М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

 

 

Лексичне значення слова зумовлюється низкою чинників, серед яких необхідно виділити лінгвальні, позалінгвальні та етнокультурні як різновид останніх. До позалінгвальних чинників як найбільш важливих для розуміння природи лексичного значення належать, по-перше, зв'язок лексичного значення слова з явищем дійсності (денотатом), по-друге, зв'язок лексичного значення слова з поняттям як формою мислення і результатом пізнання, що містить інформацію про певне явище дійсності (сигніфікатом).

Проблема співвідношення слова й поняття та визначення місця і ролі поняттєвих компонентів у структурі лексичного значення належить до головних проблем лексикології, витоки яких простежуються ще в античних теоріях мови. У різних мовознавчих концепціях зв'язок між словом і поняттям розглядається по-різному. Слово та поняття то зближуються (а в окремих теоріях навіть ототожнюються), то розмежовуються і навіть протиставляються.

Протягом тривалого періоду розвитку вітчизняної та зарубіжної лінгвістики основний вектор розгляду зв'язків між словом і поняттям зумовлювався їхнім включенням у контекст проблем пізнавальної діяльності людини, зв'язку мови та мислення. Погляди дослідників ґрунтувалися на кількох загальнотеоретичних постулатах. По-перше, поняття є репрезентантом мислення і формою логічного конструювання світу. По-друге, поняття виникає на основі пізнання реальної дійсності, яка узагальнено відображається в його змістові. Отже, поняття - це одна з основних форм мислення, за допомогою якої дійсність узагальнено відображається в людській свідомості.

Кожне поняття має свій обсяг і зміст. Обсяг поняття - це клас певних явищ, узагальнених цим поняттям, а зміст - сукупність істотних ознак цихявищ. Очевидно, що в наявних парадигмах сучасного знання ані цілковите протиставлення слова і поняття, ані їх повне ототожнення не можуть бути визнані як науково достовірні. Утім, і теза про діалектичний зв'язок між словом і поняттям, за умови її неналежного обґрунтування, теж не буде відзначатися евристичною цінністю. Це стосується передусім наукового положення про те, що лексичне значення слова визначається змістом поняття. Лексичне значення слова із самого початку свого виникнення не тотожне поняттю. Воно містить сукупність не тільки абстрактно-логічних суттєвих ознак пізнаного явища, а й ознак емпіричних, другорядних, що мають об'єктивний або суб'єктивний модус свого існування. Між словом і поняттям не існує однозначного зв'язку, на що вказує, наприклад, наявність повних і неповних синонімів. З іншого боку, залежність між словом і поняттям виявляється в тому, що чим ширшим є обсяг поняття, яке входить у структуру слова, тим біднішим є зміст цього слова. Лексичне значення слова зумовлюється не тільки певним поняттям, а й особливостями системних зв'язків у мові, здатністю інтегрувати інформацію лінгвокультурного плану, компоненти національного світоглядного характеру.

Формалізація лексичного значення слова, обмеження його зв'язків тільки з поняттям спотворює складну картину природи лексичного значння в його пізнавальній сутності. Ідеться про те, що в кожній національній мові існує особливий розряд лексичних одиниць, що виконують функцію образної репрезентації ідеї, яка відображає особливий рівень узагальнення. Таку функцію виконують слова-символи, наприклад: коло - символ вічності, калина - символ України, море - символ життя. Отже, поняття і слово відзначаються динамічним характером взаємовідношень.

Сама сутність лексичного значення розуміється дослідниками по-різному, залежно від загальних базових поглядів на мову, у межах яких визначається поняття лексичне значення слова.

Різні теорії лексичного значення, вироблені в мовознавстві, можна звести до   двох  основних.   Першу  теорію  можна  назвати субстанціональноюконцепцією, представленою в працях К. О. Ердмана, Г. Стерна, О. І. Смирницького, М. В. Нікітіна, Д. М. Шмельова. Суть цієї концепції полягає в тому, що дослідники розуміють значення слова як відображення предмета, явища або відношення в свідомості, що входить у структуру слова як внутрішня його сторона.

Друга теорія лексичного значення, яку можна назвати реляційною (Л. Вітгенштейн, Ч. Морріс), послідовно розглядає значення слова не як відношення між ім'ям і смислом, що формують його внутрішню структуру, а як відношення між словами-знаками. Відповідно до цього значення слова деактуалізується при його визначенні і саме уявлення як психологічна категорія, і поняття як логічна категорія.

Кожна з названих теорій має свої позитивні та негативні сторони. Більш переконливою є субстанціональна теорія, у річищі якої можна розглядати значення як сукупність набутих людиною знань, пов'язаних зі словом, а також особливостей його використання в мові.

У сучасному мовознавстві лексичне значення слова розглядається як складне утворення. Для опису його складових елементів дослідники використовують різні терміни, що служать на позначення кількох сторін лексичного значення: власне семантичної (знання про названі предмети та явища дійсності), прагматичної (знання про умови комунікації та їхні прагматичні аспекти), синтаксичної (знання про особливості вживання слова). Утім, єдності в поглядах дослідників на структурні значеннєві елементи слова немає: в одних випадках у значенні виділяються тільки так звані семантичні компоненти, у других - семантичні і прагматичні, а в третіх - семантичні, прагматичні і синтаксичні.

Беручи до уваги функціональну природу мови, її системну організацію, особливості пізнавальних процесів, що приводять до узагальнених пізнавальних образів-понять, а також зв'язок слова з оцінною діяльністю людини, її емоціями, доцільно при описі структури лексичного значення використовувати терміни денотат, сигніфікат, референт і конотат.

Денотат - це клас однорідних предметів, названий словом. Сигніфікат - це сукупність ознак класу предметів, виділених й пізнаних людиною, що формують поняттєве ядро лексичного значення. Референт - це одиничний предмет, що відображає актуалізацію слова та його співвіднесення з явищем дійсності в процесі мовленнєвої діяльності. Ядром лексичного значення слова є сигніфікат.

Щодо компонентів лексичного значення, які зумовлені умовами вживання слова, відношенням мовця до дійсності, її оцінки та функціонально-стилістичними особливостями мовленнєвої діяльності, безумовно, конотативні елементи не можуть бути виключені з лексичного значення слова, відділені від сигніфікативних і денотативних елементів. У структурі лексичного значення конотативні елементи разом із предметно-поняттєвими утворюють нерозривну єдність.

Лексичне значення слова виражає предметно-поняттєвий зміст слова. Як одиниця мовної системи слово має здатність сполучатися з іншими словами та виступати певним членом речення. У цьому зв'язку необхідно вести мову про граматичне значення, що становить вищий рівень узагальнення порівняно зі значенням лексичним. Граматичне значення - це формально узагальнене мовне значення, що властиве ряду слів, словоформ, синтаксичних конструкцій, і яке знаходить у них своє формальне вираження. Існує, наприклад, граматичне значення жіночого роду, чоловічого роду, граматичне значення орудного, місцевого чи іншого відмінка тощо. Граматичне значення виражається за допомогою певних способів, тобто має свою форму вираження. Така форма у мовознавстві називається граматичною. Наприклад, граматичною формою вираження граматичного значення чоловічого роду в називному відмінку однини в слові хлопець є нульова флексія, а в слові дівчина - флексія -а. Під граматичною категорією у мовознавстві розуміють поняттєву категорію, що має в мові обов'язкове формальне вираження і формується системою протиставлених одне одному за значенням і засобами вираження однорідних словоформ. Наприклад, граматична категорія часу містить систему протиставлених однорідних словоформ минулого, теперішнього, майбутнього часів.

Отже, слово становить єдність звучання та значення. Як одиниця мовної системи слово відзначається граматичними властивостями.

 

 

 

2.4. Типи лексичного значення слова

 

 

Типологія лексичних значень слова може здійснюватися на основі різних критеріїв. Ці критерії відображають формально-змістову єдність самого слова, особливості його ономасіологічних і семасіологічних складників, змістове наповнення слова, специфіку системних зв'язків між словами, особливості функціонально-мовленнєвої реалізації слова, його стильову та стилістичну диференціацію, соціальну та територіальну стратифікацію.

 

Критерії

Типи лексичного значення слова

Синтаксичний

у поєднанні

з ономасіологічним

•      Вільне номінативне значення слова;

•      Фразеологічно зв'язане значення слова;

•      Синтаксично зумовлене значення слова

Парадигматичний

•      Синонімічне значення слова;

•      Антонімічне значення слова;

•      Омонімічне значення слова;

•      Паронімічне значення слова

Епідигматичний

Метафоричне і метонімічне значення слова

Стилістичний

•      Стилістично нейтральне значення слова;

•      Стилістично    марковане    значення слова (емоційне, експресивне, розмовне, книжне)

Когнітивний

•      Термінологічне значення слова;

•      Загальномовне    нетермінологічне значення слова

Історичний

•      Живе активне значення слова;

•      Застаріле значення слова


Дискурсивний

Загальномовне значення слова;

 

Діалектне значення слова;

 

• Жаргонне значення слова

 

І. На основі першого критерію (синтаксичний у поєднанні з ономасіологічним) дослідники виділяють лексичні значення двох типів: вільні номінативні і синтагматично зв'язані значення слова, які, у свою чергу, поділяються на фразеологічно зв'язані і синтаксично зумовлені значення.

Лексичні одиниці з вільним номінативним значенням слова належать до ядра словникового складу мови. До мовних одиниць із таким типом значення належать слова, наприклад, вітер - «більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі», парта - «шкільний учнівський стіл із похилою верхньою дошкою, з'єднаний у нижній частині з лавою», писати -«зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри тощо)», теплий - «який має досить високу температуру; середній між гарячим і холодним», близько - «на невеликій відстані». Основною функцією таких значень слів є номінативна функція. Лексеми з вільним номінативним значенням слова відзначаються широкою сполучуваністю, яка обмежується тільки предметно-поняттєвими відношеннями, наприклад: парта - нова, стара, дерев'яна, учнівська, висока; парта стоїть, нести парту тощо. Слова з вільним номінативним значенням слова відносно автономні в синтаксичному аспекті. Залежно від частиномовної належності слова з таким типом лексичного значення можуть виконувати різні синтаксичні функції, наприклад, іменник може виступати в реченні як підмет, частина складеного іменного присудка, додаток, означення, обставина. Наприклад: Не кожному щастя йде - від багатьох воно тікає (Гр. Тютюнник). Наша мета - це людське щастя (з газ.). Вона подумала про щастя й усміхнулася (О. Кобилянська). Мріявши про щастя, вони мчали крізь хащі (В. Нестайко). Ми, менестрелі щастя, й вічності, маємо йти вперед (з журн.).

Слова з вільним номінативним лексичним значенням потенційно тяжіють до поліфункціональності. Вони можуть уживатися в різних стилях, бути основою для творення похідних значень слова. Здебільшого слова з вільним номінативним значенням стилістично нейтральні.

Серед зв'язаних лексичних значень слова, як було відзначено, можна виділити два різновиди: фразеологічно зв'язані і синтаксично зумовлені. У мовознавстві остаточно не вироблені критерії виділення цих значень. Поняття про фразеологічно зв'язане лексичне значення слова виникло в процесі дослідження особливостей фразеотворення, вивченні комбінаторних властивостей лексем та реалізації їх значення в межах словосполучення. Саме визначення фразеологічно зв'язане значення слова вказує на синтагматичну обмеженість існування лексичної семантики, його окресленість у складі певного словосполучення. Складність виділення фразеологічно зв'язаного значення слова полягає в тому, що словосполучення мають різний ступінь вияву своєї семантичної цілісності, а між вільним і фразеологічно зв'язаним значенням слова існують проміжні типи лексичного значення. На цю особливість свого часу звернув увагу відомий французький лінгвіст Шарль Баллі. Оскільки фразеологічно зв'язане значення слова реалізується лише в межах певних словосполучень, що відзначаються відносно стійким характером, то необхідно вести мову не лише про синтагматичну зумовленість такого значення, а й про його фразеологізований характер. Серед слів, що мають фразеологічно зв'язане значення, можна виділити два різновиди. Перший різновид виникає в результаті метафоричного чи метонімічного перенесення слова і його семантико-функціональної спеціалізації у синтагматичному зв'язку з іншим словом. Такими є значення слова мертвий у складі фразеологічних сполучень мертвий сон і мертва тиша. У першому словосполученні мертвий має значення «міцний, непробудний», а в другому -«цілковита, повна, абсолютна». Такі фразеологічно зв'язані значення слова є образними, експресивними. Вони виконують номінативно-характеризувальну функцію. Одне і те ж слово, наприклад, око, рука, нога, грати може бутиконструктивним елементом різних стійких словосполучень, із-поміж яких виділити фразеологічні сполучення не завжди легко. В окремих випадках словосполучення з відповідним компонентом зазнає переосмислення всіх його лексичних складників і виражає цілісне нерозчленоване поняття. Наприклад, грати очима має значення «кокетувати», що постало на основі метонімічного переосмислення відповідного словосполучення. Стійке словосполучення грати дурня має значення «прикидатися дурнем»; переосмислення тут зазнав лише компонент грати, щодо якого і можна вжити визначення фразеологічно зв'язане значення. Порівняймо з іншими фразеологізмами, у яких слово грати реалізує своє фразеологічно зв'язане значення: грати комедію, грати в ляльки. До слів із фразеологічно зв'язаним значенням належать і такі слова, що вживаються лише в складі певного словосполучення, тобто в цьому випадку йдеться не про окреме значення слова, функціонально обмежене словосполученням, а про саме слово, яке поза відповідним стійким словосполученням не вживається. Наприклад: сидьма сидіти, лежма лежати, ридма ридати, байдики бити.

Основною диференційною ознакою синтаксично зумовленого значення слова є його властивість виконувати тільки певні синтаксичні функції в реченні. Залежно від формотворчих чинників такого типу значення можна вести мову про кілька характерних випадків. По-перше, переосмислення слова і набуття ним оцінно-характеризувальної семантики приводить до зміни категорійного значення слова, що впливає на його синтаксичні функції. Наприклад: слово заєць у значенні «тварина» належить до граматичної категорії іменника і має предметне значення. Переносне значення слова заєць - «боязкий» відзначається експресивністю та образністю. Воно має ознаковий характер і в реченні виступає присудком, наприклад: Той хлопець -справжній заєць. Синтаксично зумовлене значення слова виконує предикативні функції, а слова з таким значенням можуть бути присудками. Крім того, до синтаксично зумовлених значень відносять слова з переосмисленим значенням, які в реченні є звертанням. Наприклад: Голубемій! До слів із синтаксично зумовленим значенням належать також безособові дієслова або особові дієслова, ужиті в безособовому значенні. Наприклад: Мені пощастило. Морозить.

ІІ. За парадигматичним критерієм можна виділити синонімічне, антонімічне, омонімічне й паронімічне значення слів.

Слово як основна одиниця лексичного складу мови існує не ізольовано від інших слів. За своїм предметно-поняттєвим значенням воно об'єднується з іншими словами, що відзначаються наявністю певних системних зв'язків -синонімічних, антонімічних, омонімічних тощо. Такі зв'язки між словами називають парадигматичними. Тому можна говорити про парадигматичну зумовленість значення слова. Парадигматична зумовленість лексичного значення уможливлює виділення кількох типів лексичного значення слова.

Синонімічне значення слова є таким значенням, що виокремлюється шляхом його зіставлення з іншими значеннями синонімічних слів. Наведемо характерний синонімічний ряд: плакати - ридати, нюнити, рюмати, рюмсати, квилити, скиглити, хлипати, голосити, ревти, ревіти. Кожне з наведених слів синонімічного ряду плакати співвідносне з іншими й у своїй взаємодії з ними набуває характерну парадигматичну значущість, відрізняючись від синонімічних слів певними значеннєвими елементами. Наявність синонімічних значень слів зумовлена поліфункціональністю мови, її здатністю обслуговувати всі сфери суспільного життя, стильовою розбудовою мови, потребою мовців виділити і позначити характерні ознаки певних предметів, ступінь їх вияву, градаційні відношення тощо. Синонімічні значення слова можуть бути не тільки загальномовними, усталеними, а й контекстуальними, ситуативними.

Іншим різновидом парадигматичних відношень між словами є антонімічні зв'язки. На основі співвіднесення антонімічних слів виділяється антонімічне значення слова. Це значення слова пов'язується з протиставленням двох слів, що утворюють пару і позначають протилежні поняття: високий - низький, багато - мало, любов - ненависть, добро - зло, чорний - білий.

Антонімічні значення слова можуть відображати особливості семантичних відношень не тільки між значеннями двох різних слів, а й між двома значеннями одного слова. На цій основі виникає один із характерних різновидів антонімії, що у мовознавстві отримав назву енантіосемія. Енантіосемічне значення слова - це значення, що виникають між двома протилежними за семантикою лексико-семантичними варіантами одного слова. Наприклад, сходити - 1. Підніматися вгору; 2. Спускатися вниз.

Омонімічне значення слова відображає характер зв'язку між омонімічними одиницями. Таке значення слова є результатом його співвіднесення з іншим словом або словами лише за ознакою тотожної з ним (ними) зовнішньої форми. Тотожність форми слова зумовлює самостійність такого значення, тобто це лексичні одиниці асоціативно пов'язані між собою лише за своїм зовнішнім вираженням. У плані змісту значення таких слів не мають спільних семантичних компонентів. Наприклад: мило1 - тверда, напіврідка або рідка речовина - натрійні або калійні солі вищих жирних кислот; розчиняється у воді та вживається для миття і прання. Мило2 - присл. до милий. Газ1 -речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його. Газ2 - дуже тонка прозора шовкова тканина. Байка1 - невеликий віршований або, рідше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту. Байка2 - м'яка бавовняна, рідше вовняна тканина з ворсом; бая.

Як явище системної організації мови омонімічне значення слова властиве так званим повним омонімам, що тотожні в усіх можливих формах свого вияву. Співвіднесення лексичних одиниць лише за планом вираження і водночас відсутність зв'язку між значеннями таких одиниць зумовлює особливості їх лексикографічної репрезентації. Слова з омонімічним значенням подаються в окремих словникових статтях і супроводжуються відповідними ремарками та ілюстративним матеріалом (див. модуль 2, п.3).

Паронімічне значення слова. Якщо омонімічні значення слова виникають на основі тотожності їх форми, то паронімічні значення характеризуютьвідношення між словами, що відрізняються подібністю своєї форми: адресат (той, кому адресують, надсилають лист, телеграму) - адресант (той, хто адресує поштове відправлення); компанія (товариство) - кампанія (сукупність заходів).

Унаслідок близькості їх звукового та морфемного оформлення, але відмінності в їхніх значеннях, виникає потреба розрізняти такі лексичні одиниці. Оскільки в мовознавстві існує широке і вузьке розуміння паронімії, необхідно враховувати те, що до паронімів належать лише ті слова, що мають той самий корінь. Так, не є паронімічними слова типу газ - гас, короб - короп і подібні до них.

Від паронімів, а відповідно і паронімічних значень слів, необхідно відрізняти різні варіанти слова, що мають однакове значення. Наприклад:

капля - крапля.

ІІІ. За епідигматичним критерієм виділяють метафоричне і метонімічне значення слів.

Наявні в мові слова можуть використовуватися мовцями для виділення, називання й пізнання явищ дійсності. Є різні способи використання слів, зумовлені потребою позначити нові явища дійсності, дати їм оцінну характеристику. Один із таких способів полягає в переосмисленні значення наявного слова. Переосмислення - це семантичний процес, що здійснюється на основі встановлення подібності або суміжності двох референтів.

Метафоричне значення слова полягає в тому, що назва одного предмета (форма мовної одиниці) переноситься на інший предмет унаслідок такої подібності між ними, яка асоціативно представлена у свідомості людини. Подібність між двома референтами може визначатися за їхньою формою, розміром, кольором, запахом, внутрішніми властивостями тощо. Метафоричне значення слова є результатом вторинної номінації. Метафоричне значення слова відображає не тільки об'єктивну реальну подібність, що існує в самій дійсності, а й уявну. Метафоричне значення слова виникає на основі вихідного лексичного значення. Існують різні види метафоричного значення слова, щопостають на основі різних типів метафори. Найбільш важливим для загальномовної лексичної системи мови є когнітивна та характеризувальна метафори. Відповідно вирізняється метафоричне когнітивне значення слова і метафоричне характеризувальне значення. Перший тип значення відображає результати пізнавальної раціональної діяльності людини і зумовлений потребами об'єктивного називання явищ дійсності. Наприклад: пакет -

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія