В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 

Загруднинна залоза (thymus) розміщена за груд­ниною (sternum) у передній частині верхнього сере­достіння (mediastinum superius) в ділянці верхнього міжплеврального проміжку (spatium interpleuricum).

Спереду від тимуса міститься груднина (sternum), а саме її ручка (manubrium sterni) та тіло груднини (corpus sterni) до рівня прикріплення хряща IV реб­ра.

Позаду (thymus) тимуса розміщені осердя, сер­цева сумка (pericardium) і початкові відділи великих судин серця.

Якщо шийна частина тимуса добре розвинута, то вона піднімається через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) в ділянку передтрахейно­го простору (spatium pretracheale), тобто позаду від груднинно-щитоподібного м'яза (musculus sternothyreoideus) і груднинно-під'язикового м'яза (musculus sternohyoideus), наближаючись до пере­шийка щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae).

Тимус (thymus) складається з двох асиметрично видовжених часток:

- правої частки (lobus dexter);

- лівої частки (lobus sinister);

- можуть бути додаткові часточки загруднинної залози (lobuli thymici accessorii).

Ці частки зрощені одна з одною в середній своїй частині або тісно стикаються на рівні середини.

Нижня частина кожної частки (lobus) розширена і розміщена на рівні IV ребрового хряща (cartilago costalis quarta [IV]).

Ззовні загруднинна залоза (thymus) вкрита тон­кою сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перекладки (trabeculae), що розділяють частки на часточки загруднинної залози (lobuli thymi) і побу­довані з:

-           кіркової речовини загруднинної залози (cortexthymi) ;

- мозкової речовини загруднинної залози (medulla thymi).

Паренхіма загруднинної залози (parenchyma thymi) складається із ретикулярних клітин, між якими знаходяться лімфоцити під назвою тимоцити (thymocyti).

У кірковій речовині (cortex thymi) міститься біль­ше лімфоцитів (забарвлення паренхіми темніше), а у мозковій речовині - їх невелика кількість (світла центральна ділянка часточки).

У мозковій речовині (medulla thymi) Т-лімфоцити набувають тих властивостей, які сприяють захисним реакціям організму, тут присутні тимічні тільця (тільця Гассаля).

Під впливом гормону тимозина (продукується епітеліальними клітинами строми органа) проходять проліферація лімфобластів і диференціація Т-лімфоцитів (тимусозалежних лімфоцитів).

Т-лімфоцити надходять у кров і лімфу, покидають загруднинну залозу і заселяють тимусзалежні зони вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria) - селезінки (splen) та лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei).

Основна функція загруднинноїзалози (thymus) -забезпечення визрівання та підтримання ефектор-них (кілерних) і регуляторних (хелперних і супресор-них) популяцій Т-лімфоцитів.

Загруднинна залоза (thymus), згідно з останніми дослідженнями, бере участь в регуляції нервово-м'язової передачі, фосфорно-кальцієвого обміну, вуглеводного та білкового обміну, взаємодії з інши­ми ендокринними залозами. Саме тому загруднинну залозу можна віднести і до органів ендокринної сис­теми.

Кістковий мозок (medulla ossium) Кістковий мозок (medulla ossium) є єдиним у до­рослої людини органом кровотворення (organum haemopoeticum) та центральним органом імунної системи і належить до первинних лімфатичних орга­нів (organa lymphoidea primaria).

У кістковому мозку (medulla ossium) виділяють:

- червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), який у дорослої людини розміщений в комір­ках губчастої речовини плоских та коротких кісток, а також в епіфізах довгих кісток;

- жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava), який міститься в кістково-мозкових порожни­нах діафізів довгих кісток.

У червоному кістковому мозку (medulla ossium rubra) розміщені стовбурові клітини, які схожі до лі­мфоцитів за своєю морфологією. У процесі поділу вони дають початок усім форменим елементам кро­ві, у тому числі й клітинам, що забезпечують імунітет, - лейкоцитам і лімфоцитам.

Строму червоного кісткового мозку (stroma medullae rubrae) утворюють ретикулярні клітини і волокна, де розміщені гемоцитопоетичні (мієлоїдна тканина) і лімфоїдні (лімфоїдна тканина) елементи на різних стадіях розвитку.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) розміщений у вигляді тяжів навколо артеріол. Тяжі розмежовані між собою великими кровоносними капілярами - синусоїдами.

У червоному кістковому мозку (medulla ossium rubra), як первинному лімфатичному органі В-системи (аналог сумки Ф^бр^я - bursa Fabrizii у птахів), відбуваються неантигенозалежна проліфе­рація і диференціація субпопуляцій бурсозалежних лімфоцитів, тобто В-лімфоцитів із стовбурових клітин.

У подальшому В-лімфоцити заселяють тимуснеза-лежні зони вторинних лімфатичних органів.

У здорових людей жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava) не володіє кровотворною фу­нкцією, але у випадках значних крововтрат або при захворюваннях кровотворної системи в жовтому кістковому мозку виникають ділянки червоного кіст­кового мозку, де проходить кровотворення (мієлопо-ез - myelopoiesis).

Найбільша кількість червоного кісткового мозку (medulla ossium rubra) розміщена в епіфізах стегно­вої кістки (femur) та великогомілкової кістки (tibia).

Загруднинна залоза розвивається у вигляді пар­ного органа з епітелію головної кишки і є у всіх хре­бетних тварин.

У людини загруднинна залоза закладається у ви­гляді парного випинання епітелію III та IV жаберних кишень у кінці першого - початку другого місяців ембріонального розвитку.

На п'ятому місяці внутрішньоутробного розвитку ця залоза має часточкову будову, де добре виражені кіркова та мозкова речовини.

Загруднинна залоза формується раніше інших органів імунної системи.

Після народження протягом перших трьох років життя дитини росте найбільш інтенсивно.

У період від трьох до двадцяти років маса загруд-нинної залози стабільна (в середньому 25.7 - 29.4

г).

Після 20 років маса тимуса поступово зменшу­ється внаслідок вікової інволюції.ВТОРИННІ ЛІМФАТИЧНІ ОРГАНИ

(organa lymphoidea secundaria)Периферійні органи імунної системи

До них належать:

- селезінка (splen; lien), зокрема її біла пульпа (pulpa alba);

- лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi);

- мигдалики (tonsillae), що в ділянці глотки та зіва утворюють лімфатичне кільце (anulus lymphoideus);

 

- лімфатичні вузлики, які є у вигляді:

- одиноких лімфатичних вузликів (noduli lymphoidei solitarii), це скупчення лімфоїдної тканини в стінках органів травної і дихальної систем (systemata digestorium et respiratorium), а також се­човидільних шляхів;

скупчених лімфатичних вузликів (noduli lymphoidei  aggregati),   які   називають бляшкамиПейера. Таких бляшок багато у стінці клубової кишки (paries ilei);

-  червоподібний      відросток (appendix
vermiformis),
у слизовій оболонці (tunica mucosa) та
підслизовому прошарку
(tela submucosa), на якому
розміщені до
500 одиноких лімфатичних вузликів.

Лімфатичні вузлики шлунково-кишкового тракту

Лімфатичні вузлики (фолікули) шлунково-кишкового тракту є скупченням лімфоїдної тканини в слизовій оболонці і підслизовій основі:

-  шлунка (gaster), до них відносяться шлункові лі­мфатичні вузлики (folliculi lymphatici gastrici);

-  тонкої кишки (intestinum tenue),серед них:

-  одинокі лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici solitarii);

-  скупчені лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici aggregati) або пейерові бляшки;

-  товстої кишки (intestinum crassum),серед них:

 

-  одинокі лімфатичні вузлики (folliculi lymphatici solitarii);

-  скупчені лімфатичні вузлики червоподібного ві­дростка (folliculi lymphatici aggregati appendicis vermiformis).

Найбільше пейерових бляшок розміщено у дис­тальному відділі клубової кишки (ileum). Із лімфатич­них вузликів Т-лімфоцити вільно мігрують, інфільтру­ючи епітелій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, і можуть виходити у просвіт кишки.

Червоподібний відросток (appendix vermiformis) також належить до вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria).

У слизовій оболонці та підслизовому прошарку (tunica mucosa et tela submucosa) розміщені чис­ленні скупчені лімфатичні вузлики червоподібного відростка (noduli lymphoidei aggregati appendicis vermiformis), їх найбільше є у дітей та підлітків.Селезінка належить до вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria) і описана в розділі травної системи як орган черевної порожни­ни (cavitas abdominis).

Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi) є найчисленнішими вторин­ними лімфатичними органами (organa lymphoidea secundaria), що розміщені на шляхах проходження лімфи від органів і тканин організму до лімфатичних стовбурів і проток (trunci et ductus lymphatici).

Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi) є біологічними фільтрами, в яких знешкоджуються антигени і формується конкре­тна імунна відповідь на їх дію.

Мигдалики (tonsillae) - це вторинні лімфатичні органи, що розміщені в:

-  ділянці зіва (fauces) - піднебінний мигдалик (tonsilla palatina);

-  корені язика (radix linguae) - язиковий мигда­лик (tonsilla lingualis);

- носовій частині глотки (pars nasalis pharyngis) -глотковий мигдалик (tonsilla pharyngea) та трубний мигдалик (tonsilla tubaria).

Отже, вони розміщені навколо початкових відді­лів дихальної системи (systema respiratorium) і трав­ної системи (systema digestorium).

Ці мигдалики утворюють лімфатичне кільце Пиро-гова-Вальдеєра (anulus lymphoideus)

Мигдалики мають:

- мигдаликові крипти (cryptae tonsillares);

- мигдаликові ямочки (fossulae tonsillares);

- лімфатичні вузлики (noduli lymphoidei).

Лімфатичні вузлики (noduli lymphoidei) є структур­но-функціональною одиницею мигдаликів. За будо­вою та функцією лімфатичні вузлики подібні до вуз­ликів лімфатичного вузла.ЛІМФАТИЧНЕ КІЛЬЦЕ ГЛОТКИ

(anulus lymphoideus pharyngis)Лімфатичне кільце глотки належить до вторинних лімфатичних органів і складається з:

- язикового мигдалика (tonsilla lingualis), який ро­зміщений у слизовій оболонці кореня язика (tunica mucosa radids linguae);

- парного піднебінного мигдалика (tonsilla
palatina),
який розміщений у мигдаликовій ямці
м'якого піднебіння
(fossa tonsillaris palati mollis), що
обмежена          піднебінно-язиковою
(arcus
palatoglossus)
і піднебінно-глотковою дужками (arcus
palatopharyngeus);

 

-  глоткового мигдалика (tonsilla pharyngea), або аденоїда, що знаходиться у підслизовому прошарку у стінці носової частини глотки (tela submucosa partis nasalis pharyngis) у ділянці переходу задньої стінки носової частини глотки у склепіння глотки (fornix pharyngis);

парного трубного мигдалика (tonsilla tubaria), який розміщений біля глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae) у підсли­зовому прошарку носової частини глотки (tela submucosa partis nasalis pharyngis).завдання для самостійної (індивідуальної) роботи студентівТема


5 2*


m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1


Модуль ІІ

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64 


Похожие статьи

В Г Ковешніков - Апарат

В Г Ковешніков - Нервова система органи чуття

В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система

В Г Ковешніков - Український морфологічний альманах