Є А Зеленов - Гуманізм як основа системи цінностей планетарного виховання студентів - страница 1

Страницы:
1 

ГУМАНІЗМ ЯК ОСНОВА СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ ПЛАНЕТАРНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ

Є.А. Зеленов

Стаття присвячена аналізу гуманізму як основи для побудови системи цінностей планетарного виховання студентів.

Постановка проблеми у загальному огляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

В нашому дослідженні аксіологічний підхід полягає в тому, що спрямовує науковий пошук на дослідження цінностей як смислоутворюючих основ планетарного виховання студентської молоді. Цінності при цьому розуміються як ідеальні зразки культурного, гідного життя людини і суспільства. Цінності планетарного виховання - це його культурні значення, суспільно схвалювані, що передаються з покоління в покоління, відображені в духовному образі людини.

Слід зазначити, що категорія „цінність" має багаторівневу структуру. Міжсуб'єктні відносини опосередковані на відповідних рівнях об'єктом-носієм, його значущістю, нормою і ідеалом, які взаємозв'язані один з одним. На рівні ідеалу функціонують духовні цінності, що найбільш адекватно виявляються в релігії, моральності і мистецтві як видах духовної культури. Цінності ідеалу пронизують всі рівні і сфери людських зв'язків і відносин.

Ситуація, що склалася в нашій країні (і не тільки в ній), характеризується багатьма дослідниками як кризова. Причому витоки, глибинні причини кризи, на нашу думку, лежать саме в площині цінностей, їх девальвації в громадській свідомості. Негативні явища в житті українського суспільства багато в чому пояснюються саме цією причиною. Тому, на нашу думку, назріла нагальна потреба у нових ціннісних орієнтирах. Для цього потрібна нова світоглядна парадигма, що поєднувала би історичну традицію та сучасну перспективу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Але перш ніж моделювати систему ціннісних орієнтацій планетарного виховання, логіка нашого дослідження диктує нам необхідність з'ясування сутності поняття „цінність". В загальному вигляді під ним звичайно розуміється позитивна значущість того чи іншого продукту матеріальної або духовної культури, феномена або процесу для людини (культури в цілому або її окремих сфер і структурних компонентів, включаючи освіту), що виникла в результаті специфічних оцінних відносин на суб'єкт-об'єктному рівні.

Як правило, цінності умовно поділяються на матеріальні, соціальні і духовні. При цьому ознакою, за якою відбувається поділ, виступає об'єкт оцінного ставлення людини (або групи людей): матеріальний світ, інша людина або власне „Я". На наш погляд, цей поділ вважається умовним тому,що досить важко чітко розділити, скажімо, матеріальні й духовні цінності. Одна і та сама цінність (наприклад, природа) може виступати і як матеріальна, і як духовна, в залежності від обставин життя тієї чи іншої людини чи групи людей.

С. Анисимов вважає, що цінності являють собою „позитивне значення певного предмета чи його властивості для конкретного суб'єкта діяльності з точки зору того, наскільки цей предмет здатний задовольнити певну потребу" [1, с.40]. Таким чином, поняття цінності відображає якість взаємодії між предметом і потребою у ньому, містячи оцінну характеристику їх зв'язку.

В цілому погоджуючись з таким розумінням цінності, О. Здравомислов доповнює його кількома положеннями. По-перше, цінності виникають як об'єктивна історична закономірність, що обумовлюється формуванням поділу праці у сфері духовного виробництва. По-друге, зміст цінностей становлять інтереси, що відокремилися в процесі становлення людського суспільства і мають духовний характер, адже являють собою певну концентрацію почуттів і думок, що відображається в існуванні категорії краси, істини, добра, справедливості тощо [2, с.166].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Досвід людства свідчить, що духовні цінності та суспільна мораль, зокрема, трудова етика, є надзвичайно важливими чинниками економічногорозвитку. Саме протестантська християнська етика забезпечила культурно-ідеологічні засади для європейського ліберального капіталізму, а конфуціанська духовність і традиція стали базою економічного дива „далекосхідних тигрів" кінця ХХ ст.

На наш погляд, сучасна система цінностей повинна будуватися як система цінностей „планетарної солідарності" з урахуванням специфіки цінностей Західної цивілізації (повага до індивідуальних прав, свобод та ініціативи окремої людини, повага до її думок поглядів, уподобань) та цінностей і духовних надбань Сходу (естетичне ставлення до світу, повага до традицій тощо).

Основою  нової  системи  цінностей  повинні  стати прагматичний розрахунок та духовно-моральний імператив. Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою даної статті є аналіз гуманізму як основи для побудови системи цінностей планетарного виховання студентської молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Цінності в процесі життєдіяльності людини виступають в ролі своєрідної призми, що переломлює ті чи інші соціально-психологічні процеси. Таким чином, за системою цінностей і ціннісних орієнтацій можна з великою мірою вірогідності визначати функціональну спрямованість і соціальну значущість будь-якого соціального процесу як системи. Якщопогодитись з твердженням, що людина (точніше, особистість) є надскладною системою і сутність її є соціальною, то це твердження можна цілком віднести і до неї.

Процес виховання взагалі й процес планетарного виховання зокрема, безумовно, є соціальними процесами, тому застосування до їх проектування аксіологічного підходу є цілком природним й виправданим.

Цінність - це внутрішньо, емоційно освоєний суб'єктом орієнтир його діяльності. У зв'язку з цим процес планетарного виховання безпосередньо пов'язаний з природним (без тиску і нав'язування) введенням різноманітних аксіологічних орієнтирів в духовно-прагматичну систему ставлення студентів до самих себе, інших людей, суспільства, держави, людства, природи (живої й неживої). Природність цього процесу, на наш погляд, полягає в тому, що певні цінності не просто „подаються" студентам, але створюються сприятливі умови для спільного (викладача і студентів) їх відкриття (розуміння і переживання, освоєння і присвоєння), що є найважливішою психологічною передумовою їх інтеріоризації молодими людьми.

Зміст цінностей обумовлений як соціально, так і історично. У процесі становлення людства розширялася номенклатура об'єктів ставлення людей до оточуючого світу, самих себе, інших людей, праці, дозвілля тощо. В той же час мінялися і вектори цього ставлення, тобто напрямки розвитку ставлення, що визначають зміст цінності. Але завжди ціннісні пріоритети були пов'язані з людиною, сенсом її життя і діяльності, її творчості і активності. Не завждиодні і ті самі цінності були притаманні всім людям, що складали певну спільноту, що було обумовлено різницею у їх майновому, соціальному, освітньому, духовному станах. Але завжди можна було вести мову про генеральну тенденцію, провідний напрямок розвитку ціннісних орієнтацій всього суспільства або його значної частини. За часів античності, наприклад, провідними цінностями були Істина, Гармонія, Краса. У добу Відродження в системі ціннісних орієнтацій стали домінувати Гуманізм, Щастя, Свобода, Добро. В Новий час в епоху Просвіти вектор розвитку ціннісних орієнтацій був спрямований на Розум, Раціональність, Батьківщину. Приклади можна продовжувати, але навіть з наведених можна побачити, що провідною тенденцією, основним шляхом розвитку ціннісної сфери людства є гуманізм в найрізноманітніших варіантах його соціально-психологічних проявів на гносеологічному, онтологічному і практичному рівнях. Цінності суспільства діють на кожному етапі його розвитку як моральні імперативи. От чому цінності постійно змінюються і уточнюються, тобто мають динамічний й адаптивний характер.

Загальновідомо, що кожна цивілізація, кожне суспільство завжди створює свою специфічну систему ціннісних орієнтацій, що втілюють домінуючі інтереси, цілі, правила, норми поведінки саме цієї цивілізації, саме цього суспільства. Формування цієї системи у кожної окремої особистості -невід'ємна складова процесу становлення цілісної людини. В цьому процесі цінності виконують дві основні функції:

- орієнтаційну, що дозволяє людині зайняти певну позицію, мати свою точку зору, дати власну оцінку тим чи іншим подіям, фактам, явищам;

- мотиваційну, що дозволяє індивіду діяти у відповідності із системою ціннісних орієнтацій, включених до структури його особистості.

Український соціолог Є. Суїменко стверджує, що людині потрібна система координат, певна мапа її природного та соціального світу, без якої вона може заблукати і втратити спроможність діяти цілеспрямовано та послідовно [3, с. 216]. На нашу думку, роль саме такої мапи повинна виконувати система ціннісних орієнтацій особистості. На ній повинні бути вказані основні орієнтири - цінності, які не дадуть людині схибити на довгому шляху до досконалості, планетарної єдності людей.

Аналіз показує, що аксіологічним ядром в різних державних документах про освіту і виховання є такі цінності, як:

• Батьківщина, нерозривно пов'язана з патріотизмом - любов'ю і пошаною до Вітчизни, гордістю за свою країну і свій народ, відповідальністю перед нинішніми і майбутніми поколіннями співвітчизників;

• Колектив, що полягає в поєднанні особистих інтересів з громадськими, у взаємній підтримці і допомозі, обов'язковості і відповідальності;

• Праця, що визначає ставлення людини до різних видів діяльності як до необхідного способу самореалізації і що виявляється в розумінні значущості праці, пошані до людей праці, дбайливому використовуванні продуктів праці, старанності і ініціативі;

• Гуманізм як визнання людини вищою цінністю, що пов'язане з проявом доброти, чуйності, розуміння, милосердя;

• Природа, що містить могутній духовний і матеріальний потенціал, - умова, джерело і середовище життя людини; здоров'я як процес збереження і розвитку біопсихосоціальних функцій людини, що створює основи оптимальної працездатності і соціальної активності.

Як вже було показано раніше, основним вектором розвитку людства є гуманізм в найбільш широкому його розумінні.

Гуманізм як певна система ціннісних орієнтацій і установок, доведених до логічного кінця, набуває значення громадського ідеалу. Реалізація принципів гуманізму означає прояв в різних сферах громадського життя загальнолюдського начала. Загальнолюдське начало протистоїть груповому, класовому, націоналістичному і т.д. і виступає як певна система цінностей, яка має значення для всього людства.

Тому гуманізм можна визначити як систему ідей і цінностей, що затверджують універсальну значущість людського буття в цілому і людської особистості зокрема.

Гуманістичні ідеї і цінності виражають віру людини, що вічно оновлюється, в свою здатність самостійно вирішувати проблеми (економічні, соціальні, політичні, як глобальні, так і регіональні), що стоять перед нею. Основою в рішенні цих проблем повинен стати планетарний гуманізм.

Вироблення нового планетарного гуманізму, який відстоював би права людини і боровся за людську свободу і гідність, а також указував би наобов'язок кожної людини перед людством як єдиним цілим, на сьогодні є найбільш насущним завданням світової спільноти.

Механізм змін у всіх сферах життя людства науковці всіх напрямів вбачають один - єднання людей, їхніх економічних можливостей, політичних зусиль, соціальної енергії, духовної потужності. Тільки в єднанні, а не роз'єднанні сучасного такого різноманітного світу можна сподіватися на формування системи ціннісних орієнтацій, основним змістом якої стануть ідеї планетарного гуманізму.

Основні позиції планетарного гуманізму базуються на широкому позитивному розумінні світу, на поєднанні ціннісних установок, морально-етичних норм і врахуванні різних культурно-історичних традицій, типів поведінки і способів життя:

• повага до життя, повага людини і всіх її прав;

• відмова від насильства і прагнення до попередження насильницьких конфліктів, до рішення проблем на основі діалогу і переговорів;

• визнання рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, права кожного на свободу вибору думок, переконань і на отримання інформації;

• прихильність принципам демократії, свободи, справедливості, терпимості, солідарності, співпраці, плюралізму;

• культурна різноманітність, діалог і взаєморозуміння як між народами, так і між етнічними, релігійними, культурними та іншими групами, між окремими людьми;

прихильність принципам соціально орієнтованого суспільства, яке охороняє права слабких за допомогою здійснення послідовних, довгострокових заходів, що сприяють розвитку;

всебічна участь в захисті і розвитку навколишнього середовища. Цінності планетарного гуманізму є не тільки кінцевою метою, але і

багатозначним, різнорівневим процесом змін і перетворень довгострокових дій, направлених на прискорення в свідомості людей ідей миру. Це перехід від логіки сили і страху до етики ненасильства, до логіки розуму, взаємної поваги, любові. Треба зауважити, що планетарний гуманізм повинен розвиватися й розвивається в кожній країні залежно від історичних традицій і суспільно-політичних, економічних, соціально-культурних умов, тобто будь-яка глобальна проблема по-своєму заломлюється в різних регіонах світу. Але в сукупності ці проблеми вимагають загальнопланетарного підходу, а отже, планетарного виховання.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Вища освіта, під якою ми розуміємо професійне навчання та загальнокультурне виховання як один з інститутів відтворення культури, повинна функціонувати в прогностичному полі. Тобто парадигма вищої професійної освіти повинна включати до свого складу не тільки елементи, що відповідають сьогоднішнім потребам суспільства, але й такі, що будуть адекватні майбутній світовій ситуації.

Головні цінності, на яких будується вища освіта, повинні, на нашу думку,   зазнати  певної  еволюції,   яка  повинна  носити   екологічний ігуманістичний характер. Деякі дослідники роблять навіть висновок, що логіка цивілізаційного розвитку зміщує свої домінанти від цінностей свободи особистості і індивідуалізму у бік відповідальності особи перед суспільством [4].

Вимагає революційного перегляду номенклатура етичних цінностей. Вони повинні формуватися на усвідомленні пріоритетів, необхідних для збереження людства. Глобальна і екологічна свідомість повинна стати основою нової етики. Завдання формування нової етичної свідомості лягають, перш за все, на науку і освіту. При цьому повинна враховуватися і унікальність розвитку світових етносів, національний менталітет окремих країн і народів.

Література

1. Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление / С. Ф. Анисимов - М.: Мысль, 1988. - 253 с.

2. Потребности. Интересы. Ценности. / А. Г. Здравомыслов. - М.: Политиздат, 1986. - 223 с.

3. Суїменко Є. Феномен незнання, або Дещо про освічене неуцтво // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 3.

4. Булдаков С. К. Социально-философские основания и логика образовательной революции: Автореф. дис. ... докт. философ. наук. / С. К. Булдаков. - Нижний Новгород, 2000.

Статья посвящена анализу гуманизма как основы для построения системы ценностей планетарного воспитания студентов.

Зеленов Євген Анатолійович - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ)

Рецензент - доктор педагогічних наук, професор Євтух М.Б.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Є А Зеленов - Гуманізм як основа системи цінностей планетарного виховання студентів

Є А Зеленов - Педагогіка толерантності та діалог культур як основи планетарного виховання

Є А Зеленов - Планетарне виховання студентської молоді синергетичний підхід

Є А Зеленов - Синергетичний підхід до проблеми планетарного виховання студентської молоді

Є А Зеленов - Призначення сучасного університету