В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Одні слова мотивовані, тобто ми можемо вказати первісну ознаку, що лягла в основу назви (зимовий, вівторок, опеньки, листопад). Підніжжя гори мотивоване словом нога, під ногою. Крило літака асоціюється з крилом птаха. У мотивованих ми можемо вказати на первісну ознаку, яка лягла в

80основу назви, з якою і пов' язується сама назва. Інші -немотивовані (листя, гриб, степ, вода). Ми не можемо вказати на первісну ознаку слова крило (у птаха). Для цього необхідні етимологічні розшуки. Спеціальні дослідження проводили вчені, щоб довести, що слова спати і сон, кінець і початок, косити і чесати, пир і пити, жир і жити попарно походять від одного кореня.

Л. Фейєрбах так визначав, що таке „назва": це - „знак, що служить для розрізнення, яка-небудь ознака, що впадає у вічі, яку я роблю представником предмета, що характеризує предмет, щоб уявити собі в його цілісності". Оця первісна ознака, яку О. Потебня називав знаком значення, і називається внутрішньою формою слова. Це початковий крок появи назви, вибір її довільний, але який притаманний тій чи іншій мові. Українці кажуть снігур (сніг), рос. снегирь (снег); у сербів - зимовка (зима); у німців Gimpel (стрибунець), а ще Dompfaff (соборний піп); у французів - le bouvreuil (пастушок) і pivoine (півонія).

Здатність слова виступати з різними значеннями (тобто мати кілька значень) називається багатозначністю, або полісемією. Калиновий може бути 1) кущ; 2) напій; 3) перен. мова. Слово гострий об'єднує значення: 1) здатний колоти чи різати (гостра бритва); 2) звужуватися на кінці (гострий кут); 3) дотепний (гостре слово); 4) який сильно діє на органи чуття (гострий смак, гострий перець); 5) відчуття, сприймання (гострий біль); 6) який бурхливо розвивається (гостре запалення); 7) щось напружене (гостра проблема, обговорення, питання, ситуація). Слово жура „журба" - однозначне, журавель - тризначне (птах; жердина біля колодязя; народний танець). ВТССУМ (2005) у слові земля подає 7 значень; зелений - 6 значень, із них переносні (перен.): „недосвідчений" і „захисники довкілля"; іти - 30 (ступати; плисти; вирушати; продаватися і т. ін.).

Прямі і переносні значення. Прямі номінативні значення безпосередньо вказують на відношення слова з явищами об' єктивної дійсності, що історично закріпилося в свідомості мовців. На його основі виникає переносне значення, що постає внаслідок перенесення найменувань з одного предмета на інші: По долині вітер віє, Гуляє по полю. Долина -

81пряме; вітер - „переміщення шарів повітря"; віяти - пряме; гуляє - 1) ходити не поспішаючи (пряме); 2) гуляти - перен. „швидко, у різних напрямках рухатися" (тут переносне); по полю - пряме. Голова - 1) частина тіла; 2) орган мислення; 3) особа, що керує зборами; 4) керівник установи; 5) перен. основне в чомусь (хліб усьому голова); 6) перен. авторитет у чомусь (жінка в хаті голова). Переносне значення -усталене значення, відбите словниками, легко встановлюється: громові бурі перен. громовий голос; дерев'яна ложкаперен. дерев'яна посмішка (ноги, руки, голос). Переносне вживання - важковловиме, словниками не фіксується. Наприклад; журавлі журились; Ніч бреде по узліссю; Прийшов з вербово-степових країв; І павутиння малиновим дзвоном Вколисує у вибалку село (Б.Олійник). У Шевченка: Лихо, лихо: мати в' яне, дочка червоніє. В' янути - пряме значення: „утрачати свіжість, пружність; ставати зморшкуватим". Червоніти -переносне вживання, тобто „кращати". У посвяті академіку В. Ремеслу: „За плечима похилими літо бабине дихає. А жита -як літа його, а літа - як жита" (Б. Олійник) слова літо бабине дихає - незабаром старість, багато років.

Голос буває - приємний, природний, спокійний, врівноважений, легкий, свіжий, щирий, чистий, теплий, м' який, ясний, бадьорий, запальний, владний, начальницький, повчальний, задиристий, верескливий, фальшивий, різкий, надірваний, скрипучий, глухий, лінивий, надтріснутий, іржавий... Якби слова не мали переносного вживання, наша мова була б зашорена в штампи.

Переносне вживання слова функціонує як 1) метафора - перенесення за подібністю: шовковий -„Шовковий шум нив" (М. Коцюбинський); журавлиний клин, повітряний флот, на крилах радості, комп' ютерний вірус, батько Махно - як лідер, гірський хребет, бронзова шкіра (кольору бронзи), коник як комаха (бо стрибає), гусарити (поводитися як гусар), він орел; 2) метонімія (гр. перейменування) - перенесення за суміжністю: читати М. Рильського (твори Рильського), аудиторія слухає (студенти в аудиторії), тремтіти „боятися" (позначення всихічних явищ через фізіологічні - міміки, жесту; рясні дівчата (у рясних спідницях), служба - „солдат" (бо солдат служить), здоровий

82клімат (бо сприяє здоров'ю), до сивого волосся - „до старості" (бо тоді сивіє волосся), піднімати руки „здаватися" (бо усталений жест капітуляції), Прийшов до нас Наполеон (старший в армії, його частина), дружба - „товариш молодого на весіллі" (бо він дружить з молодим), Хто може випити Дніпро? (М. Рильський) (як звперечення), баранина - „м'ясо барана й вівці", хлібороб (вирощує не тільки хліб), косовиця („дія - її час"), вставати з першими півнями (з криками півнів); 3) перенесення за функцією - виконують однакову функцію: двірник - двірник в автомобіля.

 

Лекція 13

Слово і концепт. Омонімія і синонімія в українській

мові

План

1.  Концепт. Ознаки і види концептів.

2.  Омоніми і їх види.

3.  Стилістичне використання омонімів.

4.  Синоніми як форма системної організації лексики.

5. Спільне й різне в синонімах.

6.  Класифікація синонімів.

7.  Абсолютні синоніми.

8.  Синонімічний ряд.

9.  Походження й використання синонімів. Література

Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / О. Т. Волох. - К. : Вища шк.., 1986. - С. 144-148.

Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры / Ю. С. Степанов : изд. 3-е, испр. и доп. - М. : Академ. Проект,

2004. - 992 с. - С. 42-85.

Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наук. думка, 1973. -

С. 45-58; 60-95.

Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. - К. : Вища шк., 1997. - С. 149-163.

Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови / Л. А. Лисиченко. - Х., 1997. - С. 53-99.

83

Лисиченко Л. А. Багатозначність у лексико-семантичній системі: структурний, семантичний, когнітивний аспекти / Л. А. Лисиченко. - Х. : Основа, 2008. - 272 с.

Ужченко В. Д. Актуальні питання розвитку української мови: Вступ. Лексикологія. Фразеологія : посіб. для магістрантів / В. Д. Ужченко. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - С. 17-55.

Джерела

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь : Перун, 2005. - 1728 с.

Деркач П. М. Короткий словник синонімів української мови / П. М. Деркач. - Львів - Краків - Париж : Просвіта, 1993. - 208 с. (2-е вид., фототипічне, зі Словника 1960 р.).

Караванський Св. Практичний словник синонімів української мови / Св. Караванський. - К., 1993. - 472 с.

Коломієць М. П. Словник фразеологічних синонімів / М. П. Коломієць, Є. С. Регушевський. - К. : Рад. шк., 1988. -

200 с.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006 („Концепт").

Словник   синонімів   української   мови   :   в   2   т. /

A. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та інші. - К. :

Наук. думка, 1999-2000.

Українська    мова:     Енциклопедія    /    редкол. :

B.  М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови). - К. : Укр. енцикл., 2000. - С. 401-403; 539-544.

 

Концепт - основне семантичне поняття когнітивної лінгвістики. Для нього характерні експансіонізм (вихід в інші науки), антропоцентризм (вивчення мови з метою пізнання її носія), функціоналізм (вивчення всього розмаїття мови) і експланаторність (пояснення мовних явищ). Концепт -семантика слова у всьому обсязі (М. Толстой, С. Толстая). Його досліджували Дж. Лакофф, А. Вежбицька, Р. Павіленіс, М. Алефіренко, М. Кочерган, О. Кубрякова, Ю. Степанов. Концепти є простіші (слово) і складніші (словосполучення, речення, фразеологізм). „Концепт - це свідчення про те, що індивід знає, передбачає, думає, уявляє про об'єкти світу"

84

(Р. Павіленіс). Концепт ширший від поняття. Концепт передбачає культурний компонент. „Концепт - це ніби згусток культури в свідомості людини" (Ю. Степанов). А.Вежбицька розробляє поняття ключових слів. Вона розрізняє концепт-мінімум і концепт-максимум (відповідно чурек і хліб). Ю. Степанов розрізняє значення і смисл слова. Так, у слові ЗАЄЦЬ

-    значення: „невеликий полохливий звірок родини гризунів з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами" (СУМ). Смисл: 1) дика тварина, 2) може міняти колір, 3) „стрибун, плигун", 4) улюблений персонаж фольклору, 5) про нього є багато переказів, повір' їв, паремій, фразеологізмів, 6) відома тотальна любов до нього. Концепт заєць має глибокий вертикальний культурно- національний контекст.

Омонімія - збіг двох і більше мовних одиниць. Збігатися можуть: 1) морфеми: кар-а і кар-к-ну-ти; під-група (підпорядкування)    і    під-неб-ес-н-ий (місцерозташування);

2)  граматичні форми: вози (іменник і дієслово); поле1 і поле2;

3)  лексичні одиниці: гриф1 і гриф2; пар1 і пар2; 4) вільні і фразеологічні словосполучення: заварити кашу - у прямому значенні і „розпочати якусь клопітну справу" - у переносному; див. ще: відчинити двері, карта бита, від дошки до дошки, згортати руки; 5) синтаксичні конструкції: Остап з Соломією -соціативний підмет і підмет та додаток; форми непрямих відмінків - можуть бути означенням і додатком.

Лексичні омоніми

Омоніми лексичні - слова чи їх форми, які при однаковому звучанні мають різне значення: ключ1 - ключ2, коса1

-    коса2, гриф1 - гриф2, бракувати1 - бракувати2.

Повні (абсолютні, прості, природні) омоніми -збігаються у всіх граматичних формах у межах певної частини мови: балка1 і балка2, билина1 і билина2, клепати1 (косу) і клепати2 (язиком), крона1 і крона2. Неповні (часткові) омоніми -збігаються в частині граматичних форм: кадри1 (склад працівників), неможлива однина (кадр) і кадри2 (знімки на кіноплівці), можлива однина (перший кадр); жаль, шкода (предикативні прислівники й іменники наз. відмінка); пор. форми род. відмінка: початок (кукурудзи) - початка., початок (дії) - початку^

 

85

Звичайно до лексичних омонімів не належать різні види співзвуччя: потри - по три; сонце - сон це (СУЛМ, 51). Л.Лисиченко відносить явища типу відчаю - від чаю, уранці - у ранці до мовленнєвої омонімії. Отже, розрізняють мовну й мовленнєву омонімію.

Різновидами неповних лексичних омонімів є омофони, омоформи, омографи.

Омофони - слова, що збігаються в усіх чи в окремих граматичних формах при різному значенні й відмінному графічному зображенні: гриби і греби, лижи і лежи, сеньйор (в Іспанії) і синьйор (в Італії), Роман (ім'я) і роман (жанр літератури), незабаром (прислівник) і не за баром (іменникова форма). Омоформи - слова з однаковим звуковим складом тільки в певній граматичній формі: поле (нива) і поле (дієслово), води (іменник род. відм.) і води (дієслово), шию (іменник) і шию (дієслово), три (числівник) і три (дієслово). Омографи -омоніми з однаковим графічним зображенням, але з різною вимовою: обід і обід, гори і гори, насип і насип, стріла і стріла, замок і замок, мука і мука.

Причини і шляхи появи омонімів

1) питомі й запозичені слова: мул1 і мул2 (лат. mulus „домашня тварина"); як1 (прислівник) і як2 (з тибетської -велика рогата тварина); лава1 (ослін), лава2 (з польського lawa „спосіб шикування" й лаваъ (з італійського lava „силікатна маса, що виливається під час виверження вулкану"); 2) слова, що походять з різних мов, але мають в укр. мові однаковий звуковий склад: помпа1 (лат. pompa „урочистий похід") і помпа2 (фр. pompe „насос"); кран1 „перекриття трубопроводу" (голландське) і кран2 „механізм для переміщення вантажів" (німецьке). Омонімізуються й слова, що постали з однієї мови: фр. кулон1 (одиниця виміру електрики - Coulomb) і кулон2 (жіноча прикраса - coulant); 3) у процесі словотворення на рідному ґрунті: загин1 (від загинути) і загин2 (від загинати, гнути); моторний1 (швидкий) і моторний2 (від мотор); злити1 (лити) і злити2 (зло); лютий1 (місяць) і лютий2 (прикметник); 4) унаслідок історичних змін: віз1 (возъ — вуоз віз) і віз2 (везлъ — везл віз), тобто омонімізуються іменики і дієслова.

Стилістичне використання омонімів

1. Проти ночі по травиці / У курник повзла лисиця.

86

Напоролася на вила, / Цілу ніч від болю вила (В. Плахотников).

2.  Думи мої, думи мої. / Квіти мої, діти.

Виростав вас, доглядав вас. / Де ж мені вас діти (Т. Шевченко).

3.  новела (літературний жанр) - Новела (кличка лошиці в Остапа Вишні).

4. Хто це там навколо хижі, / Протоптав глибокий слід?
Може, близько звірі хижі? / Обережним бути слід

(В. Плахотников).

Синоніми як форма системної організації лексики Синоніми були об'єктом уваги Л.Булаховського, Л.Лисиченко, О.Тараненка, С.Бережана, Ю.Апресяна та ін. Автор розділу в академічній праці СУЛМ за ред І.Білодіда (1973) - І.С. Олійник. Синоніми (гр. synonymia -однойменний) - слова, що означають назву того самого поняття і близькі за значенням. Проте вони обов'язково чимось відрізяються - відтінками значення, змістовим обсягом, мірою і якістю емоційного забарвлення, стилістичною належністю, різною активністю вживання, сполучуваністю. Захар Беркут у Франка сильний; Дніпро у Шевченка широкий та дужий, тобто „сильний, витривалий"; руки в старого лісоруба вузлуваті, жилаві, могутні (О. Ільченко), тобто „дуже сильні, великі". Слова сильний, всесильний, міцний, кріпкий, могутній, всемогутній, потужний мають основне спільне лексичне значення - „такий, що відзначається великою фізичною чи моральною силою".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова