М Є Шабінський - Громадянське виховання у початкових класахфранцузької школи - страница 1

Страницы:
1 

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

ФРАНЦУЗЬКОЇ ШКОЛИ

Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор Г.П.Шевченко - Вип. 6(12). - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2005. - с. 222-228.

М. Є.Шабінський

У статті розглянуто теоретико-методологічні проблеми циклу громадянського виховання у початкових класах французької школи. Висвітлюється процес становлення і сучасний стан виховання почуття громадянськості у французьких учнів.

Cet ouvrage est consacre aux problemes theorico-methodologique de I'enseignement citoyen de l'ecole primaire frangaise. Sont analysees les bases et la situation actuelle de l'education a la citoyennete des eleves en France.

Громадянин - це не реальний індивідум зі своїми слабкостями, своїм егоїзмом, своїми засліпленнями. Осяяна розумом, ця людина говорить згідно до вимог загальноприйнятного розуму, тож є вільною як від класових передсудів, так і інших турбот, притаманних її економічному стану; це людина, що має свій особистий погляд на суспільні явища і не підпорядковується при цьому своїм особистим інтересам, одним словом, це - святий мирянин, що жертвує своїм особистим заради того, щоб бути частиною володаря, ім'я якому - «Нація».

Жорж Бюрдо

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Процес розбудови демократичного громадянського суспільства в Україні, характеризується своєю повільністю, нерішучістю і непередбачуванністю. Останні політичні події продемонстрували не стільки, якою мірою прагнуть українці жити у стабільній правовій державі, але й те, як по-різному

ірозуміються у нас такі, здавалося б, загально зрозумілі поняття як демократія, патріотизм, громадянські права і обов'язки, законослухняність, порядок, право вибору. Відсутність у значної частини членів суспільства сталих громадських орієнтирів ставить перед державою завдання вжити невідкладних заходів для створення умов для відродження у країні атмосфери взаємної довіри, поваги, толерантності. Відкритість дій влади і її чесність у дискусіях з опонентами повинні сприяти нормалізації соціально-політичної ситуації в Україні, але остаточне розв' язання проблеми можливе лише за умов об' єднання народу навколо єдиної загальнонаціональної ідеї, сформування загального почуття причетності людей до однієї великої країни. В умовах політичної і соціальної нестабільності як ніколи зростає роль педагогічних колективів, окремизх викладачів і вихователів навчальних закладів України усіх рівнів. Саме на них покладається завдання вдосконалення і впровадження у життя ефективної системи громадянського виховання, здатного, починаючи з дитячого садочка, виховувати повноцінного громадянина, якому не байдужі загальнолюдські цінності, який розуміє і поважає принципи республіки і демократії, є патріотом своєї країни, суспільно активною і небайдужою до інших людиною. При цьому ми можемо спиратися на досвід країн сталої демократії, де вже не одне десятиріччя існують глибокі традиції громадянського виховання молоді. Надзвичайної важливості і особливої актуальності для України, на наш погляд, набуває досвід виховання громадянина, що його використовують у французькій школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Проблема формування громадянськості досліджується широким колом учених як України, так і інших країн. Загально-теоретичну розробку основ громадянського виховання здійснили П. Ігнатенко, Н. Косарєва, В. Поплужний. Особливості виховання громадянських якостей людини, висвітлюються в працях О. Баранкова, І. Охрименко, І. Тисячника, зокрема психологічні    особливості    громадянського    самовизначення особистості.

Проблеми становлення української громадянськості аналізуються Б. Чижевським, О. Красовською, М. Вишнюком, М. Грушеватим, В. Коваль, В. Костюком. На багатоаспектність й інтегративний характер громадянського виховання вказують російські вчені Г. Філонов, Б. Вульфсон, Ю. Алфьоров. Проблема цінностей розглядається сучасними вітчизняними вченими В. Бакіровим, О. Дробницьким, А. Здравомисловим, Г. Шевченко та ін.

Французька педагогічна наука також відводить значне місце проблемі виховання громадянина. Розгляду загальноєвропейської і загальнолюдської значимості громадянського виховання присвячено роботи французьких дослідників М.Давида (M.David), М.Тоззі (M.Tozzi), Ф.Одіж'є (F.Audigier), А.Фовре (A.Fauvret) та ін. На необхідність виховання моральності в процесі формування громадянина вказують Е.Дюркгейм (E.Durkheim), Ж.Форкен (J.Forquin), С.Френе (C.Freinet). Про важливість проблеми співвідношення громадянського й політичного виховання йдеться у дослідженнях вчених І. Урас (I.Uras), П.Каніве (P.Canivez), Ж.Піаже (J.Piaget), Ж.Бійара (J.Billard) та ін.

Педагогічні дослідження французьких учених привертають увагу багатьох вітчизняних і російських дослідників. Найбільш відомими популяризаторами ідей французької системи освіти й виховання є Л. Боярська, Б. Вульфсон, О. Джуринський, Л. Зязюн, О. Лисова, А. Максименко, О. Сухомлинська, Т. Швець, Л. Шипілова. Окремі аспекти освіти й виховання учнів французьких шкіл висвітлено в дисертаційних роботах О. Орєхової, О. Ришар, Т. Харченко, О. Бажанівської, Л. Кандалінцевої, О. Алексєєвої.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується пропонована стаття

Загострення соціально-політичної ситуації у Франції, кульмінацією якого стали такі події і явища, як бурхлива дискусія щодо заборони носіння у середній школі предметів і одягу, що мають яскраво виражений релігійний характер, провал політики уряду на поглиблення євроінтеграційних процесів, зростання антиглобалістських настроів у суспільстві, масові виступи лицеістів проти реформи освіти, постійні випади насильства у школах оголили цілу низкупроблем, що потребують негайного втручання з боку держави. На перше місце вийшла потреба консолідації французького суспільства, послаблення напруги у міжетничних, міжкультурних і міжконфесійних стосунках громадян. Цим пояснюється той факт, що останні роки система громадянського виховання посідає у французькому суспільстві провідне місце і знаходиться під постійним контролем науковців, державних і громадських установ. Міністерством освіти Франції розроблено програми громадянського виховання, згідно з якими, знайомство учнів із загальнолюдськими цінностям, усвідомлення себе як особистості, члена суспільства і громадянина починаеться ще у дошкільному віці і продовжується до момента отримання ними диплома вищої освіти. Дослідженнями українських і іноземних учених висвітлено різні аспекти виховання громадянськості у учнів і студентів Франції. Нами ж, до вашої уваги подано аналіз особливостей громадянського виховання на початковому етапі, а саме, у молодшому шкільному віці (цикли 2-3).

Формулювання цілей статті (постановка завдань).

З огляду на вищезазначене, стаття ставить за мету вивчення досвіду виховання громадянських якостей у учнів навчальних класів французької школи та розгляд можливостей застосування такого досвіду у виховному процесі вітчизняної української школи.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів.

З часів французької Енциклопедії (1770-1775), де йому було присвячено цілу статтю, і до останніх днів, термін «громадянин» продовжує жваво дискутуватися різними дослідниками. Одні вважають, що громадянин, як явище з' явився тільки після скасування монархії, а тому про громадянськісь і громадянське виховання раніше годі й говорити. Інші ж доводять, що і у часи абсолютизму людей виховували згідно вимогам моралі того часу, тож громадянське виховання існувало, але мало вигляд виховання поваги до влади, готувало підданих, що поважають існуючий соціальний лад, слідують суспільним звичаям і нормам установленої моралі.

У сучасному, найбільш поширеному розумінні цього слова «громадянин» це індивідум, що користується громадянськими і політичними правами, зокрема, правом голосування у країні, де він мешкає. Звідси і зв' язок, який багатьом здається головним, між поняттями громадянства і національності. Проте існує тенденція надання цьому слову ширшого значення.

- Кожен, доросла людина, або ж дитина, чоловік, або жінка є громадянином уже за фактом належності до людського суспільства. Причетність до колективу (школа, підприємство, нація, світ) утворює громадянськість, яка є сукупністю обов' язків і прав.

- Поняття громадянськості об' єднує у собі численні аспекти: політичний (право обирати і бути обраним), економічний (право на працю), соціальний (право кожної людини на пристойні умови життя) та інші. У сучасному світі, що стрімко змінюється, економічний аспект громадянства породив поняття «нового громадянства». Останнє розширило старі рамки понять республіка, держава, нація і грунтується безпосередньо на громадянському суспільстві, ставить економічне і суспільне над політичним. У такому контексті слово демократія виходить за межі політичного суспільства і не обмежується загальним виборчим правом. Економіст Фітуссі підсумковує цю еволюцію двома вдалими формулами, що протиставлять «цензове виборче право ринку», яке залишає реальні права лише багатим «загальному виборчому праву демократії», коли держава гарантує права і обов' язки кожного через управління надприбутками з операцій цінними паперами і контроль над органами державного управління.

Перед сучасним французьким викладачем стоїть проблема не звужувати поле громадянськість до суто політичного життя у майбутньому, а бачити у дитині громадянина завтрашнього дня, якого школа має підготувати до старанного виконання майбутніх обов' язків у суспільстві. Дитина, що бере участь у житті своєї групи у своєму закладі вже є на своєму рівні повноправним громадянином. Потім, політичні права, що йому будуть наданіфранцузькою чи то європейською конституцією, значно розширять можливості користування його громадянством.

«Республіка вимагає, навіть більш за монархію, громадянських чеснот, активної участі кожного» (Монтеск' є)

Громадянськість визначається як етика, що спирається на протиріччя, які існують між правами і обов' язками. На практиці це виявляється, наприклад, у праві і обов' язку голосувати, обов' язку і праві сплачувати податки. Дитина теж має права, але життя у групі неможливе без виконання певних обов' язків. Зв' язок між правами і обов' язками може бути проілюстровано за допомогою девізу республіканської Франції: «Liberte, egalite, fraternite» ("Свобода, рівність, братство"). Індивідуальна свобода, яка може бути причиною значної нерівності, обмежується принципом рівності. Щодо братства (слова, яке значна кількість людей вважає за доцільне замінити на солідарність), то воно спрямовує увагу на чуттєвий аспект міжлюдських стосунків, є основоположним принципом суспільної єдності, забезпечує найменш захищені прошарки населення повагою до їх прав.

Метою громадянського виховання, що його здійснюють у французькій школі, є навчання життю у суспільстві, у сучасній Франції, яка проголошує себе Республікою і демократією. Завдання полягає у тому, щоб кожен мав можливість розкритися, розвинути свої особисті якості і взяти участь у громадському житті. У Європі міграцій, де ми мешкаємо, громадянськість перебуває «між нацією і громадянським суспільством» (Jean Leca. Nationalite et citoyennete dans l'Europe des migrations, rapport de colloque, 1990). Особливість і універсальність не заперечуються за умови поваги до принципів Французької республіки, але відповідають багатьом ідентифікаційним рівням для громадянина, якого підтримують у родини, нації або ж Європі.

Тож національний рівень є, на думку французьких науковців, «лише одним з етапів на шляху становлення міжнаціональної (європейської або навіть загальносвітової) спільноти» (Sophie Duchesne. Citoyennete a la francaise. Presses de Sciences Po, 1997).

Опитування французів щодо їх поглядів на громадянство переконує, що в основному вони відносять себе до двох моделей: «громадянин за походженням» і « громадянин за переконанням». Ця класифікація і береться за базову для французького громадянського виховання.

Перша модель, умовно названа «громадянин за походженням», пов' язує громадянськість з почуттям причетності індивідума до поколінь своїх предків, як у рамках своєї родини, так і у маштабах історії всієї Франції. «Походження» для одних французів включає в себе всю національну історію, починаючі з галів і часів утворення французької держави. Для інших же походження асоціюється лише з Великою французькою революцією 1789 р. і принципами свободи, нею проголошеними.

Друга модель - «громадянин за переконанням» базується на тому переконанні, що життя у суспільстві розширює можливості індивідума, тож останній, з свого боку, теж повинен брати активну участь у функціонуванні людського колективу. Громадянськість передбачає усюди і завжди повагу до інших - рівних і різних.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку

Проблема становлення громадянського суспільства в Україні не тільки не втрачає своєї актуальності, але навпаки, набуває своєї кульмінації. Існування громадянського суспільства ж неможливе без громадянина, виховання якого, сприраючись на досвід таких демократичних країн, як Франція, потрібно починати у родині і продовжувати на всіх етапах становлення особистості, особливо на етапі початкової школи.

Література

1. Белых А.С. Место убеждений, ценностей и идеалов в функционировании мировоззренческой системы. // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор Г.П.Шевченко - Вип. 6. -Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. Ун-ту ім. В.Даля, 2004. - 272 с.

2. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти / Ігнатенко П.Р., Поплужний В.А., Косарєва Н.І., Крицька Л.В.; за заг. ред. Беха І.Д. - К.: Либідь, 1997. - 416 с.

3. Зеленов Е.А. Формирование политического сознания учащейся молодежи как педагогическая проблема // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т.Шевченка. -1999. - № 2 (12). - C. 66-67.

4. Зязюн Л. Освітня система Франції // Рідна школа. - 2001. - №11. - С. 70-74.

5. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності: Проект // Педагогічна газета. - 2000. - № 6/72. - 2000. -С. 4-6.

6. Поплужний В. Л. Громадянськість і вікові аспекти її розвитку  // Рідна школа.-

1994. - № 11. - С. 33-35.

7. Шевченко Г.П., Євтух М.Б. Духовність особистості: сучасні погляди і підходи // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор Г.П.Шевченко - Вип. 2. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2004. - С. 3 -13.

8. Audigier Francois. Eduquer a la citoyennete, INRP, 1999.

9. Conseil de l'Europe. L'education a la citoyennete. Document CDCC. - Strasbourg,

1995. - P. 3-5.

10. Programmes de l'ecole elementaire 2002, BO /HS № 1 de fevrier 2002.

11. Sophie Duchesne. Citoyennete a la francaise. Presses de Sciences Po, 1997

12. www.cndp.fr (Centre national de documentation pedagogique)

13. www.coe.int (Conseil de l'Europe)

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Шабінський Микола Євгенійович - асистент кафедри теорії і практики перекладу романо-германських мов Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Страницы:
1 


Похожие статьи

М Є Шабінський - Громадянське виховання у початкових класахфранцузької школи

М Є Шабінський - Екологічна освіта для сталого розвитку через громадянське виховання у початкових класахфранцузької школи

М Є Шабінський - Роль особистості вчителя у процесі громадянського виховання учнів початкових класів французької школи

М Є Шабінський - Права дитини на уроках громадянського виховання