Л В Корнійчук - Громадсько-політична та наукова діяльність аркадія жуковського - страница 1

Страницы:
1  2  3 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

КОРНІЙЧУК ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 94(477).15 : 929

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ТА НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ АРКАДІЯ ЖУКОВСЬКОГО

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Острог - 2012

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед численних напрямів сучасних історичних досліджень в Україні важливе місце посідає просопографічна та біографічна проблематика, яка включає й вивчення постатей громадських діячів, митців, учених. Особливо актуальними подібні дослідження стають при умові всебічного аналізу діяльності особистості, що проявилась у різних сферах. Часто поєднання різних напрямів діяльності в силу обставин було притаманне науковцям, які з огляду на різні причини опинилися поза Україною й розвивали українознавчі дослідження та репрезентували українську історичну науку в діаспорі. З цим пов'язана поява низки студій, у яких вивчення громадсько-політичної діяльності та наукового доробку вчених логічно поєднані.

Серед широкого загалу громадсько-політичних діячів та науковців поза Україною увагу привертає постать Аркадія Іларіоновича Жуковського (нар. 1922 р.) - професора Національного інституту східних мов і цивілізації Університету Нова Сорбонна в Парижі та Українського вільного університету (далі - УВУ), почесного доктора Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, почесного члена Наукового товариства імені Шевченка в Європі (далі - НТШ в Європі), іноземного члена Національної академії наук України, дійсного члена Української вільної академії наук у США (далі -УВАН у США) та кавалера орденів «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів. Науковий доробок вченого включає книжкові видання, статті, енциклопедичні гасла, публікації документів і матеріалів. Проблематика наукових досліджень А. Жуковського охоплювала історію Буковини, української церкви, українських наукових інституцій у Франції, життя та діяльність відомих істориків. Крім того, дослідник був активним організатором наукового життя, відіграв вагому роль у налагодженні українсько-французьких культурних взаємин, його доробок є важливим надбанням у розвитку української історичної думки.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю висвітлення громадсько-політичної діяльності А. Жуковського, відтворення цілісної картини розвитку українського історіописання у Франції та виявлення впливу української діаспори на встановлення і розвиток українсько-французьких відносин, поширення знань про Україну в світі. Дослідження праці вченого в політичних та наукових організаціях діаспори допомагає розкрити основні складові їхньої роботи і, таким чином, відтворити цілісну картину українського громадсько-політичного та наукового життя за кордоном. Потреба вивчення порушеної проблематики зумовлена відсутністю ґрунтовного комплексного дослідження, присвяченого аналізу громадсько-політичної та наукової діяльності А. Жуковського, а також продиктована вимогою здійснення аналізу праці науковця в контексті функціонування української громади у Франції.

Виходячи з актуальності теми, дисертанткою сформульоване наукове завдання - на основі аналізу архівних матеріалів і опублікованих джерел та літератури    дослідити     і    розкрити     громадсько-політичну діяльність

А. Жуковського та з'ясувати його внесок у розвиток української історичної науки.

Зв'язок   роботи   з   науковими   програмами,   планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми кафедри історії імені М.П. Ковальського Національного університету «Острозька академія» «Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби» (номер державної реєстрації: 0108U010890). Робота також відповідає науково-дослідним програмам Інституту дослідження української діаспори Національного університету «Острозька академія». Тема дисертації затверджена рішенням кафедри історії імені М.П. Ковальського (протокол № 5 від 18 грудня 2008 р.) та вченої ради Національного університету «Острозька академія» (протокол № 5 від 23 грудня 2008 р.).

Метою дисертаційного дослідження є висвітлення основних складових громадсько-політичної та наукової діяльності А. Жуковського. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- відтворити біографію А. Жуковського та з'ясувати чинники, що вплинули на його формування як громадсько-політичного діяча та науковця;

- розкрити діяльність вченого в наукових товариствах та простежити його роль у популяризації українознавства за кордоном;

- визначити внесок науковця в дослідження історії Буковини;

- проаналізувати науковий доробок вченого з історії церкви;

- охарактеризувати персоналійні дослідження науковця;

- з'ясувати роль А. Жуковського у вивченні історії українських наукових установ у Франції.

Об'єктом дослідження є наукове та громадсько-політичне життя української діаспори у др. пол. ХХ - на поч. ХХІ ст.

Предметом дослідження є громадсько-політична та наукова діяльність А. Жуковського.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження дисертанткою застосовано низку методів. Із метою вивчення діяльності науковця в єдності всіх її складових застосовано системний підхід. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять принципи історизму та об'єктивності. Принцип історизму дозволив розглянути життєвий шлях А. Жуковського в тісному зв'язку з конкретно-історичною ситуацією та з'ясувати умови формування його поглядів. Принцип об'єктивності застосовано з метою всебічного аналізу його діяльності, уникнення суб'єктивного ставлення до історичної постаті, а також для зваженої оцінки внеску А. Жуковського в діяльність мельниківської гілки ОУН та в українську історичну науку. Для розв'язання конкретних дослідницьких завдань було застосовано загальнонаукові (аналіз, синтез, історичний, логічний) та спеціальнонаукові методи (хронологічний, порівняльно-історичний, історико-типологічний). Завдяки аналізу було вивчено вплив зовнішніх чинників на формування та еволюцію поглядів А. Жуковського, проаналізовано його наукові праці та особливості їх джерельної бази. Синтез дозволив узагальнити інформацію, яка була отримана під час вивчення джерел. Історичний метод дав можливістьрозглянути предмет дослідження у взаємозв'язку подій. Логічний метод дозволив послідовно відтворити основні етапи життя дослідника та еволюцію його наукових поглядів. Для вивчення подій життєвого й творчого шляху А. Жуковського у взаємозв'язку та часовій послідовності з фіксацією змін, що в них відбувалися, застосовано хронологічний метод. Керуючись порівняльно-історичним методом, здійснено спробу виявити сутність поглядів вченого на діяльність окремих осіб та події, а також порівняти його погляди з позиціями інших науковців. Історико-типологічний метод дав можливість згрупувати основні проблеми, які досліджував А. Жуковський за їх тематикою. У своїй сукупності всі вищезазначені методи сприяли комплексному вивченню теми та досягненню поставлених мети і завдань дослідження.

Хронологічні рамки зумовлюються специфікою персоналійного дослідження й охоплюють друге десятиріччя ХХ - перше десятиріччя ХХІ ст., тобто час, на який припадає життя та активна громадсько-політична і наукова діяльність А. Жуковського.

Територіальні межі дослідження визначені місцями проживання та діяльності А. Жуковського (Україна, Австрія, Франція та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що вперше в українській історичній науці, на основі залучення широкого масиву джерел та літератури, здійснено ґрунтовне і комплексне наукове дослідження багатогранної діяльності А. Жуковського як громадсько-політичного діяча та вченого. У дисертації вперше проаналізовано його роботу в Українському студентському товаристві національного солідаризму «Зарево» (далі - УСТНС «Зарево»), Українському історичному товаристві (далі - УІТ), Українській бібліотеці імені С. Петлюри в Парижі та Світовій наукові раді при Світовому конгресі українців (далі - Світова наукова рада при СКУ); з'ясовано, що одним із важливих життєвих етапів А. Жуковського була участь у діяльності українських студентських організацій, адже націоналістичне молодіжне середовище вплинуло на формування його світогляду; здійснено та обґрунтовано періодизацію життєвого шляху А. Жуковського; визначено, що він відіграв вагому роль в організації та становленні українських наукових інституцій у діаспорі, у популяризації історії України в світі, а також сприяв встановленню дружніх українсько-французьких відносин; доведено, що праця вченого в НТШ в Європі була провідним напрямом його діяльності. Вперше проаналізовано науковий доробок А. Жуковського з історії українських наукових установ у Франції та його персоналійні дослідження. Зокрема, встановлено, що історія НТШ в Європі була висвітлена ним найбільш цілісно і ґрунтовно; публікації вченого з історії Української бібліотеки імені С. Петлюри в Парижі та Українського академічного товариства мали науково-популярний характер; у персоналійних студіях дослідник акцентував увагу не лише на з'ясуванні внеску українських учених в історичну науку, а й на необхідності ознайомлення світової громадськості з їхнім науковим доробком.

Удосконалено і доповнено: знання про громадсько-політичне життя української громади у Франції; твердження про важливу роль української діаспори в популяризації українознавства за кордоном.

Дістали  подальший розвиток: дослідження громадсько-політичного та наукового життя української діаспори; вивчення основних складових громадської діяльності А. Жуковського у НТШ в Європі та його значення в організації науки поза Україною; теза про значущість наукового доробку вченого з історії Буковини та православної церкви в сучасній історичній науці.

Практичне значення роботи полягає в тому, що основні теоретичні положення, систематизований фактичний матеріал, висновки та додатки дисертаційного дослідження можуть бути залучені при створенні узагальнюючих праць з історії України, історії української історичної науки в діаспорі, при укладанні біографічних та бібліографічних довідників, а також можуть бути використані в навчальному процесі вищої школи при викладанні дисциплін «Історія України», «Історичне краєзнавство», «Історіографія історії України», «Історія української історичної науки в діаспорі» та для укладання навчальних посібників.

Апробація результатів дослідження здійснена під час їхнього обговорення на науково-теоретичних семінарах кафедри історії імені М.П. Ковальського Національного університету «Острозька академія». Основні положення дисертації знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на конференціях: Міжнародна наукова конференція «Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій» (Київ, 25 жовтня 2007 р.); Дні науки Національного університету «Острозька академія» (Острог, 18-19 березня 2008 р., 19-20 березня 2009 р., 23-24 березня 2010 р., 22-23 березня 2011 р.); Дні науки Колегіуму українських та польських університетів (Люблін, 5-6 грудня 2008 р.); І Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців, аспірантів, здобувачів у Рівненському державному гуманітарному університеті «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» (Рівне, 10-11 грудня 2008 р.); Міжнародна конференція молодих вчених «Каразінські читання» (Харків, 24 квітня 2009 р., 23 квітня 2010 р., 22 квітня 2011 р.); Наукова конференція «Українське історичне товариство: ювілейні сторінки. Досвід та перспективи» (Львів, 29 вересня 2009 р.); І Міжнародна науково-практична конференція молодих науковців, аспірантів, магістрантів у Рівненському державному гуманітарному університеті «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» (Рівне, 9-10 грудня 2009 р.); XXVH Міжнародна краєзнавча конференція молодих вчених (до 205-ліття Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (Харків, 12 грудня 2009 р.); Міжнародна наукова конференція «Одеські читання: актуальні проблеми історії, археології та етнології» (Одеса, 28-29 січня 2010 р., 15-16 квітня 2011 р.); ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє» (Львів, 22-25 червня 2010 р.); W Міжнародна наукова конференція «Українська діаспора: проблеми дослідження» (Острог, 22-23 вересня 2010 р.); Міжнародна наукова конференція «Українська спільнота: культурно-світоглядні перетворення в історичному досвіді та сьогоденні» (Київ, 28 жовтня 2010 р.); Міжнароднанаукова конференція «Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника: історія і сучасність» (Львів, 29-30 жовтня 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових статей, із них 12 - у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом та складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 252 с., із них 180 с. основного тексту, список використаних джерел становить 59 с. (602 позиції), додатки - 13 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет, хронологічні та територіальні межі, методи дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну роботи і практичне значення отриманих результатів, вказано на рівень апробації положень і висновків дисертації, окреслено її структуру.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади дослідження, історіографія та джерельна база» присвячений розгляду теоретико-методологічних основ біографічних досліджень, стану наукової розробки проблеми і характеристиці джерельної бази дисертаційного дослідження.

У першому підрозділі «Теоретико-методологічні основи» висвітлено основні підходи до створення наукової біографії і визначення внеску дослідника в розвиток науки. Вивчення наукового доробку вченого неможливе без окреслення чинників, що впливали на його становлення. Написання наукової біографії вимагає поєднання різноманітних наукових підходів до вивчення життя, діяльності та наукового доробку дослідника. У цьому процесі перед науковцями постає низка теоретичних та методологічних проблем, вирішенню яких присвячені публікації багатьох учених, зокрема, В. Маслійчука, В. Онопрієнка, Т. Попової, Л. Рєпіної, І. Старовойтенко, В. Чишка та ін. У підрозділі окреслено ключові проблеми, порушені науковцями, зокрема, питання критеріїв, які мають лежати в основі конструювання наукової біографії, функцій біографічного нарису, типології історико-біографічних досліджень і їх джерельної бази, періодизації життя та діяльності вченого тощо.

У другому підрозділі «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження» охарактеризовано ступінь наукового вивчення проблеми й проаналізовано джерела до громадсько-політичної та наукової діяльності А. Жуковського. Аналізу його життєвого шляху і наукового доробку присвячено низку публікацій, які можна поділити на спеціальні дослідження, що висвітлюють окремі напрямки діяльності та наукових досліджень ученого, статті з нагоди ювілеїв, рецензійні огляди на його праці, енциклопедичні гасла, а також праці з історії та історіографії, у яких аналізується науковий доробок А. Жуковського.

Перша група представлена, насамперед, публікацією Ю. Макара та О. Добржанського, у якій автори проаналізували внесок ученого у вивчення історії Буковини. Короткий огляд «Історії Буковини» А. Жуковського подано О. Масаном у післямові до книги. Діяльність вченого на чолі НТШ в Європі висвітлив О. Кучерук, зокрема, автор виокремив енциклопедичний напрямок праці дослідника, участь у конференціях, а також перерахував його основні наукові студії. Аналізу дослідження А. Жуковським постаті П. Могили присвятив окрему публікацію О. Мостіпака, однак оминув увагою значну частину досліджень ученого з історії церкви. До другої групи відносимо ювілейні публікації Б. Червака, С. Ярмуся, Д. Яремчука, Р. Мартинюка, а також статті у «Віснику НТШ», «Українському слові», «Свободі» та «Новій буковинській газеті», у яких коротко представлено біографію науковця, констатовано його вагомий внесок у розвиток українознавства у Франції та в налагодження українсько-французьких культурних взаємин. Більш детальний аналіз життєвого й творчого шляху дослідника знаходимо в публікаціях з нагоди ювілеїв ученого О. Федорука, В. Наулка, Л. Винара та А. Атаманенко. У рецензіях І. Коровицького, М. Антоновича та І. Теслі на праці А. Жуковського відзначено їхню важливу роль в історичній науці. Короткі біографічні відомості про вченого містяться в довідковій літературі, що свідчить про визнання його громадсько-політичної та наукової діяльності в науковому світі. Важливу частину літератури становлять також праці з історії та історіографії. Більшість дослідників історії Буковини, української церкви, наукового життя українців у діаспорі відзначали вагомий внесок А. Жуковського у вивчення зазначених проблем.

Однак згадані публікації розглядають лише окремі аспекти громадсько-політичної діяльності та наукового доробку А. Жуковського, не дають повної інформації про життєвий і творчий шлях вченого. Поза увагою дослідників залишилася низка важливих публікацій науковця, а також джерел до його наукової біографії. Детального висвітлення потребує діяльність А. Жуковського в УСТНС «Зарево», Українській бібліотеці імені С. Петлюри в Парижі, УІТ, вимагає поглибленого вивчення його внесок у функціонування НТШ в Європі. Необхідно здійснити аналіз персоналійних студій вченого, публікацій з історії українських наукових установ у діаспорі, а також з історії української церкви та Буковини. Недостатнє висвітлення в історіографії зазначених питань і обумовлює потребу комплексного вивчення життя та діяльності дослідника.

Джерела, які всебічно висвітлюють багатогранну діяльність А. Жуковського - це комплекс неопублікованих та опублікованих матеріалів, значна частина яких зберігається в архіві УІТ в Острозі, архіві Бібліотеки імені О. Ольжича в Києві та Державному архіві Чернівецької області. Частина джерел на сьогодні є опублікованими. Зокрема, у збірниках документів з історії УІТ, НТШ в Європі та Світової наукової ради при СКУ, крім того, опубліковані практично всі праці дослідника.

Джерелами для вивчення громадсько-політичної та наукової діяльності А. Жуковського є: І. Писемні джерела: 1) документальні джерела: а) матеріали діловодства навчальних закладів та наукових товариств (Державного ліцеюімені А. Пумнула, УВУ, УІТ, УВАН, НТШ в Європі, УСТНС «Зарево» та

ін.); б) офіційно-діловодні документи (атестати про закінчення ним навчальних закладів, атестати про присудження йому наукових ступенів і вчених звань, різноманітна обліково-діловодна документація); 2) наративні джерела: наукові праці (опубліковані й неопубліковані) та редакторський доробок історика; джерела особового походження: а) автобіографічні праці вченого та спогади про нього його колег; б) епістолярій (ділова кореспонденція, приватне листування); в) інтерв'ю.

II. Звукові та зображальні джерела: фото-, фоно- та відеодокументи (фотоматеріали, аудіозаписи про участь вченого у роботі міжнародних конференцій, конгресів, круглих столів тощо).

III. Виходячи з того, що в західній історіографії бібліографічні покажчики відносять до виду «secondary sources» (другорядні джерела), а також враховуючи специфіку персоналійного дослідження, окремо виділяємо важливе джерело, яке ілюструє внесок дослідника в історичну науку і допомагає проаналізувати його науковий доробок у всій багатоаспектності - бібліографію праць А. Жуковського, укладену О. Кучеруком і видану з нагоди 75-річчя вченого.

Серед документальних джерел, які в переважній більшості є неопублікованими, велику цінність мають матеріали діловодства УСТНС «Зарево», УІТ, НТШ в Європі, УВУ та інших установ, із якими пов'язана багатолітня діяльність А. Жуковського. Зокрема, в архівах Бібліотеки імені О. Ольжича, УІТ та Державному архіві Чернівецької області зберігаються документи, у яких міститься детальна інформація про роки навчання та діяльність А. Жуковського в українських товариствах за кордоном, що частково дозволяє перевірити факти, наведені в епістоляріях та спогадах.

Важливим джерелом для вивчення діяльності вченого є його наукові праці. Аналіз доробку дослідника дозволяє відтворити особливості його наукових поглядів, а також простежити процес формування вченого як історика, організатора наукового життя, окреслити еволюцію його наукових концепцій. А. Жуковський є автором праць з історії Буковини, української церкви, українських наукових установ у діаспорі, а також персоналійних та публіцистичних студій, які опубліковані в зарубіжних і українських виданнях.

Цінним комплексом джерел для вивчення життя та діяльності А. Жуковського є джерела особового походження. Особливе значення мають неопубліковані спогади дослідника. Зрозуміло, що мемуарам притаманний суб'єктивний характер, однак вони є важливими не лише для написання наукової біографії вченого, висвітлення процесу становлення і розвитку українських організацій у діаспорі, а й також для розуміння процесу розвитку української історичної науки та громадсько-політичного життя українців за кордоном. У спогадах від 6 грудня 1997 р. А. Жуковський окреслив основні напрямки своїх наукових зацікавлень та провідні наукові ідеї. Детальну інформацію про роки навчання в Державному ліцеї імені А. Пумнула в Чернівцях знаходимо в мемуарах, написаних до 190-ї річниці від його заснування. На формування А. Жуковського особливо вплинули роки співпраців УСТНС «Зарево»; оскільки інформації про це Товариство у літературі практично немає, то спогади дослідника про цей етап його життя є особливо цінним джерелом. Мемуари, поряд з іншими неопублікованими матеріалами, що зберігаються в архіві Бібліотеки імені О. Ольжича, допомагають розкрити процес формування світоглядних орієнтирів вченого та визначити місце студентських організацій у політичному житті українців за кордоном. Важливими є спогади про А. Жуковського його колег. Зокрема, опубліковані спомини відомих українських учених О. Домбровського та В. Кубійовича, у яких дослідники згадують про співпрацю з науковцем. У мемуарах Б. Винара, які в основному стосуються організації та діяльності УСТНС «Зарево», знаходимо інформацію про становлення світоглядних позицій А. Жуковського.

Найчисленнішими матеріалами, що доповнюють біографічні відомості про А. Жуковського, є епістолярні джерела. Дослідник активно займався громадською діяльністю, що вимагало підтримки широкого кола контактів, адже значна частина справ вирішувалася листовно. Зважаючи на це, листування науковців є цінним для розуміння особливостей процесу розвитку громадсько-політичного життя та української історичної науки в діаспорі. Так, в архіві УІТ зберігається значна частина неопублікованого листування вченого з провідними українськими діячами, зокрема, Б. Винаром, Л. Винаром, М. Антоновичем. Хронологічно епістолярій А. Жуковського охоплює період від поч. 50-х рр. ХХ ст. до першого десятиліття ХХІ ст. Листування дає змогу якнайповніше відтворити хронологію проведення конференцій, з'їздів, семінарів товариств, визначити роль вченого у їх організації.

Достатньо інформативними є опубліковані інтерв'ю з А. Жуковським. Так, в інтерв'ю для «Газети Чернівецької міської ради» дослідник вказав причини виїзду за кордон, пригадував роки навчання в УВУ, а також початок праці в НТШ в Європі. Про діяльність НТШ в Європі та провідні напрямки його наукових досліджень, здобутки і проблеми у функціонуванні, складнощі у налагодженні співпраці з іншими науковими інституціями вчений розповів у інтерв'ю для газети «Молода Галичина». Ці матеріали розкривають не лише окремі аспекти діяльності дослідника, а і його бачення тогочасних суспільно-політичних подій та перспектив організації українського наукового життя в діаспорі.

Важливе значення в дослідженні відіграють опубліковані матеріали з історії українських наукових установ за кордоном. Зокрема, збірники «Матеріяли до історії Українського Історичного Товариства», «Матеріяли до історії Світової Наукової Ради при Світовому Конгресі Українців» та «Наукова та видавнича діяльність Наукового товариства імені Шевченка в Європі». Опубліковані джерела до історії наукових установ достатньо інформативні та дають відповідь на широке коло питань, пов'язаних з їх діяльністю. Наукове опрацювання цих матеріалів сприяє не лише формуванню цілісної картини громадсько-політичного та наукового життя в діаспорі др. пол. ХХ -поч. ХХІ ст., а й дозволяє скласти уявлення про діяльність окремих українських та зарубіжних учених, у тому числі й А. Жуковського.

Серед архівних матеріалів є також значна кількість фото, які ілюструють участь А. Жуковського в наукових конференціях, організованих безпосередньо УІТ та НТШ в Європі у співпраці з іншими науковими інституціями. Частина фотодокументів демонструє наукові контакти дослідника з видатними вченими діаспори, що дозволяє деталізувати біографію науковця. В архіві УІТ зберігається також значна частина фоно- та відеодокументів. Вони представлені записами різноманітних наукових імпрез, що відбувалися як за кордоном, так і в Україні.

Загалом, джерельна база є достатньо репрезентативною для досягнення мети і розв'язання завдань дисертаційного дослідження. Опрацювання широкого комплексу джерел дало змогу висвітлити багатогранну громадсько-політичну діяльність А. Жуковського і проаналізувати його внесок у популяризацію та дослідження історії України.

У другому розділі «Життєвий шлях і громадсько-політична діяльність А. Жуковського» розкрито процес формування А. Жуковського як громадсько-політичного діяча та науковця, висвітлено його діяльність в українських наукових установах за кордоном.

У першому підрозділі «Формування А. Жуковського як громадсько-політичного діяча та науковця» окреслено біографію вченого, охарактеризовано головні етапи його життя та діяльності. У житті дослідника, беручи за основу якісні зміни, можна виокремити такі періоди: 1922 -поч. 1940 рр. - дитячі та юнацькі роки, проведені в Україні, 40 - 50-ті рр. ХХ ст. - переїзд за кордон та активна участь у діяльності націоналістичних студентських організацій, 60 - 80-ті рр. ХХ ст. - здобуття історичної освіти, активна наукова діяльність, 90-ті рр. ХХ - поч. ХХІ ст. - співпраця з українськими науковими інституціями. Зауважимо, що запропонована періодизація є умовною, але відображає основні зміни в житті та діяльності вченого.

У дослідженні вказано, що становлення А. Жуковського відбувалося в складних воєнних та повоєнних умовах. Виїхавши з України, він продовжив навчання в закордонних навчальних закладах, зокрема, з 1941 р. Вивчав інженерну й будівельну справу у Високій технічній школі у Вроцлаві та у Високій технічній школі в Граці, з 1964 р. студіював історію в УВУ. Під час навчання А. Жуковський брав активну участь у політичному житті. У 1942 р. він став провідником проводу ОУН у Вроцлаві, а в 1945 р. Очолив провід у Граці. Впродовж 1947 - 1949 рр. був головою Союзу українських студентських товариств у Австрії, з 1948 р. - членом управи Центрального союзу українського студентства, з 1950 р. - членом УСТНС «Зарево». В УСТНС «Зарево» А. Жуковський проявив себе як вмілий організатор діяльності Товариства, члени якого були розселені по всій Європі. Саме тоді він познайомився з багатьма українськими науковцями, із якими пізніше підтримував тісні наукові контакти. Значний вплив на формування суспільно-політичних та історичних поглядів вченого здійснили його гімназійні вчителі та викладачі УВУ, де у 1969 р. під керівництвом Н. Полонської-Василенко він захистив докторську дисертацію.

У другому підрозділі «Діяльність дослідника в наукових установах» висвітлено громадську діяльність А. Жуковського як організатора українського наукового життя за кордоном.

У першому пункті другого підрозділу «Роль А. Жуковського в організації діяльності НТШ в Європі» окреслено діяльність науковця в названому Товаристві. Встановлено, що одним із найбільш плідних напрямків праці вченого була робота в редколегії україномовної та англомовної «Енциклопедії українознавства», яка популяризувала українську історію серед світової громадськості. Науковець також був одним з ініціаторів видання «Енциклопедії сучасної України», організатором низки наукових конференцій, на яких виступав із доповідями, що стосувалися різноманітних проблем української історії та історіографії. Одним із важливих напрямків діяльності А. Жуковського було сприяння налагодженню українсько-французьких культурних взаємин. Як голова НТШ в Європі, вчений був організатором співпраці НТШ з Католицьким інститутом у Парижі, Католицьким університетом у Ліоні, Національним інститутом східних мов і цивілізацій Університету Нова Сорбонна, Французькою асоціацією для розвитку українських студій, Інститутом слов'янських студій та іншими установами. Важливою була схвальна позиція А. Жуковського в питанні відновлення діяльності НТШ у Львові та ініціатива зосередження керівництва Головної ради НТШ у Львові. Внесок вченого в організацію діяльності НТШ в Європі був відзначений обранням його в 1998 р. почесним членом Товариства, за весь час існування якого почесними членами були лише І. Бучко, Й. Сліпий, М. Скрипник, О. Оглоблин, В. Кубійович та В. Янів.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Л В Корнійчук - Громадсько-політична та наукова діяльність аркадія жуковського

Л В Корнійчук - Діяльність аркадія жуковського в українському студентському товаристві національного солідаризму зарево