xx ст рецепція відтворення стилю поета - Генрі лонґфелло у контексті українсько-американських літературних зв'язків xix - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

БОДНАР ОКСАНА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 821.111(73): 821.161.2-3(091)"19/20"

ГЕНРІ ЛОНҐФЕЛЛО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ЗВ'ЯЗКІВ XIX - XX СТ.: РЕЦЕПЦІЯ. ВІДТВОРЕННЯ СТИЛЮ ПОЕТА

10.01.05 - порівняльне літературознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Тернопіль - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота   виконана   на   кафедрі   світової   літератури   Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

МАТВІЇШИН Володимир Григорович,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

професор кафедри світової літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ОЛЯНДЕР Луїза Костянтинівна,

Волинський національний університет

імені Лесі Українки,

завідувач кафедри польської філології;

кандидат філологічних наук, доцент БУДНИЙ Василь Володимирович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри теорії літератури і

порівняльного літературознавства.

Захист відбудеться 8 вересня 2010 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027).

Автореферат розіслано 6 серпня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

І. В. Папуша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси національної ідентифікації й консолідації, які посилилися в умовах українського державотворення, закономірно викликали потребу відновлення цілісної та об'єктивної картини нашої культури й письменства зокрема. Саме тепер маємо можливість оновити джерельну базу, залучити до наукового обігу нові факти, рукописні, електронні матеріали, тексти, які з тих чи інших причин тривалий час залишалися поза увагою дослідників або ж згадувалися лише побіжно. Це стосується, зокрема, вивчення місця Г. Лонґфелло в контексті українсько-американських літературних взаємин.

У 2007 році минуло 200-ліття з часу народження американського поета Генрі Лонґфелло. Його постать почала цікавити українських літературознавців більше ста років тому, проте художня спадщина залишається малодослідженою. Українська літературна критика обмежується лише окремими студіями про його творчість. У цьому контексті згадаємо статтю Р. Зорівчак "Генрі Лонґфелло українською мовою"[1], розділ про Лонґфелло у книзі Л. Первомайського[2], передмову І. Драча до перекладу "Пісні про Гайавату" Олександра Олеся . Про переклади поеми, здійснені Панасом Мирним та Олександром Олесем, згадується побіжно відповідно в монографіях В. Черкаського[3] та М. Неврлого[4]. Основні мотиви поезії та збірку "Пісні про рабство" досліджував Г. Устенко. Поезію в інтерпретаціях П. Грабовського та В. Мисика характеризувала Н. Куляса. М. Стріха приділяє особливу увагу перекладам "Пісні про Гайавату" у передмові до антології американської поезії "Пісні Нового світу. Вірші поетів США і Канади". Важливими є передмови до перекладів представників діаспорної літературно-критичної думки (К. Филипович, О. Соловей). Помітними стають спроби молодих дослідників визначити рівень адекватності окремих україномовних інтерпретацій "Пісні про Гайавату", здійснені з позицій перекладознавства і лінґвістики (Т. Шмігер, Я. Кривонос). Вагомим доповненням у вивченні перекладів цієї поеми є докторська дисертація Л. Коломієць. Написано чимало публікацій методично-практичного характеру.

Вагомий внесок Г. Лонґфелло у світовий літературний процес потребує належної йому уваги в Україні, в той час як художні твори митця значно ширше досліджувалися в інших країнах. Р. Зорівчак слушно зауважує, що українські літературознавці і перекладачі у великому боргу перед

3 Драч І. Вступне слово / І. Драч // Лонгфелло Генрі. Пісня про Гайавату: пер. з англ. Олександра Олеся. - К.: Веселка, 1999. - С. 5-7.американським поетом, адже художній доробок Лонґфелло ще недостатньо вивчений[5]. Не перекладено частину його творів, відсутня збірка поезій в українських трансформаціях. Коло інтерпретаторів поетичної спадщини Г. Лонґфелло розширюється, однак наукової праці, яка дала б усебічну оцінку україномовних версій "Пісні про Гайавату" та поезій американського митця, а також опису рецепції художньої спадщини, по суті, досі не існує. Невідомі окремі трансляторні версії, що знаходяться в архівах. Дані про майстрів перекладу та їхню діяльність є досить скупими. Поза увагою дослідників залишається внесок Лонґфелло у справу популяризації українських поетичних творів та народних пісень. Відсутні дослідження поеми "Пісня про Гайавату" та літературних здобутків українських митців у типологічному аспекті. Потребують доповнення бібліографічні відомості про американського класика.

Актуальність порівняльного дослідження поетичного доробку класика американської літератури має як історико-літературну, так і теоретико-методологічну спрямованість. Вибір теми дисертації зумовлений також важливістю проблеми ролі та місця поета в контексті історії української та світової літературної критики. Це дозволяє розглядати твори та змодельовані ними художні світи, виходячи із сутностей специфіки романтизму кінця ХІХ століття в загальному контексті завдань порівняльного літературознавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження узгоджений із планами кафедри світової літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де виконувалася ця дисертація.

Мета дослідження - з'ясувати особливості сприйняття поетичного доробку Генрі Лонґфелло в Україні, відтворення стилю поета в україномовних перекладах, а також провести компаративне зіставлення його поеми "Пісня про Гайавату" з українськими репрезентативними творами, які тематично перегукуються з нею. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

-розглянути характер засвоєння поетичної спадщини Генрі Лонґфелло в американській і європейській рецептивній думці; порівняти, наскільки інтенсивною на цьому тлі виглядає українська рецепція;

-проаналізувати поезії на українознавчу тематику та переклади українських поетичних творів англійською мовою, вміщені у 20-у томі 31-томної антології "Вірші різних місцевостей" за редакцією Г. Лонґфелло;

-здійснити огляд трансляторних версій ліричних творів поета, з' ясувати особливості відтворення авторського стилю різними інтерпретаторами;

-обгрунтувати місце перекладів поеми "Пісня про Гайавату" в українському літературно-художньому середовищі на основі літературознавчого аналізу, визначити трансляторний стиль кожного інтерпретатора, розглянути історію україномовних версій;

- порівняти на типологічному й поетикальному рівнях "Пісню про Гайавату" Г. Лонґфелло й твори українських письменників, зіставити фольклорні елементи, виявити закономірності, які повторюються у творах із зазначеною стильовою приналежністю.

Об'єкт дослідження - поема "Пісня про Гайавату", лірика в оригіналі та українських перекладах; різножанрові твори українських класиків - "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського, "Лісова пісня" Лесі Українки та "Ніч на полонині" Олександра Олеся; поезії на українознавчу тематику, написані англійською мовою, а також переклади українських поетичних творів, вміщені у 20-у томі 31-томної антології "Вірші різних місцевостей" ("Poems of Places") за редакцією Г. Лонґфелло.

Предмет дослідження - творчий доробок Г. Лонґфелло у своєрідному критичному і творчому сприйнятті іншомовних авторів, поетикальні особливості поеми "Пісня про Гайавату" у зіставленні з різножанровими українськими творами.

Теоретична і методологічна база дисертації. Методологічним підґрунтям дисертації є принципи синхронно-діахронного аналізу літературних явищ, що зумовлюють використання кількох взаємодіючих методів. Історико-порівняльний метод допоміг визначити особливості сприйняття поетичного доробку Г. Лонґфелло в різних країнах та прослідкувати рівень відтворення авторського стилю в українських перекладах лірики та поеми "Пісня про Гайавату". Історико-функціональний метод використано для визначення внеску поета у розвиток українсько-американських літературних зв' язків та місця українських версій його творів в українському літературному просторі. Компаративне зіставлення "Пісні про Гайавату" та творів українських письменників проведено з допомогою типологічного методу. Крім цього, у роботі використано функціонально-дескриптивний та літературно-стилістичний текстуальний аналіз, зіставний компонентний та кількісний аналіз, контекстологічний аналіз.

Дослідження спирається на теоретичні засади порівняльного літературознавства, перекладознавства, аналізу і систематизації матеріалу, які розроблені у працях відомих українських і зарубіжних літературознавців (В. Будного, А. Волкова, Р. Гром'яка, Т. Гундорової, А.     Гурдуза,     А. Діми,     Д. Дюришина,     Е. Еткінда,     М. Ільницького,     Е. Касперського,

H. Копистянської, З. Лановик, М. Лановик, В. Матвіїшина, Д. Наливайка, І. Папуші, С. Пригодія,

I. Франка) і перекладознавців (М. Зерова, Р. Зорівчак, Л. Коломієць, В. Коптілова, І. Корунця, А. Поповича, М. Рильського, М. Стріхи, І. Федорова). Вагому цінність становлять дослідження, які допомогли аналізувати твори українських класиків у порівняльно-типологічній співвіднесеності з "Піснею про Гайавату" (В. Агєєва,  М. Грицюта,  Л. Дем'янівська,  І. Денисюк,  С. Єфремов,

М. Жулинський, Н. Калениченко, Ю. Кузнецов, Л. Міщенко, М. Моклиця, М. Неврлий, Р. Пархомик, В. Петров, В. Погребенник, Я. Поліщук, Р. Радишевський, Т. Саяпіна, Л. Скупейко, П. Филипович, С. Хороб, І. Чернова).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що творча спадщина Г. Лонґфелло вперше стає об' єктом спеціального наукового аналізу з позицій порівняльного літературознавства. У дослідженні ґрунтовно висвітлюється питання вивчення поетичної спадщини американського класика в Україні від 70-х років ХІХ століття і до сьогоднішніх днів. На основі невідомого досі матеріалу із зарубіжжя проаналізовано поезії на українознавчу тематику англійською мовою та переклади українських поетичних творів і народних пісень, які увійшли у 20-й том 31-томної антології "Вірші різних місцевостей" за редакцією Г. Лонґфелло і сприяли популяризації зразків класичної української поезії та українських народних історичних пісень. Проведено типологічне зіставлення "Пісні про Гайавату" з поемами "Лісова пісня" Лесі Українки, "Ніч на полонині" Олександра Олеся та повістю "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського. Дано оцінку українським інтерпретаціям "Пісні про Гайавату" та ліриці американського поета. Доповнено перелік перекладачів Лонґфелло, як вітчизняних, так і діаспорних, кількість яких постійно зростає. Досліджується історія трансляторних версій "Пісні про Гайавату", здійснених Панасом Мирним, Олександром Олесем, а також П. Шарандаком, К. Шмиговським, О. Івановим, О. Соловей. Зроблено спробу повернути із забуття невідому інтерпретацію "Пісні про Гайавату" О. Іванова, трансформації поезій О. Навроцького, другу редакцію повного перекладу "Пісні про Гайавату" О. Соловей, а також рідкісні та давно опубліковані україномовні версії ліричних творів, виконаних Оленою Пчілкою, Л. Мосендзом, О. Филиповичем, М. Гармаш. Усі неопубліковані та маловідомі тексти вміщені у додатку до дисертації. У науковий обіг введено малознані сторінки біографічних відомостей про деяких трансляторів, застосовано їх епістолярій. У дослідженні залучено значну кількість архівного матеріалу, що зберігається у Відділі рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (м. Київ), Відділу рукописів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського (м. Київ), Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (м. Київ), Харківському літературному музеї. Використано електронні джерела та матеріал з бібліотеки Гарвардського університету.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертації результати можуть знайти застосування у навчальному процесі: курсах світової літератури ХІХ століття, історії українського художнього перекладу, теорії та практики перекладу, спецкурсах із теорії порівняльного літературознавства та з історії українсько-американських літературних зв' язків. Крім того, матеріал дослідження буде корисним у процесі викладання світової літератури у загальноосвітніх школах, адже "Пісня про Гайавату" включена в шкільну програму для 6 класу. Результати спостережень можуть використовуватися при укладанні різноманітних методичнихрозробок, бібліографічних покажчиків, а також при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри світової літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 10 від 18 червня 2009 року). Основні положення дисертації обговорювалися на Міжнародній науковій конференції "Українська література в загальноєвропейському контексті" (Ужгород, 2005), ХУІ Міжнародній конференції ім. проф. Сергія Бураго "Мова і культура" (Київ, 2007), Всеукраїнській конференції "Мова, культура і переклад у добу глобалізації" (до 90-річчя від дня народження проф. Ю. О. Жлуктенка) (Київ, 2005), V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Українська література: духовність і ментальність" (Кривий Ріг, 2005), FV Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Українська література в контексті світової" (Одеса, 2007), звітних наукових конференціях викладачів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2004-2008).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в десяти публікаціях, дев'ять із яких надруковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (328 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 305 сторінок, обсяг основного тексту - 196 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подається загальна характеристика роботи. На основі аналізу стану вивчення досліджуваної проблеми обґрунтовується її актуальність; формулюються мета і завдання; визначається предмет та об'єкт вивчення; характеризується теоретична база роботи; розкриваються наукова новизна й практичне значення праці.

У першому розділі - "Творча спадщина Генрі Лонґфелло в американській, європейській та українській рецепції" - розглянуто характер сприйняття художнього доробку американського класика в літературному середовищі США та Європи (зокрема України); проаналізовано українознавчі поетичні твори та українські народні пісні, які увійшли до 31-томної антології "Вірші різних місцевостей", редагованої Г. Лонґфелло.

У підрозділі 1.1. - "Творча спадщина Генрі Лонґфелло в зарубіжній рецепції" -досліджено особливості засвоєння творчої спадщини Лонґфелло в американській рецептивній думці, а також в основних країнах - Франції, Німеччині, Англії, Польщі, Росії, щоб порівняти, як на цьому тлі виглядає Україна, наскільки інтенсивною є рецепція його поетичної спадщини в українському літературознавстві.

Г. Лонґфелло належить до тих митців, які залишили помітний слід не лише в американському літературному середовищі. Він закладав підвалини національної літератури, дотримуючись принципів романтичної естетики. В епоху романтизму активізується перекладна діяльність, що сприяє зближенню української та американської культур. Американський романтизм синхронний у своєму розвитку з українським (1820-60-ті роки). Спостерігаємо певні точки перетину у тематичній спрямованості романтичних творів Г. Лонґфелло та українських романтиків (звернення до фольклорної поетики, історії народу). Його художня спадщина викликала неоднозначну оцінку американських літературознавців, що було зумовлено згасанням романтичної традиції, появою нових поетичних шкіл, неспроможністю відповідати потребам нового часу, виробленням інших естетичних смаків і відірваністю від культурно-історичного середовища США ХІХ століття. Зрештою, найвагомішим внеском у вивчення творчої спадщини митця стала програма різноманітних заходів під назвою "Інститут Лонґфелло", приурочена відзначенню у 2007 році 200-літнього ювілею з дня народження митця. Перша програма такого типу у країні здійснила ориґінальний та потужний внесок у повернення Лонґфелло в американську літературу. Загалом його художня спадщина широко досліджувалася на усіх рівнях (епістолярій, бібліографія, біографія) і відображена в літературній критиці, навчально-методичній літературі, дисертаціях. Значна частина творів Лонґфелло поставлена на сцені та екранізована.

Європейська рецепція творчості Г. Лонґфелло розпочинається у другій половині XIX століття і найбільш потужно виявляється у перекладацькій діяльності. Американський митець був найбільш популярним у Росії, значно меншою мірою в Англії, Німеччині, Франції, Польщі. Популярність Г. Лонґфелло в європейських країнах пояснюється тим, що він ознайомлював американців з культурою цих народів, підтримував стосунки з місцевими письменниками, порушував «вічні» теми світової літератури, звертався до проблем, універсальних для всього людства, сюжети його творів були пов'язані з цими країнами, в яких він неодноразово побував. У кожній з них виходили переклади поем окремими книгами; у Німеччині, Англії та Польщі вийшли збірки вибраних творів. Літературознавчі дослідження активно проводилися у Німеччині; в Англії надзвичайно велика кількість поезій Г. Лонґфелло була покладена на музику. Рецептивний доробок творчості Г. Лонґфелло в російському літературному та культурному просторі представлений літературознавчим, перекладознавчим, мистецько-літературним (радіоспектакль, аудіокнига, музичні твори) варіантами. У списку перекладачів - більше сотні імен, завдяки яким Лонґфелло став народним поетом.

У підрозділі 1.2. - "Поетичний доробок американського поета в українській рецептивній думці" - простежується процес сприйняття творчості Г. Лонґфелло в українському літературному середовищі. Систематизовано досягнення української літературно-критичної думки, розглянуто зміст й характер публікацій.

Літературна рецепція американського митця в Україні розпочалася у 70-х роках ХІХ ст., приблизно тоді ж, коли в європейських країнах. Г. Лонґфелло був чи не першим з американських письменників, з яким почалося знайомство українських читачів. Спочатку до його спадщини звернулися перекладачі, а з другої половини ХХ століття - літературознавці. Переклади здійснювалися в несприятливих умовах порівняно з іншими літературними країнами. На обставинах їх появи позначився вплив позалітературних чинників. Іноземне панування гальмувало розвиток перекладної справи. Чимало українських інтерпретаторів творчості Лонґфелло зазнали переслідувань, фізичного нищення, цензури. В результаті не всі переклади з Лонґфелло відомі українському читачеві, деякі з них назавжди втрачені. З іншої сторони, російська рецепція відігравала важливу роль, бо російськомовні інтерпретації були численними, доступними і виконували функцію медіатора, крім того, цією мовою всі володіли. Відсутня збірка творів поета в українських перекладах, які розпорошені в рідкісних та малодоступних виданнях.

Звернення літераторів та перекладачів до поетичного доробку Лонґфелло зумовлене різними чинниками. Кінець ХІХ століття - це період інтенсивного поширення перекладу, саме тоді починали зароджуватися українсько-американські літературні взаємини. Відносно молода література США була маловідомою для українського читача. В Україні його художня спадщина привертала увагу читачів, перекладачів своїми ідеями, мотивами, новаторством, високим гуманістичним духом, екзотикою, зображенням життя простих людей, виховним значенням, вираженням загальнолюдських істин, лаконічністю поетичних засобів, простою, природною мовою. Українських митців зацікавив фольклор аборигенів Америки, адже в основу багатьох їхніх творів покладено фольклорні першоджерела. Саме народна поезія давала можливість пізнати інші типи національного мислення, ментальності.

З' явилося обмаль праць літературознавчого характеру про Г. Лонґфелло, проте

українські критики позитивно інтерпретували спадщину поета, звертаючись до його персоналії, "Пісні про Гайавату", "Пісень про рабство" та їх українських перекладачів. Із художнім доробком американського поета була обізнана українська літературна еліта. Починаючи з ХІХ століття з великою повагою і пієтетом про нього відгукувалися Б. Грінченко, І. Кулик, Леся Українка, І. Франко, М. Хвильовий. Перші відомості про автора та стислу оцінку деяких його творів з' явилися в анонімній передмові до перекладу "Пісні про Гайавату", здійсненого О. Олесем (1923). Проте найбільш вагомим, розгорнутим дослідженням про Лонґфелло в Україні без ідеологічного забарвлення залишається стаття Л. Первомайського (1957).

Важливе значення в ознайомленні української читацької громади з американським поетом мали журнал "Всесвіт", секція художнього перекладу Спілки письменників України. Спостерігається пожвавлення інтересу літературознавців до інтерпретацій його поетичного доробку  в  останнє десятиліття,  проте  вони  розглядаються  з  позицій перекладознавства,коґнітивної лінґвістики. Публікуються літературознавчі студії до відзначення ювілейних дат поета, зростає кількість статей методичного характеру, створені романси на його твори. Вивчення спадщини Лонгфелло давало можливість українським літературознавцям знайомити українських читачів з американською літературою, розширювати кругозір, збагачувати власну уяву, співвідносити з українськими літературними здобутками, формувати літературознавчу думку про Лонґфелло, визначити якість україномовних перекладів доробку поета. Вони помітили високу художню вартість його творів, які сприяли вихованню молодшого покоління на найкращих світових літературних зразках та впливали на суспільно-політичну свідомість.

У підрозділі 1.3. - "Генрі Лонґфелло - популяризатор українських ліричних творів (на матеріалі антології поета "Вірші різних місцевостей")" - здійснено літературознавчий аналіз українознавчих поетичних та пісенних творів, які увійшли до 20-го тому 31-томної антології "Вірші різних місцевостей" (1876-1879) за редакцією Г. Лонґфелло.

Між Генрі Лонґфелло та Україною відбувалися опосередковані літературні контакти. Це засвідчує поява у вищезгаданому виданні українознавчих поетичних творів, народних дум та пісень. Антологію можна знайти у бібліотеці Гарвардського університету, де свого часу викладав Г. Лонґфелло. Це найширша в історії світової літератури антологія, яка охоплює майже усі країни і континенти. Г. Лонґфелло включав у зібрання найцікавіші поезії класиків про визначні місця. Він черпав матеріал для свого видання з різних джерел, серед яких "Російська антологія" Боурінга (Бостон, 1821-1823), книга Тальві "Історичний погляд на мови та літературу слов'янських народів. З оглядом їх народної поезії" (Нью-Йорк, 1850), монографія англійського славіста В. Рольстона "Пісні російського народу" (Лондон, 1872), періодична преса Великобританії, а також збірники відомих фольклористів ХІХ століття: М. Максимовича, І. Срезневського та інших. Авторами окремих розміщених поезій були англійці (Боулз, Кемпбел, Сауті, Торнбері). Найчастіше українські поетичні твори та пісні перекладав Анон (М. Люїс). Проте зустрічалися й переклади, зроблені з поетів інших європейських країн (Беранже, Козлов, Рюкерт, Ярослатец), очевидно, через брак поетичного матеріалу про Україну для антології та географічну віддаленість описуваних місцевостей. Таким чином, американці ознайомлювалися з Україною через посередництво інших авторів, через їх сприйняття українських історичних подій та постатей. Прикметно те, що значне місце у томі відведено творам на козацьку тематику ("Їхав козак за Дунай", "Козацька пісня", "Козацька зимова пісня", "Пісня козака", "Батько полку", "На смерть Мартина Пушкаря", "Про козака Саву", "Про Свирговського", "Про втечу трьох братів з неволі турецької з Азова"). До антології увійшли й поезії, де зображуються донські козаки. Г. Лонгфелло помістив у видання давні, рідкісні українські поетичні зразки, як у перекладах, так і в переспівах. За допомогою неповторних, високохудожніх поетичних образів поети зображають красу древнього міста Києва, величного Дніпра. У деяких віршованих творах українські землівиступають лише тлом історичних подій. До окремого розділу "Україна" Г. Лонґфелло включив поему Д. Г. Байрона "Мазепа". Загалом у перекладах українських дум і пісень доволі близько передається зміст, образи, інтонаційний малюнок, лексика, проте не всі ознаки стилю збережені, оскільки засоби англійської мови обмежені у відтворенні емоційно забарвленої лексики, дієслівного римування тощо ("Їхав козак за Дунай", дума "Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі", "Дума про гетьмана Івана Свирговського"). Перекладачі також доповнюють твори строфами, які є вільною словесною імпровізацією на мотиви, висловлені в українському тексті пісні ("Їхав козак за Дунай"), або створеною на свій лад інтерпретацією (пісня "Пан Сава і лісовики").

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

xx ст рецепція відтворення стилю поета - Генрі лонґфелло у контексті українсько-американських літературних зв'язків xix