В А Чотарі - Жанр псалма ґенеза адаптація трансформація - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

ЧОТАРІ ВЕРОНІКА АТТІЛОВНА

УДК 82-14: 243

ЖАНР ПСАЛМА: ҐЕНЕЗА, АДАПТАЦІЯ, ТРАНСФОРМАЦІЯ

10.01.06 - теорія літератури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Тернопіль - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук

ЛАНОВИК Мар'яна Богданівна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук

КОЗЛИК Ігор Володимирович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри світової літератури;

кандидат філологічних наук БЄЛОБРОВА Тетяна Анатоліївна,

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, викладач кафедри української літератури.

Захист відбудеться 19 листопада 2009 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027).

Автореферат розісланий 17 жовтня 2009 року.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради

В. Л. Гижий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Релігійна поезія як яскравий феномен художньо-словесної творчості сьогодні постала у центрі уваги гуманітаріїв. Останні десятиліття позначилися посиленим зацікавленням учених питаннями пошуку духовних первнів культури, що спричинилося до видання низки антологій християнської лірики. Корпус творів цього пласту української літератури увійшов до різноманітних рукописних збірників (ХУІ - XVIII ст.), «Богогласника» (Почаїв, 1709-1791р.), книги «Великодні дзвони» (Мюнхен, 1968 р., упор. Г. Кінах), «Хрестоматії української релігійної літератури. Книга перша - поезія» (Мюнхен -Лондон, 1988 р., упор. І. Качуровський), збірки «Богославень: Духовна поезія західно-українських авторів» (Тернопіль, 1994 р., за ред. Б. Мельничука та М. Ониськіва), збірки «Святі чуття, закладені в молитву: Антологія української молитви» (Чернівці, 1996 р. та 2004 р., упор. В. Антофійчук), книги «Слово благовісту» (Львів, 1999 р., упор. Т. Салига), збірок «На лузі Господньому» (Львів, 2007 р., упор. Галина Кирієнко) та «Струни Вічності» (Львів, 2008 р., упор. Галина Кирієнко). Чільне місце серед зразків духовної поезії посідає широкий спектр псалмової лірики у різних модифікаціях та формах рецепції, адже тексти Книги Псалмів піддавалися численним обробкам. Письменники по-різному співвідносили традицію та новаторство у своїх варіантах сакральних поетичних творів, вибираючи для власних переспівів біблійні псалми, найбільше суголосні з їхніми психологічними станами, таким чином, - трансформували цей жанр, надаючи йому нових модифікацій.

Панорамне звернення світських авторів до Святого Письма, актуалізація старозаповітних та новозаповітних тем, мотивів і образів у творах красного письменства оприявнюють тісний та багатогранний зв'язок східнослов'янської книжності з християнською традицією. Він зумовлений не лише культурними, а й історичними чинниками, адже тексти Псалтиря були органічно сприйняті свідомістю руського читача у своїй поліфункціональній сутності: і як богослужебні, і як поетичні, і як зразки натхнення для власної творчості. Централізація чи акцентування на будь-якому з цих аспектів визначало характер авторського перепрочитання. Відтак біблійна псалмова традиція стала невід' ємним компонентом української національної свідомості та способом вираження її самобутності.

Стан наукової розробки проблеми. Сучасне українське літературознавство лише спорадично звертається до питань генології псалмової лірики. Окремі аспекти специфіки сакрального та літературного псалмових зразків висвітлені у відповідних публікаціях енциклопедичних видань та працях українських вчених, зокрема С. Абрамовича, В. Антофійчука, Ірини   Бетко,   Тетяни   Бовсунівської,   Ірини   Даниленко,   В. Домашовця,   Зоряни Лановик,

М. Павлюка, І. Равліва, В. Радуцького, Віри Сулими та ін. Однак наукові напрацювання у царині псалмової жанрології не є вичерпними. Так, Тетяна Бовсунівська[1] осмислює особливості сприйняття та опрацювання текстів Книги Псалмів романтиками; праця В. Домашовця присвячена винятково псалмовій традиції Т. Шевченка; Ірина Даниленко , аналізуючи старозаповітну поезію у контексті загального розвитку й модифікації молитовного дискурсу, зосереджується лише на мотивах молитовності та сповідальності псалмової лірики. Значну частину її наукової праці займає аналіз творчості Т. Шевченка і його впливу на наступні покоління митців. Окреслюючи у теоретичному ключі псалмові переробки П. Куліша, П. Гулака-Артемовського, М. Максимовича, Ліни Костенко, дослідниця проводила відповідні паралелі «традиційного - новаторського» не із біблійним першоджерелом, з якого черпали натхнення поети, а із втіленням псалмових мотивів у поезії Кобзаря. Особливості рецепції Псалтиря розглядаються у монографії Ірини Бетко «Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії XIX-початку XX століття»[2]. Однак авторка фундаментальної розвідки подає лише історичну довідку засвоєння псалмової поезії українською національною полісистемою та класифікацію новотворів з огляду їхньої приналежності до певного рецептивного типу, залишаючи поза увагою розмежування понять рівнів обробки оригіналу, які у неї часто взаємозамінюються або вживаються синонімічно. Окремі аспекти жанру псалма висвітлені у кандидатській дисертації Ольги Чугунови на тему «Стихотворные переложения псалмов в русской поэзии середины 1750-1770-х годов (Метод. Жанр)»[3]. Відзначаючи безумовні достоїнства цієї літературознавчої розвідки, зазначимо, що науковець обмежує аналіз обраного типу лірики вузькими хронологічними рамками й не виокремлює характерних для жанру літературного псалма ознак на рівні поетики.

На сьогодні в українському науковому просторі немає цілісного концептуального, інтегрального дослідження функціонування жанрів біблійного та літературного псалмів та їх модифікацій у культурно-словесній сфері. Відтак вбачаємо потребу в детальному вивченні особливостей псалмової лірики, зокрема теоретико-літературних аспектів цього феномена, адже переважна більшість сучасних літературознавчих розвідок присвячена особливостям псалмової творчості окремих особистостей або аналізу конкретних зразків в історико-літературній перспективі. Учені, побіжно торкаючись проблем жанрового окреслення псалма і форм його

2 Домашовець В. Псалми Давидові в поетичних творах Тараса Шевченка / Володимир Домашовець. - Оттава : Ukrainian Missionary and Bible Society, 1992. - 159 с.

3 Даниленко І. Молитва як літературний жанр : ґенеза та еволюція : [монографія] / Ірина Даниленко. - Миколаїв : МДГУ ім. Петра Могили, 2008. -

4304 с.рецепції, не ставили собі за мету всебічно теоретично осмислити це складне літературне явище. З огляду й на те, що упродовж майже усього минулого століття у радянському просторі псалмова поезія залишалася на марґінесі наукової рефлексії, вважаємо на часі теоретичне дослідження її ґенези, адаптації і трансформації в українському культурно-мистецькому дискурсі.

Наукова новизна роботи. Пропонована праця - перше в українському літературознавстві системне дослідження жанру псалма. Зважаючи на теоретичну неувиразненість і недостатню розробленість псалмового дискурсу в сучасній українській гуманітаристиці, у дисертації вперше експлікується ґенеза, трансформація та деформація цього жанрового утворення з перспективи генологічного та поетологічного аспектів; окреслюється специфіка національного заломлення псалмової лірики, виявляється етапність і послідовність її еволюції у діахронічному та синхронічному зрізах.

Отже, метою роботи було здійснити цілісне, системне дослідження входження, побутування, трансформації та деформації жанру псалма (на прикладі української літератури). На основі вивчення теоретичних праць із жанрології та аналізу художніх творів простежити основні риси літературного псалма, виявити його національну самобутність; шляхом аналізу генологічних і поетологічних аспектів обґрунтувати ґенезу, місце і значення модифікації жанру псалма у літературній полісистемі.

Для цього реалізовано такі завдання:

- осмислити жанрові концепції, генологічні та поетологічні аспекти інтерпретації псалма в сучасному українському і зарубіжному літературознавстві;

- виявити своєрідність жанрів біблійного та літературного псалмів у порівнянні з іншими генологічними утвореннями духовної поезії;

- окреслити специфіку жанру псалма; сформулювати принципи класифікації його жанрових різновидів;

- дослідити ґенезу жанру псалма в європейській традиції та визначити основні етапи його становлення і розвитку в українській літературі;

- дефініювати конкретні генологічні модифікації творів, жанрова структура яких має риси псалма, від канонічних перекладів псалмової лірики до варіацій і трансформацій поезії за мотивами Псалтиря;

- проаналізувати синтетичні моделі модифікації жанру літературного псалма (псалом-ода, псалом-елегія, псалом-дума);

- з' ясувати специфічні ознаки та національну своєрідність актуалізації псалмових мотивів в українській літературі.

Об'єктом дослідження є зразки сакральної та літературної псалмової лірики авторів східно­слов'янського культурно-мистецького простору, здебільшого української літературної традиції

 (В. Александрова, Б.-І. Антонича, П. Гулака-Артемовського, П. Карманського, Ліни

Костенко, П. Куліша, М. Максимовича, Є. Маланюка, В. Мови-Лиманського, Д. Павличка, С. Полоцького, С. Руданського, Г. Сковороди, Лесі Українки, Ю. Федьковича, І. Франка, М. Шашкевича, Т. Шевченка, Я. Щоголіва та інших).

Предметом дослідження є жанрова специфіка псалма, його адаптація, трансформація і деформація в національній літературно-мистецькій полісистемі.

У теоретико-методологічній основі наріжним є герменевтичний підхід, з позицій якого проводилося дослідження. Частково застосовано біографічний та аналітичний методи, а також елементи структурно-функціонального аналізу та рецептивної поетики.

У розвідці засновуємося на напрацюваннях українських та зарубіжних літературознавців у галузі поетики, віршознавства та генології - Тетяни Бовсунівської, І. Козлика, Нонни Копистянської, Наталії Костенко, Елеонори Соловей, А. Ткаченка; у сфері біблійних студій -С. Абрамовича, С. Аверінцева, В. Антофійчука, Ірини Бетко, Тетяни Бєлобрової, І. Качуровського, Зоряни Лановик, Віри Сулими, М. Сулими, І. Франка; у перекладознавстві - Лади Коломієць, В. Коптілова, Мар' яни Лановик, П. Торопа. Досліджуючи специфіку міжсеміотичного перекодування псалмових текстів знаковими системами зображальних і незображальних мистецтв, основоположними вважаємо праці Ю. Борєва, М. Кагана, Ю. Лотмана, О. Рисака. Розглядаючи трансформацію і деформацію досліджуваного жанру, зважаємо на теорію діалогізму М. Бахтіна.

Для аналізу текстів Святого Письма відібрано найпоширеніші варіанти перекладів П. Куліша - І. Пулюя, І. Огієнка (митр. Іларіона) та І. Хоменка-Плюти. Перевага надається перекладові, здійсненому І. Огієнком, який досконало володів мовами оригіналу, мав спеціальну філологічну та богословську освіти.

Зв'язок з науковими темами, планами, програмами. Наукове дослідження виконане у руслі комплексної теми кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка «Проблеми рецептивної поетики, наратології і трансляторики в українсько-зарубіжних літературних зв' язках» (номер державної реєстрації 0105U000748). Тема дисертації затверджена вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Протокол № 8 від 31 березня 2009 р.) та схвалена координаційною радою при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (Протокол № 3 від 30 червня 2009 р.).

Теоретичне і практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані при написанні монографій, підручників і навчально-методичних посібників, для розробки лекційних курсів з теорії літератури (зокрема генології), компаративістики, української та зарубіжної літератури, спецкурсів із біблійної герменевтики та у біблійних студіях.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на засіданні кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Протокол № 12 від 18 червня 2009 р.). Окремі аспекти дослідження оприлюднені у формі доповідей на Міжнародній поетологічній конференції «Криза теорії» (м. Чернівці, 2007 р.); Міжнародній конференції «Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті» (м. Луцьк,

2007 р.); Міжнародній інтернет-конференції «Українська література і загальнослов'янський контекст» при Інституті філології Бердянського державного педагогічного університету (2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Мультикультуральні аспекти сучасного літературознавчого дискурсу» (м. Чернівці, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Інтертекстуальність в системі художньо-філософського мислення: теоретичний та історико-літературний виміри» (м. Луцьк, 2009 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології» (м. Тернопіль, 2008 р.); УШ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська література: духовність і ментальність» (м. Кривий Ріг, 2008 р.); Міжнародному науковому семінарі «Методології слов' янського літературознавства» (м. Луцьк,

2008 р.); науковому семінарі «Терміносистема слов'янського літературознавства» (м. Рівне, 2007 р.); щорічних наукових конференціях та науково-методичних семінарах кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2007-2009 рр.).

Публікації. Матеріали, що висвітлюють найголовніші положення наукового дослідження, викладені у десяти публікаціях у наукових фахових виданнях і збірниках наукових праць.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел, який налічує 298 позицій. Загальний обсяг роботи викладено на 250 сторінок, з яких 198 сторінок - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У ВСТУПІ, зважаючи на стан наукової розробки проблеми, обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету й основні завдання дослідження, означено об'єкт і предмет розгляду, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну цінність дисертації, окреслено її теоретико-методологічну базу, зазначено відомості про апробацію та публікацію результатів.

У першому розділі - «ЖАНР БІБЛІЙНОГО ПСАЛМА: ГЕНОЛОГІЧНИЙ ТА ПОЕТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ» - комплексно аналізуються генологічні аспекти жанру біблійного псалма.

У підрозділі 1.1. - «Проблема генологічної диференціації та термінологічного окреслення параметрів жанрового діапазону духовної поезії» - акцентується увага нанедостатній експлікації теоретичних параметрів явища духовної лірики, що спричинилося до термінологічної невиразності у розмежуванні різних жанрових систем: сакральної, церковної (богослужебної), релігійної і відповідно її жанрової парадигми, яка включає такі сегменти: молитва - сакральний псалом - літературний псалом - гімн.

Упродовж минулого століття українську духовну поезію як складову ліричної системи з ідеологічних міркувань вивчали або фрагментарно, або у вузьких рамках загальноприйнятої концепції радянської науки, відтак прямі зв'язки з християнською традицією, які зумовлювали особливості поетики, здебільшого ігнорувалися.

У ході дослідження корпусу творів духовної лірики та процесу освоєння Біблії в контексті європейських літератур виокремилися три рецептивні культурологічні моделі - середньовічна, ренесансна та неоміфологічна (Ірина Бетко). Перша модель була бібліоцентричною, оскільки лірика на цьому етапі підпорядковувалася переважно богословським завданням, а не естетичним законам. Друга - десакралізувала літературно-мистецьку рецепцію Святого Письма, позаяк письменники тієї епохи зверталися переважно до біблійних сюжетів, по-своєму переосмислюючи їх та піддаючи жанрові канони сакральних текстів різноманітним трансформаціям. Остання модель рецепції Біблії позначилася відходом літератури від релігійних першоджерел та остаточним розрізненням сакральної, церковної та релігійної поезії як самостійних пластів духовної лірики. Отже, термін «сакральна поезія» співвідносимо з творами священних книг; поняття «церковна поезія» обмежуємо сферою застосування в богослужебній практиці; «релігійна поезія» - використовуємо для характеристики творів, написаних з актуалізацією релігійно-міфологічних мотивів, сюжетів та образів. Із диференціацією різних пластів духовного поетичного дискурсу увиразнилися відмінності між жанровими утвореннями як сегментами її генологічної системи: молитва - біблійний псалом - літературний псалом - гімн, які у сучасному літературознавстві не завжди трактуються адекватно.

Причина плутанини щодо взаємозамінного вживання термінів для позначення цих жанрів убачається в існуванні псалмових різновидів Книги Псалмів, а також у недотриманні світськими авторами дефінітивної жанрової чіткості в окресленні власних творів. Авторські жанрові визначення не завжди відповідають усталеним нормам сучасної генології і здебільшого репрезентують авторську позицію стосовно псалмової лірики - оприявнення інтертекстуальних зв' язків із текстами біблійної Книги Псалмів. У розвідці розмежовуються поняття «сакральний псалом» і «літературний псалом» як два самостійні жанрові утворення, що відповідно співвідносяться з пластами сакральної і релігійної літератури.

У підрозділі 1.2. - «Принципи класифікації біблійних псалмів» - у теоретичному ключі осмислено доцільність різних підходів до класифікації біблійних псалмів (за авторством, за часом написання, за генологічними ознаками). При аналізі наявних класифікацій біблійного псалмовогодискурсу виявлено принципи, які є визначальними при групуванні його жанрових різновидів: так, класифікації Ірини Бетко, С. Бернфельда, В. Домашовця, Г. Гіземанна, Віри Сулими засновуються на ідейно-тематичному підході до сегментування біблійних псалмів; С. Абрамовича, Д. Бретчера, Г. Гункеля, Є. Зігабена - на функціонально-тематичному.

У підрозділі 1.3. - «Поетологічні аспекти старозаповітної лірики» - розкрито специфіку поетики жанру сакрального псалма та проаналізовано особливості поетичної мови біблійних текстів.

Зародившися в орієнтальному культурному середовищі на стадії «дорефлективного традиціоналізму» (С. Аверінцев), сакральний псалом не був жанровою формою винятково літературного, естетичного призначення, а поставав позалітературним генологічним утворенням, яке сформувалося у межах життєвої й обрядової ситуації - «Sitz im Leben» (Р. Лоут), -синкретичним жанром, в якому саме висловлювання невіддільне від умов його виголошення, а його основні риси визначаються не стільки літературними нормами, закріпленими у теоретичних трактатах, скільки їх культовим чи побутовим призначенням.

Аналіз текстових структур сакрального псалмового дискурсу засвідчив наявність специфічних компонентів архітектоніки, поетики та тематики, які в сукупності виступають його жанротвірними чинниками. Архітектоніка Книги Псалмів - це своєрідна «геометрія орнаментів», що увиразнюється через метричну побудову висловлювання, зумовлену паралелізмом думок, і строфіку, типовою одиницею якої в староєврейській поезії є дистих. Специфічними композиційними ознаками біблійного псалма вважаємо наявність анафоричних та епіфоричних конструкцій та організацію поетичних зразків у формі акростихів. Посиленню художньої експресивності слугує багатоплановість тропів біблійної поезії, серед яких важливу роль відіграють наскрізні порівняння, епітети, метафори, синекдохи, які додають до змістової наповненості текстів і є основними засобами творення образів-символів. Метафоричність висловлювання уможливлює актуалізацію будь-якого псалма у нових контекстах та різних життєвих ситуаціях. Така відкритість як визначальна ознака біблійної поезії спонукає реципієнта до її творчого осмислення через множинність потрактувань.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

В А Чотарі - Жанр псалма ґенеза адаптація трансформація