В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Отже, окресливши філософсько-методологічні основи дослідження саморегуляції соціального організму країни , які ми покладаємо в основу всієї концепції, можна зробити наступні висновки:

1.              Діалектика дає загальне уявлення про саморегуляцію соціального організму країни без наповнення цього поняття конкретним змістом. Це досягається за допомогою загальнонаукових підходів, які відтворюють різні сторони процесу та системи саморегуляції, визначають їх функції, механізми дії, форми та типи . На сучасному етапі розвитку арсеналу наукового пізнання необхідно залучити до нашого інструментарію і синергетику, яка збагачує діалектичні настанови .

2.              Явище саморегуляції має два напрямки вивчення. З одного боку, саморегуляція є сукупністю впорядкованих відносно один одного в просторі та циклізованих у часі процесів стихійної або свідомої локалізації змін соціальної системи , що відтворюють здатність системи до еволюції у результаті дії зовнішніх та внутрішніх впливів. Вона виконує функцію збереження суспільства як соціальної системи .

З другого боку, саморегуляція виступає системою, цілісність якої забезпечується сукупністю зв' язків і відносин між групами елементів , об' єднаних розгорнутими в просторі і часі структурами . Система саморегуляції входить у більшу - соціальну систему (соціальний організм країни ), в якій саме завдяки системі саморегуляції здійснюється підтримання стабільного функціонування, взаємодія з навколишнім середовищем та розвиток у просторі та часі .

3.              Система саморегуляції функціонує на основі обміну інформацією, тобто на основі відомостей , певних даних про особливості регульованої системи , її зміни , що виникають у відповідь на вплив регулюючої системи й виступають у вигляді сигналів тих чи інших матеріальних процесів, складаючи їх зміст.

Система саморегуляції координує дії соціального організму країни , який у стані біфуркації, тобто у стані вибору можливих   шляхів   свого   подальшого   розвитку,   може принайменших відхиленнях (флуктуаціях) змінити цей розвиток.

5.              Механізми дії системи саморегуляції визначаються двома її підсистемами - регулюючою та регульованою, при взаємодії яких утворюються форми , притаманні відповідному типу суспільства. В ретроспективі такі форми виступають як історичні форми саморегуляції соціального процесу.

6.              На складання певних історичних форм саморегуляції впливають наступні детермінанти : по-перше, природні та географічні умови , що формують певні господарсько-культурні типи ; по-друге, соціальне навколишнє середовище, що в поєднанні з першою детермінантою впливає на формування внутрішньої структури історичної форми ; по-третє, ментальність як специфічний стиль світосприйняття, що закріплює у формах мислення процес спільного проживання людей в єдиних природно-географічних та соціокультурних умовах; по-четверте, попередні утворення, що існували або існують у межах історичної форми і визначають свій вплив на нову форму через "залишки " елементів , зв'язків та структури .

 

 

Література до розділу

1.       Акоф  Р. Л.   Системы,  организации и междисциплинарные исследования // Исследования по общей теории систем. - М. : Прогресс, 1969. - С. 147-149.

2.       Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л. : Изд-во Лен. ун-та, 1968. -339 с.

3.       Аршинов    В. И.,    Буданов    В. Г.    Синергетика:    эволюционный аспект // Самоорганизация и наука: опыт философского осмысления. - М. : Арго,

1994. - С. 229-242.

4.       Ахромеева   Т. С.,   Курдюмов   С. П.,   Малинецкий  Г. Г.,   Самарский  А. А. Нестационарные структуры и диффузионный хаос. - М. : Наука, 1992. - 544 с.

5.       Берталанфи Л.   Общая  теория  систем -  обзор  проблем  и результатов // Системные исследования. Ежегодник 1969 г. - М. : Наука, 1969. - С. 30-54.

6.       Бех В. П. Генезис соціального організму країни : монографія. 2-е вид. доп. -Запоріжжя : Просвіта, 2000. - 288 с.

7.       Богданов А. А. Всеобщая организационная наука. Тектология : в 2 томах. - М. : Экономика, 1989. - Т. 1. - 304 с.

8.     Боголюбова Е. В. Культура и общество. - М. : Изд-во МГУ, 1978. - 232 с.

9.     Вернадский В. И. Начало и вечность жизни. - М. : Сов. Россия, 1989. - 703 с.

10.   Вернадский  В. И.   Научное  мировоззрение  // На  переломе. Философские дискуссии 20-х годов: философия и мировоззрение. - М. : Политиздат, 1990. -

С. 180-203.

11.  Гегель Г. Соч. - Т. ІХ. Лекции по истории философии. Книга первая. - Л. : Партиздат, 1932. - 313 с.Гегель Г. В. Ф. Наука логики : в 3 т. - М. : Мысль, 1971. - Т. 2 : Учение о сущности. - 248 с.

12.  Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук : в 3 т. - М. : Мысль, 1974. -Т. 1: Наука логики. - 452 с.

13.  Гегель Г. Энциклопедия философских наук. - М. : Мысль. - 1977. - Т. 3. -

471 с.

15.  Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К. :

Лыбидь, 1990. - 152 с.

16.  Додонов Р. А. Теория ментальности: учение о детерминантах мыслительных автоматизмов. - Запорожье : РА "Тандем-У", 1999. - 264 с.

17.  Древние цивилизации / С. С. Аверинцев, В. П. Алексеев, В. Г. Ардзинба и др. ; под общ. ред. Г. М. Бонгард-Левина. - М. : Мысль, 1989. - 479 с.: ил.

18.  Духовное производство: социально-философский аспект проблемы духовной деятельности. - М. : Наука, 1981. - 352 с.

19.  Енгельс Ф. Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії // К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори ; пер. з 2-го рос. видання. - К. : Політвидав України, 1964. -Т. 21. - С. 257-302.

20.  Енгельс Ф. В. Боргіусу // К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори : пер. з другого рос. видання. - К. : Політвидав України, 1968. - Т. 39. - С. 165-168.

21.  Ильин И. А. Собрание починений : в 10 т. - М. : Русская книга, 1993. - Т. 2. -Кн. 1. - 386 с.

22.  Коммунистическая партия и научное управление. - К. : Изд-во политической литературы Украины, 1984. - 364 с.

23.  Крапивенский С. Э. Социальная философия : учебник для гуманит.-соц. специальностей высших учебных заведений. - 3-е изд., испр. и доп. -Волгоград : Комитет по печати, 1996. - 352 с.

24.  Крапивенский С. Э. Социокультурная детерминанта исторического процесса // Общественные  науки и современность. - М. :  Наука,   1997. - № 4. -

С. 134-142.

25.  Крохмаль Н. В. Історичні форми саморегуляції соціальних систем. -Запоріжжя : Просвіта, 2004. - 144 с.

26.  Курдюмов С. П., Князева Е. Н. Синергетическое видение мира: режимы с обострением // Самоорганизация и наука: опыт философского осмысления. -М. : Арго, 1994. - С. 162-186.

27.  Ленин В. И. Экономическое содержание народничества и критика его в книге Струве / Ленин В. И. Полн. собр. соч. - Т. 1. - С. 347-534.

28.  Ленін В. І. Про політичну лінію // В. І. Ленін. Повне зібрання творів : пер. з 5-го рос. видання. - К. : Політвидав України, 1972. - Т. 22. - С. 94-100.

29.  Ленин В. И. Философские тетради / Ленин В. И. Полн. собр. соч. - Т. 29. -

784 с.

30.  Лесков Л. В. Семантическая Вселенная // Вестник Московского Университета. Серия 7. Философия. - 1994. - № 2. - С.3-18.

31.   Лутай В. С. Основной вопрос современной философии: роль синергетической парадигмы в решении острейших проблем ХХІ века. - К. : Издатель -ПАРАПАН, 2004. - 215 с.Лутай В. С. Філософія сучасної освіти : навч. посібник. - К. : Магістр-S, 1996. - 256 с.

32.   Мамардашвили М. К. К вопросу о материалистической схеме анализа сознания: (По работам К. Маркса) // Социальная природа познания: Материалы к Всесоюз. симп. 10-12 окт. 1973. - М., 1973. - Вып. 1. - С. 25-36.

33.   Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. Критика новейшей немецкой философии в лице ее представителей Феербаха, Б. Бауэра и Штирнера и немецкого социализма в лице его различных пророков // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 3. - С. 7-544.

34.   Маркс К., Энгельс Ф. Процесс производства капитала. - Кн.1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 23. - С. 43-900.

35.   Моисеев Н. Н. Алгоритмы развития. - М. : Наука, 1987. - 307 с.

36.   Налимов В. В., Дрогалина Ж. А. Реальность нереального. - М. : Издательство "МИР ИДЕЙ", АО АКРОН, 1995. - 432 с.

37.   Нестеренко Г. О. Особистість у нелінійному суспільстві : монографія. -Запоріжжя : Просвіта, 2004. - 140 с.

38.   Нестеренко Г. О. Українська політична нація: самоорганізаційні засади становлення : монографія. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. -

360 с.

40.   Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. докт. филол. наук, проф. Н. Ю. Шведовой. - 14-е изд., стереотип. - М. : Русский язык, 1983. - 816 с.

41.   Рассел Б. Почему я не христианин. - М. : Политиздат, 1987. - 333 с.

42.   Самарский А. А., Галактионов В. А., Курдюмов С. П., Михайлов А. П. Режимы с обострением в задачах квазилинейных параболических уравнений. - М. : Наука, 1987. - 470 с.

43.   Сафронов И. А. Человек и Вселенная: философско-методологический аспект : автореф. дис. ... д-ра филос. наук в форме научного доклада / Санкт-Петербург : Издательство Санкт-Петербургского университета экономики и финансов, 1994. - 60 с.

44.   Сетров Н. М. Основы функциональной теории организации. Философский очерк. - Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1972. - 164 с.

45.   Словарь иностранных слов. - 12-е изд., стереотип. - М. : Русс. яз., 1985. - 607 с.

46.   Современная западная соціологія : словарь. - М. : Политиздат, 1990. - 432 с.

47.   Таран В. О. Ідеологія перехідного суспільства: (соціально-філософський аналіз ідеологічного процесу в пострадянській Україні) : монографія. - Запоріжжя : ЗЮІ МВС України, 2000. - 215 с.

48.   Философская энциклопедия : в 5-ти т. - Т. 4 : Наука логики - Сигети / Ин-т философии АН СССР ; гд. ред. Ф. В. Константинов. - М. : Советская энциклопедия, 1967. - 592 с.

49.   Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. - 2-ге вид., перероб. і доп. -К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800 с.

50.   Философский энциклопедический словарь / Под ред. С. С. Аверинцева, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичева и др. - 2-е изд. - М. : Сов. энциклопедия, 1989. - 815 с.

51.   Франкл В. Человек в поисках смысла : сборник ; пер. с англ. и нем. - М. :

Прогресс, 1990. - 368 с.\

52.   Циолковский К. Э. Грезы о Земле и небе. - Тула : Приокское кн. Изд-во, 1986. -

447 с.

53.   Чинакова Л. И. Социальный детерминизм: проблема движущих сил развития общества. - М. : Политиздат, 1985. - 159 с.

54.   Шмаков В. Закон синархии и учение о двойственной иерархии монад и множеств. - К. : София, Ltd, 1994. - 320 с.

55.   Шмальгаузен И. И. Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. Избранные труды. - М. : Наука, 1982. - 383 с.

56.   Штомпка П. Социология социальных изменений : пер. с англ. / под ред. В. А. Ядова. - М. : АСПЕКТ ПРЕСС, 1996. - 416 с.

57.   Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки. - М. : Наука, 1978. - 392 с.

ЯнковМ. Материя и информация. - М. : Прогресс, 1979. - 334 с.Генезис системи саморегуляції у соціальному організмі країни


3.1.  Походження явища саморегуляції соціального організму країни

Поняття "саморегуляція соціального організму країни" є вже не новим у науці, хоча ще й досі не сталим. Роботи останніх років свідчать про спроби систематичного аналізу цього явища, проте саме явище саморегуляції соціального організму країни потребує детальнішого уточнення, що пов'язане з аналізом складових цього поняття. Оскільки складовими є дві окремі компоненти -саморегуляція та соціальний організм країни , то виникає необхідність у їх окремому розгляді .

За своїм походженням соціальний організм є безперестанно плинний енергетичний потік, породжений людиною. Це інтегративне силове поле етносу. Виявляється, що для інтелігібельної матерії, тобто такої, що сприймається на рецептивному рівні , рух є така ж атрибутивна якість, як масивність для сенсибельної (лат. sensus) матерії, тобто здатна бути сприйнятою звичайними почуттями .

Інтелігібельний організм виник у процесі надорганічного, хоча і спонтанного за характером перебігу, органічного синтезу фізичного і духовного засад людини - цього суб'єктивного і кінечного образу об'єктивного і нескінченого універсуму. Особливість життя взагалі полягає в тому, що воно є. А що таке дійсна життєвість? Не що інше, як цілісний організм. Таким чином, реальність соціального життя полягає в тому, що воно являє


РОЗДІЛ 3собою цілісний соціальний організм1.

Завдяки цьому соціальний світ стає певною підставою, і сама певність (визначеність) двояка: вона, по-перше, певність змісту і, по-друге, певність форми. Перша певність соціального змісту, який притаманний підставі , - це є соціальне життя, взяте як сукупність всіх видів діяльності або суспільних відносин. Друга певність соціальної підстави - бути взагалі зовнішньою змісту, який байдужий до цього відношення, - є соціальний організм .

При цьому ми не шукали аналогів між біологічними , фізичними і соціальними організмами , а виходимо з того, що будь-яка жива речовина має організмений устрій. Соціальна ж форма, що притаманна розумній живій речовині , тут не є винятком . Таким чином , ноосфера В . Вернадського існує у формі системи соціальних організмів .

У ході спеціального гносеологічного аналізу виявляється, що зміст соціального світу, який розглядається як органічна єдність інтелігібельної матерії і соціальної форми , розщеплюється на дві частини : потенційний соціальний світ, прихований в структурі людського організму, з якої він і виступає як з своєї підстави; і зреалізований соціальний світ - соціум , який виник на підставі самостійного функціонування колективної інтелектуальної енергії, відторгнутої учасниками загального життєвого процесу в зовнішнє середовище.

Потенційний соціальний світ в структурі людської особистості , тобто в -собі -бутті явлений сутнісними силами , які можна розглядати як суб'єктивну форму суспільних відносин (особистість). Водночас реалізований, вироблений людьми соціальний світ виступає як засноване або як об'єктивна форма суспільних відносин (суспільство).

1 Гегель Г. Энциклопедия философских наук. - М. : Мысль, 1975. - Т. 2. - 561 с.


Взаємоперехід між ними , як між суб'єктивним інгредієнтом і об'єктивним інгредієнтом органічного цілого, забезпечується завдяки функціонуванню знання як специфічної форми духовної складової Всесвіту - інформації. Наявність знання в структурі людини фіксується особливими її якостями , відомими як інтелігентність, а їхня присутність в структурі суспільства, можна припустити , фіксується особливою якістю сил слабкої взаємодії -мислячим ефіром (егрегором ). Злиття інтелігентності окремої людини з інтелігентністю колективної особистості , або егрегором(мислячим ефіром ), є нова якість, яку й можна називати розумом.

Звідси стає очевидним , що в людині , як підставі соціального життя взагалі, є наступне: по-перше, той або інший соціальний зміст, який необхідно розглядати з двох сторін : оскільки він покладений як підстава (потенційний соціальний світ) і оскільки він становить підставу (соціальний світ, що реалізувався). Самий зміст байдужий до цієї форми ; в обох випадках він є лише визначення. По-друге, сама підстава (потенційний соціальний світ) є такою ж мірою моментом форми , як і засноване ним (зреалізований соціальний світ); це їхня формальна тотожність. Це одна і та сама субстанція, що перебуває у двох різних формах, і отже, приречена на взаємодію з самою собою. Оцю їхню взаємодію ми й спостерігаємо як соціальне життя.

При цьому цілком байдуже, яке з цих двох визначень роблять першим , тобто байдуже, переходити чи від одного як заснованого до іншого як його підставі або ж від одного як підстави до іншого як заснованого. Засноване (зреалізований соціальний світ), розглянуте окремо, є зняття самого себе; завдяки цьому воно й постає, з одного боку, заснованим , а з другого - як покладання підстави (потенційного соціального світу). Той самий рух є підстава (потенційний соціальний світ) як така; він перетворює себе в засноване (зреалізований соціальний світ) і завдяки цьому стає підставою дечого, тобто воно є в цьому русі і як засноване, і як те, що тільки тепер наявне як підстава. Підставою того, що саме є підставою, слугує засноване, і , навпаки , тим самим підстава виявляється чимось заснованим .

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни