В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Найбільше праць опублікували дослідники фразеології південно-західних говірок (Н. Бабич, М. Корзонюк, Д. Гринчишин, М. Демський, В. Лавер, М. Корзонюк, М. Яким, М. Олійник та ін.). Н. Бабич на матеріалі фразеології буковиських говірок (на кінський великдень „невідомо коли, ніколи", бий-за-бий „що б там не стало", мінти в голові „бути людиною чуднуватою, несамостійною і т.п.") у свій час намагалася виробити принципи укладання словникової статті діалектного словника. У „Матеріалах до словника західноволинських говірок" (1897), які охоплюють лексику і фразеологію 52 говірок південної частини Волинського Надбужжя, М. Корзонюк поміщає „стійкі словосполучення-номени та фразеологізми". Про названі волинські фразеологізми дають уявлення поміщені тут вислови бабую завинутися „пов' язати хустку на потилиці", жети кучераво „жити безтурботно, розкішно, матеріально забезпечено", на жмині жати „жати, не в' яжучи скошене у снопи", кеп мате „мати розум". Стрижневе слово рука об' єднує навколо себе місцеві вислови влізти в руке - випадково потрапити до рук, набете руку - набути досвіду, вправності, ни пудкладате рук - не жаліти когось, караючи, ни пузичєте рук - обійтись без сторонньої допомоги, демонструючи таким чином свій фразеотворчий діапазон.

Разом із лексикою фіксує двотомний диференційний „Словник бойківських говірок" (1984) Й. Онишкевича й численні місцеві фразеологізми.  Тут знайдемо жартівливий

160побутовизм зі значенням „затирати сліди лихого діла" - бити по азбуці; виразно конотовані дієслівні вислови на вандри с' і пустити - піти швендяти, тинятися, варити зле на кого -бажати комусь нещастя, вести си зширока - жити понад реальні доходи. Про світанок можна дістати уявлення з вислову зазоріти на дни, про жінку, яка народила, але ще не виходить з хати, - бути у зап' ічку.

Підсумовуючи, можна зазначити, що в останні десятиліття українські діалектні фразеологізми активно вивчали Ю. Прадід, М. Яким, М. Демський (бойківські говірки), М. Доленко, Н. Коваленко, Г. Аркушин (подільські, поліські говірки), Г. Доброльожа, З. Ганудель, В. Івченко, Н. Вархол, А. Ступінська (лемківські говірки), Т. Грица, В. Чабаненко,

A. Поповський (нижньонаддніпрянські говірки), В. Ужченко,
Р.
Міняйло, І. Мілєва, Н. Скоробагатько, Д. Ужченко,
І. Магрицька, Т. Д'якова, О. Шкуран, О. Обєднікова
(східнослобожанські         і           східностепові говірки),
Й. Дзендзелівський, М. Демський, Н. Романюк, А. Смерчко
(наддністрянські говірки), М. Олійник (гуцульські говірки).
Українська фразеологія Карпат (гуцульські, буковинсько-
покутські, бойківські, закарпатські говірки й говори) дослідив

B.  Лавер, який захистив першу докторську дисертацію з діалектної фразеології.

 

Лекція 23

Українська фразеографія

План

1.  Коротка історія української фразеографії.

2.  Основні фразеографічні праці. Література

Білоноженко В. М. Способи тлумачення граматичного значення // В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк / Функціонування та лексико-граматична розробка українських фразеологізмів. - К. :

Наук. думка, 1989. - С. 44-82.

Самойлович Л. В. Українська фразеографія XIX-поч. XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова" / Л. В. Самойлович. -Дніпропетровськ, 2000. - 20 с.

 

161

Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови / Л. Г. Скрипник. - К. : Наук. думка, 1973. - 280 с. (Розділ ХІ).

Юрчук Л. А. Теоретичні засади реєстру Фразеологічного словника української мови / Л. А. Юрчук // Мовознавство. - 1983. - № 5. - С. 23-32.

Джерела

Олійник І.С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник : 2-е вид., доп. та перероб. / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. - К. : Рад. шк., 1978. - 447 с.

Олійник І. С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. - Х. : Прапор, 1997. - 462 с.

Словник фразеологізмів української мови / уклад.: В. М. Білоноженко та ін. - К. : Наук. думка, 2003. - 1104 с.

Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови : в 2 т. Г. М. Удовиченко. - К. : Вища шк., 1984. - Т. 1-2.

Ужченко В.Д. Фразеологічний словник української мови

/ В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - К. : Освіта, 1998. - 224 с.

Фразеологічний словник української мови : в 2 кн. - К. : Наук. думка, 1993. - Кн. 1-2.

 

В Ополє (Польща) в 2000 р. відбулася Міжнародна фразеологічна конференція, на якій з доповіддю „Фразеологічні теорії в дзеркалі лексикографічної практики" виступив В. Мокієнко. Ось деякі положення статті: 1) лексикографія завжди була пробним каменем лінгвістичних теорій; 2) лексикографічна практика відсіяла крайні погляди на склад фразеології; 3) місце розташування ФО у словнику потрібно вирішуватися прагматично (щоб легше шукати мовну одиницю); 4) граматичні характеристики ФО „задані" лесикографічним словником; 5) властиві параметри системності для лексики - синонімія, антонімія, варіантність, модельованість, серійність, тематичне групування - актуальні й для фразеології; 6) специфічність ФО: антропоморфність, низька частотність омонімів, ідеографічна лакунарність; 7) пейоративність (негативне забарвлення) синонімів.

Багатий і цінний матеріал зафіксований у фольклорних збірниках,   фольклористичних  та  етнографічних   працях, в

 

162окремих розділах граматик. Частіше лексичний матеріал подавався разом із фразеологічним.

І. ДАВНІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ Уже в „Лексиконі" Памви Беринди (1627) поміщені сталі словесні комплекси типу збираюся з розумом, оскомини набиваю.

До рукописної збірки кінця ХУІІ-початку ХУШ ст. „Вірші. Приповісті посполиті" Климентія Зіновієва (опубл. в 1971 р., хоч рукопис датується між 1700-1709 рр.) входять розташовані за алфавітом півтори тисячі прислів'їв, приказок, ідіомів під назвою „Приповісті (або те ж присловя) посполитиє". Окремі з них уживаються й зараз: жонки як сороки, запас біди не чинить, злости повни кости.

У „Словнику української мови" П. Білецького-Носенка (рукопис 30-40 рр. ХІХ ст., опубл. 1966 р., підготував до видання В. Німчук) поряд з лексемами фіксується багато народнорозмовних ідіом („ідіотизмів") і паремій: гнати в три вирви, битися за масляні вишкварки, возиться, мов кіт з оселедцем, баба з воза, шкапі легше, збитися з плигу. Особливістю цього словника є численні безеквівалентні фразеологізми української мови.

Можна написати велике дослідження про народну фразеологію „Словаря української мови" Бориса Грінченка (1907-1909): нехай буде гречка, перегнати через гречку, баки світити, очі рогом лізуть. Широкий діапазом ФО: галерна робота, галки класти, кидати „балотувати кулями", Богів шлях „Чумацький шлях", до виросту „поки виросте", лоб голити „брать в солдати". Сам автор скромно оцінив свої фразеологічні намагання: „багато залишилося не включеним до словника".

У 1818 р. в С.-Петербурзі опублікована перша „Грамматика малороссийского наречия" Алексея Павловского. 115 с. Окремий розділ в Олексія Павловського, с. 78-86, складають „Фразы, пословицы и приговорки Малороссїйскїя" -усього 146 висловів. О. Павловський уживає термін „фраза". За алфавітом першого слова в перекладі російською подані вислови въ куну посадить. Запереть для покаяния; діжу місить. Квашню творить, месить; бісика пускать. Куры строить. Уперше він фіксує варіантність: драла, драпака дать; ляпаса, ляща у пику дать.

163

У 1864 р. побачила світ книга „Украінські приказки, прислівья и таке инше. Збірники О.В.Марковича и других".

Спорудив М. Номис, С.-Петербург, яку М. Сумцов оцінив як „чудове видання, один із кращих пам' ятників живої і плідної любові до рідного слова". До збірки увійшло 14339 висловів; це були записи багатьох збирачів, тут була вся етнічна Україна. Матвій Номис так пояснив реєстр видання: „шикував збіранину у такі лави, щоб огулові користніш"; „містив одміни, що хоч чим-небудь примітні"; „містив усе, як воно було записане, не вважаючи, що дещиця покалічене - попісьмачене, поляшене, помоскалене".

Укладач групував цей величезний матеріал „по речам", виділивши тематичне слово. Кожна одиниця має порядковий номер, але позначено тільки десяту.

До свого РОДУ хоч через воду.

Нема в світі, як родина!

Своего доправляся, роду не чужайся.

Кров не вода: треба оступицьця.

Нещаслива година, як лиха родина.

У дітей високі пороги, а в родичів бодай ще вищі були.

Такий рід, хоч на лід.

Багато роду, та нігде пообідать. - Роду без переводу, а пообідать нігде. - Рідні край Божа мати, та ні в кого обночувати. - Великий рід, та нігде голови прихилити.

Тілько й рідні, що лапті одні.

9340. Рідня до півдня, а як сонце зайде, сам чорт нікого не найде. (с. 414).

Тематичний принцип групування матеріалу хоч і важкий для практичного користування (І. Франко його не підтримав), але досить повно представляє все поле певної теми й необхідне для ідеографічного висвітдення ФО. М. Номис подає й деякі етимології ФО, що базуються на ектралінгвальному матеріалі: засмикали, як Циган сонце і багато варіантів: 8590 Пика як у Комлика. Пика, хоч пацюки бий. Морда, як не лусне. Морда, як не трісне. Лоб - відро ціле. - Є такий лоб, як відро. Шия, хоч обіддя гни. Там рука, як макітра. - Там губа, як макітра. - Там кулачище, як макітра.

Першим тлумачним і етимологічним словником фразеології є тритомна праця І. Франка „Галицько-руські

164народні приповідки" (1901-1910). Записи до неї він почав вести ще навчаючись у гімназії (70-ті роки). Народна фразеологія зібрана в 178 місцевостях. Основні принципи, життєві й зараз, такі.

1. Принцип „географічного умісцевлення" важливий для
лінгвогеографії. Це допомагає побачити, що „обік загально
розповсюджених, а почасти інтернаціональних... твориться,
обертається і забувається велика сила місцевих приказок,
дотепів., і яким деяким щастить здобути ширшу популярність,
а деякі забуваються, не вийшовши поза тісну сферу одного села
чи околиці.

2.    Укладач пояснює кожну приповідку. Нерідко
пояснення поєднується з показом прототипу ФО, умов
уживання, її стилістичною характеристикою, варіативністю,
конотацією, походженням, як-от:
де верба, там і вода „Верба
росте на мокрих, вохких місцях";
зійшли биці на киці „хозяйство
звелося нінащо, сказати б, із волів на котів. В тім самім значіню
у Білорусів:
Перебиваець бики на барани (Нос. ст. 398), тобто
відомий „Сборник белорусских пословиц" І. Носовича (1874).

3. Велику цінність становлять Франкові етимології і для
сучасних дослідників, пор.
вихопив сі, як Циган з пасіки „знач.
вибіг нагло, переляканий і змішаний. Натяк на анекдоту про
Цигана, що ходив до пасіки красти і був покусаний пчолами;
у
вдовиці чари на полиці
„загальне віруванє, що молода вдова вміє
причаровувати до себе парубків або чоловіків, збудити до себе
дику пристрасть";
щоби тя волами возили! „натяк на давній
звичай - „везти домовину з покійником на кладовище не інакше,
як волами";
веселиці воду п 'е „народ уявляє собі веселку як
якусь істоту, що випиває воду з якихсь певних криниць, ставів і
т. и.". Біля багатьох приповідок подані фразеологічні паралелі з
досліджень С. Адальберга, Ф. Бартоша, А. Затурецького,
В. Даля, Г. Ількевича, О. Кольберга, М. Костомарова,
М. Сумцова, І. Тимошенка, Ф. Челаковського та ін. - методу
наукового пояснення, якого дотримуються й сучасні дослідники.

Дослідник трактує приповідку як сукупність різновидів, для яких характерна низка конститутивних ознак: наскрізна внутрішня єдність. чіткість викладу думки, концетрований лаконізм, що дозволило увести до збірки порівняння, прокляття, вітання,    побажання,    прикмети,    примовки, мудрування,

165каламбури. Сам автор висловив сподівання, що вона „гідна буде називатися цінним вкладом у науку народовідання".

У новіший час почали з' являтися численні словники й словнички різного обсягу, наукової цінності, призначення.

ІІ. ТЛУМАЧНІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

У короткому (235 с.), призначеному для школи, для учня, для вчителя Фразеологічному словнику (1966) Надії Батюк фразеологізми добиралися з огляду на їх влучність та поширеність, насамперед фразеологізми творів тих письменників, що вивчаються в школі, - А. Головка, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Є.Гребінки, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Глібова, П. Гулака-Артемовського, М. Стельмаха, О. Гончара. Фразеологізми розміщені в алфавітному порядку (закидати гачок, залити очі залити сала за шкуру), місце фразеологізму визначається першим словом (молоко на губах не обсохло, море по коліна), однакові за змістом вислови об'єднані в одну статтю [даватися взнаки (у помку, у тямку, у тямкй)\ Ретельно відібрані ілюстрації даються в хронологічному порядку. Ще й до сьогодні це один з кращих коротких словників для школи.

Фразеологічний словник української мови (Уд) у 2 т. (1984) Григорія Удовиченка включає близько 7500 питомих та іншомовних з походження самостійних (не зведених) ФО. Автор у вступній статті аналізує добір реєстру словника, до якого вводяться ідіоматичні фразеологічні одиниці з різним ступенем мотивування (дурня клеїти, смалити халявки, стояти над душею, в три вирви, вуха розвісити, фразеологічні вирази, що сформувалися з лексикалізованих прислів' їв і приказок (кум королю, часом з квасом, святий та божий, пор. повний варіант - святий та божий, на чорта схожий), фразеологічні сполучення, що характеризуються синтаксичною обмеженістю (не давати спуску, благословляеться на світ). Велику цінність становить поміщений у кінці другого тому „Покажчик слів", що полегшує віднаходження ФО у словнику.

Найповнішим і найавторитетнішим академічним словником є „Фразеологічний словник української мови" (ФСУМ) в 2-х книгах (К., 1993), перевиданий у 1999 році. Укладачі - працівники Інституту мовознавства НАН України (а

166тепер також Інституту української мови): В.М. Білоноженко, В.О. Винник, І.С. Гнатюк та ін. (всього 12 авторів). Основу реєстру Словника становлять ФО, уміщені в словниковій картотеці Інституту мовознавства. Праця охоплює насамперед вислови, зафіксовані авторитетними джерелами: чорним по білому, великої руки, верстова дорога, аж у землю вкипіти. Кожен з висловів отримав семантичну, граматичну й стилістичну характеристики: говорити на користь кого, чого; [аж] дур голови береться кому, діал. (тобто діалектне). Словник подає численні лексичні варіанти й уживані граматичні форми: клубок підкочується (підступає і т. ін.) /підкотився (підступив і т. ін.) до горла кому; ділити хліб-сіль (хліб і сіль).

Структура словникової статті включає: 1) заголовний компонент (опорне слово); 2) реєстровий фразеологізм з його варіантами; 3) синтаксичну сполучуваність (при потребі); 4) граматичну позначку; 5) стилістичну позначку; 6) тлумачення; 7) цитати-ілюстрації; 8) деривати; 9) відсилання на іншу форму; 10) синонім чи синоніми; 11) антонім чи антоніми (за наявності). Більшість ФО тлумачаться синонімами чи описово. При цьому форма тлумачення залежить від категоріального значення фразеологізму.

Зразок розміщення й розробки статей:

ЛАЗИВ: щоб (бодай) рачки лазив, лайл. Уживається як прокляття і виражає побажання кому-небудь хвороби, немічної старості. Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили (Укр.. присл..). нехай рачки лазить. Нехай вашим ворогам очі повилазять, а наші рачки лазять (Укр.. присл..).

Тлумачний Фразеологічний словник української мови (УУ) (1998) В. Ужченка та Д. Ужченка містить близько 2500 виразів сучасної української літературної мови й призначений насамперед „для учнів, учителів, а також для широкого кола читачів", як сказано в анотації. Автори поставили собі за мету запропонувати читачеві найуживаніші вислови. Характер словника - короткий (близько 2500 виразів, 224 сторінки), однотомний. Указаним колом адресатів зумовлені й певні обмеження в доборі фразеологізмів і їх розробці: фіксуються тільки найвідоміші варіанти й значення, серед стрижневих слів не розрізняються омоніми, до мінімуму зведена довідкова частина.   Укладачі  обрали  практичний  гніздовий  спосіб з

167елементами структурно-граматичного. Фразеологізми об' єднуються навколо стрижневого (заголовного, опорного) слова-компонента, яким звичайно виступає іменник. У середині гнізда фразеологізми йдуть за алфавітом. Чи не вперше так широко подаються історичні, етимологічні та культурологічні коментарі. Так, для виразу заяча душа „полохлива людина" наводиться узвичаєне в ментальності кожного українця сприймання: Заєць - символ полохливості. Можливі синоніми та антоніми, ілюстрації (найчастіше речення) чітко окреслюють граматико-стилістичні й семантико-культурологічні параметри

ФО.

Академічний Словник фразеологізмів української мови (СФУМ) (2003) містить 7922 ФО. Основою його реєстру став академічний фразеологічний двотомник 1993 р. Значною мірою він базується на тих самих видавничих засадах, що й академічний словник у двох книгах - у словнику представлені найуживаніші ФО сучасної української літературної мови. В основу словника покладено розуміння фразеологізму як „усталеного стійкого словосполучення з постійним, відтворюваним за традицією складом компонентів, у якому втрачена їх лексична самостійність і яке виражає цілісне фразеологічне значення". Реєстрова одиниця оформляється у вихідній формі, широко відтворюється варіантність (у круглих дужках), показується факультативність компонентів (у квадратних дужках), називаються супровідні слова, відбита дериватологія реєстрових одиниць, опорні слова ідуть в алфавітному порядку, названа граматична сполучуваність, семантична й стилістична характеристики, ілюстрації.

Зразок розробки статті:

ПОТЕПЛІШАЛО

потеплішало на серці (на душі) чиєму (чиїй), у кого, безос. З' явилися приємні відчуття, стало легше комусь. Потеплішало трохи на серці Тараса Григоровича при думці, що скрізь є добрі люди (З.Тулуб). На душі [у Надії] потеплішало, і все довкола набрало вже призабутої товариської святковості (Я.Баш).

Третину площі словника складає „Покажчик" висловів, що значно полегшує користування словником, наукові студії, оскільки тут фіксується фразеотворчий потенціал того чи того

168слова-компонента ФО.

ІІІ. ПЕРЕКЛАДНІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ

Російсько-український     фразеологічний словник

І. Виргана та М. Пилинської за ред. М. Наконечного друкувався окремими статтями в харківському журналі „Прапор" (1958­1971), а через сорок років, 2000 р., у Харкові вийшло окреме видання вже з іншою назвою - Російсько-український словник сталих виразів. У „Передмові" (1959) складачі (саме так вони себе іменують) подали основні принципи своєї праці. Коли на якийсь російський вираз не було фразеологічного відповідника, вони вдавалися до описових засобів. Часом до російського сталого виразу додавався ще й своєрідний описовий, образно-поетичний, до певної міри усталений вираз чи зворот. Або й кілька. Словник побудований за таким принципом: на чільному місці стоїть головне слово фразеологічного звороту чи групи зворотів. А самі звороти розміщені під цим словом в алфавітному порядку. Більшість сталих зворотів заілюстровано прикладами з фольклору, творів класиків української літератури та з творів сучасних письменників.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова