В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Моделювання допомагає встановити: 1) фразеотвірну амплітуду окремих слів-компонентів; 2) наповнення моделі, її продуктивність; 3) генетичні корені того чи того вислову; 4) саму можливість систематизування ФО.

Основні             образно-семантичні чинники

фразеологізації - метафора й метонімія, а процеси відповідно - метафоризація і метонімізація.

Терміни „метафоризація", „метафоричність", „метафора" вживають то в ширшому розумінні - як назва будь-якого переосмислення, то у вужчому - саме на означення певного виду переносу. Метафора, за О. Потебнею, є перенесення стороннього слова (resp. словосполучення) а) або від роду до виду, б) або від виду до роду, в) або від виду до виду, г) або за відповідністю (подібністю); а) і б) - синекдоха, в) - метонімія, г) - метафора у вузькому розумінні [Потебня 1985: 130]. Власне, при метафоризації найчастіше знаки однієї концептосфери вживаються на позначення іншої, це намагання визначити невідоме через відоме, але подібне. Ось деякі мисливські вислови: „А тим часом хурделиця плела навколо холодні сіті. (М. Стельмах), ловити в сіті „намагатися когось заплутати в розмові", розкинути сіті „хитрощами домогтися свого". А ще попасти в сіть до кого, розставляти пастки на кого, плести тенета на кого. Донорська зоосфера метонімічних словосполучень випускати пазури, випускати кігтики, тримати хвіст трубою (бубликом) метафоризується стосовно людей, див. „виявляти ворожість", „бути упевненим у собі". Фразеологічні метафори: міняти пластинку (в розмові), давати

141задній хід (відступати в розмові), підбити клина під кого, закрутити гайки.

Перенесення за подібністю постає на основі зорових вражень: витягтися в струнку, просторових: плестися в хвості, смакових: ласий шматочок, кольорових: братися молоком, пор. ще значення міцності: твердий горішок.

Метонімізація спостерігається в різних видах перенесення форми з одного референта на інший на основі суміжності в просторі або й часі (за О. Потебнею, „від виду до виду"), на ділянці причиново-наслідкових відношень [Ужченко, Ужченко 2007: 172]. Вирази витрушувати кишені, бити по кишені, наприклад, мотивовані суміжністю предмета (гроші) та місцем їх знаходження (кишеня).

Є декілька асоціативних ліній метонімічного фразеотворення: 1) час - його виміри через характеристичні денотати: зі шкільної лави, зі студентських років; з пелюшок, від колиски; з діда-прадіда; до сивої коси, до нових віників; 2) простір - його реально-побутові виміри: під боком, рукою подати, де Макар телят пасе; 3) дія, стан - їх просторові деталі: іти попереду „очолювати", бути в кочергах. Багато їх побудовано за участю соматизмів: стискувати кулаки, видивити очі. Інколи внутрішні переживання передаються жестами, мімікою: очі світяться, робити кислу міну, тупотіти ногами. Власне, метонімічними („суміщеними омонімами") виступають відшарування обрядів, звичаїв: топтати ряст „жити", ряст відтоптати „померти", давати гарбуза, заводити на посад (про наречених) (вони суміщають назву обрядодії і їх символічно-фразеологічне сакральне значення).

Приклади метонімізмів: слати старостів, ставати на рушник, знімати шапку, бити чолом; заробляти на хліб, є хліб і до хліба; від зорі до зорі, від дошки до дошки. Складовою метонімічних є синекдохічні ФО, коли враховуються кількісні співвідношення: до останньої копійки, і на копійку, ноги не буде, вибити до ноги (нога тут „істота, людина").

 

 

 

 

 

142

Лекція 21

Національно-культурний компонент української фразеології

План

1. Актуальність питання.

2. Способи передачі національно-культурої складової ФО.

3. Інтерпретація „культурної" семантики ФО.

4. Конотація й культурні стереотипи у фразеології.

Література

Жайворонок В. В. Слово в етнологічному контексті / В. В. Жайворонок // Мовознавство. - 1996. - № 1. - С. 7-14.

Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень / В. В. Жайворонок // Мовознавство. - 2001.

-   № 5. - С. 48-63.

Жайворонок В. В. Українські обрядові мовні формули на етнокультурному тлі / В. В. Жайворонок // Слово. Фраза. Текст: Сб. научн. трудов к 60-летию проф. М. А. Алексеенко. -

М. : Азбуковник, 2002. - С. 182-195.

Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика : нариси / В. В. Жайворонок. - К. : Довіра, 2007. - 262 с.

Потебня А. А. О некоторых символах в славянской народной поэзии // Потебня А. А. Слово и миф. - М. : Правда, 1989. - С. 285-378.

Ужченко В. Д. Актуальні питання розвитку української мови: Вступ. Лексикологія. Фразеологія : посіб. для магістрантів / В. Д. Ужченко. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - 148 с.

Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови : навч. посіб. / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - К. : Знання, 2007.

-   С. 276-288.

Джерела

Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. - К. :

Либідь, 2002. - 664 с.

Галицько-руські народні приповідки : у 3 т. / Зібрав, упорядкував і пояснив Др Іван Франко : 2-е вид. - Л. : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006-2007. - Т. 1. - 832 с.; Т. 2.

-   818 с.; Т.3. - 699 с.

Жайворонок В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. В. Жайворонок. - Полтава : Довіра, 2006.

-   703 с.

143

Степанов Ю. С. Константы : словарь русской культуры : Изд. 3-е, испр. и доп./ Ю. С. Степанов. - М. : Академ. Проект,

2004. - 992 с.

Ужченко          В.           Фразеологічний словник

східнослобожанських    і     степових    говірок    Донбасу /

B. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - 5-е вид. - Луганськ : Альма-

матер, 2005. - 348 с.

 

Вступ до проблеми. На зміну структурно-семантичній парадигмі поступово приходить психокогнітивний аспект    (О. Баранов,    Д. Добровольський,    Є. Бартмінський,

C. Небжеговська, С. Денисенко, О. Забуранна, О. Левченко). З останніх робіт українських фразеологів найбільш виразно він представлений, мабуть, у працях О. Селіванової, Авторка простежила закономірності знакової переінтерпретації українських фразеологізмів у мережі культурних кодів етносвідомості (соматичного, біоморфного, просторового, пред­метного, духовного), дослідила чинники позначення фразеологізмами концептосистеми народу, узагальнивши це в монографії „Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти)". Когнітивна лінгвістика значно розширила поле досліджень, дала можливість використовувати найрізноманітнішу „позалін-гвістичну" інформацію.

Конотація та фразеологічна мовна картина світу. Гостро ставиться й питання конотації фразеологічних одиниць як провідного аспекту в їх семантичній структурі. Під конотацією звичайно розуміють додаткові семантичні й прагматичні особливості („співзначення") фразеологічного значення, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект. Прагматичний аспект конотації виявляється в різних мовних формах емоційного ставлення мовця до позначуваного об'єкта, до предмета мовлення та його емоційної оцінки (несхвально, пестливо та ін.). Розрізняють конотацію в широкому й вузькому розумінні, лінгвістичну й екстралінгвальну, інгерентну й адгерентну. Оскільки конотація, виражаючи національну специфіку мови, створює асоціативно-образне, символічне, культурно-історичне тло фразеологізму, ефективним  засобом  її  виявлення  стає психолінгвістичний

144експеримент, а її занурення в матеріальне й духовне життя народу спричинює так звану культурно-національну конотацію фразеологізмів. Тут під конотацією розуміють єдність суб' єктивних та об' єктивних, комплексних, гетерогенних, переважно імпліцитних елементів у семантичній структурі ФО, які „постають на основі образного уявлення про дійсність і які відбивають менталітет народу". Культурно-національна конотація - це образно-асоціативна частина фразеологічного значення, що постає в результаті співвідношення звукової оболонки фразеологізму з культурним кодом певної мовної спільноти, при якому імпліцитно (частіше) чи експліцитно (наприклад, у словникових дефініціях) виявляється ментальність етносу.

Майже аксіомою стало твердження, що конотація
(культурно-національна       конотація), культурологічне

наснаження (культурно-національний компонент значення) властиві не всім ФО, пор.: „не всі фразеологізми набувають роль культурних знаків" (В. Телія). Дехто вважає, що практично всім фразеологізмам властивий культурно-національний компонент, хоч не всі фразеологізми однаково прозоро відображають його в елементах своєї внутрішньої форми (В. Ужченко). Конотація властива всім ФО, бо кожна з них органічно вросла в усю національну фразеологічну систему. Дослідження вітчизняних (А. Ажнюк, В. Говердовський, С. Єрмоленко, Р. Зорівчак, В. Калашник, Є. Отін) і зарубіжних (Л. Блумфілд, Т. Лиховидова, Е. Найда, Ч. Осгуд, Е. Різель, В. Телія, Д. Шмельов) учених засвідчують різні погляди на природу конотації, невизначеність її семантичного статусу, структурування, способів виявлення, опрацювання конотації ідіом у фразеографічній практиці. Ці та інші аспекти вимагають зусиль багатьох учених - і не лише фразеологів.

Дослідження         української          фразеології з

етнолінгвістичного й культурологічного погляду різняться тим, що перше здійснюється ретроспективно, а друге - на синхронному рівні. Але між ними немає китайської стіни. Образна основа фразеологічної метафори, денотативної основи (ретроспектив) одночасно служить конотативно й культурологічно категоризуючим фактором. На шкалі „свій // чужий",     наприклад,     сприймаються     фразеологізми із

145зоологічними образами кінь // верблюд (у „Галицько-руських народних приповідках" І. Франко фіксує понад 100 приповідок зі словом кінь і практично повну відсутність їх зі словом верблюд). Зате в народів Сходу учені налічують понад 1000 стійких висловів з назвою „корабля пустелі". Завдання культурологічних студій - описати специфіку наївної мовної (фразеологічної) картини світу, окреслити базові (культурно значущі, ключові) концепти як основні одиниці ментальності. Актуальними з цього погляду є такі питання: фразеологізми як засіб вираження українського менталітету, українська фразеологічна картина світу, вивчення безеквівалентної української фразеології, українських (слов' янських) етнофразем як мовного феномена, усебічного лінгвокультурного аналізу української (східнослов' янської) фразеології, культурної складової фразеологічних зворотів і шляхи її виявлення.

Активно розробляється в сфері фразеологічного значення антропоцентризм як рушійна сила розвитку номінативних мовних засобів, що дає можливість аналізувати мову як систему культурних категорій, як константи культури (Ю. Степанов, О. Баранов, Д. Добровольський, О. Забуранна, Ю. Караулов, Н. Кирилова). Антропоцентризм - методологічний принцип дослідження, згідно з яким людина розглядається як центр і найвища мета світобудови (О. Селиванова). При цьому спостерігаємо спрямованість мовних (resp. фразеологічних) оди­ниць на позначення світу людини, „людини в мові". Повернення до гумбольдтівської парадигми аналізу мовних одиниць, зокрема фразеологічних, поставило в центрі лінгвістичних студій оцінну діяльність людини в інтерпретації мовної (фразеологічної) картини світу. Вважається, що десь близько 95 % ФО щільно пов'язані з людиною, з її оцінкою, зо­браженням. Антропоцентричний підхід дав змогу звернути увагу на психологічні аспекти формування „мовної (фразеологічної) картини світу", а культурні феномени розглядати як константи культури.

В останній час культурно-національна семантика (національно-культурна специфіка) фразеологічних одиниць активно обговорюється, широко висвітлюється в науковій літературі.

Ось декілька висловлювань  про зв' язок у ланцюгу

146

„культурна інформація - конотація - образність - фразеологія -наявність національно-культурного компонента в семантичній структурі фразеологізму": культурна інформація - сукупність маркованих знань й уявлень носіїв певної культури, репрезентована в мовних одиницях (О. Селіванова), а значить і у фразеологізмах; культурні конотації частково перекладні і що між культурним і національним в мові не повинен стояти знак рівності (Н. Брагіна); культурна інформація переважно існує в латентному невиявленому стані (Н. Брагіна); образність одиниць номінації, за В. Телією, пояснюється наявністю характерної для кожної лінгвокультурної спільноти системи образів-еталонів. Дійсність, яка емпірично пізнається, одночасно оцінюється в образах-еталонах, що „мають пряме відношення до умов життя носіїв  даної  мови,  до  їх  культури,  звичаїв  та традицій"

(В. Телія).

Питанню культурно-національної специфіки в останні роки присвячено немало робіт. Проблеми „мова і культура", „фразеологія і культура", „фразеологія в контексті культури" досліджували Дж. Лакофф та М. Джонсон, В. Мокієнко, С. Єрмоленко, Б. Ажнюк, В. Жайворонок, Д. Добровольський, О. Левченко та багато ін.

Звичайно виділяють два види етнокультури -матеріальну й духовну, котрі тісно переплетені й взаємодетерміновані. Ю. Степанов, проте, вважає їх невіддільними, взаємопроникними, пор.: „...в культурі немає ні чисто матеріальних, ні чисто духовних явищ, ті й інші ідуть парами" („Константы. Словарь русской культуры"); духовні сутності ми демонструємо їх матеріальними парами. ФО завжди - явно чи завуальовано зберігають свою історико-семантичну природу, спостереження над якою з необхідністю приводять до перемінного прототипу ФО.

Вважається, що культурна інформація представлена в мові й мовленні у вигляді 1) культурних сем як елементів значення номінативних одиниць, які позначають культурні реалії; 2) культурного фону; 3) культурних концептів; 4) культурної конотації (О. Селіванова). Культурно-національний компонент (КНК) фразеологічної семантики може виявлятися або в сукупному значенні ідіоми, або у вихопленому ланцюгу якоїсь обрядодії (заводити на посад), або у значенні

147компонентів-концептів (топоніми, етноніми, етнічні реалії, власні назви тощо). Культурно-національна семантика (КНС) фразеологічних одиниць має різну глибину вияву. Очевидно, зазначає Н. Сукаленко, існують „різні ступені приховування смислів" у якісно неоднорідних групах культурних концептів, інакше кажучи, різний ступінь відрефлексованості культурних таксонів, експлікувати котрі допомагає міжкультурна комунікація (Н. Сукаленко). Звідси численні зіставлення в культурологічних студіях, зокрема і у виявленні специфіки чи близькості стійких одиниць, як-от у І. Франка: так когут піє, як уміє „кождий по-свойому. У німців: як від старого навчився, пор. Wand ІІ, Hahn 53, 108 (т. 2, с. 367).

Антропоцентризм          і культурні

стереотипи. Основною ознакою фразеологічної системи
взагалі         вважають        високу антропоорієнтованість

(антропоцетричність), яка виявляється передусім у вибірковій номінації: за допомогою фразеологічних одиниць мовний колектив вербалізує саме ті фрагменти навколишнього світу, які з його погляду мають найбільшу релевантність (М. Жуйкова). Фразеологія „дисципліна передусім історична" (В. Телія); у ній відклалися повсякденні побутові турботи, елементи соціальних взаємовідносин людей, їх вірувань, звичаїв, обрядів, заклинань, формул ворожіння, побажань-клятв тощо (В. Ужченко); кождий індивід вбирає в себе картину (карту) довкілля, яка перевіряється через його спілкування з іншими (В.Жайворонок). Довкілля, його реалії (міфічні також) спричинюють тривалі й міцні зв' язки між концептами. Людина живе в світі культурних стереотипів чи стереотипів своєї етнокультури. Стереотип -„детермінована культурою, впорядкована й фіксована структура свідомості, фрагмент картини світу", „схематизована стандартна ознака" (О. Селіванова). Така „структура свідомості", „стандартна ознака", „схема й модель мислення", сприймання довкілля установилася, наприклад, між чортом, бісом, дідьком, лихим, з одного боку, і болотом, виром, чи дотичними реаліями до них - очеретом, греблею тощо, а також сухою грушею, вербою, з другого боку), що й відклалося в стійких висловах типу шубовсть як чорт у воду, у тихому болоті чорти водяться (плодяться, живуть), у чорта на болоті, у болоті не без чорта, болото болотом, а чорт чортом, гал. коби болото, а чорти

148будут (І. Франко), див. галицький евфемізм той, шо в болоті сідит, ... що болотом трясе і пояснення автора „Галицько-руських народних приповідок": „образово зам. чорта. Віруванє в те, що чорт сидить у болоті, повстало мабуть відти, що над болотом нічю показуються блудні огні, які вважаються появою злого духа" (2006, т. 1: 160), мутить як біс у виру, чорт з виру, крутить як чорт греблею, вередує як у греблі біс, мордується як чорт у лотоках, добре чорту в дудку грать, сидя в очереті -одну зломить, другу виріже, вискочив як чорт з очерету, у чорта на колючках, у чорта на куличках, забрався як чорт у вершу; закохатися як чорт у суху грушу, причепився до мене, як чорт до сухої верби, гал. учіпи ся сухої верби, а не мене (пор. зауваження І. Франка у його „Приповідках": сама суха верба „вважаєся осідком нечистого духа"), у східнослобожанських говірках ми практично повсюдно записуємо влюбився, закохався, влип, втріскався як чорт у суху грушу.

Ще приклад. Народна метрологія найтісніше пов'язана з людиною, „людина - мірило всіх речей" (Протагор); людина собою міряла речі, здійснювала рухи, щоб виміряти віддаль, приміряла щось до себе. Але людина чи людство одночасно наділені від природи „усвідомленням духовного в тілесному" (М.Костомаров). Так утворилися численні соматичні фразеологізми. Ось невелика вибірка контекстів з етнографічного дослідження В. Іванова „Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии" (1898), власне, про сприймання слобожан сучасної Луганщини: „Тут діла по горло, аж кричить, а тут празнуй" (XIV); „Погнала баба [козу ] в таку траву, шо і рожків не видно" (851); „Кругом росли пшиниці у ріст чоловічий" (410); „Треба стати пуз (поруч) з приметою й дожидати, поки сонце зійде у рост чоловічий..." (400); Шию, шию, а в долгах по шию. І пояснення етнографа: „Приказка кравців, що ледве зводять кінці з кінцями" (ІХ). Словник східного слобожанина є віддзеркаленням нескінченного розвитку фразеологічних маркерів культурного стереотипу.

До цієї сфери представлення стереотипів належить давнє утрадиційнене, зафіксоване академічним фразеологічним двотомником озброєний, озброїтися до зубів і новітнє, жаргонне упакований (укомплектований) до зубів „заможний; живе багато" (Чого не хватає Денису? Він же упакований до зубів,

149

Луганськ), вода по коліна, болото по вуха „глубоке, невилазне болото" (І. Франко), східнослобожанське коло вуха "скоро, незабаром" (Зима вже коло вуха, тут-тут закурить), ні на волосину, ні на волосок, триматися на волосині, сало в долоню, руку простягти, рукою подати, на віддаль витягнутої руки, правди на ніготь, а прибавиться на лікоть (М. Номис), скільки оком захопити, куди око; пор. ще у того ж таки М. Номиса в „Приказках": далеко, як оком сягнеш (заглянеш), як штихом докинуть (близько так), у кінці язика можна допитацьця хоч куди, не доходя минаючи (1996: 349). Див. численну варіантність цього фразеологічного стереотипу-виміру віддалі в академічному фразеологічному двотомнику: скільки сягає (бачить, обхоплює, бере і т. ін.) / сягне (осягне, охопить, вхопить, захопить і т. ін.) око (зір) „на всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію" [ФСУМ 1993: 586]. О. Потебня послуговується давнім висловом далеко як з лука стрелити, тобто на віддаль, куди долетить стріла, випущена рукою лучника. Б.Грінченко в другому томі свого „Словаря української мови" згадує записане на Харківщині міру кидь: А він був од мене не більше, як на одну кидь і пояснює, що кидь -„віддаль, на котру можна щось кинути". Французький інженер Боплан в „Описі України" так визначає віддаль: „Трохи нижче, на відстані гарматного пострілу, знаходиться Кодак.". Відомі й такі міри, як піший перехід чи віддаль в один кінський пробіг. Міряти можна великою чи малою міркою, аршином, метром, але можна й кроками - два кроки ступнути, міряти кроками (ногами). ФСУМ ще подає як варіант до міряти на свій аршин (на свою мірку, своєю міркою і застаріле вже своїм ліктем) кого, рідше що і без додатка [ФСУМ: 494]. Але позначку „заст." можемо зняти, а подібні міри наблизяться, якщо додамо Франкові приповідки хлопа на лікті не мірают „його вартість не в фізичнім рості", тра знати, по чому локоть „кілько то коштує" (т. 2, с. 484) чи до часів І.Нечуя-Левицького (коли ліктями як міркою міряла свекруха полотно, а потім невістці відрізала від сувою на спідницю) чи І. Франка, коли він подібні мірки вживає метафорично, як ФО: „Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: „Всякий це розчовпа". Був ще й дводолонний лікоть (до ліктя додавали ще й долоню), цілоручний лікоть  (відстань  від  кінця  пальців  до плеча),

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова