В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 

6 Біля присередньоїкісточки (malleolus medialis) є присередня кісточкова сітка (rete malleolare mediale), яка утворена:

-  передньою присередньою кісточковою артері­єю (a. malleolaris anterior medialis), гілка передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);

- присередніми        кісточковими гілками

(rr. malleolares mediales), від задньої великогомілко­вої артерії (a. tibialis posterior);

-  присередніми заплесновими артеріями (aa. tarsales mediales), від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).

 

7 Біля бічної кісточки (malleolus lateralis) є біч­на кісточкова сітка (rete malleolare laterale), яка утворена:

-  передньою бічною кісточковою артерією (a. malleolaris anterior lateralis), від передньої вели­когомілкової артерії (a. tibialis anterior);

-  бічними кісточковими гілками (rr. malleolares laterales);

-  пронизною гілкою (r. perforans), вони від мало­гомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).

8 Біля п'яткового горба (tuber calcanei) є п'яткова сітка (rete calcaneum), яка утворена:

-  п'ятковими гілками (rr. calcanei), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);

-  п'ятковими гілками (rr. calcanei), від малогомі­лкової артерії (a. fibularis; a. peronea).

9 На підошвовій поверхні (facies plantaris) в го­ризонтальній площині проходить глибока підошвова дуга (arcus plantaris profundus), яка утворена:

-  кінцевим відділом бічної підошвової артерії (a. plantaris lateralis);

-  присередньою підошвовою артерією (a. plantaris medialis). Ці судини відходять від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior).

10 На підошвовій поверхні (facies plantaris) в
стріловій площині розташована ще одна артеріальна
дуга, яка являє собою анастомоз між:

-  глибокою підошвовою дугою (arcus plantaris profundus);

глибокою підошвовою артерією (a. plantaris profunda) від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).Змістовий модуль 11 ВЕНОЗНА СИСТЕМАРозрізняють вени великого і малого кола - вени тіла і вени легень.

Для вен характерний напрям течії крові з капіля­рів до серця, а також тонкість стінки та особлива структура останньої; тому перерізана вена легко спадається, якщо тільки стінка її не спаяна з оточую­чими тканинами. Багато вен іде з артеріями - вени-супутниці (vv. comitantes) і мають однакові з ними назви (v. axillaris, v. radialis, v. peronaea і т. д.). Проте є вени, не зв'язані топографічно з артеріями; їм вла­стиві самостійні розміщення і хід. До таких вен на­лежать усі поверхневі (або підшкірні), vv. subcutaneae (seu superficiales), особливо розви­нені на шиї і кінцівках, а також деякі глибокі (vv. profundae).

Часто артерію супроводять дві вени-супутниці, тому загальна кількість вен у тілі далеко більша від числа артерій; а оскільки вени мають більший про­світ, ніж відповідні артерії, то місткість венозної сис­теми в цілому в багато разів перевищує місткість усіх артерій, разом узятих.

За положенням (і разом з тим за особливостями органів, звідки збирається кров) можна розрізняти:

-  вени порожнин, які приймають кров з нутрощів, - вени мозку, вени грудної і черевної порожнин;

-  вени апарату руху; з них найбільш численні м'язові вени (vv. musculares);

-  підшкірні вени (vv. subcutaneae), які збирають кров зі шкіри і підшкірної клітковини, залягають в останній.

Коли в клітковині жирова тканина розвинена по­мірно, то підшкірні вени просвічують крізь шкіру і помітні при зовнішньому дослідженні на живій лю­дині у вигляді стовбурів і широкопетлистої сітки. Під­шкірні вени проходять більш або менш паралельно глибоким (м'язовим) венам, з'єднуючись із ними з допомогою анастомозів; тому підшкірні вени є обхі­дними шляхами при закупорці глибоких вен. В той час як артерії шкіри і підшкірної клітковини є незна­чними гілочками м'язових артерій, підшкірні вени, особливо на кінцівках, становлять судини великого діаметра і великої довжини (наприклад, vv. saphenae, v. cephalica, v. basilica).

Глибокі вени часто супроводять однойменні ар­терії в подвійному числі. Сюди належать вени-супутниці на дистальних відділах кінцівок: на нижній- до коліна, на верхній - до середини плеча; так са­мо вени стінок тулуба - vv. thoracicae internae, epigastricae та ін. (крім vv. intercostales і vv. lumbales); no дві вени мають артерії язика, верх­ня артерія щитоподібної залози та ін. Вени, розмі­щені в порожнинах тіла, - всі поодинокі, крім неба­гатьох (vv. meningeae, vv. vesicae felleae, vv. testiculares, vv. ovaricae).

Коли артерія розпадається на дві гілки, вени-супутниці кожної з них біля місця поділу артерії з'єднуються між собою так, що артеріальний стовбур дістає також дві vv. comitantes, а не чотири. Напри­клад, в ліктьовому згині одна з двох vv.brachiales утворюється внаслідок злиття двох vv. radiales, друга

—        з двох vv. ulnares.

Як правило, артерія та її вени-супутниці вкриті спільною сполучнотканинною піхвою; всі три судини тісно прилягають одна до одної, причому вени роз­міщуються по обидва боки артерії, багато разів з'єднуючись між собою гілочками; останні оточують артеріальний стовбур, часто утворюється венозне сплетення (plexus venosus), куди звичайно впадають венозні vasa vasorum. Взагалі венозні сітки (retia venosa) і венозні сплетення (plexus venosi) трапля­ються дуже часто в глибоких ділянках тіла і під шкі­рою.

Особливо сильно розвинені венозні сплетення навколо деяких внутрішніх органів (навколо прямої кишки, навколо сечового міхура), потім - у ділянці хребта (ззовні хребців і всередині хребтового кана­лу). З'єднуються іноді й вени віддалених одна від од­ної ділянок. Венозні анастомози поширені значно більше, ніж артеріальні, тому обхідний венозний кровообіг розвивається у випадках порушення ціло­сті тієї або іншої великої вени порівняно легко. З ін­шого боку, співробітники Б. А. Долго-Сабурова ви­явили у людини і тварин додаткове, так зване пара-венозне артеріальне русло. Воно утворено густими сітками або довгими тонкими стовбурами по ходу різних вен і має значення в обхідному артеріально­му кровообігу.

Як правило, вени лежать більш поверхнево, ніж відповідні артерії; але з цього правила є і винятки. Vv. thyreoideae inferiores і vv. sublinguales проходять на певній віддалі від відповідних артерій; підключич­ні вена і артерія відокремлені одна від одної навіть м'язом (m. scalenus anterior). Ряд глибоких вен шиї, які мають подібне розміщення з однойменними гіл­ками a. subclavia, впадає не у v. subclavia, а безпо­середньо у v. brachiocephalica.

Характерною особливістю вен є клапани (valvulae venosae) - пристосування, які перешко­джають зворотній течії крові (до капілярів). В артері­альній системі клапани є тільки біля початку аорти і легеневої артерії.

Клапани вен становлять тонкі, ніжні складки (дуп-лікатури) внутрішньої оболонки і формою наближа­ються до заслінок аорти і легеневого стовбура: це маленькі півмісяці, опуклий край яких прикріплений до стінки судини, вігнутий - вільний; виходить щось подібне до кишеньки (sinus valvulae), яка оточена стінкою вени і клапаном; порожнина кишеньки відк­рита в напрямі до серця. Як правило, такі клапани розміщуються попарно, один проти одного і при но­рмальній (доцентровій) течії крові притискаються до стінки вени, так що синуси сходять нанівець.

При зворотному русі кров заходить у щілину між клапаном і стінкою, відтісняє клапани від стінки і наповнює синуси: вільні краї клапанів зближуються, змикаються. Просвіт вени на цьому рівні закрива­ється, і, отже, кров тече тільки до серця. Оскільки стінки вен у ділянці синусів тонші, ніж в інших місцях, то в момент замикання клапанів на їх рівні (відпові­дно до синусів) на зовнішній поверхні вени утворю­ються невеликі парні опуклості, - вена стає "вузлува­тою". Крім парних клапанів є і поодинокі; вони тріш­ки іншої форми: більш або менш значно витягнуті по довжині судини і містяться біля гирла венозних гілок; це - клапани приток. Взагалі дрібніші вени мають поодинокі клапани. У зародка число клапанів значно більше; навіть частина тих, які досягають повного розвитку у новонародженого, далі редукується.

Губчаста речовина кісток містить величезне ве­нозне депо, тісно зв'язане з венами компактної ре­човини, окістя, суглобових капсул, м'язів, сухожиль, нервів.

У практичній медицині шляхом уколу в губчасту речовину кісток (наприклад, в груднину, виростки стегна та ін.) вводять в організм з великим успіхом лікарські, знеболюючі речовини, кров.

У дрібних венах (діаметром менше 2 мм) клапа­нів узагалі немає. Найбільше клапани поширені у венах середнього калібру; у великих венозних стов­бурах вони бувають рідше. Особливо розвинутий клапанний апарат у венах кінцівок, насамперед -нижньої, до того ж - головним чином у м'язових ве­нах, меншою мірою - у шкірних; це має велике фун­кціональне значення, тому що у венах кінцівок течія крові повинна подолати ще і силу ваги; завдяки ная­вності клапанів сила м'язового скорочення сприяє просуванню венозної крові в напрямі до серця. В ділянці голови і тулуба клапани розвинуті не скрізь. їх немає в більшості вен голови; у венах шиї клапани є тільки упродовж v. jugularis externa; в інших венах шиї клапани мають лише гирла вен (vv. vertebralis, jugularis interna, transversa colli та ін.). Немає клапа­нів або вони є в дуже невеликій кількості у vv. azygos, hemiazygos, intercostales. їх немає зовсім у v. umbilicalis, у венах кісток, у легеневих венах, у системі ворітної вени, у венах хребтового каналу, у vv. ovaricae, у венах печінки, нирок, матки, у стовбу­рах верхньої і нижньої порожнистих вен, у венах мо­зку.

Кров з капілярів іде у венозну систему під незна­чним тиском; але, крім клапанів, у тілі є ще інші фак­тори, які сприяють течії венозної крові в доцентро­вому напрямі; сюди належать присмоктувальні апа­рати. В ряді ділянок тіла стінки вен більш або менш міцно зрощені з фасціями (fascia propria) і з рухо­мими органами (м'язи та їх сухожилки, кістки). Тому при скороченні певних груп м'язів зв'язані з ними вени поперемінно то розширюються, то звужуються. При розширенні вени кров у неї присмоктується з периферійних розгалужень, при спадінні - гониться до серця; зворотна течія неможлива, бо цьому пе­решкоджають клапани, розміщені вище і нижче да­ного відрізка вени; останній відіграє, таким чином, роль присмоктувального насоса.Подібні            відношення представляють:

1) v. subclavia   між   m. subclavius   і   І ребром;

2) v. femoralis під паховою зв'язкою; 3) v. popliteae в підколінній ямці; 4) vv. perforantes, які проходять через пучки сухожилка m. adductor magnus біля його прикріплення; 5) v. jugularis externa, яка проходить крізь fascia colli; 6) plexus pterygoideus між м'язами жувальної групи.

Далі, на наповнення вен кров'ю впливає те або інше положення кінцівок, голови і тулуба. Так, найбі­льша кількість крові у венозній системі вміщується тоді, коли людина потягується (тулуб розгинається, голова відкидається назад, верхні кінцівки підняті і відведені назад). Нарешті, не можна забувати про присмоктувальну дію на головні вени з боку грудної клітки при акті вдихання.

У фізіології вен велике значення має тонус їх сті­нки. Тонус є динамічним поняттям, яке визначає пружну властивість тканини. Тонус судин (за Вальд-маном) включає в себе поняття активності, функції, напруження. Венозний тонус, сприяючи рухові крові, регулює правильне наповнення правого серця. При ослабленні тонусу вен тиск крові в них падає і може настати венозний застій.

Варіанти в ділянці венозної системи бувають ду­же часто, вони дуже різноманітні; це пояснюється надзвичайно великою кількістю анастомозів між венами в зародковому стані: кров може йти різними шляхами. Залежно від того, який з них переважає, виходить та чи інша форма вен у даній ділянці. Від­хилення в початку, в ході і товщині вен такі великі, що навіть лівий і правий боки тіла в одного і того самого суб'єкта завжди неоднакові (наприклад, по­верхневі, вени шиї).СИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИВерхня порожниста вена

(vena cava superior)

Вона утворюється внаслідок злиття правої пле-чо-головної вени (v. brachiocephalica dextra) та лівої плечоголовної вени (v. brachiocephalica sinistra) по­заду з'єднання ребрового хряща першого правого ребра (cartilago costalis costae dextrae primae) з гру­дниною (sternum).

Верхня порожниста вена (vena cava superior) на рівні третього правого ребрового хряща (cartilago costalis tertiaj впадає у праве передсердя (atrium dextrum).

У верхню порожнисту вену (vena cava superior) з правого боку впадає непарна вена (v. azygos).

Плечоголовні вени

(venae brachiocephalicae) Вони є права і ліва (значно довша) і формуються при злитті:

-  підключичної вени (v. subclavia);

-  внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

-  інколи зовнішньої яремної вени (v. jugularis externa).

Місце злиття цих вен називається венозним ку­том (angulus venosus). Відповідно є правий веноз­ний кут і лівий венозний кут, куди впадають:

-  зліва - грудна лімфатична протока (ductus thoracicus);

-  справа - права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter).

У плечоголовні вени (venae brachiocephalicae) впадають:

-  нижні щитоподібні вени (vv. thyroideae inferiores) від непарного щитоподібного сплетення (plexus thyroideus impar);

-  нижня гортанна вена (v. laryngea inferior) від гортані (larynx);

-  вени загруднинної залози (vv. thymicae) від за-груднинної залози (thymus);

-  осердні вени (vv. pericardiacae) від осердя (pericardium);

-  середостінні вени (vv. mediastinales) від органів середостіння (mediastinum);

-  бронхові вени (vv. bronchiales) від бронхів (bronchi);

 

- трахейні вени (vv. tracheales) від трахеї (trachea);

- стравохідні вени (vv. oesophageales) від стра­воходу (oesophagus).

Внутрішня яремна вена

(vena jugularis interna)

Внутрішня яремна вена є найбільшою венозною судиною, яка збирає кров від ділянок голови та шиї (caput et cervix).

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) є

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 


Похожие статьи

В Г Ковешніков - Апарат

В Г Ковешніков - Нервова система органи чуття

В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система

В Г Ковешніков - Український морфологічний альманах