Т Є Христова - Генезис методу визначення фотосинтезу у с3 рослин за умов багатофакторного впливу - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 581.132 (091)(477)

Т. Є. Христова1, О. Є. Пюрко2 ГЕНЕЗИС МЕТОДУ ВИЗНАЧЕННЯ ФОТОСИНТЕЗУ У С3 РОСЛИН ЗА УМОВ БАГАТОФАКТОРНОГО ВПЛИВУ

1 Київський національний університет ім. Т. Шевченка; 01033, м. Київ-03, вул. Володимирська, 64 Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького; 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Леніна, 20; e-mail: diser03@rambler.ru

Христова Т. Є., Пюрко О. Є. Генезис методу визначення фотосинтезу у С3 рослин за умов багатофакторного впливу. - Описано генезис методу визначення фотосинтезу у С3 рослин і пропонується удосконалений на підставі власних і літературних результатів за умов динамічного впливу одно- та багатофакторних чинників. Наведено відповідні математичні вирази та узагальнюючий поліном, для вирішення якого розроблена комп'ютерна програма.

Ключові слова: генезис досліджень, С3 фотосинтез, методи визначення, одно- та багатофакторні чинники, математичні вирази, узагальнюючий поліном, комп' ютерна програма.

Вступ

Підвищений рівень уваги до фотосинтезу, як єдиного в біосфері процесу, що призводе до збільшення вільної енергії за рахунок зовнішнього джерела - Сонця, зумовлений не тільки глобальністю та унікальністю процесу, а і тим що ця функція є основою вуглеводного живлення та енергетичного обміну рослин, а в кінцевому результаті й процесів формування врожаю, роль якого значно підвищується через зростання населення при одночасній аридизації клімату та значному розширенні посушливих і засолених територій [5, 14].

Останнім часом у зв'язку з інтенсифікацією моніторингових досліджень, особливо промислових регіонів, важлива роль належить екологічній експертизі, де на фоні численних цифрових, космічних та неоаналітичних методів розробки фітоекологів представлені поверхнево або зневажливо ігноруються, а в деяких випадках - екологічна паспортизація на основі фотоасиміляційних процесів (фотосинтезу) починає тільки розроблятися [16].

Враховуючи важливість основної функції зелених рослин - фотосинтезу в формуванні специфічності екологічного стану певного регіону, нами раніше детально описана еволюція газометричних методів реєстрації фотосинтезу [4, 7, 21], але із удосконаленням матеріально-технічної бази досліджень асиміляційних процесів, розширенням, поглибленням і конкретизацією інтерпретації експериментальних результатів, розвитку новітніх технологій, програмуванню та прогнозуванню виникає потреба вдосконалення та розробки нових методів визначення фотосинтезу [1] з максимальним використанням попередніх досягнень, зокрема, комплексних досліджень, основа для яких була закладена ще Є. П. Вотчалом у першій чверті XX століття [2, 3, 13]. Тому роботу працю слід розглядати як певний доробок у внесок вітчизняних вчених щодо розробки та удосконалення методів досліджень газообміну рослин.

Метою роботи є представлення можливостей застосування розрахункового методу визначення інтенсивності фотосинтезу у С3 рослин при динамічних змінах чинників у фітомоніторингових дослідженнях на основі власних результатів та інформації літературних джерел.

Матеріали та методика досліджень

Вегетаційні досліди закладали на Навчально-науковому комплексі з фізіології рослин Мелітопольського держуніверситету [9, 26] у 10-кратній повторності на повній поживній суміші. Тип фотосинтезу визначали за каталазною активністю (власна методика) [11]. Вплив різних чинників моделювали: а - інтенсивність освітлення (шляхом затінення рослин марлею з наступною реєстрацією світлового потоку за допомогою фотоінтегратора [8]); б - водний дефіцит (автоматичною регуляцією рівня водозабезпечення [8]); в - відносну вологість повітря (електромеханічним зволожувачем із психрометричним контролем); д, е - газовийсклад (приготуванням штучних сумішей з потрібною концентрацією СО2 (д) та О2 (е) з контролем за методикою [10]); ж - продихові дифузійні опори (змінами б, в, г, з постійним порометричним контролем [6]); з - опір рідинної фази (регуляцією б з розрахунковим контролем за методикою [5]). Математичні вирази розроблялися загальновідомими методами [12, 15, 18], а узагальнюючий - представлено у вигляді інтерполяційного полінома Лагранжа [17], для його вирішення розроблено відповідні алгоритми [23, 24] та комп'ютерна програма. Літературні матеріали проаналізовані за 100 років і використані тільки ті, в яких одночасно представлені результати визначення інтенсивності фотосинтезу та впливу на нього різних чинників.

Результати й обговорення

Дослідами підтверджено, що цукровому буряку та картоплі характерний С3 тип фотосинтезу, якому властиві непродуктивні водовитрати та наявність фотодихання (до 40% первинно синтезованих асимілятів витрачається в цьому процесі). За даними літератури цей параметр у С3 рослин у ідеальних умовах досягає 55-58 мгСО2/дм год., а за умов півдня України в численних дослідах його значення не перевищувало 50 мгСО2/дм2год., що дає підставу вважати це значення максимальним [19, 20, 22]. У реальних умовах вегетації на рослину впливають численні як зовнішні, так і внутрішні чинники, зумовлюючи кооперативну відповідь рослинного організму у вигляді адаптаційного синдрому за рахунок зміни не тільки інтенсивності, а в деяких випадках, і спрямованості фізіолого-біохімічних реакцій і процесів [22, 25]. Зрозуміло, що роль кожного чинника в таких випадках оцінити практично неможливо, а кооперативна їх дія чітко проявляється в формуванні адаптаційного синдрому, важливою складовою якого є і газообмін. Зважаючи на те, що фотосинтез, як параметр чутливий до різноманітних змін, реєстрація його потребує складної апаратури (газоаналізатора та допоміжних пристроїв) і висококваліфікованих фахівців, ми вирішили застосувати розрахунковий метод визначення фотосинтезу у С3 рослин при реєстрації змін окремих параметрів, які суттєво впливають на інтенсивність фотосинтезу та контроль яких набагато простіший.

Для цього в вегетаційних дослідах з'ясовували зміни фотосинтезу залежно від динаміки кожного фактора в фізіологічно допустимих межах. Отримані нами результати (рис. 1) свідчать про різнозалежність інтенсивності фотосинтезу від динамічних змін кожного з них, що підтверджуються відповідними кривими та математичними виразами, але загальним є наявність мінімальних, оптимальних і максимальних значень. За оптимальних значень фактора фотосинтез максимальний, а при крайніх значеннях (високих або низьких) - досить низький або зовсім відсутній (летальний стан).

Не вдаючись у характеристику впливу кожного чинника, зазначимо, що отримані математичні вирази забезпечують доцільність математичного моделювання за допомогою ступеневої функції і інтерполяційного полінома P(x), який відповідає формулі Лагранжа [24]:

Pn(x) = f(X0)    (x - x1 )(x - x2 ) K (x - xn )     + f (x )   (x - x0 )(x - x2 ) K (x - xn )   + +

+ f (x  )     (x - x0 )(x - x1 V K ix - xn-1 )

Остання характеризується простим виразом інтерполяційного полінома через задані значення функції уі. Обчислення за цією формулою при фіксованих вузлах інтерполяції легко програмувати. На практиці доводиться працювати з таблично заданою функціональною залежністю у(х) експерименту. До того ж потрібно знайти значення уі, у якійсь проміжній точці хі, або знайти нулі функції чи просто визначити залежність, якій підкорюється дані ряди у і х. Таким чином, на основі експериментальних даних будують функцію, яка точно описує ці данні.

Рис. 1. Вплив різних чинників на інтенсивність фотосинтезу у С3 рослин:

- оптимальний,        - адаптивний,  |    | - летальний

Отримані математичні вирази за однофакторними впливами різних чинників на фотосинтез дозволяють перевести цю роботу в площину математичних розрахунків та комп' ютерних технологій, в зв' язку з цим узагальнюючий математичний вираз буде мати такий вигляд:

Zax2„ + bnxn + cn n   n n   n n

n n де у - інтенсивність фотосинтезу; a, b, c, - фактори середовища; n - кількість факторів середовища.

Розроблена комп' ютерна програма (рис. 2), текстовий зміст якої наведено нижче, дозволяє за величинами діючих чинників визначити інтенсивність фотосинтезу без застосування газоаналізаторів, багатоканальних реометричних блоків, газових перемикачів та іншого складного обладнання на основі фотоінтегральної (актинометричної) реєстрації інтенсивності сонячної радіації, психрометричної - відносної вологості повітря та його температури, водного дефіциту та інших чинників, розрахунковим методом, що значно полегшує проведення досліджень, підвищує їх науково-технічний рівень, отримує широку узагальнюючу інформацію.

Текстовий зміст програми

unit Unit_potatos;

interface

uses

Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes,

Graphics, Controls, Forms,

Dialogs, teforms, tetheme, teengine, te_extctrls,

BMSpinEdit, StdCtrls,

tecontrols, tefxbuttons, te_extended,MathExpression;

type

TForml = class(TForm) TeThemeListl: TTeThemeList; TeThemeLinkl: TTeThemeLink; TeForm I: TTeFonn; BMSpinEdit 1: TBMSpinEdit; tefxButtonl: TtefxButton; TeProgressBarl: TTeProgressBar; TeTabControll: TTeTabControl; TeTabSheet2: TTeTabSheet; TeTabSheet3: TTeTabSheet; TeTabSheet4: TTeTabSheet; TeTabSheetS: TTeTabSheet; TeTabSheet6: TTeTabSheet; TeTabSheet?: TTeTabSheet; TeTabSheetS: TTeTabSheet; TeTabSheet9: TTeTabSheet; TeTabSheet 1: TTeTabSheet; TeAdvancedLabel 1: TTeAdvancedLabel; tefxButton2: TtefxButton; TeAdvancedLabel2: TTeAdvancedLabel; tefxButton3: TtefxButton; tefxRadioButtonl: TtefxRadioButton; tefxRadi oButton2: TtefxRadi oButton; procedure FormCreate(Sender: TObject); procedure TeTabControllChange(Sender: TObject);

procedure tefxButtonlClick(Sender: TObject);

procedure tefxButton2Click(Sender: TObject);

procedure tefxButton3 Click(Sender: TObject);

procedure tefxRadioButton 1 Click(Sender: TObject);

procedure tefxRadioButton2Click(Sender: TObject); private { Private declarations } public

{ Public declarations } end; var Form I: TForm I;

comp:array [I..7] of TBMSpinEdit; dan:array[1..8,1..3]of real;//xA2 x ch a: string; implementation uses Math; {$R *.dfm}

procedure TForm 1 .FormCreate(Sender:

TObject);

begin

TeThemeLinkl. ThemeFiie:=ExtractFilePath(A p

plication.ExeName)+'themes\Cool I .theme';

tefxRadioButton 1 Cl ick( sender);

end;

procedure

TForm 1 .TeTabControl 1 Change(Sender:

TObject);

begin

TeAdvancedLabel 1 .Caption:=TeTabControl 1 .Ta

bs[TeTabControl I.Tablndex]; if tefxRadioButton 1 .Checked then begin if TeTabControll.Tablndex=0 then begin BMSpinEditl ,MinValue:=0; BMSpinEditl .GaugeMin Value—0; BMSpinEditl.MaxValue:=l 10; BMSpinEditl.GaugeMaxValue:=l 10; BMSpinEditl. GaugeAroundC enter :=55; BMSpinEdit 1 .Precision:=0; BMSpinEditl.lncrement:=5; BMSpinEdit l.GuageBeginColor:=clTeaI; BMSpinEditl.GuageEndColor:=clRed;

BMSpinEditl.Value:= BMSpinEdit l.GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl l.Tab!ndex=l then begin BMSpinEditl.MinValue:=0; BMSpinEdit 1 .GaugeMinValue:=0; BMSpinEditl.Max Value:= 14; BMSpinEdit 1 .GaugeMaxValue:=l 4; BMSpinEditl.GaugeAroundCenter:=14;

BMSpinEditl.GaugeMinValue:=0;

BMSpinEditl.MaxValue-50;

BMSpinEditl .GaugeMaxValue:=50;

BMSpinEditl.GaugeAvoundCenter:=20;

BMSpinEditl.Precision:=0;

BMSpinEditl.Increment:=1;

BMSpinEdit1; GuageBeginColor:=clTeal;

BMSpinEditl.GuageEndColor:=clRed;

BMSpinEdit l.Value:=

BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter;

end;

if TeTabControll.TabIndex=3 then begin BMSpinEdit 1 .MinValue:=0; BMSpinEditl .GaugeMinValue:=0; BMSpinEditl .MaxValue: =2; BMSpinEditl.GaugeMaxValue:=2; BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter:=0; BMSpinEditl .Precision:=2; BMSpinEditl .Increment:=0.25; BMSpinEdit1.GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit 1 .GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl.Value:= BMSpinEditl .GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControll.TabIndex=4 then begin BMSpinEdit 1 .MinVaiue:=0; BMSpinEditl .GaugeMin Value:=0; BMSpinEdit 1 .MaxValue:= 14; BMSpinEditl. GaugeMaxValue:=14; BMSpinEditl. GaugeAroundC enter:=7; BMSpinEditl .Precision:=0; BMSpinEditl .Incremental; BMSpinEdit1.GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit1.GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl.Value:= BMSpinEditl. GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl 1 .Tablndex=5 then begin BMSpinEditl.MinValue: =0; BMSpinEditl.GaugeMinValue:=0; BMSpinEdit 1 .MaxValue:=7; BMSpinEditl .GaugeMaxValue:=7;

BMSpinEditl.Precision:=0;

BMSpinEdit [.Incremental;

BMSpinEdit 1 .GuageEndColor:=clTeal;

BMSpinEditl.GuageBeginColor:=clRed;

BMSpinEditl.Value-

BMSpinEditl .GaugeAroundCenter;

end;

if TeTabControll. Tablndex=2 then begin BMSpinEditl.MinValue:=0;

BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter:=0; BMSpinEdit 1 .Precision:=1; BMSpinEditl.lncrement:=0.5; BMSpinEdit 1.GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit 1.GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl.Value:= BMSpinEditl. GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl I .Tablndex=6 then begin BMSpinEditl. MinValue: =0; BMSpinEditl.GaugeMinValue:=0; BMSpinEditl.MaxValue:=100; BMSpinEditl.GaugeMaxValue:=100; BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter:=60; BMSpinEditl.Precision:=0; BMSpinEditl.lncrement:=5; BMSpinEdit ! .GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit 1 .GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl. Vaiue:= BMSpinEdit l.GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl l.Tab!ndex=7 then begin BMSpinEdit 1 .MinValue:=0.1; BMSpinEditl .GaugeMin Value:=0.1; BMSpinEditl. MaxValue:=10; BMSpinEditl. GaugeMaxValue:=10; BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter:=0.2; BMSpinEdit 1.Precision:=2; BMSpinEdit 1.Increment:=0.1; BMSpinEdit 1.GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit LGuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl.Value:= BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter; end;

end else begin

if TeTabControl l.Tab!ndex=0 then begin BMSpinEdit l.MinValue:=0; BMSpinEditl.GaugeMinValue:=0; BMSpinEditl.Max Value:=0.7; BMSpinEdit I.GaugeMaxValue:=0.7; BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter:=0.7; BMSpinEditl.Precision:=2;

BMSpinEdit1 .Increment:=0.1;

BMSpinEdit1.GuageEndCoIor:=clTeaI;

BMSpinEdit1.GuageBeginColor:=clRed;

BMSpinEditl.Value:=

BMSpinEditl. GaugeAroundCenter;

end;

if TeTabControl l.Tablndex=l then begin

BMSpinEditl. GuageB eginColorsclTeal;

BMSpinEdit1.GuageEndColor:=clRed;

BMSpinEditl.Value:=

BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter;

end;

if TeTabControll.Tablndex=2 then begin BMSpinEdit1 .MinValue:=0; BMSpinEdit1 .GaugeMin Value:=0; BMSpinEdit1 .MaxValue:=35; BMSpinEditl.GaugeMaxValue:=35; BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter:=5; BMSpinEdit1 .Precision:=0; BMSpinEdit1 .Increment:=1; BMSpinEditl.GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit1.GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl. Valu:= BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl1.Tablndex=3 then begin BMSpinEdit1.MinValue:=0; BMSpinEditl.GaugeMinValue:=0; BMSpinEdit1.Max Value:=20; BMSpinEdit1.GaugeMaxValue:=20; BMSpinEdit 1. GaugeAroundCenter:=0; BMSpinEdit1 .Precision:=0; BMSpinEdit1 .Increment:=1; BMSpinEditl. GuageB eginColor:=clTeal; BMSpinEditl.GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl.Value:= BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl 1 .Tablndex=4 then begin BMSpinEdit1 .MinValue:=0; BMSpinEditl.GaugeMin Value:=0; BMSpinEdit1 .MaxValue:=90; BMSpinEdit1 .GaugeMaxValue:=90; BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter:=70; BMSpinEdit1 .Precision:=0; BMSpinEdit1.Increment:=1; BMSpinEdit1.GuageBeginColor:=clTeal; BMSpinEdit1.GuageEndColor:=clRed; BMSpinEdit1.Value:= BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter;

BMSpinEditl .MinValue:=0; BMSpinEdit1 .GaugeMinValue:=0; BMSpinEditl.MaxValue:=0.2; BMSpinEditl. GaugeMaxValue :=0.2; BMSpinEdit1.GaugeAroundCenter:=0.06; BMSpinEditl.Precision:=2; BMSpinEditl .Increment:=0.1;

end;

if TeTabControl 1.TabIndex=5 then begin BMSpinEdit1 .MinValue:=0; BMSpinEdit1.GaugeMinValue:=0; BMSpinEditl.MaxValue:=21; BMSpinEditl.GaugeMaxValue:=21;

BMSpinEditl.GaugeAroundCenter:=2; BMSpinEdit l.Precision:=0; BMSpinEdit 1. Increments 1; BMSpinEdit l.GuageBeginColorsclTeal; BMSpinEditl.GuageEndColor:=clRed; BMSpinEditl.Values BMSpinEditl .GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl l.Tablndex=6 then begin BMSpinEdit 1 .MinValue:=0; BMSpinEditl.GaugeMinValuesO; BMSpinEdit I .MaxValue—70; BMSpinEdit !.GaugeMaxValue:=70; BMSpinEdit l. GaugeAroundCenter:=30; BMSpinEditl .Precision:=0; BMSpinEditl. Increments!; BMSpinEdit l.GuageBeginColorscITeal; BMSpinEditl.GuageEndColorsclRed; BMSpinEditl.Values BMSpinEdit 1 .GaugeAroundCenter; end;

if TeTabControl l.Tab!ndex=7 then begin BMSpinEditl. Min Value—0; BMSpinEditl .GaugeMinValuesO; BMSpinEdit 1 .MaxValues21; BMSpinEdit 1 .GaugeMax Value:=21; BMSpinEdit l.GaugeAroundCentersO; BMSpinEditl .Preci sions!; BMSpinEdit 1. Increments!: BMSpinEdit].GuageBeginColorsclTeal; BMSpinEdit 1 .GuageEndColorsclRed; BMSpinEditl.Values BMSpinEditl .GaugeAroundCenter; end; end;

TeProgressBar 1 .Position sO;

end;

procedure TForm 1 .tefxButton lCHck(Sender:

TObject);

var

resl,x:string;

y,c:integer;

begin

if tefxButton I.Caption='O6HHCjiHTn' then begin

xsBMSpinEditl.Text; CsTeTabControl I .Tablndex+1; CalcGraphExpression(floattostr(dan[c, 1 ])+'*'+x

+1A2+'+floattostr(dan[c,2])+'*'+x+'+t+floattostr( d

an[c,3]),0,resl);

y:=Tmnc( StrToFl oat(resl));

ify<0theny:=0;

ify>100theny:=100;

If tefxRadioButton2.Checked then if y>50 then y:=50;

TeAdvancedLabel2. Caption :=inttostr(y)+'%'; TeProgressBar 1 .Position :=y; end else begin

if TeTabControll.TabIndex<=7 then begin a:=a+'+'+fioattostr(dan [TeTabControl I .Tablndex+1,1])

+'*'+BMSpinEditl.Text+'A2+'+floattostr(dan[T eTabCo

ntroll.TabIndex+l,2])+'*'+BMSpinEditl.Text+ '+'+fioat

tostr(dan[TeTabControl 1 .Tablndex+1,3]); if TeTabControl 1 .Tablndex=7 then begin a:=a+')/8r;

CalcGraphExpression(a,0,resl);

y:=Trunc(StrToFloat(resI));

ify<0theny:=0;

if y> 100 then y:= 100;

TeAdvancedLabel2.Caption :=inttostr(y)+'%';

TeProgressBarl.Position:=y;

tefxButtonl .Tag:=0;

tefxButton 1 .Caption:='O64ncjiHTH';

end else begin

TeTabControl 1 .TabIndex:=TeTabControI 1 .Tabindex+1

TeTabControl 1 Change(sender);

end;

end;

end

end;

procedure TForm I .tefxButton2Click(Sender:

TObject);

begin

Close;

end;

procedure TForml.tefxButton3Click(Sender:

TObject);

begin

TeTabControU .Tablndex:=0; tefxButton 1 .Caption:='/Iajii';

a:='('; end;

procedure

TForml.tefxRadioButtonlClick(Sender:

TObject);

begin

dan[l,l]:=-0.033;

dan[1,2]:=3.6363;

dan[l,3]:=0;

dan[2,l]:=-0.14;

dan[2,2]:=9.2;

dan[2,3]:=0;

dan[3,l]:=-0.3;

dan[3,2]:=!3.5;

dan[3,3]:=-50;

dan[4,l]:=-8;

dan[4,2];=-34;

dan[4,3]:=100;

dan[5,l]:=-2;

dan[5,2]:=28;

dan[5,3]:=0;

dan[6,l]:=-I.012;

dan[6,2]:=-7.2;

dan [6,3]:= 100;

dan[7,l]~-0.083;

dan[7,2]:=10.83;

dan[7,3]:=-250;

dan[8,l]:=-3.4;

dan[8,2]:=-38;

dan[8,3]:=100;

TeTabControU .Tabs.Clear;

TeTabControl1.Tabs.Add('Maca 6yjib6 (г)');

TeTabContro l1.Tabs.Add('Bміст кисню (%)');

TeTabControl 1 .Tabs.Add('Температура грунту

TeTabControU .Tabs.Add('Bміст солей в грунті

(%)');

TeTabControl1.Tabs.Add('3начення рН cередовища (PH)');

TeTabControU .Tabs.Add('осмотичний тиск rpyнту (Mm)1);

TeTabControl 1.Tabs.Add('Boлогість грунту

(%)');

TeTabControl 1 .Tabs.Add(Cпіввідношення aмілозa/aмілопектин1); TeTabControU Change(Sender); TeProgressBarl .Max:=l00; tefxRadioButton 1.Checked :=true; end;

procedure

TForm l.tefxRadioButton2Click( Sender:

TObject);

begin

dan[l,l]:=-170;

dan[l,2]:=190;

dan[l,3]:=0;

dan[2,l]:=-9722;

dan[2,2]:=1416;

dan[2,3]:=0;

dan[3,l]:=-0.1l;

dan[3,2]:=1.5;

dan[3,3]:=45;

dan[4,l]:=0.15;

dan[4,2]:=-5.2;

dan[4,3]:=45;

dan[5,l]:=-0.01;

dan[5,2]:=1.65;

dan[5,3]:=-25;

dan[6,l]:=0.2;

dan[6,2]:=-6;

dan[6,3]:=45;

dan[7,l]:=-0.053;

dan[7,2]:=3.26;

dan[7,3]:=0;

dan[8,l]:=0.02;

dan[8,2]:=-2;

dan[8,3]:=50;

TeTabControl1.Tabs.Clear; TeTabControl 1 .Tabs.Add('Інтенсивність світла');

TeTabControll.Tabs.Add('Вміст CO2 B nosiTpi');

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Т Є Христова - Генезис методу визначення фотосинтезу у с3 рослин за умов багатофакторного впливу