В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Через два роки зі схожою ініціативою виступив міністр закордонних справ Великобританії Ентоні Еден, результатом якої було підписання 23 жовтня 1954 року Договору про утворення Західноєвропейського Союзу (ЗЄС). Планувалося, що ця міжнародна організація займатиметься військовими справами , водночас не будучи пов' язаною з ЄСВС та з утвореним згодом Європейським Економічним Союзом.

Підсумовуючи деякі розглянуті вище історичні аспекти становлення Загальноєвропейського дому, можна зробити наступні висновки:

-   сучасний Європейський Союз є результатом майже столітніх інтеграційних процесів у Європі . Його основою виступають Європейські Спільноти , створені ще в 50-тих роках минулого сторіччя. У свою чергу, появі Спільнот у Європі сприяли історичні , культурні , соціальні , економічні та політичні чинники , які були тісно пов ' язані з Першою і Другою світовими війнами та ситуаціями, що складалися після їх закінчення;

до передумов виникнення євроінтеграційних процесів, що спричинили утворення в другій половині ХХ ст. Європейських Спільнот і Європейського Союзу, можна віднести тенденції до зміцнення  миру та  безпеки ,  потреби  взаєморозуміння міжєвропейськими країнами , передусім між Німеччиною та Францією, сподівання на економічний розвиток та добробут, прагнення реанімувати провідну економічну й політичну роль на міжнародній арені.

 

 

 

 

7.2.  Сучасний стан морфології системи саморегуляції Об'єднаної Європи

 

Після безпрецедентного збільшення кількості держав-членів Європейського Союзу у травні 2004 року до 25, а в січні 2007 року до 27 Євросоюз продовжує процес глибокої і всеохоплюючої трансформації. За словами Голови Європейської Комісії, в Об' єднаній Європі відбувається "започаткування періоду європейського відновлення". Звертаючись 26 січня 2005 року до Європейського Парламенту, він розкрив своє бачення стратегічних завдань Європейського Союзу на період до 2010 року, мета яких полягає у забезпеченні процвітання, солідарності та безпеки всіх європейців. Європейська Комісія вперше пропонує спільну програму стратегічних цілей у партнерстві з Європейським Парламентом і Радою Європейського Союзу, вважаючи важливим , щоб європейські інституції мали спільні пріоритети та з самого початку співпрацювали у напрямку виконання основних завдань Союзу1.

1 Consilium (Рада Європейського Співтовариства) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ue.eu.int.

і----------------------------------------------  479 -----------------------------------------------------------


Зміст звернення Голови Європейської Комісії містить кілька ключових тез, які стосуються не лише цілей та завдань Євросоюзу для забезпечення процвітання, солідарності та безпеки всіх європейців , але й спільної програми дій інституційного трикутника ЄС "Парламент - Рада - Комісія", який , як відомо, є своєрідним "двигуном " європейської інтеграції. Питанням визначення цілей - стратегічних, головних, допоміжних тощо - творці Європейського Союзу завжди надавали особливої ваги . Про це свідчать цілі , закріплені в засновницьких договорах спочатку Європейських Спільнот, а потім і Європейського Союзу. Тому їх вивчення є важливою передумовою розуміння складних і тривалих євроінтеграційних процесів та пов ' язаних з ними більш конкретних явищ як в минулому, так і у сучасний період.Не менш важливого значення європейські політики й законодавці надають такому конституційно-правовому інституту, як повноваження чи компетенції, за допомогою яких, після консенсусного розподілу за відповідною процедурою, визначаються і закріплюються на національному й наднаціональному рівнях сфери застосування тих чи інших прав та обов' язків держав-членів Європейського Союзу, їх інституцій , правові механізми реалізації конкретних галузевих політик тощо. Численні компетенції Європейського Союзу щодо найрізноманітніших питань економічної, соціальної, внутрішньо-та зовнішньобезпекової й інших сфер складають як у попередніх засновницьких договорах, так і в проекті Договору про запровадження Конституції для Європи 1 (далі - Договір про КЄ) певні види (або групи , категорії), класифікація на які полегшує їх сприйняття і практичне застосування. Тому вивчення цілей та компетенцій у їх взаємозв' язку та взаємодії є важливим як для розуміння суті європейської інтеграції, так і виявлення її особливостей.

У положеннях засновницьких договорів спочатку Європейських Спільнот, а потім і Європейського Союзу знайшли своє втілення головні чинники , що надають поступального руху процесові європейської інтеграції з кінця Другої світової війни . Одним із таких ключових чинників або головною рушійною силою було переконання, що лише об' єднання Європи може зупинити постійні війни на європейському континенті . Таке ж доленосне значення надається збереженню миру і теперішніми європейськими творцями , які в останньому акті конституційного характеру - проекті Договору про КЄ (частина 1 ст. 1-3) - також визначили основною метою Європейського Союзу поряд з іншими , не менш важливими цілями , підтримання миру, збереження своїх цінностей та підвищення добробуту народів Євросоюзу2.

1 Проект Договору про КЄ перебуває зараз на ратифікації державами - членами ЄС.

2 Treaty establishing a Constitution for Europe. - Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2005. - Р. 17.

3 Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учебн. пособ. - М. : ОАО НПО "Экономика", 2000. - С. 46-54. - (Энциклопедия управленческих знаний).


Якщо згадати відому концепцію "дерева цілей" у державному управлінні 3, то можна виявити , що своєрідне "дерево цілей " закладено і в Договорі про КЄ. Таке "дерево цілей " у Договорі про КЄ  має власну специфіку, яка полягає в тому,  що воновідображає не лише державне (чи європейське) управління, а всю палітру явищ і процесів у Європейському Союзі .

У попередніх засновницьких договорах (положення яких на сьогодні ще є чинними аж до набуття Договором про КЄ юридичної сили після його ратифікації) також містяться стратегічні цілі , якими цілком можна вважати положення преамбул, де замальовується історико-політичне значення, цільові настанови та спонукальні мотиви відповідного договору. Наприклад, до основних цільових настанов, закріплених у преамбулі Договору про ЄС, в узагальненому вигляді належать: подолання ліній поділів на європейському континенті , сповідування демократії, прав людини та принципів правової держави ; захист фундаментальних соціальних прав ; зміцнення солідарності між народами ; утвердження демократії та підвищення дієвості в роботі органів влади ; посилення процесів конвергенції національних економік країн -членів ЄС, створення стабільної єдиної грошової одиниці ; побудова спільного внутрішнього ринку; посилення згуртованості та охорона довкілля; сприяння економічному й соціальному прогресу з урахуванням тенденцій розвитку на далеку перспективу; запровадження спільного громадянства ЄС для мешканців країн-членів; здійснення СЗБП ; поетапна розробка спільної оборонної політики ; сприяння свободі пересування з одночасними гарантіями безпеки для громадян завдяки створенню простору, в якому панують свобода, безпека і право; створення, з огляду на тривалість та поступальність процесу європейської інтеграції, дедалі тіснішого союзу європейських народів, у якому рішення приймаються на основі принципу субсидіарності та за своїм характером максимально наближені до громадян 1.

1 Європейський Союз: консолідовані договори / пер. Ю. Петруся ; наук. ред. В. Муравйов. - К. : Вид-во "Port-Royal", 1999. - С. 139-137.


Ці досить загальні (або "преамбульні") за своїм змістом цілі Європейського Союзу конкретизуються в ст. 2 Договору про ЄС. Щодо них доцільно застосувати вищезгадану класифікацію, згідно з якою, крім стратегічної мети , можна визначити ще оперативні й тактичні цілі . Щоб зрозуміти їхню суть, варто уточнити, що стратегічні цілі "розгортаються" в оперативні , які фіксують великі блоки дій , спрямованих на досягнення перших, а оперативні - у тактичні , що визначають повсякденні та конкретні дії, спрямовані на досягнення перших і других цілей . Деколи стратегічні ціліназивають головними, а цілі, що дозволяють їх досягати, -забезпечуючими1. Закріплені більш конкретні за змістом цілі Євросоюзу у ст. 2 Договору про ЄС (після "преамбульних" або стратегічних цілей ) можна поділити на оперативні й тактичні . Зокрема, такі цілі , як сприяння економічному та соціальному прогресу, високому рівню зайнятості , а також забезпечення збалансованого та тривалого розвитку, що фіксують великі блоки дій , спрямованих на досягнення перших (стратегічних) цілей , слід віднести до оперативних цілей .

У вказаній вище статті закріплені й інші оперативні цілі: утвердження європейської ідентичності на міжнародному рівні шляхом провадження спільної політики з питань безпеки і зовнішніх справ та поетапної розробки спільної оборонної політики (тактичні цілі); посилення захисту прав та інтересів мешканців країн-членів через запровадження громадянства ЄС; збереження і подальший розвиток Союзу як простору, де панує свобода, безпека і право та гарантована свобода пересування громадян ; збереження спільних надбань та їх примноження (тактичні цілі ). Досягнення перерахованих цілей характеризується такими двома особливостями : по-перше, воно здійснюється з дотриманням передбаченої послідовності їх реалізації та принципу субсидіарності ; по-друге, цілі Європейського Союзу, названі в ст. 2 Договору про ЄС, не конкурують із цілями , визначеними в Договорі про Європейську спільноту вугілля і сталі , Договорі про Європейську економічну спільноту та в Договорі про Євроатом . Ще однією особливістю є те, що із цільових настанов Договору про ЄС не випливає жодних правових наслідків , оскільки Європейський Союз поки що не має правосуб'єктності. Тому цільові настанови Договору про ЄС мають швидше політичний та декларативний характер і не зобов' язують до певних дій . На противагу цьому навіть досить загальні за своїм характером цілі Європейської Спільноти , закріплені в трьох вищезгаданих засновницьких договорах у межах першої колони структурної побудови Європейського Союзу, мають обов ' язкову юридичну силу. Те саме стосується й визначень цілей та завдань, які виписані в окремих частинах, розділах, главах та параграфах цих договорів.

1 Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учебн. пособ. - М. : ОАО НПО "Экономика", 2000. - С. 50. - (Энциклопедия управленческих знаний).


Перелік цілей Спільноти постійно доповнювався під часінтеграційного процесу. Це відбувалося у межах послідовного процесу ревізії засновницьких договорів, що розпочався з середини 80-х рр. (Загальний Європейський акт, Маастрихтський, Амстердамський, Ніццький договори). Так, наприклад, у межах Амстердамського договору до Договору про Європейську Спільноту (далі - Договір про ЄСпт) було включено таку нову цільову настанову, як утвердження принципу рівності між чоловіками та жінками .

У ст. 2 Договору про ЄСпт вміщено перелік першочергових (стратегічних) цілей Спільноти : гармонійний , збалансований і стабільний розвиток економіки в межах Спільноти ; високий рівень зайнятості ; високий ступінь соціальної захищеності ; рівноправність чоловіка та жінки; постійне економічне зростання, що не веде до інфляції; високий рівень конкурентоспроможності та конвергенція економічного потенціалу; високий рівень охорони навколишнього середовища і якісне поліпшення екологічних параметрів довкілля; збільшення тривалості та покращення якості життя; сприяння економічній і соціальній згуртованості та солідарності між країнами-членами. У ст. 4 Договору про ЄСпт закріплені подальші (оперативні ) цілі Спільноти , що є дійсними для всіх держав-членів ЄС: цінова стабільність; підтримка економічної політики, яка ґрунтується на принципі відкритої ринкової економіки та вільної конкуренції.

Слід зазначити, що після ратифікації Договору про КЄ та зі вступом його в дію цілі Європейського Союзу втратять свій декларативний характер і матимуть обов' язкову юридичну силу, оскільки Союз стане суб'єктом права (ст. 1-7 Договору про КЄ)1. Якщо детальніше проаналізувати положення ст. 1-3 Договору про КЄ, то можна крім стратегічної мети виявити закріплені оперативні й тактичні цілі .

1 Treaty establishing a Constitution for Europe. - Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2005. - Р. 19.


До оперативних цілей належать такі , згідно з якими Євросоюз надає своїм громадянам простір свободи , безпеки й правосуддя без внутрішніх кордонів та єдиний ринок із вільною й неспотвореною конкуренцією (частина 2 ст. 1-3 Договору про КЄ); працює заради стабільного розвитку Європи на ґрунті збалансованого економічного зростання, конкурентоспроможної соціальної ринкової економіки , спрямованої на цілковиту зайнятість та соціальний поступ, з високим рівнем захисту тадедалі кращим станом довкілля; сприяє науковому та технічному прогресові (пункт 1 частини 3 ст. 1-3 Договору про КЄ); у відносинах з іншим світом Союз підтримує та поширює свої цінності та інтереси ; підтримує мир, безпеку та стабільний розвиток планети , солідарність та взаємне шанування народів, вільну справедливу торгівлю, викорінення злиденності та захист прав людини , зокрема прав дитини , а також суворе дотримання й розвиток міжнародного права, зокрема шанування принципів Статуту ООН (частина 4 ст. 1-3 Договору про КЄ).

До тактичних цілей можна зарахувати такі цілі , згідно з якими Євросоюз бореться проти соціального вилучення та дискримінації, підтримує соціальну справедливість та захист, рівноправність жінок і чоловіків, солідарність поколінь, захист прав дитини ; підтримує економічне, соціальне й територіальне гуртування та солідарність держав-членів; шанує своє багате культурне та мовне розмаїття й забезпечує захист та подальше збагачення культурної спадщини Європи . Для досягнення зазначених цілей Європейський Союз залучає належні засоби залежно від обсягу компетенцій , що їх надає Конституція1.

З огляду на численність, складність і важливість завдань, що випливають із цілей Європейського Союзу, виникає цілком доречне запитання про те, яким обсягом повноважень та завдяки якому механізму досягається виконання цих спільно визначених завдань. Щоб знайти відповідь на це питання, варто спочатку з' ясувати , як виглядає розподіл повноважень між наднаціональним та національним (який ще називають субрегіональним ) рівнями з огляду на означений перелік завдань. Інакше кажучи, розглядаючи спочатку повноваження Європейської Спільноти , а потім і повноваження Європейського Союзу, необхідно звернути увагу, передусім , на той перелік завдань, який надає Спільнотам і Євросоюзові характер квазі -держави й охоплює відповідні сфери їх діяльності .

1 Treaty establishing a Constitution for Europe. - Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2005. - Р. 17-18.


Аналіз положень Договору про ЄСпт показує, що в ньому відсутні загальні положення щодо виняткових повноважень Спільноти/Союзу та його конкуруючих повноважень, які на практиці все-таки розподіляються між двома вищезазначеними рівнями . Така недосконалість у правовому регулюванні внутрішньосоюзних  відносин,   що  спричиняла  до постійнихпрактичних питань типу "які повноваження - виняткові , конкурентні чи паралельні - мають здійснюватись Спільнотою/Союзом в кожному окремому випадку", також зумовлювала чимало правових суперечностей . У багатьох випадках ці суперечки вдавалось залагоджувати через різні методи досягнення консенсусу, а в деяких ситуаціях - і після втручання Суду ЄС. Таким чином , відсутність чіткого розмежування повноважень між ЄСпт, ЄС та державами -членами показує, що Європейський Союз суттєво відрізняється від традиційних федеративних систем , у яких існує чітке розмежування компетенцій між рівнями федерації та її суб' єктів .

Тим не менше, європейські вчені , аналізуючи положення засновницьких договорів, виділяють у них декілька видів (або груп ) повноважень: ексклюзивні (виняткові ) повноваження Спільноти , які поширюються на ті сфери діяльності , де правові акти можуть ухвалюватись лише Спільнотою; конкурентні повноваження Спільноти , які є найтиповішим різновидом компетенцій у межах Європейської Спільноти і зустрічаються, наприклад, у положеннях про спільну сільськогосподарську політику або правову гармонізацію і підлягають дії принципу субсидіарності ; паралельні повноваження, які поширюються на такі сфери діяльності , де правові акти можуть прийматись і Європейською Спільнотою, і державами-членами. Галузями дії паралельних повноважень є, зокрема, антимонопольне право, політика в галузі наукових досліджень і технологій або регіональна політика. Правове врегулювання певного питання, яке входить до сфери паралельних повноважень, перевіряється на його відповідність як національному законодавству, так і праву ЄС. У разі суперечностей пріоритет належить відповідній нормі права ЄС1.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни