В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 

Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій артерії (a. umbilicalis).

Після народження, у зв'язку з появою дихання, починає   функціонувати   мале   коло кровообігу

(circulus sanguineus minor).

Пупкові судини плода заростають на 6-7-й день.

Протока Ботала заростає на 9-10-й день.

Овальний отвір у міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту добу після народження.

 

РОЗВИТОК СЕРЦЯ В ЕМБРІОГЕНЕЗІ

Аномалії та варіанти розвитку серця

Розвиток серця у філогенезі. Стадії розвитку серця в ембріогенезі людини. Варіанти та ано­малії розвитку серця. Структурні механізми розвитку аномалій серця.

У кишковопорожнинних організмів постачання поживних речовин забезпечується травною систе­мою, яка має численні відгалуження і досягає усіх частин їхнього тіла.

Уперше спеціальна транспортна система органі­зму у вигляді кровоносних судин з'явилась у кільчас­тих хробаків.

В ході еволюції у хребетних від кровоносної сите-ми відокремилася лімфатична система, а в їхній кровоносній системі є пульсуючий м'язовий орган -серце.

Серце риб двокамерне, складається з передсер­дя та шлуночка.

У амфібій, з появою легенів та легеневого кола кровообігу, серце поділяється перегородкою на пра­ве та ліве і стає трикамерним. При цьому у правому передсерді тече венозна кров, у лівому - артеріаль­на, а у шлуночках - мішана кров.

У плазунів шлуночки починають ділитися на два відділи.

У птахів та ссавців, в тому числі людини, перед­сердя та шлуночки повністю розділені перегород­кою, тому венозна кров правої половини серця не змішується з артеріальною кров'ю лівої половини серця.

Серце людини, як і всіх амніот, розвивається під глоткою з двох парних епітеліальних зачатків, неза­лежних від судин ще в той період, коли ектодермаль-ний шар зародка представляє частину стінки жовто-чного пухирця (наприкінці 3-го тижня ембріонально­го розвитку).

Перетворення зародкового тришарового щитка в циліндричне тіло зародка й утворення кишкової тру­бки сприяли злиттю парних закладок серця в пряму трубку, заповнену кров'ю.

Спочатку трубка складається з ендокарда і міока­рда, тому з раннього ембріонального періоду вона починає пульсувати і за будовою подібна до пульсу­ючих судин аннелід або немертін.

Яйцеклітина людини має мало жовтка, й ембріон позбавлений запасу поживних речовин, що визна­чає ранній розвиток серцево-судинної системи емб­ріона і встановлює зв'язок зі слизовою оболонкою матки.

З вентрального боку від серця мезодермальні ли­стки стінок тіла також зближаються і навколо серце­вої трубки замикаються в перикардіальну порожни­ну.

Серцева трубка зв'язана з кишковою трубкою дорзальним мезокардієм, що потім зникне і перед­ній кінець серцевої трубки буде підтримуватися гіл­ками аорти, а задній венами.

Середня частина серцевої трубки вільно розмі­щується в перикардіальній порожнині, відповідаючиїї довжині.

Серцева трубка росте швидко і не уміщається в перикардіальній порожнині, що призводить до її S-подібного скривлення.

Вигнута серцева трубка розширена так, що вено­зний відділ (куди вливаються венозні судини) знахо­диться ліворуч і знизу, артеріальний відділ— право­руч і зверху.

При подальшому подовженні серцевої трубки ве­нозний відділ піднімається вище і розміщується за артеріальним. Стінка венозного відділу трубки більш тонка, ніж стінка артеріального відділу, що спуска­ється нижче і лягає поперед венозного відділу.

У цей період розвитку серця відзначається пер­винне диференціювання його частин на венозну пазуху, передсердя з двома вушками, шлуночок та артеріальний стовбур. Подібне серце нагадує дво­камерне серце риб.

Утворення чотирикамерного серця завершується на 5-й тиждень ембріонального розвитку після фор­мування серцевих перегородок.

Перша перегородка виникає на внутрішній пове­рхні загального передсердя у вигляді серпоподібного виступу, що ніколи цілком не ізолює передсердя од­не від другого.

Овальний отвір, що залишився, важливий для кровотоку у внутрішньоутробному періоді і закрива­ється тільки після народження.

Порожнина правого і лівого передсердь з'єднується із загальним шлуночком атріовентрику-лярним каналом.

Серце з двома передсердями й одним шлуноч­ком за будовою нагадує трикамерне серце амфібій або рептилій.

Перегородка в загальному шлуночку серця утво­рюється протягом 5-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Вона у вигляді складки росте від верхівки серця вгору і зустрічається з перегородкою перед­сердь у ділянці атріовентрикулярного каналу, що у цьому випадку розділяється на правий (венозний) і лівий (артеріальний) канали. Разом з ростом пере­городок з виростів ендокарда утворюються стулки серцевих клапанів.

В артеріальному конусі між коренями IV і VI дуг аорти виникає перегородка, що з'єднується з пере­городкою шлуночків і передсердь.

З цього стику формується перетинчаста частина міжшлуночкової перегородки. В міру росту перего­родки артеріального конуса відокремлюється канал аорти, з'єднаний з IV зябровою дугою, а канал леге­невого стовбура продовжується в VI дугу аорти, що є похідним судин малого кола кровообігу.

Зміни кровообігу після народження

При народженні плода зв'язок його з тілом матері порушується - пупковий канатик перев'язують і пе­рерізають.

Унаслідок подразнення дихального центру вугле­кислотою легені починають функціонувати, легеневі судини розширяються, тиск крові в лівій половині серця підвищується, пупкові артерії і вени запусті-вають, овальний отвір прикривається заслінкою, сполучення між передсердями припиняється.

Далі овальний отвір (foramen ovale) зовсім зарос­тає, артеріальна протока (ductus arteriosus, Ботало-ва протока) та венозна протока (ductus venosus, Аранцієва протока) перетворюються у фіброзні зв'язки без просвіту - артеріальну зв'язку (ligamentum arteriosum) та у венозну зв'язку (ligamentum venosum).

Пупкова вена (v. umbilicalis) відома у дорослого під назвою кругла зв'язка печінки (ligamentum teres hepatis), пупкові артерії (aa. umbilicales) як бічний фіброзний тяж - бічна міхурово-пупкова зв'язка (ligamenta vesicoumbilicalia lateralia).

У результаті всіх цих пертворень установлюється кровообіг постнатального типу.

Аномалії розвитку серця

Аномалії розвитку серця часто виражаються у тя­жких функціональних порушеннях серцевої діяльнос­ті й іноді небезпечні для життя. Аномалії, що трапля­ються, якоюсь мірою являють собою повторення етапу розвитку структурних особливостей серця, що спостерігаються у філогенезі або ембріогенезі.

Недорозвинення міжпередсердної перегородки виражається в тім, що складка перегородки не може прикрити після народження занадто великий оваль­ний отвір. Крім овального отвору, може бути додат­ковий отвір у нижній частині міжпередсердної пере­городки.

Дефект міжшлуночкової перегородки частіше трапляється в її перетинчастій частині, що являє со­бою місце з'єднання верхівки міжшлуночкової пере­городки, перегородки артеріального конуса і міжш-луночкової перегородки.

Рідкісна аномалія полягає в тім, що м'язова час­тина перегородки також може мати одне чи кілька отворів.

Трапляється аномалія, коли аортальний стовбур нерівномірно розділяється на аорту і легеневий сто­вбур, а іноді залишається загальний аортальний сто­вбур, що з'єднується з правим і лівим шлуночками.

Отже, є такі вади серця та прилеглих відділів магі­стральних судин:

-  неповне заростання (дефект) міжпередсердньої або (рідше) міжшлуночкової перегородок;

-  неповний поділ артеріального стовбура на аорту та легеневий стовбур;

-  звуження або повне закриття (атрезія) леге­невого стовбура;

-  незаростання артеріальної (Боталової) прото­ки, яка знаходиться між аортою та легеневим стов­буром;

-  звуження (стеноз) перешийка аорти;

-  можливі також вади розвитку двостулкового, тристулкового та півмісяцевих клапанів унаслідок ненормального розвитку ендокардіальних валиків.

В одного хворого може бути декілька вад розвит­ку серця:

-  тріада або тетрада Фалло, що характеризу­ється:

-  наявністю звуження легеневого стовбура (сте­ноз) легеневого стовбура;

декстропозицією аорти - утворенням правої ду­ги аорти замість лівої;-        неповне заростання міжшлуночкої перегород­ки;

-      збільшення (гіпертрофія) правого шлуночка. Причинами вад розвитку серця (як і інших орга­нів) вважають шкідливі фактори, які діють на орга­нізм батьків і особливо на організм матері в ранні строки вагітності (алкоголь, нікотин, наркотики, деякі інфекційні захворювання).ГІЛКИ ДУГИ АОРТИ (rami arcus aortae)Плечо-головний стовбур

(truncus brachiocephalicus) Плечо-головний стовбур відходить від дуги аорти

(arcus aortae) на рівні II правого ребрового хряща. Спереду нього знаходиться права плечо-головна

вена   (vena   brachiocephalica),   ззаду   - трахея

(trachea).

Направляючись вверх і вправо, плечо-головний стовбур (truncus brachiocephalicus) не віддає ніяких гілок і лише на рівні правого груднинно-ключичного суглоба (articulatio sternoclavicularis dextra) розгалу­жується на такі дві кінцеві гілки:

-  праву загальну сонну артерію (arteria carotis communis dextra);

-  праву підключичну артерію (arteria subclavia dextra).

Загальна сонна артерія

(arteria carotis communis) Вона є парною артерією і лежить позаду груд-нинно-ключично-соскоподібного м'яза (m. sternocleidomastoideus), іде вгору попереду по­перечних відростків шийних хребців (processus transversi vertebrarum cervicalium), не віддаючи ні­яких гілок.

Загальна сонна артерія (arteria carotis communis) відходить:

-  з правого боку - від плечо-головного стовбура -права загальна сонна артерія (arteria carotis communis dextra), яка є коротшою за ліву одной­менну артерію і починається на шиї (collum);

-  з лівого боку - від дуги аорти - ліва загальна сонна артерія (arteria carotis communis sinistra), яка виходить на шию крізь верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior).

На рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae) загальна сон­на артерія (arteria carotis communis) поділяється на:

-  зовнішню сонну артерію (arteria carotis externa);

-  внутрішню сонну артерію (arteria carotis interna).

Місце розгалуження називається роздвоєнням сонної артерії (bifurcatio carotidis).

У цій ділянці розміщені сонна пазуха (sinus caroticus) і сонний клубочок (glomus caroticum).

Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa)

Зовнішня сонна артерія відгалужується від зага­льної сонної артерії (arteria carotis interna) в ділянці сонного трикутника (trigonum caroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae).

На рівні шийки нижньої щелепи (collum mandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки.

Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa) відходять:

- передні гілки;

- задні гілки;

- присередні гілки;

- кінцеві гілки.

До передньої групи гілок зовнішньої сонної ар­терії (rami anteriores arteriae carotidis externae) на­лежать:

- верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподіб­ної залози (glandula thyroidea) і розгалужується на ряд дрібних гілок та:

- верхню гортанну артерію (arteria laryngea superior), яка здійснює кровопостачання м'язів і слизової оболонки гортані (musculi et tunica mucosa laryngis);

- язикова артерія (a. lingualis), що забезпечує кровопостачання під'язикової залози (glandula sublingualis) і розгалужується на спинкові гілки язика (rr. dorsales linguae) та глибоку артерію язика (arteria profunda linguae), які забезпечують кровопостачан­ня м'язів і слизової оболонки язика (musculi et tunica mucosa linguae);

- лицева артерія (a. facialis) - в ділянці підщеле­пного трикутника (trigonum submandibulare) розга­лужується на:

- гілки до піднижньощелепної залози (glandula submandibularis);

- висхідну піднебінну артерію (a. palatina ascendens) до м'якого піднебіння (palatum molle);

- мигдаликову гілку (ramus tonsillaris) до піднебін­ного мигдалика (tonsilla palatina).

Перегинаючись через край нижньої щелепи (margo mandibulae) попереду жувального м'яза (m. masseter), лицева артерія розділяється на облич­чі на:

- нижню губну артерію (a. labialis inferior);

- верхню губну артерію (a. labialis superior). Кінцевою гілкою лицевої артерії (a. facialis) є

кутова артерія (a. angularis), яка прямує до присе-реднього кута ока, анастомозує з артерією спинки носа (a. dorsalis nasi) із системи внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), а саме - від очної артерії (a. ophthalmica).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 


Похожие статьи

В Г Ковешніков - Апарат

В Г Ковешніков - Нервова система органи чуття

В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система

В Г Ковешніков - Український морфологічний альманах