М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

6)    регулярне вживання слова в мові.

Хоча, на думку Л. П. Крисіна, не всі з названих ознак є обов'язковими для адаптації іншомовних слів[9].

Фонетичне освоєння. Фонетичне освоєння полягає у пристосуванні звукового складу запозиченого слова до фонетичної системи української мови. Однак не завжди фонетичні зміни, які відбуваються при освоєнні іншомовного слова, можуть бути пояснені певними фонетичними законами. Здебільшого це виникає в тих випадках, коли відбувається усне безпосереднє запозичення слова. Характеризуючи особливості фонетичного освоєння запозичених слів, слід мати на увазі, що на результати такого освоєння значною мірою впливає шлях запозичення, прямий, безпосередній чи непрямий, опосередкований іншою мовою. Українська мова мала тривалі прямі контакти з іншими мовами, тому запозичення у багатьох випадках здійснювалося безпосередньо. Головна особливість фонетичного освоєння іншомовного слова полягає в заміні невластивих українській мові іншомовних звуків. Ця заміна може стосуватися голосних, приголосних, дифтонгів і в цілому ряді випадків може мати різні варіанти. У німецькій, францізькій та деяких інших західноєвропейських мовах, наприклад, є звук [й], який вимовляється середньо між [у] та [і] при сильному заокругленні губ. Цей звук в українській мові засвоюється по-різному: частіше як [у] і з попереднім м'яким приголосним: німецьке Burger -бюргер, Rucksack - рюкзак, французьке etude - етюд. Невластиві українській мові іншомовні дифтонги [аи], [eu] передаються на письмі як [ав], [ев]: автор (від лат. avtor), евфонія (від грец. euphdnia).

Збільшення кількості англомовних запозичень на сучасному етапі розвитку української мови дозволяє, наприклад, виділити такі процеси їх адаптації на фонетичному рівні:

1)     системі вокалізму властиве поширення складних діафонічних відношень: голосна AV реалізується в межах фонем /а/, /о/, /у/: covering noteовер-нот; trust - траст; corruption - корупція;

2)     невластиві українській мові англійські фонеми характеризуються найбільшою варіативністю: /ж/ передається фонемою /а/: repatriation -репатріація; рідше фонемою /е/: racket - рекет;

3)     фонема /э/ передається голосними повного творення /а/, /о/, /у/, /е/ з урахуванням вимог орфографії мови-джерела: investor - інвестор, barter -бартер;

4)     у системі консонантизму переважає встановлення регулярних простих даіфонічних зв'язків. Більшість приголосних зазнає простої субституції українськими приголосними: abandon - абандон; verdict - вердикт;

5)     англомовна фонема /h/ передається українськими фонемами /г/, /х/: hedge - гедж; know-how - ноуау. При цьому спостерігається виникнення слів-варіантів: хедж - гедж.

Граматичне освоєння. Основними граматичними особливостями запозиченої лексики є:

1) послідовна втрата артикля та набуття іншої граматичної категорії роду. Так, наприклад, фр. vuale (ч.р.) - укр. вуаль (ж.р.); фр.Ьи^'с (ж.р.) - укр. бутік (ч.р.). Крім того, «більшість англомовних термінів із кінцевим приголосним засвоїлися в українській мові з граматичним значенням чоловічого роду (default - дефолт)... Пристосування іменників із нехарактерними для української мови кінцевими фонемами до жіночого та чоловічого роду, на основі морфологічної або семантичної аналогії з питомою лексикою, зумовилонеобхідність їх формального переоформлення відповідно до норм української морфології: beneficiary - бенефіціар, бенефіціарій[10];

2)   переосмислення граматичної категорії числа іменників: нім. klappen (мн.) - укр. клапан (одн.). Але може бути і навпаки, у мові-джерелі слово може мати і однину, і множину, а в українській мові лише однину: англ. еxport (мн.) - укр. експорт (одн.);

3)   у системі відмінювання значна кількість запозичених слів відмінюється за моделями української мови: офшор - офшору - офшору - офшор -офшором - (на) офшорі. Хоча є і такі, що становлять невідмінювані іменники. Найбільше таких слів належить до запозичень із французької мови: меню, шасі, бюро, суфле та інші, а також з англійської: ноу-хау;

4)   властивий перехід з однієї частини мови в іншу: royal (фр.) -прикметник «королівський» - рояль (укр.) - іменник «музичний інструмент»;

5)   опрощення похідних основ запозичених слів: off-shore - офшор, cover note - ковернот;

6)   ускладнення морфемної структури слів у процесі їх освоєння: інвестор -інвестувати - інвестування - інвестований;

7)   характерним є суфіксальний спосіб творення: лобі - лобіювати; спонсор - спонсорство; аудитор - аудиторський;

8)   осново- та словоскладання: чек - чековласник.

Лексико-семантичне освоєння полягає в тому, що іншомовне слово адаптується в українській мові з певним значенням:

1)     зберігає лексичне значення мови-джерела: problema (гр.) - проблема (укр.); frac (фр.) - фрак (укр.);

2)     звужує значення на українському мовному ґрунті: кілер, грант;

розширює значення. Наприклад, слово парламент було запозичено як назва законодавчого органу Великої Британії. В українській мові це слово маєтаке значення: 1. Виборний законодавчий орган; 2. перен. Найменування найвищого представницького органу будь-якої країни;

4) змінює лексичне значення: vinaigre (фр.) - «оцет» - вінегрет (укр.) -«холодний овочевий салат».

Отже, освоєння іншомовних слів українською мовою відбувається у графічному відтворенні, фонетичному складі, морфемній структурі, на рівні словотворення і семантики.

 

 

Рекомендована література

 

 

Основна література

1.        Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования / У. Вайнрайх ; [ред. О.М. Логвиненко]. — К. : Вища школа, Издательство при КГУ, 1979 . — 262 с.

2.        Жайворонок В. В. Запозичена лексика в українській мовній картині світу : Мова у слов'янському культурному просторі / В. В. Жайворонок.Умань, 2002. — 412 с.