В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 

-  печінково-дванадцятипалокишкової зв'язки (lig. hepatoduodenale);

-  печінково-діафрагмової зв'язки (lig. hepatophrenicum);

-  печінково-стравохідної зв'язки (lig. hepatoesophageale).

Між листками печінково-дванадцятипалокишко-вої зв'язки (lig. hepatoduode-nale) справа наліво проходять:

-  спільна жовчна протога (ductus choledochus);

-  ворітна печінкова вена (vena portae hepatis);

- власна печінкова артерія (a. hepatica propria). Великий чепець (omentum majus), або великий

сальник, побудований із 4 листків очеревини, які є продовженням шлунково-ободовокишкової зв'язки (lig. gastrocolicum), що вільно звисає, як фартух, і вкриває органи верхнього та частково нижнього поверхів очеревинної порожнини (cavitas peritonealis).

Печінкова сумка (bursa hepatica) сполучаєтьсяіз чепцевою сумкою (bursa omentalis) через чепце­вий отвір (foramen omentale) - отвір Вінслоу. Чепцевий отвір (foramen omentale) оточений:

-  вгорі -хвостатою часткою печінки (lobus caudatus hepatis);

-  знизу - верхньою частиною дванадцятипалої кишки (pars superior duodeni);

-  спереду - печінково-дванадцятипалокишковою зв'язкою (lig. hepatoduodenale);

-  ззаду - печінково-нирковою зв'язкою (lig. hepatorenale) та пристінковою очеревиною (peritoneum parietale).

Чепцева сумка (bursa omentalis) містить:

-  чепцевий отвір (foramen omentale; foramen epiploicum);

-  присінок (vestibulum);

-  верхній закуток (recessus superior);

-  нижній закуток (recessus inferior);

-  селезінковий закуток (recessus splenicus; recessus lienalis).

Верхній закуток (recessus superior) обмежений поперековою частиною діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) позаду та задньою поверхнею хвоста­тої частки печінки (facies posterior lobi caudati hepatis) спереду. Тобто він знаходиться між аортою, черевною частиною стравоходу та нижньою порож­нистою веною.

Нижній закуток (recessus inferior) знаходиться позаду і під шлунково-ободовокишковою зв'язкою (lig. gastrocolicum) та задньою пластинкою великого чепця (lamina posterior omenti majoris), зрощеного з поперечною ободовою кишкою (colon transversum) і її брижею (mesocolon transversum), тобто цей заку­ток розміщений у куті, де сходяться передня та ниж­ня стінки чепцевої сумки, між шлунком і поперечною ободовою кишкою.

Селезінковий закуток (recessus splenicus; recessus lienalis) є лівою частиною чепцевої сумки. Стінками цього закутка є: спереду - шлунково-селезінкова зв'язка (lig. gastrosplenicum; lig. gastrolienale), ззаду - діафрагмово-селезінкова зв'язка (lig. phrenicosplenicum), що являє собою дуп-лікатуру очеревини (peritoneum), яка йде від діафра­гми (diaphragma) до заднього кінця селезінки (extremitas posterior splenis).

Нижній    поверх    очеревинної порожнини

(cavitatis peritonealis) простягається від поперечної ободової кишки (colon transversum) та її брижі (mesocolon transversum) до входу в малий таз (pelvis minor).

У ньому містяться більша частина тонкої кишки та товста кишка (intestinum tenue et crassum).

У нижньому поверсі з боків від кореня брижі тон­кої кишки (radix mesenterii intestini tenuis), яка про­стягається від рівня лівої половини другого попере­кового хребця (vertebra lumbalis) до правої клубової ямки (fossa iliaca dextra), містяться:

-  права брижова пазуха (sinus mesentericus dexter) знаходиться праворуч від кореня брижі тон­кої кишки та ліворуч від висхідної ободової кишки та під поперечною ободовою кишкою з її брижею. Над дванадцятипало-порожньокишковим згином права брижова пазуха сполучається з лівою.

- ліва брижова пазуха (sinus mesentericus sinister) розміщується ліворуч від кореня брижі тон­кої кишки (mesenterium) та праворуч від низхідної ободової кишки. Донизу вона безпосередньо продо­вжується у тазову порожнину.

У місці, де клубова кишка (ileum) переходить у сліпу (caecum) - клубово-сліпокишковий кут (angulus ileocaecalis), є два закутки:

- верхній клубово-сліпокишковий закуток (reces-sus iliocaecalis superior);

- нижній клубово-сліпокишковий закуток (reces-sus iliocaecalis inferior).

Позаду сліпої кишки (caecum) є засліпокишковий закуток (recessus rertocaecalis).

У ділянці дванадцятипало-порожньокишкового згину (flexura duodenojejunalis) є два закутки:

- верхній дванадцятипалокишковий закуток (recessus duodenalis superior);

- нижній дванадцятипалокишковий закуток (recessus duodenalis inferior).

У корені брижі сигмоподібної кишки (colon sigmoideum) є міжсигмоподібний закуток (recessus intersigmoideus).

Між висхідною ободовою кишкою (colon ascendens) і пристінковою очеревиною (peritoneum parietale) проходить права приободовокишкова бо­розна (sulcus paracolicus dexter), або правий бічний канал (canalis lateralis dexter).

Між низхідною ободовою кишкою (colon descendens) і пристінковою очеревиною (peritoneum parietale) проходить ліва приободово-кишкова борозна (sulcus paracolicus sinister), або лівий бічний канал (canalis lateralis sinister).

Порожнина малого таза (cavitas pelvis minoris) розміщена між межовою лінією (linea terminalis) та промежиною (perineum). У ній знаходяться:

- сечовий міхур (vesica urinaria);

- пряма кишка (rectum);

- у жінок - матка і піхва (uterus et vagina);

- у чоловіків - передміхурова залоза (prostata) і пухирчасті залози (glandulae vesiculosae).

Очеревина (peritoneum), переходячи з прямої кишки (rectum) на сечовий міхур (vesica urinaria):

- у чоловіків утворює прямокишково-міхурову за­глибину (excavatio rectovesicalis);

- у жінок очеревина переходить з прямої кишки (rectum) на матку (uterus), утворюючи прямокишко-во-маткову заглибину (excavatio rectouterina), або простір Дугласа.

У жінок очеревина при переході з матки (uterus) на сечовий міхур (vesica urinaria) утворює міхурово-маткову заглибину (excavatio vesicouterina).

У цих заглибинах при патологічних процесах че­ревної порожнини (cavitas abdominis) накопичується гній або інша рідина.Змістовий модуль 6 ДИХАЛЬНА СИСТЕМАДихальна система виконує найважливішу функ­цію постачання організму киснем і виведення вуг­лекислого газу.

Порожнина носа, носова і ротова частини глотки, гортань, трахея, бронхи різних калібрів, включаючи кінцеві (термінальні) бронхіоли, служать повітроно-сними шляхами, по яких здійснюється вентиляція легень - транспорт кисню в альвеоли і виведення з них вуглекислого газу.

У повітроносних шляхах повітря зігрівається або охолоджується, очищається від пилу та сторонніх час­тинок, зволожується. Окрім того, ці шляхи регулюють об'єм повітря, що циркулює.

У слизовій оболонці нюхової частини стінок носо­вої порожнини знаходяться нюхові рецепторні ней­рони, що утворюють периферійний відділ нюхового аналізатора.

Респіраторні (альвеолярні) бронхіоли й ходи та альвеоли є власне дихальними (респіраторними) відділами, у яких відбувається зовнішнє дихання, тобто дифузія кисню з альвеол у кров легеневих ка­пілярів, і в зворотному напрямку - вуглекислого газу з крові в альвеоли.

У стінках повітроносних шляхів розміщена лімфо-їдна тканина у вигляді її дифузного скупчення і лімфо-їдних вузликів, що утворюють так звану бронхо-асоційовану лімфоїдну тканину (БАЛТ систему).

Ці лімфоїдні утвори та спеціалізовані лімфоїдні структури - глотковий і трубні мигдалики - забезпе­чують імунну функцію дихальних шляхів і захищають організм від антигенів, що потрапляють в повітроно-сні шляхи з вдихуваним повітрям.

Виконувані функції зумовлюють особливості бу­дови обох відділів дихальної системи.

Кістковий і хрящовий скелет стінок повітроносних шляхів забезпечує їх постійний просвіт, тому повітря вільно циркулює через повітроносні шляхи.

Слизова оболонка цих шляхів вистелена псевдо-багатошаровим війчастим (респіраторним) епітелі­єм. До його складу входять сім типів клітин: війчасті, келихоподібні, вставні, щіточкові, бронхіолярні екзо-криноцити - клітини Клара, ендокринні і дендритні клітини - клітини Лангерганса.

На відміну від повітроносних шляхів стінки диха­льних (респіраторних) відділів дуже тонкі й густо об­плетені кровоносними капілярами, що також сприяє зігріванню вдихуваного повітря.

Гортань як орган дихальної системи виконує дві функції: повітроносну і голосоутворювальну. При но­рмальному диханні повітря проходить через носову порожнину, де розміщений орган нюху.

Забезпечують акт вдиху і видиху м'язи грудної клі­тки і діафрагма - спеціальний дихальний м'язовий орган.

Окрім того, органи дихальної системи виконують ще й інші важливі функції: терморегуляцію, депону­вання крові; ендокринну - синтез деяких гормонів; участь у регуляції процесів згортання крові - синтез тромбопластину і гепарину; участь у водно-сольовому та ліпідному обмінах.

Будова органів дихальної системи залежить від умов, у яких живе організм, тому вважаємо доціль­ним їх порівняти.

У первинноводних хордових тварин, зокрема риб, органами зовнішнього дихання є зябра - виро­сти слизової оболонки глоткової кишки, що містять густу сітку кровоносних капілярів.

Зябра розміщені на зябрових дугах, між якими є щілини, що сполучають порожнину кишки з водним середовищем. Вода проходить через ці щілини, а кисень, що у ній розчинений, за градієнтом парціа­льного тиску дифундує в капіляри з одночасним виді­ленням вуглекислого газу.

Дводишні риби, крім зябрів, мають повітряні (ле­геневі) мішки - додаткові органи дихання.

У тварин, що живуть на суші, формуються повіт-роносні шляхи і легені. Легеневий тип дихання більш досконалий і ефективний у порівнянні із зябровим.

Уже в амфібій утворюються гортань з відповідни­ми м'язами, трахея, прості бронхи і легені у вигляді видовжених гладких мішків.

У безхвостих амфібій стінки легеневих мішків гу­бчасті, зі складками та перетинками.

У рептилій добре розвинені гортань, трахея і два бронхи, у стінках яких є хрящі (неповні чи повні кіль­ця).

Дихальні шляхи птахів складаються з гортані, тра­хеї і бронхів. Губчасті легені складаються з часток, що мають розгалужену систему бронхів, хоча у птахів є ще й додаткові повітряні мішки. Вони розміщені між м'язами, що приводять в рух крила, тому при польоті ці мішки забезпечують інтенсивну вентиля­цію легень. Газообмін проходить як при вдиху, так і при видиху.

У вищих ссавців гортань вже є органом голосоут-ворення, має високодиференційовані м'язи. Трахея і бронхи мають хрящовий скелет. Легені складають­ся з часток і вкриті з усіх боків плеврою. Внутрішньо-легеневі бронхи багаторазово розгалуджуються і закінчуються бронхіолами та альвеолярними мішеч­ками.

У людини розвиток носа і носової порожнини пов'язаний з розвитком кісток черепа, порожнини рота й органів нюху.

Гортань, трахея і бронхи утворюються із легене­вої бруньки - випинання вентральної стінки глотко­вого відділу тулубової кишки, тобто з ентодерми. Слід нагадати, що з ентодерми утворюються тільки епіте­лій нижніх повітроносних шляхів та ацинусів.

Усі інші шари слизової оболонки, хрящі, непосму-говані м'язи та адвентиція розвиваються із мезенхі­ми - зародкової сполучної тканини, яка складається з клітин зірчастої форми з довгими відростками.

Плевра обох легень утворюється із нутрощевого і пристінкового листків правого і лівого спланхното-мів, які є несегментованими частинами мезодерми.

Легенева брунька виникає у зародка людини в кінці 3-го тижня розвитку. Вона росте вперед і дони­зу, її оточує щільна мезенхіма.

Отвір у первинній кишці, що веде у просвіт леге­невої бруньки, пізніше перетвориться на вхід до гор­тані.

На 4-му тижні кінець легеневої бруньки роздвою­ється на два асиметричні мішечки - закладки май­бутніх легень.

З проксимального відділу цього виросту утворить­ся епітелій слизової оболонки гортані, а з дистально­го відділу - трахеї, із правого і лівого асиметричних мішечків - епітелій головних бронхів, усіх компонен­тів бронхового та альвеолярного дерева.

З епітелію ентодерми також утворюються гортан­ні, трахейні й бронхові залози.

На 5-му тижні розвитку в нижній ділянці входу в гортань утворюються два горбки - майбутні черпа­куваті хрящі.

Первинна порожнина тіла - целом - розділяється на дві плевральні і одну осердну порожнини. Одно­часно утворюється діафрагма, яка відокремлює гру­дну і черевну порожнини.

З нутрощевого листка спланхнотома формується легенева плевра, а з пристінкового листка - пристін­кова плевра. Між обома листками утворюється пле­вральна порожнина.

З мезенхіми, яка щільно оточує зачатки легень, утворюються сполучна тканина, хрящі і судини, вла­сне хрящі гортані розвиваються з ІІ і ІІІ горлових (зя­брових) дуг.

М'язи гортані формуються із загального м'яза-стискача, що оточує глоткову кишку ззовні від хря­щів.

На 6-му тижні утворюється надгортанник.

Закладка правої легені розгалужується на три вторинні бруньки, а лівої легені - на дві бруньки, з яких формуються часткові бронхи.

На 8-му тижні розвитку мезенхіма диференцію­ється на хрящі і м'язи, а на 9-му тижні вже можна побачити трахейні хрящі.

Упродовж 3-4-го місяців розвитку плода форму­ється бронхове дерево.

На 10-му тижні чітко вимальовується рельєф по­рожнини гортані, але зникає голосова щілина, тому що посилено розвивається епітелій.

Повторно й остаточно голосова щілина виникає на 7-му місяці пренатального онтогенезу. На 6-му місяці розвитку формується альвеолярне дерево (ацинуси) - альвеолярні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеолярні мішечки. Вже чітко утворені приблиз­но 16 порядків розгалуження бронхового та альвео­лярного дерева.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 


Похожие статьи

В Г Ковешніков - Апарат

В Г Ковешніков - Нервова система органи чуття

В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система

В Г Ковешніков - Український морфологічний альманах