М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

1 Українська мова: Енциклопедія / [ред. кол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. [та ін.] К. : Укр. енцикл., 2000. — С.585.


 

 

Явище синонімії має дуже давні традиції свого лінгвістичного вивчення. На сьогодні в науковій літературі існують різні підходи до вивчення синонімії та критерії її виділення. При цьому найчастіше до уваги береться семантична близькість слів. Однак ця близькість трактується по-різному, залежно від того, що є підставою для її визначення, - власне мовні, системні чи системно-функціональні або тільки функціональні відношення між словами. Зважаючина це, можна говорити про різне розуміння явища синонімії. По-перше, при системно-мовному підході синоніми визначаються з погляду їхнього поняттєвого змісту як слова, що тотожні або близькі за значенням. Наприклад: слова мовити і ректи є синонімами, що належать до лексико-семантичного ряду говорити. Перше означає «висловлювати вголос свої думки», а друге -«промовляти». При такому підході до уваги береться лише системний вияв зв'язків між словами, а критерій функціональної адекватності - ні. По-друге, синоніми визначаються також з погляду можливості їх такої взаємної заміни в певному контексті, що не приводить до трансформацій його смислу. Таку точку зору відстоює, наприклад, відомий дослідник С. Ульман, зауважуючи при цьому, що «тільки ті слова можуть бути описані як синоніми, які можуть заміщати один одного в будь-якому контексті без найменшої зміни поняттєвого чи емоційного змісту»1.

Третя точка зору на явище синонімії представлена тими дослідниками, які вважають, що синоніми - це спільні за предметно-поняттєвим змістом слова, що мають різну стилістичну характеристику. Обґрунтування такої точки зору знаходимо в праці видатного українського мовознавця Л. Булаховського: «При третьому підході синоніми розглядаються як семантично тотожні (подібні) слова, що мають різну стилістичну характеристику. Це вивчення синонімії як стилістичного, виражального засобу мови, як реалізації естетичних функцій слова. Така синонімія в силу її специфіки як властивості поетичної мови розуміється розгорнуто: це засоби тексту, що дають різну оцінну характеристику того, що позначається»2.

1 Ullmann St. The Principles of Semantics. Glasgow - Oxford, 1953. — P.45.

2 Булаховский Л.А. Русский литературный язык первой половины ХІХ века. / Л. А. Булаховский. — К. : Наук. думка. — Т.1. — С. 447.


Критичний огляд різних точок зору на явище синонімії, у тому числі і наведених вище, у контексті розроблення проблеми з навчальною метою подано в підручнику російського мовознавця Л. О. Новикова «Семантика русского языка» (М., 1982). Як відзначає дослідник, «ці підходи, відображаючи різні співвідносні аспекти, не заперечують один одного, асполучаються і мають бути розглянуті у своїй єдності; вони становлять один із виявів твердження про те, що тотожність уживання мовних одиниць є відображенням їх семантичної схожості (тотожності). Тому при загальному визначенні синонімії мають ураховуватися ці дві характеристики (як і стилістична роль)»1. Як бачимо, науковець наголошує на необхідності врахувати різні критерії при визначенні синонімії.

1.4.    Критерії синонімічності

 

 

Розуміння синонімії як категорійної властивості лексико-семантичної системи мови в її парадигмальному вимірі розробляється головним чином на матеріалі лексичної синонімії. Однак кожен різнорівневий вияв синонімії (афіксальна, фразеологічна, граматична, словотвірна, стилістична) має свої особливості. Очевидно, шлях до вироблення типологічних критеріїв синонімії пролягає через виділення і характеристики тих ознак, що демонструють свій різнорівневий мовний характер. Базовими характеристиками лексичної синонімії можуть бути такі, що визначають структурні, семантичні, граматичні та функціональні особливості двох або більше співвідносних одиниць.

1.5.    Поняття синонімії. Лексична синонімія

 

 

Лексичними синонімами можуть бути слова, що 1) належать до однієї частини мови; 2) є частиною лексичного складу мовної системи у певний період її розвитку; 3) повністю або частково збігаються у своєму лексичному змісті; 4) виконують спеціалізовані функції у мовленнєвих контекстах.

1 Новиков Л. А. Семантика русского языка / Л. А.Новиков. — М. : Высш. школа, 1982. — С.224.


Традиційно у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві розмежовують вузьке та широке розуміння синонімії. У вузькому розумінні синонімами є ті слова, що повністю збігаються у своїх значеннях. Концентроване вираженнявузького погляду на синонімію виявляється у виокремленні так званих абсолютних синонімів. Причому їх абсолютність стосується і денотативно-сигніфікативного значення, і функціональних властивостей, тобто вони можуть бути взаємозамінними в певних контекстах. Ідеться про системні відношення між словами індустрія - промисловість, мовознавство -лінгвістика, прогрес - розвиток, екзамен - іспит, шлях - дорога, восьминіг -спрут тощо. Утім, навіть розглядаючи такі самоочевидні вияви абсолютних синонімів можна, як виявляється, дійти несподіваного і, на перший погляд, алогічного питання. Чи справді ці синоніми є абсолютними? Очевидно, так звана абсолютність синонімів типу листоноша - поштар, тайнопис -криптографія має відносний характер. Це виявляється в тому випадку, якщо брати до уваги специфіку мотивації лексичного значення, актуальність внутрішньої форми для свідомості пересічного мовця, наприклад, у словах тайнопис, восьминіг, і відсутність такої форми в словах спрут, криптографія. З іншого боку, такі синоніми є функціонально тотожними в мовленнєвій практиці, однак, якщо розглядати функціональність у більш широкому плані, не тільки в мовленнєвому, а й словотвірному, то виявляється, що часто абсолютно однакові з погляду поняттєвого змісту слова мають різний ступінь словотвірної спроможності, і в цьому розумінні вони є функціонально нетотожними.

 

 

1.6. Джерела і причини виникнення синонімів

 

 

Важливим для розуміння природи синонімії в лексико-семантичному складі сучасної української мови є питання про причини появи синонімів. В українському мовознавстві це питання потребує докладного вивчення. Найчастіше дослідники ведуть мову про причини синонімії в загальнотеоретичному та загальномовному планах, що цілком узгоджується з відповідним аспектом розгляду самого явища як універсальної властивості певної мови. Водночас можна розглядати це питання у більш конкретномуплані, виявляючи причини виникнення синонімів у певний період розвитку мови. Це пов'язано з тим, що синонімія - явище історично зумовлене. Воно визначається загальним станом лексико-семантичної системи, розвитком внутрішніх закономірностей мови, її контактами з іншими мовами, ступенем розгалуженості стильової системи, а зрештою і сукупністю всіх функцій, що виконує мова в певний період її існування.

Як свідчить досвід вивчення явища синонімії вітчизняними та зарубіжними мовознавцями (Ю. Апресян, Л. Боярова, Л. Булаховський, А. Євгеньєва, А. Коваль, Л. Лисиченко, О. Нечитайло, Л. Новиков, Є. Регушевський, Ж. Соколовська, О. Тараненко та іншими), це явище настільки складне й різноаспектне, що пояснити його кількома загальними причинами практично неможливо. Так само надзвичайно важко обмежитися й кількома конкретними причинами.

У методологічному плані можна вести мову про різні за своїм рівнем і статусом чинники, що характеризують як самі властивості мови як знакової системи, так і механізми появи тих чи інших синонімічних одиниць. У мові як знаковій системі діють різні процеси і тенденції. Так, з одного боку, у ній виявляється тенденція до впорядкованості, повторюваності, нормативності, регулярності, а з другого, уже значно меншою мірою, - процеси, що свідчать про хаотичність, випадковість, спонтанність. Водночас у мові діють два суперечливих процеси - процес, що ґрунтується на економії мовних засобів, і процес, що виникає на основі їх розширення, збагачення, розвитку. Надлишковість є одним зі свідчень складних виявів функціонування мови. Крім того, у кожний конкретний період розвитку в мові діють семантичні процеси, що значною мірою зумовлюються ексталінгвальними чинниками -мовними потребами суспільства саме в певний період його розвитку.

Жодна мова не розвивається без більших чи менших її зв'язків із мовами інших народів. Очевидно, у річищі означених явищ і слід шукати деякі причини появи синонімів. Крім того, можна вести мову про більш конкретні властивості лексико-семантичної системи, знання яких важливе для розумінняпроцесів виникнення і формування не тільки самого явища синонімії, а й окремих лексико-синонімічних рядів та синонімічних груп.

Універсальним семантичним підґрунтям явища синонімії є нетотожність між планом вираження і планом змісту; можливість передати той самий смисл за допомогою різних мовних засобів.

У найзагальнішому плані основними причинами та шляхами розвитку появи синонімів є:

  часткова або повна зміна стратифікаційного статусу лексичної одиниці та її перехід із діалектного на наддіалектний рівень;

  засвоєння лексичного багатства різних діалектів, у складі яких є слова, що на рівні літературної мови вступають у синонімічні відношення;

  семантичний розвиток окремих лексем, що приводить до багатозначності і розширення парадигматичних зв'язків слова, набуття ним здатності входити до складу нових лексико-поняттєвих груп;

  поліфункціональність мови, що визначає необхідність вироблення спеціальних мовних засобів, які адекватно й найбільш точно виконували б відповідну функцію (номінативну, когнітивну, оцінну, естетичну тощо);

  стильовий розвиток мови, що приводить до формування розгалуженої системи стилістичних засобів;

  людський чинник, що зумовлює відображення в лексичній системі емоційної діяльності мовця;

  необхідність дати точне визначення певних явищ, процесів, понять тощо;

  процеси архаїзації лексики при збереженні потреби в певних поняттях, що для свого позначення вимагають появи нового слова;

  мовні уподобання спільноти, що часто реалізуються або в запозиченні слова з інших мов, або у створенні нового слова на питомо національному мовному ґрунті;

  культура мовлення, потреба в гнучкості, різноманітності висловлювання;

• потреба в непрямому називанні явищ дійсності, що зумовлена табу і приводить до появи синонімів-евфемізмів. Джерелами розвитку синонімів є:

         національна мова в її різних виявах - діалектному, наддіалектному, літературному;

         мови, що контактують з українською мовою;

         індивідуальна мовотворчість письменників.

Таким чином, явище синонімії є притаманною властивістю лексико-семантичної системи, що пов'язана з поліфункціональністю мови, її взаємодією з іншими мовами.

 

 

1.7. Типи синонімів

 

 

У курсі «Лексикології сучасної української мови» традиційно виділяють три основні типи синонімів: 1) семантичні (ідеографічні, лексичні, понятійні), 2) стилістичні, 3) понятійно-стилістичні (семантико-стилістичні). Кожен із цих типів синонімів виникає на основі особливостей диференціації значеннєвих компонентів лексичної одиниці. Водночас із погляду загальномовної детермінації кожен відповідний тип синонімів зумовлюється функціональними особливостями мови та специфікою лексичного значення.

1. Характерна особливість семантичних синонімів полягає в тому, що лексичні значення двох або більше зіставлюваних одиниць відрізняються компонентами сигніфікативного характеру. Тому така синонімія - це синонімія за сигніфікатом. Різниця в значенні двох або більше мовних одиниць стосується предметно-поняттєвого змісту слова і відбиває специфіку додаткових значеннєвих відтінків, які притаманні кожному значенню одиниці, що входить до складу певного синонімічного ряду. Наприклад: асоціація -спілка - громада; бюрократ - чиновник - канцелярист.

Властивою ознакою семантичних синонімів є відсутність діагностичних відмінностей   в   емоційних,   експресивних   і   стилістичних компонентахлексичного значення. Однак це не означає, що семантичні синоніми диференціюються лише за своїм сигніфікативним значенням. У багатьох випадках вони визначаються досить виразними відмінностями, що постають у результаті особливостей їх мовленнєвого вживання. Наприклад, функціонально нерівнозначними є слова, що входять до складу такого синонімічного ряду: хотіння - охота - бажання - жадоба - жага. Якщо слово охота виявляє свою продуктивність у розмовно-побутовому мовленні, то жага і жадання тяжіють до мови художньої літератури.

В окремих випадках семантичні синоніми мають оцінне забарвлення, що може виявлятися більшою чи меншою мірою. Наприклад, у словах афера -шахрайство - авантюра - махінація найбільш помітним є оцінне забарвлення в слові махінація. Це емоційне забарвлення належить до того складника лексичного значення, який В. Нікітін назвав «імплікаціоналом». Для того, щоб семантичні синоніми авантюра і махінація стали стилістичними, необхідна зміна статусу оцінного забарвлення в структурі лексичного значення і його перехід до складу екстенціоналу.

Залежно від своєї частиномовної належності понятійні синоніми можуть відрізнятися такими особливостями:

         прикметникові - тим, що виражають певну статичну ознаку не однаковою мірою або характеризують предмет, виділяючи в ньому співвідносні, але не однакові властивості: безмежний - безкрайній -неозорий - неосяжний; автентичний - справжній - непідробний -оригінальний;

         дієслівні синоніми - тим, що можуть відрізнятися своїми компонентами, які виражають міру інтенсивності дії (плакати - ридати - заливатися), і компонентами, що характеризують дію з інших боків (загальної оцінки, способу виконання дії, протяжності дії тощо): писати - шкрябати «недбало, абияк писати» - виводити «старанно писати, вимальовувати».

іменникові синоніми - тим, що мають відмінності, які ґрунтуються на особливостях  їхньої  семантики.  В  абстрактних  іменниках здебільшогопроявляється різниця в значенні, що характеризує міру вияву властивості об'єкта: сум «невеселий, гнітючий настрій, спричинений горем, невдачею та ін.» - печаль «те, що засмучує кого-небудь, завдає кому-небудь горя, журби» - туга «почуття глибокого жалю, переживання, спричинені якимось горем, нещастям, невдачею» - розпач «стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай».

Конкретні ж іменники, що утворюють семантичні синоніми, мають інший характер відмінностей. Вони здебільшого вказують на особливості об'єкта з погляду його форми, матеріалу, способу виготовлення, розміру тощо: тин «огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля» - паркан «стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь» - огорожа «паркан, стіна, тин»; хуга «сильний вітер зі снігом» - завірюха «дуже сильний вітер зі снігом» - хуртовина «буря, ураган».

2. Стилістичні синоніми - це такі синоніми, що відрізняються конотативними компонентами свого значення. Ці синоніми виникають тільки в тих випадках, якщо лексичне значення слова, крім сигніфікативних, денотативних, містить конотативні елементи, а саме: експресивні, оцінні, стилістичні. Стилістичні синоніми виділити не завжди легко, так само, як не завжди можна однозначно їх відмежувати від понятійно-стилістичних синонімів. Найбільш чітко вирізняються ті стилістичні синоніми, що належать до різних функціональних шарів лексики: пробуджуватися (загальне вживання) - розбуркуватися (розмовне); говорити (загальне) - балакати (розмовне); їсти (загальне) - лигати (розмовне) - нуздати (просторічне).

Стилістичні синоніми виявляють свій лінгвальний статус шляхом зіставлення в межах певного синонімічного ряду. В одних випадках синонімічний ряд, що утворений зі стилістичних синонімів, має стилістично нейтральну домінанту, а в інших - усі слова синонімічного ряду є конотативно маркованими. Тому можна стилістичні синоніми поділити на дві групи:

1) синоніми, що мають стилістично нейтральну домінанту (обличчя, лице, пика, вид, писок, морда);

2) синоніми, у яких усі одиниці синтаксичного ряду є конотативно маркованими (хвалько, хвастун, задавака).

3. Понятійно-стилістичні синоніми відрізняються і своїми поняттєво-значеннєвими відтінками, і стилістичними компонентами. Причому такі відмінності можуть стосуватися і тих компонентів асоціативного характеру, що вказують на сферу використання слова і відповідно позначаються в словниках за допомогою приміток книж., розм.: поспішати «прискорено рухатися» - походжати «поважно іти» - чвалати «розм. рух, утруднений різними обставинами» - простувати «упевнено рухатися у визначеному напрямі» - швендяти «розм. ходити без певної мети».

Семантичні, стилістичні та понятійно-стилістичні синоніми утворюють так звану часткову синонімію. В українській мові, як і в інших мовах, існує, крім часткової, повна синонімія, що виникає на ґрунті взаємопов'язаних слів, які мають цілком ідентичні лексичні значення. Такі синоніми називаються абсолютними. Серед причин, що зумовлюють появу абсолютних синонімів, називають, головним чином, дві: 1) взаємодія літературної мови і діалектного мовлення (лелека, бусел, чорногуз); 2) взаємодія української мови з іншими мовами (воротар - голкіпер, півники - ірис). Абсолютні синоніми можуть утворюватися внаслідок запозичення слів з однаковим лексичним значенням із двох мов. Крім зазначених вище, можуть існувати інші шляхи розвитку абсолютної синонімії. Утримання в складі сучасної української мови деяких застарілих слів слов'янського походження, також приводить до появи абсолютної синонімії. Наприклад, палець - перст, лоб - чоло. Утім, ці синоніми є не зовсім рівноцінними за своїм стилістичним забарвленням. Абсолютні синоніми можуть виникати в межах самої літературної мови на основі власне української лексики (боровик - біляк, будь-коли - абиколи, велетень - богатир, відголос - відгомін).

У сучасній українській мові абсолютні синоніми трапляються рідко, оскільки вони мають бути тотожними за всіма своїми ознаками, у тому числі і функціями. Більшість слів   є надзвичайно близькими за своїм поняттєвимзмістом, тому їх уважають абсолютними синонімами, але вони не рівноцінні у функціональному плані, тобто тяжіють до різних функціональних стилів. Наприклад, слова туберкульоз - сухоти відповідно належать до термінологічної і розмовної лексики.

Значна частина абсолютних синонімів представлена в певних функціональних стилях. Наприклад, у конфесійному стилі існують численні номінації на позначення Бога, які в релігійній семіосфері відзначаються семантичною тотожністю: Бог, Вседержитель, Всевишній, Господь, Творець, Творитель, Сотворитель, Спаситель, Всеблагий, Всемогучий, Передвічний, Вишній, Отець.

Абсолютні синоніми виникають також унаслідок інноваційних процесів лексико-семантичної системи мови, коли явище дійсності, що має вже назву, отримує іншу, поява якої зумовлена активізацією словотворчих ресурсів української мови. Наприклад, аеродром - летовище; вертоліт - гелікоптер -гвинтокрил.

Абсолютні синоніми є характерним виявом надлишковості, тому час їхнього життя у мові, як правило, короткий.

 

 

1.8. Синонімічний ряд і його будова

1 Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія [за заг. ред. академіка І.К. Білодіда]. К. : Наук. думка, 1973. — С.74.


 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія