М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

 

В академічному підручнику «Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія» (К., 1973) відзначається, що синонімічний ряд - «це системне утворення, об'єднання слів, що визначають одне поняття; певна мікросистема в синонімічній системі мови».1 Синонімічний ряд можна характеризувати з різних точок зору - історичної, структурно-семантичної, функціональної та інших. Синонімічні ряди утворюють лише ті мовні одиниці, що властиві лексичному складу мови в даний період його розвитку, тобто синонімічний ряд - це історично зумовлена величина. До його складувходять слова, що мають спільну поняттєву основу або відрізняються певними значеннєвими відтінками. У синонімічному ряду семантичні відношення охоплюють усі його одиниці. Синонімічний ряд об'єднує слова, що функціонують у всіх стилях сучасної української літературної мови, тобто він відбиває особливості лексичних складників усіх стильових систем української мови та її функціональне навантаження.

Традиційно вважають, що в синонімічному ряду існує стрижневе слово, так звана синонімічна домінанта. Синонімічна домінанта - це стрижневе слово, що є носієм загальної поняттєвої інформації, яка представлена в усіх значеннях членів відповідного синонімічного ряду. Крім того, це слово є стилістично нейтральним, воно не позначене яскравим стилістичним забарвленням. У функціональному плані це слово є загальновживаним. Звичайно, домінанту синонімічного ряду визначити не завжди легко, особливо в тих випадках, коли існують слова надзвичайно близькі за своїми семантичними властивостями і спільні з функціонального погляду. Наприклад: кінець, фінал, фініш, епілог; шосе, шлях, тракт, автострада, дорога, проспект.

Особливості будови синонімічного ряду відрізняються не тільки виділенням певної синонімічної домінанти, а й тим, що синонімічний ряд має більш або менш чітко окреслене ядро. Звичайно, це стосується лише тих випадків, коли синонімічний ряд складається з багатьох одиниць, різних щодо своєї семантики та функціонування. Безпосередньо до синонімічної домінанти примикають ті мовні одиниці, що незначною мірою відрізняються від неї. Чим більше відмінностей між синонімічною домінантою і словом, що входить до певного синонімічного ряду, тим більш віддаленим від ядра є таке слово. Оскільки синонімічною домінантою є стилістично нейтральне слово, то найбільш тісно пов'язаними з нею є слова, що відзначаються можливістю уживання в різних функціональних контекстах. Слова обмеженого вживання, наприклад із позначкою діал., розм. та інші, розташовуються здебільшого в кінці    синонімічного    ряду.    Принцип    градації   подання синоніміву синонімічному ряду послідовно подано в словнику синонімів української мови (Словник синонімів української мови: У 2-х т. - К. : Наук. думка, 2001), звідки ми подаємо приклади:

1.   ДАРЕМНИЙ (який не дає сподіваних наслідків, не досягає мети)
МАРНИЙ, БЕЗПЛІДНИЙ, БЕЗРЕЗУЛЬТАТНИЙ, БЕЗУСПІШНИЙ,
НЕУСПІШНИЙ
рідше, НАДАРЕМНИЙ розм., ЗАДАРЕМНИЙ розм.,
ПУСТИЙ розм., ПРОПАЩИЙ розм., ЗАПРОПАЛИЙ діал., НЕВДЯЧНИЙ
(який не виправдовує затрачених зусиль).

2.  ДАРЕМНИЙ див. безпричинний (Т.1. - с.397-398).

 

 

1.  ТАЄМНИЙ (якого навмисне приховують від інших; відомий небагатьом;
який діє приховано), ПОТАЄМНИЙ, ПОТАЙНИЙ, ПОТАЄНИЙ,
ПРИХОВАНИЙ, СЕКРЕТНИЙ, ЗАХОВАНИЙ, ХОВАНИЙ, СПРИТНИЙ,

ТАЄМНИЧИЙ.

2.  ТАЄМНИЙ (який не підлягає розголошенню, тримається в секреті від

інших), ПОТАЄМНИЙ, ПОТАЙНИЙ, СЕКРЕТНИЙ, ПРИХОВАНИЙ,

НЕГЛАСНИЙ, ЗАЛАШТУНКОВИЙ розм., КОНФЕДЕНЦІЙНИЙ книж. (про справу, розмову тощо).

3.  ТАЄМНИЙ (про думки, почуття, переживання тощо - не висловлений,
не виявлений зовні, не цілком усвідомлений), ПОТАЄМНИЙ, ПОТАЙНИЙ,
ПРИХОВАНИЙ, ЗАТАЄНИЙ, ЗАХОВАНИЙ
рідше (Т.2. - с.721-722).

 

 

Оскільки обов'язковою умовою виникнення синонімічних слів є їх належність до однієї граматичної категорії, то члени синонімічного ряду повинні мати спільні граматичні значення і належати до однієї лексико-граматичної категорії слів. Наприклад: абияк, недбало, будь-як, як-небудь, недбайливо.

В окремих випадках до складу синонімічного ряду можуть увіходити слова різних частин мови, але це відбувається тоді, коли ці слова мають загальну поняттєву основу і категорійно взаємозамінні. Тому до складу синонімічногоряду абиякий, поганий, казна-який, кепський, недобрий уходять і займенники, і прикметники. Неважко помітити, що займенники як складники наведеного синонімічного ряду вжиті в переносному значенні. Тому здатність таких слів виступати в мові в значенні іншої частини мови (синонімами) пояснюється не тільки природою їхнього лексичного значення, а й трансформацією, що виникає в процесі переосмислення. Категорійні граматичні зрушення можуть відбуватися при метафоричному переосмисленні іменників. Наприклад: бовдур - високий, тьма - багато, що дозволяє входити переосмисленим словам у синонімічні ряди. Так, бовдур може входити до синонімічного ряду зі значенням «високий», тьма - до складу синонімічного ряду зі значенням «багато».

Якщо слово багатозначне, то до складу синонімічного ряду воно входить не в усіх своїх значеннях, а лише в одному, відповідному загальній поняттєвій основі синонімічного ряду. Наприклад, слово холодний може мати кілька синонімічних рядів:

•    холодний «який має низьку або відносно низьку температуру (про повітря, вітер)»- пронизливий, студений, крижаний, льодовитий, морозний, зимний (розм.), сіверклий (діал.), сіверний (діал.);

                    холодний «який втратив тепло, захолов, застиг (про їжу)»-охолоджений, черствий, несвіжий, несмачний, твердий, задубілий;

                    холодний «який втратив тепло, захолов, застиг (про хату) -прохололий, нетоплений;

                    холодний «який не випромінює тепла (про сонце, зорі, небесні світила)» - тьмяний, блискучий, сталевий, срібний;

                    холодний «який носять у теплу погоду; літній (про одяг)» - легкий, літній, прозорий, короткий;

                    холодний «який не має або не виражає доброзичливості, уваги, запалу тощо) - сухий, офіційний, крижаний, байдужий, зимний (розм.).

                    холодний «пов'язаний з відчуттям внутрішнього душевного холоду; викликає такі почуття» - злий, жорстокий, нетерпимий, неприємний.

Отже, полісемія є важливим чинником формування синонімічних відношень у лексиці.

 

 

1.9. Функції синонімів

 

 

Когнітивна, естетична, пізнавальна та інші функції мови зумовлюють особливості функціональної спеціалізації лексичних синонімів. У цілому можна говорити про кілька найбільш характерних їхніх функцій:

1)       функція заміщення, що полягає в заміні одного слова іншим у певному тексті. Ця функція стосується як повних, так і часткових синонімів. Використання одного слова замість іншого в певних контекстах зумовлюється вимогами культури мовлення, особливості побудови текстів. Причому в стильових системах сучасної української мови замінюватися можуть окремі слова описовими зворотами. Наприклад, говорити - вести мову;

2)       функція уточнення, яка виявляється серед семантичних і понятійно-стилістичних синонімів. Ця функція характерна для різних текстів, у тому числі й наукового. Її потреба викликана тим, що певне слово, в якому відображаються властивості, ознаки, явища дійсності, не відображає всіх тих його значущих елементів, які важливі певному комунікативному тексту, тому виникає потреба одночасного вживання кількох синонімів. Якщо ж у контексті виникає необхідність підкреслити міру вияву ознаки з погляду її градації, використовуються відповідні синоніми, що характеризують явище дійсності в означеному плані.

Уточнюватися можуть різні сторони явища дійсності за допомогою однокореневих і різнокореневих синонімів: кидати, покидати, лишати, залишати, полишати. У будь-якому випадку вживання синонімів завжди пов'язане зі збільшенням обсягу інформації.

Названі функції можуть стосуватися також і тих випадків, коли синонімія використовується з метою оцінки, а саме мовлення виконує оцінну функцію. Наприклад: Усе це були не відомі, заїжджені анекдоти, а живі оповідання

(І. Нечуй-Левицький). А я стою коло східець і радісно, привітно махаю татові й помічаю його сіру бороду...худе, гостре обличчя (М. Івченко). Його костисте, змарніле обличчя відсвітилося (У. Самчук).

 

 

1.10. Евфемізми та перифрази

 

 

Як було зазначено вище, однією з причин появи синонімів у мові є явище табу. Табу (tapu) - слово полінезійського походження, що увійшло в європейські мови наприкінці XVIII століття, первинно воно означало «віддалений», «відокремлений». Як справедливо відзначають дослідники (Р. Будагов, Д. Фрезер, А. Кацев та інші), «для первісної людини табу - це все, що містить у собі небезпеку, пов'язане із забороною»1. Поняття табу тісно пов'язане з терміном евфемізм. А. Кацев під евфемізмами розуміє «емоційно нейтральні слова або вирази, що використовуються замість синонімічних їм слів чи виразів, які є непристойними, згрубілими або нетактовними. Під евфемізмами також розуміють індивідуально-контекстні заміни одних слів іншими для перекручування або маскування сутності позначеного»2. Н. Мечковська визначає евфемізми як «заміну табуйованого слова загальноприйнятим» . В Українській радянській енциклопедії евфемізми тлумачаться як «слова і вирази, що замінюють у мові грубі, непристойні вислови»4.

1 Кацев А. М. Языковое табу и эвфемия : Учебное пособие по спецкурсу. — Л. : Наука, 1988. — С.10.

2 Кацев А. М. Языковое табу и эвфемия : Учебное пособие по спецкурсу. — Л. : Наука, 1988. — С.18.

3 Мечковская Н. Язык и религия : Пособие для студентов гуманитарных вузов. — М. : Агентство "ФАИР", 1998. — С. 63.

4 Українська радянська енциклопедія : В 12 т. — К. : Гол. ред. УРЕ. — 1979. — Т.4. — С.391.


Відношення між табу та евфемізмом характеризуються, як правило, симетричністю; лише інколи вони асиметричні: евфемія неможлива без табу, хоча табу може існувати без евфемії. Таким чином, евфемізми - це слова або словосполучення, які не прямо, а приховано позначають назву якогось предмета, істоти чи явища.

Сучасна українська мова успадкувала значну кількість евфемізмів, що виникли в процесі історичного розвитку її лексичного складу. Як правило, евфемізми виникають на позначення назв духів, божеств, небезпечних істот, тварин, хвороб та інших. Так, лексема вовк в українській мові має такі синоніми-евфемізми: кузка, сірий, сірман, сіроманець, дядько, поганець, той малий, нехар, малей, ґайда, флов, флиган.

Надзвичайно розгалуженими є лексико-семантичні груп синонімічних виразів зі значенням «чорт», «змія», «хвороба». Так, наприклад, на позначення чорта в українській мові використовуються такі назви: агел; Антипко; Антипко безп 'ятий; анцибол; анциболот; анциболотник; анцихрист; анцияш; арідник; батько; безп'ятий; безп'ятко; бенг; бенера (бенеря); бий го божа сила; бицеватий; бицівник; біда; біда цураха; Біда-осина йому; бісеголовик; біхреса; блуд; бобаки; бог; бодай моци не мав; бузувір; бузувірець; вин, пропау би; закаменник; вихор (вихір); вихорник; вихтір; відь; він; він, закляв би ся; він, нецют би му; він, пек му; він, той, май старший; він, тот, пек би му; він,пек му, ґазда ид Озірєм; він-осина; він-пропав би; він-цураха му; він-щез би (він, щез би); вітресник; вогнянець; водяник; воно; враг (ворог); вумний; вун, голова би му всхла; гайовик; гаман (гемен, гемон); гаргон; ґаспид (ґаспидяка, аспід); гидота; гинглюс; гицець; Гнат; Гнатко Безп 'ятко; грець; Грицю без п 'яти; Грицю безп'ятий; ґурский; джус (джюс); диво; дід; дідуньо; дідько лисий; дітько (дідько, ґітько, ґіттє, дїтько); дїтько тристенний; дух мли; Дух Святий З Нами; дух темноти; дух тьми; душохват; дюг; дябел; дядько; з ріжками; з хвостиком; закаменник; зальотник; злий; злий дух; змій; инглюзник; Іван Безпєтий; ідол (ідоляка); ізвир; ірод; кадук (кадюк); капелюшник; кат; клопотник; клятий; конклюс; копитник; кошкодьор; кривий; кривий дїтько; кудес; кудесник; кудлатий; куцак; куцан; куць; ласівник; легінь; лектиборідка; лелеки; леш; лисий; лихий; лихий дух; лихо; лізун (лизун); ліктик-бородик; лісовий; лісун; літавець; лукавець; лукавий; лякайло; лях; мамуня; мара; Марко; марник; мимохід (момохід); мимоходник; мольфар; мороз; морок; нарушитель; не свой дух; невидимець; невмиваний;невмитий; недобрий; недоля; ненашие люди; неприятель; несамовитий; несвидимий дух; несвідомий дух; нетрудний; нечестивець; нечистий (нечістий, ничистий); нечистий дух; нечисть; никуратий; нікудуца; німчик; облуд; оппаленик; осина; осинавець (осинавец); оссина би му; оссина би ти; очеретяник; ощизник; паничик; пасїчник; патлатий; пекельник; пекун; підплитіник; пламета (планета); поганий; полісун; помічник; потвора; проклятий; пролаза; проноза; пропав би; пропасник; псяюха; рарашки; ратичник; ріжкатий; рогатий; родимець; рябий; сам; святий; селеш; Семенко; скаменюх; скаменюшник (скамінюшник, скаминюшник); скарідь; скварна; скуса; смуток; смуч; сотонник; старший; страх; такий; тиї, що не при хаті згадуючи; той; той, від богацтва; той вовк, шо літає; той злий; той самий; той, бодай моци не мав; той, бодай му фай било; той, бодай му фоц било; той, Дух сьвітий з нами; той, з ріжками; той, з хвостом; той, шо очи одводе; той, що греблі рве; той, що з ріжками; той, що лозами трясе; той, що не казати; той, що у води; той-осинавець; тот, аби сї не повиджував; тот, з ріжками; тот, ізчез би та ни мав моци; тот, ни мав би моце; тот, осина їму, шо у скалі; тот, пек, оссина; тот, пропав би; тот, пропав би од нас крешчених; тот, пушов бы в плитя; тот, пушов бы в терня, не в люди; тот, пушов бы туды, де люде не ходят; тот, рогатий; тот, скапарив би ся; тот, у черлених гатьох; тот, хромий; тот, цураха му (тот, цураха би му); тот, чорний с скали; тот, шо богу ся узникуйе; тот, шо в берді сидит; тот, шо в лоті жийе; тот, шо в пеклі ватру кладе; тот, шо з фостиком; тот, шо не гріх піднюструйе; тот, шо під бзом сидит; тот, шо по бердіх реве; тот, шо рипи рве; тот, шо сі людим не показуйи; тот, шо хмари тручілійе; тот, шчес би (тот, шчез би); тот, щезун; тот, що в норі сидить; тот, що на обрубині сидить; тот, що невільно згадувати (нагадувати); тот, що у скалі; тот, що у трісках; тота, шо по гробах ходит; тот-осина; тот-осина їму-шо у скалі розвєзав би сї з ланца; тот-осина йому; тот-скаменів би; триюда; убиясник (обиясник); фіон; фрац (фрас); халабудник; хамінок (хаминок); хапун; хвостатий; хмарник; хованець;хохлики; хромий; цей; чорна сила; чорний; чяпчик; шайтан; шатак; шатан; шляг; шут; щасливець; щез би (іщез би; щєз би; щесби); щезба; щезби дїявол; щезник; щезун; юда; явида (явидник); язя; яритник.

Необхідно відзначити, що евфемізми в процесі свого історичного розвитку можуть втрачати свій первісний характер, у результаті чого виникають так звані стерті евфемізми, які з'являються внаслідок функціонально-прагматичної модифікації слова. Частота його використання веде до зміцнення асоціативних зв'язків між новою назвою і старим значенням і поступового перевтілення цього евфемізму на свою протилежність. Звичайно, евфемістичність поступово знижується до нульового рівня далеко не в усіх номінаціях. Деякі слова та звороти продовжують уживатися як евфемістичні, головним чином, завдяки традиції. До числа стертих евфемізмів, на вживанні яких позначилася сила мовної традиції, науковці відносять непрямі назви бога та чорта, бо в більшості конкретних мовних ситуацій вони десемантизовані і використовуються як частки або емоційні інтенсифікатори.

Виникнення евфемістичних назв ґрунтується на можливості назвати відповідне явище за різними ознаками. Оскільки ознаки предмета фіксуються у значеннєвій структурі внутрішньої форми, що відображає сутність об'єкта номінації як елемента суспільно усвідомлених відношень і виражає міфологічні інтенції та архаїчні модальності, то табу - це слова, в яких, головним чином, фіксуються другорядні ознаки денотата. Табуїстична релевантність цих ознак визначається передусім у «семантичному просторі» міфологічної свідомості і встановлюється шляхом визначення специфіки зв'язку між внутрішньою формою і значенням слова. Ознаками денотатів, які можуть використовуватися для їх евфемістичного називання, є, зокрема: «розмір» («малий», «дрібнах» - вовк; «великий», «тот великий» - ведмідь; «довга»; «тота довга» - змія); «місце мешкання» («болотяник», «лісовик», «водяник», «очеретяник» - чорт; «та шо в плиттю сидит»; «підтрамниця» -змія; «колір» («сірий, сіроманець» - вовк; «бурило, бурячник» - ведмідь;

«чорна чорнуха», «ряба рябуха», «жовта жовтуха» - змія; «чорний», «рябий» - чорт); «зовнішній вигляд» («паничик», «лях», «патлатий», «рогатий», «кудлатий», «безп 'ятий» - чорт); «особливостіруху» («літавець», «зальотник» - чорт); «функції» («трясучка», «знобуха», «холодуха», «гнетенница», «корючка» - лихоманка; «лукавий», «шут», «душохват», «ласівник» - чорт).

Поза всяким сумнівом, появу і розвиток численних номінацій на позначення табуйованого явища не можна пояснити тільки тим, що оберегова функція окремих слів послаблюється внаслідок зміни відношення їх значення до названого об'єкта та їх усвідомлення як одиниць прямої номінації. Табу становить категорію міфологічної свідомості історично детерміновану, яка визначається всією сукупністю відношень людини до забороненого предмета, особи, явища тощо. Звідси - внутрішня змістова і структурна неоднорідність назв-табу, яка виявляється у виникненні назв із оцінною семантикою, створенні власних і загальних назв, що містять уявлення про важливі складники міфологічної організації світу.

Оскільки для вторинної номінації міфологічних істот, злих сил, небезпечних для життя людей, тварин суттєвим є референтна пресупозиція, яка містить усю повноту знань соціуму про світ, функціональна спеціалізація евфемістичних і табуїстичних назв, зберігаючи свою головну прагматичну спрямованість, характеризується також внутрішньою неоднорідністю. У цьому зв'язку, за нашими спостереженнями, можна виділити п'ять розрядів аналізованих номінацій.

До першого належать назви, в яких виражається уявлення про паралельне існування двох світів - людського і демонологічного, їх недотичність. Звідси значення назв-табу, будучи «абсолютним» за своїм характером, містить компонент «відносної» семантики - вказівки на основні координати -знаходження особи і демонологічного персонажа, часу, конкретної ситуації тощо: «той, що в скалі живе», «ті, що не при хаті згадуючи», «той, що з ріжками», «тот, що у трісках» - чорт; «тота, шо сичит», «тота довга»,

«та шо в плиттю сидит», «тота під корчом» - змія; «не тобі будь сказано» - хвороба.

Такі одиниці, будучи зумовленими загальними особливостями процесу, «який можна назвати перетворенням мови на мовлення», тісно пов'язані зі структурними елементами лексико-семантичної організації мови. «В елементах мови взагалі, у лексичних одиницях особливо, знаходять висвітлення не тільки суб'єктивні, але й насамперед об'єктивні просторові і часові характеристики предметів. Відповідно в мовних засобах, у семантиці окремих слів, цілих мікросистем знаходять вираження різні види відносної характеристики предметів, подій, визначення їхнього просторового, часового й іншого зв'язків через відношення один до одного»1.

До другого розряду належать мовні одиниці, у значенні яких міститься імпліцитна вказівка на своєрідний перехід злих сил від «чужого» до «свого» світу: «вуйко» - ведмідь; «тітка» - лихоманка; «дядько» - вовк; «дід», «дідуньо», «батько» - чорт; «мамуня» - чортиця.

До третього розряду належать номінації, які відображають прагнення мовців захиститися від злих сил шляхом їх переведення на інший, вищий рівень ієрархічної сакральної організації світу: «богиня» - віспа; «богиня», «агел», «бог», «святий» - чорт. До цього ж розряду евфемістичних назв належать і численні назви демонологічних істот, плазунів, які виникли внаслідок семантичної транспозиції власних імен християнських святих, біблійних персонажів тощо: «Мосей» - вовк; «цариця Олена» - змія.

Четвертий розряд складають лексичні одиниці, які виникли в результаті цілеспрямованої актуалізації конотативних властивостей слів, що належать до міфологічної лексики і характеризуються меліоративною конотативністю: «краса» - змія; «панна» - жаба, «щасливець», «помічник» - домовий.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія