В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

-      нерозрізнювання фонетичної і фонологічної транскрипції;

-      інерція звички, що склалася під впливом школи і традиції.

Зразки запису фонематичної та спрощеної фонетичної транскрипції:

1. Люблю чернігівську дорогу - весною, влітку, восени. Там досі моляться Стрибогу високі в сонці ясени (Л.Костенко).

Фонематична транскрипція /луб'лу чер'нігівску дорогу / вес'нойу / в'л'ітку / восе'ни // там 'досі 'молатса стрибогу ви'сокі в 'сонці йасе'ни // /

Фонетична транскрипція [луб'лу чеир'ніг'іуску дорогу // веис'нойу / у'л/ітку / восеи'ни//

там 'досі 'молац:а стрие'богу вие'сок'і у 'сонці йасеи'ни //]

 

36

2.  Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М.Коцюбинський).

Фонематична транскрипція /сн/і'ги в'пали ве'ликі / і анд'р/ій 'радо проки'дайе од по'рога до во'р/іт с'тежку// /

Фонетична транскрипція

[сні'ги у'пали веи'лик'і / і анд'рії 'радо прокие'дайе од по'рога до во'р/іт с'тежку//]

3.  Одним із яскравих складників культури народу є його мова. Занурюючись своїм корінням у міфологічний світ давнього народного світосприймання, вона зберегла для нас багато воістину неперевершених зразків етносимволіки слова й виразу (В. Жайворонок).

Фонематична транскрипція

/ од'ним із йаск'равих складни'ків кул/'тури на'роду йе йо'го 'мова // за'нур/уйучис/ сво'йім ко'р/ін/н/ам у міфоло'гічний с/віт 'даун/ого на'родного світосприй'ман/н/а / во'на зберег'ла дл/а нас ба'гато во'істину непере'вершених зраз'ків етносим'вол/іки с'лова й 'виразу // /

Фонетична транскрипція

[од'ним із йаск'равиех складние'к'іу кул'тури на'роду йе йо'го 'мова // за'нур/уйучиес/ сво'йім ко'рін:ам у м'іфоло'г'ічниї св'іт 'дауного народного с/в'ітосприеї'ман/:а / во'на збеиреиг'ла дл/а нас ба'гато во'істиену неипеиреи'вершеиниех зраз'к'іу етносием'вол/іки с'лова ї 'виразу //].

1888 р. Міжнародна фонетична асоціація виробила спеціальну систему запису - міжнародний фонетичний алфавіт (МФА), первісно на основі латинського алфавіту. Потім його багато разів доповнювали, переробляли.

Існує й так звана практична транскрипція -запис засобами національного алфавіту іншомовних власних назв, термінів, неперекладних слів. Відсутні звуки передаються близькими. Застосовується в номенклатурах, прейскурантах.

 

 

 

 

 

 

37

Лекція № 5

Наголос. Орфоепія. Мелодика

План

1.         Наголос. Види наголосів.

2.   Орфоепія. Основні риси української літературної
вимови.

4.Мелодика.

5.  Інтонація.

6.  Ритмічна структура. Література

Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / О. Т. Волох. - К. : Вища шк., 1986. - С. 92-109.

Карпенко Ю. О. Фонетика і фонологія сучасної української мови : учб. посіб. для студ. філол. фак. / Ю. О. Карпенко. - Одеса, 1996. - С. 125-141.

Курс сучасної української літературної мови / за ред. Л. А. Булаховського. - Т. 1. - К., 1951. - С. 158-227; 481-513.

Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І. К. Білодіда. - К., 1969. - С. 340-401.

Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. - К. : Вища шк., 1994. - С. 18-19; 21-22; 83-101.

Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. - К. : Вища шк., 1997. - С. 71-85.

Тоцька Н. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія / Н. Тоцька. - К., 1981. - С.132-154.

Винницький В. М. Наголос у сучасній українській мові / В. М. Винницький. - К. : Рад. шк., 1984.

Вихованець І. Р. Таїна слова / І. Р. Вихованець. - К., 1990. - С. 180-193 (Наголос).

Дорошенко С. І. Оглушення дзвінких у кінці слова -орфоепічна норма української мови / С. І. Дорошенко // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць. - Харків : ХДПУ, 1998. - Вип. 1. - С. 3-11.

Джерела

Орфоепічний словник / уклад. М. І. Погрібний. - К. : Рад. шк., 1984. - 629 с.

38

Орфоепічний словник української мови : в 2 т. / уклад.:

М. М. Пещак та ін. - К. : Довіра, 2001. - Т. 1-2.

 

Виділення одного із складів за допомогою артикуляційних засобів - м' язового напруження, тривалості, сили голосу називається наголосом. Перші акцентовані пам'ятки з'явилися в XIV ст., а систематично - з другої половини XVI ст. Л.Зизаній у своїй граматиці називав його грецьким терміном просодія. Правда, тут же в дужках ставить і власну назву - припіло (1596). У першій половині XIX ст. -слогоудареніє або голосовдар чи гласовдар. І лише з другої половини XIX ст. уживають термін наголос. Лат. accentus означає „приспів", звідси - акцентологія (кінець XIX ст.). Уперше вжив Р.Ф. Брандт. Ще О. Потебня вважав, що акцентологія буде окремою наукою. Він написав і першу монографію - „Ударение"(так її умовно називає В. Ю. Франчук). Тут багато йдеться про наголошування українських слів. У 1943 р. Л. Булаховський видає посібник „Український літературний наголос".

Наголос служить засобом фонетичної організації слів: навколо наголошеного складу групуються ненаголошені. Під наголосом голосні чуються чітко, а ненаголошені дещо змінюють свою кількість і якість. В українській мові наголошені голосні характеризує більша тривалість, виразний тембр. Тому він за його фонетичною природою характеризується як кількісний, якісний і як силовий (динамічний). Але визначальною рисою є його кількість. Тому його можна назвати кількісним (довготним, або квантитативним).

Наголос належить до суперсегментних одиниць мови, оскільки він нашаровується на сегментні (лінійні) одиниці -фонеми й склади.

Службові слова звичайно передають свій наголос повнозначному. Енклітики - передали наголос попередньому слові (прийшов би, ідіть же). Проклітики - наголос передали наступному (під клёном, за нами).

Рідко наголос переноситься на службові слова, зокрема прийменники:

-                     Блукав я по світу чимало (М. Рильський).

-                     Сад потягається зо сну (М. Рильський).

39

- Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела В українській мові наголос вільний, різномісний, тому що може припадати на будь-який склад: диво, дивитися, дивуватися. Є мови, у яких наголос постійний -у чеській на першому, у французькій на останньому, у польській на передостанньому. Розрізняють рухомий наголос (змінює місце у формах одного й того ж слова: рукаї - руки, голова -голови) і нерухомий (збірник, збірника, збірники). Він виконує диференціюючу роль: Слова - полова, але вогонь в одежі слова (І.Франко); У вас права, ми ж - охоронці права (Л.Костенко). Пор. ще: плаїкати - плакати, диіва - дива, радій -радій. Або ж виступає як розрізнювач граматичних форм: перекидати - перекидати, виміряти - виміряти, розкидати -розкидати.

Розрізняють так званий поетичний наголос.

Авже ж тая криниченька гатом загачена. А вже ж тая дівчинонька з іншим заручена.

Ти думаєш, дурню,

Що я тебе лЮблю.

А я тебе, дурню,

словами голублю.

У піснях:

1.        Ой косив я сіно-сіно, косив я осОку,

Ой любив я дівчиноньку тоненьку, висОку.

2.  Ой на горі два дубки, два дубки / та й злилися
докутш.

3.Проснеться матінка моя / Буде питать, де була я.

4. Била мене мати березовим прутом щоби не стояла з молодим рекрутом.

 

5.Ой ти дівчино, гарна та пишна, Чого до мЄнє гулять не вийшла. Я виходила, тебе не було,

Я постояла та й повернула.

6.А я з сестрою трохи постою,  А я з сестрою трохи

постою

Не та розмова / не тії слова, Не біле личко, не чорноброва.

40

Емфатичний наголос підкреслює емоційне значення слова й на письмі передається повторенням складів або літер, у вимові - інтонацією.

Про-о-о-пало добро! (Остап Вишня).

Синтагма - ритміко-інтонаційна єдність, мовленнєвий такт, що складається з одного чи кількох слів, об' єднаних у смисловому та інтонаційному відношенні.

Синтагматичний наголос

Широкою доли ною/ між двома рядкими / розложистих гір / тихо тече / по Васильківщині / невеличка річка Растав^ця (І. Нечуй-Левицький).

Логічний наголос - це особливе виділення слова в реченні. Він найсильніший порівняно із фразовим і синтагматичним. Найважливішим тут є сила голосу. У реченні він може бути лише один і падати на будь-яке слово: Шумлять безжурно дерева (Шумлять, а не тріпочуть; безжурно, а не сумно; дерева, а не кущі).

Є слова, що часто вживаються з помилковим наголосом (тут правильно):

агёнт, агрономія, алкоголь, аркуш, атлёт, бюлетёнь, валовий, вёнтиль, ветеринарія, кулінарія, випадок, перекладач, диспансёр, шофёр; діалог, монолог, каталог, некролог; докумёнт, магістерська робота, медикамёнт, експёрт, квартал, кілометр, міліметр, сантиметр, дециметр, компроміс, мерёжа, оптовий, партёр, пасквіль, перёпустка, поміщик, поміщицький, предмёт, сегмёнт, станковий, тваринництво, тваринницький, титульний, урочистий, цемёнт, цёнтнер.

Багато слів, які по-іншому наголошуються, ніж відповідні російські: болотистий, бородавка, босий, верба, веретёно, високо, відстояти, вільха, вітчим, вудила, вудити, вузький, вуса (вуси), горошина, граблі, дихання, допізна, дочка, дрова, замазка, затичка, здалека, здвоїти, іграшка, їдкий, злёгка, кидати, кишка, кімната, колесо, колія, коромисло (Несе Галя воду, Коромисло гнеться, За нею Іванко, як барвінок в' ється), косий, курятина, кухонний, ласкавий, легкий, лёгко, липкий, малий, маршовий, милёнький, мілкий, мозолистий, мускулистий, наголову, нажитий, наймит, наносний, настояти, ненавидіти, ненависть (І тільки той ненависті не знає, Хто цілий вік нікого не любив), низина, низький, новий, нудний,

41обруч (Ой лопнув обруч та біля барила), обстріл, олень, осока, параліч, пасти, перёданий, перёкис, перёпис населення, пересидіти, перескочити, перехідний, перчити, петёлька, підданий, підносити, тдтвёрдити, пісний, пітний, плавкий, плигати, плодоносити, пожнивний, показ, попільниця, потемки, присядка, постояти, причіп, приязнь, простір, пурхати, реєстровий, рёшето, рибина, рідкий.

Наводимо слова, які часто вживаються в шкільній практиці з помилковим наголосом, виділяючи деякі системні ряди: аркуш, живопис, літопис, рукопис, завдання, читання, писання, перекладач, дефіс, діалог, монолог, каталог, некролог, ктомётр, мМмётр, децимётр, сімдесят, вісімдесят, пасквіль, поміщик, поміщицький, предмёт, сегмёнт, титульний, урочистий, цёнтнер, черговий, дошка, бёада, дощечка, кімната, кінчити, перёказ, подруга, приятель, серёдина, сороковий, шкільний.

Складні, багатоскладові слова можуть мати й побічний наголос: Сільськогосподарський, змлезнавство, багтотисячний. Це пояснюється тим, що український наголос не дуже виділяється серед ненаголошених, що сила голосу й часокількість його розподіляється приблизно рівномірно між наголошеним і ненаголошеними складами. Див. ще: втопарк, гротёхтка, вдосховище, зврофёрма, зЗемлевласник, Новообраний, агткампанія, мтеостанція, втоцистёрна, Паротурбіна.

Паралельне наголошування іменників чоловічого роду:

договір - договір, зачин - зачин, наклад - наклад, простий -простий, розбір - розбір, заголовок - заголовок, підліток -підліток, недомірок - недомірок, доповідач - доповідач, посланець - посланёць, володар - володар; Сьогодні труд -володар у Вітчизні, а завтра буде світом володіть (В. Сосюра); І височів над гір юрбою, Чоло підвівши вище хмар, Казбек -Кавказу володар (В. Сосюра); кожушок - кожушок, первоцвіт

-  первоцвіт, алфавіт - алфавіт, анапест - анапёст, козачёнько

-   козаченько; шляхом - шляхом: Хилить вітер жита понад шляхом (П. Тичина); Летять пташки шляхом надземним (М. Рильський); дідусь - дідуся і дідуся.

Паралельне наголошування іменників жіночого роду: сапа - сапа, сосна - сосна: Дочасно чорногуз на сосну прилетів

42

(М. Рильський); Край гори одним одна День і ніч шумить сосна (П. Усенко); загадка - загадка (академічний Орфоепічний словник української мови, т. І, 2001), усмішка - усмішка, біднота - біднота, вишиванка - вишиванка, користь - користь: Два серця трепетні, високі два уми - Широковітий дуб і ясен тонколистий - Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми (М.Рильський); Не опускай же носа вниз, Дивись в майбутнє з інтересом: Ти ж для культури і прогресу Багато користі приніс! (П. Усенко), сіножать -сіножать.

Паралельне наголошування іменників середнього роду: надання - надання, збайдужіння - збайдужіння, срібло - рідше срібло: Буде ріки, сріблом куті, Визолочувать весна (М. Стельмах); А голос був - із щирого срібла! (П. Тичина), зёрно - зерно: В засіках розсип жовтого зерна (М. Рильський); Я знаю щастя в праці й боротьбі, я лан орю і сію плідне зерно (Л. Дмитерко), озёрце - озерцё, вугілля - вугілля: Вугілля й золота вистачить нам (М.Рильський); Ходили уп'ятьох на розшуки вугілля (М. Бажан).

Паралельне наголошування прикметників: весняний, волошковий, калиновий, світанковий. Грає листя на веснянім сонці, А в душі - печаль, як небеса (Д. Павличко); Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну' снагу (Д. Павличко); іменників: А внук косу несе в росу (Т. Шевченко); З роси і з води! (добре побажання).

Орфоепія - сукупність правил літературної вимови. Вони склалися протягом 19 ст. на основі середньонаддніпрянського говору. Сюди входить не тільки вимова звуків, а й наголошування, інтонація. Наголошуваність завжди передбачає й ненаголошуваність. Інтонація як засіб вираження комунікативної та емоційної природи мови з урахуванням її національних особливостей також характеризує звукову систему мови. Серцевиною орфоепії є фонетична система мови, проте поняття „орфоепія" ширше.

Літературна вимова - зразкова вимова, нормалізована, вимова освічених людей, позбавлена просторічних, діалектних, регіональних, будь-яких яскравих рис, що вказують на належність до вузько-обмеженої соціальної групи. Разом з тим вона допускає і варіанти: св'іт - с'в'іт, св'ітло - с'в'ітло,

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

В Д Ужченка - Сучасна українська літературна мова