П М Леоненко - Два аспекти співвідношення дефініцій системи економічних наук - страница 1

Страницы:
1  2 

Література

1. Ананьин О.И. Структура экономико-теоретического знания. М., 2005.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социаль­ного прогнозирования. М.: Academia, 1999.

3. Валовой Д. В. Блеск и нищета политэкономии. М., 2008.

4. Дзарасов С., Меньшиков С., Попов Г. Судьба политической эко­номии и ее советского классика. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004.

5. Лузан П. П. Национальная система политической экономии те­оретическая основа успешной экономической политики / П.П. Лузан // ЭКО. Экономика и организация промышленного производства. — 2006. — № 9. — С. 184—191.

6. Сэндлер Т. Экономические концепции для общественных наук.М., 2006.

Статтю подано до редакції 24.07.11 р.

УДК 330 (075.8)

П.М. Леоненко, д-р екон. наук, професор, професор кафедри прикладної економіки Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

ДВА АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕФІНІЦІЙ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

АНОТАЦІЯ. У статті проаналізовані два аспекти — термінологіч­ний та змістовний — співвідношення понять «економічна думка», «політична економія», «економікс», «економічна теорія», «еконо­мічний аналіз». Виокремлено і розрито шість різних теоретико-методологічних підходів до з'ясування сутності та форм прояву співвідношення понять «політична економія» і «економікс» в су­часній економічній літературі. Показано зміни у структурі мейнст-риму неокласичної економікс та їх недостатність для формування нової парадигми політичної економії (економічної теорії).

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Економічна думка, політична економія, еконо-мікс, економічна теорія, економічний аналіз, наукова парадигма, неокласична економікс, інституціоналізм, структура мейнстриму економікс.

АННОТАЦИЯ. В статье проанализированы два аспекта терми­нологический и содержательный соотношение понятий «эко­номическая мысль», «политическая экономия», «экономикс», «экономическая теория», «экономический анализ». Выделены и разрытые шесть различных теоретико-методологических подхо­дов к выяснению сущности и форм проявления соотношения по-

© П. М. Леоненко, 2011

74нятий «политическая экономия» и «экономикс» в современной экономической литературе. Показаны изменения в структуре мейнстриму неоклассической экономикс и их недостаточность для формирования новой парадигмы политической экономии (эконо­мической теории).

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА. Экономическая мысль, политическая эконо­мия, экономикс, экономическая теория, экономический анализ, научная парадигма, неоклассическая экономикс, институциона-лизм, структура мейнстрима экономикс.

АЫМОТАТЮМ. The paper analyzed two aspects terminology and meaningful the ratio of the terms «economic thought», «political economy», «economics,» «economic theory», «economic analysis». Singled out and dug six different theoretical and methodological ap­proaches to ascertain the nature and forms of manifestation of corre­lation concepts of «political economy» and «economics» in modern economic literature. The following changes in the structure of main­stream neoclassical economics and their failure to form a new para­digm of political economy (economics).

KEYWORDS. Economic thought, political economy, economics, economic theory, economic analysis, scientific paradigm, neoclassical economics, institutionalism, the structure of mainstream economics.

Дослідження співвідношення ключових понять, пов'язаних з визначенням окремих економічних наук і їх місця в загальній си­стемі, займає важливе місце в аналізі теоретико-методологічних проблем. Насамперед йдеться про вивчення співвідношення та­ких понять, як «економічна думка», «політична економія», «еко­номікс», «економічна теорія», «економічний аналіз» та ін. До та­кого ж типу співвідношень в економічній науці належать лан­цюжки понять: «ойкономія» і «хрематистика», «ортодоксія і ге-теродоксія», «історія економічної думки», «історія політичної економії», «історія економічної теорії», «історія економічного аналізу» тощо. В економічній науці з'явився і інший ланцюжок ієрархічних (субординованих) понять: «погляди (ідеї)», «вчення», «концепції», «теорії», «школи», «течії», «напрями», що тісно пов' язані з дослідженнями співвідношення ключових понять сис­теми економічних наук.

Сучасні представники французького інституціоналізму про­фесори Р.Буайє, Е. Бруссо, А. Кайє та О. Фавро статтю «До ство­рення інституціональної політичної економії», що отримала об­разну назву «Маніфест інституціоналізму», розпочали з дослі­дження співвідношення понять «політична економія» і «еконо-мікс». Його віднесли до найзагальніших методологічних принци­пів інституціоналізму [2, с. 18]. Дійсно, для належного з'ясування природи, методології та значення як інституціоналізму, так і всіх інших напрямів сучасної економічної науки необхідно хоч би ко­ротко здійснити порівняльний аналіз зазначених вище ключових понять системи економічних наук. Щодо співвідношення термі­нів та змісту «політична економія» і «економікс», то саме вони знаходяться в центрі уваги зарубіжних і вітчизняних дослідників.

Суть позиції авторів «Маніфесту» щодо розмежування цих понять така. Історично економічний аналіз розвивався у річищі двох традицій, що є суперницями: політичної економії, яка вби­рає політичні контексти, і економікс, яка звільнюється від цього контексту. Автори вважають необхідним визнати принципову першість першої традиції над другою. Це означає сприйняття економічної науки не як технічної або математичної дисципліни, а як дисципліни, що тісно пов' язана із загальною соціальною те­орією, а також з політичною та моральною філософією. У цьому розумінні, політична економія утворює гілку політичної філосо­фії, яка, зі свого боку, формує основу для кожної із соціальних наук. З цієї точки зору правомірно трактувати економікс (або економічну теорію) лише як аналітичну складову політичної еко­номії [2, с. 18].

Аналізу співвідношення вихідних дефініцій (назв) економіч­них наук надають великого значення й інші дослідники. «Це над­звичайно важливе розмежування при розробці соціально-економічної теорії, — наголошує відомий швейцарський еконо­міст професор Г. Бортіс, — оскільки поняття політичної економії та теоретичної економіки (есопогп^) означають два цілком різ­них теоретичних підходи до розгляду соціальних та економічних явищ» [1, с. 122]. Вчений розкриває, що таке розмежування над­звичайно важливе не тільки per se (само по собі — Авт.), але й для вирішення питання: «на основі якого підходу слід будувати економічну політику» [1, с. 333]. Завдання, на думку Г. Бортіса, полягає в тому, щоб відібрати найбільш стійку теорію, яка краще працює та виглядає більш привабливою. Таким чином, при роз­гляді питання тісно переплітаються позитивний і нормативний підходи в політичній економії (економічній теорії).

Власне тема співвідношення дефініцій різних економічних наук не є новою ні для світової, ні для вітчизняної економічної думки. Досить нагадати про праці з політичної економії та особ­ливо історії економічної думки другої половини XIX — початку XX ст., в яких розроблялася дана тема. Вони належали перу та­ких відомих авторитетів у галузі економічної науки, як Ю. Каутс,

А. Онкен (Австро-Угорщина), Л. Косса (Італія), Дж. Інгрем (Ірлан­дія), В. Рошер (Німеччина), Дж.Н. Кейнс (Англія), А. Еспінас, Ш. Жід та Ш. Ріст (Франція), І. Вернадський, В. Левитський, М.Туган-Барановський (Україна), О. Чупров (Росія) та ін. У них уже на той час поряд з розглядом окремих економічних теорій, шкіл та напрямів економічної думки поставлені і досить доклад­но розглянуті питання методології економічної науки, зокрема про співвідношення найменувань та змісту економічних наук.

Звичайно, з часом тематика досліджень у цій сфері економіч­ного знання значно ускладнювалась по мірі його розвитку, при­множувалась відповідна термінологія. Проте, як і раніше, дослі­дження теми залишалося актуальним, дискусійним і велося в міжнародних масштабах. У другій половині XX ст. у різних краї­нах світу з' явилися свого роду «синтетичні» дослідження теми. Серед них виокремимо праці Й. Шумпетера «Історія економічно­го аналізу» (1954), Е. Ролла «Історія економічної думки» (1956), П. Груневегена «Політична економія і економікс» (1987), М. Ка-ратаєва «Есопот^ — буржуазна політекономіка» (1966), М. Блауга «Економічна теорія в ретроспективі» (1964) та ін., ана­ліз окремих важливих положень яких здійснено нами далі. Поява цих праць свідчила про активний пошук у середовищі економіч­ного співтовариства відповідей на актуальні теоретико-методоло-гічні проблеми, серед яких аналіз різних аспектів співвідношення дефініцій системи економічних наук висунувся на одне з перших місць. До речі, такі дослідження здійснювалися як з ортодоксаль­но-марксистських, так і різних немарксистських позицій.

Зміст та структура ключових понять економічної науки знахо­дяться під вирішальним впливом таких чинників, як соціально-економічний розвиток суспільства, інституціональне середовище, логіка внутрішнього розвитку самої науки. Лауреат Нобелівської премії з економіки Дж. Стіглер (1911 — 1991) вважав, що реакція економічної науки на проблеми оточуючого життя буде тим більш повною і швидкою, чим більш нагальні вони. Крім того, ця реакція буде тим більш повною, ніж менш розроблена відповідна галузь економічного аналізу. На підтвердження цих положень учений приводив загальновідомі приклади відгуку макроеконо-мічної теорії на сучасні їй події: «Кейнс своїм успіхом у 30-х рр. XX ст. зобов' язаний тому, що неокласична теорія виявилась не­спроможною пояснити стійке безробіття цього десятиріччя, — писав Дж. Стіглер. — А покоління потому стійка інфляція, до то­го ж і при не повній зайнятості, виявилась тим вирішальним мо­ментом, який поклав кінець главенству Кейнса» [10, с. 463]. Аме­риканський учений прогнозував, що як тільки (якщо це колись відбудеться) в межах макроекономіки буде розроблена хороша теорія економічного циклу, потреба макроекономіки швидко реа­гувати на зміни в оточуючому житті різко зменшиться [10, с. 463].

В процесі історичного розвитку економічної науки та суспіль­ства змінилися не лише назви науки, але й пріоритетність зазна­чених вище чинників. На думку Дж. Стіглера, приблизно до останньої третини XIX ст. розвиток економічної науки зазнавав вирішального впливу з боку соціально-економічного розвитку, а після — знаходиться під визначальним впливом внутрішніх змін у самій науці. Водночас учений стверджує: «Не існує ні очевид­ного, ні встановленого в результаті досліджень взаємозв' язку між змінами в оточуючому середовищі і змінами в економічному ана­лізі» [10, с. 463]. Однак таке твердження є досить дискусійним. Це особливо помітно в світлі тих значних (часто революційних) змін, що відбуваються в розвитку економічної науки під впливом глибоких світових економічних криз (наприклад, Великої депре­сії 1929—1933 рр., світової економічної кризи початку 70-х років XX ст. та ін.). Значною мірою такий вплив підтверджується і сві­товою фінансово-економічною кризою 2008—2009 рр.

В останні двадцять років актуальність та значення досліджен­ня питання про співвідношення понять системи економічних на­ук значно зросли. Це обумовлено насамперед докорінними змі­нами соціально-економічного ладу, системи освіти та викладання соціально-економічних наук у колишніх соціалістичних країнах, ринковими перетвореннями, зміною становища та ролі економіч­ної теорії марксизму в постсоціалістичних країнах та іншими важ­ливими чинниками, пов' язаними з ринковою трансформацією су­спільства й економіки.

Внаслідок цих чинників у постсоціалістичних країнах розгляд питання про співвідношення понять економічних наук з чисто тео­ретичної площини все більше змістилося у площину практичну. Адже виникла нагальна потреба вирішувати питання: які начальні дисципліни у галузі економічних наук викладати та вивчати у ВНЗ? якими повинні бути навчальні програми? Набрала сили тен­денція до витіснення політичної економії з навчального процесу і заміни її такими навчальними дисциплінами як економічна теорія чи навіть основи економічних знань, мікро- і макроекономіка. Не­маловажну роль у цьому відіграла дискредитація колишніх полі­тичної економії капіталізму та політичної економії соціалізму.

Існують два аспекти проблеми співвідношення понять «полі­тична економія», «економікс», «економічна теорія»: термінологіч­ний та змістовний. Обидва вони тісно між собою пов' язані й відо­бражають розвиток як науки, так і економіки та суспільства. Проте трактування змісту обох аспектів у сучасній економічній літерату­рі відзначається неоднозначністю та численними дискусіями.

Насамперед відзначимо, що широко розповсюджені різні варі­анти перекладу терміну «economics»: економіка; політична еко­номіка; економічна теорія; економічна наука; теоретична еконо­міка; економічний аналіз. Проте цей недолік властивий в основ­ному економічній літературі пострадянського простору. Вона все більше схиляється до перекладу англійського терміну «economics» як економіка. Однак потрібно зробити по крайній мірі два засте­реження: по-перше, в англійській мові кожний із наведених вище термінів має адекватне однозначне вираження. Відповідно це: economy; political economy; economic theory; economic science; theoretical economy; economic analysis.

По-друге, невдалість перекладу економікс як економіка обу­мовлена в сучасних умовах багатозначністю вживання терміну «економіка». Різні значення його такі: а) народне господарство (країни, групи країн, регіону, всього світу) або його частина, до складу якої входять відповідні галузі та види виробництваекономіка промисловості, сільського господарства та ін.; б) сукуп­ність виробничих відносин певного суспільного утворення (спо­собу виробництва, формації, цивілізації, економічної системи тощо); в) наукова дисципліна або сукупність економічних наук. Звідси з метою уникнення можливої плутанини виникає потреба чітко визначити сутність терміна. Для вітчизняного читача дійсно дуже дивним видається, наприклад, такий вираз: «Економікаце наука, що вивчає економіку». Тому, на наш погляд, доцільно залишити англомовний термін «економікс» без перекладу.

Водночас учені доречно привертають увагу до національних відмінностей у термінології понять. У різних країнах загальна економічна теорія носить різні назви: економія в Греції, Іспа­нії; політична економія у Франції та інших франкомовних країнах; вчення про народне господарство у Німеччині; вчення про господарство у Фінляндії; національна економія у Ту­реччині, Швеції; економікс — у США, Великобританії.

Разом з тим, ряд учених слушно підкреслюють головне: у предмет економічної теорії, незалежно від її конкретної назви, повинні входити суб' єкти економіки — люди, їх об' єднання. «Економічні відносини і властиві їм закони виявляються через людей, — наголошує український вчений П. Пушкаренко. — Во­ни є носіями і творцями виробничих процесів. Тому і політеко­номія, і економікс повинні представляти «живу (людську) еконо­міку», спрямовану на розвиток особистості, соціальну спрямова­ність, повне задоволення людських потреб, розумне використання ресурсів і збереження навколишнього середовища» [7, с. 27, 28].

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної економічної літе­ратури виокремимо шість основних підходів у трактуванні цих аспектів та охарактеризуємо їх поки що у найзагальніших рисах.

1. Розгляд політичної економії і економікс, що отримує різні переклади, як синонімічних понять.

2. Розрізнення понять та змісту політичної економії і еконо-мікс, як наук з різними предметами та методами дослідження, «твердими» і »м'якими» ядрами.

3. Дослідження класичної політекономії та марксизму, з одно­го боку, і економікс, з другого боку, як двох взаємодоповнюючих напрямів єдиної політичної економії.

4. Трактування нової політичної економії або як складової ча­стини, логічного продовження стандартної (неокласичної) еко­номічної теорії, або як важливого складника інституціонального напряму сучасної економічної теорії.

5. Розгляд політичної економії і економікс не як всієї економіч­ної науки, а лише як її фундаментальної частини — економічної теорії.

6. Обґрунтування необхідності синтезу політичної економії та економікс у межах єдиного курсу економічної теорії.

Відповідно кожний із зазначених вище підходів набуває своєї специфіки в процесі викладання економічних наук, насамперед загальнотеоретичних, фундаментальних.

Разом з тим доречно, на наш погляд, привернути увагу до тих багатьох загальних моментів, які спільні для всіх підходів. По су­ті, йдеться про однакову інтерпретацію таких історичних фактів.

1. Уперше термін economics вжив англійський економіст Г. Маклеод у статті «Що таке політична економія?» (1875). Він ро­зумів economics як науку, яка розглядає закони, що управляють співвідношеннями між кількостями обмінюваних товарів. Систе­матичне застосування цього терміну вперше здійснено у спільній праці А. і М. Маршаллів «Економіка промисловості» (The Eco­nomics of Industry, 1879).

2. Схвальна оцінка нового терміну, введеного у науковий обо­рот Г. Маклеодом, А. і М. Маршаллами, ще зроблена В. Джевон-сом у другому виданні його «Теорії політичної економії» (1879).

3. Вперше розкриття відмінних рис неокласики порівняно з класичною політичною економією у підручнику А. Маршалла

«Принципи економікс» (1890), введення «економікс» у викла­дання (1902) і початок широкого вживання нового терміна в по­дальшому. Разом з тим, визнання того, що А. Маршалл викорис­товував обидва терміни як синоніми.

4. Ретроспективне розкриття змін у розумінні предмета і ме­тоду політичної економії та економікс протягом XX ст. Реперни­ми точками цих змін є праці Дж. М. Кейнса (1921), Л. Роббінса (1932), Й. Шумпетера (1954), Г. Беккера (1964; 1976) та ін.

Видатному австро-американському економісту Й. Шумпетеру (1883 — 1950) належить класичне розрізнення та розкриття спів­відношення понять «економічна думка», «політична економія», «економічна теорія», «економічний аналіз» та відповідно понять «історія економічної думки», «історія політичної економії», «істо­рія економічної теорії», «історія економічного аналізу». Саме в та­кому порядку вчений розмістив їх за критерієм глибини та широти дослідження: від поверхових, всеохоплюючих до найглибших, спеціалізованих. Оскільки положення Й. Шумпетера міцно закрі­пилися в методології економічної науки, стали загальновживани­ми, зупинимося на них докладніше. За Шумпетером, економічна думка — це сукупність усіх думок та побажань з економічних пи­тань (особливо в галузі економічної політики), що присутні у су­спільній свідомості у даний час і у даному місці. При цьому суспі­льна свідомість ніколи не буває однорідною, відображаючи поділ даного суспільства на групи і класи різної природи [12, с. 46].

Вчений справедливо зауважив, що термін «політична еконо­мія» різні автори трактують по-різному (у деяких випадках розу­міючи під ним «чисту» економічну теорію). Систему політичної економії він трактував як викладення системи економічної полі­тики, яку відстоюють, виходячи із якогось єдиного нормативного принципу: меркантилізму, економічного лібералізму, соціалізму та ін. [12, с. 45]. Близьке до цього ще одне визначення поняття «політична економія»: сукупність поглядів економістів, що за­знають значних змін, на практичні проблеми разом з системою суспільних цінностей [12, с. 1499]. В обох випадках помітне, на наш погляд, необґрунтоване прагнення Й. Шумпетера звести значення політичної економії винятково до нормативного аспек­ту. Нелогічність такого зведення особливо помітна в світлі ви­знання вченим наявності аналітичного підходу в працях класиків політичної економії А. Сміта, Д. Рікардо та ін.

Водночас Й. Шумпетер розкрив відмінності понять «еконо­мічна наука» або «економічний аналіз» від поняття «політичної економії». Економічна наука — це «набір фактів та методів, якіекономісти збирають з метою пояснення феноменів економічного життя» [12, с. 1499—1500].

Вчений застерігав, що нерозуміння природи, застосування і обмежень економічної теорії, як і раніше, дуже широко розпо­всюджене. Тому він вважав необхідним докладно розкрити суть цього поняття, його співвідношення з поняттями «політична еко­номія» та «економічний аналіз». Досить чітке розмежування цих понять і разом з тим визнання існування взаємозв'язку між ними помітні у наступних положеннях. «Були часи, — пише Шумпе-тер, — коли економічною теорією вважали те, що ми назвали вище політичною економією: існували «ліберальна», «соціалісти­чна» або «меркантилістична» теорії, і всі вони більшою чи мен­шою мірою мали на увазі політичні доктрини або, в крайньому разі, практичні рекомендації. В наші дні точка зору інша» [12, с. 1500]. Суть її така: економічна теорія — сукупність всіх інстру­ментів аналізу, включаючи й стратегічно корисні передумови.

До таких інструментів дослідження Шумпетер відніс гіпотези, концепції, теореми, категорії, зв' язки між категоріями, методи дослідження цих зв' язків та ін. Отже, економічна теорія носить інструментальний характер. За влучним визначенням видатної англійської економістки Дж. Робінсон, економічна теорія — це ящик з інструментами.

Розрізнення термінологічного та змістового контекстів клю­чових понять системи економічних наук Й. Шумпетер органічно пов' язав з періодизацією їх розвитку. З цією метою він вперше в економічній науці ввів поняття «класична ситуація» (або «класич­ний стан») у розвитку світової та національної економічної дум­ки. Пізніше, у 60—70-х рр. Т. Кун та І. Лакатоші, по суті розви­нули це ключове поняття у своїх специфічних категоріях «науко­ві парадигми» і «конкуруючі науково-дослідні програми». В ме­тодології сучасної економічної науки, як відомо, вони відіграють надзвичайно важливу роль. Більше того, спостерігається, на наш погляд, навіть зловживання цими інструментами методології, що викликане до певної міри різними значеннями, які вкладені їх тво­рцями у терміни «парадигма», «наукова революція» тощо.

У ґрунтовному дослідженні обох аспектів понять «політична економія» та «економікс» і їх співвідношення професор економі­ки Сіднейського університету П. Груневеген вважає, що термін «політична економія» отримав сучасне значення у ХУШ ст. в працях французьких фізіократів (Ф. Кене, В. Мірабо, А. Тюрго та ін.), англійських економістів (Дж. Стюарт, А. Сміт та ін.), італій­ських учених (П. Веррі та ін.). Коротке формулювання термінуполітичної економії у англійського вченого-економіста Дж. Кер-нса звелося до того, що вона пояснює закони феноменів багатст­ва. Врешті-решт поняття «політична економія» перестали вико­ристовувати з кінця XIX ст., коли воно поступово було витіснено терміном «економічна наука» (eсonomics). Проте поняття «полі­тична економія» відродилося у різних формах головним чином протягом 1960-х років уже в новому значенні, що відмінне від традиційного.

На думку П. Груневеген, визначилося два варіанти нових трактувань предмету політичної економії. Відмінною рисою першого варіанту є аналіз у категоріях альтернатив. Замість традиційного питання: «Що за своєю природою відноситься до економічної сфери, а що — ні?» було поставлене більш широке питання: «Як економічна наука може сприяти розумінню тієї чи іншої проблеми?». Така постановка питання, підкреслюють пред­ставники інституціоналізму, створює передумови для розробки економічної теорії «сімейного життя, виховання дітей, смерті, сексуальних відносин, законності, політики та багатьох інших явищ».

Суть другого варіанту трактування предмету політичної еко­номії полягає в ототожненні його зі специфічними рекомендаці­ями, що їх пропонують економісти уряду або громадськості в ці­лому із загальних політичних питань або з конкретних проблем. [3, с. 685] Отже, у цьому варіанті зміст поняття «політична еко­номія» співпадає із сутністю нормативної економічної науки (те­орії). Проте такий підхід необґрунтовано звужує межі та зміст політичної економії, суперечить історичному процесові її розвит­ку та конкретному стану в різні історичні періоди.

Доречно у цьому зв' язку привернути увагу до положень праці основоположника класичної політичної економії А. Сміта «До­слідження про природу і причини багатства народів» (1776). У «Вступі та плані твору» він писав про «дуже різні теорії політич­ної економії, що мали значний вплив не лише на думки освічених людей, але й на політику государів і державної влади». У вступі до книги IV вчений розглядав політичну економію «як галузь знання, конче потрібну державному діячеві або законодавцеві», що ставить перед собою подвійну мету: «по-перше, забезпечити народові високий дохід або засоби існування, а точніше, забезпе­чити йому можливість добувати їх, по-друге, давати державі чи суспільству дохід, достатній для суспільних потреб. Вона ставить собі за мету збагачення як народу, так і правителя» [8, с. 415]. Таке дослідження явно відноситься до нормативної частини (ана­лізу) політичної економії, але воно зовсім не вичерпує всього змісту цієї науки. Адже праця Сміта пронизана позитивним ана­лізом природи і причин багатства народів, як предмету політич­ної економії у розумінні видатного вченого.

В результаті ретельного аналізу двох аспектів понять «політич­на економія» і «економікс» П. Груневеген прийшов до такого вис­новку: «Обидва терміни: «політична економія» і «економічна нау­ка» — дожили до кануну XXI ст. За минулий час розуміння їх сут­тєво змінилося. Однак вони і нині можуть по суті розглядатися як синоніми» [3, с. 685]. Такий висновок значною мірою обумовле­ний парадигмою еволюційного кумулятивного розвитку економіч­ної науки, якої дотримується вчений. «У своєму часом переривис­тому розвиткові економічна наука, або політична економія, — вважає П. Груневеген, — ніколи не відмовлялася повністю від по­передніх поглядів, і спадщина старої доктрини нерозривно пере­плетена з пізнішими науковими дослідженнями» [3, с. 685].

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

П М Леоненко - Два аспекти співвідношення дефініцій системи економічних наук