В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

 

До жаргону можна ставитися по-різному, проте ігнорувати його існування неможливо. Жаргонологія -дисципліна, яка розвивається швидкими темпами, стає навіть модною, хоча сучасних українських серйозних дослідників можна перелічити на пальцях (Й. Дзендзелівський, В. Винник, Л. Ставицька, А. Березовенко, О. Шовгун, Г. Аркушин, О. Тараненко, Є. Отін). І дотепер україністика щодо вивчення соціальних діалектів відстає від інших славістичних шкіл, зокрема від русистики, богемістики, полоністики, хоча збирання, дослідження й публікація має тривалу історію (О. Горбач, В. Гнатюк,       К. Широцький,       П. Єфименко,       В. Іванов,

116

К. Студинський, О. Малинка). 1951 р. О. Горбач захистив габілітаційну працю на тему „Арґо на Україні" - і тим актуалізував цю проблематику.

Жаргоністика протиставляється „правильній", кодифікованій, стандартній літературній мові. Зосереджуючись спочатку у вузьких професійних та групових кодах, вона згодом інтегрується в ширші людські спільноти, а в кінцевому рахунку стає органічною в системі національної мови. Сам факт існування жаргонних субкодів, цих підсистем, своєрідного підліску, „підмови" щодо стандарту - знак соціальної повноцінності мови. Причина відставання української жаргонології - у багаторічному табу в тоталітарній системі, яка виводила їх з наукового вивчення, іменуючи „сміттям", „класовими діалектами", що обслуговували „вузьку соціальну верхівку" (Й. Сталін).

Ось що говорить Л. Ставицька про причини цього стану мови у вступній статті „Українська мова без прикрас" до свого Словника: В українській культурі мова сприймається не прагматично, як засіб комунікації, а як національний скарб, -надзвичайно цінний складник національного надбання. Ми вивчаємо мову, якою вона мусить бути, а не такою, якою вона є. У нас десятиліттями мали орієнтацію на звичне й відкидання незвичного. Страх за мову, відповідальність за неї породили особливий жертовно-месіянський комплекс у правильних мовців і надмірну серйозність.

Жаргон обіймає строкатий матеріал - і за походженням, і за сферами функціонування, і за способом витворення україномовної „картини світу". Наприклад, Словник Л. Ставицької включає лексику літературного просторіччя, продукти мовної гри, української сміхової культури: бабком „жінки-пліткарки", подлоягідне „про алкогольні напої", прізвиська та іронічні назви - Мауглі „учитель фізкультури", Забуня „Оксана Забушко". Тут жаргон злодіїв, безпритульних, наркоманів, бізнесменів, комп'ютерників, військових, автомобілістів, учнів і студентів.

Соціальні діалектизми все частіше проникають у художні твори:

- Це було б суперово! (Юрій Покальчук); Ви, пацани, базар   би   фільтрували!;   Що   ти   там   вякнув, фраєр?

117

(О. Ірванець); І ні фіга з того не поставало; Блін, от би перечитать ту писанину (О. Забужко).

Структура соціальних діалектів

1.      Професійні мови - мисливців, риболовів, гончарів, шахтарів, металургів, професійної інтелігенції тощо.

2.      Групові, або корпоративні, жаргони чи сленги учнів, студентів, спортсментів, головно молодіжних колективів.

3.      Таємні мови, арго декласованих елементів, ремісників, торгівців. Злодійське арго, блатні мови, таємні жаргони.

Г. Аркушин уклав „Словник евфемізмів, уживаних у говірках та молодіжному жаргоні Західного Полісся і західної частини Волині" (2005). Тут він спробував розрізнити діалектизми, жаргонізми й арготизми. Ось як там називають звичайну хату: діалектизми - конура, халабуда, розвалюха; жаргонізми - апартаменти, хаузе, конура, нора, маліна; арготизми - хаза. Найприйнятнішою, за Л. Ставицькою, є така термінологічно-поняттєва парадигма соціальних діалектів: 1) арго, 2) жаргон, 3) професійний жаргон, 4) сленг. Проте більш популярний такий поділ: арго - жаргон - сленг.

АРГО - особлива умовна мова певної відокремленої професійної чи соціальної групи. Складається з видозмінених елементів природної мови чи двох мов. Це засіб приховування предмета комунікації. Мова декласованих елементів, злодіїв, жебраків. Виникнення арго пов'язане з тим періодом доби феодалізму, коли існували закриті корпорації ремісників, торгівців, жебраків з метою збереження своїх таємниць. Відомі арго сліпих кобзарів і лірників, сліпих жебраків; школярські й бурсацькі арго, пов' язані з розважальним характером. Власне, це були арго-жаргони. К. Широцький називає їх жаргоном, О. Горбач - арго.

2006 р. у Львові була опублікована велика праця О. Горбача „Арґо в Україні", у якій проаналізовані джерела до вивчення українського арго, етимологічна аналіза арготизмів. Автор називає професійні арго, арго злодіїів, тюремників, каторжан та вуличників, арго школярів та студентів, мову пастухів. Наведемо приклади східноукраїнських арготизмів міської вулиці та школи: адамові сльозкьі - горілка, амба -кінець, на арапа - не підготувавшись, одбили балабухи - відбили печінку,  баланда - рідкий суп,  баки забивати комусь -

118заговорювати когось, обдурювати когось, бан - залізнична станція, баньки - очі, кльовий - добрий, шкраб - учитель, шури-мури водьіть - фліртувати з дівчиною, знати на йать - дуже добре знати, зубрить - заучувати напам' ять. Усі вони мають переважно позначку „харк.", тобто „харківське", і записані від мешканців Харкова В. Михайловського і проф. М. Глобенка.

Горбач виділив „український елемент в арґо", вважаючи при цьому його „основою українських арґо". Ось приклади одеського арго: кепаться - купатися, моряшка - море. Відзначимо метатезу: вогорити - говорити, метафори: кам 'яний мішок - тюрма, макітра - голова; метонімії з евфемізмами: купити - вкрасти; іронічні вислови: засвітити комусь -вдарити; перифрази: натягнути ноги - померти; уживання власних імен на позначення типів людей, речей: сидір - мішок, клунок, фомка - лом.

Запозичення з інших мов:

Полонізми: ядачка - рот, уста; ру с и з м и : больной -дурень, міровой - прекрасний, чертьей дать - набити; ци г а н і з м и : ракло - босяк, шкери - штани, хавало - рот, лице; румунізми: кантить - говорити, чанити - лити, мотень, мотинь, мотиль - кіт.

Ось деякі приклади „аналізи арґотизмів" у Горбача (авторська термінологія):

Метафора й метонімія: балахон - ряса; балерина -злодійський інструмент; барило - черево; березова каша - буки, побої; грати на баяні - пиляти ліс; диня - голова; домушник -злодій.

Творива від імен власних: Адам - адамові сльозкьи „горілка"; Ванька - більшовики; Марія - маруха „дівчина з вулиці"; Сидір - сидір „мішок, лантух"; Фомка - фомка „малий ломик".

Засекречування: бивже - вже; бити - ти; біяк - як; кублизько - близько.

Метатеза: кашкет - штакет; босий - босивний.

Скорочення: каер - від контрреволюціонер, нац -в' язень-націоналіст.

ЖАРГОН - фр. „пташина мова, цвірінькання", тобто висловлюватися незрозуміло. На відміну від арго, жаргон виникає у великих групах носіїв мови, має відкритий характер.

119

Ще недавно його оцінювали як „словесне сміття" (Ф. Філін), „словесне хуліганство", „грубість". Жаргон обслуговує найважливіші для її носіїв ситуації. Відомий фронтовий жаргон: сабантуй - обстріл, самовари - міномети, огірки - снаряди, мішок, котел - оточення (в Олеся Гончара у „Прапороносцях").

Раніше знаний бурсацький жаргон на Поділлі. Його, наприклад, зібрав Кость Широцький. Серед них багато слів „московських, польських, сербських": дубина - здоровець, деревня - простак, каліна - красна дівка, вонса - вуси, пеньондзи

-    гроші; єврейські: шахрай - нечесна людина, італійські: мадона

-     прислужниця. К. Широцький опублікував „Словарець бурсацького говору" - „в українській діалектології та етнографії це найдосконаліша фіксація жаргонової системи", як вважав сам автор. Власне, це жаргонізми учнів Кам'янець-Подільської духовної семінарії, де він навчався в 1851-1856 рр. Ось деякі приклади зі „Словарця": антімонія - пуста балачка, балухи -очі, бельбас - здоровенний, а дурний. Деякі бурсацькі фразеологізми: битва з кабардою - сутичка бурсаків з міщанами, веселими ногами - п' яними ногами, валєтом сплять

-   сплять один до другого ногами, душити комара - спати, запустити журавля - запустити очі в книжку, красна дєвиця -соромливий хлопець, просьвітитель юних - вчитель, чорне море

-    широкі штани.

Відомі професійні жаргони. Серед них жаргон спортсменів: програти всуху, гірчичник - жовта картка-попередження, розмочити - відкрити рахунок; міліцейський жаргон: заказуха - убивство на замовлення, глухар -нерозкритий злочин; жаргон музикантів: врубати - вмикати на повний голос, лажа - та, що низько оцінюється; комп'ютерний жаргон: комп - комп'ютер, персик - персональний комп'ютер, вухо, жабка, собака, песик, бобик, блямба - спеціальний знак, клава - клавіатура.

Складає інтерес жаргон шахтарів (гірників). Серед них баба яга - підвісна дорога, балда - важкий молот, туди-сюди -кліть для перевезення шахтарів, конюшня - незаповнений простір, свистун прийшов - поява в лаві метану, який видає свист. Відомі жартівливі або іронічні вислови: день фантиків, день шахтаря - день одержання шахтарями зарплати, тормозок

-    їжа, яку бере з собою шахтар у шахту.

120

Широко відомий молодіжний жаргон. Його призначення - 1) настанова на фамільярність, 2) бажання порозважатися, 3) намагання виділитися, блиснути слівцем. „Молодіжний жаргон - це особлива мова у складі загальнонаціональної мови, яку використовують люди відповідного віку в невимушеному спілкування з однолітками" (Є. Удзінська).

Кримінальний жаргон посідає одне з провідних місць. Майже в усіх країнаї Європи є мова злочинного світу. В українській мові виділяється дві мовні стихії кримінального жаргону: 1) західноукраїнський, пов' язаний з польським, чеським та німецько-ідиш, і 2) центрально- та східноукраїнський, пов' язаний з російським жаргоном.

Ось як представлене поле ЛЮДИНА в кримінальному жаргоні (За Л. Ставицькою). Він віддзеркалює два світи: свій, тобто злочинний, та світ решти - ворожий, чужий, гідний того, щоб його обдурювали. Злодії - це люди, незлодії - скотинка, фраєри; вівця, дятел, лох. Селянин і селянка - суслик і хрюшка. Не в пошані й інтелігент - олень фарширований, очкарик.

Номінації цінності життя: житуха, жити кучеряво, житуху гнути -погано жити. Протилежне смерть: відкинутися, кинути хвоста, матросов - самогубець.

Зневага до почуттєвої сфери: дрейфити, ловити мандраж. Ось деякі негативні емоції: амба - безвихідь, бути в диму - не знати, що робити; кайф зірвати; глухий номер -даремно.

Наводимо фрагмент Словника східнослобожанських жаргонних фразеологізмів (скорочено):

БАШНЯ Башню знЄсло в кого, кому, жрм. Звести з розуму кого. - То'&і шо / зоу'с'ім 'башн'у зне"с'ло? (Кіровськ); ЙоуІму в'ід 'тойі д 'іуки 'зоус 'ім 'башн 'у зне"с'ло (Сват); Ції л 'у'дин 'і спрауд 'і 'башн 'у зне"с'ло / ос'тавило 'іки ко'леса (Біл); У 'нейі уже ус 'у башн 'у зне"с'ло / шо н 'і'ч 'ого неи пон 'і'ма (Володарськ). *Башня, жарт. - голова. НикСл: 42.

Дати в башню, мол. Ударити. - А йа йоуІму у 'башн 'у дам /і 'бистро він побі'жит'у город (Кремінна).

Совсім без башні, мол. Безрозсудливий, легковажний. -Неи повеир'нуус'а додому / стау соу'с'ім беиз 'башн'і (Білокуракине); Цеї ма'лиї соу'с'ім беиз 'башн'і / стри'ба з

121дереива у р 'іч 'ку (Луганськ).

[Як] без башні, жрм. Дурнуватий, дивний; той, хто робить необдумані вчинки. - Ну шо тут с'кажеиш / 'зоус 'ім беиз 'башн 'і (Кіровськ); А тої 'зоус 'ім йак беиз 'башн 'і / по та'кому морозу пішкад'рала у Голу'бчуку (Кремінна); 7ос 'л 'і 'ого йа хоу'д 'у йак у ту'ман' / беиз 'башн 'і (Володарськ),

БАЯН Чудить без баяна, мол. Робити щось незвичне. -Саш'ко / ти йак ус'іг'да ч'у'диш беиз ба'йана (Тарасівка); На диско'тец 'і х'лопц 'і ч 'у'дили бчз ба'йана (Новопсков).

БДЖОЛА Мертві бджоли (бжоли, пчоли) не гудуть, мол. Даремна справа, за яку не варто братися. - Ми'коло / неи приста'ваї до 'д'іуч'ини / неи 'буде 'д'іла / 'мертві б'джоли не11 гу'дут' / а йак'шо ї гу'дут' / то 'тихо / 'тихо (Луганськ). 2. Дуже п' яний. - А там 'мертв і бд'жоли неи гу'дут' / на но'гах неи ус'тойе (Кіровськ). 3. Людина, що спить. Луган. *Мертвий - 1. Дуже п' яний. 2. Дуже стомлений.

Мертві бджоли не гудуть і мед не носять, мол. Дуже п' яний. Нижній Нагольчик.

БЕДРО Кинути через ліве бедро, мол. Відмовити. -Ок'сана 'кинула Анд'р 'ійа 'еиреиз 'іве беид'ро / с ''к іки не11 приста'вау (Горлівка).

БЕЛЬКИ БЄльки заливати / залити, жрм. Те, що беньки заливати. - А ти йак ус 'іг'да 'бел 'ки за'лиу / бух'ло употреиб'л 'айе'ш (Привілля).

СЛЕНГ - нелітературна лексика з відтінком особливої неформальності та не обмежена певним регіоном. Його вивчення розпочалося пізніше: зазначимо що цей термін відсутній і в енциклопедії „Українська мова" (2000). Учений В. О. Хом' яков визначає його як „особливий периферійний пласт нелітературної лексики і фразеології, що знаходиться як поза межами літературно-розмовної мови, так і поза діалектами загальнонаціональної мови". Його риси: 1) відносно стабільний для певного періоду, 2) широко розповсюджений, 3) загальнозрозумілий, 4) нелітературний, 5) емоційно-оціночний та експресивний, 6) часто є протестом-насмішкою над соціальними, етичними, мовними умовностями й авторитетами. Термін запозичений з англійської мови, де в нього загальне значення - „неформальна мова". Етимологія терміна не з' ясована: то „циганська мова", то „мова арештантів". Зараз

122частіше його розуміють як жаргон.

Ось деякі зразки сленгових слів та висловів: абітура, аварійка, автомат (залік), Альоша (простакуватий хлопець), дружити з аптекою, при баблі (при грошах), базар (розмова), гнилий базар (сумнівна розмова), більярдна куля (лисина), бульбашки (шампанське), бухий у дим, у доску, у дошку, у драбадан, у дупель, у смерть.

Етимологія деяких уживаних жаргонізмів:

До лампочки - це специфічний одеський зворот, що виник під впливом українського і польського просторіччя. Прийменник до має значення „до чого", пол. gadac do lampy „говорити даремно щось до когось", як об стінку горохом; так, ніби ти звертався б до лампочки. Букв. значення: „ставитися до кого, чого як до лампочки, тобто до нецікавого побутового предмета. За тією ж моделлю в рос. мові до лампы, до лампады, до фени, до феньки, до фонаря, до потолка.

Крити нічим „нічого заперечити. Постало в арго мошенників-картярів, означало, що в гравця немає карт, якими він міг би бить (крить) карту суперника.

Гнать тюльку - „брехати комусь", „обманювати когось"; „вести несерйозну розмову". З мовлення рибалок, де тюлька „дрібна риба" дало основу для порівняння з чимось незначним. Пор. і зворот гнать тюльку косяком „симулювати хворобу" (М.Грачев, В.Мокиенко).

„У професійного філолога і пересічного мовця почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання", - зазначає Л. Ставицька. Проте „потужний український етно- та лінґвоментальний код аж світиться у російськомовних дискурсах...". „У російський жарґон на правах запозичень потрапили з української мови халява, забивати баки; у російському жарґоновживанні фігурують українізми гиршый, цикавый, ковтать, вабить, файний; український синтаксис легко прочитується в жарґонізмах до лампочки - „все равно", до хауза - „домой" та інших („Українська мова без прикрас").

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова