Л Є Довгань, І П Малик - Генезис соціальної складової підприємств від бізнес-етики до корпоративної соціальної відповідальності - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 316.422:338.24

Довгань Л.Є., Малик І.П.

ГЕНЕЗИС СОЦІАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ ПІДПРИЄМСТВ: ВІД БІЗНЕС-ЕТИКИ ДО КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

В статті розглянуто процес розвитку соціальної складової підприємств, від бізнес-етики до корпоративної соціальної відповідальності, визначено ключові поняття. Рис. 1, табл. 1, джер. 7.

Вступ. Бізнес, як і інші види господарської діяльності, передбачає наявність морального підґрунтя та неможливий без відповідальної поведінки його учасників. Етичні питання виникають в області управління, маркетингу, виробництва, людського капіталу, фінансового забезпечення та загального керівництва підприємством. Актуальність бізнес-етики в Україні починає зростати тільки протягом останнього десятиріччя, чому сприяли процеси входження України у світову економіку та запровадження світових стандартів корпоративного управління.

Етико-відповідальна діяльність сприяє створенню нової компетенції, оскільки вона залучає членів організації та спонукає їх до орієнтації на майбутнє, на цілісний підхід й краще готує підприємство як до зовнішніх, так і внутрішніх змін. Так створюється довіра, поліпшується репутація, налагоджуються й зберігаються гарні відносини з різними зацікавленими групами, у т.ч. клієнтами, партнерами, власниками, інвесторами організації, а також з банками й ЗМІ.

Необхідно відзначити роботи Р. Нурєєва, В. Радаєва, В. Автономова, Ю. Осипова, І. Герчикової, П. Шихирева, І. Ткаченко, М. Валаскеса, Дж. Ролза, Л. Неш, які орієнтуються на прикладний аспект бізнес-етики для інтеграції її положень в аналіз приватних проблем господарювання. Невирішеним завданням залишається економічне обгрунтування розробки й імплементації бізнес-етики в повсякденну діяльність українських підприємств.

Постановка задачі. Метою даного дослідження є аналіз теоретичних аспектів соціальної складової підприємств та генезис процесу розвитку й становлення бізнес-етики та корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в Україні.

Результати дослідження. В Україні тривалий час ділова етика вважалась неефективним витрачанням грошей. Проте досвід розвинених країн свідчить: на певному етапі доводиться розробляти правила поведінки, яких мають дотримуватись всі учасники ринку, через те, що отримати прибуток, не дотримуючись етичних засад, можливо лише одноразово. Саме так з'являлись етичні кодекси бізнес-професіоналів, а етична поведінка на ринку стала високопродуктивним управлінським інструментом.

Бізнес-етика контролює етичну поведінку членів компанії й інших партнерів. За допомогою бізнес-етики досягаються дві важливі цілі компанії: дотримання статуту і правил компанії її членами і партнерами, здійснення контролю над ними.

В широкому розумінні, бізнес-етика - зведення правил і законів бізнесу, що ґрунтуються на загальноприйнятих цінностях. Поняття цінностей має на увазі ті з них, яким суспільство або кожен індивід надає свою перевагу. Суспільні цінності включають такі якості, як сумління, правильність, повагу, справедливість та ін. З точки зору бізнесу, це відповідає якості товару, задоволенню покупців, дотриманню правил в рекламі продукту, здоров'ю і безпеці.

Вимога суспільства зі створення та розроблення правил поведінки, які мають бути визнані всіма учасниками ринку, започаткувала в Україні тенденцію створення кодексів етичної поведінки, які посідають роль високопродуктивного управлінського інструменту

Бізнес-етика - це сукупність етичних принципів і норм, якими повинна керуватися діяльність організацій і їх членів у сфері управління і підприємництва. Вона охоплює явища різних порядків: етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому; моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль; моральний клімат в організації; зразки моральної поведінки; норми ділового етикету та зовнішні норми поведінки [7].

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну. Юридична відповідальність - це додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу. Під соціальною відповідальністю розуміють певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії.

В Україні концепція КСВ тільки набуває розвитку, тому існує змішування понять, які є спорідненими та відносяться до категоріального апарату КСВ. Так, зокрема, корпоративна соціальна відповідальність порівнюється із корпоративною соціальною стійкістю, етикою бізнесу, корпоративним глобальним громадянством, соціально-відповідальним інвестуванням чи маркетингом, соціальною звітністю та публічно-правовою відповідальністю. Усі ці поняття входять у концепцію соціальної відповідальності корпорацій, є сумісними, однак мають різний економіко-соціальний зміст.

Генезис КСВ доцільно розпочати з поняття відповідальності. Відповідальність є характеристикою особистості, яка визначає суб'єктивний обов'язок відповідати за вчинки та дії, атакож їх наслідки. Також відповідальність можна трактувати як певний рівень негативних наслідків для суб'єкта у випадку порушення ним встановлених вимог.

Соціальна відповідальність виникає у випадку, коли поведінка особи має суспільне значення та регулюється соціальними нормами. У практиці здійснення компаніями соціальної відповідальності в суспільстві панує думка про те, що основними її видами є допомога бідним верствам населення, а також певні проекти у сфері охорони здоров'я чи освітні проекти. Однак необхідно відзначити, що до соціальної сфери відносяться всі проекти суспільного значення.

Корпоративна соціальна відповідальність - це соціальна відповідальність кожного ділового підприємства. Це концепція, відповідно до якої підприємства враховують інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив їх діяльності на замовників, постачальників, працівників, акціонерів, місцеві громади та інші зацікавлені сторони, а також на оточуюче середовище. Подібна відповідальність виходить за межі встановленого законом обов'язку дотримуватись законодавства та передбачає, що підприємства добровільно вживають додаткових заходів для підвищення якості життя працівників та їх сімей, а також місцевої громади та суспільства взагалі.

Єдиного визначення КСВ немає і не може бути, оскільки йдеться про системний підхід до комплексної проблеми. За одним із визначень, КСВ - це спосіб управління бізнес-процесами з метою забезпечення позитивного впливу на суспільство [3]. За версією Світової Ради Компаній зі Сталого Розвитку, КСВ - це довгострокове зобов'язання компаній поводитися етично та сприяти економічному розвитку, одночасно покращуючи якість життя працівників та їх родин, громади й суспільства загалом.

Під КСВ ми надалі будемо розуміти відповідальність компанії з максимізації її позитивного впливу на суспільство та мінімізації її негативного впливу. Експерти Європейського союзу в Зеленій книзі визначають СВБ як "інтеграцію соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств і в їх взаємодію з зацікавленими сторонами на добровільній основі" [2].

Р. Краплич трактує СВБ як відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, яка полягає у гармонійному існуванні та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем [5].

До процесу регулювання та підтримки соціальної відповідальності бізнесу можуть бути залучені три основні інститути - держави, громадськості (громадські організації, дослідницькі інститути та інші мозкові центри), бізнес кола, представлені або компаніями, або бізнес асоціаціями (рис. 1).

Інститут держави

Інститут громадськості

Інститут підприємництва

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ

X

Просування благодійної справи

Благодійний маркетинг

Волонтерська робота на користь суспільства

Корпоративна філантропія

Корпоративний соціальний маркетинг

Соціально відповідальні підходи до бізнесу

КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ

"и о ю О 'ер

о

2 Й

Эз °

■5 я

К

о н

ер м

Ю й

Рис. 1. Складові соціальної відповідальності бізнесу

Існує широке різноманіття концепцій та підходів до СВБ. Концепції СВБ розрізняють залежно від національних соціально-економічних пріоритетів та різних типів дійових осіб, що вимагають дії за цими пріоритетами. Основними концепціями СВБ є такі.

Концепція економічної відповідальності полягає в тому, що СВБ розуміють як економічну відповідальність фірми за здійснення ділових операцій та підтримку рентабельності.

Концепція базової бізнес-стратегії передбачає, що бізнес може бути ефективним лише за умови успішного функціонування суспільства, в якому він здійснюється.

Концепція обов'язків стверджує, що корпорації необхідно оцінювати не лише за їхнім економічним успіхом, але й за неекономічними критеріями. Для виконання належної корпоративної ролі, корпорація повинна виконувати економічний, правовий, етичний, філантропічний, обов'язки.

Концепція „стейкхолдерів" передбачає, що в організації наявні певні групи зацікавлених осіб (акціонери, працівники, покупці, постачальники, держава тощо), які впливають на організацію або на яких впливає сама організація і яких можна розглядати як таких, що покладають на організацію певну відповідальність.

Концепція корпоративної підзвітності підкреслює, що компанії несуть відповідальність за наслідки своїх дій і тому мають стати більш підзвітними перед суспільством, крім відповідальності перед своїми зацікавленими сторонами.

Добровільна концепція передбачає зобов'язання компанії досягати довгострокових цілей, корисних для суспільства.

Концепція проактивності є засобом реагування на зміни у сталому розвитку суспільства. Компанії реагують реактивним (підхід на основі реакції) або проактивним шляхом (стратегічний

підхід).

Обрання компанією однієї із вищенаведених концепцій та включення її до власної стратегії розвитку дозволяє розпочати процес ведення соціально відповідального бізнесу. Перехід до нового стандарту ведення бізнесу може здійснюватись трьома можливими варіантами, які розташовано за ступенем складності імплементації. Це здійснення окремих проектів, пов'язаних із СВБ, здійснення програми СВБ, що поєднує декілька проектів та впровадження стратегії СВБ у всі основні процеси діяльності компанії.

Виходячи зі світового досвіду соціальної відповідальності узагальнююче визначення запропонував Ф. Котлер, згідно з яким соціальна відповідальність бізнесу - це вільний вибір корпорації в інтересах зобов'язання підвищувати добробут суспільства через відповідні підходи до ведення бізнесу, а також надання корпоративних ресурсів [4].

Відповідно до класифікації Ф. Котлера [4] соціально відповідальна діяльність корпорації може бути зведена до шести основних ініціатив (рис. 1).

Просування благодійної справи - компанія надає кошти, негрошові та інші корпоративні ресурси, щоб привернути увагу суспільства до певної соціальної проблеми або допомогти зібрати кошти, залучити учасників та волонтерів. Компанія може діяти як одноособово, так і за участю партнерських організацій.

Благодійний маркетинг - компанія зобов'язується робити внески або відраховувати відсотки від обсягів продаж на благодійну справу. Ця ініціатива, звичайно, розраховується на певний час, продукт або благодійну справу. У цьому сценарії компанія найчастіше об'єднується з неприбутковою організацією на взаємовигідних умовах, так, щоб збільшити обсяги продаж певного продукту і залучити фінансові ресурси для благодійності.

Корпоративний соціальний маркетинг - компанія підтримує розробку та / або проведення кампаній за зміну певних типів поведінки (звичок) для того, щоб поліпшити громадське здоров'я або безпеку, сприяти захисту навколишнього середовища або розвитку суспільства. Особливістю даної ініціативи є зосередженість на поведінкових змінах, що відрізняє її від просування суспільно корисної справи, яке сконцентровано на підтримці заходів для популяризації, збору коштів і залучення волонтерів. Дана ініціатива може бути проведена компанією самостійно або із запрошенням до партнерства урядової установи або неприбуткової організації.

Корпоративна філантропія - компанія робить пожертви безпосередньо благодійній організації або акції, найчастіше у формі грошових грантів, подарунків і / або товарів чи послуг. Ця ініціатива найбільш проста в застосуванні.

Волонтерська робота на користь суспільства - компанія підтримує і заохочує працівників, роздрібних торговців допомагати місцевим громадським організаціям та ініціативам. Це може бути програма однієї компанії або в партнерстві з некомерційною організацією.

Соціально відповідальні підходи до ведення бізнесу - компанія на власний розсуд впроваджує практику ведення бізнесу і робить інвестиції, які сприяють зростанню добробуту в суспільстві і збереженню навколишнього середовища. Ініціативи можуть здійснюватися однією організацією або в партнерстві з іншими.

Етичні проблеми в компанії виникають при зіткненні економічних показників та показників соціальної відповідальності, коли міркування про отримання надлишкового прибутку нівелюють соціально-моральні норми суспільства.

Етичною кризою українського суспільства є те, що визначення етичності чи неетичності вчинків та дій господарюючих суб'єктів не визначається законодавчо чи будь-яким іншим шляхом, а, насамперед, продиктоване необхідністю провадити діяльність в умовах невизначеності.

Розглянемо можливість впровадження стандартів бізнес-етики на кожному ієрархічному рівні управління із формулювання основних дій та завдань, які мають на ньому вирішуватись (табл. 1) [3].

Таким чином, певні дії пов'язані з етичною поведінкою в компанії мають більший вплив на результати, які очікуються від програми запровадження бізнес-етики в компанії. Доведено, що на всіх рівнях управління в компанії дотримання зобов'язань та обіцянок, подання прикладу етично-відповідальної поведінки та підтримка інших в їх бажанні дотримуватись етичних стандартівкомпанії надають найбільших результатів. Проведення розмов із працівниками про важливість бізнес-етики надає менші результати. Дотримання норм програми запровадження етичної поведінки є більш ефективними, коли працівники у всій організації діють з метою розвитку, а не просто обговорення, етики.

Дослідження показало, що тренінги з питань етики є більш корисними у підготовці працівників та співробітників нижчого рівня менеджменту, ніж топ менеджерів. Це не означає, що організації повинні відмовитися від програм підготовки, створених для верхніх рівнів управління. Можливо менеджери вищих рівнів розробляють етичні навички прийняття рішень через власний професійний досвід просування наверх за організаційною ієрархією і, тому, навчання має різний вплив на співробітників нижчого рівня менеджменту, які не знайомі з особливостями діяльності на верхньому рівні управління. Менеджери вищого рівня управління можуть отримувати користь від тренінгів, що допомагають підвищити їх обізнаність про деталі неетичної поведінки, проте комплексні програми навчання, які спрямовані на зміцнення етичних навичок прийняття рішень можуть бути більш корисним для співробітників нижчого рівня управління.

Таблиця 1

_Основні дії та завдання працівників в процесі формування бізнес-етики компанії

Рівень менеджменту _Основні завдання

Топ менеджмент

• Етичне спілкування є пріоритетним;

• Встановлює гарний приклад етичної поведінки;

• Дотримується зобов'язань і обіцянок;

• Забезпечує відкритість інформації про стан справ та головні події в компанії;

• Співробітники розуміють, що топ менеджмент є відповідальним за порушення етики в компанії.

Менеджмент середнього рівня

• Етичне спілкування є пріоритетним;

• Встановлює гарний приклад етичної поведінки;

• Дотримується зобов'язань і обіцянок;

• Співробітники   розуміють,   що менеджмент середнього рівня є відповідальним за порушення етики в компанії.

Менеджмент нижчого рівня

• Етичне спілкування є пріоритетним;

• Встановлює гарний приклад етичної поведінки;

• Дотримується зобов'язань і обіцянок;

• Спрямовує    працівників    на дотримання організаційних стандартів.

Працівники

• Керуються нормами бізнес-етики в процесі прийняття рішень;

• Встановлює гарний приклад етичної поведінки;

• Обізнаність про важливість бізнес-етики;

• Спрямовує    працівників    на дотримання організаційних стандартів;

• Співробітники    розуміють,    що    вони є відповідальним за порушення етики в компанії.

Розглядаючи концепцію КСВ ми згодні із Благовим Ю.Є. в тому, що найбільш доцільно виділити два аспекти: нормативний та позитивний [1]. Нормативний ґрунтується на аксіоматичному зобов'язанні компанії дотримуватись стандартів соціальної відповідальності, оскільки бізнес є суб'єктом суспільства та, відповідно, повинен враховувати його потреби та інтереси. Позитивний навпаки, базується на розумінні того, що компанія в процесі діяльності реалізує принципи КСВ, досягаючи власні цілі.

Проаналізувати розвиток концепції КСВ можливо за пірамідою відповідальності А. Керрола [6]. Так, на першому рівні Керрол встановлює економічну відповідальність підприємств, згідно з якою завданням компанії є отримання прибутку. На другому рівні знаходиться правова відповідальність, яка зобов'язує підприємства дотримуватись законів, на третьому рівні - етична відповідальність, згідно з якою компанії мають бути етичними у здійсненні власної діяльності. На останньому рівні знаходиться філантропічна відповідальність, яка може втілюватись як бажання компанії бути відповідальним корпоративним громадянином. І тільки у випадку поєднання компанією усіх видів відповідальності вона може вважатись соціально відповідальною.

Корпоративна соціальна відповідальність є невіддільною від бізнесу: при відсутності економічної ефективності, соціальна відповідальність також відсутня.

В Україні вимог та стандартів КСВ почали дотримуватись великі холдингові компанії та промислові підприємства, що цінують власний імідж, який вони мають перед імовірними партнерами,інвесторами та суспільством. Однак невеликі компанії все ще не бачать переваг соціально орієнтованого ведення бізнесу, акцентуючи увагу лише на необхідності витрачання коштів на соціальні ініціативи.

Визначення ефективної програми КСВ потребує усвідомленості особливостей соціально-економічного середовища Україні. До таких особливостей відносяться розвинена система соціального захисту - дитячі садочки, будинки відпочинку, безкоштовна медицина та освіта, економічна залежність від важких галузей, таких, як металургійна промисловість. Розвиток і важливість КСВ значно залежить від позиції компаній, які працюють у цих галузях економіки. Особливостями також є неефективне розміщення ресурсів, неефективні технологічні та управлінські технології, психологічний бар'єр між минулим та теперішнім, значна відмінність між поколіннями, складнощі у людей похилого віку до адаптації до сучасних вимог та національне самовизначення - значне зростання інтересу до національних питань.

Вищезазначені особливості здійснюють значний вплив на стратегію КСВ. Наприклад, компанії, у власність яких перейшли великі індустріальні комплекси, повинні забезпечити наявність соціальної інфраструктури, до якої звикли працівники. З огляду на традиції української доброчинності, від компаній очікуватимуть допомоги для закладів культури або заходів, що сприяють національному самовизначенню.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, можна зробити висновок, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, і навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості успіху підприємств. Перевагами, які отримує бізнес від упровадження принципів соціальної відповідальності, є такі [5]:

• зменшення витрат, оскільки багато ініціатив, спрямованих на покращення середовища, в якому працюють компанії, дозволяють скоротити витрати на ведення бізнесу;

• поліпшення зв'язку з ринками, оскільки збільшується кількість споживачів, які приймають рішення щодо купівлі того чи іншого товару не лише за традиційними категоріями (такими як ціна, якість, доступність і зручність), але і базуючись на ціннісних критеріях;

• мотивований персонал, оскільки працівники нададуть перевагу тому роботодавцю, який дотримується близьких їм цінностей. Це сприяє поліпшенню командної роботи і дає можливість бізнесу досягнути своїх стратегічних цілей;

• підвищення статусу бізнесу в суспільстві, поліпшення репутації та розпізнавання бренду - компанії стають кращими та відповідальнішими, отримують належне визнання суспільства. Збільшення активності бізнесу в суспільстві може допомогти визначити нові можливості розширення бізнесу та ринків, а також зміцнити відносини бізнесу з існуючою клієнтською базою.

Підвищення соціальної відповідальності в Україні має відбуватися шляхом подальшого поглиблення конституційної і політичної відповідальності держави, органів державної влади та посадових осіб, за реалізацію функцій держави та виконання посадових обов'язків покращення державної соціальної політики, яка безпосередньо впливає на якість суспільного життя, запровадження принципу розподіленої відповідальності, як основного принципу корпоративного управління всередині інститутів державної влади.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л Є Довгань, І П Малик - Генезис соціальної складової підприємств від бізнес-етики до корпоративної соціальної відповідальності