М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

Змістовими домінантами курсу є наукові положення про лексикологію як розділ мовознавства (її мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження), поняття про лексичне значення слова, походження лексики сучасної української мови, її функціонально-стильову диференціацію, закономірності системних зв'язків між лексичними одиницями. Основні завдання, що стоятьперед студентом при вивченні лексикології, полягають у глибокому засвоєнні теоретичних положень, належному розумінні сутності мовних явищ, що характеризують структуру та семантику словникового складу мови, особливостей будови лексичного значення слова та його різновидів. Крім того, студент у процесі вивчення курсу має виробити вміння проводити повний лексикологічний аналіз слова, визначати конотативні властивості різних шарів лексики, характеризувати види перенесень і конструкції полісемії, з'ясовувати джерела походження лексичних одиниць за характерними ознаками та пояснювати процеси їх адаптації в сучасній українській мові. Принципового значення набуває питання про способи і шляхи творення омонімів, синонімів та антонімів, вивчення яких є необхідною передумовою підготовки до вивчення словотвору та стилістики. Належне оволодіння відповідними знаннями, що стосуються змісту цього розділу, засвоєння теоретичних понять, поглиблене розуміння природи лексичного значення слова, особливостей його розвитку важливе для опанування курсу «Лексикології», а водночас воно створює необхідну базу для вивчення інших розділів сучасної української літературної мови - фонетики і морфеміки, граматики і стилістики.

Пропонований посібник доповнює наявні навчальні підручники з курсу «Лексикологія» і допоможе студентам сформувати відносно цілісне уявлення про кілька визначальних складників цього курсу. Посібник підготовлено відповідно до чинної програми із сучасної української літературної мови. Його зміст складають теми: «Лексикологія як самостійна мовознавча дисципліна», «Слово як основна одиниця лексико-семантичної системи мови», «Пряме і переносне значення слова. Види перенесень», «Синонімія в сучасній українській мові», «Явище антонімії в лексичному складі сучасної української мови», «Омонімія та паронімія в лексико-семантичній системі сучасної української мови», «Генезис лексичного складу сучасної української мови», «Успадкована лексика в складі сучасної української мови», «Запозичена лексика в сучасній українській мові». Вибір цих тем пояснюється кількомапричинами: по-перше, вони є початковими для курсу «Лексикологія»; по-друге, містять теоретичні знання, необхідні для всіх інших тем цього курсу; по-третє, у мовознавчій літературі існують значні суперечності щодо питань, які входять до складу означених тем. Крім того, автори вважали за необхідне більш детально, порівняно з деякими наявними посібниками, зупинитися на висвітленні процесів становлення української лексикології, диференціації типів лексичного значення, характеристиці метафоричних і метонімічних конструкцій полісемії, класифікації лексики української мови за походженням, вивчення яких становить особливі труднощі для студентів.

Усі теми згруповано у три модулі: «Лексикологія як мовознавча дисципліна. Слово та його лексичне значення», «Системні зв'язки у лексичному складі сучасної української мови», «Лексика сучасної української мови з погляду її походження». До кожної теми подано список рекомендованої літератури і питання до самоконтролю. Відповідно до змісту тем, що розглядаються, посібник містить також практичні, модульні та тестові завдання. Питання до самоконтролю передують практичним і модульним завданням, що зумовлено загальною логікою побудови курсу та особливостями засвоєння знань під час вивчення відповідних тем. Посібник також доповнює короткий словник лінгвістичних термінів з курсу «Лексикологія».

У частині ІІ посібника «Сучасна українська мова. Лексикологія» планується розгляд таких тем: «Стилістична диференціація лексики», «Склад української лексики за сферою її вживання», «Активна і пасивна лексика в сучасній українській літературній мові», «Предмет і завдання фразеології як науки про усталені звороти. Класифікації фразеологізмів», «Лексикографія. Типи словників. Розвиток української лексикографії ХХ-ХХІ ст. (основні напрямки)». Виокремлення частини ІІ зумовлене необхідністю суттєво доповнити та розширити зазначені теми новою інформацією, що відображає поступальний розвиток української лінгвістичної думки.

Модуль 1

Лексикологія як мовознавча дисципліна. Слово та його лексичне значення

 

 

Дидактична мета:

>- засвоєння теоретичних відомостей про лексикологію як самостійну мовознавчу дисципліну; слово як основну одиницю лексико-семантичної системи мови; специфіку прямого та переносного лексичного значення;

>-     формування вмінь і навичок визначати й характеризувати типи лексичних значень слова, виявляти відмінності між різними видами переносних значень, самостійно добирати необхідні ілюстрації. Студенти повинні знати:

•S відомості про об'єкт і предмет лексикології;

■S особливості формування та розвитку української лексикології

ХІХ - поч. ХХІ ст.

•     основні концепції лексичного значення слова; ■S базові терміни семасіології;

           особливості структури лексичного значення слова та його вияви залежно від парадигматичних і синтагматичних відношень;

           зміни   в   значенні   слова,   що   відбуваються   в результаті метонімічних та метафоричних перенесень.

Студенти повинні вміти:

                здійснювати лексикологічний аналіз слова;

                виділяти й характеризувати повнозначні та неповнозначні слова, власні та загальні назви, конкретні та абстрактні назви;

                визначати в тексті слова, ужиті в прямому та переносному значеннях, характеризувати вид перенесень;

                визначати семантичну структуру полісемічного слова;виявляти відмінності  між лексичними значеннями  слова та складати тексти відповідно до вимог певного стилю;

                добирати  ілюстрації до різних конструкцій метафоричних і метонімічних перенесень.

Зміст

1. Лексикологія як самостійна мовознавча дисципліна.

1.1.    Об'єкт і предмет лексикології та її завдання.

1.2.    Основні етапи становлення та розвитку української лексикології ХІХ -поч. ХХІ ст.

1.3.  Зв'язок лексикології з іншими мовознавчими дисциплінами.
Рекомендована література.

Питання для самоконтролю.

 

 

2.  Слово як основна одиниця лексико-семантичної системи мови.

2.1.  Поняття про слово.

2.2.  Основні терміни семасіології.

2.3.  Лексичне значення слова.

2.4.  Типи лексичних значень слова. Рекомендована література. Питання для самоконтролю.

 

 

3.  Пряме і переносне значення слова. Види перенесень.

3.1.    Пряме значення слова.

3.2.    Переносне значення і переносне вживання слова.

3.3.    Метафора і метонімія як чинники формування переносного значення слова.

Рекомендована література. Питання для самоконтролю.

1. Лексикологія як самостійна мовознавча дисципліна 1.1. Об'єкт і предмет лексикології та її завдання

 

 

Сукупність слів, уживаних у мові, становить упорядковану, організовану певним чином лінгвістичну величину - найменш консервативний елемент мовної системи, оскільки саме в лексиці в першу чергу відбиваються всі зміни суспільного життя: поява нових предметів, виникнення нових понять, що зумовлюють утворення нових назв, зміни в лексичному значенні слів, обмеження у вживанні, зникнення застарілих слів тощо. Лексикологія (від грец. lexikos - словесний, словниковий і logos - учення) - розділ мовознавчої науки, що вивчає словниковий склад мови.

Об'єктом вивчення лексикології є слово як основна одиниця мови в єдності її змісту і форми, парадигматичні (синонімічні, антонімічні, омонімічні) зв'язки та епідигматичні (між значеннями полісемічних слів) відношення в лексичному складі мови, тематичні групи слів, особливості соціальної та територіальної стратифікації лексичного складу мови.

Предметом вивчення лексикології є лексичне значення слова, його властивості та структура, динаміка і статика лексичного значення та словникового складу, види перенесень, семантичні зв'язки між словами, походження лексики та її розвиток.

При цьому лексичний склад мови може досліджуватися з різних точок зору - синхронічної, діахронічної, порівняльної. Відповідно в сучасній вітчизняній лінгвістиці виділяють синхронічну, або описову, лексикологію, історичну лексикологію та порівняльну лексикологію.

Синхронічна (описова) лексикологія займається дослідженням структури лексичного складу мови на певному етапі його історичного розвитку, процесами зміни його складу, а також досліджує стилістичну диференціацію лексики, розробляє типологію значень слів, виділяє й аналізує активні й пасивні шари лексики. Крім того, об'єктом синхронічної лексикології єсемантична тотожність слова та системні зв'язки в лексичному складі мови на певному її етапі.

Історична лексикологія досліджує закономірності формування, розвитку й оновлення мови від найдавніших часів і до сучасного етапу. Вивчення історії слів, формування і розвитку окремих груп лексики, словникового складу в цілому, історичних змін у лексиці, встановлення таких причин є основними завданнями історичної лексикології.

Порівняльна лексикологія шляхом зіставлення лексичного складу двох або більше мов вивчає спільні та відмінні ознаки формування окремих лексико-семантичних груп, особливості номінації явищ дійсності, що відображають характер національного світобачення, універсальні тенденції розвитку лексичного значення, особливості вираження в ньому оцінно-кваліфікаційної діяльності людини, зумовлені ціннісними настановами певного етносу.

Отже, до завдань лексикології належить вивчення словникового складу мови в усій його повноті та різноаспектній розгалуженості, оскільки лексика є певною системою, складники якої співвідносні та взаємопов'язані, підпорядковані внутрішнім законам цієї відкритої для впливу екстралінгвальних чинників системи.

 

 

1.2. Основні   етапи   становлення   та   розвитку української лексикології ХІХ - поч. ХХІ ст.

 

 

Українська лексикологія як окремий розділ мовознавчої науки пройшла тривалий і складний шлях свого розвитку.

Узагалі розвиток будь-якої наукової дисципліни, у тому числі й лексикології, відзначається закономірностями, що зумовлені самою логікою процесу наукового пізнання, окресленням об'єкта та предмета дослідження, формулюванням дослідницьких завдань, виробленням поняттєво-термінологічного апарату та визначенням методів наукового аналізу. Це може бути   покладено   в   основу   виділення   етапів   формування українськоїлексикології ХІХ - поч. ХХІ ст. Звичайно, як і будь-яка періодизація, виділення основних етапів розвитку української лексикології буде більшою чи меншою мірою схематичним, можливо, неповним чи надто загальним. З огляду на особливості процесу формування та розвитку української лінгвістичної думки, виокремлення лінгвістичного значення з-поміж цілої системи гуманітарних знань, усвідомлення об'єкта та предмета вивчення, формування науково-термінологічного апарату та методологічних засад дослідження лексики видається можливим вести мову про п'ять етапів розвитку української лексикології.

І етап припадає на першу половину ХІХ ст. - середину ХІХ ст. Його можна назвати початковим етапом розвитку української лексикології. Зауважимо, що українська лінгвістична думка означеного періоду більшою чи меншою мірою спиралася на досягнення вітчизняних і зарубіжних дослідників, що припадають на попередній період розвитку гуманітарної науки.

На І етапі питання лексикології не були самостійним об'єктом дослідження, а розглядалися в межах тогочасної поетики, риторики та лексикографії, а пізніше, у кінці 40-х рр. ХІХ ст., як складова частина загальної наукової теорії про мову. Так, інтерес до значення слова, видів перенесень, окремих тропів та їхніх стилістичних функцій означено в праці першого ректора Харківського університету Івана Римського «Опыт Риторики» (Харків, 1805. - 405 с.), у якій автор у річищі давніх поетик дає визначення таких понять, як метафора (с.45), метонімія (с.47), синекдоха, перифраза (с.47-60), а також розглядає особливості семантики власного імені.

1825 року в Харкові було надруковано працю Івана Кроненберга «Амалфея или собраніе сочинений и переводов, относящихся къ изящным искусствамъ и древней классической словесности», у якій автор зупиняється на зв'язку слова і поняття, а також дає визначення самого слова, під яким дослідник розуміє істоту живу, таку, що народжується, твориться, цвіте і помирає у часі і з часом.

Увага до змістової сторони слова проявляється і в роботі О. Метлинського «Речь об истинном значении поэзии» (Харків, 1843. - 62с.). Автор акцентує увагу на зв'язку свідомості і слова - «де свідомість, там і слово»1, а також визначенні самого поняття слово. Дослідник чи не вперше у вітчизняній лінгвістиці використовує поняття знак: «Слово є найбільш повним і природним вираженням людини. Це зовнішній знак, утворений тілесним органом, причому знак із внутрішнім смислом»2.

Окремі питання, що пізніше стали об'єктом української лексикології, розглядаються у роботі М. Максимовича «О народной исторической поэзш въ

 

древней Руси» (1845 р.), в окремому розділі («ПИснь о полку ИгоревИ») якої

автор зупиняється на визначенні різних видів подібності та особливостях їхнього лексичного вираження. Ідеться, зокрема, про символ. У цьому зв'язку важливо відзначити, що увага до змістової сторони слова в мовознавстві І половині ХІХ ст. найтіснішим чином пов'язана з проблемою символу. З цього погляду на особливу увагу заслуговують праці М. Костомарова, написані у 1840-х рр., особливо магістерська дисертація «Об юторическомъ значении русской народной поезии». Характерним для неї є послідовне розроблення терміна символ, здійснене в річищі наукових пошуків європейської етнографії та фольклористики кінця XVIII - початку ХІХ ст.

Важливі факти про поступове виокремлення лексикології з-поміж інших мовознавчих дисциплін, її теоретико-поняттєвого оформлення містить видана

 

в Одесі 1846 року праця К. Зеленецького «ИзслИдования о реторикИ въ ея

1 Метлинский О. Речь об истинном значении поэзии / О. Метлинский. — Харьков, 1843. — С.32.

2 Там само. — С.31.


наукообразномъ содержаніи и въ отношешяхъ, какія имеетъ она къ общей теории слова и къ логике» (Одеса, 1846. - 137 с.). Про становлення цього розділу мовознавчої науки свідчить ужитий автором термін лексикологія в його   співвідношенні  з  іншими  термінами  -  граматика, синтаксис,риторика. На думку К. Зеленецького, «лексикологія охоплює собою значення, утворення й властивості висловлювань»1.

Крім того, у першій половині ХІХ ст. - середині ХІХ ст. науковий інтерес до лексики, фразеології української мови значною мірою був пов'язаний із практикою укладання лексичних словників. Начатки лексикографії нової української літературної мови були викликані потребою пояснити, перекласти російською мовою незрозумілі або малозрозумілі українські слова, уживані, зокрема, у художніх і народнопісенних текстах. Такі словники супроводжували   певні   твори.   Наприклад,   можна   назвати «Собраніе

 

малороссшськихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидИ, и сверхъ того еще весьма

многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ малороссійское нарьчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ росшскихъ, но не употребительныхъ», додане до першого (1798 р.) і до наступних видань «Енеїди» І. Котляревського, в якому було пояснено 972 слова, а в третьому виданні 1809 р. - ще 153 слова; а також «Словар малороссийскаго язика», доданий до «Опыта собранія старинных

 

малороссшскихъ пИсней» М. Цертелєва (1819 р.), що містив 218 слів, словник

при «Малоросійських піснях» М. Максимовича (1827 р.) із реєстром понад 500 слів; «Краткий малороссийский словарь», надрукований при «Грамматике малороссийского наречия» О. Павловського (1818 р.), що містив 1131 слово.

1 Зеленецкий К. «ИзслИдования о реторикИ въ ея наукообразномъ одержаніи и въ отношеніях^ какія имеетъ она къ общей теории слова и къ логике» / К. Зеленецкий. — Одеса, 1846. — С. 96.


Увага дослідників до української мови, вивчення її лексики та граматики зумовила появу окремих самостійних словників. Найбільшим за обсягом українським словником, створеним у першій половині ХІХ ст. (1843 р.), підготовленим до друку В. В. Німчуком і опублікованим лише в наш час, був «Словарь малороссійскаго, или юго-восточнорусскаго языка» П. Білецького-Носенка, що містив понад 20 тис. слів, перекладених чи пояснених російською мовою.

Особливо пильний інтерес науковців до української лексики проявився в середині ХІХ ст. Із цього погляду ІІ етап (середина ХІХ ст. - кінець ХІХ ст.) розвитку української лексикології тісно пов'язаний із характерними особливостями І етапу. У цей час почав друкуватися в «Известиях академии наук по отделению русского языка и словесности» «Словарь малорусского наречия» О. Афанасьєва-Чужбинського. Однак цей словник не було завершено, його публікація обірвалася на літері З.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія