М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

5.            Жайворонок В.В. Запозичена лексика в українській мовній картині світу : Мова у слов'янському культурному просторі / В. В. Жайворонок.

Умань, 2002. — 412 с.

6.            Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология / В. Н. Манакин. — К. : Знання, 2004. — 326 с.

7.            Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков / А. Мейе. М. , Л. : Гос. социально-экономическое издательство, 1938. — 510 с.

8.            Муромцева О. Г. Розвиток лексики української мови в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. / О. Г. Муромцева. — Х. : Вища шк., 1985. — 152 с.

9.            Непокупний А.П. Балтійські родичі слов'ян / А. П. Непокупний. — К. : Наук. думка, 1979. — 183 с.

10.        Русанівський В. М. Збагачення й оновлення мови / В. М. Русанівський // Укр. мова і літ. в шк. — 1976. — № 8. — С. 47—57.

11.        Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : напрями та проблеми : [підручник] / Селіванова Олена Олександрівна. — Полтава : Довкілля-К, 2008. — 712 с.

12.        Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія [за заг. ред. академіка І. К. Білодіда]. — К. : Наук. думка, 1973. — 438 с.

13. Сучасна українська літературна мова: Підручник для вузів [колект. авт. Грищенко А. П., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Тоцька Н.І., Іздиган І.М. ; за заг. ред. А. П. Грищенка]. — К. : Вища шк., 2002. — 439 с.

 

 

Додаткова література

1.        Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования / У. Вайнрайх ; [ред. О. М. Логвиненко]. — К. : Вища школа, Издательство при КГУ, 1979 . — 262 с.

2.        Волох О. Т. Лексикологія. Лексикографія. Фразеологія / О. Т. Волох // Сучасна українська літературна мова : Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Словотвір / О. Т. Волох. К., 1986. - С. 152—163.

3.        Кузнецова Э. В. Лексикология русского языка / Э. В. Кузнецова. — М. : Высш. шк., 1982. — 152 с.

4.        Лук'яненко С.С. Лексико-словотвірні інновації в українському соціально-політичному назовництві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.філол.наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Сергій Станіславович Лук'яненко. Х., 2009. — 18 с.

5.        Москаленко А. А. Лексика української літературної мови другої половини ХІХ   --   початку   ХХ   ст.   :   [конспект   лекцій   із   спецкурсу] /

 

A.   А. Москаленко. — Одеса, 1969. -- 92 с.

6.        Очерки по сравнительной семасиологии германских, балтийских и славянских языков / А. П. Непокупный, Н. Н. Быховец, В. А. Пономаренко и др. — К. : Довіра, 2005. — 367 с.

7.        Русанівський В. М. Семантичні процеси розвитку української лексики /

B.    М. Русанівський // Історія української мови : Лексика і фразеологія.К., 1983. — С. 660—715.

8.        Сучасна українська літературна мова: Підручник [М. Я. Плющ. — 5-те вид., стер.]. К. : Вища шк., 2005. — С.126 — 132.

9.        Сучасна українська мова: Підручник [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; за ред. О. Д. Пономарева. — 3-тє вид., пререроб.]. — К. : Либідь. — С. 67 — 74.

10.    Українська мова :  Енциклопедія / [ред.  кол.  :  В. М. Русанівський,

0.  О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. -- К. : Укр. енцикл.,

2000. -- 752 с.

11.    Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков [Историко-диалектологический очерк] / Ф. П. Филин. — Ленинград : Наука, 1972 . — 654 с.

12.    Финин Ф.П. Образование языка восточных славян / Ф. П.Филин. — М., Ленинград : Изд-во Академии наук СССР ; Институт русского языка,

1962. — 293 с.

 

 

Питання для самоконтролю

 

 

1.  У чому полягають основні проблеми диференціації лексичного складу
української мови з погляду походження?

2.    Які групи лексики з погляду походження наявні в українській
літературній мові?

3.  Яка лексика називається успадкованою?

4.        Дайте характеристику індоєвропейської лексики у складі сучасної української мови. Наведіть приклади індоєвропейської лексики.

5.        Яка лексика називається праслов'янською (спільнослов'янською)? Наведіть приклади праслов'янської лексики. Назвіть її основні ознаки та тематичні групи.

 

6.    Схарактеризуйте власне українську лексику.

7.     Чим зумовлюється значущість успадкованої лексики для розвитку лексичного складу сучасної української мови?

8.     Назвіть та схарактеризуйте основні чинники формування національної мовної картини світу.

З.Запозичена лексика в сучасній українській мові

3.1. Проблеми термінологічного позначення лексики, запозиченої

з інших мов

 

У вітчизняному мовознавстві проблема іншомовних запозичень у складі української мови розглядається багатьма науковцями, зокрема О. Потебнею, І. Огієнком, Ю. Жлуктенком, Л. Лисиченко, О. Медведєвою, О. Муромцевою, Л. Крисіним, О. Стишовим, Г. Сергєєвою, Л. Архипенко та іншими. Виділяючи серед лексичного складу сучасної української мови запозичену лексику, дослідники констатують не тільки історичний період запозичення, а й звертають увагу на ті процеси, що відбуваються в лексичному складі української мови.

У поняттєво-термінологічному апараті сучасної вітчизняної лінгвістики існує кілька термінів, що вживаються дослідниками для характеристики лексичного складу української мови з точки зору її походження: запозичена й успадкована лексика, лексика іншомовного походження, іншомовна лексика, запозичення, варваризми, екзотизми, калька, інтернаціоналізми. Ці терміни використовуються для опису різних явищ, пов'язаних із процесами запозичення іншомовної лексики та її засвоєння українською мовою.

Так, термін запозичена лексика позначає всю сукупність мовних одиниць, що проникли в українську мову шляхом безпосереднього чи опосередкованого запозичення.

Лексика іншомовного походження позначає ті складники запозиченої лексики, що пройшли тривалий етап адаптації до системи української мови, повністю освоєні на різних її рівнях (фонетичному, графічному, словотворчому, лексичному, граматичному) і втратили ознаки іншомовності. Наприклад, козак, хата, паляниця.

Термін іншомовна лексика позначає запозичену лексику, яка не втратила ознаки іншомовності (фонетичні, морфемні, семантичні, граматичні): кашне, шасі, какаду, екстрадиція, апофеоз.

Саме поняття запозичення може вживатися у двох значеннях: 1. Процес, що полягає у зверненні до лексичного складу інших мов для використання властивих їм понять і назв, які засвоюються мовою-рецептором; 2. Слова, словотворчі афікси, значення, що увійшли в мову внаслідок запозичення.

Термін варваризми позначає слова та словосполучення, які не освоєні українською мовою і не входять до її лексичного складу, що в писемній мові здебільшого оформляються засобами іншого алфавіту: cito (терміново), idee fixe (нав'язлива думка), alma mater (дослівно - мати-годувальниця; назва університету).

Екзотизми, або етнографізми, - це назви, які позначають поняття, реалії, предмети, що характеризують особливості життя, побуту і звичаїв інших народів: кюре, аксакал, луїдор, фрекен.

Калька - слово або вираз, дослівно перекладений з іншої мови. Наприклад, вираз «медовий місяць» скальковано з французького La lune de miel, слово щоденик - з французького journal, предмет - з латинського слова objectum.

Інтернаціоналізми - слова, що вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і разом з тим зберігають близькість звучання й тотожність значення. Вони, як правило, не мають відповідників у мові, що їх запозичила, і поширені переважно у сфері лексики на позначення понять із різних галузей науки, культури, політики, мистецтва, суспільного життя: школа, лірика, еволюція, синтез та інші.

 

 

 

 

3.2. Запозичення у складі сучасної української мови

 

 

Основні особливості запозиченої лексики, що входить до складу сучасної української мови, наведені майже в усіх підручниках і посібниках з лексикології. За тематичними групами, фонетичними і морфологічними та іншими ознаками студентам пропонується визначити джерело запозичення, асаме запозичення зі старослов'янської, латинської, грецької, німецьких, тюркських, англійської та інших мов.

3.2.1. Запозичення зі старослов'янської мови. Старослов'янізми одержали широке поширення у Київській Русі після прийняття християнства. Із самого початку ця мова застосовувалася насамперед як мова церкви (її іноді називають церковнослов'янською), тому зі старослов'янської мови в українську прийшо багато церковних термінів, наприклад: священик, хрест, жезл, жертва тощо; слів, що позначають абстрактні поняття: влада, благодать, згода, всесвіт, нещастя, чеснота та інші. Старослов'янізми, запозичені українською мовою, не становлять однорідного шару лексики: одні з них є старослов'янськими варіантами слів, що існували ще в спільнослов'янській мові (глад, враг); інші є власне старослов'янськими (ланіти, вуста, перси, істина). Крім того, виділяються так звані семантичні старослов'янізми. Це слова, що мали особливе значення в старослов'янській мові й із цим значенням закріпилися в складі української мови (гріх, Господь).

Старослов'янізми порівняно з українськими варіантами мають такі специфічні фонетичні, словотвірні й семантико-стилістичні ознаки:

Фонетичні особливості:

1)    неповноголосся ра, ла, ре, ле, порівн.: врата - ворота, полон - повний, древо - дерево, злато - золото;

2)    початкове ра- на місці східнослов'янського ро-: раб;

3)    сполучення жд: вождь, страждати;

4)    [йу], [йе] на початку слова, наприклад: єдиний, юнак.

 

 

Словотвірні ознаки:

1)   префікси: воз- (возвеличити), пре- (преподобний), со- (соратник), пред-(предтеча);

2)   суфікси: -ств (благоденство), -тель (мислитель), -тв (молитва), -знь (приязнь), -ин (гординя), -ущ-, -юч-, -ач- (грядущий, лежачий, палаючий);

3) характерні перші частини складних слів: бого-, добро-, зло-, гріхо-, благо- тощо (богобоязлива, доброчесна, гріхопадіння, благословення, злочин). Семантико-стилістичні ознаки старослов'янізмів:

1)    називають релігійні поняття: святий, пророк, кадило;

2)    є словами з абстрактним значенням: суєта, воскресіння, істина;

3)    відзначаються урочистим характером: ректи, благодать.

У сучасній українській літературній мові старослов'янізми можуть уживатися паралельно з корінною українською лексикою, але відрізняються емоційно-експресивним забарвленням: ректи - говорити; древо - дерево.

На сьогодні деякі слова, запозичені зі старослов'янської мови, стали загальновживаними, наприклад, учитель, багатство, нужда. Більшість із них уживаються для створення урочистого забарвлення або як засіб іронічного чи сатиричного зображення дійсності.

3.2.2. Запозичення з латинської мови. Латинські слова стали проникати в українську мову ще в XXI ст.: кесар, коляда, фортуна. Проте активне засвоєння латинізмів припадає на XVXVI ст., коли в освітніх закладах України стали вивчати латинську мову. Уже в той час в українських писемних пам'ятках зафіксовано латинізми абітурієнт, студент, факультет та інші.

На сьогодні терміни, утворені на основі латинської мови, вживаються в усіх галузях науки, техніки, політики, культури й мистецтва:

1)    освітня лексика: інститут, університет, декан, аудиторія, лекція, консультація, конспект, аспірантура;

2)    мовознавча: афікс, суфікс, префікс, інфінітив, літера, абревіатура;

3)    математична: синус, косинус, квадрат, куб, конус, біном, траєкторія, радіус;

4)    медична: вірус, ангіна, аспірин, імунітет, інстинкт, ін'єкція, рецепт, апендицит;

5)    технічна лексика: апаратура, генератор, індуктор, конденсатор,
турбіна, антена, конструкція;

7)       6)       юридична: адвокат, нотаріус, прокурор, юрист, кримінальний;адміністративно-ділова лексика: документ, резолюція, інструкція, циркуляр;

8)       суспільно-політична лексика: адміністрація, демонстрація, делегат, депутат, республіка, імперія, диктатура;

9)       лексика з різних галузей мистецтва: література, фабула, класика, декламація, аплікація, капела, варіація.

З латинської мови в українську ввійшли й деякі власні імена: Валерій (здоровий), Віктор (переможець), Віталій (життєвий), Вікторія (перемога), Маргарита (перлина), Марина (морська), Наталія (рідна).

Ознаками слів латинського походження є:

1)   префікси де-, екс-, ім-, ін-, ре-: депресія, імпонувати, інкубатор,
інтервал, реконструкція;

2)     суфікси -альн(ий), -ат, -аці(я), -ент, -тор, -тур(а), -ум, -ус: експозиція, універсальний, концентрат, інформація, інцидент, диктор, диктатура,

мінімум, казус, радіус;

3)     звукосполуки [ци], [це]: циркуляція, ценз;

4)     звукосполучення [йу]: ювілей, юстиція.

У сучасній українській мові вживаються також слова, утворені поєднанням складових частин латинської та грецької мов, наприклад, целофан від лат. цело (cellula - комірка) і грецького фан (cpavoq - світлий).

3.2.3. Запозичення з грецької мови. Частина грецьких слів в українську мову ввійшла ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх контактів між носіями обох мов. Греки, як відомо, довгий час мали свої поселення і торгівлю в Північному Причорномор'ї та в Криму. У цей період було запозичено такі слова, як корабель, парус, левада, лиман та інші. Набагато більше грецьких слів прийшло до нас через старослов'янську мову після прийняття християнства: ангел, архангел, апостол, Біблія, Євангелія, вівтар тощо. Тоді ж було запозичено й багато грецьких власних імен: Анатолій (східний), Андрій (мужній), Арсен (сміливий), Василь (царський),

Геннадій (благородний), Олександр (захисник людей), Галина (тиша), Катерина (чиста), Оксана (гостинна), Олена (сонячна).

Наступна хвиля грецизмів спостерігається у XVI—XVII ст. У цей час в українську мову входять в основному шкільні терміни: граматика, логіка, історія, математика, філософія, лексика, синтаксис, бібліотека, драма, театр, хор.

Пізніші запозичення з грецької мови пов'язані з розвитком різних галузей науки, з політичним життям. До них належать такі слова, як, наприклад,

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія