В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

парономазія - стилістична фігура, що утворена навмисним зближенням в одному контексті співзвучних слів, різних за значенням.

патронім - власне ім'я, утворене від імені або прізвища батька. пейоративний (лат. pejor - поганий, нікчемний, лайливий ) -який містить у собі негативну емоційно-експресивну оцінку

(базікало, волоцюга).

перифраз  - описовий зворот,  троп,  за допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу (цар звірів - лев). письмо - система умовних графічних знаків для передачі звуків. плавні приголосні - або ще сонорні: струмінь повітря виходить через ротову порожнину (р, р', л, л').

побічний наголос - більш слабкий наголос у багатоскладових словах зволителі).

побутова лексика - назви предметів і явищ повсякденного вжитку, обстановки, звичаїв (костюм, піч, куліш, весілля, телевізор, лампадка).

295повноголосся   -   характерне   для   східнослов' янських мов

сполучення звуків -оро-, -оло-, -ере-, -еле- між приголосними в

кореневій морфемі (борона, золото, берег, шелест).

позиція  -  звукове  оточення  фонеми та положення щодо

наголосу.

поле  семантичне  -  сукупність  слів  і  виразів  мови, що становлять тематичний ряд, який охоплює певне коло значень; лексична мікросистема (часове поле, просторове). полісемія (гр. poly - багато, sema - знак)- багатозначність. праслов'янська мова - спільнослов'янська мова, на основі якої постали всі слов'янські мови. Вона вийшла з індоєвропейської спільності в ІІІ тисячолітті до н. е. приголосні - звуки мови, утворені шумом.

приказка - стійкий образний лаконічний вислів, що влучно характеризує якесь життєве явище (був кінь, та з 'їздився). примовка - жартівливий, переважно римований вислів (скільки літ, скільки зим; рости великий; тринди-ринди коржі з маком). прислів'я - виражений структурою речення влучний образний вислів, який формулює певну життєву закономірність або правило (Не спитавши броду, не лізь у воду). проклітики    -    ненаголошені    слова,    що    стоять перед наголошеними і об'єднуються з ними спільним наголосом (два метри, зі мною).

протеза - приєднання до початку слова приголосного або голосного острий, імха).

професіоналізми - слова або вислови, властиві мовленню людей певної професії.

пуризм (лат. purus - чистий) - прагнення до очищення мови від іншомовних запозичень, неологізмів, позалітературних елементів.

реалії (лат. realis - речовий, дійсний) - речі, предмети, які існують матеріально і служать основою для номінативного значення.

редуковані голосні - надкороткі голосні фонеми неповного творення [ь], [ъ].

рекурсія (лат. recursio - рух назад) - остання фаза артикуляції звука, коли мовні органи після витримки повертаються назад, у нейтральне положення.

релевантний - здатний розрізняти мовні одиниці.

296референт - предмет думки, явище, предмет, з яким співвідноситься мовна одиниця.

розмовна лексика - прошарок слів, поширених у розмовно-побутовому стилі.

сема (гр. sema - знак) - найменший елемент значення як розрізнювальна риса, притаманна детотату.

семантика - значення мовних одиниць і розділ мовознавства, що їх вивчає.

семасіологія - розділ мовознавства, що вивчає значення мовних одиниць.

семема - значення слова.

сигми - мілісекунди (мс), якими вимірюється тривалість звука. сила звука - амплітуда коливання звукової хвилі (розмах звукового коливання голосових зв'язок).

синекдоха - троп, в основі якого лежать кількісні відношення між предметами.

синоніми - слова, що позначають одне й те ж поняття, але різні за семантичними чи експресивно-емоційними відтінками. синтагма (гр. syntagma - устрій, лад, з'єднання) - відрізок усного мовлення чи написаного тексту, що виділяється як певна позиційно цілісна смислова й ритмомелодична єдність. синхронія - дослідження стану мови в певний зріз її розвитку. сленг (англ. slang - жаргон) - жаргонні слова чи вирази людей певних професій чи соціальних прошарків. сонант - сонорний приголосний.

сонорні звуки - приголосні звуки, у яких голос переважає над шумом.

соціолінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає загальні закономірності функціонування мови в суспільстві. старослов'янська   мова   -   перша   писемно зафіксована літературна мова слов' ян.

табу (індонез. tapu, tabu - зовсім виділений)- заборона вживати за певних умов ті чи інші слова.

тавтологія (гр. tautologia - від tauto - те саме) - визначення, що повторює в іншій формі раніше сказане.

тезаурус (гр. thesauros - скарб) - тип словника мови, що подає лексичний склад мови в повному обсязі.

 

 

297тембр (фр. timbr - дзвоник) - забарвлення звука, яке створюється накладанням додаткових тонів (обертонів) на основний тон.

термін (лат. terminus - межа, кордон) - слово чи вираз, що називає чітко окреслене поняття з певної галузі науки, мистецтва, техніки тощо.

титло (гр. titlos - напис) - у стародавній грецькій і слов'янській писемності - надрядковий знак над скорочено написаним словом.

тон  (лат. tonus - звук) - висота звука, його якість, яка визначається частотою ритмічних коливань голосових зв' язок. топонім - власне ім'я будь-якого географічного об'єкта. топоніміка  (гр.  topos  - місце,  onyma - ім'я)  - розділ ономастики, який вивчає географічні назви.

транскрипція - особлива система письма для точного відтворення звукового складу слова чи тексту будь-якої мови чи діалекту.

тривалість звука - час вимови звука. Вимірюється сигмами. узус - прийняте в мові вживання слів, словоформ тощо. устав - тип письма давніх рукописів з прямими лініями літер, з відсутніми скороченнями.

фамільярна лексика - лексика, властива розмовному мовленню, що має інтимний, розв' язний чи безцеремовний характер.

фарингальні приголосні (гр. pharyngos - глотка) - глоткові приголосні (г).

фонема - найменша неподільна мовна звукова одиниця, яка служить для розрізнення слів і їх форм.

фонетика  (гр.  phonetikos  -  звуковий,  голосовий)- розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови. фонологія (гр. phone - звук, logos -  слово, вчення) - розділ мовознавства, що вивчає фонематичний склад мови. фразеологізм    -    надслівна,    відтворювана    з допуском варіантності експресивно-емоційна мовна одиниця. фразеологічні єдності - стійкі, семантично неподільні певним чином умотивовані значенням компонентів вислови (не нюхати пороху, кров з молоком, кирпу гнути).

 

 

298фразеологічні  зрощення  -  стійкі,  семантично неподільні фразеологізми, загальне значення яких не випливає із значення їх компонентів (бити байдики, на руку ковінька, собаку з'їсти). фразеологія - розділ мовознавства, що вивчає фазеологізми. фразовий наголос - наголос, що виділяє найважливіше в смисловому відношенні слово в синтагмі (фразі). фрикативні приголосні (лат. fricatus - тертя) - приголосні, що утворюються тертям повітря об стінки щілини між зближеними мовними органами.

художній стиль - це функціональний стиль, що характеризується єдністю комунікативної та естетичної функції мови.

чергування - закономірна взаємозаміна звуків в одній і тій же

морфемі.

шумні

штамп (нім. Stampfe - печатка, друк) - мовний зворот, що багаторазово механічно повторюється, від чого послаблюється його лексичне значення і стирається експресивність. шумні приголосні - приголосні, утворені за участю шуму (дзвінкі) або лише шумом (глухі).

щілинні приголосні (фрикативні, спіранти) - утворюються тертям струменя повітря об стінки щілини (в, ж, й, г та ін.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

299

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова