М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

8.   Кочерган М. П. Про системність у лексиці та семантиці / М. П. Кочерган // Укр. мова і літ. в шк. — 1976. — № 4. — С. 38—45.

9.   Кузнецова Э. В. Лексикология русского языка / Э. В. Кузнецова. — М. : Высш. шк., 1982. — 152 с.

 

10.    Кузнецова Э. В. Полисемия и ее отношение к слову и понятию / Э. В. Кузнецова // Язык и мышление. — М., 1967. — С. 208—214.

11.    Лисиченко Л. А. Типи синонімів за значенням / Л. А. Лисиченко // Укр. мова і літ. в шк. — 1973. — № 11. — С. 40—47.

12.    Никитин М. В. Лексическое значение слова : (Структура и комбинаторика) / М. В. Никитин. — М. : Высш. шк., 1983. — 127 с.

13.    Паламарчук Л. С. Лексико-семантичний розвиток мови / Л. С. Паламарчук // Мовознавство. — 1982. — № 4. — С. 3—8.

14.    Плахотнюк Н. О. Слово як архетип культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 „Філос. антропологія, філософія культури" / Н. О. Плахотнюк. К., 2000. — 20 с.

15.    Почепцов Г. Г. Коммуникативные аспекти семантики / Г. Г. Почепцов.К. : Вища шк., 1987. — 129 с.

16.    Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики / В. М. Русанівський. К. : Наук. думка, 1988. — 240 с.

17.    Українська мова : Енциклопедія / [ред. кол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. К. : Укр. енцикл., 2000. — 752 с.

18.    Уфимцева А. А. Слово в лексико-семантической системе языка / А. А. Уфимцева. М. : Наука, 1968. — 272 с.

19.    Шмелев Д. Н. Введение / Д. Н. Шмелев // Современный русский язык : Лексика / Д. Н. Шмелев. — М., 1977. — С. 5—48.

20.    Языковая номинация : (Виды наименований). — М. : Наука, 1977. — 359 с.

Питання для самоконтролю

 

 

I.  Визначте слово як основну лексичну одиницю?

2.   Які ознаки слова ви знаєте? Які функції виконує слово?

3.   У яких мовних аспектах вивчається слово?

4.   Які слова називаються повнозначними і неповнозначними?

5.   Які слова називаються власними і загальними?

6.   Що вивчає семасіологія? Назвіть об'єкт і предмет семасіології.

7.     Дайте визначення термінам лексема, семема, сема, семантична
структура значення, лексико-семантичний варіант.

8.    Поясніть, у чому полягає звуження, розширення та зміщення лексичного значення слова? Наведіть приклади.

9.    Що називається лексичним значенням слова? Чи всі слова мають лексичне значення?

10.    Які теорії лексичного значення слова існують у мовознавстві?
Розкрийте їх зміст.

II. Що називається граматичним значенням слова, граматичною формою,
граматичною категорією?

12.   Що називається денотатом, сигніфікатом, референтом?

13.   Схарактеризуйте денотативне й конотативне значення слова.

14.   Які критерії розрізнення лексичного значення слова ви знаєте?

15.   Які типи лексичних значень слова ви знаєте? Розкрийте їх суть.
Наведіть приклади.

 

 

3. Пряме і переносне значення слова. Види перенесень 3.1. Пряме значення слова

 

Семантику слова в аспекті його статики і динаміки можна описати за допомогою поділу лексичних значень на первинні і вторинні, прямі і переносні. Ця класифікація лексичних значень важлива із синхронічної точкизору, оскільки вона відображає характер відношень між окремими значеннями в структурі полісемічного слова як явища лексико-семантичної організації мови на певному етапі її історичного розвитку. Виділення первинного і вторинного значень слова та їх характеристика має важливе значення для з'ясування особливостей співвідношення та ієрархії окремих лексико-семантичних варіантів слова. Переносне значення слова є за своїм характером вторинним. Воно виникає на основі первинного значення слова, яке для нього є твірним. У процесі історичного розвитку семантики багатозначного слова в його структурі можуть відбуватися суттєві зміни, що пов'язані зі зміною статусу первинного і вторинного значення слова. У синхронічному плані первинне значення слова може відходити на периферію його семантичної структури й усвідомлюватися як вторинне переносне. І, навпаки, вторинне значення слова може ставати головним, найменш залежним від контексту, а відтак мислитися як пряме первинне значення слова.

Прямі номінативні значення слова є результатом первинної номінації. Вони безпосередньо вказують на співвідношення слова з явищем дійсності. Такий зв'язок історично усталений у національній мовній свідомості мовця. Наприклад: будинок - «будівля, споруда, призначена для житла». Книжка -«зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Студент - «той, хто навчається у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі».

Кожне значення слова формує стійкі асоціації, що пов'язані з відповідним словом. Ядро таких асоціацій є обов'язковим для мовців, тому можна вести мову про те, що пряме значення безпосередньо виявляє свою національно-культурну асоціативну значущість. Пряме значення слова усвідомлюється як таке, що не залежить від контексту загалом або потребує загальних уявлень про типові контексти свого вживання. Пряме значення слова виникає із потреби виділити й назвати певне явище дійсності, тому його важливою функцією є номінативна функція. Водночас пряме значення слова зумовлюється й когнітивною функцією мови і в такій своїй якості міститьу предметно-поняттєвому змісті слова результати пізнавальної діяльності людини. Слова, що мають пряме номінативне значення, часто утворюють свої словотвірні варіанти, у яких пряме значення слова модифікується за рахунок появи експресивних компонентів лексичної семантики. Наприклад: рука -рученька - ручище; баба - бабуся - бабище. Прямі значення слова можуть бути стилістично нейтральними і стилістично маркованими. Порівняймо, наприклад: парубок - легінь, доглядати - панькатися, архітектор - зодчий.

Пряме значення слова, якщо його розглядати в історичному аспекті, не залишається абсолютно незмінним. Будучи інтегрованим у лексико-семантичну систему мови, підпорядковуючись загальним процесам розвитку людської думки, специфіці оцінного відношення мовця до дійсності, пряме значення слова може трансформуватися. Одні його компоненти можуть зникати, замінюватися іншими, причому це стосується не тільки поняттєвого змісту слова, а і його стилістичного забарвлення, конотативних елементів лексичного значення. Порівняймо, наприклад, прямі значенні одного й того ж слова націоналіст, що відбивають різні поняття про позначуване явище дійсності:

Націоналіст - 1. Прихильник націоналізму (у 1 значенні). 2. Прихильник, учасник національно-визвольного руху. 3. Представник вузьконаціонального напрямку у науці, мистецтві та ін. 1

Націоналіст - людина, яка у своїй системі цінностей ставить на перше місце права та інтереси своєї нації, своєї держави, не заперечуючи при цьому прав та інтересів інших націй і держав2.

1 Словник української мови: В 11-ти т. / Редколегія: акад. АН УРСР І. К. Білодід (голова) та інші. К. : Наук. думка, 1974. — Т.5. С. 232.

2 Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60000 слів / За заг. ред. проф. В. С. Калашника. — Х. : ФОП Співак Т.К., 2009. — С. 571.


У тлумаченні значення слова атом, представленого в сучасному словнику української мови, не фіксується характерне для кінця ХІХ - поч. ХХ ст. уявлення про те, що атом - це найменша неподільна частина. Сучаснетлумачення слова атом - «найменша частинка хімічного елемента, що складається з ядра й електронів»1.

Отже, пряме значення слова породжується однією з визначальних функцій мови - номінативною. Воно є основою організації парадигматичних та синтагматичних відношень у лексиці.

 

 

3.2. Переносне значення та переносне вживання слова

 

 

На основі прямого значення слова виникає його переносне значення. Сама наявність переносного значення слова в його співвідношенні з прямим означає, що слово називає різні явища дійсності і відповідно виражає різні поняття. Наявність прямого і переносного значення слова та їх усталення в мовній системі приводить до появи багатозначності, або полісемії. Переносне значення слова завжди є вторинним значенням слова. Порівняймо, наприклад: заєць - 1. Невеликий полохливий звірок родини гризунів, із куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами. 2. перен. розм. Безквитковий пасажир або глядач у театрі, кіно і т. ін. Зірка - 1. Самосвітне небесне тіло, що становить скупчення розжарених газів. 2. перен. Про дуже видатну, прославлену людину.

1 Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60000 слів / За заг. ред. проф. В. С. Калашника. Х. : ФОП Співак Т.К., 2009. — С. 36.


Звернімо увагу на одну характерну особливість лексикографічної кодифікації багатозначного слова у тлумачних словниках з погляду особливостей позначення переносних значень. В одних випадках у семантичній структурі багатозначного слова позначкою перен. позначаються всі значення слова, крім прямого. Наприклад: загострювати,-юю, -юєш і рідше загостряти, -яю, -яєш, недок., загострити, -рю, -остриш, док. 1. Робити гострим кінець, край чого-небудь. 2. перен. Робити чутливішим, сприйнятливим до чого-небудь (органи чуття і т. ін.). Загострити слух. 3. перен. Збуджувати, посилювати. 4. перен. Робити більш напруженим,

1 Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60000 слів / За заг. ред. проф. В. С. Калашника. Х. : ФОП Співак Т.К., 2009. — С.324.

2 Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60000 слів / За заг. ред. проф. В. С. Калашника. Х. : ФОП Співак Т.К., 2009. — С.325-326.


нестерпним. Загострити суперечності1. В інших випадках позначка перен. не використовується взагалі при наявності кількох різних значень слова. Наприклад: загублювати, -юю, -юєш, недок., рідк., загубити, -гублю, -губиш, док. 1.Через неуважність утрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2. Частково або повністю втрачати які-небудь особливості, якості і т. ін. З.тільки док. Призвести до загибелі, знищення, руйнування2. Чи означає те, що семантична структура слова загубити не містить переносних значень, тобто вторинних значень слова? Чому в одних випадках помітка перен. уживається в словниках при описові вторинного значення слова, а в інших випадках вона відсутня? Це можна пояснити тим, що існують різні причини появи переносних значень. В одних випадках переносне значення виникає в результаті оцінно-кваліфікаційної діяльності людини, що приводить до появи образного, стилістично-виразного, конотативно забарвленого переносного значення. Тому в лексикографічній практиці виникає потреба описати таке значення за допомогою відповідної позначки. Але в інших випадках поява переносних значень не зумовлює появу в них образних, оцінно-експресивних компонентів. У цьому випадку у словниковій статті примітка перен. не вживається. Отже, характерні особливості переносного значення значною мірою залежать від чинників, що визначають його структуру. У будь-якому випадку переносне значення містить семантичні компоненти, що об'єднують його з твірним для нього значенням. Наприклад, у різних значеннях слова голка - «тонкий металевий стрижень із гострим кінцем і вушком для нитки; знаряддя для шиття» та «загострений з одного боку металевий (рідше дерев'яний) стрижень спеціального призначення» таким компонентом є сема гострий. А значення цього слова «лист хвойного дерева або колючка на певних видах рослини» об'єднуються з першим значенням семами видовжена тонка форма і загостреність. Наявність спільних компонентів між прямим і переносним значеннями слова зумовлює його семантичну тотожність.

Структура переносного значення слова, що виникає на основі характерологічної метафори або метонімії, відрізняється семантичною двоплановістю. У ній взаємодіють пряме і переносне значення слова. Позначення мовного явища дійсності не виключає зі змісту новоствореного поняття попереднього значення. Унаслідок цього утворюється образність лексичного значення слова. Наприклад: бомбардувати - перен. Набридати чимось, не давати спокою кому-небудь, домагаючись чогось1. Вир - перен. Бурхливий, стрімкий рух чогось (натовпу, транспорту, подій і т. ін.), який захоплює, втягує2.

Переносні значення слова є особливо важливим засобом формування національної мовної картини світу, їх виникнення та розвиток зумовлюється особливостями національного світобачення, національною ментальністю, ціннісними орієнтирами етносу тощо. У цьому зв'язку важливо відзначити, що семантична структура переносного значення містить компоненти різного плану, у тому числі й оцінного, що відображають стереотипні надзвичайно стійкі уявлення й асоціації. Так, переносні значення на позначення позитивних якостей людини виникають у тих лексичних одиницях, що називають явища дійсності, пов'язані з небом, світлом, сонцем. Наприклад: слова орел та сокіл мають переносні значення, що характеризують сильну, мужню людину. І, навпаки, для позначення негативних ознак людини використовуються лексеми, прямі значення яких називають реалії, пов'язані з низом, землею, водою. Так, негативна характеристика людини створюється за допомогою лексем змія, жаба, видра.

1  Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60000 слів / За заг. ред. проф. В. С. Калашника. Х. : ФОП Співак Т.К., 2009. — С.93

2  Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60000 слів / За заг. ред. проф. В. С. Калашника. Х. : ФОП Співак Т.К., 2009. — С.132.


Пряме значення слова завжди містить кілька ознак, кожна з яких потенційно може бути покладена в основу номінації різних мовних явищ дійсності. Якщо розглядати ознаку прямого лексичного значення, що стала основою утворення переносного значення, то в плані семантичної мотивованості таку ознаку можна назвати внутрішньою формою переносногозначення. Як було відзначено вище, поняття внутрішньої форми належить не тільки до вторинної номінації, але й первинної. Переносне значення слова може формуватися на основі зовнішньо виражених (експліцитних) реальних компонентів лексичного значення, а в інших випадках на основі прихованих (імпліцитних), не виражених вербально компонентів. Внутрішня форма слова як змістовий елемент переносного значення може мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивність внутрішньої форми означає те, що ознака, за якою назване явище дійсності, є реальною, властивою самому об'єкту; вона фіксується у змісті слова. Водночас така ознака може мати чисто уявний характер, вона відображає суб'єктивне бачення і сприйняття людиною навколишньої дійсності. Переносні значення слова у їх змістовій організації завжди відображають взаємодію суб'єктивних та об'єктивних ознак номінації. Статус таких ознак, а водночас і внутрішня форма, особливо виразно виявляються при зіставленні переносних значень лексичних одиниць двох або більше мов. Наприклад, в українській національній картині світу слово віл уживається для позначення покірної людини, яка надзвичайно багато і важко працює заради достатку: Щасливий в світі той, хто так уміє жить, Як наші прадіди живали: Волами рідними дідівський степ кроїть, Довги затилки не згинали (Л. Боровиковський).

Слово кінь уособлює для українця вільне життя, нескорених дух, стрімкість дій і вчинків (загнуздати коня; кінь життя; кінь часу), але водночас працьовитість і силу, що знайшло відображення в народних прислів'ях: старий кінь борозди не зіпсує; дарованому коневі зубів не лічать.

Переносне значення слова відзначається більшою залежністю від контексту. Очевидно, можна сказати, що чим більшою є залежність переносного значення від контексту, тим меншою є його усталеність у лексико-семантичній системі мови, і навпаки.

Від переносного значення необхідно відрізняти переносне вживання слова, що використовується, як правило, як засіб образної характеристики предмета чи явища, надання йому потрібних ознак лише в певному контексті.

У традиційному вітчизняному мовознавстві питання про переносне вживання слова висвітлюється в річищі наукової думки, яку свого часу висловив російський мовознавець В. В. Виноградов. Згідно з нею переносне вживання - «це або слід колишніх застосувань слова, які не створили окремого значення, або нове застосування одного зі значень слова в індивідуальному, не зовсім звичайному фразеологічному оточенні. При переносному або композиційно ускладненому застосуванні слова в якомусь із його основних значень виникають нові, своєрідні змістові відтінки. Проте ці семантичні нюанси не утворюють самостійного значення. Вони летючі, змінні, іноді важко вловимі»1.

Розвиток вітчизняної лінгвістичної думки останніх десятиліть зумовив перегляд або уточнення цілого ряду положень, що стосуються функціональних властивостей слова. Текстоцентричний підхід до вивчення мови, у тому числі до виявлення функціонально-семантичних параметрів слова, зумовив необхідність уточнити уявлення про природу його змістових параметрів. Своєрідні смислові відтінки, семантичні нюанси в значенні слова можуть виникати не тільки внаслідок цілеспрямованого індивідуально-авторського перетворення мовної семантики слова, а й в результаті проекції сенсу тексту на окреме слово. Річ у тім, що контекст або текст відзначається такою фундаментальною характеристикою, як наявність сенсу (смислу). Смисл породжується в структурі текстового цілого. На основі реалізації істотних зв'язків і відношень між структурними елементами тексту, виявлення яких здійснюється на основі реалізації креативних здібностей читача, саме в смисловій структурі окремого тексту слово може набувати рухливих своєрідних смислових відтінків. У таких випадках необхідно вести мову про вживання слова. Переносне вживання слова є наслідком цілеспрямованої автором трансформації загальномовного значення слова. Переносне вживання слова   виступає   активним   стилетворчим   чинником   в експресивних

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія