Автор неизвестен - Вісник луганського національного університету імені тараса шевченка педагогічні науки 2008 вересень № 18 (157) - страница 1

Страницы:
1  2 

ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

№ 18   (157) ВЕРЕСЕНЬ

2008 вересень № 18 (157)

ВІСНИК

ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Заснований у лютому 1997 року (27) Свідоцтво про реєстрацію:  серія КВ

3783,

видане Держкомвидавом України 19.04.1999 р.

Друкований орган Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Видавництво ЛНУ «Альма-матер»

Рекомендовано до друку на засіданні Вченої ради Луганського національного

університету імені Тараса Шевченка ( протокол № 12 від 27 червня 2008 р.)

Виходить 2 рази на місяць

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Головний редактор — проф.  Харченко С. Я.

Перший заступник головного редактора —

проф.  Синельникова Л. М. Заступник головного редакт

проф.  Ужченко В. Д. Відповідальний секретар -проф.   Галич О. A.

Члени редколегії: проф.  Курило B. C., проф.  Ваховський Л. Ц., проф.  Хриков С. M., проф.   Чиж О.   Н., проф.  Алхімов В. M., проф.   Гавриш Н. В.

Засновник - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

EDITORIAL BOARD: Editor-in-chief ProfKharchenko S.Y.

First Deputy -

Prof.   Sinelnikova L. M.

Deputy -

Prof.  Uzhchenko V. D.

Executive secretaryProf.   Galich O. A. Editor Board Members: Prof.  Kurylo V. S., Prof.  Vakhovskiy L. Z., Prof.  Khrycov E. M., Prof.   Chig О. N., Prof.  Alkhimov V. M., Prof.   Gavrysh N. V.

Founder Luhansk Taras Shevchenko National University

Збірник наукових праць, ліцензований ВАК України за напрямками: педагогіка,  історія, філологія, біологія

(Бюлетень  ВАК України. -1999.   - № 4 (12))

Maтepiaли номера друкуються мовою оригіналу

The collection of studies on Pedagogic, History,

Philology, Biology licensed by the Higher

Attestation Board of Ukraine   (HAB) (Bulletin HAB of Ukraine.   -  1999. -No  4 (12))

The materials are published in the original

Видавництво Луганського національного університету імєні Тараса Шевченка «Альма-матер»: вул.  Оборонна,   2,  м.  Луганськ,   91011.  Тел./факс:   (0642) 58-03­20.

e-mail: mail@lnpu.edu.ua

© Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,

 

ВІСНИК

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (педагогічні науки)

Коректор:  Лєсовець Н. М.

Відповідальний за випуск:  доцент Г. А. Могильний

Здано до складання 27.05.2008.  Підписано до друку 27.06.2008 р.

Формат 60x84 1/8. Папір офсетний.  Гарнітура Times New Roman.  Друк ризографічний. Умов.  друк.   арк.   2 7,3.  Наклад 100 прим.  Зам.  № 52.

Видавництво ЛНУ імені Тараса Шевченка «Альма-матер»

вул.  Оборонна,   2,  м.  Луганськ,   91011.  Тел./факс: (0642)

58-03-20.

ЗМІСТ

Богінська Ю.   В.  Дистанційне навчання в системі вищої освіти осіб

з обмеженими можливостями 5 Гордієнко М.  Г.   Ефективність застосування комп'ютерних технологій у формуванні вмінь і навичок самостійної роботи

з іноземною фаховою літературою в майбутніх інженерів 12 Гризун Л.   Е.  Місце модульної структури навчальної дисципліни

в базі знань інформаційно-методичної системи "ВНЗ" 2 0

Дяченко С.   В.  Методологічний аналіз процесу формування комп' ютерної грамотності в дітей і дорослих 26 Жесан Р.   В.,   Котенко Т.  М.  Особливості створення дистанційних

курсів у вищих навчальних закладах 32 Іванов І.  Ю.,  Талапов Т.   К.   Взаємодія людини з комп' ютером

як одна з головних проблем комп' ютерної лінгвістики 40 Кононенко Н.  О.   Комплексне використання сучасних засобів навчання на уроках хімії 46 Крамаренко Т. А.   Класифікація й характеристика 53 програмних засобів інформаційних технологій навчання в освіті

Лєсовець Н.  М.  Документна комунікація як процес 65 інформатизації сучасного суспільства

Лисюк О.  М.,   Ціхановська О.  М.   Використання 72 інформаційних комп' ютерних технологій у навчальному процесі й проблеми його методичного забезпечення Мартиненко М.  Ю.  Модель організації самостійної роботи студентів вищих технічних навчальних закладів з 80 використанням дистанційних технологій Медведєва О. А.   Формування інформаційної культури студентів економічних спеціальностей ВНЗ на заняттях з інформатики

та комп' ютерної техніки 87 Меняйленко О.   С.,  Могильний Г. А.,   Скачко В.   В., Тихонов

Ю. Л.

Критерій вибору ієрархії об' єктів навчання в 94 дистанційній освіті

Могильный Г. А.,  Тихонов Ю.  Л.  Оценка среднего времени пребывания в системе массового обслуживания с конечным 100 числом источников нагрузки

Молодих Г.   С.   Ефективна організація дистанційного 105 навчання інформатики в системі підвищення кваліфікації викладачів

Олексенко Т.  Д.,  Молодиченко В.   В.,  Шишкіна Ю.  О. 115 Особливості інформаційної технології в початковій школі Онопченко C.   В.,   Крамаренко Т. А.   Способи створення навчальних

AVI-фільмів для курсу математики 121

Панченко Л.   Ф.,  Левітан І.   В.   Електронний портфоліо

студента

як результат обчислювальної практики 130 Паромова Т.  О.,   Кудерметов Р.   К.,  Луценко Н.   В. Продеякі

результати впровадження кредитно-модульної системи в навчальний процес вищого навчального закладу 136 Пашивкіна К.   В.   Розвиток інформаційної культури в майбутніх інженерів спеціальності „Біотехнічні та медичні апарати і системи"

в процесі формування готовності до професійної 142 діяльності

Поясок Т.  Б.   Відбір і структурування навчального матеріалу

при використанні інформаційних технологій навчання 147 Птахіна О.  М.  Психолого-педагогічні особливості пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів в умовах

дистанційного навчання 155 Сергієнко О.  О.   Формування пізнавальної культури старшокласників у соціалізаційному просторі сучасного 161 ліцею

Скачко В.   В.,  Бутко К.   С. Аналіз можливостей 167 застосування системи дистанційного навчання MOODLE Сметаніна Л.   С.  Педагогічна технологія розвитку 171 алгоритмічної діяльності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей

Фефілова Т.   В.   Використання нових інформаційних технологій

у педагогічній діяльності вчителя початкових класів 177 Фоменко А.   В. Аналіз програмних засобів розробника WEB-додатків на PHP 184 Хмель В.  П.,  Торбіна Т.   В.   Використання інтернет-тєхнологій

для освітньої та науково-дослідної діяльності 192 Хміль Н. А.   Електронні дискусії як середовище спілкування

в науково-педагогічному співтоваристві 200 Хлопик Н.   С.  Психолого-педагогічні аспекти використання 206 інформаційних технологій у навчальному процесі сучасної школи

Цодікова Н.  О.  Підготовка майбутніх учителів до використання

методу проектів у професійній діяльності 213 Шевель Б. О. Модель підготовки інженера-педагога в 217 умовах інформатизації освіти

Шлянчак С.  О.  Удосконалення професійної підготовки 222 студентів-математиків засобами комп' ютерно-орієнтованих технологій

Відомості про авторів 231

УДК 002 (09) (063)

Н.М. Лєсовець

ДОКУМЕНТНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Протягом усього періоду розвитку науки й культури проходить процес накопичення інформації та знань, які фіксуються в документах. Кількість документів постійно збільшується. У сфері інформації діють закони прискорення розвитку науки, унаслідок чого постійно зростає потужність документно-інформаційного потоку, відбувається концентрація та розпорошення публікацій у періодичних виданнях, старіння інформації. Усе це призводить до серйозних труднощів у роботі з документами й інформацією, яку вони містять. У той же час значення інформації в житті людей постійно зростає. Визначною рисою сучасної епохи є інформатизація всіх галузей людської діяльності. Інформаційні ресурси розглядаються як багатство, що не поступається за своїм значенням і потенційним ефектом природним ресурсам. Обсяг інформації різноманітного характеру в наш час настільки великий, що в окремих випадках простіше й дешевше заново провести дослідження, зробити винахід або навіть відкриття, ніж знайти відомості про нього в документах.

Метою статті є з'ясування основних властивостей, ознак, функцій, комунікативних можливостей документа в документно-комунікаційній системі, способів передачі інформації в суспільстві, де відправником та споживачем є людина чи суспільство в цілому.

Актуальність нашого дослідження зумовлюється розвитком документознавства та тими перетвореннями, завдяки яким домінуючою тенденцією стає розширення видового складу документів, посилення вимог до соціальної документно-комунікаційної системи.

На думку Н.М. Кушнаренко, документ виник та існує в документно-комунікаційному процесі, тобто в такій комунікації (зв'язку між об' єктами реального світу), у якій від одного (відправника) до іншого (споживача) передається документна інформація (тобто інформація, що міститься в документі) [1, с. 119].

Документно-комунікаційну систему (ДКС) досліджували такі вчені, як Г.Г. Воробйов, Н.М. Кушнаренко, А.В. Соколов, Ю.М. Столяров, Г.М. Швецова-Водка та ін. Традиційно всі вище зазначені дослідники називають передачу документної інформації в суспільстві соціальною документною комунікацією. Відправником і реципієнтом документної комунікації (далі - ДК) є людина чи група людей або ж суспільство в цілому. У соціальній ДК документна інформація, що виступає засобом комунікації, зафіксована на матеріальному носії. ДК - це процеси або засоби поширення (передача) інформації в сусупільстві, здійснювані за допомогою документів. У ДКяк засіб комунікації виступає документ - матеріальний (речовинний) об'єкт, у якому соціальна інформація є зафіксованою, що дозволяє її берегти, а також передавати в часі й просторі разом із матеріальним носієм [1, с. 119 - 120].

Сьогодні людство наблизилося до створення глобальної інформаційної цивілізації, у якій найважливішим ресурсом стає інформація. Зростає зацікавленість до оперативної передачі релевантної інформації, її накопичення, упровадження найновіших досягнень у повсякденне життя, легкодоступного виходу в світові телекомунікаційні мережі. Формування інформаційних взаємозв'язків між людьми у процесі пізнання навколишнього світу визначається на терені історичного поступу тим, що поняття інформації стає щодалі все більш фундаментальним чинником розвитку науки. Інформація в цьому аспекті поєднує найрізноманітніші явища пізнання як об' єктивної реальності, так і людської психіки, особливо у взаємозв' язках людини та навколишнього середовища. Джерелами інформації, згідно з Законом України „Про інформацію", є передбачені або встановлені Законом її носії: документи та різноманітні носії інформації, які являють собою матеріальні об' єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. У свою чергу, „документ - це передбачена Законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві" [2, с. 650].

3 поняттями „джерело інформації" та „документ" пов'язаний термін „носій інформації (даних)", який у науковій літературі визначається як матеріальний об' єкт, призначений для зберігання даних. Наведені визначення джерел інформації та документів мають ключове значення у випадках, пов' язаних з вирішенням правових аспектів інформаційних відносин.

Як свідчить історія розвитку цивілізації, інформатизація - це удосконалення спілкування, комунікацій між людьми за допомогою новітніх досягнень науки й техніки, що не мають межі [3, с. 134 - 145].

Характерним виявом визнання важливості процесів інформатизації, створенням умов для всезростаючого задоволення інформаційних потреб населення стало прийняття у 1998 році Закону "Про національну програму інформатизації". Цей закон визначив загальні принципи державної політики у сфері інформатизації суспільства, а також пріоритетні напрямки розвитку провідних галузей економіки, соціальної сфери, науки, освіти, культури. Законом покладається на державу регулювання процесів інформатизації суспільства, забезпечення системності, комплексності й узгодженості їх розвитку.

Зазначене вимагає чіткої диференціації керуючих і керованих соціальних об'єктів, управління соціальними процесами, у яких реалізується за допомогою управлінської інформації - інформації, щовідображає зміст дій управління.

У нашій країні відбувається спрямування потоків управлінської інформації від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого рівня й навпаки - знизу вгору, відображаючи зміст діяльності цих об' єктів відповідно до їх завдань та встановлених повноважень.

За ступенем поширення нисхідні документопотоки можуть бути загальнодержавними чи територіальними (наприклад, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України мають загальнодержавне поширення, а розпорядження голови міської ради - тільки в межах міста). У нисхідних потоках управлінської інформації можна виділити частину інформації, призначену для всіх суб' єктів господарювання (наприклад, постанови Державного комітету статистики чи Міністерства фінансів України) або орієнтовану на тих, що функціонують у певній галузі чи сфері діяльності, наприклад, рішення колегії Міністерства освіти і науки України для навчальних закладів.

Існує чітка регламентація створення та поширення управлінської інформації в державі, що зафіксована в нормативних документах (наприклад, Порядок розроблення та прийняття законів України і правозастосовної діяльності чи Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень та інших документів загальнодержавного значення Кабінетом Міністрів України).

Висхідна інформація містить показники управління в межах окремого соціального об'єкта. Вона свідчить про його ефективність, відображаючи таким чином зміст дій управління. Ця інформація як база для оцінювання діяльності соціальних об'єктів водночас показує, наскільки ефективним є управління з боку вищих ланок, якого воно потребує коригування чи оновлення. У свою чергу, рівень управління вищих органів влади всіма низовими інфраструктурними ланками в державі також залежить від якості організації управління в цих підпорядкованих установах.

Таким чином, більшу частину документного фонду будь-якої з установ складає її управлінська документація, тобто система документації, що забезпечує виконання функції управління.

Зв' язок документа з інформацією можна подати таким чином:

- документ є носієм соціальної (а не природної) інформації, оскільки він створюється людиною для використання в суспільстві;

- документ передбачає наявність семантичної (смислової) інформації, що є наслідком інтелектуальної діяльності людини;

- інформація поширюється дискретно, тобто у вигляді повідомлення, яке являє собою окремий документ чи сукупність документів;

Сукупність підготовлених для ефективного використання членами суспільства документів з метою отримання оперативної інформації й створює його документний ресурс. Офіційне визначенняінформаційних ресурсів, відповідно до наукового та загальноприйнятого уявлення про них пов' язує це поняття з поняттям „документ", який як визначальна одиниця інформаційного ресурсу стає інформаційним квантом інформаційного потоку.

Процес інформатизації суспільства, який набув сьогодні глобального характеру, є новим етапом розвитку людства, що виводить його на рівень інформаційної цивілізації, у якій інформаційний ресурс стає визначальним. Найбільш повно характеризувати інформаційний ресурс можна „як інформацію, створену чи виявлену, зареєстровану й оцінену" [4, с. 31]. Інформаційний ресурс набуває особливих властивостей, сутність яких і робить його інформаційним продуктом для споживання.

Для того, щоб стати інформаційним ресурсом, потоки інформації повинні мати деякі специфічні якості, завдяки яким вони стають соціально значущими, технологічно придатними, тобто такими, що мають цінність для практичного застосування. Основною якістю є системна організованість (організація) інформаційних потоків та їх окремих елементів.

Сучасними формами організації інформаційного ресурсу є: файл, база даних, банк даних, база знань, бібліотека тощо. Сьогодні, за умов підвищеного динамізму суспільних процесів (швидка зміна ситуації, невизначеність, непередбачуваність і суперечливість як самих соціальних дій, так і їхніх наслідків) необхідна розробка повноцінної теоретичної концепції, методології і конструктивної теорії інформаційних ресурсів.

Одним із складників документних ресурсів є документна комунікація. Документна комунікація - це комунікація, опосередкована документом, побудована на обміні документами між двома або більше людьми. Документна комунікація є підсистемою соціальної комунікації [1, с. 119]. Комунікація ж виокремлюється як процес двостороннього обміну ідеями та інформацією, який веде до взаємного розуміння. Термін „комунікація" походить від латинського слова communicatio 'спільне', 'розділене між усіма'. Якщо не досягається взаєморозуміння, то комунікація не відбувається. Отже, комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома або більшою кількістю суб' єктів. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної єдності при збереженні індивідуальності кожного її суб' єкта, тобто комунікаційний процес можливий лише за умови існування соціуму, отже, має соціальний характер.

Відповідно до закону документаційного супроводу соціальних комунікацій, сформульованого дослідником Ю.М. Столяровим, „кожна соціальна комунікація обов'язково опосередковується документом, і всі соціальні інститути за своєю сутністю є документними, оскільки кожен з них зайнятий або виробництвом, або транспортуванням, або одержанням,  обробкою  та зберіганням  документа,  наданням йогокористувачам тощо" [4, с. 31].

В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна (така, що викликає емоції) і фактична (пов' язана із встановленням контактів) функції документа.

Таким чином, документна комунікація - це комунікація, опосередкована між документами в соціумі та побудована на їх обміні між двома або більше споживачами інформації. Процес комунікації становить рух інформації в ланцюзі „відправник - канал - одержувач", де комунікант - відправник документної інформації, комунікат - канал передачі інформації (архів, бібліотека, усна розмова, традиційна пошта, електронні засоби зв' язку тощо), реципієнт - одержувач документної інформації.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа