завдань, виконання яких повинна забезпечувати автоматизована система, що розробляється.

Метою реінжинірингу бізнес-процесів є системна реорганізація матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, спрямована на спрощення організаційної структури, перерозподіл і мінімізацію використання різних ресурсів, скорочення термінів реалізації потреб клієнтів, підвищення якості їх обслуговування.

Першим кроком проекту щодо оптимізації діяльності повинні стати виділення основних продуктів компанії і вибудовування процесів відповідно до продуктових ліній. Це дозволяє отримати продуктові "зрізи" бізнес-процесів, що відбуваються в організації. Однак завжди існує декілька функціональних підрозділів, які беруть участь в обслуговуванні всіх продуктових ліній, наприклад, бухгалтерія, транспортний цех і т. д. Перебудувати дані напрями, розбивши їх на продуктові зрізи компанії, надто складно, оскільки це спричинить масу додаткових проблем і витрат.

Таким чином, завдання формалізації і оптимізації діяльності зводиться до виділення бізнес-процесів відповідно до продуктових ліній і функціональних підрозділів, і узгодження їх в наскрізні процеси компанії, націлені насамперед на створення продуктів і надання послуг клієнтам.

Інжиніринг бізнес-процесів включає реінжиніринг бізнес-процесів, що проводиться з певною періодичністю, наприклад один раз на 5 - 7 років, і подальше безперервне поліпшення бізнес-процесів шляхом їх адаптації до зовнішнього середовища, що змінюється. Інжиніринг бізнес-процесів вико­нується на основі застосування інженерних методів і сучасних програмнихінструментальних засобів моделювання бізнес-процесів спільними командами фахівців компанії і консалтингової фірми.

 

12.3.2. Фази реінжинірингу бізнес-процесів

 

Реінжиніринг бізнес-процесів полягає в узгодженій оптимізації головних складових системи управління: організаційної структури, функцій, процесів і ресурсів. Щоб оптимізувати систему управління, потрібно її багато разів переконфігурувати, порівняти конструкції, які утворилися, між собою і вибрати найкращу. Виконати це без інструментальної підтримки з боку комп'ютерних технологій неможливо.

У моделях життєвого циклу ІС, передбачалося, що вимоги до організації ІС, як правило, чітко визначаються до моменту початку проектування ІС, тобто організаційна система повинна бути спроектована, а ще краще - повинна функціонувати до моменту розробки ІС.

Реінжиніринг бізнес-процесів передбачає, що реорганізація організації не може бути успішно проведена без створення адекватної ІС. Тому ІС не просто автоматизує наявні ділові процеси "як є", а забезпечує підтримку змін організації на принципах "як повинно бути". Унаслідок цього реорганізація організації і проектування ІС відбуваються практично паралельно.

Паралельність життєвого циклу розробки ІС означає також те, що більшість основних бізнес-процесів, що реорганізуються, проектуються одночасно, що викликає необхідність паралельної координації проведених робіт у частині розробки загальних забезпечувальних підсистем. Таким чином, загальносистемні рішення формуються в процесі реалізації вимог за окремими бізнес-процесами. Послідовність етапів проведення бізнес-реінжинірингу наведена на рис. 49.Проблеми

            L_
і


Розробка моделей1

Моделі бізнес-процесів
_________ і__________

Реалізація проектуОрганізація


ІСВпровадження

 

Система бізнес-процесів Рис. 49. Фази проведення бізнес-реінжинірингу

Слід розглянути фази проведення реінжинірингу бізнес-процесів більш докладно.

1. Ідентифікація бізнес-процесів.

На фазі ідентифікації виділяються ключові бізнес-процеси, реорганізація яких забезпечує кардинальне підвищення ефективності функціонування організації.

Роботи з ідентифікації бізнес-процесів ініціюють менеджери верхньої ланки управління підприємством - особи, що ухвалюють рішення. На цьому етапі здійснюється постановка завдань реінжинірингу бізнес-процесів, якавизначається ключовими проблемами підприємства, що викликають необхід­ність РБП. Наприклад, у зв'язку зі зниженням обсягу продажів або збіль­шенням кількості рекламацій на продукцію, або високою плинністю кадрів, або низькою завантаженістю устаткування, або міжопераційними простоями, або наднормативними запасами і т. д.

У процесі постановки реінжинірингу бізнес-процесів вирішуються наступні завдання:

формулювання (уточнення) місії підприємства;

визначення критичних факторів успіху (7 - 8 факторів) чи критеріїв ефективності організації бізнес-процесів: тривалості, витрат, якості, сервісного обслуговування і т. д.;

виявлення основних видів бізнес-процесів, які вже існують, так і перспективних (10 - 15 процесів);

неформальний опис відмінних рис виявлених бізнес-процесів;

оцінка важливості бізнес-процесів за ступенем впливу на реалізацію критичних факторів успіху;

визначення обмежень, пов'язаних із рівнем кваліфікації персоналу фірми, технічної оснащеності виробництва, наявністю інформаційних технологій, фінансових ресурсів;

опис можливих сценаріїв розвитку підприємства: поява нових технологій, ресурсів, зміна поведінки клієнтів, партнерів, конкурентів;

визначення зовнішніх ризиків забезпечення фінансовими ресурсами, надійності партнерів, кон'юнктури ринку;

ранжування бізнес-процесів для проведення реінжинірингу бізнес-процесів відповідно до отриманої оцінки важливості, обмежень, ризиків і перспектив.

Для підготовки ухвалення рішень щодо проведення реінжинірингу процесів чи уточнення сформульованих реінжинірингом бізнес-процесів завдань може бути проведена робота з узагальненого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з використанням сучасних інформаційних технологій.

Так, формулювання місії передбачає вирішення завдань якісного аналізу ділових процесів, пов'язаних із визначенням стратегії поводження підприємства на ринку в частині розширення меж ринку чи глибокого проникнення на ринок, диверсифікованості діяльності чи підвищення якості товарів і послуг, глобалізації чи локалізації діяльності і т. д. Як основні    методи    формування    стратегії    підприємства звичайновикористовуються методи аналізу ієрархій Сааті, нечіткої логіки Заде, а з інструментальних засобів - статичні експертні системи з можливістю обробки якісних (нечітких) оцінок, такі як Expert Choice, Guru, Level5, Nex-pert Objects та ін.

Оцінка обмежень і ризиків, пов'язаних із проведенням РБП, виконується в ході вирішення завдань бізнес-планування. Зокрема, для виділених бізнес-процесів здійснюється оцінка можливостей підприємства в плані ефективності розподілу капіталовкладень для різних проектів. Для вирішення цього завдання звичайно використовуються економіко-математичні моделі й методи оптимізації. До найбільш відомих програмних засобів бізнес-планування відносяться ППП Project Expert, "Альт-Инвест", ТЭО-ИНВЕСТ, COMFAR PROSPIN та ін.

Вибір бізнес-процесів виконується на основі аналізу сегментів ринку, за допомогою якого конкретизуються стратегічні цілі підприємства для визначення регіонів, споживачів, каналів розподілу продукції та послуг, а отже, й особливості організації бізнес-процесів. Основними методами досліджень на цьому етапі виступають методи статистичного аналізу і прогнозування, нейронних мереж, інтелектуального аналізу даних сучасних інформаційних сховищ. Найбільш могутніми інструментальними засобами аналізу і прогнозування для виявлення основних сегментів ринку є ППП SAS, Oracle Express, Business Objects, SPSS, NeurOn-Line, Brain Maker, Poly-Analyst та ін.

Після ухвалення рішення про проведення РБП виконується планування робіт на всіх стадіях життєвого циклу проекту, виділяються матеріальні, людські, фінансові й часові ресурси, формується організаційна структура проекту і команди РБП, проводиться роз'яснювальна робота з персоналом підприємства з питань майбутньої реорганізації підприємства.

Планування РБП здійснюється за допомогою методів і засобів управління проектами. З використанням програмних засобів управління проектами на зразок TimeLine, Microsoft Project, Primavera будуються мережні календарні графіки виконання робіт. Більш складні програмні продукти, такі, наприклад, як Process Engineer (LBMS), дозволяють визначати ресурси на виконання проектних робіт, вести бібліотеки проектів, здійснювати колективну розробку і моніторинг стану проекту на наступних стадіях РБП. Засоби планування та управління роботами підтримуються   також  у   комплексних  технологіях   проектування івпровадження корпоративних ІС, наприклад CASE Method (Oracle), Ac­celerated SAP (SAP), Orgware (BAAN).

2. Зворотний інжиніринг.

Зворотний інжиніринг передбачає дослідження бізнес-процесів, які функціонують на підприємстві. Мета етапу полягає в проведенні діагностики "вузьких місць" в організації наявних бізнес-процесів і формулюванні напрямків їх реорганізації. Завдання зворотного інжинірингу спрощується, якщо на підприємстві є документація про процеси, які функціонують після попередньої реорганізації.

На етапі зворотного інжинірингу постановка завдань реорганізації бізнес-процесів уточнюється, сформульовані на фазі ідентифікації бізнес-процесів у загальному вигляді цілі РБП можуть бути скоректовані за результатами дослідження наявної системи організації бізнес-процесів.

Зворотний інжиніринг не повинен викликати одержання надмірно детальної картини існуючих бізнес-процесів, тому що в цьому випадку велика ймовірність не вирішити поставлене завдання. На фазі зворотного інжинірингу будуються, як правило, тільки принципові моделі бізнес-процесів, що дозволяють зрозуміти сутність функціонування підприємства в цілому і виявити напрямки реорганізації бізнес-процесів. За необхідності уточнення деталей яких-небудь ділових процесів до зворотного інжинірингу можна ітеративно повернутися на фазі прямого інжинірингу.

На фазі зворотного інжинірингу для розуміння сутності бізнес-про-цесів, які функціонують, широко використовуються методи і засоби структурного аналізу ділових та інформаційних процесів (функціонального чи об'єктного моделювання), які реалізовані в таких відомих ППП, як, наприклад, Design/IDEF, BPWin, ERWin, OOWin, ARIS Toolset, Rational Rose та ін.

Для оцінки ефективності наявних бізнес-процесів використовуються, насамперед, методи і засоби функціонально-вартісного аналізу (АВС -Activity Based Costing), підтримувані, наприклад, у ППП Design/IDEF, Easy ABC+, ARIS АВС та ін. Так, функціонально-вартісний аналіз дозволяє виявити:

найбільш трудомісткі й витратні функції;

функції, що не роблять внеску в утворення прибутку;

функції з низьким коефіцієнтом використання ресурсів.

Для динамічної оцінки наявних бізнес-процесів за наявності розвинутої функціональної інформаційної системи й інформаційного сховища можуть використовуватися методи аналізу реальної статистики.У протилежному випадку застосовуються методи і засоби імітаційного моделювання, наприклад, ППП ReThink, РДО, Pilgrim, Ithink, Workflow Analyser, Service Model та ін. 3. Прямий інжиніринг.

Фаза прямого інжинірингу включає два етапи - розробки моделей нової організації бізнес-процесів і реалізації проекту реінжинірингу бізнес-про-цесів.

Розробка моделей нової організації бізнес-процесів передбачає, що моделі можуть будуватися в декількох варіантах, з яких вибираються найбільш ефективні варіанти з погляду реалізації критичних факторів успіху. У кінцевому рахунку залишають два варіанти моделей нової організації бізнес-процесів:

ідеальну модель, що може бути досягнута в перспективі і до якої варто прагнути;

реальну модель, що може бути досягнута в доступному для огляду майбутньому з урахуванням наявних ресурсів і обмежень. Причому реальна модель бізнес-процесів повинна бути такою, щоб можна було в перспективі перейти до ідеальної моделі, тобто необхідно, щоб обидві моделі були концептуально близькі одна одній.

Моделювання предметної області бізнес-процесів виконується в два підетапи:

визначається структура нової організації бізнес-процесів (склад об'єктів, функцій і подій);

об'єкти і функції бізнес-процесів розподіляються за структурними підрозділами підприємства і визначаються вимоги до інформаційної системи.

Для побудови архітектури інформаційної системи на цьому етапі формуються вимоги до того:

які функції будуть автоматизуватися;

які для цього будуть потрібні куповані й оригінальні типи програм;

які необхідні інформаційні об'єкти;

як вони будуть організовані й розподілені.

На фазі прямого інжинірингу доцільно використовувати програмні засоби моделювання, що дозволяють відображати результати моделювання предметної області в репозиторії, використовуваному на всіх наступних етапах розробки проекту. Під репозиторієм мається на увазі сховище метаінформації про проект. До таких програмних засобів належать або CASE-засоби, наприклад Oracle Designer 2000, SilverRun, Natural Engineering Workbench, Rational Rose та ін., або модельно-орієнтовані

193засоби компонентного проектування, наприклад, Business Engineer (SAP), Enterprise Modeller (BAAN) ), або спеціалізовані, які дозволяють експортувати моделі в CASE-засоби чи модельно-орієнтовані засоби компонентного проектування, наприклад ARIS Toolset.

Переваги спеціалізованих програмних засобів моделювання бізнес-процесів полягають у більшій орієнтованості на власне бізнес-реінжиніринг і передпроектний аналіз для інформаційної системи, у той час як CASE-за-соби і модельно-орієнтовані засоби компонентного проектування - на роз­робку інформаційної системи. Зокрема, для спеціалізованих програмних засобів моделювання бізнес-процесів (наприклад, ARIS Toolset, Design/IDEF) характерна підтримка інструментів статичного функціонально-вартісного аналізу і динамічного імітаційного моделювання для оцінювання заданих критеріїв ефективності бізнес-процесів.

Для обґрунтування варіанта організації бізнес-процесів на етапі прямого інжинірингу широко використовуються методи динамічного імітаційного моделювання. Динамічний аналіз передбачає розгляд у часі множини одночасно виконуваних бізнес-процесів, у той час як статичний аналіз досліджує виконання одного бізнес-процесу поза зв'язком із зайнятістю ресурсів в інших процесах. Імітаційне моделювання бізнес-процесів дозволяє формувати такі характеристики, як продуктивність (обсяги виробництва, збуту, закупівель), часові й вартісні характеристики процесів і окремих функцій, ступінь і вартість використання ресурсів. Актуальність застосування методів динамічного аналізу в бізнес-реінжинірингу обумовлена необхідністю скороченням міжопераційних затримок, пов'язаних із використанням ресурсів у множині процесів.

Цілями проведення імітаційного моделювання бізнес-процесів можуть бути:

1)       порівняння середніх значень і дисперсій динамічних
характеристик різних альтернатив процесів за однакових вхідних даних
(один сценарій моделювання на кілька моделей);

2)     відшукання оптимальних значень змінних на певній множині можливих значень (кілька сценаріїв моделювання на одну модель);

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 


Похожие статьи

І О Ушакова - Соціальні мережі як засіб впливу на взаємовідносини з клієнтами

І О Ушакова - Основи системного аналізу об'єктів і процесів комп'ютеризації

І О Ушакова - Практикум з навчальної дисципліни основи системного аналізу об'єктів і процесів комп'ютеризації

І О Ушакова - Робоча програма навчальної дисципліни Проектування інформаційних систем

І О Ушакова - Робоча програма навчальної дисципліни системний аналіз для студентів напряму підготовки 6 050101 комп'ютерні науки