В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Етимологічний словник української мови / голов. ред. О. С. Мельничук. - К. : Наук. думка, 1982 - 2006. - Т. 1-5.

Коломієць М.П. Словник іншомовних слів / М. П. Коломієць, Л.В. Молодова. - К. : Освіта, 1998. - 190 с.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006 („Запозичення", „Калька").

Словник іншомовних слів / за ред. М. Мельничука. - К., 1985. - 968 с.

Словник української мови : в 11 т. - К. : Наук. думка, 1970-1980. - Т. 1-11.

 

Лексика української мови є відкритою системою й формувалася протягом багатьох століть; вона найтісніше пов'язана з історією українського народу. Вважають, що 90 % складає українська корінна лексика, а 10 % - запозичена. Усю лексику можна представити у вигляді двох великих груп: 1) споконвічна українська лексика (лексика індоєвропейського походження, лексика праслов' янського походження, власне українська лексика); 2) лексичні запозичення з інших мов. Українська мова є лідером серед слов' янських щодо збереження прамови: глек, глузд, берегиня, нащадок, м'яз, стеля, очерет, брунька, волошка, кульбаба, кучугура, ластовиння, тяма, комаха, дивовижа, блимати, борсатися, сахатися, дошкуляти,

101бентежити, кліпати, баритися, бгати, ласувати, вештатися, кволий, ущерть...

I.       Частина слів запозичена ще з найдавнішого, праіндоєвропейського часу. Ось як про це пише Алла Коваль у книзі „Слово про слово":

Ми ніколи не замислюємося над тим, а яке це слово -старе чи молоде, давнє чи недавнє... Переважна більшість найчастіше вживаних слів - це слова, можна сказати, „вічні": вони настільки давні, що були вже тоді, коли ще не було самих слов' янських мов. Такі слова, як рука, нога, голова, ніс, дім, вікно, стіна, піч, мати, син, отець, брат, сестра, є в мовах усіх слов' ян з прадавніх часів („Слово про слово", 1986, с. 13).

Додамо: око, брова, вухо, ніс, зуб, серце; вівця, тур, свиня, олень, вовк, журавель, гуска, орел; дерево, дуб, жолудь, береза, верба, ясен, осика, кора, солома; сонце, місяць, небо, день, весна, зима, вогонь, роса, сніг; іти, стояти, сидіти, пекти.

II. Праслов'янський (спільнослов'янський) шар:

чоловік, невістка, сват, сваха, свояк, внук, отець, плем' я Пор. подібність до польської: ще - jeszcze, поле - pole, стільки - tyle, сніг - snieg. Jeszcze w polu tyle sniegu...

Праслов' янський глотогенез характеризують два чинники: 1) становлення граматичної системи; 2) становлення лексичної системи. Провідними у другому чиннику були процеси словотворення. Ось деякі похідні від праслов' янської основи індоєвропейського походження *bel- „білий": білявий, білизна, біляк, білити, білобока; біла/білка „шкурка білки; грошова одиниця", більник „той, хто відбілює"; білітися, білиця „жінка, що живе в монастирі, але не прийняла обітниці монашества", протилежне - черниця; білість, біль „біляче хутро"; більчатий „розшитий сріблом"; більмо. Прикметники на позначення інтенсивності ознаки: білястий, білуватий; предметні назви за означення кольору: білявка „блондинка", біланя „біла корова", білило „біла фарба"; білок; білиця „біла осика"; успадковані складні прикметники й іменники: білобокий, білобородий, білобровий, білогубий, білокамінний, білокопитий, білосніжний, білохатий, білошкірий, білохвостий, білоголовець, білоклен, білоцвіт.

 

102

За Словником географічних назв України В. Горпинича (2001), виявилося: Біла (4 н.п.), Біле (4 н.п.), складені назви: Біла Береза, Біла Гора, Біла Кам'янка, Біла Криниця, Білий Берег, Білий Камінь, Білий Колодязь, Білий Потік, Білий Яр, Білівські Хутори, Білі Кошари. Крупні, відомі центри: Біла Церква, Білгород-Дністровський. Населені пункти Луганщини: Біле (Лутугинський р-н), Біловодськ, Білогорівка (Лисичанський р-н), Білокуракине, Білолуцьк (Новопсковський р-н), Білоріченський (Лутугинський р-н), Білоскелювате (Краснодонський р-н). Великий тлумачний словник сучасної української мови В.Т. Бусела (2005) містить 250 тис. слів і словосполучень. Серед них з основою біл-: білан „метелик-шкідник" і діал. „блондин"; діал. білаш „білий хліб", білик „самець білки", біло- бокий, -бородий, -брисий, -бровий, -видий, -волосий, -вус, -вусий, -гвардієць, -головий, -гривець, -гривий, -грудий, -губий, -деревець, -емігрант, -русія тощо.

Словник-довідник Знаки української етнокультури В. Жайворонка (2006) містить 10 тис. лексем, лексикалізованих і фразеологізованих словосполучень. Серед них: білий (колір) „символ чистоти", „символ краси" (біле личко), „земного життя" (білий світ), „жалоби" (Під білою березою козаченька вбито); у колядках білий камінь - „символ світового дерева", біла ворона

-     „символ чогось рідкісного"; біла змія - „символ чудодійної сили"; вибілювання (полотна); білити (хату) - ритуал, пов' язаний із білим світом; крутиться як білка в колесі; Білобог

-     головний бог білого дня, щастя, добра, багатства, здоров' я, плодючості; Білозерка=Білозірка - легендарна річка, над нею Чумацький Шлях зірками світиться, а одна з них найдужче біліє-ясніє; річку не могли подолати ординці й позатикали 7 її джерел; пішла вона під землю і там розлилася морем. Цей образ надихнув В.Калашника:

Все починається з зорі:/ Вечірня зміниться в ранкову, Вплете у тишу яворів / Закоханих сердець розмову. Хоч потім черга літ і бід / Земну відкриє галерею, Не перестане небозвід / Манити білою зорею (Зб. „Біла

зоря", 2006).

Формувався й давньоукраїнський лексичний фонд. У давньоукраїнських пам' ятках виявлено лексичні запозичення, засвоєні українською мовою. Частина з них утворилася ще до

103виникнення східнослов' янської писемності: багно (болото), багниця, багнюка, багновище; баговиння, багнюк (назва гриба); оболонь (заросла травою низина, луг, вигін); гай (невеликий ліс), ґлей (мул), вирій (теплі краї), пуща (непрохідний ліс; первісно пусте незаселене місце на лісових просторах); полонина (гірська рівнина, гірське пасовище), рілля, збіжжя (зерно, хліб), криниця (колодязь, джерело), вивірка (білка), гребля.

Специфічно українська лексика постала на українському ґрунті: багаття, баритися, батьківщина, карбованець, лелека, очолити, щодня, гай, смуга, гайворон, мрія, хурделиця, гопак. Носій, водій; дідище, вітрище; голота, німота; колотнеча, ворожнеча; зусилля, поріддя; коваль, скрипаль; писака, кривляка; брехуха, цокотуха; бондаренко, гончаренко, коваленко. Пор. у зв' язку з цим такий приклад: Малий чабанець (що може вивчитись на чабанчука й вийти на чабаненка і, нарешті, заступити батька - чабана) повертається смерком додому (Ю.Яновський); бондарчук, ковальчук, токарчук, циганчук; бондарівна, титарівна; рученька, голівонька; вернидуб, вернигора, затуливітер, зірвиголова, лупиніс; абстраговані ознаки: бистрінь, далечінь, глибінь, широчінь; експресивно-оцінні дієслівні форми питоньки, спатоньки, спатусі, спатуленьки; службові слова: біля, від, серед, посеред; мов, наче, неначе, нібито, ледве; хай, нехай, невже, хіба, тільки; цить, геть, гай-гай, лелечко.

Запозичення з інших мов. Іншомовні слова та вирази запозичувалися в усі часи у зв' язку з економічними, політичними та культурними контактами. Ранні запозичення проникали переважно усним шляхом, а пізніші засвоювалися й через літературні джерела - як безпосередньо, так і через інші мови, перев. польську або російську. Ще праслов'янською мовою запозичені хліб (германське), млин (латинське).

Часом важко встановити межу між своїм корінним словом і запозиченим. Слово ліфтер (рос. лифтер, біл. ліфцер) включає англ. корінь lift і фр. суфікс eur. Проте самого слова ліфтер жодна з мов - ні англійська, ні французька - не знають. Нерідко слова включають іншомовні корені чи афікси (контрзаходи, телеглядач). Такі слова треба кваліфікувати як власне українські чи спільносхіднослов' янські.

 

104

Калька - це слово або зворот, повністю чи частково перекладений з інших мов. Укр. півострів, нім. Halb insel (половина острів). Высшая Аттестационная Комиссия (ВАК) -Вища Атестаційна Комісія (ВАК), треба Найвища. Рос. пятилетка - укр. п' ятирічка. Укр. літописець - калька з гр. chronographos. Укр. медовий місяць - фр. la lune de miel.

Освоєння запозичених слів

При запозиченні відбувається фонетичне, графічне, граматичне, лексичне освоєння слів: фр. paletot - пальто, італ. maccaroni - макарони, пол. wqzel - вензель. Укр. банк - чол. роду, фр. la banque - жіночого.

Старослов' янська мова. Старослов' янізми успадкувалися нашими мовами від старослов' янської, яка сформувалася в ІХ ст. на базі македонського діалекту староболгарської мови. Запозичення інтенсифікувалися після прийняття християнства 988 р. Слов'яни дістали церковні книги, написані кириличним письмом і перекладені старослов'янською мовою. Особливо затрималася вона в церковно-релігійній сфері. Уживана значна частина абстрактних назв, старослов' янських лексичних елементів: безодня, мудрість, чистота, животворний, істина, наректи; бог, гріх, господь; буква, уста, палата, совість; враг, вражий, град, глава, „Хотілося б зігнать оскому на коронованих главах. " (Т. Шевченко), глас, злато, область, древо; вождь, страждати, нужда; єдиний, єднати, юнак, юродивий; боязнь, мислитель, братство, гординя, битва, глашатай; воздвигнути, премудрий, соратник; благословити, „Гримить! Благодатна пора наступає" (І. Франко), богоборець, злочин, Новоград; „Історія - це святая святих народу" (О. Довженко)..

Старогрецькі слова. Давніші запозичення: корабель, парус, палата, левада, лиман; канат, миска, баня; буйвол, кит, крокодил; апостол, біблія, вівтар. Андрій, Анастасія, Євген, Кузьма, Микола, Григорій, Василь, Петро, Микита, Олександр, Остап, Софія, Олена. Новіші запозичення з XVI-XVII ст. Економія, олігархія, політика, утопія, хартія; атеросклероз, бактерія, біологія, гормони, діалект; азот, барій, бром; арктика, галактика, клімат; гіпотенуза, катет, теорема; атлет, атлетика, гімнаст. Автомобіль,агротехніка, ізоглоса,      москвофіл,       антибіотики, антидержавний,

105архіреакційний, архізлодій, панславізм, пан' європейський; алфавіт, апостол, архів, економіка, ера, епос, естетика; філологія, фізика, фланга, феномен; лексика, токсичний, псевдонім, амвон, лампада, скит; олімпіада, панахида, піраміда, обеліск.

Польська мова. Хлопець, зичити, квапитися, сподіватися, оминути, мешкати, міщанин, посполитий, достаток, в' язень, застава, поєдинок, пильнувати, бавитися, блазень, блюзнір, вирок, возний, досконалий, дідизна, материзна, підлога, ковадло, повидло.

Російська. Завод, рудник, паровоз, указ, різночинець, декабрист, нігіліст, народоволець, есдек, есер, кадет.

Латинська мова. Старі запозичення: кесар, коляда, фортуна. Основна маса - XV - XVI ст.: аматор, арешт, аркуш, артикул, бульба, гумор, герб, календар, конституція, матеріал, оренда, термін, гонор, грати, колір.

їй належала особлива роль в середньовічній Європі: католицька церква, наука, освіта, юриспруденція, державне управління, предмет викладання, медицина. В Україні вона була мовою викладання. Відбилося й захоплення Польщею українських земель.

Префікси: а-, ад- (адвентист), де-, дис-, екс-, ін-, ім-, інтер-, про- (прокурор), ре-, суб-, транс- (трансформація), ультра-, віце-, контр-; суфікси: -ація, -ист (-іст), -изм (-ізм), -тор, -ент, -ій: агітація, агресія, анексія, імперія, клас, комунізм, соціалізм; адвокат, алібі, нотаріус, прокурор, юрист, юстиція; ангіна, аспірин, бацила, імунітет, інстинкт, компрес; агрегат, антена, генератор, колектор, комутатор, турбіна; абревіатура, асиміляція, африката, лінгвіст, літера, суфікс; Валерій, Віктор (переможець), Марко, Павло (малий), Валентина (здорова), Марина (морська), Юлія; целюлоза, цензура, центнер, цивілізація, цирк, цитата; дедукція, експозиція, імміграція, інверсія, реакція, ультрафіолет; номінальний, дериват, гербарій, мінімум, вірус, примус.

З „Енеїди" І. Котляревського: Енеус ностер магнус панус /1 славний троянорум князь / Шмигляв по морю як циганус / Ад те о рекс Прислав нунк нас.

Тюркізми. Аркан, базар. байрак, батіг, гарбуз, кавун, табір. товар, чайка; казан, капкан, кочерга, таз, чавун,

106чарка, чубук; аркан, каторга, осавул, отаман, сагайдак, кинджал, орда; бак, бек, бурлака, гайдамака, козак, султан, чабан, чумак; айва, гарбуз, ізюм, качан, кизил, лобода, тютюн; баран, беркут, борсук, бугай, кабан, отара, сазан, судак; балик, ковбвса, кумис, лапша, могорич, халва, шашлик; буланий, карий, чалий; балик, башлик, ярлик; башибузук, башлик, баштан; каланча, парча, саранча; качан, отаман, тапчан. Історія деяких слів.

Гривня. Стара гривна в домогольській Русі золотий або срібний брусок 195 г., казали що й 70 г. Реальна ціна гривни -200 шкурок білки, 5 гривен - 1 раб. В українській мові - гривня. Часом називали так 3 копійки. Гривеник - срібна монета в 10 копійок. Пор. відмінювання: гривня, гривні, гривню, гривнею... Як вишня.

Базар. В іранській мові „критий ринок". З татарської прийшло до нас. Базарище, базарувальник, базарування, базарувати. Застаріле базаринка, басаринка „хабар", „подарунок". Організована торгівля - шкільний базар. Зараз активно впроваджується жаргонне - базар (фільтруй базар).

Жито. Спільнокореневе з жити. Стародавня культура, на території Чехії сіяли ще в II тисячолітті до н. е. Батьківщина жита - Північна Африка. Там 30 сортів, причому культурний тільки 1 сорт. У Західній Німеччині росте жито до 2 метрів, називається „очеретяне жито". У нас: „Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю".

Пшениця. У нас сіяли за 3 тисячоліття до н.е. Назва ще праслов' янська: від пшоно - пьхати „товкти". Тобто нібито „товчене зерно". її дикий родич - пирій. Давня назва - житець.

Папороть. Таємнича й буденна. У тропічних країнах до 20 метрів. Назва ще праслов'янська - папорть. її листя здавалося подібним до крила птаха, а крило тоді звалось порть (від слова пьрати „літати"). Легенди про квітку з'явилися, мабуть, тоді, що люди ніяк не могли зрозуміти, як же вона розмножується. За народними легендами, папороть цвіте червоними квітами раз тільки в ніч на Івана Купала. Хто її побачить, той стає щасливим і багатим. Молоді люди поодинці вирушали в ліс у пошуках цієї квітки. Сьогодні всі знають, що розмножується вона спорами, які утворюються на нижній

 

107поверхні листків, а отже, вона ніколи не цвіте червоно-вогненними квітами.

Вовк. Від рвати, роздирати. „Той хто рве", „той, хто роздирає".

Ведмідь. Найдавніша назва - арктос. У греків - арктос, у римлян - урсус, у французів - урс. У нас спочатку медоїд, потім - ведмідь. У німців та англійців - бурий. У діалектах наших ще й зараз збереглось хазяїн, звір, клишоногий, вуйко.

Портфель. Із французької - „те, в чому носять аркуші паперу". Портмоне - „носити монети", портсигар „носити сигари". Фр. порте - „носити".

Університет. Від лат. універсум „світ, всесвіт". Вищі навчальні заклади почали так називати тоді, коли в них почали вивчати всі відомі на той час науки. Цим відрізняються й сучасні університети. А потім слово універсальний почав позначати „різностороннній", „всеосяжний", „такий, що виконує різноманітні завдання".

Полк. Нашого полку прибуло. Полководець, ополчення, ополчитися, полчища. Є в усіх слов'янських мовах. У літописі читаємо, як Мстислав Ізяславович звернувся до всіх князів іти на половців. У Києві зійшлися „Рюрик і Давид полк весь...", тобто „Рюрик і Давид з усім своїм родом". Рід - первісне значення слова „полк". „А нашого полку прибуде, прибуде", відгук язичництва викрадати дівчину, а тому й „роду прибуде". „Один вовк ганяє овечий полк", тобто „групу, сукупність". Потім - „маса військових людей". Уже за Русі воно вживалося і в цьому значенні. Потім - великий полк, полк лівої руки, передній полк, сторожовий полк. У XVI-XVII с. Україна ділилася на полки - Лубенський, Ніжинський, Чернігівський.

 

Лекція 16

Активна і пасивна лексика

План

1. Активна лексика.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова