М А Бобокал - Глобальні впливи на формування системи менеджменту українських компаній - страница 1

Страницы:
1 

Формування ринкової економіки. 2011. № 26

5. Беглиця В. Методологічні особливості глобальної конкуренції // Стратегія економічного розвитку України. — Вип. 24—25 (2009).

6. Головченко Н. Міжнародна конкурентоспроможність національ­ної економіки та її регіонів в умовах глобалізації: методичні підходи // Науково-виробничий журнал «Держава та регіони» Серія: Економіка та підприємництво. — 2010. — № 2.

7. Круш В. Сучасні тенденції трансформації економічного управлін­ня і регулювання в умовах глобалізації // Економічний вісник Націона­льного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут» 2009 р. (6).

8. Касприк А. Державне регулювання зовнішньоекономічної та інве­стиційної діяльності в умовах глобалізації // Вісник Львівського ун-ту, Серія екон. — 2008. — Вип. 39. — С. 196—200.

9. Гончарук, Т. І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особливості // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 2 (32).

10. Зуб А. Т. Стратегический менеджмент: Теория и практика: Учеб­ное пособие для вузов. M.: Аспект Пресс, 2002. — 415 с.

11. Рубин Ю. Б. Теория и практика предпринимательской конкурен­ции: Учебник / Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права. М., 2003. — 584 с.

12. Международный менеджмент / Под ред. Пивоварова С. Э., Тара-севича Л. С., Майзеля А. И. СПб.: Питер, 2001. — 576 с. (Серия «Учебники для вузов»).

Статтю подано до редакції 25.05.11 р.

УДК 339. 97

М. А. Бобокал, аспірантка, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ГЛОБАЛЬНІ ВПЛИВИ НА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ

АНОТАЦІЯ. У статті визначено основні фактори, що впливають на формування української системи менеджменту і є результатом по­глиблення глобалізаційних процесів. Проведено аналіз характер­них особливостей української системи менеджменту та запропо­новано напрями її вдосконалення з урахуванням специфіки бага-токультурного середовища.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: глобалізація, система менеджменту, організа­ційна культура, крос-культурне середовище, міжнародний бізнес.

© М. А. Бобокал, 2011

43

АННОТАЦИЯ. В статье определены основные факторы, которые влияют на формирование украинской системы менеджмента и являются результатом углубления глобализационных процессов. Проведен анализ характерных особенностей украинской системы менеджмента и предложены направления ее совершенствования с учетом специфики многокультурной среды.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: глобализация, система менеджмента, орга­низационная культура, кросс-культурная среда, международный бизнес

ANNOTATION. The article identifies the basic factors which influence on forming of the Ukrainian system of management and which are the result of the deepening of globalization processes. An analysis of characteristic features of the Ukrainian system of management is conducted and directions of its perfection taking into account the specific of multicultural environment are suggested.

KEYWORDS: globalization, management system, organizational cul­ture, cross-cultural environment, international business

Актуальність теми. Впродовж останніх десятиліть глобаліза­ція стала визначальним процесом у розвитку сучасного світу, що не лише суттєво впливає на економічне життя, але й спричиняє політичні, соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Сьогодні переважна більшість країн світу відчувають трансфор­маційний вплив глобалізації та її наслідки. До них, безумовно, відноситься і Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспря­мовано просувається на шляху інтеграції в світову спільноту.

Глобалізаційні процеси, які притаманні сучасним ринковим умовам, актуалізують необхідність розробки та впровадження нових підходів до формування сучасної парадигми менеджменту, яка б врахувала усі глибинні зміни та відповідала б вимогам сьо­годення. Основними тенденціями сучасної системи менеджменту є врахування регіональних особливостей у процесі ефективної реалізації глобального менеджменту.

Важливий внесок у дослідження проблеми впливу глобалі-заційних перетворень на формування національної системи ме­неджменту зробили такі вітчизняні дослідники; О. Г. Білорус, А. І. Кредісов, Д. Г. Лук'яненко, Т. В. Кальченко, З. О. Луцишин, Б. П. Будзан, Ю. М. Пахомов, А. С. Філіпенко та ін. Серед найві-доміших зарубіжних учених, що заклали теоретичний фундамент у цій сфері, — Ф.Бродель, І. Валлерстайн, П. Герст, Дж. Даннінг, П. Кругман,, К. Омае, Дж. Сакс, Т. Фрідмен та ін.

Метою дослідження є структурний аналіз змін, якими супро­воджується глобалізація економіки, визначення факторів, що впливають на український менеджмент унаслідок поглиблення глобалізаційних процесів, виокремлення вимог та розробка реко­мендацій для українських менеджерів з урахуванням специфіки багатокультурного середовища.

Виклад основного матеріалу. З кожним днем світова еконо­міка стає все більш глобалізованою. Ця тенденція не оминула й Україну. Багато вітчизняних компаній вже відчули на собі нега­тивні наслідки цього процесу: конкуренція посилюється, ризики стають все різноманітнішими, наслідки можуть бути все більш неочікувані, вимоги до навичок і знань персоналу постійно зрос­тають. Проте розглядати міжнародний характер комерційної діяль­ності виключно у світлі зростаючих ускладнень було б не зовсім вірно. Нові умови ведення бізнесу — це перш за все нові можли­вості. Щоб використати їх повною мірою, українським компаніям потрібна ефективна стратегія розвитку, зокрема нова, сучасна сис­тема управління.

Глобалізаційні процеси ведуть до зростання конкуренції під­приємств, що базуються в різних країнах, і зростаючої залежності від споживчої бази, диверсифікованої і представленої різними країнами і культурами. На думку С.А. Єрохіна, глобалізація — це величезне збільшення масштабів світової торгівлі та інших про­цесів міжнародного обміну в умовах дедалі більш відкритої, інтег­рованої світової економіки, яка не визнає кордонів [1].

Інший український науковець, професор А. С. Філіпенко вва­жає, що глобалізація на рівні компанії залежить від того, наскіль­ки компанія диверсифікувала свої надходження та розмістила свої активи в різних країнах із метою збільшення експорту това­рів та послуг та використання місцевих переваг, зокрема, ширшо­го доступу до природних ресурсів і відносно дешевої робочої си­ли [6].

Тож, поглиблення глобалізаційних процесів в економічній сфері супроводжується значною кількістю змін. Розглянемо най­більш помітні з них.

1. Посилена фрагментація цінового ланцюга.

В умовах глобалізації посилюється спеціалізація кожної ланки цінового ланцюга, чому сприяє збільшення кількості доступних ринків, поява нових транспортних засобів і видів співробітницт­ва, що передбачає можливість подолати проблему відстані. Од­ночасно з цим посилюється конкуренція, що викликає в компаній прагнення перевершити інших у сфері своєї діяльності. За таких умов класична організаційна структура з чітким ієрархічним під­порядкуванням підрозділів нерідко виявляється недостатньо ефек­тивною. Як альтернативу їй багато міжнародних компаній вико­ристовують структуру, засновану на взаємодії автономних ланок, що беруть участь у процесі виробництва продукту. Наприклад, Benetton залишає за собою маркетинг і контроль якості продукції, а такі операції, як дизайн, виробництво і збут, доручає своїм партнерам.

2. Поява на ринку гравців нового типу.

Посилення спеціалізації відкриває дорогу для активних грав­ців нового типу. В умовах глобалізації переможцями стають не лише всесвітньо відомі марки. Економічними гігантами, деколи навіть рентабельнішими, ніж їх клієнти, можуть стати ще вчора нікому не відомі субпідрядники. Так, товарообіг тайваньської компанії Quanta перевищив $10 млрд, а що стосується таких ма­рок, як Dell і Hewlett Packard, то вони перетворилися на найбіль­ших у світі виробників переносних комп' ютерів.

3. Підвищена складність.

Умови просування на ринку радикально змінилися. Вже не йдеться про те, щоб виробити більше товарів кращої якості, як це було раніше. На сьогоднішній день необхідно опановувати нові чинники успіху. А це означає, наприклад, прораховувати ризики: ризики логістики, політичні, ризики втрати репутації та ін.

Що стосується безпосередньо системи управління, то серед основних факторів, які її формують і є результатом глобалізації, можна виокремити наступні [8]:

• Технологічні зміни. Робота абсолютно кожного співробіт­ника стає усе більш технологічно складною. Менеджер несе від­повідальність за формування команди, яка повинна працювати зі стратегією, місією і розвитком компанії. Ефективна команда по­винна навчитися говорити «однією мовою».

• Глобалізація виховала нове, більш підготовлене, мобільне, освічене молоде покоління. Тому нерідко між новим поколінням і старим менеджментом виникають конфліктні ситуації.

• Менеджерам доводиться працювати з мультикультурними командами, що ускладнює процес управління і може спричинити так званий «культурний шок».

Дійсно, глобалізаційні процеси сьогодення мають величезний вплив на будь-яку сферу функціонування підприємства — вироб­ничу, фінансову, маркетингову чи управлінську. Але поширив­шись на всі континенти, глобалізація зіткнулася з серйозними пе­решкодами з боку місцевої специфіки, яку необхідно було зрозу­міти і врахувати при веденні бізнесу.

Треба зазначити, що в менеджменті існують три рівні культу­ри: перший — це національна культура; другий — організаційна культура, культура даної ділової організації; третій, нижчий, рі­вень — це управлінська культура, яка передбачає передусім сві­тоглядні, культурологічні і професійні настанови топ-менеджмен­ту організації. Іншими словами, йдеться про стиль керівника: як керівник реалізується в своїх діях [3]. Національна культура зна­чно впливає на організаційну, яка, у свою чергу, чинить значний вплив на управлінську.

Для створення ефективної системи менеджменту в Україні, необхідно здійснити трансформаційні перетворення на всіх рів­нях, але звичайно найактуальнішим є реформування організацій­ної культури українських підприємств. Можна виділити такі особ­ливості організаційної культури в українських компаніях:

• велика залежність специфіки організаційної культури від вищого керівництва;

повільне впровадження корпоративної культури управління;

• низький рівень колективізму, небажання обговорювати і спіль­но вирішувати управлінські задачі;

повільний темп впровадження і використання нових техно­логій в управлінні та виробництві;

• значний розрив влади між керівниками та підлеглими. Ме­неджери зверхньо ставляться до працівників, не цікавляться їх умовами праці, а також не розглядають персонал як найцінніший

ресурс;

• низький ступінь орієнтації менеджерів і персоналу на довго­строкову перспективу;

• низький рівень вияву ініціативності.

В сучасному управлінні приховані великі можливості підви­щення загальної ефективності діяльності організацій. Україна не може знаходитися осторонь глобалізаційних процесів. Лише ті українські підприємства, які вже сьогодні зрозуміють, що перед­умовою їх конкурентоспроможної позиції на ринку та ефективної господарської діяльності в умовах глобального ринку є створенняновітніх систем управління, можуть розраховувати на подальший успіх у міжнародному бізнесі.

Важливим аспектом, що визначає необхідність модернізації менеджменту українських компаній, є все зростаюча присутність на ринку України транснаціональних компаній та активізація міжнародного ділового спілкування. ТНК мають мультикультур-ну команду працівників, що ускладнює процес управління і ви­магає від менеджерів оволодіння принципами крос-культурного менеджменту, який передбачає вивчення культурних особливос­тей, менталітету окремих національностей та здатність виявля­ти та використовувати особливості національних культур для створення унікальних конкурентних переваг на міжнародному ринку [4].

Характерною рисою українського менеджменту є недоскона­лість системи управління, пов'язана з переходом від адміністра­тивно-командних до ринкових методів управління та процесами нестабільного розвитку економіки. За цих умов нагальною по­требою виступає, з одного боку, необхідність поглибленого ана­лізу існуючих національних та зарубіжних теоретичних розробок у сфері кроскультурного управління, з іншого — врахування до­свіду конкретних ТНК, які здійснюють свою діяльність на україн­ському ринку.

В Україні можна виокремити два основні стилі управління, які значною мірою відрізняються один від одного — управління на державних та приватних підприємствах. Для менеджменту дер­жавних компаній характерним є: централізація прийняття рішень, відсутність делегування повноважень, участі у прибутках, ви­ключно матеріальна мотивація, суб' єктивізм у процесах добору та управління персоналом тощо. В свою чергу, принципи управ­ління великими компаніями, які репрезентовані на ринку України переважно представництвами ТНК, споріднені з управлінськими принципами, прийнятими в країнах базування, звідки походить певна транснаціональна корпорація, тобто вони враховують мен­тальні та культурні особливості саме материнської країни. Важ­ливою особливістю менеджменту українських компаній також є використання праці експатріантів на керівних посадах, що об­умовлено необхідністю розширення меж діяльності, виходу на світові товарні ринки, а, отже, й культурної адаптації своєї діяль­ності відповідно до нових вимог крос-культурного середовища міжнародного бізнесу [5].

Проаналізувавши недоліки української системи управління компаніями, можна зробити висновок, що в контексті врахування специфіки сучасного ринку та глобалізаційних впливів, удоско­налення вітчизняного менеджменту повинно відбуватися за на­ступними напрямами [5, 7]:

• розвиток у менеджерів здатності до стратегічного мислення, активізація процесу формування умов і компетенцій для само­стійного прийняття рішень, а також уміння застосовувати інно­ваційні продукти в умовах глобалізаційних зрушень;

• покращення кооперації між партнерами, використання ви­робничих і технологічних інновацій, ноу-хау для отримання кон­курентної переваги на відповідних сегментах ринку;

• активне формування наступальної господарської і промис­лової політики, реструктуризація економічних і управлінських відносин;

• розвиток ринку продуктів і послуг у сфері управління, тобто купівля-продаж інформаційних пакетів, технологій побудови структур баз даних і банків інформації, систем штучного інтелек­ту, аналітичних і проектних послуг, організаційних структур і процедур управління, освітніх програм і знань;

• сприяння розвитку процесуальної компетентності учасників мультикультурних колективів, тобто формування в них відчуття потреби в командній роботі та виховання позитивного ставлення до крос-культурної взаємодії. Процесуальна компетентність доз­воляє дотримуватися принципу рівності у вирішенні спільних проблем та допомагає спільному використанню знань, обміну до­свідом та стимулюванню групового навчання;

• залучення ефективних крос-культурних технологій, які ство­рюють умови для надходження знань, цінностей, досвіду із різ­номанітних внутрішніх та зовнішніх культурних джерел та трансформують їх у поведінку, поняття, товари та послуги. Ці технології передбачають формування крос-культурної комуніка­тивної компетентності;

• створення та підтримка партнерської, відкритої атмосфери, яка полегшує взаемодію культур та сприяє вільному об' єднанню знань. Така атмосфера досягається внаслідок вдалого поєднання процесуальної, крос-культурної комунікативної і професійної ком­петентності менеджерів.

Висновки. Проаналізувавши сучасний етап глобалізації, мож­на зробити висновок, що глобалізаційні процеси сьогодення ма­ють визначальний вплив на будь-яку сферу функціонування під­приємства, зокрема на сферу управління. В сучасному управлінні приховані великі можливості для підвищення загальної ефектив­ності діяльності організацій. До основних факторів, що суттєво впливають на систему менеджменту і є результатом глобалізації належать технологічні зміни, що ускладнюють роботу менеджера і підвищують ступінь його відповідальності; поява нового поко­ління менеджерів, що не завжди сприймає застарілі методи управ­ління та необхідність менеджерів працювати з мультикультурним колективом, тобто застосовувати прийоми крос-культурного ме­неджменту.

Враховуючи недоліки української системи управління та в кон­тексті врахування специфіки сучасного ринку та глобалізаційних впливів, було запропоновано напрями вдосконалення вітчизняно­го менеджменту, що включають здатність до стратегічного мис­лення менеджерів, покращення кооперації, розвиток ринку про­дуктів і послуг у сфері управління, залучення ефективних крос-культурних технологій, розвиток крос-культурної комунікативної і професійної компетентності українських менеджерів.

Підсумовуючи вищесказане, необхідно зазначити, що на нашу думку, дослідження впливу глобалізаційних процесів на управ­ління компаніями і розробка відповідних рекомендації дозволять не лише полегшити процес інтеграції економіки України в глоба­льний світовий економічний простір, а й створити конкуренто­спроможні системи управління та стати чинником підвищення загальної ефективності діяльності українських компаній.

Література

1. Єрохін С. А. Фінансово-економічний механізм глобалізації // Ак­туальні проблеми економіки. — 2006. — № 9. — С. 35—37.

2. Кросс-культурный менеджмент. Концепция когнитивного менедж­мента: переводное издание : учеб. пособие / Н. Дж. Холден ; пер. Г. Ю. Лю­бимова ; ред. Б. Л. Еремин. М. : Юнити, 2005. — 363 с., С. 124—135. — (Зарубежный учебник). Пер. изд. : Cross-Cultural Management. A Knowledge Management Perspective / Nigel Holden. — 2002.

3. Кирабаев Н. С. Глобализация и мультикультурализм. М.: Из­дательство РУДН, 2005. — 332 с. С. 158—179.

4. Петрушенко Ю. М., Голець Т. А. Когнітивна концепція крос культурного менеджменту // Вісник СумДУ. Серія Економіка. — № 1. — 2008. — С. 120—128.

5. Приятельчук, О. А. Еволюція та теоретико-методологічне станов­лення кроскультурного менеджменту / О. А. Приятельчук // Зовнішня торгівля: право та економіка. — 2006. — № 4. — С. 131—134.

6. Філіпенко А. С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. — К., 2007. — 670 с. — С. 22—23.

7. Хміль Ф. І. Удосконалення управління вітчизняними організація­ми в контексті економічних та суспільних змін. Вісник ТНЕУ. — 2009. — № 1. — С. 31—35.

8. Шейн Э. Организационная культура и лидерство: учебник.СПб.: Питер, 2007. — 331 с. С. 156—172.

Статтю подано до редакції 31.05.11 р.

УДК 672.32

Л. В. Панчук, аспірантка, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ

АНОТАЦІЯ. У статті висвітлюються теоретико-методологічні осно­ви соціально-економічної сутності ТНК, розглядаються поняття ТНК та їх класифікація, акценктується увага автора на посиленні ролі ТНК у світовому господарстві.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: корпорація, класифікація, транснаціоналізація, світове господарство, ринкова економіка.

АННОТАЦИЯ. В статье освещаются теоретико-методологические основы социально-экономической сущности ТНК, рассматривают­ся понятия ТНК и их классификация, акценктуеться внимание ав­тора на усилении роли ТНК вмировом хозяйстве.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: корпорация, классификация, транснациона­лизация, мировое хозяйство, рыночная экономика.

ABSTRACT. The article explores the theoretical-methodological basis

of analysis of socio-economic essence of transnational corporations, transnational corporations and examines the notion of classification, the role of transnational corporations in the world economy.

KEY WORDS: corporation, classification, transnationalization, the world economy, market economy.

© Л. В. Панчук, 2011

51

Страницы:
1 


Похожие статьи

М А Бобокал - Глобальні впливи на формування системи менеджменту українських компаній