М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

«вказує на збільшення»

(отакезний; товстезний)

2.5. Енантіосемія та оксюморон

 

 

Антонімічними можуть бути не тільки значення двох лексичних одиниць, а й два значення однієї полісемічної одиниці. Антонімічні відношення, що виникають у семантичній структурі багатозначного слова, позначають терміном енантіосемія. У вітчизняному мовознавстві він охоплює явище процесуального і результативного характеру. Це знайшло своє відображення в енциклопедичному тлумаченні терміна енантіосемія.  «Енантіосемія -

а)  розвиток у мовної одиниці протилежних значень, поляризація її значень;

б)  наявність у семантичній структурі мовної одиниці таких значень.
Виявляється на різних мовних рівнях як при власне семантичних змінах (слух
«те, що чується»
- «здатність чути, слухати»: немає ні слуху ні духу від
когось
- сприймати слухом), так і при змінах емоційно-оцінної конотації
(явище антифразису; з часом емоційно-оцінний компонент може зникати:
пресловутий «преславний, знаменитий»
> «горезвісний»)»1.

1 Українська мова: Енциклопедія / [ред. кол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. [та ін.]. К. : Укр. енцикл., 2000. — С.172.


Енантіосемія - це складне мовне явище, дослідженням якого займалися такі науковці, як Л. Булаховський, Р. Будагов, В. Іванова, І. Муромцев, Л. Новиков, Ю. Скиба, М. Шанський та інші. Специфіка енантіосемії визначається не тільки тим, що вона охоплює відношення протиставлення в структурі одного слова, а й деякими своїми іншими ознаками. Найголовніше в них є те, що енантіосемія може виявлятися на двох різних рівнях - мовному та мовленнєвому. Як правило, такі випадки виникають тоді, коли відбувається зміна оцінної конотації слова, що полягає в нейтралізації узуальних сем і заміною їх антонімічними мовленнєвими семами. Наприклад, оцінна поляризація значень характерна для слова голуб, що у звертанні голубе мій може набувати позитивного чи негативного значення. Нейтралізація одних оцінних елементів і набуття словом іншої, протилежної оціночності характеризує не тільки розмовну лексику, а й спеціальну лексику, особливосуспільно-політичну. Так, оцінно-енантіосемічними в сьогоднішньому вживанні є слова демократ, комуніст.

Енантіосемія може бути і власне семантичною, тобто характеризувати полярну зміну сигніфікативних компонентів лексичного значення. Наприклад: слава - 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. 2. Несхвальна думка про чиїсь вчинки, дії// Безчестя, ганьба.

Розвиток лексичних значень, що приводить до появи енантіосемічних відношень між ними, може виникати внаслідок різної спрямованості дій. Наприклад: позичати - 1. Брати щось у борг у кого-небудь. 2. Давати щось у борг кому-небудь; сходити - 1. Ідучи, підніматися куди-небудь. 2. Ідучи, спускатися куди-небудь.

Явище антонімії є основою для утворення оксюморона (оксиморона) -мовної фігури, у якій поєднується два протилежних за змістом поняття, що з погляду загальноприйнятих норм лексичної сполучуваності є несумісними. Наприклад: солодкий біль, дзвінка тиша, гарячий сніг.

Такі мовні фігури є важливим засобом художнього образотворення. Вони використовуються в художньому, публіцистичному, ораторському стилях мови.

Рекомендована література Основна література

1.        Журавель Н. В. Засіб експресії антонімія / Н. В. Журавель // Культура слова. — 1981. — Вип. 20. — С. 32—34.

2.        Иванова В. А. Антонимия в системе языка / В. А. Иванова. — Кишинев : Штиинца, 1982. — 163 с.

3.        Лисиченко Л. А. Антоніми в сучасній українській мові / Л. А. Лисиченко // Укр. мова і літ. в шк. — 1976. — № 1. — С. 26—33.

4.        Миллер Е. Н. Природа лексической и фразеологической антонимии / Е. Н. Миллер. — Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1990. — 110 с.

5.        Муромцев І. В. Енантіосемія як засіб номінації в сучасній українській мові / І. В. Муромцев // Українська мова: історія і стилі. Х., 1992. — С. 76—

97.

6.        Новиков Л. А. Антонимия в русском языке / Л. А. Новиков. -- М. : Изд-во МГУ, 1973. — 290 с.

7.        Плющ Н. П. Слово у мові і мовленні: явище мовленнєвої енантіосемії / Н. П. Плющ // Культура слова. — 1988. — Вип. 34. — С. 45—47.

8.        Полюга Л. М. Антонімічні відношення абстрактних іменників та їх взаємозумовленість синонімією / Л. М. Полюга // Українська лексика в історичному і реальному аспектах. К., 1991. — С. 27—35.

9.        Сучасна українська літературна мова: Підручник для вузів [ колект. авт.

Грищенко А. П., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Тоцька Н.І., Іздиган І.М. ; за заг. ред. А. П. Грищенка]. К. : Вища шк., 2002. — 439 с.

10.    Тараненко О. О. Розвиток антонімічних відношень у багатозначних словах // Укр. мова і літ. в шк. — 1977. — № 1. — С. 11—22.

11.    Федоренко Т. А. Энантиосемия в современном украинском языке : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Украинский язык» / Т. А. Федоренко. — К., 1986. — 20 с.

 

 

Додаткова література

1.        Климова Л. И. Антонимические значения полисемантичных слов в современном русском языке : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.02 «Русский язык» / Л. И. Климова. — Л., 1975. -

22 с.

2.        Комиссаров В. И. Проблемы определения антонима (о соотношении логического и языкового в семасиологии) / В. И. Комиссаров // Вопр. языкознания. — 1957. — № 2. — С. 49—58.

3.        Михайлов В. С. Генезис антонимических оппозиций : (Антонимия и отрицание) / В. С. Михайлов. — Л. : ЛГУ, 1987. — 79 с.

4.        Молчанова А. Н. О переносно-образных значениях слов / А. Н. Молчанова // Аспекты лексического значения. -- Воронеж, 1982. -- С. 23--29.

5.        Москаленко А. А. Лексика української літературної мови другої половини ХІХ — початку ХХ ст. : [конспект лекцій із спецкурсу] / А. А. Москаленко. - Одеса, 1969. -- 92 с.

6.        Полюга Л. М. Антонімія і енантіосемія в термінології // Перша Міжнародна наукова конференція «Проблеми української науково-технічної термінології» (Львів, 22-25 верес. 1992 р.) : тези доп. -- Львів,

1992. -- С. 74--75.

7.        Українська мова  :  Енциклопедія /  [ред.  кол.   :  В. М. Русанівський,

0.  О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. — К. : Укр. енцикл.,

2000. -- 752 с.

8.    Уфимцева А. А.   Слово   в   лексико-семантической   системе   языка /

А. А. Уфимцева. -- М. : Наука, 1968. -- 272 с.

 

 

Питання для самоконтролю

1.   Хто із науковців займався дослідження явища антонімії?

2.   Які найважливіші питання виникають при вивченні антонімії?

3.   У чому виявляється явище антонімії?

4.   Які слова можна вважати антонімами? Наведіть приклади.

5.    Назвіть парадигму семантичних протилежностей (логічну основу
антонімії).

6. Які ви знаєте критерії виділення лексичних антонімів?

7.   Поясніть суть лексико-семантичних, граматичних і функціональних
критеріїв виділення антонімів.

8.   Які семантичні типи антонімів ви знаєте? Наведіть приклади.

9.   Чи від усіх слів можуть утворюватися антонімічні пари?

10.   Як багатозначність слова впливає на розвиток лексичної антонімії?

11.   Які структурні типи антонімів ви знаєте?

 

12.       Назвіть властиві словотвірні засоби для утворення однокореневих іменникових, прикметникових і дієслівних антонімів. Наведіть приклади.

13.   Що таке енантіосемія? Наведіть приклади.

14.   Яка мовна фігура називається оксюмороном (оксимороном)? Наведіть приклади.

 

 

3. Омонімія та паронімія в лексико-семантичній системі сучасної української мови

3.1. Омонімія як мовне явище

 

 

Омонімія є одним із характерних явищ, властивих мовній системі. Як категорійне явище мови, омонімія виявляється на різних мовних рівнях -лексичному, граматичному, морфемному, синтаксичному, фразеологічному. Тому можна говорити про різні типи омонімів, зокрема омонімічними можуть бути морфеми, граматичні форми, слова, стійкі словосполучення і навіть речення. Однак у всіх цих випадках можна вести мову про універсальну детермінацію явища омонімії, в основі якої лежить неізоморфність форми мовної одиниці її змістові. Кожна мова володіє конечним, обмеженим складом мовних звуків, що служать для утворення звукової будови слова. Водночас за цим обмеженим із кількісного погляду складом мовних звуків стоїть надзвичайно широке, практично невичерпне поле значень і смислів. При утворенні лексичних одиниць, що виражають нові для мови значення, часто виникає можливість збігу за формою новоствореної одиниці з уже наявною. Таким чином, проблема омонімії в її найзагальнішому вияві постає як проблема форми і змісту в мові, точніше особливостей відношень між мовними одиницями, що виникають унаслідок обмеженості форми і безмежності змісту в мові. Це стосується різних рівнів мовної системи, у межах яких виявляє себе явище омонімії. Сказане особливо виразнопідтверджує поява тих омонімів, що виникли внаслідок звукового збігу власне українського слова і запозиченого (наприклад, як із тібетської мови - «велика жуйна рогата тварина, переважно темної масті, з довгою, обвислою по боках шерстю, поширена у високогірних районах Центральної Азії» і як (прислівник, сполучник, частка) або ж звукового збігу двох слів, запозичених з різних мов (наприклад, метр із грецької мови «одиниця довжини, віршовий розмір» і метр із французької мови « учитель, вихователь; шаноблива назва людини»).

1 Малаховский Л.В. Теория лексической и грамматической омонимии / Л. В. Малаховский [Отв. ред. Р. Г. Пиотровский]. — Ленинград : Наука, Ленинградское отделение; Академия наук СССР, Институт языкознания, 1990. — С.31.


Незважаючи на тривалий час вивчення явища омонімії в мові, загальноприйнятого визначення омонімів на сьогодні ще не існує. Як відзначає Л. В. Малаховський, «у літературі подаються десятки різних визначень, спільним для яких є лише визнання тотожності мовних одиниць у плані вираження і розрізнення в плані змісту, однак відносно того, які саме ознаки плану вираження і плану змісту суттєві для виявлення омонімії та як вони співвідносяться між собою, існують значні розбіжності. По-різному вирішується питання і про те, чи слід зараховувати до омонімів тільки слова або ще й одиниці інших мовних рівнів»1. Можна виділити два принципово різних підходи до вивчення омонімів, згідно з якими в мовознавстві виокремлюється широке та вузьке розуміння омонімії. Перше, сформульоване в роботах Ш. Баллі, Л. Блумфільда, Е. Ріхтера, О. Смирницького, полягає в тому, що під омонімами розуміють два будь-які знаки (або в інших формулюваннях - дві мовні форми, мовні одиниці), що мають тотожні означувані та різні означені. Друге, вузьке розуміння омонімії (О. С. Ахманова, В. М. Русанівський, В. С. Ващенко, О. О. Тараненко), полягає в тому, що під омонімами розуміють лише слова або слова і словоформи, що збігаються за своїм звучанням або написанням, але мають різні, не пов'язані між собою значення.

3.2. Лексична омонімія: визначення, критерії розпізнавання лексичних омонімів

 

Одним із виявів явища омонімії є омонімія в лексичному складі мови. Саме лексична омонімія віддавна привернула увагу дослідників і всі теоретичні питання (проблеми омонімії) розробляються науковцями на основі вивчення лексичних омонімів.

При визначенні мовного статусу омонімів необхідно відмовитися від спрощеного погляду на сутність явища омонімії як випадкового, нетипового для мови. Існують різні чинники появи лексичних омонімів, вивчення яких дозволяє говорити про явище омонімії з погляду її випадковості або закономірності у мові.

Лексичні омоніми - це слова, що мають однакову форму (звучання або написання), але відрізняються не пов'язаними між собою лексичними значеннями. Таке визначення лексичних омонімів є необхідним, але недостатнім при вирішенні питання щодо омонімії певних співвідносних слів. Дуже часто розмежувати омоніми від багатозначних слів надзвичайно важко. Про це свідчить і лексикографічна практика, в якій спостерігається різнобій у словниках щодо трактовки слів як омонімічних. Крім того, сам об'єкт омонімії може бути розширений чи звужений залежно від того, що розуміти під критерієм тотожності. У різних концепціях тотожним може бути в одних випадках звучання і написання слова, у других - тільки звучання, у третіх -тільки написання. Це вимагає визначення критеріїв омонімічності.

З огляду на сказане вище, критеріями встановлення омонімічності є:

1)  етимологічний критерій, що полягає у визначенні походження слова;

2)    словотвірний, що ґрунтується на виявленні словотвірних процесів
зіставлюваних мовних одиниць;

4)    3)         синтаксичний, що оснований на з'ясуванні особливостей сполучуваності
слів;семантичний, суть якого полягає у проведенні процедур компонентного аналізу для встановлення наявності чи відсутності зв'язку між значеннями зіставлюваних одиниць;

5)    парадигматичний, який вивчає особливості синонімічних і антонімічних зв'язків слів, що порівнюються;

6)    лексико-тематичний, що враховує належність слів до різних тематичних груп лексики;

7)      морфологічний, що вивчає особливості граматичних форм і
граматичних значень двох слів.

Комплексне застосування цих критеріїв ще не гарантує однозначного трактування тих чи інших одиниць з погляду омонімії чи полісемії. Однак такі критерії значною мірою застерігають дослідників від прийняття не виважених і не обґрунтованих рішень щодо характеру зв'язків між мовними одиницями.

 

 

3.3. Типи омонімів

 

 

Важливим для лексикології є питання про типи омонімів. Типологічна диференціація омонімічних одиниць може здійснюватися на основі різних критеріїв, кожен з яких відображає характерні властивості мовних одиниць, що зіставляються.

У цілому можна вести мову про чотири критерії. Перший критерій передбачає визначення відношення лексичних одиниць, що зіставляються, до лексико-семантичної системи мови. З цього погляду можна виділити мовні та мовленнєві омоніми. Мовні омоніми - це такі лексичні одиниці, що виявляють свою тотожність плану вираження і відмінність у плані змісту на рівні лексико-семантичної системи мови, тобто такі одиниці є складниками словника мови. Наприклад: бар1 - невеликий ресторан, у якому напої та закуски споживають біля стойки буфету або за столиками; бар - одиниця виміру атмосферного тиску, приблизно дорівнює 1 фізичній атмосфері; бар -наносний підводний вал у прибережній зоні моря або в гирлі річки; бар4 ­деталь врубової машини і гірничого комбайна, яка робить зарубну щілину в пласті.

Мовленнєві омоніми - це такі омоніми, збіг звукових форм яких відбувається в мовленні й охоплює лише певну граматичну форму кожного слова. Порівняймо: поле - Н.в. (іменник, «безлісна рівнина, рівний великий простір»), Р.в. - поля, Д.в. - полю, З.в. - поле, О.в. - полем, М.в. - (на) полі) і поле (дієслово, тепер. час, 3 ос. одн.) я полю, ти полеш, він поле, ви полете, ми полемо, вони полють.

Збіг цих двох слів здійснюється в мовленні й охоплює певну граматичну форму кожного слова.

Другий критерій передбачає класифікацію омонімів за походженням. Поява таких співвідносних слів, тотожних у плані вираження, але цілком відмінних у плані змісту є, безумовно, явищем випадковим для мови. Однак за появою кожної такої одиниці стоять певні закономірності фонетичного, словотворчого, семантичного характеру, властиві даній мові в певний період її розвитку. Наприклад, омоніми мило (іменник) «тверда, напіврідка або рідка речовина - натрійні або калійні солі вищих жирних кислот; розчиняється у воді і вживається для прання і миття» і мило (присл. до милий) у сучасній українській мові постали в результаті звукового збігу, зумовленого історичними змінами у фонологічній системі української мови. Сучасне українське слово мило (присл.) має звук [и], що походить з давнього [и], а іменник мило має звук [и], що походить із давнього [ы]. Утворення сучасного [и] із давніх звуків [и] та [ы] є закономірним процесом для української мови. Закономірний характер виявляється і в звукових змінах у процесі словотвору чи семантичному розриві двох значень полісемічного слова. Відтак можна говорити, що омонімія є закономірним результатом збігу двох слів як вияву стихійних тенденцій розвитку мови. Думку про закономірність омоніміївисловив свого часу академік Л. А. Булаховський, який зауважив, що «омоніми - це такі ж законні діти мовної творчості, як і всі інші»1.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія