І Б Івасів - Етичний банківський бізнес та етичні банки - страница 1

Страницы:
1  2 

Література

1. В Украине из-за кризиса исчезнет треть банков [Електронний ре-cypc]//http://mycityua.com/news/country/2009/11/10/204923.html

2. Число банков жертв кризиса в США возросло до 89 [Електронний ресурс]// http://www.k2kapital.com

3. Сумцов В. Г. Стратегічне управління підприємницькою діяльністю: Навч. посіб. /

B. Г. Сумцов, П.Ю. Петров. — Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2004. — 448 с. — С. 56.

4. Прокопенко і. Ф. Методика і методологія економічного аналізу: Навч. пос. / І.Ф. Про­копенко, В.І. Ганін. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 430 с. — С. 28-31.

5. Васюренко О. В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посіб. /

0. 8. Васюренко, К.О. Волохата. — К.: Знання, 2006. — 463 с. — С. 41.

6. Економічний аналіз: Навч. посібник / [М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.]; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. — [Вид.2-ге, перероб. і доп.] К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.

7. Аналіз банківської діяльності: Підручник / [А.М .Герасимович, М.Д. Алексеєнко,

1. М. Парасій- Вергуненко та ін.]; За ред. А.М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003. — 599 с. —

C. 10-12.

8. Чумаченко Н. Г. Внутризаводской экономический анализ / Николай Григорьевич Чу-маченко. К.: Издательство «Техніка», 1968. — 288 с. С. 43-44.

Надійшла до редакції: 21.12.2009

УДК 338.46.336.7

І. Б. Івасів, д-р екон. наук, професор кафедри банківської справи, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЕТИЧНИЙ БАНКІВСЬКИЙ БІЗНЕС ТА ЕТИЧНІ БАНКИ

У роботі розглянуто етичні аспекти діяльності сучасних банків. Обґрунтовується дифе­ренціація етичного банківсього бізнесу та етичних банків. Розглянуто перспективи впро­вадження етичного банківництва у вітчизняну банківську практику.

В работе рассматрены этические аспекты деятельности современных банков. Обосно­вана диференциация этического банковского бизнеса и этических банков. Рассмотрены перспективы внедрения этического банковского бизнеса в отечественную банковскую практику.

The article highlights the ethical aspects of modern banks' activity. Differentiation of ethical banking and ethical banks have been grounded. Prospects of the introduction of ethical banking in domestic banking practice have been considered.

Ключові слова: ділова етика, етичний банківський бізнес, етичний банк. Ключевые слова: деловая этика, этический банковский бизнес, этический банк. Key words: business ethics, ethical banking, ethical bank.

Минулий 2009 рік характеризувався змінами в архітектурі банківської системи України. Кілька банків, пройшовши процедуру тимчасового адміністрування з боку НБУ, потрапили під контроль держави. При цьому вони набули особливого стату­су: низка ЗМІ поспішили назвати їх державними. Насправді, статус державного бан­ку чітко прописаний Законом України Про банки та банківську діяльність і перед­бачає володіння державою 100 % статутного капіталу банку [1]. Показово, що На­ціональний банк України у своїх офіційних документах не визнає згадані банки

© І. Б. Івасів, 2010державними, вважаючи державними лише дві депозитні корпорації: Ощадний банк та Ексімбанк [2, с. 178]. Таким чином, можна констатувати, що зараз у банківській системі нашої країни поряд з державними банками виник сегмент, сформований з банків під державним контролем, зокрема Родовід, Київ, Укрпромбанк, Укргаз-банк.

Правомірно дискутувати щодо доцільності виправлення помилок власників та топ-менеджерів приватних банків за рахунок платників податків. Зрештою, недар­ма агентська проблема є однією з центральних у сучасній фінансовій теорії. У да­ному контексті справедливими виглядають аргументи регулятора, котрий витратив державні кошти, розглядаючи це як «менше зло» чи адекватну плату в порівнянні з «ефектом доміно», який міг би накрити банківську систему, зруйнувавши її. З ін­шого боку, у даному кроці, на нашу думку, очевидно проявляються й причини по­літичного характеру, позаяк інформація про заходи з санацією банків було викори­стано багатьма політичними силами. Зважаючи на це, існують сумніви, що санація банків здійснюється в рамках стратегії, а не є тактичним заходом у рамках полі­тичної боротьби.

Проте дана дискусія не є метою цієї роботи. Хотілось би направити думку з по­шуку причин і винних у більш конструктивне русло й намагатись з'ясувати, що держава робитиме з даним «придбанням».

Як і низка регуляторів розвинутих країн, тих же США чи Великобританії, кінце­ва мета націоналізації проблемних банків вбачається в ізолюванні їх токсичного впливу на банківський сектор, стабілізації діяльності й, зрештою, подальшого про­дажу стратегічним інвесторам. При вдалій реалізації подібного сценарію держава може не лише частково відшкодувати витрачені кошти, але й отримати зиск.

У нашому випадку для реалізації вказаного сценарію необхідні:

1) ефективний антикризовий менеджмент;

2) сприятлива ринкова кон'юнктура.

Щодо обох цих умов маються сумніви. Видається, що бренди проблемних бан­ків в Україні надто скомпрометовані щоб сподіватись їх реанімувати. Для прикла­ду, влітку 2009 р. офіційні реляції оптимістично сповіщали, що при відміні морато­рію на повернення депозитів у банку «Родовід» певна частина вкладників залишила свої кошти у банку. Швидше за все громадянам, яких зваблювали хорошими умо­вами та райдужними перспективами, просто не повідомили, що тепер на їх кошти не розповсюджуватиметься система гарантування вкладів. А через кілька місяців НБУ знову дозволив цьому банку не повертати кошти клієнтам, запровадивши пов­ний мораторій на задоволення вимог кредиторів [3]. Втрата довіри, зниження ін­вестиційної привабливості банківського сектора на найближчі роки, дає право про­гнозувати економічну смерть брендів націоналізованих банків, що ставить під сум­нів їх санації задля подальшого продажу.

Інший шлях — використати інфраструктуру націоналізованих банків з метою реалізації загальносуспільних завдань, тобто таких проектів, у яких зацікавлене су­спільство, однак які не представляють інтересу для приватного банківського капі­талу. При цьому автор віддає собі рахунок, що в існуючих умовах створення подіб­них цілей «банку з нуля» було б більш дешевшим кроком для держави, ніж «спалення у печі» тих коштів, що вже виділені і будуть виділені націоналізованим банкам. Проте, так як кошти вже витрачено, в даному випадку по це говорити не варто. Таким чином, існують наявні передумови для створення фінансової інститу­ції, яка б виступала інструментом держави у вирішені суспільних проблем.

Аналогом подібних інституцій є установи, котрі вже функціонують у кількох країнах і носять назву етичних банків. Спробуємо розібратись із цим поняттям, що є завданням не таким простим, як видається на перший погляд.

Почнемо з того, що слово етика в останні роки стало доволі модним в економіч­ній сфері. Про це свідчить як значна кількість сучасної наукової літератури у цари­ні бізнес етики і корпоративної соціальної відповідальності, так і ділова практика. Зокрема, банки розвинутих країн під тиском суспільства і за власною ініціативою в рамках поширеної концепції стійкого розвитку[1] все більше намагаються інтегрува­ти етику з фінансами. Для цього вони розробили нові продукти, які дозволяють клієнтам інвестувати у широке коло наявних етичних фондів, а також реалізують спеціальні кредитні програми, направлені на фінансування екологічних та соціаль­них проектів. При цьому банки намагаються активно взаємодіяти з іншими зацікав­леними сторонами у сфері регулювання соціальних і екологічних наслідків проек­тів, які вони фінансують. Для інформування зацікавлених сторін банки розповсюд­жують спеціальні корпоративні звіти про сталий розвиток на основі яких рейтинго­ві агенції визначають спеціальні рейтинги [5, с. 265]. Таким чином, зараз банки на­магаються поєднати вимоги зацікавлених сторін щодо прибутковості, прозорості та етичності бізнесу.

Вдалим прикладом вищесказаного є так звані Принципи Екватора (EPS), які бу­ли прийняті в червні 2003 р. десятьма банками з семи країн світу[2]. Про фінансову потугу цих інститутів свідчить той факт, що ці банки видали у сукупності кредитів на суму 14,5 млрд дол., що складало 30 % від загального обсягу світового ринку синдикованих позик [6]. Невдовзі до них приєдналось ще 17 крупних банків, так що частка усіх банків, які ухвалили угоду, склала 80 % від обсягу кредитів на рин­ках, котрі формуються [6]. У листопаді 2009 р. до EPS офіційно приєдналось вже 68 банків [6]. Ці банки зобов'язались дотримуватися відповідних екологічних і со­ціальних стандартів при наданні кредитів у сфері проектного фінансування.

EPS є сукупністю добровільних принципів, які прийняті банками з метою оцін­ки соціальних та екологічних ризиків при наданні проектного фінансування[3]. Бан­ки, які ухвалили EPS, зобов'язані дотримуватись цих принципів у глобальному мас­штабі для кредитів у сфері проектного фінансування на суму, не меншу за 10 млн дол. [7]. Документом передбачено, що для позитивного вирішення питання щодо фінансування, проект повинен відповідати першим дев'яти (з десяти наявних) принципам. Це, в свою чергу, передбачає відповідний аналіз проектів, їх екологіч­ну і соціальну оцінку, аналіз відповідності прийнятим стандартам, базових вимог до розкриття інформації, незалежний моніторинг, спеціальну звітність [7].

Прийняття Принципів Екватора означає докорінну зміну ролі банків у сфері стійкого розвитку. Якщо раніше дотримання екологічних та соціальних норм бу­ло справою позичальників, то зараз саме банки в силу різних причин беруть на себе зобов'язання у сфері регулювання соціальних процесів. Цими причинами можуть виступати тиск з боку громадськості, ризики репутації, фінансові втрати, позиціонування себе як лідера у природоохоронній сфері та у царині соціальної відповідальності.

Корпоративна соціальна відповідальність — ще одна важлива сфера у діяльнос­ті сучасних банків. Виступаючи частиною етичного банківництва, вона водночас розглядається у якості бізнес-стратегії і поєднує різноманітні корпоративні соціаль­ні ініціативи, як то просування доброчинної справи, доброчинний маркетинг, кор­поративний соціальний маркетинг, корпоративну філантропію, волонтерську робо­ту працівників, соціально відповідальний характер ведення бізнесу [5, с. 258].

Отже, сучасний банківський бізнес тісно пов'язаний з етичним банківництвом і, як прогнозується, в подальшому цей зв'язок буде зростати. Однак чи можна озна­чити сучасні банки, котрі ведуть свій бізнес за принципами етичного банківництва поняттям «етичний банк»?

Насправді під терміном «етичний банк» в економічній літературі переважно ро­зуміють специфічний фінансовий інститут, діяльність якого спрямована на забез­печення соціальних і екологічних наслідків від своїх інвестицій та кредитів. Ці ін­ститути, поява яких датується 80-ми роками минулого століття, також називають соціальними, альтернативними (на противагу так званим традиційним банкам) бан­ками, банками стійкого розвитку. Зважаючи на те, що діяльність етичних банків ре­гулюється такими ж нормами, як і діяльність традиційних банків, а також той факт, що бізнес-стратегія етичного банку є частиною більш широкої сфери етичного бан­ківництва, доволі важко дати точне визначення етичного банку, відповідно, іден­тифікація етичного банку є непростим завданням.

Одним із підходів до диференціації є той факт, що стратегія етичних банків по­лягає у наданні фінансових послуг, направлених на забезпечення рівності доступу до банківських ресурсів та стійкого розвитку. Проте, насправді інструменти та ме­ханізми фінансування етичних банків фактично аналогічні інструментам та механі­змам традиційних банків, а традиційні банки також активізують свою діяльність у сфері соціально відповідальних інвестицій (SRI), а також поглиблюють партнерські відносини у сфері мікрокредитування. Таким чином, необхідні інші підходи до іден­тифікації етичних банків.

Ще однією характерною відмінністю етичних банків називають нижчий розмір процентної маржі, що змушує ці інститути економити на інфраструктурі й активно розвивати телефонний та інтернет-банкінг [8, с. 34]. Однак і цей критерій є надто загальним, щоб ідентифікувати етичні банки, так як розвиток дистанційних систем обслуговування клієнтів був практично загальною тенлденцією у банківській сис­темі в останнє десятиріччя.

Важливою відмінністю етичних банків є те, що вони не обмежують розуміння результативності власної діяльності виключно фінансовими чинниками. Іншими словами, вони не розглядають максимізацію вартості у якості основної стратегічної мети, натомість пріоритетом для себе вважають соціальні та екологічні цінності.

Таким чином, у сучасних умовах так звані етичні та традиційні банки здійсню­ють свою діяльність за принципами етичного банківництва, однак, якщо стратегіч­ною метою традиційного банку є максимізація вартості для зацікавлених сторін, то етичні банки націлені на задоволення потреб суспільства та екології. Для ілюстра­ції, швейцарський етичний банк ABS (Alternative Bank Schweiz) з сукупним обся­гом активів 561 млн євро [9], заявляє, що «... банк ставить свої етичні принципи вище за максимізацію прибутку і розглядає свою діяльність у якості альтернативи домінуючій економічній логіці, котра принципово відповідальна за погіршення екології і підвищення соціальної та економічної нерівності» [9]. До своїх принципів банк ABS відносить наступне:

— дотримання етичних принципів має перевагу над максимізацією прибутку;

— банківська діяльність на основі прозорості, оприлюднення усіх наданих кре­дитів;

— ухилення від оподаткування безпосередньо виключено з початку будь-яких ділових відносин;

— кредити надаються для підтримки екологічних та соціальних проектів;

— заохочується солідарність між вкладниками і позичальниками: вона дозволяє надавати кредити за пільговими процентними ставками;

— забезпечення рівних можливостей для чоловіків та жінок [9].

Практично аналогічні принципи ведення бізнесу декларують й інші етичні банки. Зокрема, стратегія ще одного швейцарського етичного банку Freie Gemeinschaftsbank передбачає, що етичні принципи мають пріоритет над максимізацією прибутку. На відміну від більшості традиційних банків Freie Gemeinschaftsbank відмовився при­ймати участь у спекулятивних операціях на фінансових ринках, зосередившись, на­томість, на залученні заощаджень та розподілі кредитів. У цьому сенсі особлива увага надається сферам соціального і екологічного житла, біологічного сільського господарства, відновлювальним джерелам енергії, соціальних ініціатив у охороні здоров'я, розвитку малих підприємств. Як і у випадку ABS, також робиться акцент на солідарності вкладників та позичальників, з метою фінансування конкретних видів діяльності за зниженими процентними ставками. Також Freie Gemeinschaftsbank практикує активну політику транспарентності, що проявляється у тому, що публі­куються дані про усі надані кредити [10].

Якщо пріоритетність етичних принципів над економічною прибутковістю мож­на визначити спільною рисою етичних банків, то порядок управління та організа­ційні форми цих інститутів різноманітні. Частина етичних банків постали внаслі­док еволюції інститутів кредитної кооперації. Наслідком цього є те, що деякі етичні банки досі мають статус кооперативної установи, як то згадуваний Freie Gemeinschaftsbank. Його учасники можуть підписатись на частки у капіталі в роз­мірі від 300 до 10000 швейц. фраків [10], проте кожен з учасників, незалежно від розміру вкладених коштів, має один голос. Усі учасники письмово відмовились від сплати відсотків за своїми внесками у капітал банку, що спрощує процедури управління компанією. З іншого боку, кооперативний статус банку за швейцарсь­ким законодавством не звільняє його від обмежень регулюючих органів.

Інші етичні банки, що виступають «спадкоємцями» кооперативних банків, ви­брали статус публічного акціонерного товариства. Прикладом такого підходу є одна з найвідоміших компаній у сфері етичного банківського бізнесу — британський Co-operative Bank plc, утворений у 1872 р. як Манчестерське кооперативне оптове товариство і акціонований лише в 1971 р. [11]. Ще одна група етичних банків з са­мого початку утворювались у статусі публічного акціонерного товариства. Так, розглянутий вище банк ABS було зареєстровано у 1990 р. як публічну компанію. Керівництво банку вважає, що при цьому структура ABS банку є не такою жорст­кою, як у кооперативних банків, однак відповідає аналогічним демократичним ви­могам. Зокрема, внутрішні вимоги призводять до того, що жоден учасник не може сконцентрувати понад 3 % голосів у вищому органі управління — Генеральній асамблеї. Також, банк обмежує свою клієнтську базу фізичними та юридичними особами, які перебувають під юрисдикцією Швейцарії. Таким чином виконуються і демократичні норми щодо фінансової підтримки проектів на місцевому рівні, і етич­ні принципи компанії. Також, в організаційній структурі ABS банку завжди була присутня так звана Етична рада. З 2005 р. ця Рада є зовнішньою структурою в особі Інституту економічної етики університету м. Сент-Галлен, що забезпечує етичне позиціонування банку та незалежність його політики.

Зрештою, бачимо, що не дивлячись на юридичний статус етичні банки мають багато спільного між собою, а також представляють відмінності відносно тради­ційних банків. З іншого боку, не можна стверджувати, що всі етичні банки є одна­ковими.

Також, цікавим фактом є те, що етичні банки постали з фінансових установ, орі­єнтованих на задоволення певних суспільних потреб, або ж були створені для спе­ціально для цього в той період, коли усвідомлення суспільством подібних проблем досягло відповідного рівня.

Що стосується України, то питання етичного бізнесу взагалі та етичного банків­ництва зокрема, має певні проблеми. Докладний їх аналіз потребує більш грунтовно-го дослідження, ми ж, обмежені рамками даної роботи, лише означимо основні. Зок­рема, потрібно назвати релігійний чинник, так як на відміну від протестантської етики, котра за М. Вебером породила капіталізм [12], у православному світогляді біз­нес апріорі не вважається етичним заняттям. Це наклало свій відбиток на психоло­гію українців, як і десятиліття панування комуністичної ідеології, яка взагалі булаворожою до підприємництва, натомість розвивала патерналістські настрої. Саме цим можна пояснити, що діяльність вітчизняних підприємців у царині корпоративної со­ціальної відповідальності практично зведена до філантропії [5, с. 259]. Крім того, підприємці, включаючи з й банкірів, займаються соціальною відповідальністю не лише за власним бажанням, але й унаслідок наявних законодавчих обмежень. Зокре­ма, в Україні ці обмеження стосуються кредитних програм банків, що порушують зобов'язання держави за міжнародними угодами, що регулюють питання охорони навколишнього середовища, прав людини та сталого розвитку держави, зобов'язання у сфері розповсюдження генномодифікованих організмів, державної політики щодо боротьби з глобальним потеплінням тощо. Крім цього, етичні обмеження можуть з'являтись унаслідок угод про залучення коштів на умовах субординованого боргу, залучення єврокредитів тощо. Для прикладу, жорсткі умови щодо використання кош­тів висуває перед банками ЄБРР, який у своєму контрольному переліку визначає види діяльності і екологічні умови, прийнятні для кредитування, а у спеціальній ін­струкції пропонує методику управління екологічними ризиками, яка визначає сту­пінь можливого впливу реалізації проекту на навколишнє середовище.

Крупні вітчизняні банки керуються, також, власними процедурами оцінки еко­логічних та соціальних ризиків. У рамках подібних процедур здійснюється визна­чення первинного рейтингу екологічного ризику, а результати фіксуються у формі екологічного обстеження, яку залучається до кредитної справи клієнта. За кредит­ними проектами із низьким первинним рейтингом екологічного ризику здійснюєть­ся незначний об'єм подальшого екологічного обстеження, здебільшого у вигляді перевірки документації та відвідання позичальника.

Кредитні проекти із середнім первинним рейтингом екологічного ризику крім вищезазначених заходів передбачають також складання спеціального звіту про ре­зультати всебічного еколого-економічного аналізу, до складання якого можуть бу­ти залучені зовнішні експерти-екологи для проведення останніми експрес-оцінки об'єкту або екологічного аудиту. У якості експертів-екологів можуть залучатись особи, які мають право здійснювати екологічний аудит і яких внесено до Реєстру екологічних аудиторів, котрий міститься на офіційному сайті Міністерства охорони навколишнього природного середовища України [13]. Зазвичай витрати на прове­дення екологічного аудиту перекладаються на позичальника, однак в окремих ви­падках він може проводитись за рахунок коштів банку.

Аналогічні заходи застосовуються і для кредитних проектів із високим середнім первинним рейтингом екологічного ризику, однак у подібних випадках від позичаль­ника може також вимагатись проведення оцінки впливу на довкілля та оприлюд­нення її результатів.

Контроль екологічних та соціальних ризиків здійснюється й після надання кош­тів під час супроводження кредиту. Найпоширенішими заходами на даному етапі є отримання від позичальника документів, які підтверджують відповідність діяльно­сті позичальника вимогам, встановленим чинним трудовим та екологічним законо­давством (копії дозволів, ліцензій, належним чином оформлених результатів пере­вірок відповідними державними органами тощо), звіту з екологічних та соціальних питань; періодична перевірка позичальника із відвіданням підприємства; моніто­ринг виконання позичальником окремих специфічних умов кредитного договору, які передбачають здійснення дій, спрямованих на зниження екологічних та соціаль­них ризиків; аналіз медіа щодо наявності негативної інформації стосовно впливу діяльності позичальника на навколишнє середовище та соціальних наслідків діяль­ності позичальника.

Таким чином, частина вітчизняних банків на сьогодні вже залучені у сферу етич­ного банківництва, реалізуючи перелічені та інші програми екологічного і соціаль­ного характеру (на кшталт зайнятості інвалідів тощо). Однак жоден з них не може вважатись етичним банком у тому сенсі, який визначено у даній роботі.

У багатьох розвинутих країнах етичні банки виступають моделлю для традиційних банків зі сфери етичного банківництва з точки зору їх функціонування. В Україні ж та­ких зразків просто не існує. Сутність нашої пропозиції полягає у створенні етичного банку на базі тих банків, де держава набула контролю. За одним з варіантів ці банки можна було б реструктурувати шляхом об'єднання в одну юридичну особу — етичний банк, або ж створити етичний банк на базі одного з практично недіючих банків.

Створення етичного банку «зверху» звичайно було б особливим випадком у світо­вій практиці і стикнулося би з певними проблемами. Ці проблеми стосуються і управ­ління і функціонування такого банку. Зокрема, постає питання ресурсної бази, позаяк етичному банку складно використовувати цінові методи конкуренції на ринку кредит­них ресурсів. Розраховувати подібний банк у вітчизняних умовах може в основному на власні кошти та на залучення специфічного контингенту клієнтури.

Що стосується переваг, то реалізація нашої пропозиції дозволить:

— активізувати фінансування проектів високої соціальної значимості, які не обіцяють високої рентабельності;

— сприятимуть поширенню принципів етичного банківництва у вітчизняну бан­ківську систему;

— зніме навантаження на державу у сфері управління банками, перспективи оздоровлення яких примарні;

— через статус етичного банку допоможе реанімувати бренд проблемного бан­ку і привабить до нього клієнтуру з числа осіб, які турбуються соціальними та еко­логічними проблемами.

Зрозуміло, що реалізація запропонованого заходу потребує попереднього фахо­вого обговорення. Будемо задоволені коли дана робота слугуватиме початку такого обговорення і наукової дискусії.

Література

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 груд. 2000 р. № 2121-III / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.liga.net.

2. Бюлетень Національного банку України. — 2009. — № 11.

3. Постанова правління Національного банку України «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Родовід Банк» від 15 грудня 2009 року №743.

4. Вікіпедія. Вільна енциклопедія : Сталий розвиток [Електронний ресурс] : станом на 28.11. 2009 р. — Режим доступу до інтернет-порталу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Сталий_pозвиток.

5. Івасів і. Б. Управління вартістю банку : [монографія] / Івасів І.Б. — К. : КНЕУ, 2008. —

288 с.

6. The Equator Principles: [Електронний ресурс] : станом на 29.11. 2009 р. / — Режим до­ступу до інтернет-порталу: http://www.equator-principles.com.

7. The «Equator Principles». A financial industry benchmark for determining, assessing and managing social & environmental risk in project financing. July 2006. — 10 pp.

8. Strandberg Coro. Best practices in sustainable finance / Coro Strandberg. // Burnaby DC,

June 2005. 52 p.

9. Alternative Bank Schweiz: [Електронний ресурс] : станом на 29.11. 2009 р. / — Режим доступу до інтернет-порталу: https://www.bas.ch.

10. Freie Gemeinschaftsbank: [Електронний ресурс] : станом на 29.11. 2009 р. / — Режим доступу до інтернет-порталу: http://www.gemeinschaftsbank.ch.

11. Co-operative Bank: [Електронний ресурс] : станом на 28.11. 2009 р. / — Режим досту­пу до інтернет-порталу: http://www.co-operativebank.co.uk/ servlet/Satellite/1193206375355,CFSweb/Page/Bank.

12. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / М. Вебер. — М.: Российская по­литическая энциклопедия, 2006. — 656 с.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І Б Івасів - Етичний банківський бізнес та етичні банки

І Б Івасів - Правовий підхід до визначення сутності банку

І Б Івасів - Результативність банківського менеджменту від прибутку до максимізації вартості

І Б Івасів - Фінансово-економічний механізм оздоровлення проблемних банків