В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 

Тазова фасція (fascia pelvis; fascia pelvica) Тазова фасція (fascia pelvis) є продовженням по­переково-клубової фасції;  клубової фасції (fascia iliopsoas; fascia iliaca) і має:

- пристінкову фасцію таза, або внутрішньотазо-ву фасцію (fascia pelvis parietalis, fascia endopelvina), яка раніше (PNA) називалася пристін­ковим листком тазової фасції (lamina parietalis seu folium parietale fasciae pelvis);

- нутрощеву тазову фасцію (fascia pelvis visceralis), яка раніше (PNA) називалася нутрощевим листком тазової фасції (lamina visceralis seu folium viscerale fasciae pelvis).

Пристінковий листок (lamina parietalis seu folium parietale fasciae pelvis) вкриває м'яз-підіймач відхід­ника (m. levator ani) і внутрішній затульний м'яз (m. obturatorius internus).

Нутрощевий листок (lamina visceralis; folium viscerale fasciae pelvis) вкриває нижню частину прямої кишки (rectum).

Частина тазової фасції (fascia pelvis), яка покри­ває м'яз-підіймач відхідника (m. levator ani) вгорі, називається верхньою фасцією тазової діафрагми (fascia diaphragmatis pelvis superior).

У сечо-статевій ділянці (regio urogenitalis) про­ходить власна фасція промежини (fascia perinei propria), яка тут ділиться на три листки:

- глибокий листок (lamina profunda fasciae perinei propria), що вкриває глибокі м'язи сечо­статевої ділянки (mm. profundi regionis urogenitalis) угорі і зростається перед лобком із середнім листком - це верхня фасція сечо-статевої діафрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis superior);

- середній листок (lamina media fasciae perinei propriae), що вкриває глибокі м'язи сечо-статевої ділянки (mm. profundi regionis urogenitalis) знизу і утворює нижню фасцію сечо-статевої діафрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis inferior);

поверхневий листок (lamina superficialis fasciae perinei propriae) вкриває знизу поверхневі м'язи сечо-статевої ділянки (mm. superficiales regionis urogenitalis) і переходить у фасцію статевого члена чи клітора (fascia penis/clitoridis).Із боків відхідника (anus) між сідничним горбом (tuber ischiadicum) і відхідниковим каналом (canalis analis) є парна сідничо-відхідникова ямка (fossa ischioanalis), яка заповнена жировим тілом сідни-чо-відхідникової ямки (corpus adiposum fossae ischioanalis); це є жирова клітковина (paraproctium).

Окрім жирової тканини, в цій ямці знаходяться соромітний нерв (n. pudendus), внутрішні соромітні артерії та вени (aa. et vv. pudendae internae).

Ці судини та нерв проходять через соромітний канал (canalis pudendalis), який розміщений на біч­ній стінці сідничо-відхідникової ямки у розщепленні листків затульної фасції.Змістовий модуль 9 ЕНДОКРИННА СИСТЕМАЦе залози, які не мають проток, їх секрет потрап­ляє безпосередньо у кров. Вони мають добре крово­постачання, а їх секрет має велику біологічну актив­ність.

Продуктом діяльності ендокринних залоз є гормо­ни (гр. hormao - збуджую), які впливають на загаль­ний обмін речовин, ріст, розвиток, функціональний стан різних тканин та органів людини.

Усі органи знаходяться під подвійним контролем - з боку нервової системи через периферійні нерви та з боку залоз внутрішньої секреції через судинну систему - нейро-гуморальна регуляція.

Ендокринні залози класифікують за:

- походженням;

- хімічною будовою гормонів, які вони синтезу­ють;

-     відношенням до центральної нервової системи. Ендокринні залози (glandulae endocrinae) за по­ходженням поділяються на залози:

- ентодермального походження;

- мезодермального походження;

- ектодермального походження.

Залози ентодермального походження поділя­ються на:

- бранхіогенну групу:

- щитоподібна залоза (glandula thyroidea);

- прищитоподібні       залози (glandu^
parathyroideae);

- залози, що розвиваються із епітелію кишкової трубки:

- ендокринна частина підшлункової залози - ост­рівці підшлункової залози (insulae pancreaticae).

До залоз мезодермального походження (інтерре-налова система) належать:

- інтерстиційні залози (клітини) статевих залоз (glandulae interstitiales genitalium);

- кіркова речовина надниркових залоз (cortex glandularum suprarenalium).

До ектодермальної групи залоз внутрішньої сек­реції належать:

- гіпофіз (hypophysis) - неврогенна група;

- шишкоподібна залоза (glandula pinealis - нев-рогенна група;

- мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium);

- параганглії (paraganglia).

За хімічною будовою гормонів, що виробляє за­лоза, виділяють:

- залози, що продукують стероїдні гормони (кора надниркових залоз та інтерстиціальні клітини стате­вих залоз);

- залози, що продукують нестероїдні гормони (усі інші ендокринні залози).

За відношенням до центральної нервової систе­ми ендокринні залози поділяють на:

-  центральні залози, що анатомічно зв'язані з центральною нервовою системою (гіпофіз, епіфіз, нейроендокринні клітини ядер гіпоталамуса);

-  периферійні залози.

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) розмі­щена в передній ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців (vertebrae cervicales) і складається з:

-  двох часток - правої та лівої (lobus dexter et lobus sinister);

-  перешийка щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae), який часто продовжується вгору у вигляді пірамідної частки (lobus pyramidalis).

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa) і побудова­на зі строми (stroma) та паренхіми (parenchyma), яка перегородками поділяється на часточки (lobuli).

Усередині часточок є численні фолікули, в яких виробляються гормони щитоподібної залози:

-  тироксин (thyroxin);

-  трийодотиронін (triiodothyronine);

-  тирокальцитонін (thyrocalcitonin).

Ці гормони впливають на всі види обміну речо­вин.

Щитоподібна залоза розвивається із епітелію пе­редньої кишки у вигляді непарного серединного ви­росту на рівні між I і II вісцеральними дугами.

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) Прищитоподібна залоза складається із парних:

-  верхньої прищитоподібної залози (glandula parathyroidea superior);

-  нижньої прищитоподібної залози (glandula parathyroidea inferior).

Ці залози (glandulae parathyroideae) розміщені на задній поверхні щитоподібної залози (facies posterior glandulae thyroideae).

Можуть бути додаткові прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae accessoriae).

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) виділяє паратгормон (parathormonum), який регу­лює фосфорно-кальцієвий обмін.

Вона розвивається із епітелію третього та четвер­того зябрових кишень.

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) Надниркова залоза (glandula suprarenalis) - пар­на ендокринна залоза, яка лежить на верхньому кін­ці правої та лівої нирок (extremitas superior renisdextri et sinistri) на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців (vertebrae thoracicae).

Кожна надниркова залоза (glandula suprarenalis) трикутної форми і має:

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

- ниркову (нижню) поверхню (facies renalis);

- верхній край (margo superior);

- присередній край (margo medialis);

- ворота (hilum).

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) скла­дається з:

- кіркової речовини (cortex);

- мозкової речовини (medulla).

У кірковій речовині (cortex) виробляються:

- у клубочковій зоні (zona glomerulosa) - мінера-локортикоїди;

- у пучковій зоні (zona fasciculate) - глюкокорти-коїди;

- у сітчастій зоні (zona reticularis) - статеві гор­мони.

Мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium) виробляє:

- адреналін;

- норадреналін.

Кіркова та мозкова речовини наднирників мають різне походження.

Кіркова речовина диференціюється із мезодер­ми і знаходиться між двома первинними нирками під назвою інтерреналової тканини. Із цієї тканини можуть розвиватися додаткові наднирникові залози (glandulae suprarenales accessoriae), або інтеррена-лові тіла.

Мозкова речовина наднирників розвивається з ембріональних нервових клітин - симпатобластів, які виселяються із закладок симпатичного стовбура і перетворюються у хромафінові клітини (хромафіноб-ласти) мозкової речовини, які також є матеріалом для формування парагангліїв.

Ендокринна частина статевих залоз (яєчко та яєчник)

У паренхімі яєчка (parenchyma testis) розміщені інтерстиційні клітини (Лейдіга), які виділяють те­стостерон.

Тестостерон впливає на розвиток первинних чо­ловічих статевих ознак (ріст статевого члена (penis), яєчка (testis), над'яєчка (epididymis) і цибулино-сечівникових залоз (glandulae bulbourethrales) та на розвиток вторинних статевих ознак.

У паренхімі яєчника (parenchyma ovarii) розмі­щені:

-  жовте тіло (corpus luteum), що продукує про­гестерон, який "готує" слизову оболонку матки до фіксації зародка, затримує розвиток нових фолікулів і стимулює розвиток грудних залоз (glandulae mammariae) під час вагітності;

-  фолікулярний епітелій (epithelium folliculare), що виділяє фолікулін, регулює розвиток таких пер­винних жіночих статевих ознак: ріст яєчника (ovarium) і матки (uterus) та розвиток вторинних жі­ночих статевих ознак: ріст грудної залози, волосся за жіночим типом, менструації тощо.

Отже, ці гормони впливають не лише на розвиток вторинних статевих ознак, але й на розвиток плода під час вагітності.

Ендокринна частина підшлункової залози

Вона представлена острівцями підшлункової залози (insulae pancreaticae), які ще називаються острівцями Лангерганса. Вони розміщені по всій залозі, але найбільше їх міститься в хвості підшлун­кової залози (cauda pancreatis).

Вони виробляють:

-  соматостатин, панкреатичні поліпептиди та ін., які продукують C, D, PP-інсулоцити;

-  інсулін, що виробляється р-клітинами острівців;

-  глюкагон, який виробляють а-клітини острівців; він є антагоністом інсуліну.

При недостатній продукції інсуліну виникає за­хворювання - цукровий діабет.

Параганглії (paraganglia)

Параганглії є невеликими скупченнями хрома-фінних клітин, що не мають чітко визначеної лока­лізації. Найчастіше вони розміщені біля черевної аорти (аортальні парагангліі - paraganglia aortica) або в товщі симпатичного стовбура (симпатичний паравузол - paraganglion sympathicum).

Параганглії також розміщуються у товщі вузлів симпатичного стовбура - симпатичні параганглії (paraganglia sympathica) - у сонному клубочку (glomus caroticum) в місці біфуркації спільної сонної артерії та куприковому клубочку (glomus coccygeum) на кінці серединної крижової артерії.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 


Похожие статьи

В Г Ковешніков - Апарат

В Г Ковешніков - Нервова система органи чуття

В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система

В Г Ковешніков - Український морфологічний альманах