М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

біологія, бактерія, мікроб, гормони, азот, барій, бром, гелій, йод, галактика, клімат, паралель, полюс, гіпотенуза тощо. Ознаками слів грецького походження є:

1)   наявність голосних [а], [е] на початку слова: ангел, апостол, архів, епос, економіка;

2)   наявність звука [ф]: філософія, морфологія, фотограф;

3)   наявність приголосних звукосполук [кс], [пс], [мв], [мп], [ск]: псалом, скорпіон, олімпіада, синтаксис;

4)   суфікси -ид, -ит (-іт), -ад: бронхіт, олімпіада, панахида;

5)  префікси: анти-, ан-, архі-, а-, ев-: архідавній, аморальний, евфонія.
Крім того, з грецької мови запозичено чимало словотвірних елементів:

авто-, анти-, мікро-, макро-, аеро-, хроно-, фото-, топо-, сферо-, агро-, архі-, ізо-, пан , -філ, -фоб, що вживаються для творення нових слів на основі як іншомовних, так і корінних українських слів.

3.2.4. Запозичення із тюркських мов. Як зазначалося вище, українська мова за час свого багатовікового розвитку перебувала у контактах із сусідніми і віддаленими народами. Українсько-тюркські мовні контакти сягають часів ранньої східнослов'янської доби, коли степи Північного Причорномор'я контролювалися тюркськими кочовими племенами. Тюркізмами, як правило, називають різновид неслов'янських лексичних запозичень, слово, його окреме значення, вислів тощо, запозичені з тюркських мов або через їхнє посередництво з деяких інших мов (переважно з арабської та перської) чиутворені за їхніми зразками. З розвитком козацтва й чумацтва тюркський вплив на лексику української мови ще більше зростає. Запозичення з тюркських мов стосуються передусім козацького й чумацького побуту: козак чумак, отаман, осавул, кочувати, бунчук, шаровари, штани тощо. Завдяки різнобічним взаєминам засвоюються господарські назви, назви рослин, тварин, інструментів, товарів та ін.: саман, отара, кишмиш, гарбуз, аїр, барабан, килим.

Тюркізми у складі української мови об'єднуютьсяу певні тематичні групи:

1)    назви речей і понять, пов'язаних із військовою справою: кинджал, кайдани, орда, осаул, отаман;

2)    назви осіб різних соціальних груп: бурлака, гайдамака, козак, султан, хан, чабан, чумак;

3)    фінансово -економічні поняття: аршин, базар, ярлик;

4)    назви тварин, птахів, риб: беркут, бугай, сазан, судак;

5)    назви продуктів харчування: балик, ковбаса, кумис, лапша, халва;

6)    назви предметів одягу і взуття: башлик, каптан, халат, чалма;

7)    назви будівель і поселень: аул, кишлак, сарай;

8)    назви мастей коней: чалий, буланий;

9)    назви явищ природи: бархан, туман.

Помітного впливу зазнав і український ономастикон. Багато козацьких прізвищ (за реєстрами XVII XVIII ст. близько 3000) — тюркського походження: Балабан, Мурза, Кочубей, Кутлубей тощо.

Основними ознаками тюркізмів, запозичених українською мовою, є:

1)   афікси: -ак, -як, -ан, -лик, -ук, -ун, -ча: судак, маяк, борсук, качан, шашлик, табун, саранча;

2)   початкове баш-: башлик, баштан;

3)   повторення голосних (сингармонізм): сазан, сундук, барабан.

На сьогодні чимало тюркізмів не сприймаються як запозичені слова і повністю засвоєні українською мовою.

3.2.5. Запозичення із германських мов  можна умовно поділити на дваперіоди: 1) запозичення давньогерманського походження; 2) німецькі запозичення. Давньогерманські запозичення належать до найдавнішого періоду (ХІІІ ст.) і пов'язані передусім із військовими подіями та торговельними стосунками давніх українців з варягами, пізніше з прибалтійськими німцями, про що свідчать слова броня, витязь, князь, меч. Такі запозичення засвоювалися як розмовною, так і літературною мовою. Проте більшість німецьких слів проникає в давньоукраїнську мову із середини XVII - початку XVIII століття. Цьому сприяє розширення зв'язків із країнами Західної Європи.

Німецькі слова складають такі тематичні групи слів:

1)   військова лексика: гауптвахта, єфрейтор, табір, солдат, плац,
шомпол, штурм, фельдфебель, фронт, юнга, юнкер, цейхгауз;

2)    лексика, пов'язана з ремеслами, з технікою: верстат, домкрат, кустар, клейстер, маляр, планка, рубанок, слюсар, стамеска, флюгер, фуганок, шахта, шихта, шифер, шерхебель, шлагбаум, шлаки, шлюз, шпала, шпатель, шпиндель, шрифт, штейгер та інші;

3)    слова шахової термінології: гросмейстер, метельшпиль, ендшпіль;

4)    назви одягу та предметів побуту: кітель, лацкан, фартух, шлейф, шафа, штора;

5)    назви продуктів харчування: бутерброд, вафля, шніцель, шпинат,
ґоґоль-моґоль;

 

У 40 - 50-ті роки XX століття в українську мову ввійшли такі слова, як: юнкерс, поліцай, бліцкриг; моторолер, шлягер та інші.

Частина німецьких запозичень прийшла усним шляхом, частина -писемним.

Основні ознаки запозичень із німецької мови:

1)    початкове сполучення шт- і шп-: штаб, штабель, штамп, штанга, штат, штрек, шпат, шпик, шпигун, шпинат, шпіц, шприц, шпроти, штори.

2)    звукосполука [-ей-] після приголосного: шлейф, гейзер, флейта;

3)    кінцеве -мейстер: гросмейстер, капельмейстер, концертмейстер,
танцмейстер
та інші;

4)  складні слова без сполучного голосного: ландшафт, бутерброд.

3.2.6.    Запозичення із польської мови. Контакти української і польської
мов дуже давні, про що свідчать українські грамоти і документи XVI
- XV ст.
У той час запозичувалися передусім слова, що належать до суспільно-
економічної, адміністративної, побутової лексики:
даровизна, лічба, реєстр,
мешканє.
Крім того, через посередництво польської мови українська
запозичувала германізми, слова французького, голландського походження.
Тісні зв'язки між українською та польською мовами привели до того, що
більшість полонізмів на сьогодні не усвідомлюються в українській мовній
свідомості як запозичені:
ліжко, ґудзик, скарга, місто, кишеня, кохання та
інші.

Польські слова, запозичені українською мовою, складають різні тематичні групи:

1)   назви на позначення військової справи: полковник, рота;

2)   назви на позначення суспільно-політичного життя: герб, урядник;

3)   назви на позначення виробництва: маляр, тесля, ковадло;

4)   назви культури: мазурка, краков'як;

5)   назви їжі та побуту: повидло, шинкувати та інші. Основними ознаками полонізмів є:

 

1)   звукосполука [дл], [тл]: тлумачити, повидло, підлога;

2)   суфікс -изн: білизна, вітчизна.

3.2.7.    Запозичення із французької мови. Багато французьких слів було
запозичено приблизно в XVII
- XVIII ст. за посередництвом польської та
російської мов. Тематично запозичена французька лексика різноманітна:

2)    1) військова лексика: авангард, амбразура, арсенал, ар'єргард, ас, атака, батальйон, бліндаж, дезертир, десант, кавалерія, канонада, карі, лафет, маневри, марш, маршал, мушкет, мушкетер, партизан, патруль, пістолет, сапер, траншея, трофей та інші;лексика, пов'язана з мистецтвом: актор, амплуа, балет, барельєф, бенуар, вар'єте, водевіль, жанр, імпресіонізм, конферансьє, костюмер, натюрморт, ноктюрн, панно, пленер, пуанти, п'єдестал, пюпітр, роман, романс, рояль, суфлер, трубадур, репертуар, етюд та інші;

3)    назви страв, видів їжі, підприємств громадського харчування: аперитив, батон, безе, бульйон, десерт, желе, коньяк, лимонад, мармелад, омлет, пломбір, пюре, рагу, салат, соус, ескімо; кафе, ресторан;

4)    назви, пов'язані з одягом: вуаль, гардероб, жабо, жакет, жилет, комбінезон, корсаж, корсет, костюм, пальто, плісе, сабо, тюль;

5)    назви побутових предметів: бідон, келих, бра, жалюзі, люстра,
табурет, торшер, трюмо, флакон
тощо;

6)  лексика суспільно-політичного, соціального характеру: аташе, бомонд,
бюрократ,
бюрократія, дебати, демарш, комюніке та інші;

7)  слова, що відбивають соціальну оцінку: піжон, фат.
Чимало в українській мові кальок французьких слів, значень, стійких

словосполучень: зосередити (із фр. concentrer); семантичні: блискучий (із фр. brillant), положення - «ситуація» (із фр. la position), зворушливий -«хвилюючий» (із фр. touchant); фразеологічні: покласти руку на серце (із фр. mettre la main sur son coeur), після нас хоч потоп фр. apres nous le deluge), проковтнути язика (із фр. avaler sa langue) та інші. Основні ознаки французьких запозичень:

1) звукосполучення [-уа-], [-уе-] у середині слова: амплуа, бенуар,
буржуазія, вуаль, гуаш, кулуари, пуанти, резервуар, репертуар, туалет; дуель,
пірует, силует;

2)  невідмінювані форми іменників з кінцевими ноголошеними [е], [о], [і]:

кліше, купе, турне, філе, шосе, жалюзі, парі, шасі; арго, бюро, бордо, лото, панно, табло;

4)   3)         суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -он: гравер, режисер, шофер, віраж, гараж,
масаж, міраж, саботаж, тираж, аванс, нюанс, преферанс, романс, сеанс,
бульйон, компаньйон;п
ом'якшення губних і шиплячих перед [у]: бюро, гравюра, пюре;

5)   звукосполуки [ам], [ан] перед приголосним: аванс, пансіон, конферансьє. 3.2.8. Запозичення з англійської мови.    В основному запозичення

з англійської мови починають проникати в українську у XIX столітті. Але особливо інтенсивним цей процес стає в XX столітті, що пов'язане з активним розвитком усіх галузей життя.

Одна з найбільш повних тематичних груп, що обслуговуються англійською лексикою, - спортивна термінологія: аут, бадмінтон, баскетбол, бокс, волейбол, жокей, пінг-понг, спорт, спортсмен, старт, тренер, тренувати, фініш, футбол, чемпіон аутсайдер, батерфляй, бобслей, бутси, ватерполо, гандбол, гол, карт, картинг, кроль, крос, нокаут, нокдаун, раунд, регбі, реслінг, ралі, ринг, спаринг, спринтер, тайм, форвард, трек, хокей, яхта, яхтсмен; з нових слів спортивної термінології: віндсерфер, віндсерфінг, кіксбоксинг, кіксбоксер, фристайл тощо.

Можна виділити також слова суспільно-політичного характеру: бойкот, імпічмент, клуб, лідер, мітинг, спікер.

Слова, що належать до побутової сфери:

1)    назви одягу: джемпер, піджак, смокінг, бриджі, френч, пізніші -джинси, блайзер, пуловер, светр, шорти;

2)    назви страв, напоїв: бренді, біфштекс, джем, джин, кекс, коктейль, сандвіч, сучасні - чипси;

3)    назви різновидів гри в карти: віст, бридж, джокер, покер;

4)    назви порід собак: бульдог, дог, сетер, спанієль, тер'єр, фокстер'єр, ердельтер'єр тощо.

Значна кількість англійських запозичень належать до технічних назв: блюмінг, крекінг, контейнер, рейка.

У 20 - 30-ті роки XX століття ввійшли слова комбайн, конвеєр, контейнер, сейф, детектор, спідометр, танкер, телевізор, траулер, тролейбус, тюбінг; у 40 - 50-ті роки - адаптер, бульдозер, грейдер, радар, пізніше акваланг, бойлер, транзистор, лазер, комп'ютер, принтер тощо.

На сьогодні англіцизми є найчисленнішою групою слів, запозичених українською мовою, і стосуються різних галузей нашого життя: бізнес, офіс, маркетинг, лізинг, офшор, дилер, кілер, брифінг, саміт, моніторинг, тинейджер, бартер, іміджмейкер, продюсер, кемпінг, круїз, стриптиз, уїк-енд, аутсайдер та інші.

Основними ознаками англіцизмів є:

1)   звукосполучення [дж]: джаз, джемпер, джек-пот;

2)   звукосполучення [ай], [ей]: хокей, тролейбус, інсайд, гайморит;

3)   суфікс -инг (-інг): пудинг, кемпінг, мітинг. 3.2.9. Запозичення з інших мов.

Запозичення з голландської мови. В основному запозичення з голландської мови увійшли в українську мову через посередництво російської мови (за часів Петра І). Ці запозичення стосуються насамперед лексики, що пов'язана з навчанням корабельній справі, техніці, архітектурі, живопису. Відповідно значна частина запозичень із голландської мови належить до назв морської справи: боцман, буксир, адмірал, верф, гавань, док, дрейфувати, камбуз, катер, каюта, кіль, кільватер, кліпер, компас, крейсер, лавірувати, лоцман, матрос, щогла, рейд, стапель, трап, трюм, шкіпер, шлюз тощо.

Інші запозичення з голландської мови: апельсин (у голландську прийшло із французької), абрикос, штани, дамба, парасолька, квитанція, ситець, брезент, тюк та ін.

Запозичення з італійської мови. Більшість слів італійського походження пов'язана з мистецтвом - музикою, живописом, театром, архітектурою, сценічним мистецтвом: адажіо, акорд, анданте, арія, баритон, віолончель, квартет, квінтет, колоратура, контральто, концерт, мандоліна, сопрано, партитура, рондо, скерцо, соліст, соло, сольфеджіо, соната, тенор, тріо, фагот, фальцет, фіоритура, фуга; карикатура, колорит, мініатюра, студія, трафарет, фреска; балкон, бароко, бельведер, купол, балерина, бутафор, бутафорія, лібрето, сценарій та ін.

Невелика група слів - торгово-фінансові терміни: брутто, нетто, авізо, сальдо.

Також до лексики італійського походження належать слова: баста, браво, вермішель, контрабанда, цукерка, конфеті, макарони, малярія, торс, торт, фонтан та ін.

Основною ознакою багатьох слів італійського походження є кінцеві ненаголошені [-е], [-іо], [-о] при незмінюваності слова: браво, бароко, сольфеджіо, анданте, сопрано, адажіо.

Запозичення з іспанської мови. Іспанських слів у нашій лексиці дуже небагато, і вони, як правило, різноманітні: армада, болеро, кокос, москіт, мулат, мустанг (запозичилося через англійську), сигара, силос.

З іспанської мови потрапили в українську мову також слова, запозичені іспанською з інших мов, - ананас, гітара, какао, колібрі, пума, томат.

Прямі чи опосередковані контакти української мови з іншими мовами зумовлені появою нових слів, що стали важливим складником лексико-семантичного складу сучасної української літературної мови. Деякі із запозичених слів відзначаються своєю історичною глибиною і набули етнокультурного значення.

 

 

3.3. Особливості освоєння запозичених слів

 

 

Запозичення слів з однієї мови в іншу передбачає процеси їх освоєння. Уперше теорію поділу іншомовної лексики за ступенем її освоєності та класифікацію іншомовних слів за характером адаптації запропонували А. Шлейхер та Я. Грот у другій половині ХІХ ст. На сьогодні вчені поділяють процес освоєння іншомовних слів на окремі етапи, що виділяються на основі ознак лінгвального та екстралінгвального характеру (Л. Крисін, Г. Сергєєва, Л. Архипенко та інші). Так, серед лінгвальних чинників запозичень називають:

1)  відсутність слова для називання нового предмета, явища, поняття тощо
(сканер, пейджер);

2)    потребу в позначенні комунікативно актуального поняття (клон, ваучер);

3)       необхідність у розмежуванні змістовно близьких, але все ж різних понять (стиліст - гример);

4)       необхідність спеціалізації понять у різних галузях (превентивний -попереджувальний);

5)       заміну словосполучень і описових зворотів синтетичними назвами (ремікс - новий варіант; переробка старої мелодії, пісні);

6)       наявність у мові-рецепторі усталених термінологічних систем, які обслуговують різні галузі (веб-сайт, веб-дизайн, байт, плотер, Інтернет тощо);

7)  потребу в нових номінаціях (як данина моді) (грумінг, фриндж)[8].
Серед   екстралінгвальних   чинників   науковці   називають економічні,

суспільно-політичні, культурно-побутові, наукові та соціально-психологічні. Запозичене слово проходить кілька етапів адаптації. До першого, початкового, етапу адаптації іншомовного слова властивим є коливання у сприйнятті структури іншомовного слова; зміна морфемної членованості іншомовних слів в українській мові; утворення нового слова в результаті переходу із однієї частини в іншу. Другий, поглиблений, етап передбачає виділення однакових компонентів у групах запозичених слів (суфікси, префікси тощо) і подальший розвиток кінцевих компонентів у ролі нових суфіксоїдів. Для третього етапу освоєння властива стабілізація структури запозиченого слова на морфемному рівні; участь запозичених слів у процесі словотворення за допомогою продуктивних суфіксів української мови; утворення складних слів та закріплення їх правописної форми (хіт-парад, топ-модель).

Крім того, науковці, які досліджують означену проблему, виділяють такі ознаки адаптації іншомовних слів у мові:

1)  передача іншомовного слова фонетичними і графічними засобами мови-
реципієнта;

2)    граматичне (морфологічне) освоєння слова;

3)    фонетичне освоєння іншомовного слова;

4)    словотворча активність слова;

5)    семантичне освоєння;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія