О М Диба - Грошово-кредитна політика у регулюванні інвестиційної діяльності - страница 1

Страницы:
1  2 

IV ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ

УДК 336.77:330.322

О. М. Диба, канд. екон. наук, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА У РЕГУЛЮВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

АНОТАЦІЯ. Розглянуто проблеми активації інвестиційних проце­сів засобами грошово-кредитної політики держави із формуван­ням економічних механізмів залучення інвестицій в економіку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: грошово-кредитна політика, інвестиції, інвести­ційний попит.

АННОТАЦИЯ. Рассматриваются проблемы активации инвестици­онных процессов средствами денежно-кредитной политики госу­дарства с формированием экономических механизмов привлече­ния инвестиций в экономику.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: денежно-кредитная политика, инвестиции, инвестиционный спрос.

ANNOTATION. The problems of investing process activation by means of monetary-crediting policy of the country are discussed. The formation of economic mechanisms of the attraction of investments in the economy is studied.

KEY WORDS: monetary-crediting policy, investments, investing demand.

Постановка завдання. За інституційної незбалансованості, зовнішньої залежності, структурної вразливості економіки України та допущення істотних недоліків у проведенні грошово-кредитної політики на піку розгортання світової фінансової кризи прямими наслідками стали скорочення кредитних ресурсів вітчи­зняної банківської системи й інвестування. Нині для активізації інвестиційної діяльності в Україні державні органи управління повинні брати участь в економічних процесах на всіх етапах ін­вестування, що обумовлено його специфікою із втратою банків­ською системою здатності кредитувати економіку, відтак забез­печення банківської системи ресурсами постає першочерговим економічним завданням. Практично в Україні держава управляла інвестиційними процесами безпосередньо у часи становлення

© О. М. Диба, 2011

342ринку й на основі регулювання законодавчими й адміністратив­ними механізмами у кризові періоди.

Стосовно теоретичних підходів до стратегії управління інвести­ційними процесами державою, тобто у взаємозв'язку з господарсь­кою діяльністю, на основі врахування впливу глобалізаційних про­цесів на економіку, необхідним постає відпрацювання єдиних засад державного регулювання інвестиційної діяльності для забезпечен­ня суспільної корисності, що може нівелюватися порушенням у процесі здійснення інвестування публічних інтересів.

Сучасна теорія регулювання інвестиційної діяльності грунту­ється на неокласичній основі, що залучає аналіз поведінки інди­відуальних інвесторів у вітчизняній і міжнародній інвестиційній діяльності, цілісний підхід до інвестиційного процесу повинен враховувати, що міжнародний рух капіталів із врахуванням фак­торів виробництва і товарів є взаємозалежним і спрямованим від низької граничної продуктивності до вищої.

Аналіз публікацій. Дослідження проблем грошово-кредитної діяльності займалися відомі науковці Дж. М. Кейнс, Ф. Кідланд, Ф. Мишкін, Е. Прескотт, Н. Рубіні, І. Фішер, Б. Фрідман й вітчиз­няні економісти О. Амоша, І. Бланк, А. Гальчинський, В Геєць, О. Гриценко, І. Лютий, М. Чумаченко, А. Чухно та ін.

Метою статті є дослідження грошово-кредитної політики держави за аспектами активації інвестиційних процесів.

Викладення основного матеріалу. Зростання економічної ро­лі держави, її втручання у процес суспільного виробництва і ви­сока концентрація останнього модифікували традиційний меха­нізм саморегулювання економіки, обмежили дію стихійних рин­кових сил. Держава прийняла на себе низку регулятивних функ­цій, особливо щодо розвитку державного сектора економіки й ринкової кон' юнктури, оскільки періодичне виникнення еконо­мічних криз, що супроводжувалися зниженням цін, банкрутства­ми підприємств, зростанням безробіття, змусило численних пред­ставників економічної науки вдатися до розробки політики дер­жавного регулювання економіки з метою стабілізації її розвитку. Найефективнішими інструментами її виявилися державні фінан­си, грошовий обіг і кредит, завдяки яким стало можливим здійс­нювати державну фіскальну, грошово-кредитну, структурну та інвестиційну політику, впливати на рух промислового циклу, ре­гулювати міжнародні економічні та валютні відносини. Хоча ре­гулятивні заходи грошово-кредитної політики здійснюються без­посередньо у грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а виявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайнятість тощо, відтак грошово-кредитну політику можна вважати складо­вою соціально-економічної політики держави.

Відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики на 2011 р. пріоритетом грошово-кредитної політики, що випливає з основної функції Національного банку, є досягнення та підтри­мання цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення у 2014 р. до близько 5 % і подальшого утримання на рівні 3—5 %. Досягнення стабільності грошової одиниці є головним підґрунтям реалізації стратегічних цілей еко­номічного розвитку країни — відновлення економічного зрос­тання на засадах модернізації й інноваційного розвитку, побудо­ва сучасної сталої відкритої й конкурентоспроможної економіки і підвищення добробуту населення.

У різних країнах із ринковою економікою на різних етапах розвитку регулювання інвестиційних процесів змінювалися та розвивалися під впливом розвитку економічної думки, яка базу­валася на класичній, неокласичній, кейнсіанській та інших моде­лях механізму ринкового регулювання національної економіки. Такі моделі були предметом дискусій багатьох учених, еволюція яких досліджувалася, супроводжувалася та визначалась у робо­тах багатьох дослідників.

Вагомого значення проблемі державного регулювання інвес­тиційних процесів і формування інвестиційного середовища за умов кризового розвитку надавав Дж. М. Кейнс [1], провідною ідеєю теорії якого стала необхідність державного регулювання ринкової економіки, зокрема, свідомого створення макроеконо-мічних умов для економічного зростання через формування еко­номічних механізмів залучення інвестицій у національне госпо­дарство, що не заперечує впливу меркантилізму на його кон­цепцію державного регулювання економічних процесів: як і мер­кантилісти, Дж. М. Кейнс розглядає збільшення маси грошей в обігу, як засіб їх здешевлення і відповідно — зниження ставок процента; схвалює зростання цін як засіб стимулювання розвитку торгівлі й виробництва; стверджував, що недостатня кількість грошей в обігу породжує безробіття і скорочення виробництва; підніс проблеми економічної політики до національного рівня.

Дж. М. Кейнс уперше визнав необхідність стимулювання ін­вестиційного процесу шляхом втручання держави в економіку через стимулювання ефективного попиту. На основі засадничої тези про те, що визначальною складовою ефективного попиту є інвестиційний попит (виробниче споживання), Дж. М. Кейнс за­пропонував впливати на інвестиційні процеси за допомогою грошово-кредитної і бюджетної політики.

Грошово-кредитна політика, за Дж. М. Кейнсом, має базува­тись на врахуванні «ефекту Фішера», й залучати заходи, спрямо­вані на створення ілюзії підвищення норми прибутку, щоб сприяти інвестуванню заощаджень, а саме:

• помірне нарощування інфляції методом грошових шоків, що забезпечує знецінення заощаджень та створює ілюзію збільшення доходу на інвестовані кошти, а з іншого боку, внаслідок інфля­ційного очікування сприяє зростанню поточного споживання;

• планове зниження норми процента через штучне зниження і фіксацію норми процента на державні кредитні засоби (Кейнс не виключав, що коли зниження ставки процента відбуватиметься одночасно зі збільшенням грошової маси, може виникнути «пас­тка ліквідності», тобто спрацює правило Фішера).

Теоретична та практична цінність систем державного регулю­вання, апробованих у країнах із ринковою економікою є для України дуже важливою. Однак перехідний характер української економіки має свої специфічні особливості, які роблять немож­ливим наслідування досвіду становлення ринкових відносин у провідних країнах світу і подолання негативних наслідків кризо­вих явищ.

Для визначення поняття «грошово-кредитна політика» засто­совують різні підходи. За визначенням Е. Дж. Долана, у це по­няття включаються всі дії уряду, що впливають на кількість гро­шей, що перебувають в обігу. Іншими словами, грошово-кредит­на політика являє собою комплекс заходів регулятивного впливу, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, оскільки така полі­тика покликана безпосередньо впливати на ліквідність банківсь­кої системи і ділову активність [2].

У вітчизняній економічній літературі є кілька підходів до ви­значення сутності грошово-кредитної політики. Деякі автори від­носять до неї будь-які заходи держави, що стосуються грошової сфери, включно із здійснюваними без участі центрального банку. Зокрема, це заходи, спрямовані на зміну рівня оподаткування,структури бюджетних видатків тощо. Проте такий підхід надто широкий і не дає можливості виявити специфіку грошово-кредитної політики та використати властиві їй механізми з най­більшим ефектом. У такому розумінні вона перетворюється лише на понятійне явище [3].

Інші автори тлумачать грошово-кредитну політику як один з двох провідних засобів (інший фіскальна політика), за допо­могою якого органи влади у ринковій економіці впливають на темп і напрямок загального економічного зростання, включно не лише з рівнем валового продукту і зайнятості, але й загальним рівнем зростання й зниження цін [4].

Більш повним і точним, на нашу думку, визначенням грошо­во-кредитної політики є розуміння її як комплексу взаємо-пов' язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів що­до регулювання грошового ринку, які проводить держава через центральний банк.

Однак державою визначено поняття «грошово-кредитна полі­тика», зокрема Законом України «Про Національний банк Украї­ни» (далі Закон) під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направле­них на регулювання економічного зростання, стримування ін­фляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Для реалізації визначених Законом цілей НБУ запроваджує заходи щодо оздоровлення всієї фінансової та грошової системи; зменшення темпів інфляції та стабілізацію споживчих цін; стабі­лізації обсягів виробництва; підвищення реальних доходів насе­лення; скорочення дефіциту державного бюджету; упорядкуван­ня торгово-платіжного балансу; зменшення дотацій населенню і підприємствам; створення спеціального стабілізаційного фонду для підтримання дієздатності гривні тощо.

Розвиток економіки країни у 2011 р. повинен враховувати сві­тові тенденції, які характеризуються ознаками подальшого ви­ходу з кризи із відповідним зростанням попиту, посиленням дис­ципліни трансакцій і фінансової діяльності, підвищенням ролі держави в управлінні економікою. Необхідно поступово віднов­лювати попит на продукцію і послуги вітчизняного виробницт­ва на зовнішніх ринках, активізувати діяльність зовнішніх інвес­торів.

За рахунок реалізації проектів, спрямованих на підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з фут­болу 2012 р., здійснення приватизаційної програми збільшить приток іноземного капіталу. Також необхідно посилити внутріш­ню фінансову дисципліну на всіх рівнях, це сприятиме скорочен­ню припливу короткострокового спекулятивного капіталу, що зменшуватиме ризики кризового рецидиву.

Завдяки таким діям буде можливою ситуація, коли банківська система набуде докризового рівня розвитку, та матиме довго­строкову перспективу стабільності. Зміцнення і розвиток банків­ської системи та небанківських фінансових установ, зниження ризикованості кредитування сприятимуть перерозподілу тимча­сово вільних коштів в економіці на користь фінансування захо­дів, спрямованих на оновлення основного капіталу.

Ступінь розвитку банківської системи справляє безпосередній вплив на рівень інвестиційної активності, можливості кредиту­вання та обсяги фінансових ресурсів окремих банків, їх регіональ­на концентрація та інші чинники, які залежать від грошово-кредитної політики, що проводиться в країні. Разом з тим, фінан­совий потенціал більшості комерційних банків недостатній для інвестиційного забезпечення значних за обсягами проектів та програм.

За мінімальної кількості проектів та максимальній їх вартості, що пояснюється високою вартістю обсягів фінансових ресурсів банку, значно підвищується ризик збанкрутувати внаслідок не­вдалої реалізації проекту. Фактор високого ризику і низька кре­дитоспроможність позичальників змушує банки підвищувати процентні ставки, що обмежує попит на кредити.

Для економічного зростання та підвищення інвестиційної ак­тивності важливого значення набуває проблема зниження інфля­ції до певного рівня, а також інші заходи, застосування яких дасть змогу навіть при значному підвищенні цін досягти еконо­мічного зростання. Це можливо у разі здійснення політики конт­рольованої інфляції при одночасній структурній перебудові еко­номіки через реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів.

У формуванні інвестиційної активності важливу роль відіграє структура джерел інвестицій за секторами економіки, яка відо­бражена в рахунку капіталу системи національних рахунків, окремі елементи якого змінюються під дією грошово-кредитної політики держави. Джерела інвестицій формуються за рахунокчистих заощаджень та капітальних трансфертів. Важливим скла­довим елементом структури інвестиційних джерел можуть стати заощадження населення. Саме на це треба направляти регулюючу роль держави. Залишки у вигляді строкових депозитів становлять інвестиційний потенціал населення.

Наявність значного розпорошеного інвестиційного ресурсу у вигляді особистих заощаджень обумовлює потребу посилення ін­вестиційної активності фізичних осіб. Це потребує:

заохочення розвитку та розширення сфери діяльності інсти­тутів спільного інвестування шляхом удосконалення нормативно-правової бази їхнього функціонування, проведення відповідної інформаційної політики щодо поінформованості потенційних ін­весторів, поширення ефективних практик, оцінки надійності ін­вестиційних компаній тощо;

організації випуску державних та муніципальних цінних па­перів для продажу населенню з гарантованим рівнем дохідності, надходження від яких спрямовуватимуться виключно на фінан­сування проектів розвитку;

встановлення податкового кредиту для індивідуальних до­ходів громадян, вкладених у цінні папери інститутів спільного інвестування та державні цінні папери.

У той же час, економічне зростання на тлі інституційної не-збалансованості, сильної зовнішньої залежності та структурної вразливості економіки України може відновити сукупний фінан­совий ризик. Особливу небезпеку становитимуть: високий рівень боргових зобов' язань на всіх сегментах ринку, в тому числі і дер­жавних зобов' язань; недостатній обсяг інвестицій; втрата окре­мих позицій вітчизняного експорту; жорсткіші умови отримання зовнішніх кредитів.

Пріоритетність завдань технологічної модернізації обумовлює потребу доповнення інвестиційної політики спеціальними захо­дами щодо заохочення інноваційної діяльності суб' єктів господа­рювання. Для цього необхідно:

звільнити підприємств від оподаткування прибутків, які спря­мовуються на впровадження інноваційних технологій у соціально значущих сферах (медична допомога, освіта, охорона правопо­рядку, служби екстреної допомоги тощо);

впровадити механізм податкового й митного стимулювання учасників зовнішньоекономічної діяльності, операції яких скон­центровані у сегменті торгівлі та супроводу високотехнологічноїпромислової продукції, надання наукомістких і технологічно-орієнтованих послуг, імпорту високотехнологічного обладнання, що не має вітчизняних аналогів за критеріями технологічності й ефективності;

запровадити порядок створення інноваційних асоціацій як засобу концентрації виробничими підприємствами фінансових ресурсів та розподілу ризиків реалізації інноваційних проектів;

розробити державну систему страхування ризиків іннова­ційної діяльності, зокрема спеціально створеною державною чи державно-приватною страховою компанією.

За теоретичними концепціями, що є основою проведення гро­шово-кредитної політики основним об'єктом грошово-кредитного регулювання є сукупна грошова маса, від розміру якої залежить ди­наміка основних показників розвитку економіки. На сьогоднішній день практично в усьому світі формування пропозиції грошей стало знаряддям проведення центральними банками грошово-кредитної політики, основними інструментами реалізації якої постають норма резервування, облікова ставка й операції на відкритому ринку. Су­часний монетаристський підхід базується на тому, що зміни пропо­зиції грошей мають винятково важливе значення для стимулювання ділової активності завдяки реалізації певної схеми грошових пере­давальних (трансмісійних) механізмів від процесу реалізації основ­них засад грошово-кредитної політики до конкретних напрямів стимулювання інвестицій, накопичення і розширеного відтворення.

Зміцнення національної грошової одиниці сприяє зростанню ефективності імпорту, розвиткові інвестиційних процесів, насам­перед за рахунок іноземних інвестицій. Унаслідок здешевлення долара підвищується привабливість інвестиційних проектів, це посилює зацікавленість і сподівання іноземних інвесторів на отри­мання більших прибутків. Разом з тим, зростання потоку інозем­них інвестицій не відбувається у пропорціях, що відповідають знеціненню долара, тому недостатньо лише цього фактора для підвищення інвестиційної привабливості України.

Для економічного зростання і підвищення інвестиційної актив­ності важливого значення набуває проблема зниження інфляції до певного рівня, а також інші заходи, застосування яких дозво­лить навіть за значного підвищення цін досягати економічного зростання. Це можливо за проведення політики контрольованої інфляції із одночасною структурною перебудовою економіки з реалізацією інноваційно-інвестиційних проектів.

Однак дієвість чинників економічного пожвавлення й ефектив­ність використання їх стимулювального потенціалу безпосеред­ньо залежать від спроможності національної економічної системи їх адекватно сприймати і трансформувати у сприятливі умови для діяльності суб'єктів господарювання. Йдеться насамперед про несуперечливість грошово-кредитної політики орієнтирам еко­номічного зростання, готовність грошово-кредитної системи до належного забезпечення зростання економіки ліквідними і фінан­совими ресурсами, спроможність підтримувати відносно сприят­ливе фіскальне середовище і спрямовувати частину збільшених бюджетних надходжень на цілі створення сприятливих умов для розвитку.

Основними характеристиками відновлювальних процесів в економіці країни мають стати: збільшення попиту на гроші; зрос­тання обсягів виробництва товарів і послуг, що формуватимуть пропозицію на внутрішньому ринку; поліпшення фінансового стану підприємств; зростання інноваційної складової; підвищен­ня ділової активності населення; активізація кредитування бан­ківською системою реального сектору економіки; проведення у бюджетній сфері політики, спрямованої на підтримання реально­го сектору економіки і виважених дій щодо підвищення соціаль­них стандартів; посилення позитивної ролі держави в управлінні економічними процесами.

Надання тенденціям економічного пожвавлення інвестиційно­го вектору, здатного закласти підвалини сталого довгострокового економічного зростання, вимагає цілеспрямованої інвестиційної політики, що сприяла б зміцненню процесів генерування інвес­тиційних ресурсів в Україні, концентрації їх використання на пріоритетних напрямах діяльності щодо максимально ефективної модернізації економіки відповідно до викликів, що постають у післякризовий період у світовій економіці, збільшенню частки інвестиційного спрямування доходів суб' єктів господарювання, громадян, держави. Ключовим завданням державної грошово-кредитної політики має стати формування мотиваційного механі­зму для суб' єктів господарювання, який заохочуватиме прийнят­тя ними ефективних інвестиційних рішень.

Цільові орієнтири формування сприйнятливості економі­ки до позитивного впливу чинників економічного зростання ви­магатимуть подолання істотних вад у грошово-кредитній полі­тиці, що має бути підпорядкована завданню підвищення конку­рентоспроможності вітчизняної економіки, забезпечення фінан­сової стабільності і максимального задоволення потреб суб' єк-тів господарювання у фінансових ресурсах. Йдеться про необ­хідність ухвалення пакету регуляторних рішень для якісно­го поліпшення керованості грошово-кредитною сферою на заса­дах максимального використання ринкових фінансових інстру­ментів.

Отже, для якісного поліпшення керованості грошово-кредит­ною сферою на засадах максимального використання ринкових фінансових інструментів і потенціалу конкуренції на ринку бан­ківських послуг необхідно здійснити низку структурних пере­творень з ухваленням пакету регуляторних рішень. Сучасними критеріями грошово-кредитного регулювання у сфері інвести­ційної діяльності нині слід вважати дотримання умов інвесту­вання за системним підходом у формуванні інвестиційної полі­тики на державному рівні, головною метою якого є соціальна, бюджетна й економічна ефективність, що залежить від ресурс­ного, інституційного потенціалів і якості розробки самої полі­тики; зміщення центру ваги у формуванні інвестиційної політи­ки на державному рівні щодо створення рівних умов для ве­дення бізнесу й інвестування економіки суб'єктами господарю­вання різних форм власності; удосконалення інвестиційної по­літики для подолання економічної ситуації щодо низької інвес­тиційної активності.

Література

1. J. M. Keynes «General Theory of Employment, Interest and Money». Collected Writings of Jjhn Maynard Keynes, vol. VII, London: Macmillan, 1973.

2. Долан Э.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. В. Лукаше­вича. Л., 1991. — 448 с.

3. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — К.: Основи, 1999. — 180 с.

4. Сенгачов В., Плисецький Д. Цілі й інструменти грошово-кредитної політики в умовах зростання структурних дисбалансів економіки та по­силення дестабілізуючого впливу зовнішніх факторів // Економіка України. — 2009. — № 2. — С. 42—47.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О М Диба - Грошово-кредитна політика у регулюванні інвестиційної діяльності

О М Диба - Реалії фінансового забезпечення комунального господарства в україні

О М Диба - Соціальна сфера й особливості інвестування у людський капітал

О М Диба - Фонд соціальних інвестицій як найуспішніший проект світового банку в україні

О М Диба - Фінансово-економічні детермінанти розвитку інноваційного потенціалу