В В Трофимова - Глобалізаційні аспекти методології дослідження сучасних національних економічних моделей - страница 1

Страницы:
1  2 

29. Obstfeld, M., Taylor A. Global Capital Markets: Integration, Crisis, Growth / Cambridge, Cambridge University Press, 2004.

30. Obstfeld M., Taylor A. Globalization and Capital Markets // NBER Working Paper, 2002. — №8846. — 67 p.

31. Parsley D. C., Schlag C. Measring Financial Integration via idiosyn­cratic Risk: What Effects Are Really Picking Up? March 2006. — 7 p.

32. Prasad, E., Rogoff K. Effects of Financial Globalization on Devel­oping Countries / International Monetary Fund — Washington D.C., 2003.

33. PrasadE., Rogoff K., Wei S.-J., KoseM.A. Effects of Financial Glob­alization on Developing Countries: Some Empirical Evidence. — IMF, 2003. — 86 p.

34. Schularick M., Steger T. M. International Financial Integration and Economic Growth — New Evidence from the First Era of Financial Global­ization. — 20 p.

35. The Global Top 20 // www.ForeignPolicy.org

36. The Information Technology Revolution. World Economic Outlook. Chapter IV — International Financial Integration and Developing Countries. — Washington: IMF, 2001. — P. 145—173.

37. Vo X.V. A New Set of Measures on International Financial Integra­tion // Australian Finance Research Group Working Paper Series, Volume 2005. — №1. — School of Economics and Finance, University of Western Sydney, 2005. — 37 р.

38. Walter A. Understanding Financial Globalization, 2002.

Стаття надійшла до редакції 22.05.2008.

УДК: 339.923

В. В. Трофимова, канд. екон. наук, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ МОДЕЛЕЙ

У статті розглянуто сучасні підходи до трактування сутності економі­чної категорії «національна економічна модель» та запропоновано її системне визначення. Розкрито сутність функцій національної еко­номічної моделі, визначено передумови та фактори трансформації сучасних національних економічних моделей. Визначені новітні гло-балізаційні чинники модернізації методології дослідження національ­них економічних моделей.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: модель, національна економічна модель, економіч­на система, економічний розвиток, економічне зростання, економічна політика, національна економіка, глобалізація.

© В. В. Трофимова, 2008

114

На сучасному етапі економічного розвитку уряди провідних країн світу постають перед необхідністю вирішення складної на­укової та практичної проблеми щодо забезпечення високого рів­ня добробуту громадян в умовах динамічної трансформації світо­вого господарського механізму. Посилення процесів глобалізації, потужні тенденції щодо регіоналізації, прагнення ТНК до наро­щування масштабів та динаміки операцій на світових ринках в умовах стрімкої інституціалізації міжнародних економічних від­носин призвели до значного зниження ефективності застосовува­них протягом тривалого періоду часу усталених механізмів на­ціонального економічного розвитку. Масштабність, всеосяжність та багатовекторність зовнішнього впливу на національні еконо­міки робить актуальним питання щодо значного зниження рівня керованості економіки за допомогою існуючих методів держав­ного регулювання. Мова йде, насамперед, про неможливість іно­ді забезпечити національну економічну безпеку країни, що й під­тверджують періодичні кризові явища в певних національних господарствах та регіонах світу. Процес посилення інтенсивності та багатоваріантності міжнародного економічного співробітницт­ва, який мав та має загалом креативний характер, починає висту­пати чинником виникнення певних деструктивних наслідків як для національних економік, так і для існуючого економічно­го устрою світу. У період глобальних трансформацій соціально-економічні одиниці всіх рівнів зазнають змін. Турбулентність економічного середовища є наслідком трансформації економічної матерії, що призводить до формування нового механізму співро­бітництва та взаємодії між якісно новими одиницями. Саме тому наукового осмислення потребує проблема трансформації сучас­них національних економічних моделей, які зумовлені розгор­танням процесів глобалізації.

Саме ця проблематика виступає предметом дискусій і дослі­джень у наукових колах провідних країн світу. Так, Ж. Лафай, С. Херцог, М. Фрейденберг, репрезентуючи притаманну європей­ським дослідженням тезу щодо визнання лідерства США з одно­часним пошуком механізмів формування сталих конкурентних переваг у сфері соціальної та гуманітарної складової економічно­го розвитку, пророкують настання кризових явищ внаслідок обу­мовленої глобалізацією диспропорційності [1]. Представники французької наукової школи М. Алле, М. Деов, А. Ралє, німецькі вчені О. Лафонтен та К. Мюлер, англійці Р. Кілі та Д. Маршал розглядають посилення регіоналізації, зокрема розбудову поліва-лютної світової системи, як ефективний механізм колективногозахисту національних економік [2]. Перебудова механізмів функ­ціонування національних економік відповідно до нових умов розвитку, на думку європейських вчених, може стати відповіддю на виклики сучасного етапу глобалізації, зокрема щодо трансфор­мації ролі держави у регулюванні економічних процесів.

Дослідження американських вчених, зокрема В. Наварро, Л. По­лі, С. Рейч, Л. Туроу базуються на розумінні того, що глобаліза-ційна модель однополярного світу із країною-гегемоном США зазнає суттєвих змін. Після другої світової війни усунення торго­вельних бар'єрів додало економіці США, за експертними розра­хунками, від 700 млрд дол. США до 1,4 трл. дол. США або від 7 до 13 тис. дол. США на кожне домогосподарство [3]. Суттєвою виявилися роль глобалізації у підвищенні середнього рівня про­дуктивності праці у країні. Проте, незважаючи на позитивний вплив глобалізаційних аспектів розвитку, нині суперечності між пріоритетами національних урядів та глобального капіталу до-сягли рівня, на якому їх розв' язання на рівні країн за існуючої моделі економічних відносин вже неможливе.

Російські вчені А. Бородаєвський [4], К. Воронов [5], В. Куш-лін [6], С. Трунін [7], М. Чешков [8] прагнуть визначити універ­сальні теоретико-методологічні засади трансформації моделей економічного розвитку пострадянських країн на основі узагаль­нення світового досвіду.

У вітчизняній науковій думці, що репрезентована науковими працями О. Г. Білоруса [9], А. С. Гальчинського [10], В. М. Гейця [11], Д. Г. Лук'яненка [12], А. М. Поручника [13], А. С. Філіпенка [14], дискутується проблема формування національної економіч­ної моделі, яка б забезпечила реалізацію національних інтересів України.

Разом з тим, слід відзначити, що методологія дослідження економічного розвитку країн потребує значного оновлення через недостатнє розуміння механізмів та наслідків впливу процесів глобалізації на національні економіки, та, як наслідок, неспро­можність «спотвореного» глобалізацією господарського механіз­му забезпечити високий рівень добробуту громадян.

Метою даної статті є визначення впливу глобалізаційних де­термінант на розвиток методології дослідження сучасних націо­нальних економічних моделей.

За висловом О.Г. Білоруса «весь світ та кожну націю продов­жує вражати жорстока методологічно-концептуальна криза, від­носно як до сучасного, так і до майбутнього розвитку» [9, с. 270]. Базовим для розвитку методології дослідження трансформаціїнаціональних економічних моделей є визначення сутнісних ха­рактеристик поняття «національна економічна модель». У сучас­ній науковій літературі відсутній єдиний підхід до розуміння цієї економічної категорії через низку причин переважно ідеологіч­ного та методологічного характеру. По-перше, у 20 ст. ідеологи як соціалізму, так і капіталізму вважали власний шлях розвитку єдиним вірним варіантом, а тому активно пропагували недоціль­ність запозичення «ворожого» досвіду. В республіках СРСР ви­окремлення національних особливостей економічного розвитку суперечило інтересам побудови єдиного народногосподарського комплексу, а інші країни соціалістичного табору мали усвідом­лювати себе невід' ємною частиною єдиної соціалістичної систе­ми. З іншого боку, США активно пропагували переважання капі­талістичного способу виробництва, а капіталістичні країни За­хідної Європи у процесі повоєнної відбудови та реформування цілковито підтримували цю тезу.

По-друге, визначальні для методології дослідження національ­них економічних моделей категорії мали пояснюватись універ­сальними законами, сформульованими в рамках економічного детермінізму та звільненими від впливу суб' єктивних чинників, до яких належать національна ментальність, культура, релігія тощо.

Значні методологічні труднощі також випливають з багато­значності терміну «модель», з того факту, що традиційно моде­лювання використовувалось як метод дослідження у технічних науках тощо. Так, у межах зазначених методологічних обмежень у сучасній науковій літературі модель трактується як аналог до­сліджуваної системи [15, с. 10], об'єкт, що заміщує оригінал, від­биває його найважливіші риси і властивості за даної мети дослі­дження та обраної системи гіпотез [16, с. 44].

На початку 90-х рр. формування національної економічної мо­делі стало найважливішою практичною та науковою проблемою для країн пострадянського простору, зокрема й східно-європей­ських країн.

Посиленню уваги до більш чіткої ідентифікації сутності наці­ональних моделей економічного розвитку сприяла палка полемі­ка щодо можливостей збереження суверенітету країн в умовах глобалізації розвитку наприкінці 20 ст. Реалізація стратегій ТНК все частіше суперечать національним інтересам країн та станов­лять загрозу існуванню інституту національного суверенітету як такого, що зумовлює занепокоєність національних урядів проб­лемою оновлення механізмів, форм та методів державного регу­лювання та спрямування національного економічного розвитку у глобальному середовищі по найбільш оптимальній траєкторії.

На нашу думку, на сучасному етапі економічного розвитку країн більш методологічну та практичну цінність надасть вико­ристання терміну «національна економічна модель» через те, що саме модель (а не системи, типи чи форми), ключовою компонен­тою якої є функція (а не елемент, як у системі) дозволяє в процесі як наукового аналізу, так і практичної реалізації не втратити з поля зору мету функціонування та розвитку. У системі мета роз­мивається зокрема під впливом ієрархічності елементів структу­ри, хаотичності зв' язків між елементами, у той час як всі функції моделі підпорядковані меті та поза цією метою не мають сенсу. Досягнення мети суспільного розвитку передбачає оновлення моделі, а не руйнацію всієї системи. Саме ці обставини, на думку автора, визначають необхідність оновлення підходів до тракту­вання національної економічної моделі.

Сучасні дослідники країнових економічних моделей відзнача­ють такі їх характеристики, як цілісність економічної системи, на­явність певних критеріїв розвитку, необхідність вдосконалення гос­подарського механізму, вплив випадкових факторів тощо (табл. 1).

Таблиця 1

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ МОДЕЛЕЙ

Економічна категорія

Сутність визначення

Модель соціально-еко­номічного розвитку

комплексна теоретична характеристика структури соціально-економічної системи, критеріїв її роз­витку з урахуванням тенденцій наступного розвит­ку в контексті альтернативних концепцій

Модель економічної взаємодії

народне господарство розглядається як цілісна економічна система, в якій необхідний оптимум досягається внаслідок узгодження інтересів дер­жави, соціальних верств та груп через розвиток і вдосконалення господарського механізму

Модель ймовірності еко­номічної динаміки

враховує випадкові фактори та елементи, а від­творення економічної системи досліджується у процесі руху

Модель макроекономіч-ного зростання

описує найзагальніші закономірності функціону­вання та розвитку окремих елементів технологіч­ного способу виробництва, а також зміни в часі комплексу економічних показників, що характе­ризують розвиток народного господарства щодо матеріально-речового змісту та у вартісній формі

Джерело: [18; 19]

Разом з тим жодне визначення не містить вказівку на мету розвитку та не вказує на цілеспрямованість руху. Стабільність ключових параметрів [17, с. 26] розвитку як методологічна осно­ва моделі може бути використана виключно при визначенні гра­ничних меж варіації показників у моделях економічного зростан­ня, які за визначенням є обмеженими у часі через циклічність розвитку. З появою концепції постіндустріального суспільства, розвитком економіки, заснованої на знаннях, трактування моделі як сукупності концепцій, уявлень, ідей про поступ еволюції еко­номічної системи від менш до більш розвинених форм, які не ви­ходять за межі глибинної внутрішньої сутності такої системи, стає таким, що не відповідає сучасному історичному етапу еко­номічного розвитку та не може бути використаний у якості мето­дологічного базису подальших досліджень національних еконо­мічних моделей.

На нашу думку, розкриття сутності моделі може бути здійсне­но через визначення її функцій, а саме:

— методологічна функція (формування понятійного апарату, методів дослідження та закономірностей соціально-економічного розвитку);

— прогностична функція (передбачення подальшого розвит­ку на основі адекватного відображення його об' єктивних законо­мірностей);

— інформативна функція (формування поняття про суттєві риси об' єкта дослідження, виступає як джерело інформації);

— кумулятивна функція (виступає як засіб фіксації та збере­ження інформації);

— прикладна функція (інструмент перетворення соціально-економічної системи держави за допомогою певних практично-організаторських дій, зокрема шляхом розробки та реалізації стратегії розвитку);

— регулятивна функція (упорядкування соціально-економіч­них відносин, як елемент статичного впливу на досліджуваний об' єкт, та забезпечення динамічної трансформації об' єкту дослі­дження в обраному напрямі суспільного руху);

— ретроспективна функція (шляхом екстраполяції історично­го досвіду соціально-економічного розвитку дозволяє визначати релевантність функціонування сучасного господарського меха­нізму);

— мобілізаційна функція (за умов суспільної підтримки віді­грає стимулюючу роль у процесі реалізації певної національної економічної моделі та дозволяє мобілізувати необхідні ресурси);інтеграційна (забезпечує входження країни у систему між­народних економічних відносин, реалізацію національних еконо­мічних інтересів та забезпечення міжнародної конкурентоспро­можності);

адаптивна (забезпечує функціонування інституту присто­сування ендогенних та екзогенних чинників національного еко­номічного розвитку).

Через функції моделей можна також виразити універсальні ознаки досліджуваного об' єкту (моделі), які відображають дію закономірностей економічного розвитку та зумовлюють транс­формацію ключових компонент національної економіки відпо­відно до поставленої мети.

На рівні загальних ознак класифікація моделей передбачає ви­окремлення їх певних сутнісних характеристик. Так, залежно від мети створення моделі автор вирізняє моделі активного типу (спрямовані на зміну існуючих параметрів системи) та пасивного типу (метою моделі не є вплив на стан та динаміку руху систе­ми). Залежно від характеру ініційованих змін вирізняють еволю­ційні та революційні моделі. Значну методологічну допомогу у дослідженні національних економічних моделей може надати визначення синергетичних моделей, у яких спостерігається нала­годжена взаємодія та взаємозамінність інститутів, що у випадку раптових змін у ключових компонентах моделі передбачає наяв­ність компенсаційних механізмів розвитку. У несинергетичних моделях (у випадку змін у системі) функціонування об' єкту за заданими параметрами стає неможливим. Залежно від рівня вза­ємодії із зовнішнім середовищем вирізняють відкриті та закриті моделі.

У науковій літературі визначені чіткі критерії щодо вхідної інформації для формування моделі, проте в умовах глобалізації економічних відносин та інформаційної відкритості світу доціль­ним є використання таких показників та характеристик, які доз­воляють визначити рівень розвитку країни та позиціонувати її у глобальному конкурентному просторі. Таким чином, відбува­ються зміни у методології збору та аналізу інформації, запрова­джуються композитні показники на кшталт індексу міжнародної конкурентоспроможності, індексу свободи, індексу людського розвитку тощо. Найбільш вірно виражає сутність даної тенденції запроваджений О. Г. Білорусом термін економічне конкуренто­спроможне зростання, адже міжнародна конкурентоспромож­ність стає основним мірилом ефективності функціонування наці­ональних економічних моделей.

Системні трансформації спостерігаються нині в усіх країнах світу. Традиційна статична система поділу країн на розвинуті, такі, що розвиваються, та перехідні вже втратила своє методо­логічне та практичне значення, а перед економічною наукою по­ставлено завдання розроблення нових підходів до класифікації країн. Виконання цього завдання можливе лише за умов розроб­лення нової методології дослідження національних економік.

Найважливішим для розвитку такої методології є ідентифіка­ція як специфічних для кожної країни або групи країн ендогенних чинників, так і новітніх глобалізаційних детермінант розвитку.

Глобалізаційними передумовами трансформації національних економічних моделей на сучасному етапі є низка економічних суперечностей, які не можуть бути розв' язані за існуючих меха­нізмів та інститутів. По-перше, це суперечність, що виникла вна­слідок посилення дихотомії розвитку, а саме глобалізації, з одно­го боку, та економічного регіоналізму та націоналізму, з іншого боку. По-друге, збільшення кількості глобальних акторів, поява нових товарів, матеріалів призвели до формування нової конку­рентної структури світової економіки, що потребує запроваджен­ня нових методів конкуренції (змагання) у процесі перерозподілу ринків збуту. По-третє, невідповідність між темпами економічно­го зростання та ресурсними обмеженнями розвитку призвели до значного ряду кризових явищ у світовій економіці та у певних національних економіках (так, спостерігається підвищення цін на енергоносії на світових біржах, іпотечна криза у США). За ви­словом А. С. Гальчинського «нинішній «центр» сформувався з участі ресурсної бази «периферії» і без її подальшого викорис­тання забезпечити самодостатність власного розвитку не може» [10, с. 245]. По-четверте, слід відзначити розгортання суперечно­стей між вимогами щодо екологічності виробництва та рівнем використовуваних технологій (як приклад, нафтовидобувні ком­панії не поспішають вкладати кошти у розвиток альтернативних джерел енергії). Саме в межах національної економічної моделі визначаються такі ключові компоненти функціонування та роз­витку, як інститут власності, корпоративна система, ринкове са­морегулювання, механізми та методи державного регулювання економіки, рівень відкритості та характер зовнішньоекономічної політики, вимоги щодо екологічності виробництва, рівень соці­алізації економіки, інтелектуалізації, інноваційності, інформати­зації, суспільної відповідальності, безпечності тощо.

Національна економічна модель є фундаментальною методо­логічною базою для розроблення стратегії національного еконо­мічного розвитку, що конкретизується у програми дій уряду та забезпечує вжиття конкретних заходів економічної політики держави задля досягнення мети сучасного етапу суспільного роз­витку (рис. 1).

Глобалізаційними чинниками трансформації сучасних моде­лей економічного розвитку є об' єктивні економічні, соціальні, культурні, науково-технологічні, політичні процеси тощо. Станов­лення інформаційного суспільства; поширення у світовому мас­штабі демократії та інших інститутів громадянського суспільст­ва; посилення ролі та потужності впливу механізмів міжна­родного та наднаціонального регулювання на розвиток націо­нальних економік; інтернаціоналізація науково-технологічного прогресу здійснюють значний вплив на формування національ­них економік, який потребує окремого дослідження. Метою су­часних наукових дискусій має бути не визначення позитивних та негативних наслідків впливу окремих аспектів глобалізації на на­ціональні економіки, а розроблення та впровадження механізмів взаємодії глобалізаційних детермінант та ключових компонент національних економічних моделей.

Автор вважає, що визначення національної економічної моде­лі повинно системно охоплювати викладені вище положення й пропонує розглядати національну економічну модель як комплек­сну теоретико-методологічну систему, що відображає дію зако­номірностей певного (сучасного) етапу економічного розвитку держави та спроможна забезпечити високий рівень добробуту, безпечний самодостатній конкурентоспроможний розвиток шля­хом ефективної реалізації економічної політики на основі враху­вання ендогенних та глобалізаційних чинників розвитку.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В В Трофимова - Глобалізаційні аспекти методології дослідження сучасних національних економічних моделей