Г Бучацька - Гідрогеологічні умови та ггдрогеохгмгчна зональність львівсько-волинського вугільного басейну - страница 1

Страницы:
1 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія геол.

2009. Вип. 23. С. 175-183

VISNYKLVIV UNIV. Ser. Geol. 2009. Is. 23. P. 175-183

УДК [556.3+550.4] (477.82/83)

ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ УМОВИ ТА ГГДРОГЕОХГМГЧНА ЗОНАЛЬНІСТЬ ЛЬВІВСЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ВУГІЛЬНОГО БАСЕЙНУ

Г. Бучацька

Львівський національний університет імені Івана Франка 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4 e-mail: buchatska@ukr.net

Розглянуто гідрогеологічні умови Львівсько-Волинського вугільного басейну, водоносні горизонти, гідрогеохімічні зони, які виділяють у верти­кальному розрізі Волинсько-Подільського артезіанського басейну.

Ключові слова: Львівсько-Волинський вугільний басейн, Волинсько-Подільський артезіанський басейн, водоносний горизонт, гідрогеохімічна зональність.

Питанням вертикальної гідрогеохімічної зональності займалися В. Жуков, В. Сулін, І. Ігнатович, М. Толстіхін, Г. Каменський, Ф. Макаренко, С. Шагоянц, Т. Афанасьев, Ф. Овчинніков [1].

У разі розгляду вертикальної гідрогеохімічної зональності підземних вод, потрібно враховувати таку обставину, на яку звернув увагу М. Альтовський. Учений виділяв два типи гідрогеохімічної зональності. Перший тип спостеріга­ють під час буріння свердловин, це вертикальна зональність нашарування, інший тип - за падінням водоносних пластів, і це пластова зональність. Найбільше зна­чення під час досліджень формування хімічного складу вод за М. Альтовським має другий тип зональності. Гідрогеохімічні зони можуть бути виділені за міне­ралізацією води, іонно-сольовим складом вод, наявністю чи переважанням газів. Під гідрогеохімічною зоною розуміють частину басейну підземних вод (чи во­доносного пласта), порівняно однорідну за гідрохімічним складом, у межах якої прийнятий за основу виділення гідрогеохімічний показник (чи сума показників) змінюється в порівняно вузьких, умовно визначених межах [1].

Вертикальну (пластову) зональність спостерігають за падінням водоносних горизонтів, вона полягає в поступовій зміні хімічного складу підземних вод від гідрокарбонатних до хлоридних.

Підземні води Львівсько-Волинського басейну вивчали І. Усіков, В. Федосє-єв, А. Могилевський, І. Місяць та ін. [2].

Досліджуваний район у загальній схемі гідрогеологічного районування України належить до Волинсько-Подільського артезіанського басейну. Щодо геологічної будови цей район розміщений у Львівсько-Люблінській западині, де розвинуті водоносні горизонти і комплекси в четвертинних, крейдових, юрських, кам'яновугільних і девонських відкладах [2].

© Бучацька Г., 2009

У Волинсько-Подільському артезіанському басейні розвинуті такі водоносні горизонти і комплекси: водоносний горизонт у біогенних відкладах заплав і торфовищ голоцену (bH), водоносний горизонт в алювіальних відкладах голоце­ну (azH), водоносний горизонт в алювіальних відкладах першої та другої надза­плавних терас верхнього неоплейстоцену (a1-2PIII), водоносний горизонт спорадич­ного поширення в еолово-делювіальних, елювіальних відкладах неоплейстоцену (vd,ePI-III), водоносний комплекс у верхньонеоплейстоценових-голоценових еоло­вих і нижньонеоплейстоценових алювіальних, льодовикових і водно-льодовико­вих (флювіогляціальних) відкладах (vPIII+H + aPI + gPI + fPI), водоносний гори­зонт у відкладах верхньої крейди 2), водоносний горизонт у відкладах сокаль-ської світи верхньої юри (J3 sk), водоносний комплекс у відкладах кам'яновугіль­ної системи (C1-2), водоносний комплекс у відкладах верхнього девону (D3).

Підземні води четвертинних відкладів розвинуті практично повсюди, їхня водозбагаченість нерівномірна і залежить від літологічного складу, положення у рельєфі та кількості атмосферних опадів.

Водоносний горизонт у біогенних відкладах заплав і торфовищ голоцену (bH) розвинений по долинах річок Західний Буг, Стир та їхніх допливів. Водо­вмісні відклади представлені торфом і мулом, зрідка - дрібнозернистими піска­ми, які трапляються у вигляді лінз і прошарків у товщі торфу. Потужність цих відкладів - до 4 м. Підземні води мають вільну поверхню. Глибина залягання рівня - 0,1-0,5 м, зрідка - до 1,5 м. Водозбагачення незначне і становить за дани­ми попередніх досліджень 0,002 дм3/с. За хімічним складом вода сульфатно-гідрокарбонатна натрієво-кальцієва з мінералізацією 0,2-1,0 г/дм3, загальна твер­дість - 1-5 мг-екв/дм3, рН - 7,1-8,0, коефіцієнт фільтрації 0,5-4,7 м/добу. Вода дренована долинами і руслами річок, меліоративними системами, їхній режим формується під впливом кліматичних чинників. Для питних потреб вода непри­датна з огляду на природне і техногенне забруднення.

Водоносний горизонт в алювіальних відкладах заплав голоцену (azH). Голоценові алювіальні відклади приурочені до заплав річок Західний Буг, Соло-кія, Рата та їхніх численних допливів. Водовмісні породи представлені пісками, супісками, гравієм і галечниками. Потужність відкладів - до 6 м. Залягають вони на алювіальних і льодовикових відкладах неоплейстоцену. Підземні води безна­пірні, глибина залягання рівня становить 1-2 м. Питомі дебіти свердловин -0,13-0,1 дм3/с, коефіцієнти фільтрації - 0,02-3,14 м/добу. За хімічним складом вода цього горизонту переважно гідрокарбонатна кальцієва, сульфатно-гідрокарбонатна кальцієва з загальною мінералізацією до 1 г/дм3, зрідка - до 1,2­1,9 г/дм3, твердість - 1-6 мг-екв/дм3, рН - 7,1-8,0. Живлення водоносного горизон­ту здебільшого від інфільтрації атмосферних опадів і, частково, від підтікання вод з інших водоносних горизонтів і поверхневих водостоків. Режим водоносно­го горизонту залежить від кліматичних чинників. Річна амплітуда коливання рівнів сягає 1,5-2,0 м. Через незначну водонасиченість горизонт голоценових алювіальних відкладів не використовують для централізованого водопостачан­ня. Застосовують підземні води в сільській місцевості за допомогою шахтних колодязів для побутових потреб.

Водоносний горизонт в алювіальних відкладах першої та другої надза­плавних терас верхнього неоплейстоцену (а12РІІІ) поширений по долинах рі­чок. Водовмісними породами є супіски і піски різнозернисті. Потужність відкла­дів становить від 7-8 до 10 м. У підошві горизонту залягають льодовикові або крейдові відклади. Водоносний горизонт безнапірний, глибина залягання рівнів -

1.0- 6,5 м, домінують значення 2-3 м. Дебіти свердловин становлять 0,02-1,8 дм3/с зі зниженням рівня підземних вод на 1,5-13,7 м. Питомі дебіти - 0,008-0,3 дм3/с. Коефіцієнти фільтрації - 15-50 м/добу. Амплітуда коливання рівня - 1-2 м. За хімічним складом вода переважно гідрокарбонатна кальцієва, гідрокарбонатно-сульфатна кальцієва з мінералізацією до 1 г/дм3, інколи - до 1,5-2,6 г/дм3. Зага­льна твердість - 2,6-14,9 мг-екв/дм3. У підземних водах спостерігають підвище­ний вміст сполук азоту. За результатами досліджень вміст нітратів сягає 130-201 мг/дм3 (ГДК - 45 мг/дм3), вміст заліза - 2,2 мг/дм3 (ГДК - 0,3 мг/дм3) [3]. Жи­виться водоносний горизонт атмосферними опадами і від підтікання вод з верх-ньокрейдового водоносного горизонту, слабко захищенений від поверхневого забруднення. Використовують для індивідуального водопостачання за допомо­гою шахтних колодязів.

Водоносний горизонт спорадичного поширення в еолово-делювіальних, елювіальних відкладах неоплейстоцену (vd, еР1-ш) широко розвинений у Во­линському, Подільському районах, де його потужність сягає до 5-20 м, у серед­ньому - 10 м, і менше - у Малополіському районі - 2-5 м, де ці відклади заляга­ють у вигляді окремих ізольованих ділянок на поверхні вододілів. Водовмісні породи - суглинки, супіски, глини, слабко обводнені. Потужність водоносного горизонту змінюється від 2 до 10-15 м. Дебіти свердловин - до 0,068 дм3/с зі зниженням рівня підземних вод на 3,2 м; колодязів - 0,002-0,003 дм3/с зі знижен­ням рівня на 0,2-0,3 м; джерел - 0,001 дм3/с. Води гідрокарбонатні кальцієві, хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві з мінералізацією 0,3-0,7 г/дм3. Твер­дість - 8-15 мг-екв/дм3, pH - 6,9-9,3. Коефіцієнти фільтрації - 0,1-1,5 м/добу. Використовують цей водоносний горизонт для індивідуального водозабезпечен-ня переважно у Волинському районі.

Водоносний комплекс у верхньонеоплейстоценових-голоценових еоло­вих і нижньонеоплейстоценових алювіальних, льодовикових і водно-льодовикових (флювіогляціальних) відкладах (vPm+H + aPl + gPl + fPi) по­ширений у Волинському районі локально - у долинах р. Західний Буг і його при­ток; у Малополіському - значно ширше, майже по всій площі; у Подільському районі - у північно-західній частині поблизу населених пунктів Немирів, Маге-рів, Вороблячин, Потеличі. Водовмісні породи - піски, суглинки, супіски з вклю­ченнями гравію й гальки, потужністю 2-10 м, а місцями - до 15-20 м. Води без­напірні, залягають на глибинах від 0,5 до 4,0 м. Дебіти становлять 0,02-1,0 дм3/с. Хімічний склад різноманітний: гідрокарбонатний кальцієвий, сульфатно-гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий, хлоридно-гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий. Мінералізація - від 0,3 до 1,0 г/дм3. Твердість - 1-5 мг-екв/дм3, pH -

6.1- 7,8. Коефіцієнти фільтрації - 0,2-11,0 м/добу. Для централізованого водопо­стачання не придатні, іноді населення використовує для індивідуального водоза-безпечення.

Водоносний горизонт у відкладах верхньої крейди (К2) поширений значно і приурочений до зони інтенсивної тріщинуватості. У вертикальному розрізі крейдових відкладів виділяють три зони. Верхня частина крейдової товщі пред­ставлена звітреними до глинистого стану мергелями (зона кольматації), які ма­ють низькі фільтраційні властивості. Потужність цієї зони збільшується від пер-ших метрів до 10-15 м на вододільних ділянках і до 30 м у долинах річок. Нижче цієї зони в розрізі верхньокрейдових відкладів є зона інтенсивної тріщинуватості, до якої приурочений водоносний горизонт. На ділянках, де значення водопровід-ності понад 250 м2/добу, розвідані й експлуатують водозабори підземних вод для централізованого господарсько-питного водопостачання. Залежно від рельєфу місцевості глибина залягання покрівлі водоносного горизонту становить 3-41 м, підошви - 35,5-96,0 м. Потужність водоносного горизонту - 15,0-84,5 м. Глиби­на усталеного рівня в долинах річок - від 4,5 до +4,54 м, на вододілах - до 25­35 м, де він часто має вільну поверхню води. В межах району досліджень дебіти свердловин змінюються від 1,4 до 23,0 дм3/с зі зниженням рівня підземних вод 0,67-50,0 м. Питомі дебіти становлять 0,05-22,2 дм3/с. Водопровідність порід змінюється в межах 10-1334 м2/добу (залежно від рельєфу). За хімічним складом вода переважно гідрокарбонатна кальцієва, гідрокарбонатна натрієво-кальцієва з загальною мінералізацією 0,5-0,9 г/дм3, інколи до 1,4 г/дм3. Сучасні гідрохімічні властивості водоносного горизонту відкладів верхньої крейди зумовлені природ­ними і техногенними (видобування вугілля, експлуатація водозаборів централізо­ваного водопостачання) чинниками. На ділянках, які просіли внаслідок видобу­вання кам'яного вугілля, змінилися гідродинамічні та гідрохімічні умови, а вилу­говування гірських порід на відвалах, шламосховищах і підсипаних цією поро­дою ділянках створило умови для фільтрації в ґрунти і водоносні горизонти важ­ких металів. Живлення водоносного горизонту у відкладах верхньої крейди від­бувається головно завдяки інфільтрації атмосферних опадів через товщу відкла­дів, які залягають вище на вододілах і схилах долин. Водоносний горизонт має вертикальну зональність.

Перший інтервал гідрокарбонатно-кальцієвих вод низької мінералізації (0,25-0,6 г/дм3) розташований у найефективнішій для руху води товщі порід завдя­ки вилуговуванню (зона інтенсивного водообміну, що є до глибини 60 м). Саме в цьому інтервалі відбувається головний приплив найякіснішої для господарсько-питних потреб води. Водопровідність порід сенону на вододілах є в межах 10­50 м2/добу, а на окремих найбільш підвищених ділянках і на вододілі між Захід­ним Бугом і р. Желдець (правою притокою р. Рати) - від 1 до 10 м2/добу. На схилах долини р. Західний Буг водопровідність порід сенону становить 50-150 м2/добу, а в долині - 100-250 м2/добу. На окремих ділянках (відрізках) цих долин породи мають водопровідність у межах 250-500 м2/добу, а інколи - до 500-1000 м2/добу.

Нижче зазначених глибин простежене значне зменшення порожнинності, що пов'язане зі значним скороченням процесу вилуговування (зона значного або більш-менш сповільненого водообміну). Інтервал поширення цієї зони глибше від першого інтервалу на 30-40 м, і до нього приурочені гідрокарбонатні натрієві води. Ще нижче є води хлоридно-гідрокарбонатного (менш сповільнений водо­обмін), гідрокарбонатно-хлоридного (більш сповільнений водообмін) натрієвого типу з мінералізацією близько 10 г/дм3. У воді є підвищений вміст таких мікрое­лементів, як йод (до 0,26 мг/дм3), бром (до 0,20 мг/дм3), фтор (до 2,0-3,5 мг/дм3 і більше). Отже, з глибиною у воді збільшується кількість хлориду, натрію і фтору, вміст якого перевищує норми ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая" для питних вод, за порівняного зменшення гідрокарбонату кальцію (інтервал ІІ тріщинуватості). Між цими зонами є перехідна зона з водою гідрокарбонатного натрієвого типу з мінералізацією 0,7-0,82 мг/дм3.

Ще нижче за розрізом, до глибини 175-180 м, залягає нижньосенонський во­доносний горизонт, приурочений до слабкотріщинуватої мергелистої товщі, трі­щинуватість якої зумовлена переважно характером тектонічних процесів (інтер­вал ІІІ тріщинуватості). Питомі дебіти свердловин у цьому інтервалі становлять 0,0000015-0,1 дм3/с, коефіцієнти фільтрації - 0,002-0,04 м/добу (водопровідність порід - 0,2-13 м2/добу), а на півдні басейну - ще нижчі. Тип води наближається до хлоридного натрієвого з мінералізацією 1 -3 г/дм3 (зона сповільненого водо­обміну). Треба мати на увазі, що тріщинуватість порід в усіх інтервалах не є су­цільною. Тріщинуваті породи чергуються зі щільними монолітними. Визначені інтервали (зони) розділені між собою щільними породами, які не мають суціль­ного поширення. Крім того, у зонах інтенсивного тектонічного розчленування тріщинуватість усіх зон порід збільшується, що зумовлює гідравлічний зв'язок всіх зон, по-різному утруднений на окремих ділянках.

Нижче глибин 175-180 м нижньосенонські мергелі, вапнякова товща турону і пісковики сеноману представлені щільними, міцними, монолітними відкладами і слабкий взаємозв'язок з глибинними водоносними комплексами може бути тільки по зонах тектонічних порушень.

Напрям руху підземних вод сенонського водоносного комплексу простежено з півдня на північ за напрямом потоку р. Західний Буг. Напори підземних вод збільшуються від вододілів (рівні нижче покрівлі кам'яних відкладів) до русел рік, де вони досягають 20-30 м, залежно від потужності четвертинних відкладів і зони кольматації. В найбільш знижених місцях долин свердловини переливають, а рівень усталюється до 3,0-3,5 м вище поверхні. Із заглибленням свердловин і досягнення інтервалу ІІ і ІІІ тріщинуватості статичні рівні дещо підвищуються, що свідчить про перетікання глибинних мінералізованих вод у верхні горизонти. В процесі експлуатації водозаборів і виникнення депресійної лійки таке переті­кання збільшується, що приводить до певних змін хімічного складу води і збіль­шення в її складі мікроелементів та різних сполук, характерних для глибинного залягання.

Зони тектонічних розломів змінюють описану вертикальну зональність підзем­них вод. Мінералізовані води різних типів, виходячи з більших глибин, потрап­ляють у крейдові відклади, унаслідок чого з'являються площі гідрокарбонатно-натрієвих та інших типів. Хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води з підвищеним вмістом мікроелементів (F, І, Br та ін.) і зі зниженим вмістом кальцію поширені на півдні Червоноградського родовища підземних вод і простежені у вигляді смуги, яка проходить від м. Белз через м. Соснівку, с. Добротвір, м. Кам'янку-Бузьку до Буська і збігається з поширенням йодобромних вод і природного газу в девонських відкладах.

Усі водозабори Червоноградського родовища підземних вод приурочені до зони поширення підземних вод гідрокарбонатного кальцієвого, магнієвого, натрі­євого типів з мінералізацією від 0,32 до 0,68 г/дм3. Винятком є Соснівський водо­забір, у якому вода належить до хлоридно-гідрокарбонатного, сульфатно-гідрокарбонатного натрієвого, магнієво-натрієвих типів з мінералізацією до 0,83 г/дм3. Це пов'язане з тим, що в районі водозабору глибинне поширення кальцієвих вод не перевищує 20-25 м від поверхні, а глибокі свердловини (90 м і більше) розкрили гідрокарбонатно-хлоридні натрієві води з мінералізацією понад

1 г/дм3. Цей водозабір має найменший вміст у воді кальцію (0,025-0,05 г/дм3) і меншу водопровідність порід (<200 м2/добу).

З 1986 р. санітарно-епідеміологічна служба виконує лабораторні досліджен­ня на вміст фтору у воді Червоноградського родовища прісних підземних вод. Визначено циклічність вмісту фтору: то зменшення до значень 0,08 мг/дм3, то збільшення до 3,04 мг/дм3 (норма - від 0,7 до 1,5 мг/дм3). Максимальний вміст фтору зафіксовано на Соснівському водозаборі з поступовим зменшенням абсо­лютних значень з півдня на північ (Межирічанський, Ванівський, Червоноградсь-кий, Бендюзький, Борятинський, Правдинський водозабори). У тому ж напрямі й порядку збільшується вміст кальцію і зменшується вміст натрію, хлору і сульфатів.

Фтор і деякі інші елементи переносяться від Белз-Милятинської зони насувів і скидів за потоком підземних вод. Пульсівний характер вмісту фтору й інших мікроелементів пов'язаний з характером розвантаження глибинних вод девонсь­ких відкладів у водоносний горизонт верхньої крейди.

Сучасні гідрогеохімічні властивості водоносного горизонту у відкладах верх­ньої крейди склались як з природних чинників, так і під впливом техногенезу -нераціональної розробки родовища кам'яного вугілля, його збагачення, інтенсив­ного житлового та промислового будівництва, введення в експлуатацію потуж­них водозаборів централізованого водопостачання.

Закладання і введення в експлуатацію водозаборів з глибокими свердлови­нами в районі, де якісні гідрокарбонатні кальцієві води поширені на незначну глибину (у районі Соснівки - до 20-30 м), призвело до підтягування хлоридних натрієвих вод високої мінералізації і таких мікроелементів, як йод, бром, фтор та інші, в депресійні лійки водозаборів [3].

Розвантаження підземних вод у природних умовах відбувається в річкову мережу через покрив четвертинних відкладів.

Водоносний горизонт у відкладах сокальської світи верхньої юри (J3sk) розвинений на окремих ділянках. Відклади представлені вапняками, доломітами, глинами, ангідритами, алевролітами, пісковиками. Потужність водоносного гори­зонту - від декількох метрів до 55 м. Глибина залягання - до 500 м. Породи юри перекриті верхньокрейдовими відкладами, а залягають на кам'яновугільних. Водовмісними переважно є звітрені пісковики, які залягають у верхній частині розрізу, потужністю 5-8 м. Водоносність юрських відкладів вивчали під час роз­відування Сокальського і Великомостівського родовищ вугілля. Глибина заля­гання покрівлі - 283-405 м, підошви - 296,0-447,5 м, потужність - 13,0-55,0 м. Горизонт напірний, п'єзометричні рівні усталюються на відмітках (+1,3)-(+9,0) м над поверхнею землі. Напір - 292,0-406,3 м. Дебіти свердловин - 0,04-1,5 дм3/с зі зниженням рівня підземних вод на 5-166 м, питомі дебіти - 0,0005-0,2 дм3/с. Більш водозбагаченими є юрські відклади в межах Сокальського родовища. За хімічним складом води гідрокарбонатно-хлоридні натрієві і сульфатні кальцієві з мінералізацією до 5,0 г/дм3.

Водоносний комплекс у відкладах нижнього і середнього карбону (С1-2) широко розвинений у межах досліджуваної площі, а нема його в крайній східній частині. Глибина залягання відкладів - від 200 м на сході до 700 м і більше на заході. Водовмісні породи представлені пісковиками, вапняками, глинистими сланцями, вугіллям. Перекриті вони потужним водонепроникним чохлом верх­ньої крейди. Водозбагаченість кам'яновугільних відкладів незначна. Питомі дебі-ти свердловин становлять від 0,001 до 0,0085 дм3/с, а в зонах тектонічних пору­шень, де водозбагачені відклади безпосередньо залягають під крейдовою тов­щею, змінюються від 0,005-0,07 до 0,32 дм3/с. За хімічним складом вода пере­важно сульфатно-хлоридна натрієва, хлоридна натрієва, гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридна натрієва з мінералізацією від 0,5-2,5 до 5-10 г/дм3, загальна твердість - 5,5-19,3 мг-екв/дм3, вміст загального заліза - до 2,4 мг/дм3. Живиться водоносний горизонт перетіканням вод з девонських відкладів по зонах текто­нічних порушень.

Водоносний комплекс у відкладах верхнього девону (D3) залягає під по­тужним чохлом кам'яновугільних, юрських і крейдових відкладів. Водовмісні породи представлені вапняками, доломітами, аргілітами і пісковиками. Води напірні, напір змінюється від 72 до 1 756-2 127 м. Глибина усталених рівнів - від

1 до 126 м. Під час опробування в східній частині території дебіт свердловини становив 3,9 дм3/с зі зниженням рівня підземних вод на 1,95 м, питомий дебіт -

2 дм3/с. У районі Великих Мостів розкрито хлоридні натрієві та хлоридні кальці­єво-натрієві води з мінералізацією від 51 до 110 г/дм3. Вміст брому змінюється від 219 до 1 462 мг/дм3. Живлення підземних вод відбувається за межами дослі­джуваного району в місцях виходу девонських порід під четвертинні і верх-ньокрейдові відклади, розвантаження - по зонах тектонічних порушень у водо­носні горизонти, які залягають вище [3].

У вертикальному розрізі девонського водоносного комплексу простежена гідрохімічна зональність. Згідно зі схемою розподілу мінералізації підземних вод відповідно до гідродинамічних зон, запропонованою М. Гатальським [2], можна зазначити, що верхньо- і середньодевонські відклади на Кам'янко-Бузькій струк­турі перебувають у гідродинамічній зоні сповільненого водообміну, а нижньоде-вонські - у зоні застійного режиму. На Куличківській структурі до першої зони належать тільки верхньодевонські відклади і лише на деяких ділянках - верхня частина відкладів середньодевонського віку. Перша зона охоплює верхньодевон-ські відклади, друга - середньодевонські (без нижньолопушанської підсвіти), третя - нижньолопушанську підсвіту середнього девону, нижній девон і верхню частину силуру. Води нижньодевонських відкладів обох структур практично не відрізняються за мінералізацією. Це розсоли з мінералізацією від 135 до 180 г/дм3, значним вмістом йоду, брому, амонію. Верхня частина нижньодевонських відкладів (200-300 м) є єдиним гідродинамічним горизонтом, який має однакову мінералізацію і п'єзометричну поверхню. Води силурійського водоносного комплексу висококонцентровані (184 г/дм3) та глибокометаморфізовані (Na/Cl = 0,62) з незначним вмістом сульфатів [2].

За результатами аналізу матеріалів попередніх гідрогеологічних досліджень з'ясовано, що зміна сольового складу і мінералізації підземних вод Львівсько-Волинського вугільного басейну відбувається з глибиною. ЇЇ можна схарактери­зувати за допомогою гідрохімічних зон. У водоносному горизонті відкладів верх­ньої крейди виділяють такі гідрогеохімічні зони.

1. Зона гідрокарбонатних кальцієвих вод з мінералізацією 0,25-0,6 г/дм3, яка розміщена у верхній частині розрізу (від поверхні до глибини 60 м), приурочена до четвертинного горизонту та тріщинуватих мергелів крейди. Вона збігається з гідродинамічною зоною активного водообміну.

2. Зона гідрокарбонатних натрієвих вод (перехідна) з мінералізацією 0,7­0,82 г/дм3, досягає глибини 90 м, де є сповільнена циркуляція. Приурочена до нижньої частини крейдово-мергельних відкладів, пронизаних волосяною тріщи­нуватістю.

3. Зона гідрокарбонатно-хлоридних та хлоридно-гідрокарбонатних натрієвих вод з мінералізацією до 10,0 г/дм3, простежена до глибини 100-110 м.

4. Зона хлоридних натрієвих вод з мінералізацією до 3,0 г/дм3, поширена до глибини 175-180 м.

У відкладах, що залягають під верхньокрейдовими, виділяють такі гідрогео-хімічні зони.

1. Зона гідрокабонатно-хлоридних натрієвих і сульфатних кальцієвих вод з мінералізацією до 5 г/дм3, приурочена до верхньоюрських відкладів на глибині 500 м.

2. Зона сульфатно-хлоридних натрієвих та хлоридно-натрієвих вод з мінера­лізацією 5-10 г/дм3, є у кам'яновугільних відкладах і простежена до глибини 700 м.

3. Зона хлоридних натрієвих та хлоридних кальцієво-натрієвих вод з мінера­лізацією від 51 до 110 г/дм3, приурочена до верхньо- та середньодевонських відкладів. У нижньодевонських відкладах мінералізація вод змінюється від 135 до 180 г/дм3.

Отже, вертикальна диференціація підземних вод полягає у поступовій заміні гідрокарбонатних кальцієвих вод хлоридними натрієвими. Зміна цих типів вод супроводжується зростанням загальної мінералізації від 0,6 до 110 г/дм3.

1. Крайнев С.Р., ШвецВ.М. Гидрогеохимия. М.: Недра, 1992. 464 с.

2. Підземні води західних областей України / За ред. О.Д. Штогрин. К.,1968.

3. Рудьке Г.І., Скатинський Ю.П., Федосеев В. П. та ін. Екологічний стан геологічного середовища як фактор масового захворювання дітей флю­орозом у ЧГПР // Мінеральні ресурси України. 1997. № 4. C. 34-42; 1998. № 5. С. 17-23.

HYDROGEOLOGICAL CONDITIONS AND HYDROGEOCHEMICAL ZONES OF LVIV-VOLYN' COAL BASIN

H. Buchatska

Ivan Franko National University of Lviv, Hrushevskij Str. 4, UA-79005 Lviv e-mail: buchatska@ukr.net

The article deals with hydrogeological conditions of Lviv-Volyn coal basin, water horizons, hydrogeochemical zones, which are separated in vertical section in Volyn-Podil artesian basin.

Key words: Lviv-Volyn' coal basin, Volyn-Podil artesian basin, water horizon, hydrogeochemical zone.

ГИДРОГЕОЛОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ И ГИДРОГЕОХИМИЧЕСКАЯ ЗОНАЛЬНОСТЬ ЛЬВОВСКО-ВОЛЫНСКОГО УГОЛЬНОГО БАССЕЙНА

А. Бучацкая

Львовский национальный университет имени Ивана Франке 79005 м. Львов, вул. Грушевского, 4 e-mail: buchatska@ukr.net

Рассмотрены гидрогеологические условия Львовско-Волынского угольного бассейна, водоносные горизонты, гидрогеохимические зоны, которые выделяют в вертикальном разрезе Волынско-Подольского артезианского бассейна.

Ключевые слова: Львовско-Волынский угольный бассейн, Волынско-Подольский артезианский бассейн, водоносный горизонт, гидрогеохимическая зона­льность.

Стаття надійшла до редколегії 03.09.2009 Прийнята до друку 28.10.2009

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г Бучацька - Гідрогеологічні умови та ггдрогеохгмгчна зональність львівсько-волинського вугільного басейну