М О Бєлоусов - Генезис категорії капітал економічна та облікова інтерпретація - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ВІСНИК ЖДТУ № 1 (55)

Економічні науки

УДК 657.41

Бєлоусов М.О., здобувач,

Житомирський державний технологічний університет

ГЕНЕЗИС КАТЕГОРІЇ "КАПІТАЛ": ЕКОНОМІЧНА ТА ОБЛІКОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Проведено ретроспективний аналіз розвитку економічної та облікової теорії капіталу, виокремлено основні підходи до трактування даної категорії на сучасному етапі розвитку

Постановка проблеми. Умови функціонування ринкової економіки, інтеграційні процеси у світову систему господарювання обумовили виникнення нових аспектів у розумінні сутності використовуваних раніше понять. Ця обставина призвела до суттєвих коректив методології бухгалтерського обліку та викликала необхідність їх детального вивчення. Оскільки економічна нестабільність та самостійність підвищили відповідальність керівників підприємств за результати економічної діяльності, що вимагає підвищення ефективності управління капіталом, представляє інтерес саме його поняття.

Капітал як термін і як елемент економіки зустрічається в багатьох навчальних дисциплінах - від загальної економічної теорії (політичної економії) і макроекономіки до спеціальних дисциплін, таких як фінанси, гроші, кредит, фінансовий менеджмент, а також бухгалтерський облік. Особливе місце капіталу відведено в історії економічних вчень - тут він також представлений з позиції загальної економічної теорії. Неможна також не згадати відоме всьому світу дослідження капіталу, зроблене К. Марксом в праці з однойменною назвою "Капітал" в період становлення капіталізму.

Що стосується капіталу, то сама його сутність проявилась в історії настільки багатогранно, що існуючих уявлень виявилось недостатньо. Існування великої кількості трактувань категорії "капітал", наведене різними авторами призвело до відсутності системного розуміння даної категорії.

Мета дослідження. Є дослідження історичного аспекту розвитку економічної теорії капіталу в обліковій науці, а також обґрунтування підходів до застосування даного терміну на практиці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ґрунтовне дослідження категорії капіталу передбачає її розгляд через призму економічної та облікової думки. Розвиток понять та категорій бухгалтерського обліку нерозривно пов'язаний із розвитком економічної теорії. Питанням теорій капіталу приділяли значну увагу вчені різних галузей. Їх погляди та пропозиції стосовно визначення капіталу, сформовані протягом багатьох століть, настільки різноманітні, наскільки складною є категорія капіталу. Значний внесок у формування теорії капіталу на різних історичних етапах здійснили зарубіжні автори: Е. Бем-Баверк [3], М. Блауг [5], Д. Рікардо [41], А. Сміт [49], Ж. Сісмонді [45], К. Маркс [31], І. Фішер [54], А. Маршал [32], А. Пігу [38], Дж. Кларк [22], Дж.М. Кейнс [19], Й. Шумпетер [57], Дж.Р. Хікс [55], Дж. Робінсон [42], Ернандо де Сото [59], К.Р. Макконел і С.Л. Брю [29], П. Самуельсон і В. Нордхаус [43], а також українські, білоруські та російські вчені: І.І. Агапова [1], С.О. Бартєнєв [2], В.О. Каменецький [18], В.О. Маздоров [27], П.П. Мазурок [28], Н.М. Малюга [30], І.С. Потапова [40], Я.В. Соколов [51], К.Ю. Циганков [56], П.І. Юхименко [60] та ін.

Викладення основного матеріалу дослідження. Питання про природу капіталу завжди відносилось до числа найбільш гострих та складних. Переважна більшість представників економічної думки різного часу намагались знайти закони походження та розподілу суспільного багатства. Це дозволяє помітити, що теорія капіталу займає центральне місце у розвитку економічних вчень. Проблема теорії капіталу полягає у з'ясуванні походження доходу на капітал. Вирішити цю проблему можна лише визначивши, чому капітал користується попитом. І першим каменем зіткнення при цьому є саме визначення капіталу. Складність з'ясування питання у тому, що робить самі різнорідні у фізичному та економічному відношеннях предмети єдиною категорією - капіталом.

Наукове пізнання капіталу невід'ємне від історичної еволюції суспільства. В кожній новій теорії знаходять преломлення нові факти дійсності, що свідчить про необхідність розгляду теорій різного часу. Оскільки велика імовірність розходження думки у представників різних за напрямами шкіл, що склалися в економічній теорії, то доцільним є ознайомлення з підходами до проблем капіталу у розрізі таких напрямів (табл. 1).

Таблиця 1. Найбільш відомі представники різних напрямів економічної думки

Етапи розвитку економічної теорії

Напрями економічної думки

Найбільш відомі представники

1. Докапіталістичний період (XVI - XVII ст.)

Ранній меркантилізм (кін. XV - середина XVI ст. )

У. Стаффорд (Англія), Г. Скаруффі (Італія)

 

Пізній меркантилізм (друга половина XVI ст., XVII ст.)

Т. Мен (Англія), А. Серра, А. Мокретьєн (Франція)

2. Буржуазна класична політична економія (XVIII -XIX ст.)

Напрям у Франції (фізіократи)

Ф. Кене, А.Р. Тюрго, В. Мірабо, Ж. Сісмонді

 

Напрям у Великобританії (класики)

У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо

 

Марксизм

К. Маркс, Ф. Енгельс (Німеччина)

3. Неокласична політична економія     (кінець     XIX -початок XX ст.)

Австрійська школа

Е. Бем-Баверк. К. Менгер, Ф. Візер

 

Математична школа

К. Віксель    (Швеція),    І. Фішер (Америка), В. Парето (Італія), Л. Вальрас (Швейцарія)

 

Кембріджська (Лондонська) школа

А. Маршал, А. Пігу

 

Американська школа

Дж. Кларк

4. Сучасні    економічні теорії (середина XX ст. - початок XXI ст.)

Кейнсіанство

Дж. Кейнс (Англія)

 

Неокласичний напрям

М. Фрідмен   (Америка),   Дж. Хікс (Англія), П. Лоффер (Америка)

 

Неокейнсіанство

Е. Хансен (Америка), Дж. Робинсон (Англія)

 

Інституціоналізм

Дж. Гелбрейт, Д. Норт, Т. Веблен

Капітал виступає такою економічною категорією, яку складно інтерпретувати. Практично кожна економічна теорія дає своє визначення поняттю "капітал", що породжує невизначеність у його трактуванні та суміжних з ним термінів і ще більше ускладнює процес його обліку.

В історії економічних вчень панує думка, що перша спроба дати наукове тлумачення капіталу була зроблена ще в Стародавній Греції Аристотелем (384-322 рр. до н.е.). Ним введено термін "хремастика", що походить від слова "chremata" - майно, багатство. "Під хремастикою Аристотель розумів діяльність, спрямовану на отримання прибутку та накопичення багатства, на відміну від економіки - як діяльності, спрямованої на придбання благ для дому та держави. На його думку, гроші призначені лише для обміну і не можуть породжувати нові гроші. Аристотель з жалем констатує, що з економіки неминуче виростає хремастика. У сучасних термінах це твердження означає, що з простого товарного виробництва неминуче виростають капіталістичні відносини [1]. Оскільки в античному світі важливу роль відігравав торговельний і грошовий (лихварський) капітал, то в торговельній діяльності метою стає безмежне нагромадження багатства, збільшення капіталу до безкінечності [60, с. 23].

© Бєлоусов М.О., 2011

В середньовіковій латині слово "капітал" означало голову крупного або дрібного домашнього скота, тобто важливіше джерело і вимірник багатства в суспільстві. Кількість скоту допускає рахунок і оцінку. Що ще важливо, худоба є джерелом додаткового багатства або приросту цінності: вона приносить, окрім м'яса, молоко, шкуру, шерсть, паливо. Худоба розмножується і відтворює саму себе. В силу цього термін "капітал" приймає подвійне значення: стадо, а також додаткове благо, джерелом якого є домашня худоба [59, с. 47-48].

Капітал - це одна з найбільш проблемних категорій, дослідження якої економісти проводили на основі існуючих господарських відносин, чим і пояснюється різноманітність поглядів на сутність капіталу (рис. 1).

До епохи розвитку капіталізму економічні дослідження мали фрагментарний характер і, в переважній більшості, стосувалися аналізу практичної господарської діяльності, не зачіпаючи закони розвитку економічних процесів. Ситуація почала змінюватися з початком розвитку капіталістичних економічних відносин. Це відбувається у Європі у XV-XVI ст. н.е. в період, який отримав назву "епоха великих географічних відкриттів", а також "епоха первинного накопичення капіталу". В цей час з'являється перший в історії економічної думки "прототип" школи, яка пізніше отримала назву меркантилізм.

Вивчення капіталу зводилось до спроби пояснити причину багатства. Представники меркантилізму (Т. Ман, А. Монкретьєн, Г. Скаруффі) специфічною формою багатства вважали гроші у вигляді дорогоцінних металів (золота, срібла), нагромадження яких відбувається в процесі зовнішньої торгівлі.

Тобто, по суті, вони описують одну зі складових капіталу - грошовий капітал, не відводячи йому значної ролі і не до кінця розуміючи його сутність та здатність приносити дохід. Ідеї меркантилізму у певній мірі переплітаються з ідеями монетаризму, який відводить грошам роль не лише джерела і вимірника багатства, але й суспільного регулятора. Меркантилісти признавали також, що гроші - це товар, але як і інші попередники К. Маркса, вони не могли пояснити як і чому товар стає грошима. Так або інакше меркантилізм розглядається як перший крок на шляху пізнання поняття "капітал". В епоху, коли елементи капіталістичних відносин були загублені у надрах рабовласницького та феодального способів виробництва капітал виступав майже виключно у формі торгово або позикового, тому, цілком природно, що для меркантилістів додана вартість виводилась лише із процесу обігу.

З розвитком капіталізму основні положення меркантилізму перестали відповідати новим економічним умовам. Капіталізм накладав все більший відбиток на суспільне життя Європи, у зв'язку з чим виникли передумови наукового дослідження капіталу як категорії виробництва. На зміну меркантилізму прийшла класична буржуазна політична економія, представники якої вперше приступили до дослідження капіталістичного виробництва і поклали початок аналізу капіталу.

Представники першої наукової школи у Франції -фізіократи (А.Р. Тюрго, П. Буагільбер, Ф. Кене) вважали багатством не гроші, а "продукти землі", створені у сфері сільського господарства, а не в торгівлі чи промисловості. У такому підході проявлялися односторонність у розумінні природи капіталу та феодальна обмеженість кругозору, що виявлялась у наданні переваги дрібному виробництву, що, в свою чергу, пояснюється нерозвиненістю капіталістичних відносин у XVI ст. у Франції.

Наступним вченим, який зробив внесок в розвиток теорії капіталу є У. Петті. Багато вчених вважають, що дослідження У. Петті поклали початок формуванню нової концепції у економічній теорії. Ще за 100 років до появи праці А. Сміта він висунув ряд ідей, які пізніше увійшли до класичної теорії політекономії. На відміну, від меркантилістів, У. Петті (1623-1687) бачив джерело багатства не в грошах, не у зовнішній торгівлі, а у праці. Він вважав, що матеріальною основою багатства служить земля, природа, а творець багатства - труд у різних сферах матеріального виробництва. У якості основи економічного аналізу Петті висунув процес виробництва (а не сферу торгівлі, обороту) [2].

Саме з праць класичної школи почалась політична економія як наука. Класики (XVIII ст.- XIX ст.) успішно зробили спробу звести у цілісну систему окремі положення, погляди, спостереження, висновки, вивести та узгодити категорії та поняття.

Представники класичної школи політичної економії (А. Сміт та Д. Рікардо) розглядали капітал як "уречевлене багатство, раніше вироблене людиною" [18, с. 31-32]. Вони розуміли і показали важливу роль, яка належить майновому та грошовому капіталу. Ми вважаємо певним досягненням класичної школи те, що вона вперше показала роль людини як учасника трудової діяльності, хоча далеко не в тому аспекті, який належить їй насправді. Особливого значення А. Сміт надавав нагромадженню капіталу, що сприяє розвитку різних галузей економіки та національному добробуту і є рушійною силою економічного прогресу.

Сміт вважав, що феномен капіталу виник в результаті природного прогресу людства від суспільства пастухів і землеробів до суспільства торгового, де, завдяки росту взаємозалежності, спеціалізація праці в торгівлі, виникає безпрецедентне зростання виробництва. Капітал повинен бути засобом, що підвищує продуктивність господарства і створює додаткову вартість [59, с. 49]. Представляє інтерес зауваження А. Сміта про те, що "всі капітали призначені лише для утримання виробничої праці" [49, с. 501]. А. Сміт вважав, що бережливість, а не працелюбність є безпосередньою причиною зростання капіталу.

Таким чином, А. Сміт і Д. Рікардо ототожнювали капітал з його матеріальними носіями, що не дозволило їм побачити, на думку К. Маркса, зміну речових форм капіталу у процесі його кругообігу. Дуже важливо, що класична буржуазна політична економія поклала початок теорії вартості, оскільки саме вона лежить в основі теорії капіталу.

З розвитком капіталізму та створенням нових виробничих відносин, основними суб'єктами в яких виступали власник засобів виробництва (капіталіст) та продавець робочої сили (найманий працівник), формується нове бачення капіталу. Суттєво вплинув на розвиток економічної думки в цей період відомий німецькій економіст та філософ Карл Маркс (1818-1883). Його всесвітньо відома праця "Капітал" виявилась переломним моментом у розвитку економічної думки. Він розглядав капітал як суспільне відношення, самозростаючу вартість, засіб експлуатації найманої праці.

В уявленні класиків комуністичного світогляду "капітал - це не річ, а певне суспільне, виробниче відношення, що належать певній історичній формації суспільства, яке представлене у речі і придає цій речі специфічний суспільний характер" [18, с. 32]. На відміну від А. Сміта та Д. Рікардо, які бачили в капіталі речову форму, К. Маркс визначає його як форму вираження класових відносин.

Маркс К. стверджував, що капітал "при своїй першій появі на сцені, тобто на товарному ринку, ринку праці або грошовому ринку, незмінно являється у вигляді грошей, -грошей, які шляхом певних процесів повинні перетворитися у капітал" [31, с. 157]. Тайна самозростання капіталу, на думку К. Маркса, зводиться до того, що капітал має у розпорядженні певну кількість неоплаченої чужої праці.

Дивно, що К. Маркс, який сповідував матеріалізм, віддає пріоритет у визначенні найважливішого економічного поняття не матеріалістичному, а ідеалістичному підходу. Замість об'єктивних матеріальних ознак благ, що утворюють поняття "капітал", без яких неможливо створити або отримати життєві блага, К. Маркс ставить на перше місце суб'єктивні уявлення про виробничі відносини, які можливо правильно зрозуміти і оцінити, лише зрозумівши та оцінивши об'єктивну природу поняття "капітал" [18, с. 32]. В цілому необхідно відмітити, що створення К. Марксом праці "Капітал" було великим кроком вперед у вивченні багатьох економічних закономірностей того періоду часу та розвитку ідей попередників.

В останній третині XIX ст. як альтернатива попереднім школам виникає новий напрям в економічної теорії -неокласицизм, представники якого різко критикують капіталістичний спосіб виробництва, а також погляди класиків і роблять спробу сформулювати закономірності оптимального

Напрям або школа в економічній думці

МЕРКАНТИЛІЗМ ФІЗІОКРАТІЯ

(Т. Ман, А. Монкретьєн) (Ф. Кене, А.Р. Тюрго

КЛАСИКИ

(А. Сміт, Д. Рікардо)

МАРКСИЗМ

(К. Маркс, Ф. Енгельс)

МАРГІНАЛІЗМ

(К. Менгер, О. Бем-Баверк)

НЕОКЛАСИКИ

(І. Фішер, А. Маршал)

КЕЙНСІАНСТВО

(Дж.М. Кейнс)

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ

(Т. Веблен, Д. Норт, Дж. Гелбрейт)

Визначення капіталу

! ;

і Капітал = продукти і

 

;

 

і      на макрорівні: ] і вся сукупність засобів і

Капітал = запас і

 

]   Капітал = гроші ]

]   праці, засоби с/г ]

Капітал = фактор ]

Капітал = ]

Капітал = похідна ]

вир-ва

багатства, який

Відсутній

1   (золото і срібло) і

1     виробництва і

виробництва

самозростаюча і вартість

від праці і землі

1       на мікрорівні: і і    частина багатства ] влас ника

пр иносить дохід його власнику

єдиний підхід '

Форма прояву капіталу

Торговий капітал

Природний капітал

Фізичний або речовий капітал

Грошовий, товарний, промисловий капітал

Матеріаль на форма капіталу

Матеріаль на та нематеріаль на форма капіталу

Матеріаль на та нематеріальна форма капіталу

Матеріаль на та нематеріаль на форма капіталу

Джерело приросту (формування) капіталу

Сфера обігу (зовнішня торгівля)

Сільське господарство (землеробство)

Сі ль сь ке господарство та матеріальне виробництво

Неоплачена праця найманих робітників

Сфера матеріального виробництва

Матеріаль не виробництво та сфера послуг

Матеріальне виробництво та сфера послуг

Людські здібності, інновації, науковий прогрес

Рис. 1. Погляди вчених-економістів на сутність категорії "капітал" в історичній ретроспективі*

•Джерело: систематизовано на основі [1, 2, 3, 5, 18, 19, 22, 23, 28, 30, 31, 32, 38, 40, 41, 42, 45, 49, 54, 55, 57, 59, 60]господарювання підприємств в умовах вільної конкуренції. Представники австрійської школи (К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер) вважали, що капітал - це похідна сутність від первісних - праці і землі. Той, хто володіє капіталом, той зазвичай здатен отримувати від нього постійний дохід. Погляди Е. Бем-Баверка здійснили значний вплив на подальший розвиток теорії капіталу.

Поряд з австрійською школою, значного поширення набула математична школа (К. Віксель, І. Фішер, Л. Вальрас). Один із ярких представників математичної школи - шведський економіст К. Віксель капіталом вважає продукти минулої праці (збережена праця), а кінцевим джерелом прибутку є порівняна рідкість капіталу. Інший представник математичної школи - І. Фішер стверджує, що немає сенсу обмежувати рамки капіталу певними видами багатства, так як будь-який предмет протягом строку свого існування може бути капіталом і приносити дохід. Цікавими є погляди Л. Вальраса, що включає до капіталу будь-який вид суспільного багатства, що використовується довгий час. Таке визначення капіталу свідчить про наявність розбіжностей у поглядах представників одного напрямку.

Представник Кембріджської школи англійський економіст Альфред Маршал (1842-1924) здійснив спробу систематизувати та синтезувати теоретичні розробки своїх попередників. Значну актуальність відносно капіталу має позиція А. Маршала, викладена у праці "Принципи політичної економії" [32]. Він розглядає капітал окремого індивідуума або підприємства та суспільства в цілому. А. Маршал відмічає традицію, що склалася у суспільстві, згідно якої необхідно вжити термін "капітал", коли мова йде про фактори виробництва, а термін "багатство" вжити тоді, коли маються на увазі результати виробництва у формі предметів споживання та речей, володіння якими приносить задоволення [32, с. 132-133].

Досить цікаво говорить про капітал А. Пігу (1877-1959) -учень та послідовник А. Маршала: "Сприяти подальшому розвитку виробництва - ось основна перевага капіталу, з яким і повинно пов'язуватися це поняття. Але чому воно притаманне? Всім товарам або окремим видам товарів? Ні, воно скоріше втілене у тому сприятливому досвіді, який зберегла пам'ять" [38, с. 181-182]. Приведене визначення, як і багато інших, не встановлює чіткі межі капіталу. Хоча цілком зрозуміло, що "сприятливий досвід" - це результати минулої праці і його призначення полягає у сприянні подальшому розвитку виробництва.

Дж. Кларк, представник американської школи, називає капітал сумою активного та виробничого багатства і вважає, що капітал складається із засобів виробництва, які завжди конкретні та матеріальні. Дж. Кларк не вважає набуті здібності працівників частиною фонду виробничого багатства.

Криза капіталістичного виробництва 1926-1933 рр. суттєво виплинула на еволюцію економічної думки. Якщо до цього часу переважна більшість економістів допускали можливість невтручання держави в економічне життя країни та його регулювання за допомогою стихійної конкуренції, то в період кризи стало зрозуміло, що її неможливо подолати без відповідної політики держави. Такі зміни у поглядах потягнули за особою деякі корективи у теорії капіталу.

Наступним етапом у дослідженні категорії капіталу стають погляди кейнсіанців. Засновником даного напряму був   видатний   економіст   Дж.М. Кейнс (1883-1946).

Розглядаючи дану категорію він зосереджує увагу на тому, що капітал - це багатство, що приносить дохід, проте багатство є капіталом лише у тому випадку, якщо відбудеться перевищення доходу від даного вкладення над доходом від банківського проценту.

Теорія капіталу поряд з іншими важливими проблемами політично економії знаходилась у центрі досліджень видатного представника сучасної політичної економії Дж.Р. Хікса. У книзі "Вартість і капітал" Дж. Хікс наводить виділені ним різноманітні підходи до визначення капіталу як сукупності засобів виробництва або як грошової суми, що використовується у господарських операціях з метою отримання доходу [55, с. 265]. Суттєвою, на думку Дж. Хікса, є наступна обставина: "для індивідуального підприємця поняття "капітал" пов'язується з грошовою вартістю, відображеною на бухгалтерських рахунках фірми" [55, с. 79].

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

М О Бєлоусов - Вихід учасника з товариства юридичний та бухгалтерський аспект

М О Бєлоусов - Генезис категорії капітал економічна та облікова інтерпретація

М О Бєлоусов - Збільшення статутного капіталу правові та облікові наслідки