Н Лубковим - Громадська і наукова діяльність євгена храпливого - страница 1

Страницы:
1  2  3 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Лубковим Наталія Зіновіївна

УДК 94(477)(092)

ГРОМАДСЬКА І НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА ХРАПЛИВОГО

(1898-1949 рр.)

07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Тернопіль - 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Зуляк Іван Степанович,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри стародавньої та середньовічної історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Добржанський Олександр Володимирович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент Чуйко Інна Степанівна,

Тернопільський національний

економічний університет, доцент

кафедри документознавства, інформаційної діяльності

та українознавства

Захист відбудеться «13» березня 2012 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.04 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2, каб. № 31 (зала засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса,

2).

Автореферат розісланий «9» лютого 2012 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

М. М. Москалюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки української державності наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. розширено тематику досліджень в українській історичній науці, повернуто українському народові багато його визначних постатей - науковців, політиків, громадських діячів. Історична персоналістика стала важливим напрямком наукових досліджень сучасності. Історія будь-якої країни, кожного напрямку діяльності є персоніфікованою, позаяк усі об'єктивні процеси суспільно-політичного розвитку проходять через індивідуальний досвід.

Пошук історичної об'єктивності змушує звертатися до узагальнення діяльності діячів національного відродження кінця XIX - першої половини ХХ ст. У зв'язку з цим набуває особливої актуальності дослідження громадської та наукової діяльності Євгена Храпливого (1898-1949 рр.) професора, доктора економіки, видатного дослідника соціально-економічних проблем сільського господарства. Протягом 1928-1939 рр. він був головним директором товариства "Сільський господар", керівником організаційного відділу та редактором його періодичних видань. Упродовж 1929-1939 рр. вийшло у світ 524 публікації Є. Храпливого, присвячених кооперації та агрономії. Він значну увагу приділяв сільськогосподарській освіті, став засновником хліборобського вишколу молоді (ХВМ). З 1932 р. тісно співпрацював з НТШ у комісії економії, соціології і статистики та науково-технічній секції. У 1935 р. Є. Храпливого обрано дійсним членом цієї наукової інституції.

У сучасній історичній науці практично відсутні комплексні дослідження, які б висвітлювали в повному обсязі його громадську та наукову діяльність. Натомість маємо лише побіжні неоднозначні огляди окремих аспектів ролі Є. Храпливого в кооперативному житті Західної України у міжвоєнний період.

Актуальність теми роботи викликано потребою дослідження діяльності Є. Храпливого як громадського діяча та ученого, всебічного аналізу його наукового доробку, подолання упередженого ставлення до його імені. Усе це актуалізує проблематику дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках планів науково-дослідної роботи кафедри стародавньої та середньовічної історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Автор дисертації брала участь у виконанні теми "Актуальні проблеми історії, культури, освіти, науки і техніки України" (державний реєстраційний номер 0111U009915).

Мета дослідження - дослідити громадську і наукову діяльність Є. Храпливого.

Для досягнення мети автор ставить перед собою такі завдання:

- проаналізувати формування Є. Храпливого як особистості, громадського діяча і науковця;

- з' ясувати різні аспекти громадської діяльності ученого, ввівши в науковий обіг маловідомі сторінки його біографії;

- висвітлити основні напрямки його наукової діяльності, її значення для української науки;

- дослідити вплив праць автора на становлення кооперативного руху в Західній Україні;

- розкрити його редакційно-видавничу, журналістську роботу як складову громадської та наукової діяльності;

- вивчити діяльність Є. Храпливого в товаристві "Сільський господар";

- простежити його внесок у пропаганду сільськогосподарських знань;

- з' ясувати роль Є. Храпливого у розвитку хліборобського фахового шкільництва. Об'єкт дослідження - суспільно-політичні, господарсько-економічні, культурно-просвітні процеси, що відбувались в Східній Галичині у досліджуваний період.

Предметом дослідження є особливості і тенденції громадської та наукової діяльності Є. Храпливого.

Методологічна основа дослідження. Дослідження громадської та наукової діяльності Є. Храпливого першої половини ХХ ст. у Східній Галичині та в еміграції здійснено на основі об' єктивності та достовірності. Використовуючи при цьому різні наукові принципи, зокрема, історизму, системності, об' єктивності,

У комплексі з науковими принципами, використаними під час дослідження громадської та наукової діяльності Є. Храпливого, поєднуються методи, що визначаються метою, завданнями, джерельною базою, наявною методологічною основою соціально-гуманітарного пізнання. Розв' язуючи конкретні дослідницькі завдання використано такі групи методів: загальнонаукові та спеціальні (порівняльний, типологічний, проблемно-хронологічний, структурно-функціональний, узагальнення, описовий).

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період життя і діяльності Євгена Храпливого: 22 червня 1898 р. - 6 травня 1949 р. Такі хронологічні рамки дозволяють максимально з' ясувати і визначити його внесок у громадське та наукове життя Східної Галичини, окреслити місце та роль в господарсько-економічному русі.

Територіальні межі дослідження обмежуються Східною Галичиною, географічним регіоном, що входив до складу Австро-Угорської імперії і складався з дванадцяти округів, у міжвоєнний період, згідно з новим адміністративно-територіальним поділом

Другої Речі Посполитої, до складу Східної Галичини входило Львівське, Станіславівське і Тернопільське воєводство, а з вересня 1939 р. ці землі входили до УРСР.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у ній зроблено спробу дослідити громадську та наукову діяльність Є. Храпливого - професора, доктора економіки, ідеолога і практика європейської аграрної науки, дослідника соціально-економічних проблем сільського господарства, захисника матеріальних, соціальних і національних інтересів західноукраїнського селянства.

У дисертації охарактеризовано діяльність Є. Храпливого у молодіжних громадсько-патріотичних організаціях та національному русі у роки Першої світової війни; висвітлено основні напрямки його наукової діяльності та її значення для української науки; досліджено вплив Є. Храпливого на становлення кооперативного руху в Західній Україні; висвітлено його діяльність як публіциста, журналіста і видавця науково-популярної та періодичної літератури для селян; з' ясовано роль Є. Храпливого у розбудові фахового хліборобського шкільництва.

На основі критично проаналізованих фактів, реконструкції окремих суспільно-політичних та господарсько-економічних подій, досліджено суспільно-політичні і наукові погляди Є. Храпливого.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки можуть бути використані при підготовці узагальнених та спеціальних праць про громадську та наукову діяльність Є. Храпливого, досліджень з історії української економічної думки, історіографічних і краєзнавчих видань, посібників, спеціальних статей, а також можуть бути впроваджені у вузівські навчальні дисципліни: "Історія України", "Історичне краєзнавство" тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи оприлюднені на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях: Міжнародній науковій конференції "Просвіта" в національно-культурному житті українського народу" (Тернопіль, 8-10 грудня 2008 р.), ІІІ Волинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції (Житомир, 12-13 листопада 2010 р.), Четвертій науковій краєзнавчій конференції "Історичні пам'ятки Галичини" (Львів, 10 листопада 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Розвиток і збереження українського села - нагальна потреба сьогодення", присвяченій 110-річчю від дня народження професора Євгена Храпливого та 110-річчю національного аграрного університету (Заліщики, 15-16 травня 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції VI Богданівські читання (Черкаси, 10 грудня 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 9 наукових працях, з них 5 опубліковані у фахових виданнях України, 4 - матеріали конференції.

Структура дисертації. Робота складається з переліку умовних позначень, символів, скорочень і термінів, вступу, чотирьох розділів, 11 параграфів, висновків, списку використаних джерел (550 позицій), додатків (5 таблиць). Обсяг основного тексту дисертації - 192 сторінки. Загальна кількість сторінок - 250.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами,

планами, темами, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет наукового пошуку,

хронологічні рамки, територіальні межі, методи дослідження, розкрито наукову новизну

одержаних   результатів,   практичне   значення   дисертації,   подано   інформацію про

апробацію результатів дослідження та його структуру.

У першому розділі "Історіографічні, джерелознавчі та методологічні засади

дослідження" проаналізовано стан досліджуваної проблеми в українській історіографії,

охарактеризовано архівні матеріали, друковані, рукописні джерела та методологічні

засади  дослідження.  Наукову  літературу,  що  стосується  досліджуваної проблеми

поділено на три періоди. Історіографія першого періоду характеризується незначним

обсягом відгуків та рецензій, написаних у довідково-інформаційному, мемуарному,

рецензійному та науково-публіцистичному дусі із приводу публікації Є. Храпливого.

Перші публікації про нього з' явилися відразу ж після виходу його праць, критично

оцінених І. Витановичем та К. Коберським. Окремо відзначимо невелику за обсягом

статтю біографічного характеру в "Українській Загальній Енциклопедії" за редакцією І.

Раковського.

Другий період окреслено 40-80-ми рр. ХХ ст. Студії про Є. Храпливого на цьому етапі друкувалися лише в еміграції. Першим, хто написав коротку розвідку про Є. Храпливого в газеті "Час" у 1949 р., був його друг і співробітник, відомий науковець, етнограф З. Кузеля. У ній він коротко розповів про життєвий шлях та науковий доробок вченого. Саме його стаття стала основою подальших досліджень про Є. Храпливого.

Окрім З. Кузелі, коротко про життєвий і творчий шлях, науковий доробок Є. Храпливого у своїх працях писали І. Витанович, І. Кедрин, В. Кубійович, А. Качор. Важливим доробком А. Качора є стаття "Євген Храпливий. З приводу 30-ліття смерті". Для її написання автор використав власні публікації 1979 р. на сторінках "Свободи", "Канадійського фармера". У ній узагальнено подано життєвий і творчий шлях, науковий доробок визначного громадського діяча, заслуженого економіста, одного з дослідників сільського господарства, професора Є. Храпливого й коротку історію товариства "Сільський господар", якому він присвятив найкращі роки свого життя. Цінним є поданий у кінці книги бібліографічний список друкованих праць, складений Є. Храпливим.

Новим етапом дослідження громадської та наукової діяльності Є. Храпливого став період незалежності України. Спочатку його постать розглядалася в контексті дослідження соціально-економічного, господарського становища українського селянствав Східній Галичині. При цьому основними центрами дослідження цієї тематики стали Львівський національний університет імені Івана Франка, Львівська комерційна академія, Тернопільський національний економічний університет.

Комплексне дослідження українського кооперативного руху здійснив професор С. Гелей. У праці "Діяльність Крайового кредитного союзу в першій половині ХХ ст.". Він започаткував вивчення західноукраїнської кооперації. Під його керівництвом науковці Львівської комерційної академії та Інституту українознавства імені І. Крип' якевича НАН України підготували видання "Історія кооперативного руху", "Історія споживчої кооперації України", "Українські кооператори. Історичні нариси".

Окремо деякі аспекти кооперативної діяльності Є. Храпливого досліджено В. Чайковським, Р. Матейком, Ю. Токарським, Л. Пинда, М. Романюком.

З нагоди 100-річчя з дня народження Є. Храпливого (1998 р.) у Львові видано книгу за редакцією І. Гургули "Євген Храпливий", у львівській пресі з'явилися статті С. Злупка "Теоретик і організатор модерного хліборобства", "Наука суспільної агрономії Є. Храпливого", Ф. Коваля "Був аграрієм за покликанням. До 100-річчя від дня народження Є. Храпливого", Й. Децовського "... Любив гармонію в усьому".

Особливу цінність становить монографія С. Злупка "На чатах рідної землі", у якій на основі значної джерельної бази з' ясовано ідейні засади розвитку національного українського господарського життя на західноукраїнських землях, проаналізовано наукову спадщину, агрономічну та громадську діяльність

Є. Храпливого у міжвоєнний період. У другій частині монографії подано уривки з історико-економічних праць вченого. Однак, незважаючи на зацікавленість творчим доробком і постаттю Є. Храпливого, ці публікації фрагментарно відображають його світогляд і діяльність.

Окремі аспекти суспільної агрономії у діяльності Є. Храпливого розглядає в монографії Л. Рева-Родіонова, яка чи не найповніше висвітлює історію товариства "Сільський господар" (1899-1944 рр.) та Г. Шевчук у дисертації "Фахово-господарська та культурно-освітня діяльність товариства "Сільський господар" (1899-1944 рр.)".

У 1999 р. про Є. Храпливого опубліковані науково-публіцистичні статті у газетах: "Самостійна Україна", "Шлях перемоги", "Поступ", "Українське слово" до 50-ти річчя від часу смерті Є. Храпливого. У них автори висвітлюють окремі аспекти біографії, наукової спадщини, громадсько-суспільної та кооперативної діяльності ученого. На жаль, більшість із них є переважно загальними, науково-популярними, їм притаманні вузькість джерельної бази й недостатнє використання архівних документів.

Серед публікацій останнього часу варто назвати праці К. Курилишина "Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939-1944 рр.)" у двох томах, С. Костя "Історія української журналістики (західноукраїнська преса першої половини XX ст.: структура, проблематика. Книга перша) ".

На сучасному етапі постать Є. Храпливого викликає зацікавлення у дослідників. Проте, проведений аналіз стану наукової розробки проблеми свідчить про те, що досі не стало предметом вивчення у вітчизняній історії питання ролі і значення українського вченого в громадському та науковому житті України в першій половині ХХ ст., відсутня ґрунтовна і комплексна узагальнююча праця, у якій би висвітлювалось життя та багатогранна діяльність Є. Храпливого, його місце в економічному поступі Східної Галичини.

Архівні матеріали, що складають джерельну базу дисертаційного дослідження відображають основні аспекти означеної нами теми. Значний масив матеріалів залишається неопублікованим.

До важливих джерел, що характеризують Є. Храпливого як науковця, відносимо його праці, умовно поділяючи їх на дві групи: дослідження питань кооперативного руху в Східній Галичині і вивчення аграрних проблем західноукраїнських земель. Євгену Храпливому належить значна кількість друкованих наукових, науково-публіцистичних статей і праць, що характеризують його багатогранну діяльність. А саме, збірники, посібники з історії та економіки сільського господарства, досягнень суспільної агрономії, сільськогосподарської освіти, розвитку кооперації та інших проблем рідного краю, аналізу досвіду європейських країн у галузі сільського господарства.

Джерельну базу дисертації можна умовно поділити на такі групи: документи і матеріали державних архівів України; щорічні звіти дирекції гімназії Франц-Йосифа у Тернополі за 1908-1914 рр.; документи, що стосуються діяльності вченого в НТШ та інших товариствах та організаціях; матеріали періодичних видань; наукові, публіцистичні та журналістські праці Є. Храпливого.

Фундаментальний та найбільш обширний матеріал складають архівні документи. Переважна частина документів з діяльності Є. Храпливого зберігається у Центральному державному історичному архіві у м. Львові. Особливої уваги заслуговує фонд 302 "Краєве господарське товариство "Сільський господар", м. Львів", що охоплює 795 справ за період з 1899-1944 рр. Цінність представляють обіжники, інструкції, правила внутрішнього розпорядку роботи секцій товариства, директивні документи польської влади (справи 1-93); звіти, плани, інформація про організаційний стан і роботу товариства, галузевих відділів і референтів дирекції, філій і гуртків (справи 94-217, 315­

398), протоколи з' їздів агрономів і нарад українських господарських організацій (справи 218-282); листування з польськими органами влади (справи 399-409 а), філіями товариства, українськими господарськими та просвітницькими організаціями (справи 410-467); штати і співробітники (справи 687-775).

У фонді 309 "Наукове товариство імені Шевченка, місто Львів. 1757-1949 рр." є інформація, пов'язана з біографіями та науковою діяльністю членів товариства. У справі 390 "Біографія членів товариства на букви Ф-Я" подано автобіографію Є. Храпливого зі списком найважливіших наукових праць. Фонд 328 "Редакція "Української Загальної Енциклопедії", м. Львів", представлений матеріалами про редакційну діяльність Є. Храпливого.

Особливе місце займають матеріали культурно-освітніх та суспільно-політичних організацій з якими співпрацював науковець. Це фонди 344 "Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), м. Львів", 348 "Товариство "Просвіта", м. Львів".

Матеріали, що частково висвітлюють діяльність Є. Храпливого в громадсько-політичному й соціально-економічному житті (через призму діяльності "Сільського господаря"), зберігаються у Державному архіві Тернопільської області, вони представлені фондом 485 "Повітові Римо-католицькі деканати Галицького намісництва 1784-1903 роки", у якому є метричні книги за 1880-1899 роки, які фіксують дату народження і хрещення Є. Храпливого. Цінність представляє і фонд 7 - "Бережанське повітове староство", у якому йдеться про заснування сільськогосподарської школи в с. Шибаліно Бережанського повіту.

У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у фонді 3795 "Українська господарська академія в Подебрадах Чехословацької Республіки" містяться документи про зв' язки академії з товариством "Сільський господар".

Незначна частина інформації знаходиться у Центральному державному архіві громадських об' єднань України у фонді 1 "Питання, розглянуті на засіданнях Політбюро, Оргбюро та Секретаріату ЦК Компартії України".

Важливими є матеріали, що зберігаються в Інституті дослідження української діаспори, створеному згідно з рішенням Вченої ради у січні 2002 р. при Національному університеті "Острозька академія". Бібліотека і архів якого формуються, переважно, завдяки надходженням матеріалів з діаспори. У книгозбірні зберігаються унікальні видання Українського Вільного Університету, в якому Є. Храпливий працював професором кооперації та сільськогосподарської економіки в еміграційний період. Л. Храпливою-Щур засновано архівний фонд (29 од. зб.) "Євген Храпливий", у якому містяться матеріали, що розкривають деякі аспекти життя та діяльності її батька.

Першоджерелами є "Звіти дирекції ц.к. гімназії Франц-Йосифа І в Тернополі (1908­1914 рр.) ", що являють собою дані про щорічну діяльність гімназії, списки учителів, предметів, що викладалися, а також списки учнів, які навчалися і в яких класах. Річні "Звідомлення з праці Краєвого Товариства Господарського "Сільський господар" у Львові (1928-1939 рр.) є зведеною інформацією про діяльність вказаного товариства, загальні умови праці, захист інтересів хліборобів, організаційну, фахову, культурно-освітню працю товариства.

У "Хроніках НТШ" подавалася інформація про діяльність товариства, а саме, протоколи зборів, звіти з наукової діяльності, роботу ревізійної комісії, секцій, адміністрації тощо.

Джерелознавчий характер мають періодичні видання, у яких друкувалися праці Є. Храпливого, або ж відомості про його діяльність: "Господарсько-кооперативний часопис" за 1925-1936 рр. (головним редактором якого упродовж 1930-1934 рр. був Є. Храпливий), "Сільський господар" за 1928-1944 рр., "Сад і город" (1939 р.), "Хліборобська молодь" (1934-1939 рр.), "Календар "Сільський господар" (1927-1944 рр.), "Український пасічник" (1938-1939 рр.; 1942 р.). У них, крім статей Є. Храпливого, друкувалися офіційні концептуальні програмні матеріали з питань організаційного реформування різних сфер селянських господарств, навчально-методичні статті, повідомлення щодо досвіду впровадження наукових рекомендацій тощо.

Інформативністю відзначаються шість номерів науково-дослідного журналу "Український агрономічний вісник" (1934, 1938 рр.). Часопис став збірником праць, присвячених агрономії та спорідненим їй наукам в Україні та світі. Містить матеріали про сільське господарство, а також хроніку подій агрономічного життя, подає огляд нових видань у сфері агрономії. Головним редактором цього періодичного видання був Є. Храпливий.

Цінний джерелознавчий матеріал міститься також в журналах та часописах, з якими тісно співпрацював Є. Храпливий: ілюстрований часопис українських молочарів -"Українське молочарство" (1926-1927 рр.), суспільно-економічний місячник -"Кооперативна республіка" (1928-1937 рр.), ілюстрований популярно-науковий журнал -"Життя і знання" (1931-1932 рр., 1939 р.), сільськогосподарський журнал - "Український

хлібороб" (1942 р.).

Опрацьовані також періодичні видання "Діло" (1928-1939 рр.), "Свобода", урядовий орган Українського народного союзу в США (Jersey city, New York 1918-2009 рр.), орган внутрішньої інформації професорів й студентів за 1947 р. - "Вісті Українськогогосподарсько-технічного інституту (УТГУ) (Регензбург)", "Наукові записки УТГУ" за 1948 р. тощо.

Важливою джерельною базою дисертації є теоретичний доробок українських вчених і визначних громадських діячів, провідників і агрономів "Сільського господаря" міжвоєнного часу - Ю. Павликовського, А. Романенка, М. Холевчука, Я. Зайшлого.

Проведений джерелознавчий аналіз досліджуваної теми підтверджує, що при з' ясуванні різних аспектів громадської і наукової діяльності відомого українського вченого Є. Храпливого, важливе значення має вивчення і залучення до наукового обігу архівних матеріалів, періодичних видань, наукових, публіцистичних та журналістських праць, їх аналіз, узагальнення і систематизація.

У другому розділі "Громадська діяльність" розглянуто становлення особистості і формування світогляду Є. Храпливого, охарактеризовано його громадську працю на основі введення до наукового обігу маловідомих сторінок біографії.

Формуванню особистості Є. Храпливого та його громадському становленню слугували: тогочасна суспільна українська дійсність, навчання в рідному краї та закордоном, визвольні змагання у лавах Української Галицької Армії, що в подальшому визначили його громадську позицію, поведінку, національну жертовність і працьовитість, якими супроводжувалася його діяльність у наступні роки. Є. Храпливий походив з родини священика і її вплив, особливо діда - активного громадського діяча, просвітянина, високоосвіченої і національно свідомої людини С. Ганкевича, мав величезне значення на становлення його світогляду.

Навчаючись у Відні, Є. Храпливий став членом студентського товариства "Січ". Саме там проявив себе активним діячем, відігравав одну із провідних ролей у студентському русі. Ще восени 1918 р. він разом з головою "Січі" З. Пеленським підписав меморіал до австрійського уряду з вимогою надати самостійність Східній Галичині, за що поліція притягнула їх до відповідальності. У Відні став одним з ініціаторів забезпечення матеріальної допомоги українським студентам. З цим питанням він виступав на з' їзді Центрального союзу українського студентства (ЦеСуС) у Празі в 1923 р. Пізніше, у 1941 р., входив до засновників комісії допомоги українському студентству (КоДУС) у Львові, а у 1945 р., разом з З. Кузелею і Р. Димінським, відновив діяльність КоДУС в еміграції. До самої смерті Є. Храпливий займав місце першого заступника голови КоДУС та опікуна студентської молоді в Ерлянгені. За заслуги перед організацією та в його світлу пам' ять КоДУС заснував стипендію його імені.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Н Лубковим - Громадська і наукова діяльність євгена храпливого