І Ю Гусєва - Генезис економічної категорії ринковий капітал та його складових - страница 1

Страницы:
1 

УДК 338

І. Ю. Гусєва, аспірантка кафедри економіки підприємств, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ГЕНЕЗИС ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «РИНКОВИЙ КАПІТАЛ» ТА ЙОГО СКЛАДОВИХ

Анотація: Стаття присвячена огляду проблеми еволюції категорії та структури ринкового капіталу підприємства як нематеріального акти­ву, а також визначення сукупності складових ринкового капіталу, його вплив на формування ринкової вартості та підвищення конкурентоспро­можності компанії. Обґрунтовано необхідність формування структури ринкового капіталу та підвищення ефективності його використання.

Аннотация: Статья посвящена обзору проблемы эволюции категории и структуры рыночного капитала предприятия как нематериального актива, а также определение совокупности составляющих рыночного капитала, его влияние на формирование рыночной стоимости и повы­шение конкурентоспособности компании. Обоснованно необходимость формирования структуры рыночного капитала и повышения эффек­тивности его использования.

Summary: The article is devoted to the review the problem of evolution of category and market capital of enterprise structure as an immaterial asset, and also determination of aggregate of constituents of market capital, his influence on forming of market value and increase of competitiveness of company. Grounded necessity of forming of market capital and increase of efficiency of his use structure.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Нематеріальні активи, інтелектуальний капітал, ринко­вий капітал, ділова репутація, імідж, торговельна марка, бренд, конкурен­тоспроможність, ринкова вартість підприємства.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: Нематериальные активы, интеллектуальный капи­тал, рыночный капитал, деловая репутация, имидж, торговая марка, бренд, конкурентоспособность, рыночная стоимость предприятия.

KEYWORDS: Immaterial assets, intellectual capital, market capital, business reputation, image, trade mark, brand, competitiveness, market value of enterprise.

Постановка проблеми. В умовах конкурентного середовища підприємству необхідно створювати і постійно підтримувати ті властивості, які вигідно відрізняють його від інших підприємств. Індивідуальність підприємств може бути зумовлена рядом чин­ників, а саме сферою діяльності, властивостями продукції, інно­ваційними технологіями, унікальністю сервісу, сучасними нема­теріальними активами підприємств. Сукупність конкурентних

© Гусєва І. Ю., 2010

39позицій, що забезпечують підприємству фінансову стійкість, пла­тоспроможність, інноваційний розвиток і переваги на ринку, створюється не лише за рахунок матеріальних ресурсів, а й у комплексі з нематеріальними активами, що на сучасному етапі розвитку ринкової економіки стає безперечно актуальним питан­ням для дослідження науковцями.

Мета статті: дослідження еволюції розвитку економічної категорії «ринковий капітал» як сукупності нематеріальних акти­вів, його місце в структурі капіталу підприємств і роль у форму­ванні вартості компанії.

Аналіз останніх досліджень. Теоретико-методологічні дослі­дження структури нематеріальних активів було розпочато в кінці ХХ сторіччя у працях Л. Едвінсона, Т. Стюарта, М. Мелоуна, Д. Даффі, Т. Фортюна, П. Саллівана, Л. Прусака, Д. Клейна та ін. Сучасні дослідження даної проблеми розглянуто у роботах Д. Креп-са, Р. Вілсона, П. Мілгрома, Д. Робертса, Р. Харлоу, Д. Марстона, Л. В. Малюги, П. М. Цибульова, О. В. Безухи, А. В. Цирата, М. К. Галянтича, Г. І. Коваленка.

Ці процеси потребують теоретичних розробок і практичного опробування. Аналіз вітчизняної літератури і досвід практичної діяльності підприємств дозволяє зробити висновок про доціль­ність та об'єктивну необхідність подальшого дослідження саме процесів зростання вартості бізнесу з урахуванням всієї сукупно­сті нематеріальних активів. У зв'язку з цим підприємства шука­ють нові підходи до оцінювання нематеріальних активів, форму­вання структури та підвищення ефективності їх використання. Особливо це стосується визначення сутності капіталу, сформова­ному за допомогою нематеріальних активів.

Разом з тим можна погодитись з автором І. А. Бланком, який вважає, що незважаючи на виключну увагу дослідників до еко­номічної категорії «капітал», наукова думка до цих пір не виро­била єдиного визначення капіталу, яке відповідало б вимогам як теорії, так і практики. «Капітал отримав настільки різноманітні визначення, — писав один з економістів ХІХ ст. Н. Сеніор, — що можна запитати себе: чи має це слово значення, яке було б при­йняте усіма?» [1, с. 9—10, 17].

Виклад основного матеріалу дослідження. Зростання конку­рентоспроможності підприємств передбачає ефективне викорис­тання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють нематеріальні активи, частка яких у структурі активів суб' єктів підприємницької діяль­ності має постійну тенденцію до зростання. Досвід функціону­вання компаній показує, що наявність нематеріальних активів (НМА) у складі ресурсів підприємства збільшує ринкову вартість підприємств, підвищує інвестиційну привабливість та конкурен­тоспроможність, забезпечує захист їхніх прав.

Сьогодні українські підприємства мають дуже низький відсо­ток нематеріальних активів у загальній вартості бізнесу (близько 2—5 %). У той же час, ринкова вартість додатково врахованих нематеріальних активів, на одному і тому ж підприємстві, при доскональному оцінюванні, може скласти 15—20 % і більше, що відповідно збільшує вартість компанії. Світові тенденції у сфері купівлі-продажу бізнесу свідчать, що вартість нематеріальних ак­тивів у загальній вартості компанії складає від 40 до 90 %. Відомі випадки, коли майже вся вартість бізнесу була сформована на ос­нові нематеріальних активів підприємства.

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальними активами є немонетар-ні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифі­ковані та утримуються підприємством з метою використання упро­довж періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адмініст­ративних цілях або надання в оренду іншим особам. Вартість біль­шості нематеріальних активів (як, власне, і будь-яких інших) може бути достовірно визначена. Таким чином, процес прийняття рішен­ня з приводу віднесення активу до складу нематеріальних можна схематично зобразити наступним чином (рис. 1):

Не мають матеріального змісту

Використовуються більше одного року

Ідентифіковані і готові до використання

Можуть приносити реальну економічну вигоду

Рис. 1. Ознаки нематеріальних активів

Сучасні економісти зазначають, що нематеріальні активи є економічною категорією, що виникає внаслідок володіння пра­вом власності на об' єкти інтелектуальної власності або обмежені ресурси та їх використання у господарській діяльності з отри­манням доходу. Дискусійним є питання складових нематеріаль­них активів. Заслуговує на увагу визначення нематеріальних ак­тивів як довгострокових активів [4], що забезпечують підпри­ємству дохід, мають вартість і не мають матеріально-речового змісту. До складу таких активів залучається сукупність прав ін­телектуальної власності (патенти, ліцензії, товарні знаки тощо), вартість нематеріальних активів визначається як різниця між вар­тістю діючого підприємства й вартістю його матеріальних акти­вів [2]. У процесі дослідження та аналізу нематеріальних активів можна виділити два принципових, на наш погляд, критерії:

1) поняття нематеріальних активів базується на об'єктах інте­лектуальної власності;

2) виключність прав, пов' язаних з використанням нематеріа­льних активів.

Ці критерії не дозволяють повністю визначити природу де­яких нематеріальних активів, наприклад таких, як корпоративна культура, сукупність колективних знань і навичок персоналу, лі­дерські та підприємницькі якості менеджерів, філософія фірми, стосунки з клієнтами тощо. Вони є об' єктами інтелектуальної власності. але на них не розповсюджуються авторські права.

Слід зазначити, що поняття «нематеріальні активи» можна розглядати у широкому розумінні, охоплюючи ними всі немай-нові блага, та у вузькому, бухгалтерському розумінні, охоплюю­чи лише ті нематеріальні блага, вартість яких можна з певною га­рантією визначити досить точно і відобразити на балансі. Так, згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності, крите­рії для визначення нематеріальних активів (МФСЗ 38 «Нематері­альні активи») є дуже суворими:

1) існує висока вірогідність того, що в майбутньому від вико­ристання активу компанія отримає економічні вигоди;

2) вартість активу може бути надійно оцінена.

Крім відсутності матеріальної основи ці активи мають такі ознаки:

1) можливість ідентифікації — можливість фізично відокре­мити нематеріальний актив від інших активів організації, а також можливість компанії точно визначити майбутні економічні виго­ди саме від цього НМА. Саме за такою ознакою відрізняють не­матеріальні активи від особливого активу — гудвілу, який врахо­вується під час придбання компаній (МФСЗ 3 «Об' єднання ком­паній»), який, згідно з Міжнародними стандартами, не належить до нематеріальних активів;

2) підконтрольність компанії — її здатність забезпечити над­ходження майбутніх економічних вигід від використання НМА саме до неї;

3) здатність приносити економічні вигоди.

Вітчизняні вчені-економісти по-різному трактують складові нематеріальних активів:

1. вартість документально оформлених прав користування зем­лею, водою, іншими природними ресурсами, а також патентами, авторськими правами, товарними знаками, програмним забезпе­ченням комп' ютерних технологій [2];

2. умовна вартість об' єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші аналогічні майнові права, що визнаються об' єктом права власності конкретного підприємства [3];

3. умовна вартість об' єктів промислової та інтелектуальної власності, дострокові вкладення у придбання об' єктів промисло­вої та інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель, споруд, приміщень, пра­ва власності на квартири, а також інші аналогічні майнові права, що визнаються об' єктом права власності конкретного підприємс­тва і забезпечують отримання доходу або створюють умови для його одержання [5].

Наведені складові або загально схожі між собою, або допов­нюють одне визначення іншим, проте відсутня вичерпна струк­тура нематеріальних активів. У зв' язку з цим вважаємо концеп­туально під нематеріальними активами розуміти інтелектуальний капітал та продукти, які він створює.

Термін «інтелектуальний капітал» вперше було використано у 1969 році американським дослідником Дж. К. Гелбрейтом. У той же час теоретико-методологічні дослідження цієї економічної ка­тегорії було розпочато в кінці ХХ сторіччя у працях Л. Едвінсо-на, Т. Стюарта, М. Мелоуна, Д. Даффі, Т. Фортюна, П. Саллівана, Л. Прусака, Д. Клейна та ін. [3]. Зазвичай до інтелектуального капі­талу включають людський, структурний та клієнтський капітал.

Російський дослідник у галузі інтелектуального капіталу Б. Леонтьєв розвиває позиції Л. Едвінсона, виділяючи людський, структурний і клієнтський капітали. Клієнтський капітал, який у Л. Едвінсона не має чіткого структурного оформлення, у даному разі виділено в особливу категорію. В інтерпретації Б. Леонтьєва, «клієнтський капітал — це система стійких, надійних, довгостро­кових довірчих і взаємовигідних відносин підприємства зі своїми клієнтами, покупцями товару, яка склалася за час його роботи на ринку». Сюди дослідник відносить бренди, клієнтуру, фірмове найменування, прихильність до бренду, канали збуту, систему ділових зв' язків, ліцензійні договори, опціонні угоди, договори комерційної концесії та ін.

Як можна легко помітити, до клієнтського капіталу включено досить різнорідні елементи (такі, наприклад, як торгова марка, клієнти і канали збуту), що ставить під сумнів обґрунтованість такого об' єднання. Хоча, безумовно, ділові відносини зі спожи­вачами, їх прихильність до товарів певної фірми чи торгової мар­ки є джерелом додаткового доходу і можуть розглядатись як клі­єнтський капітал і, відповідно, як складова інтелектуального капіталу підприємства. А віднесення самого клієнта як фізичної особи до капіталу компанії є спірним моментом; інша річ — його ставлення до компанії, яке виявляється насамперед у купівлі то­варів саме її виробництва.

Розбіжності авторських позицій стосовно структури нематері­альних активів пов'язані із ступенем врахування різноманітних чинників, а саме:

• масштабів діяльності підприємств, розміру їх контактних аудиторій, ринку збуту, особливостей галузі та специфіки вироб­ництва продукції, робіт, послуг;

• ототожнення понять репутації підприємств та іміджу про­дукції;

• ототожнення понять: імідж, репутація, корпоративний зв'язок;

• характеристики окремих складових ринкового капіталу: ді­лової репутації підприємства, продукції, корпоративної культури, зовнішнього іміджу, паблік рілейшнз тощо;

• відсутності чіткого визначення економічного та соціального підходів до визначення структурних складових ринкового капіталу;

• невизначеності об'єкта і сфери поширення поняття на: спо­живача, маркетингове середовище, суспільство.

Незважаючи на внесок згаданих дослідників і цінність отри­маних ними результатів, залишаються невирішеними сутність та ідентифікація ряду складових сукупності нематеріальних активів.

На основі проведених досліджень можемо зауважити, що іс­нують певні складові та чинники роботи будь-якого підприємст­ва, які не можна однозначно віднести до вже відомих видів капі­талу підприємства, які не входять або лише частково врахову­ються при визначенні інтелектуального капіталу, але мають без­посереднє відношення до нематеріальних активів, що зумовлюєпроблему їх систематизації, оцінювання, формування та викорис­тання. Вчені-економісти розглядають ці поняття кожне окремо, але не дійшли до однозначного трактування та визначення їх ролі у формуванні ринкової вартості підприємства.

Для розкриття сутності сукупності нематеріальних активів не­обхідно виокремити специфічні ознаки їх функціонування:

• їх виникнення можливе лише в умовах функціонування під­приємства на ринку з урахуванням інфраструктури галузі;

• їх виявлення та оцінювання можливе лише в динаміці та по­рівнянні з аналогічними складовими інших підприємств;

• можливість забезпечення підвищення додаткового доходу або збільшення ринкової вартості підприємства.

Постає необхідність, на нашу думку, виділення ще однієї скла­дової нематеріальних активів підприємства — «ринковий капітал».

Ринковий капітал — це економічна категорія, яка характери­зує здатність сукупності нематеріальних активів до формування додаткового капіталу, підвищення конкурентоспроможності та ринкової вартості бізнесу. До цієї сукупності ми відносимо: імідж підприємства, ділову репутацію (гудвіл), бренд, корпоративні зв'язки, конкурентні переваги на певному сегменті ринку, компе­тенцію, рейтинг підприємства тощо. Це дозволяє більш об'єк­тивно оцінити ринкову вартість суб'єктів господарювання різних форм власності. Структуру ринкового капіталу підприємства на­ведено на рис. 2.

Ділова репутація (гудвіл)

Компетенція

РИНКОВИЙ КАПІТАЛ

Клієнтський капітал |

рів

п

Рівень (рейтинг) підприємства

1

Конкурентні переваги

Рис. 2. Структура ринкового капіталу підприємства

Важливою є проблема виокремлення та формування сукупно­сті складових ринкового капіталу. Крім того необхідно сформу­вати певний алгоритм і послідовність виникнення, аналізу й управління ринковим капіталом, розглянути систему важелів, альтернативні підходи щодо підвищення ефективності його ви­користання.

Висновки. Сучасне дослідження даної проблеми в Україні но­сить фрагментарний характер, тому відсутні єдина термінологія, складові і напрямки досліджень формування і розвитку ринково­го капіталу. Неоднозначність концептуальних підходів до трак­тування сукупності складових ринкового капіталу підприємства, недостатнє опрацювання методичних і практичних питань вима­гають проведення досліджень у даній сфері. Визначення складо­вих ринкового капіталу є необхідним, оскільки дозволяє розкри­ти його зміст і роль у теоретичній та практичній діяльності підприємств.

Таким чином, на основі проведених досліджень обґрунтовано виокремлення сукупності складових нематеріальних активів в окрему категорію «ринковий капітал», що дозволяє конкретизу­вати чинники зростання ринкової вартості компанії та розробити методи щодо управління цією сукупністю для подальшого стра­тегічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Література

1. Анализ финансовой отчетности: [учеб. помощь / под ред. О. В. Ефимовой, М. В. Мельник]. М. : Омега. Л, 2004. — 408 с.

2. Дулясова М.В., Ханнанова Т.Р., Исламгалиева Е.Р. Деловая репу­тация многоупровневая система // Нефтегазовое дело. — 2006. — Адрес документа в Интернет: http://www.ogbus.ru/authors/Rodionova/ Rodionova_5 .pdf

3. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 95—110.

4. Коупленд Т., Коллер Т., Муррін Дж. Вартість компанії: оцінка і управління: Пер. з англ. — М.: Олімп-бізнес, 1999. — 576 с.

5. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. — 5-е изд, перераб. и доп. М.: ИНФРА-М,

2006. — 495 с.

6. Мішустіна Т.С. Нематеріальні активи підприємства та місце тор-гівельної марки // Академічний огляд. Науково-практичний журнал,

вип. 2. — 2003. — С. 74—76.

7. Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. — Вип. 1—2 / Голов. ред. А.П. Степанов. К.: Книжкове вид-

во НАУ, 2007. — 600 с. — С. 493—502.

Стаття надійшла до редакції 7.09.2010.

Страницы:
1 


Похожие статьи

І Ю Гусєва - Генезис економічної категорії ринковий капітал та його складових

І Ю Гусєва - Формування портфелю ринкового інтелектуального капіталу підприємств