М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

1.   Конверт з листом, переважно офіційного змісту. 2. Паперовий мішок або обгортка для упаковки речей і продуктів. Палац - 1. Велика будівля з безліччю кімнат, яка є постійним місцем перебування глави держави.

2.   Будинок величної архітектури, що має громадянське або культурне призначення. Таким значенням не властива образність, а якщо й властива, то вона не є визначальною для утворення семантичної двоплановості лексичного значення.

Метафоричне характеризувальне значення виникає із потреби дати суб'єктивну оцінку певним явищам дійсності, зафіксувати особливості ціннісного відношення людини до певного явища, предмета, ознаки тощо: сокіл - 1. Хижий птах родини соколиних з міцним гачкуватим дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми. 2. перен. уроч. Про льотчика і літак. 3. перен. поет. Юнак або чоловік, який відзначається красою, сміливістю, молодецтвом. Вовк - 1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. 2. перен. Про досвідчену, бувалу людину. Морський вовк. Сонце -1. Центральне небесне світило Сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. 2. перен. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось. 3. перен. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою (у житті, боротьбі і т. ін.); провідна зоря.

Значення таких слів є образними, вони відзначаються експресивністю і стилістичною маркованістю. У тлумачних словниках вони розкриваються за допомогою  примітки  перен.   Метафоричне  значення  слова,  що зазнаємаксимального узагальнення і виражає ідею як особливу змістову форму пізнавальної діяльності людини, зумовлює появу слів-символів.

Метонімічне значення слова виникає внаслідок переосмислення назви явища, предмета, ознаки, властивості за суміжністю. Як і подібність, суміжність представлена у свідомості мовців і відображає характерний зв'язок між двома референтами. Метонімічне значення слова фіксує в лексико-семантичній системі мови різні типи відношень між явищами дійсності: просторові, часові, причинно-наслідкові, об'єктно-інструментальні та інші. Наприклад: Університет святкує своє двохсотріччя (назва установи переноситься на її працівників). Немає срібла (назва матеріалу переноситься на виріб з нього, мається на увазі, що немає срібних монет). Захист добре грав (назва дії переноситься на людей, які виконують цю дію).

Оскільки метонімія є способом мовного оформлення і вираження різних видів пізнавальної діяльності, то вона і пов'язана з різними функціями мови - когнітивною, емотивною, експресивною та іншими. Метонімічні значення слова можуть відрізнятися наявністю чи відсутністю образних, емотивних, експресивних компонентів значення. Наприклад: чай - 1. Південна вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого листя якої виготовляють ароматний напій. 2. Висушене і спеціально оброблене листя цієї рослини, яке вживається для приготування ароматного напою. 3. Ароматний напій (перев. гарячий), настояний на листі цієї рослини. 4. перен. Те саме, що чаювання. Усі похідні значення цього слова не містять емоційно-експресивних компонентів. У тих випадках, якщо метонімія виникає на ґрунті оцінної діяльності людини, похідне метонімічне значення слова є конотативно забарвленим. Так, наприклад, пряме значення слова рука (кожна з двох верхніх кінцівок людини від плеча до кінчиків пальців; частина цієї кінцівки від зап'ястя до кінчиків пальців) є стилістично нейтральним. У складі речення воно може зазнавати метонімічного преосмислення і набувати виразної конотативної забарвленості: Ох і важка у нього рука!

IV. Стилістичний критерій. За цим критерієм виділяють стилістично нейтральні і стилістично марковані слова.

Значення слова відображає не тільки результати пізнавальної діяльності людини, а й містить узагальнені образи-поняття явищ дійсності. Слова містять інформацію про особливості мовленнєвих ситуацій, у яких вони вживаються, функціональні стилі, у яких використані ці слова, а також різні види емотивного відношення мовця до дійсності. У лексичному складі української мови виділяються слова, що вживаються в багатьох мовленнєвих ситуаціях і різних типах комунікації. Такі слова мають стилістично нейтральне значення, до складу якого входять денотативні і сигніфікативні компоненти. Наприклад: університет - 1. Вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними та природничо-математичними факультетами. 2. Назва навчальної установи для підвищення загальноосвітніх, спеціальних і політичних знань. Книга - 1. Велика за обсягом або важлива за змістом книжка. 2. Зшиті в одну оправу аркуші паперу з якими-небудь записами. Автомобіль - самохідна машина з двигуном внутрішнього згоряння для перевезення пасажирів і вантажів безрейковими дорогами.

У лексичному складі мови можна виділити великий розряд слів, що мають стилістично марковане значення слів і відзначаються стилістичною значущістю. Найважливішою ознакою стилістично маркованого значення слова є наявність у його структурі, крім предметно-поняттєвих, стилістичних компонентів. Стилістичні компоненти лексичного значення розкриваються у словниковій статті за допомогою приміток книж., розм., жарт., поет., згруб., вульг. тощо або в тлумаченні лексичного значення. Як приклад, можна навести тлумачення слів, що містять стилістичні компоненти: співець - «той, хто складає вірші; поет», піїт - кн. заст. «поет», бард - іст. «співець-поет у стародавніх кельтів; узагалі поет», віршомаз - знев. «бездарний поет», скальд - «давньоскандинавський поет-співак; письменник - «той, хто пише художні твори; особа, для якої літературна діяльність є професією», письмак -рідко  «письменна людина»;  заст.   «письменник»,   письмовець  - заст.

«письменник», писака - «плідний, але неталановитий або безпринципний письменник, журналіст», борзописець - ірон. «плодовитий, але поганий письменник, журналіст», класик - «видатний, загальновизнаний письменник, діяч, твори якого є взірцем у даній галузі».

V. Когнітивний критерій. За цим критерієм виділяють термінологічне значення слова та загальномовне нетермінологічне.

Сама пізнавальна діяльність людини може здійснюватися як у процесі щоденної побутової діяльності людини, так і в процесі наукового пізнання дійсності. Відповідно дослідники розрізняють щоденну свідомість людини і наукову свідомість. Ці типи свідомості відображають різні способи пізнання навколишнього світу і реалізуються в різних за своєю стратегією мовленнєвих дискурсах. З огляду на це, а також беручи до уваги зміст лексичного значення, можна вирізнити два співвідносні типи лексичного значення -загальномовне нетермінологічне і термінологічне значення слова.

Основу загальномовної лексики складають слова із загальномовним нетермінологічним значенням. Наприклад: сонце, дерево, квітка, людина, зелений, ходити, весело. Такі значення можуть бути основою для розвитку інших загальномовних значень.

Термінологічне значення слова. Значення слова-терміна відрізняється від значення загальновживаного слова. Термінологічне значення слова виражає наукове поняття й інтегроване в систему наукового мислення з властивими йому абстрагуючими формами пізнавально-продукувальної діяльності людини. Це значення слова точно окреслює певне поняття якоїсь галузі науки і техніки. Одне і те ж слово може бути носієм двох різних типів значення. Відмінності між ними виразно проявляються у тлумаченні такого слова в різних словниках - у загальномовних тлумачних і спеціально термінологічних, енциклопедичних. Порівняймо, наприклад, семантику слова звук, подану в різних словниках. Так, в академічному Тлумачному словнику української мови слово звук подано з такими значеннями: 1. род. -у. Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина чує;сприймає органом слуху// Спів, музика. 2. род. -у, фіз. Поширювані в пружних тілах (твердих, рідких, газоподібних) механічні коливання. 3. род. -а, муз. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму). 4. род. -а, лінгв. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення (с.232).

В енциклопедичному словнику-довіднику «Екологія. Охорона природи» (К., 2007) звук тлумачиться так: «це поширювані в пружних тілах (твердих, рідких та газоподібних) механічні коливання у формі хвиль. Людина сприймає звук з частотою коливань від 16 Гц до 20 кГц. Звук з частотою, меншою за 16 Гц, називається інфразвуком, а з більшою за 20 кГц -ультразвуком. Небажаний звук - шум. Наука про звуки називається акустикою» (с.34).

В Енциклопедії української мови (К., 2000) звук - «найдрібніша акустико-артикуляційна одиниця мовлення, конкретний варіант фонеми як звукового інваріанта в системі мови. Звук у фонетиці розглядається з погляду акустики (слухове враження, яке викликає звук), артикуляції (фізіологічна робота органів мовлення при вимові звука) і функції (розрізнення знакових одиниць мови, до складу яких входить звук). В останньому випадку звук називається фонемою і вивчається у фонології...» (с.202).

У Словнику лінгвістичних термінів (К., 1985) звук - «членороздільний елемент мовлення, утворений за допомогою мовних органів; відрізок мовного потоку, що утворюється за одну артикуляцію» (с.83).

Термінологічне значення слова містить поняття, що відображає найбільш суттєві й важливі ознаки явища дійсності, виокремлені в процесі його наукового пізнання.

VI. Історичний критерій. За цим критерієм виділяють живе активне значення слова і застаріле значення слова.

Ядро лексико-семантичної системи мови складає лексичний фонд. Слова, що належать до лексичного фонду, позначають найбільш важливі для етносу явища дійсності та відзначаються історичною стійкістю. Вони вживаються протягом тривалих історичних періодів розвитку та функціонування лексичноїсистеми української мови. З історичного погляду можна схарактеризувати лексичні значення слова в їх відношенні до усталених лексичних норм та закріплених у мові значень. З діахронічного погляду можна виділити два типи лексичних значень. Перший тип - актуальні лексичні значення слова, що є живими, закріпленими у сучасній системі української мови. Наприклад: річка, повітря, комп 'ютер.

Історичні лексичні значення слова - це такі значення, що були властиві слову у певні періоди його функціонування в українській мові. Історичні значення слова не є елементом його семантичної структури як складника сучасної лексико-семантичної системи. Наприклад, у сучасній українській мові вживається слово декан зі значенням «керівник факультету у вищій школі». Як фондова одиниця лексичної мови це слово у XVI - XVII ст. мало значення «десятник».

VII. Дискурсивний критерій.

Крім названих вище типів лексичного значення слова, можна виділити діалектне та жаргонне лексичні значення слова. Ці типи лексичних значень слова пов'язані з відповідно територіальною та соціальною диференціацією лексичного складу української мови. Діалектне лексичне значення слова має два різновиди. Перший властивий діалектній лексиці, яка не вживається поза межами певного діалекту. Наприклад: говедо - «худоба», майва - «прапор», пательня - «сковорідка» у південно-західному діалекті.

Другий різновид властивий словам, що вживаються і в літературній мові, однак в діалектах вони розвинули своє особливе незакріплене в літературній нормі значення. Наприклад: пшеничка - «кукурудза» у південно-східному діалекті, жаркий - «коричневий» у північному діалекті, гостинець - «шлях» у південно-західному діалекті.

Жаргонне значення слова займає важливе місце в системі соціальної диференціації лексичного складу української мови. Жаргонне значення слова виникає серед порівняно широких, як правило, молодіжних груп носіїв мови, об'єднаних спільністю інтересів, однаковими захопленнями чи уподобаннями,наприклад, спорт, мисливство тощо. Жаргон властивий і людям, які тривалий час перебувають у певному середовищі (навчання, лікарня, військова служба тощо). Наприклад, зі студентського жаргону: хвіст - «академічна заборгованість студента», пара - «заняття, що триває дві години», шара -«можливість скласти іспит чи залік без будь-яких зусиль». Отже, це один із різновидів соціальних діалектів, що відрізняється від загальновживаної мови використанням специфічної експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку.

До різновиду соціальних діалектів належать і арготизми - слова або вирази, властиві мовленню вузької соціальної чи професійної групи людей. На відміну від жаргонного значення слова арготизми мають закритий характер. Це штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або професійної групи, незрозуміла для сторонніх. У широкому розумінні термін арго вживається в тому ж значенні, що і жаргон. У вузькому розумінні - це мова «соціального дна», зокрема злодіїв, рекетирів, бомжів, картярів та інших.

Таким чином, типи лексичних значень характеризують слово з парадигматичного, синтагматичного та комунікативно-прагматичного поглядів.

 

 

Рекомендована література

 

 

Основна література

1.      Алефиренко Н. Ф. Спорные вопросы семантики : [монография] / Н. Ф. Алефиренко. М. : Гнозис, 2005. — 326 с.

2.      Ващенко В. С. Українська лексикологія : Семантико-стилістична типологія слів : посіб. для студентів-філологів / В. С. Ващенко. -- Дніпропетровськ : ДДУ, 1979. — 127 с.

3.      Виноградов В. В. Основные типы лексических значений / В. В. Виноградов// Вопр. языкознания. — 1953. — № 5. — С. 3—29.

4.      Жовтобрюх М. А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. -- 1973. --№ 1. — С. 3—15.

5.      Звегинцев В. А. Семасиология / В. А. Звегинцев. -- М. : МГУ, 1957. 321 с.

6.      Історія української мови : Лексика і фразеологія / В. М. Русанівський,

 

B.    О. Винник, В. Й. Горобець та ін. К. : Наук. думка, 1983.— 743 с.

7.      Кацнельсон С. Д.    Содержание   слова,   значение   и   обозначение /

C.    Д. Кацнельсон. М.—Л. : Наука, 1965. — 110 с.

8.      Кочерган М. П. Слово і контекст : (Лексична сполучуваність і значення слова) / М. П. Кочерган. Львів : Вища шк., 1980. — 184 с.

9.      Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови : (Семантична структура слова) / Л. А. Лисиченко. Х. : Вид-во Харк. ун-ту, 1977. — 113 с.

10.  Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови / Л А. Лисиченко. Х. : ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1997. — 132 с.

11.  Муромцева О. Г. Стилістична диференціація лексики української літературної мови / О. Г. Муромцева // Укр. мова і літ. в шк. -- 1978. №12. — С. 32—39.

12.  Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения / М. В. Никитин. — М. : Высш. шк., 1988. — 165 с.

13.  Русанівський В. М. Закономірності розвитку значення слова / В. М. Русанівський // Укр. мова і літ. в шк. -- 1981. -- № 4. -- С. 27--36.

14.  Русанівський В. М. Збагачення й оновлення мови / В. М. Русанівський // Укр. мова і літ. в шк. -- 1976. -- № 8. -- С. 47--57.

15.  Русанівський В. М. Семантичні процеси розвитку української лексики / В. М. Русанівський // Історія української мови : Лексика і фразеологія. К., 1983. — С. 660—715.

16. Соколовская Ж. П. Проблемы системного описания лексической семантики / Ж. П. Соколовская. -- К. : Наук. думка, 1990. -- 184 с.

17. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія [за заг. ред. академіка І. К. Білодіда]. — К. : Наук. думка, 1973. — 438 с.

18. Сучасна українська літературна мова : Підручник для вузів [колект. авт. Грищенко А. П., Мацько Л. І., Плющ М. Я., Тоцька Н. І., Іздиган I. М. ; за заг. ред. А. П. Грищенка]. — К. : Вища шк., 2002. — 439 с.

19. Тараненко А. А. Языковая семантика в ее динамических аспектах : (Основные семантические процессы) / А. А. Тараненко. -- К. : Наук. думка,

1989. -- 254 с.

 

 

Додаткова література

1.    Арбатский Д. И. Семантические определения. Основные проблемы толкования лексических значений слов : автореф. дис. на соиск. науч. степени д-ра филол. наук : спец. 10.01.02 «Русский язык» / Д. И. Арбатский. — Л., 1982. — 40 с.

2.    Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии / О. С. Ахманова. — М. : Учпедгиз, 1957. — 195 с.

3.    Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика / Л. М. Васильев. — М. : Высш. шк., 1990. — 175 с.

4.    Ващенко В. С. Слово та його значення : посібник з лексикології / В. С. Ващенко. -- Дніпропетровськ, 1976. -- 38 с.

5.    Волох О. Т. Лексикологія. Лексикографія. Фразеологія / О. Т. Волох // Сучасна українська літературна мова : Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Словотвір / О. Т. Волох. -- К., 1986. — С. 130—182.

6.    Денисов П. Н.  Лексика  русского  языка  и  принципы  ее  описання /

П. Н. Денисов. -- М. : Наука, 1980. -- 253 с.

7.   Кочерган М. П. Лексична сполучуваність слова як засіб розмежування значень слова / М. П. Кочерган // Укр. мова і літ. в шк. — 1978. — № 11.— С. 27—36.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія