В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

2 Антоненко В. Г. Відповідальність соціальна // Соціальна філософія : короткий енциклопедичний словник / заг. ред. і уклад. : В. П. Андрущенко, М. І. Горлач. - Київ-Харків : ВМП "Рубікон", 1997. - С. 81-82.


Передусім , варто зазначити , що суспільство існує як сукупність суспільних зв' язків і відносин на основі певного способу виробництва у вигляді активної взаємодії людей , які мають волю і свідомість. Відносини і зв' язки , що виникають внаслідок суспільного розподілу праці і розвиваються разом з нею, створюють на об' єктивній основі умови взаємної залежності людей , внаслідок чого дії кожної людини набувають суспільнозначущого характеру. Загалом під соціальною відповідальністю мають на увазі міру відповідності дій соціальних суб' єктів (особистості , соціальної групи , держави ) взаємним вимогам , ідеалам , діючим нормам , спільним інтересам 2.Отже, влада - це суспільні відносини , що виражаються в здатності сторони , яка переважає, - суб' єкта - підпорядкувати іншу сторону - об' єкт - для забезпечення досягнення певних цілей на основі соціальної відповідальності. Цілком очевидно, що приведене вище формулювання поняття влади громіздке і потребує певного корегування. На наш погляд, у понятті влади доцільно прямо не вказувати на те, що влада - це суспільні відносини : цілком достатньою буде вказівка на здатність суб' єкта (однієї сторони суспільних відносин ) підпорядкувати об' єкт (іншу сторону суспільних відносин ), що й буде свідчити про владу як соціальні відносини .

Починаючи формулювання поняття влади з вказівки на здатність суб' єкта підпорядкувати об' єкт, ми тим самим відносимо це поняття до класу диспозиційних, що визначаються в термінах здатності, можливості . Це, по-перше, відповідає тенденціям в осмисленні владного буття, а, по-друге, узгоджується з семантичною сферою "влади ", тобто з її значенням як "здатності , права і можливості розпоряджатися будь-ким "1 або як "права та можливості розпоряджатися, керувати ким -небудь"2. Крім цього, вважаємо, що у формулюванні поняття влади не потрібно особливо акцентувати увагу на суб' єкті як на стороні соціальних відносин, яка переважає, оскільки сам термін "суб' єкт" має на увазі активно діючу сторону відносин , що переважає, і , відповідно, термін "об' єкт" передбачає сторону відносин , на яку спрямована активність суб'єкта. У горизонті громадянського суспільства формуються, наприклад, "суб' єкт-суб' єктні " відносини між приватними особами , оскільки ніхто з них не володіє правами на владу.

1           Халипов В. Ф. Власть: Кратологический словарь. - М. : Республика, 1997. -431 с.

2           Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / укладачі : В. Яременко, О. Сліпушко. - К. : Ви-во "Аконіт", 1998. - Т. 1. - 910 с. ; Словник української мови : у 11 т. - К. : Наукова думка, 1970. - Т. 1. -

799 с.


З урахуванням вищесказаного ми пропонуємо визначити поняття влади у такому вигляді : влада - це філософська і політологічна категорія, що означає здатність суб' єкта підпорядкувати у вертикальному вимірі об'єкт або суб' єкт-суб' єктні відносини у горизонтальному вимірі для забезпечення досягнення певних цілей на основі соціальної відповідальності . Явища влади - це різноманітні події, випадки, факти і все те, що має місце у суспільно-політичному житті , в реальності , у чомувиявляється, позначається сутність та зміст влади . При цьому потрібно мати на увазі , що в конкретний історичний період розкривається не вся сутність влади . З плином часу відкриваються все нові і нові грані і ракурси сутності влади , породжуючи багатство виявів і форм як у соціальному світі , так і в його теоретичних моделях.

Визначивши сутність, зміст та атрибутивні властивості влади , необхідно визначити і її види . Вивчати їх можна завдяки евристичному потенціалу категорії "особливого", яка "є загальним стосовно одиничного й одиничним стосовно загального"1.

У кратологічній літературі зустрічається безліч варіантів класифікації видів влади. За визначенням В. Халіпова, перелік влади за типами , видами , родами , формами , різновидами становить більш ніж 150 найменувань. Основою такої класифікації найчастіше є:

сфера здійснення влади (влада економічна, соціальна, політична, духовно-ідеологічна тощо);

-     формаційний тип суспільних відносин (влада рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична тощо);

-     специфіка суб' єкта і об' єкта влади (влада індивідуальна і колективна, державна, міждержавна і недержавна тощо);

-     мотиви і джерела підпорядкування об' єкта влади її суб' єкту (примушення, спонукання, переконання тощо).

1           Воловик В. І. Вступ до філософії : навчальний посібник. - Запоріжжя : Просвіта, 2001. - 160 с.

2 Кейзеров Н. М. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорий. - М. : Юрид. лит., 1973. - 264 с. ; Ким А. И. Общественная власть как разновидность социальной власти // Проблемы советского государства и права. - Иркутск, 1975. - Вып. 8. - С. 3-11; Кравченко И. И. Средний ("мезо") уровень политической и неполитической власти // Власть: философско-политические аспекты / АН СССР. Ин-т философии ; отв. ред. В. В. Мшвениерадзе. - М. : Ин-т философии АН СССР, 1989. - С. 6-25; Ледяева О. М. Власть как предмет социально-философского анализа : автореф. дис. ... канд. филос. наук : 09.00.01 / Иван. госуд. ун-т. - Иваново, 1989. - 19 с. ; Макаров Б. М. Понятие общественной власти и её системы // Вестник МГУ. Серия 12. Право. - 1971. - № 1. - С. 43-52.;Усачёв В. Л. Социальная власть (понятие и разновидности) // Вестник Московского ун-та. Серия 12. Право. - 1976. - № 6. - С. 67-74.


Радянські дослідники в своїх роботах найбільшу увагу приділяли класифікаціям першого і другого типів, оскільки осмислювали владу в широкому суспільно-політичному масштабі2. Закордонні дослідники у своїх роботах навпаки віддавали перевагу класифікаціям третього і четвертого типів, оскільки    розглядали    владні    відносини    переважно наіндивідуальному рівні1. Ми вважаємо, що відмінності між класифікаціями видів влади зумовлюються, з одного боку, розходженнями в концептуальному баченні проблеми влади , наявністю різноманітних концепцій цього явища, а з другого -вибором основ класифікації. Так, деякі дослідники (Х. Лассуелл, В . Халіпов та ін.) прагнуть максимально повно відобразити весь нюанс владних відносин; і їх класифікації характеризуються значним числом позицій2. Інші (М. Кейзеров, Д. Ронг та ін.) цілком правомірно фіксують тільки найбільш загальні відмінності цих відносин і виділяють у своїх класифікаціях відносно небагато видів влади3.

Пропонуючи свій варіант класифікації видів влади, ми врахували два принципових моменти .

По-перше, класифікація повинна ґрунтуватися на поданій тут концепції влади , а по-друге, відображати найбільш істотні відмінності між основними видами владних відносин у вимірі взаємодії держави і громадянського суспільства завдяки опосередковуючій функції інституту влади . У своїй роботі ми виділяємо владу у вимірі її приналежності , а це означає, що надалі будемо оперувати щонайменше чотирма класифікаціями видів влади . По-перше, класифікацією , що розроблена на основі критерію приналежності влади до носія влади. На цій підставі існує три види влади: недержавна (оскільки громадянське суспільство - це, передусім , те, що знаходиться поза державою), державна і наддержавна (міждержавна). При цьому вплив негромадянського суспільства, а також кримінального світу і тіньової економіки на формування громадянського суспільства ми свідомо обмежуємо.

1 De Crespigny A. Power and Its Forms // Political Studies. - 1968. - Vol. 16. - № 2. - P. 192-205; French J. R. P. Jr., Raven B. The Bases of Social Power // Studies in Social Power / ed. by D. Cartwright. - Ann Arbor: University of Michigan, Institute for Social Research, 1959. - P. 150-167; Goldman A.I. Toward a Theory of Social Power // Philosophical Studies. - 1972. - Vol. 23, № 4. - P. 221-268; Lasswell H. D., Kaplan A. K. Power and Society. - New Haven : Yale University Press, 1950. - 120 p.; Wrong D. H. Power: Its Forms, Bases, and Uses. With a New Preface. - Oxford : Basil Blackwell, 1988. - 237 р.

2 Халипов В. Ф. Кратология как система наук о власти. - М. : Республика, 1999. - 303 с. ; Lasswell H. D., Kaplan A. K. Power and Society. - New Haven : Yale University Press, 1950. - 120 p.

3 Кейзеров Н. М. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорий. - М. : Юрид. лит., 1973. - 264 с. ; Ледяев В. Г. Формы власти: типологический анализ // Политические исследования. - 2000. - № 2. - С. 6­18; Wrong D. H. Power: Its Forms, Bases, and Uses. With a New Preface. - Oxford : Basil Blackwell, 1988. -

237 р.


По-друге, нас будуть цікавити ті види влади , що утворюють простір соціального організму країни , оскільки громадянське суспільство і держава діють у межах цілого. Зрозуміло, що йдеться  про класифікацію влади за головними сферамисуспільства - економічна, соціальна, політична (державна, міждержавна) та ідеологічна (духовна) - оскільки родове життя людей відбувається поза державою і топологічно розташоване саме у цій площині 1.

По-третє, доцільним є класифікація влади за ознакою її носія, а саме особистості , оскільки громадянське суспільство -це царина приватного інтересу і колективного, що простягається аж до корпоративного, з одного боку, і суспільного - з другого. Останнє теж важливо, оскільки соціальний організм країни визначається як суперечність між суспільством і особистістю.

По-четверте, оскільки громадянське суспільство і держава розташовані на різних рівнях територіально-адміністративного устрою країни, то позитивною буде й її класифікація за масштабом функціонування і впливу в соціальній системі (мікровлада, мезовлада, макровлада і мегавлада).

1 Дементьев В. В. Власть: экономический анализ. Основы економической теории власти : монография. -Донецк : Каштан, 2003. - 200 с.


Доцільно зазначити , що з еволюцією суспільства відбувається становлення та розвиток й інших неосновних видів влади , зокрема тих, які характеризуються, передусім , впливом на особистість людини, її внутрішній світ, духовність окремих людей та їх груп . Так, з виникненням такого осередку (мікросоціальної системи ) суспільства, як сім ' я, відбувається становлення сімейної (батьківської) влади. У різні часи і у різних народів цей вид влади мав свою специфіку, свої неповторні риси , але майже завжди його роль зводилася здебільшого до становлення, формування особистості людини , її внутрішнього світу. При цьому особливість сімейної влади полягає в тому, що вона виконує свою роль переважно на буденному, життєвому рівні , спираючись переважно на матеріальні засоби впливу (примушення, безпосередня фізична сила тощо) на становлення і формування особистості кожного члена сім ' ї, його внутрішнього світу. Крім цього, у соціально неоднорідному суспільстві поступово формується і такий вид влади, як духовна (релігійна) влада, роль якої загалом зводиться до становлення, розвитку особистості людини , її внутрішнього світу і духовності малих і великих соціальних груп . При цьому духовна влада здійснює свою функціональну роль шляхом застосування релігійної форми світогляду,    специфічної    сторони    людської    ментальності ,пов'язаної з духовною сутністю людини, спираючись здебільшого на духовні засоби впливу (релігійні норми , ідеї тощо) на становлення, розвиток особистості людини , її внутрішнього світу, духовності малих і великих груп людей .

Якщо сімейна влада здійснюється в суспільстві на мікрорівні і впливає, передусім , на особистість члена сім ' ї, його внутрішній світ, то духовна влада реалізується, як правило, на всіх чотирьох основних рівнях суспільної системи (мікрорівні , мезорівні , макрорівні , мегарівні ) і впливає як на особистість людини , її внутрішній світ, так і на духовність малих і великих соціальних груп загалом . У своєму розвитку духовна влада проходить ряд стадій , еволюціонуючи від найпростіших форм , пов' язаних з тими або іншими релігійними течіями , до глобальних форм , вписаних у духовний світ усього людства.

Таким чином , влада як явище соціальне, яке породжене в надрах людської цивілізації і змінюється, розвивається разом з останньою , утворює різні види владних відносин. При цьому спостерігається закономірність, суть якої полягає у тому, що розширення діапазону життя супроводжується значним збільшенням різновидів влади .

Охарактеризувавши види влади , що нерозривно пов' язані з її сутністю та змістом , перейдемо до аналізу форм існування влади .

Серед найбільш важливих форм існування влади, можна виділити автократію, демократію, технократію, ноократію, охлократію, бюрократизм .

1  Власть : кратологический словарь. - М. : Республика, 1997. - С. 14.

2  Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / ред. кол. : Губерський Л. В. (керівник) [та ін.] ; авт.-упоряд. : Андрущенко В. П. (керівник) [та ін.]. - К. : Знання України, 2002. - С. 13.


Згідно із сучасними словниками термін автократія (від грец. аіїокгаівіа - самодержавство, самовладдя) - форма влади, система правління, за якою одній особі належить необмежена верховна влада, що часто призводить до зловживань нею, тому ця форма влади практично не сумісна з демократичним устроєм держави1. Близьким за змістом до цієї форми влади є авторитаризм (від лат. autoritas - влада, вплив) - політична концепція і політична практика, в основу яких покладено зосередження монопольної або необмеженої влади в руках однієї особи або групи осіб, а також його виправдання; політичний режим , встановлений або нав' язаний такою формою влади , що занижує або виключає роль представницьких органів влади . У політології поняття "авторитаризм " розглядається як явище, протилежне демократії2.Для аналізу ролі і місця влади у саморозгортанні громадянського суспільства особливе значення має така форма влади , як демократія. За визначенням демократія (від грец. demos - народ і kratos - влада) - форма держави і державного правління, що базується на визнанні народу як джерела влади , його права брати участь у державних справах, на забезпеченні громадянських прав і свобод. Демократична влада - це механізм реальної здатності більшості соціуму (народу) здійснювати свою волю за допомогою держави або безпосередньо (через референдуми , опитування та ін.) впливати на політичне, економічне і духовне життя суспільства1.

При аналізі алгоритму саморозгортання громадянського суспільства іншою крайністю у порівнянні з авторитаризмом є охлократія, яка означає "тимчасове або більш-менш тривале домінування у політичному житті суспільства натовпу, юрби , маси; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими"2.

Аналізуючи стан українського суспільства та інших країн кінця ХХ - початку ХХІ ст., неможливо обійтися без визначення змісту поняття "технократія", оскільки воно суттєво присутнє у суспільному житті , а відтак накладає свою специфіку на родове життя людей. Цей термін означає владу технічних фахівців (технократів), а також ідейно-теоретичне обґрунтування цієї влади , тип політичного режиму, в якому технократи посідають домінуюче становище3. Ще однією формою влади є олігархія, що знаменує собою політичне і економічне панування, правління невеликої групи людей, а також саму правлячу еліту4. Помаранчева революція в Україні була спрямована саме на обмеження влади олігархії.

1 Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / ред. кол. : Губерський Л. В. (керівник) [та ін.] ; авт.-упоряд. : Андрущенко В. П. (керівник) [та ін.]. - К. : Знання України, 2002. - С. 180.

2 Там само. - С. 406.

3 Філософія політики : короткий енциклопедичний словник / ред. кол. : Губерський Л. В. (керівник) [та ін.] ; авт.-упоряд. : Андрущенко В. П. (керівник) [та ін.]. - К. : Знання України, 2002. - С. 560.

4 Там само. - С. 401.


Однією із спотворених форм влади є бюрократія. Цей термін походить від франц. bureau - бюро, канцелярія та від грец. kratos - сила, влада і означає деформований стиль управління, що характеризується такими рисами : 1) відрив управлінських органів від інтересів керованих, перетворення людей , зайнятих управлінням ,  у  привілейований  прошарок суспільства, якийвивищується над людьми ; 2) перетворення управлінського органу із засобу у самоціль, коли об' єкт, яким управляють, стає засобом для здійснення мети того, хто управляє; 3) заміна основної мети управлінської діяльності другорядними ; 4) переважання формальної сторони управлінської діяльності над змістовною, творчою та ін.1 При цьому варто звернути увагу на те, що бюрократизм завжди асоціюється з негативним , а бюрократію розуміють як специфічну організацію суспільства і завжди аналізують з позицій наявності в ній позитивних властивостей .

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни